Основи організації грошових розрахунків у народному господарстві

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ У НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Характеристика платіжного обороту

Основою взаємовідносин між суб'єктами є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань.

Платіжна система країни - це сукупність законодавчо регульованих елементів, які забезпечують виконання боргових зобов'язань, які виникають в процесі економічної діяльності. Від її чіткої і безперервної роботи залежить загальна ефективність функціонування економічних інститутів.

Реалізація ВВП, використання національного доходу і всі наступні перерозподільні процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій і безготівковій формах грошового обороту як сукупності всіх платежів, які опосередковують рух вартості у грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому та зовнішньому оборотах країни за визначений період.

Грошовий оборот включає три складові: грошовий обіг, фінанси і кредит.

Основною частиною грошового обороту є платіжний оборот, в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань.

Для організації платіжного обороту використовуються:

- гроші (готівка (банкноти та монети), безготівкові гроші (банківські авуари - кошти на рахунках, депозити, цінні папери, які легко реалізуються));

- замінники грошей (чеки, векселі).

Електронні гроші - грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може використовуватись для здійснення платежів суб'єктом іншим ніж емітент, без необхідності використання банківських рахунків, але діючу як наперед оплачений інструмент на пред'явника.

Платіжні системи, в яких використовуються електронні гроші:

а) системи, що використовують мікропроцесорні (смарт) картки («електронні гаманці»);

б) системи, що використовують програмне забезпечення («цифрові» електронні гроші).

Можна спрогнозувати витіснення групою а) готівкових коштів та чеків; групою б) - кредитних карток.

Міжнародні банківські установи, зокрема Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, розглядають електронні гроші окремо від продуктів доступу до банківського рахунку та встановлюють вимоги до емітентів, систем електронних грошей незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються. Якщо банки-емітенти електронних грошей є суб'єктами загального банківського регулювання та нагляду з боку центрального банку то небенківські установи-емітенти електронних грошей, здійснюють діяльність в Україні по емісії поза державного регулювання.

Платіжний обіг може існувати в таких формах:

готівкові платежі;

напівготівкові платежі;

безготівкові платежі.

Готівковий обіг в Україні складає більше 20 % всього грошового обігу, тоді як в США частка готівки в загальній грошовій масі складає 6 %, у Великобританії - 7 %, в Італії - 5 %.

Готівкові розрахунки здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами, а також на незначні суми між підприємствами, організаціями, установами.

В Україні готівкові гроші обслуговують, в основному, сферу особистого споживання. Характерна риса - при грошовій операції відсутній рахунок, а також потреба в ньому.

Не дивлячись на те, що обсяг обігу готівки значно менший безготівкового обігу, значення готівкових платежів в організації нормальних економічних відносин в народному господарстві велике. Саме в сфері готівкового обігу відбувається кінцева реалізація створених в народному господарстві товарів і перевіряється якість зв'язку між суспільним виробництвом та особистим споживанням. Тому від стану готівково-грошового обігу багато в чому залежить нормальна циркуляція грошей в країні, стійкість їх купівельної спроможності.

Однак слід відмітити деякі особливості обігу готівки:

обіг готівки є більш дорожчим процесом, порівняно з безготівковим обігом (високі витрати по їх друкуванню, транспортуванню, зберіганню);

готівкові гроші, не дивлячись на їх абсолютну ліквідність, не приносять доходу;

з точки зору державних інтересів розрахунки готівкою перешкоджають здійснювати контроль за грошовим обігом;

дозволяють фізичним та юридичним особам приховувати від податкових служб реальні доходи, і таким чином ухилятися від сплати податків;

вони дозволяють ухилятися від державного контролю за законністю бізнесу.

Тому в багатьох країнах світу прийняті законодавчі акти, що обмежують готівкові розрахунки і передбачають особливу систему контролю за їх здійсненням.

Напівготівкові платежі передбачають наявність банківського рахунку або у кредитора, або у дебітора.

Наприклад: фізична особа сплачує готівку за розрахунковий чек, яким сплачує за товари фірмі; оплата комунальних послуг фізичними особами.

Безготівкові платежі. Особлива ознака безготівкового платіжного обігу полягає в тому, що для платежів використовуються тільки безготівкові гроші, а тому як платник, так і одержувач коштів повинні мати в банку рахунок.

Для безготівкового платіжного обігу використовуються різні типи рахунків, які називаються залежно від країни по-різному, наприклад, в Україні, Франції - поточні, Росії - розрахункові, Німеччині - жиро та контокорентні рахунки, США - чекові.

Суть способу платежів і види платежів.

Структурними елементами, що визначають суть способу платежу, є платіжний засіб, присутня йому форма руху і суб'єкти платежу.

В безготівковому платіжному обороті функціонують 4 безготівкові засоби платежу:

гроші на банківських рахунках;

кредит, оформлений документально;

акцептовані або видані платниками розрахункові документи (вексель, акредитив);

вільні кредитні ресурси банку.

