Функції грошей

Зміст

• Вступ
• 1. Функції грошей
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• Засновники класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці й хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися.
• Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, на який існує найбільший попит, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Таке закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, по суті, появу грошей у їхньому найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції -- засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.
• У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно підвищував вимоги до грошового товару. Зокрема, зросли вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалості зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності довгий час утримувати її на незмінному рівні тощо. Формування вказаних вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх - кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а згодом - благородних (срібло, золото).
• Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово стали настільки важливими, що спричинили розмежування природної споживної вартості грошового товару -- здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості -- здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, збереження вартості тощо. У цій якості грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався його зв'язок з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль грошей взагалі була передана нематеріальному носію, що сталося в середині XX століття через демонетизацію золота.
• Таким чином, як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей -- це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Тому щоб дати науково достовірне тлумачення категорії гроші насамперед необхідно висвітлити такі поняття як сутність, форми та функції грошей.
• На сьогодні вивчення теми даної роботи є досить актуальним питанням, оскільки осягнення сутності та розуміння функцій грошей є необхідною умовою функціонування сучасного товарного обміну. Визначаючи актуальність вищезазначеної теми, слід також звернути увагу на той факт, що функції грошей мають вагоме значення для суспільства, оскільки нерозуміння їх надто ускладнило різноманітні економічні процеси і призвело б до використання такого виду товарообміну як бартер, що на сучасному рівні товарних відносин є досить незручним процесом.
• Функції грошей
• За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші -- це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
• Природа грошей як загального еквівалента визначається насамперед їх походженням. Гроші виникли внаслідок стихійного виокремлення з безлічі товарів одного, найпридатнішого за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Але й після завершення формування грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому вигляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, вони визначали товарну природу і грошей, суспільну роль яких виконували, так би мовити, за сумісництвом.
• Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їхнім походженням чи закріпленням їхньої суспільної ролі за певним конкретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їхнім місцем у товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування -- як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась як у його споживній, так і в міновій вартості.
• Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях. Сукупність усіх функцій дає загальне уявлення про гроші, їхню роль у суспільному відтворенні. Важливою умовою пізнання функцій грошей є забезпечення діалектичного підходу до їх аналізу. У процесі розвитку товарно-грошових відносин не лише ускладнюються функції грошей, а й з'являються нові та відмирають старі форми та ознаки грошей. У цьому і виявляється діалектика розвитку грошей як процесу, що динамічно розвивається, вдосконалюється [3, с. 60].
• Міра вартості -- це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
• Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають самостійною формою мінової вартості, призначеною вимірювати вартість товарів. На основі цієї функції вартість виявляє себе в ціні товару: поза зазначеною функцією вартість існує абстрактно. Отже, функціональне призначення грошей як міри вартості нероздільно пов'язане з категорією -- «ціна», що є грошовим виразом вартості товару.
• Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати її кількісну оцінку можна саме з допомогою масштабу цін, який забезпечує якісну єдність об'єкта (товари) і засобу виміру (гроші). Це обумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін. При цьому наголосимо: якщо міра вартості - економічна функція грошей, що не залежить від волі держави, то масштаб цін -- суто технічна функція грошей. Він має юридичний (декретний) характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна товару як показник величини вартості перетворюється у прейскурантну, або ринкову, ціну, виражену в національних грошових одиницях.
• Грошова одиниця -- встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Уряд кожної країни встановлює свою власну міру вартості. Наприклад, у США грошовою одиницею є долар, у Німеччині - марка, в Мексиці - песо, в Україні - гривня.
• У сучасних монетарних теоріях міра вартості трактується як «одиниця розрахунків» -- з її допомогою оцінюють мінову вартість товарів. Однак власна вартість грошей формується на іншій основі. Паперові гроші, переставши бути представником монетарного товару, уособлюють у собі представницьку вартість загальної маси товарів, що обслуговуються відповідною масою грошей.
• Вартість грошей уже не ґрунтується на чітко визначеній кількості дорогоцінного металу (як це було за золотого стандарту), а визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на ринку за гроші. Йдеться про визнання купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами кількісної теорії грошей [1, с. 44].
• Купівельна спроможність, або реальна вартість, грошей -- це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
• Економічний зміст вираження вартості за допомогою сучасних грошей можна сформулювати так: усі звичайні товари, надходячи на ринок, «шукають» собі грошовий еквівалент, котрий означає там готовність суб'єктів ринку купити відповідні товари. У зіткненні сторін -- бажання продати і готовність купити -- визначається в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи та сума грошей, якою товар оцінюється та яка задовольняє обох суб'єктів операції. При цьому вони повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, що фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.
• У масштабі країни вартість грошей визначається відповідно до загального рівня цін на товари та послуги. Існує обернено пропорційна залежність між загальним рівнем товарних цін і вартістю грошей. Коли індекс товарних цін (індекс «вартості життя») зростає -- купівельна спроможність грошей обов'язково падає, і навпаки, зниження цін свідчить про підвищення вартості грошей.