Гроші безготівкового платіжного обороту відображаються в НБУ на його кореспондентських рахунках.

В Україні переважна більшість безготівкових розрахунків здійснюється між юридичними установами, і незначна частка за участю фізичних осіб - (перерахування на вклади заробітну плату, пенсії, гонорару, оплата із поточного рахунку вкладника комунальних послуг, використання кредитних карток).

Світовий досвід свідчить, що кількість платежів, що проводяться без готівки, дуже різноманітна. Так, італійці віддають перевагу оплаті готівкою, оскільки вони використовують безготівковий платіж тільки 25 разів на рік. Американці - класичні прихильники чеків та кредитних карт - використовують безготівковий платіж в середньому 2542 рази на рік, тоді як німці - тільки 105 разів на рік.

Якщо порівняти як покупці оплачують покупки в Німеччині і США, то матимемо таке співвідношення (таблиця 1)

Таким чином, банківська система виступає вихідним пунктом кругообігу готівкових грошей і безготівкових платежів, а створення платіжних засобів є її важливою функцією.

Таблиця 1 Питома вага різних форм розрахунків в загальному обігу, (%)

Спосіб оплати	Німеччина	США
Готівкою	90	12
Чеками	7	14
Кредитними картками	3	74

Організація платежів здійснюється шляхом використання встановлених наукою та практикою форм та способів розрахунків, платіжних інструментів, комунікаційних систем переводу грошей. Вони використовуються при обслуговуванні взаємовідносин в реальному секторі економіки, організуючи міжгосподарські розрахунки та фінансовому секторі - міжбанківські кореспондентські відносини.

Банківський рахунок як необхідний елемент для проведення безготівкових розрахунків. Характеристика різних видів рахунків та відкриття рахунків

Банківський рахунок - спосіб зберігання коштів у банках і проведення грошових операцій через банки.

“Правила реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України” Постанова Правління НБУ №343 від 15.08.2001 року (із змінами);

Положення „Про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях” від 10.11.2003р. №485;

Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” від 12.11.2003 р. №492.

В систему банківських рахунків для грошового обігу входять такі рахунки:

кореспондентські;

поточні (контокорентний, поточний з овердрафтом);

- рахунки із спеціальним режимом їх використання (для випадків, передбачених законами та нормативними актами);

- поточні рахунки типу “Н”;

- поточні рахунки типу “П”;

- карткові рахунки;

- поточні рахунки виробничих фондів;

вкладні (депозитні);

кредитні (позичкові);

рахунки для обліку коштів для подальшого здійснення розрахункових операцій (акредитив, розрахунковий чек тощо).

Дані види рахунків банк відкриває як в національній так і в іноземній валюті, як резидентам, так і нерезидентам України. Існують особливості режиму функціонування рахунків фізичних та юридичних осіб.

Кореспондентський рахунок - рахунок для обліку розрахунків, що їх виконує одна банківська установа за дорученням і за рахунок іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору. В Україні існують:

· кореспондентські відносини між банками на території України;

· кореспондентські відносини між банками України та іншої держави;

· кореспондентські відносини між НБУ та банками.

Рахунок “Лоро” - рахунок, відкритий банком банку-кореспонденту (Ваш рахунок у нас).

Рахунок “Ностро” рахунок, відкритий банком у банку-кореспонденті (Наш рахунок у Вас).

Рахунок “НОСТРО” в одному банку є рахунком “ЛОРО” в іншому. Основним призначенням коррахунків є проведення банками розрахункових операцій за дорученням клієнтів.

Поточний рахунок - вид банківського рахунку для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків. Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх видів і форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Клієнт, як правило, може зняти з цього рахунку суму, що не перевищує її фактичного залишку.

При можливості використання коштів в розмірі, що перевищує суму залишку, використовуються поточні рахунки з овердрафтом та контокорентні рахунки. Інколи дані рахунки відносять до кредитних рахунків.

Поточний рахунок з овердрафтом - це рахунок, по якому на основі угоди між банком і клієнтом допускається перевищення суми списання з рахунку над величиною залишку коштів, що означає надання позики.

Контокорентний рахунок - (від італ. сontocorrente - поточний рахунок)- єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом. На цьому рахунку відображаються, з одного боку, позички банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого, кошти, що надходять на рахунок у вигляді переказів, повернення позичок. Це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі поточний і позичковий рахунки. Кредитове сальдо означає, що клієнт має власні кошти; дебетове - в обіг залучена банківська позика і власник рахунку є боржником.

Між контокорентним рахунком та рахунком з овердрафтом є певна різниця. При овердрафті такі позички виникають іноді, носять нерегулярний характер. Відповідно до цього він має частіше пасивний (кредитовий) залишок. Наявність поточного рахунку з овердрафтом не виключає можливості для відкриття клієнту депозитних або позичкових рахунків, тоді як на контокорентному рахунку відображаються всі операції, здійснювані банком для клієнта. Крім того, контокорент відкривається суб'єктам господарювання - юридичним особам, а рахунок з овердрафтом може відкриватися як юридичним, так і фізичним особам.