• Засіб обігу -- це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обличчі токарів і забезпечують їх обіг.
• Функція грошей «засіб обігу» завжди поєднується із попередньою функцією міри вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це зумовлено тим, що мінова вартість товару набуває загального визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші.
• Передумовою товарного обміну є ціна. Але якщо цінова оцінка вартості товару визначається на основі функції міри вартості ще до обміну товарів, то ціна товару безпосередньо реалізується у сфері обміну [2, с. 28].
• Процес товарного обміну виражається формулою:
• Т -- Г -- Т.
• Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші -- на інший необхідний йому товар. Отже, у кругообігу (Т -- Г -- Т) функціонування грошей як засобу обігу являє собою ланцюг безперервних актів: Т -- Г і Г -- Т, тобто продаж здійснюється заради купівлі. Тут відбувається одночасне переміщення грошей і товарів у протилежних напрямках: гроші передаються продавцю, товари -- покупцеві.
• Грошовий обіг тут є похідним від товарного обміну. Участь грошей у товарному обміні надає йому нову якість порівняно з бартером. Завдяки функції грошей «засіб обігу» товарообмін став набагато зручнішим і ефективнішим.
• У функції засобу обігу гроші є реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість нього одержує гроші. У цій функції гроші у кінцевому підсумку реалізують ціну товарів; їхня внутрішня субстанція вже не має реального значення, важливою є лише їхня кількість.
• При цьому байдуже, в якій формі вони виступають (металеві чи паперові). Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують переміщення товарів від виробника до споживача, після чого товари покидають сферу обігу і переходять у сферу споживання.
• Проте самі гроші залишаються в обігу переходячи від одного суб'єкта до іншого. Ця особливість визначає характер зв'язку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди перебуває відповідна маса грошей, що протистоїть товарній масі, яка підлягає реалізації. У цій функції гроші протистоять товарній масі як реальний образ їхньої вартості. Вони завжди безпосередньо пов'язані з товарами, а тому не втрачають своєї якості [5, с. 32].
• Важливою ознакою функції грошей «засіб обігу» є те, що завдяки грошам товарний обмін розпадається на два самостійні акти -- продаж (Т --Г) і купівля (Г -- Т), які можуть відокремлюватися у просторі і в часі. А це вносить суттєві зміни у ринкові відносини:
• - по-перше, як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. Вони значно спрощують товарний обмін, економлять ресурси і час обміну товару на товар, а відтак сприяють економії витрат обігу;
• - по-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник грошей за проданий товар може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок, або взагалі використати їх за іншим призначенням. Все це стимулює розвиток підприємницької діяльності та спеціалізації виробництва;
• - по-третє, на відміну від бартерного обміну, де єдино можливою метою є обмін споживних вартостей, товарний обіг відкриває можливість для нагромадження грошей як вартості в її абстрактній формі, що сприяє процесу розширеного відтворення.
• Засіб платежу -- це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.
• Функція грошей «засіб платежу» за змістом є продовженням функції засобу обігу, і з'явилася вона пізніше, на вищій стадії розвитку товарного виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є обов'язковою.
• Гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, тоді як без функції засобу платежу логічно вони можуть існувати. Остання виникає там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобов'язання покупця. Товар надходить у розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає кредитором, а покупець -- боржником [7, с. 41].
• Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху за системою: Т -- З ... З -- Г. Боржник, отримуючи товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель) про наступну сплату грошей у визначений строк (Т -- З). Під час погашення боргових зобов'язань гроші виконують функцію засобу платежу (З--Г). Отже, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.
• Основний зміст функції засобу платежу полягає в тому, що гроші погашають вартість товарів, які були продані в кредит. Гроші тут функціонують:
• - по-перше, як міра вартості під час визначення контрактної ціни реалізованих товарів, тобто гроші визначають суму боргу, яку покупець зобов'язаний погасити у визначений строк. Гроші тут є «образом» товарних вартостей;
• - по-друге, гроші функціонують як ідеальний засіб платежу. Внаслідок цього звужується сфера використання грошей як засобу обігу і виникає потреба в грошах для погашення боргів, тобто функціонування грошей у ролі засобу платежу, сфера використання яких в умовах ринку невпинно розширюється. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв'язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення;
• - по-третє, на основі обігу боргових зобов'язань виникла принципово нова форма грошей -- кредитні. У товарному обігу з'явилися боргові зобов'язання (вексель, чек) як втілення мінової вартості реалізованих товарів у кредит, що надало їм властивостей здійснювати функції грошей, зокрема купівельну і платіжну.
• Засіб нагромадження -- це функція грошей, пов'язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.
• Можливість і необхідність цієї функції випливає із функції грошей «засіб обігу» завдяки розподілу товарного обміну (Т -- Г -- Т) на два самостійно відокремлені акти: (Т -- Г) і (Г -- Т) -- продаж і купівлю. У даному разі продаж (Т -- Г) здійснюється не заради купівлі, а заради придбання самих грошей, тобто гроші вже не є посередником в обміні, а стають метою продажу. Вони тимчасово виходять з обігу, набувають самостійного існування (буття).