До поточних рахунків належать також рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Представництвам і установам, які не здійснюють на території України підприємницької діяльності від свого імені і не мають власних грошових доходів, включаючи військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, банківські установи відкривають поточні рахунки типу “Н” (якщо підприємницька діяльність не ведеться) та поточні рахунки типу “П” (підприємницька діяльність ведеться повністю або частково).

Карткові рахунки відкриваються клієнтам, які здійснюють операції із застосуванням платіжних карток.

Поточні рахунки виробничих фондів відкриваються для фінансування передвиборної агітації політичних партій, кандидатів у народні депутати не пізніше ніж 50 днів до дня виборів.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Зазначені рахунки відкриваються на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року №492.

Кредитний (позичковий) рахунок - рахунок, який відкривається банком для врахування виданих кредитів.

Для обліку коштів, які надходять на користь юридичних осіб в іноземній валюті банк відкриває розподільчі рахунки.

На сьогодні не має жодних обмежень щодо кількості рахунків, які можуть бути відкриті юридичній або фізичній особі. Проте юридичній особі - резиденту може бути відкрито:

- тільки один поточний рахунок для зарахування внесків при створенні статутного фонду господарського товариства;

- один поточний рахунок за кожною угодою щодо здійснення спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи.

Документи на відкриття, переоформлення всіх банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку.

Для відкриття поточних рахунків юридичні особи-резиденти подають в банк такі документи:

1. заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер підприємства, їх підписи мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів; (якщо юридична особа не використовує найману працю, то про це зазначається в рядку „Додаткова інформація”);

2. копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3. копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи Указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують. Установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають;

4. копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально, або органом, що видав довідку;

5. копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

6. картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Юридичні особи, які використовують найману працю і є платниками страхових внесків додатково подають:

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально, органом, що видав довідку або уповноваженим працівником банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену нотаріально, органом, що видав довідку або уповноваженим працівником банку.

Ведення рахунків.

1. Обслуговування рахунку здійснюється на підставі договору банківського рахунку, договору вкладу (депозиту), кредитного договору.

2. Днем відкриття поточного чи депозитного рахунку вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку у розділі «Відмітки банку».

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції із зарахування коштів.

Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації “Повідомлення про відкриття (закриття) рахунку” в податковому органі.

3. Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера).

4. Установи банків списують кошти з рахунків клієнтів тільки за дорученням власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів (державних виконавців).

5. Доручення платника на перерахування коштів приймаються банком у межах коштів, наявних на рахунку на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування коштів, що надходять на рахунки протягом операційного дня та якщо це передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування, банк може здійснювати платежі з урахуванням сум надходжень.

6. Розрахункові документи, що надходять до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження; ті, що надійшли після операційного часу - наступного робочого дня.

7. У разі відсутності/нестачі коштів на рахунку платника для виконання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, такі документи цього ж самого дня повертаються без виконання або проводиться їх часткова оплата (якщо інше не передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування). Виключенням є надходження платіжних вимог на примусове або договірне списання, які банк виконує наступного робочого дня.

8. Надходження на поточний рахунок обліковуються в кредитовій стороні, платежі з поточного рахунку - в дебетовій. Банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк; не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не сплачених в строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника (за винятком здійснення банком таких операцій в межах договору).

9. Розрахункові документи виконуються в наступному порядку (ст. 1072 ЦКУ):

платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів (у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішень суду для задоволення вимог відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів; у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішень суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги для оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду);

розрахункові документи на сплату платежів до бюджету;

інші розрахункові документи у порядку їх послідовного надходження.

Закриття рахунків.

Банки мають право розірвання договору банківського рахунку:

на підставі заяви власника рахунку;

якщо сума грошових коштів, що зберігається на рахунку клієнта, залишається меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

в разі відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором. Банк може відмовитись від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком протягом 3 (трьох) років поряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом;

Датою закриття рахунку є день, наступний за днем останньої операції за рахунком.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа) залишаються в банку.

Переоформлення поточного рахунку здійснюється на підставі тих самих документів, що і відкриття рахунку.

Поточні рахунки фізичних осіб у національній та іноземній валюті закриваються:

на підставі заяви,

в разі смерті:

в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.

Закриття вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземній валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється:

при закінченні строку депозиту (вкладу), на який був укладений договір;

при достроковому розірванні договору однією із сторін;

у разі смерті власника (для фізичних осіб).

В обох випадках кошти з депозитних рахунків юридичних осіб разом з процентами переказуються на поточних рахунок власника депозитного рахунку. Видача коштів готівкою юридичній особі при закритті її депозитного рахунку не дозволяється.

З вкладних рахунків фізичних осіб при їх закритті кошти можуть бути видані готівкою або переведені на рахунок за розпорядженням власника.

Дострокове закриття вкладного (депозитного) рахунку за ініціативою вкладника проводиться згідно з умовами, передбаченими угодою.