• Це і визначає особливості даної функціональної ролі грошей порівняно з функцією засобу обігу, де вони виконують миттєву роль, що й обумовлює можливість заміни повноцінних грошей паперовими. Інша річ у функції грошей «засіб нагромадження». Тут гроші є представником абстрактної форми багатства, засобом нагромадження і збереження вартості. Тому функцію нагромадження у формі скарбу ідеально виконують повноцінні гроші (золото і срібло), які мають власну вартість [5, с. 35].
• Функцію нагромадження виконують реальні гроші, які тимчасово перебувають поза процесом обігу. Однак, виходячи за межі сфери обігу, гроші не втрачають зв'язку з товарним світом. Кредитні гроші можуть виконувати цю функцію, коли вони перебувають у постійній готовності до реального обігу, а тому поза цим зв'язком недоцільне жодне нагромадження грошей. Якщо гроші функціонують як засіб обміну, то, логічно, вони повинні функціонувати як засіб збереження вартості. Адже коли гроші не можуть бути використані для купівлі товарів у майбутньому, то і сьогодні ніхто не захоче продавати свої товари за гроші. Через це отримані після продажу товарів і послуг гроші мають гарантувати їхньому власникові збереження у майбутньому своєї купівельної спроможності. Вона має не лише акумулювати в собі протягом певного часу вартість проданих товарів, а й бути представником абстрактної форми багатства, яку можна в будь-який час отримати за гроші. Це означає, що реалізувати себе у ролі засобу нагромадження сучасні гроші можуть лише за умови, що вони є стійкими та стабільними. В умовах чутливої інфляції гроші як засіб нагромадження втрачають свою привабливість, незважаючи на їхню високу ліквідність. У тих країнах, де має місце гіперінфляція, національна валюта може частково не використовуватись як засіб нагромадження і як міра вартості.
• Висновки
• Таким чином, підводячи підсумки виконаної роботи, можна зробити висновок, що гроші за своєю сутністю - це специфічний товар, який має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
• До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари, що нині називається бартером. Виникнення грошей значно полегшило товарний обмін.
• Упродовж століть постійно змінювалися форма і зміст грошей, і сьогоднішній їхній стан не є завершальною фазою. В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні мати певну форму, яка забезпечувала б їм довіру з боку суб'єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб'єктів ринку. Відповідаючи на це, гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її. У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і кредитно-електронних грошей.
• Розглянувши суть грошей, ми прийшли до висновку, що гроші обслуговують усі сфери ринкових відносин, що базуються на еквівалентному товарному обміні, виконуючи при цьому чотири функції. Сучасні гроші є засобом обміну й мірилом вартості, а також засобом збереження вартості і законним платіжним засобом. Цю останню властивість грошам надає держава, яка через своє законодавство та спеціальні інституції взагалі керує грошовим обігом країни.
• Гроші можуть мати свою власну цінність (товарні або металеві) і цінність, похідну від функцій, що їх вони виконують, -- кредитні гроші. Функцію нагромадження гроші можуть успішно виконувати тільки за збереження їхньої вартості, тобто за незмінного загального рівня цін.
• Гроші мають свою специфічну форму прояву. Тому в господарській практиці назву грошей можуть мати: національні грошові знаки; іноземна валюта; запаси на банківських рахунках (депозитні та електронні гроші); кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов'язання, які використовуються для платежів, тощо. Аналіз функцій грошей вимагає розгляду не тільки кожної функції зокрема, а й їх разом як єдиного цілого. У сукупності вони забезпечують реальний рух грошей, тобто функціонування грошової маси.
• На останнє, взявши до уваги все сказане вище, необхідно зазначити:
• - по-перше, гроші за походженням -- це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило відокремлення із низки звичайних товарів одного -- грошового;
• - по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем. Вони постійно розвиваються як по суті, так і за формами існування;
• - по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні їм суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де такі відносини не існують.
• Список використаних джерел
• 1. Глущенко С.В. Гроші та кредит. -- К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. -- 86c.
• 2. Зазвонова Л.А., Фомин Ф.Ф. Деньги и кредит. В 2 ч. - Ч.1. -- К.: Издательство Европейского ун-та, 2005. -- 175 с.
• 3. Івасів Б.С. Гроші та кредит. -- Т.: Карт-бланш, 2005. -- 528 с.
• 4. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. -- К.: Знання України, 2006. -- 332 с.
• 5. Колесніченко В.Ф. Гроші та кредит. -- Х.: Видавництво ХНЕУ, 2007.
• 6. Колодізєв О.М., Яременко О.Р. Гроші та кредит. -- Х.: ВД "Інжек", 2006.
• 7. Михайленко В.С. Гроші та кредит. -- К.: Ун-т "Україна", 2006. -- 372 с.