кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;

податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;

з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації - все це значно гальмує реальні інвестиції;

потребує також удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб: моніторинги, проведені зарубіжними й українськими вченими свідчать, що 70% платників податків відмовляються збільшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходів перевищує 30%, атому якраз такою вона повинна бути в Україні;

досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобов'язання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі.

В проекті Податкового кодексу окремим розділом передбачається виділення спеціальних стимулюючих податкових режимів. Цей розділ відображає пропозиції як по уточненню, деталізації діючих податкових механізмів, так і по введенню нових податкових режимів. Істотні зміни щодо спрощеної системи оподатковування для суб'єктів малого підприємництва стосуються наступного:

o об'єкта оподатковування юридичних осіб, куди повинні ставитися всі доходи, а не тільки виторг від реалізації; переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що входять до складу єдиного податку, з якого віддаляються ресурсні платежі й внески в державні цільові фонди, у той же час включається ринковий збір;

o ставок єдиного податку, які знижуються для юридичних осіб з 10% до 5%, а для платників ПДВ - з 6% до 3%;

o зниження надбавки до ставки єдиного податку для фізичних осіб, яка сплачується з найманих осіб, з 50% до 20%.

На думку розроблювачів проекту, зазначені зміни дозволять гармонізувати існуючу систему сплати єдиного податку, залишаючи його, проте , ефективним інструментом стимулювання підприємницької діяльності.

Таблиця 3.3. Напрямки модернізації податкової служби

Рис. 3.1. Концепція вдосконалювання механізму функціонування податкових служб в Україні

Висновок

Таким чином, основним положенням, яке повинне визначати структуру податкової служби, є наявності, що є в наявності витрат держави на економічні й соціальні потреби, певна законодавством. Без корінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Удосконалювання системи оподатковування й функціонування податкових служб повинне відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

1. Науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої повинне бути відображене в Податковому кодексі;

2. Система оподатковування повинна бути складової державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно підсилити податкові методи регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно підсилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати можливість впливати на всі складені процесу виробництва - оплату праці, виробничі основні й обігові фонди, рівень прибутковості;

3. Система оподатковування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

4. Зміни в системі оподатковування повинні здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконалюванням соціальної сфери;

5. Розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частини державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

6. Основу податкової системи повинні становити прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподатковування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно й капітал;

7. Непрямі податки повинні використовуватися тільки у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника- монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподатковування предметів розкоші, захисту власного виробника;

8. Застосування при оподатковуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваному прибутку або доходу;

9. Ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартість показника в економіці й знижують конкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови використання засобів на певні державою потреби;

10. Умови оподатковування повинні бути прості й зрозумілі платникові, податок повинен стягуватися в зручний для платника час і прийнятним методом;

11. Чітке розмежування податків, які зараховуються в державний і місцевий бюджети, розширення прав органів самоврядування в сфері оподатковування, подальше впровадження й посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

12. Подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалювання системи оподатковування в зовнішньоекономічній діяльності.

Організаційна основа податкової служби будь-якої держави, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їхня сплата, неможливість відхилення від оподатковування, забезпечується добре продуманою системою обліку й звітності. Звідси випливає необхідність в удосконалюванні систем обліку й звітності в Україні.

Список літератури

1. Бюжетний Кодекс України від 21.06.01.

2. Господарський Кодекс України /Затв. Президентом України від 16.01.03р. №426-4.

3. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-12.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» от 21.05.97г. №280/97-ВР.

5. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ зі змінами та доповненнями, станом на 30.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст. 510.

6. Опарін В.М. Фінанси: Навчальний посібник. - 2-ге видання. - К.: КНЕУ, 2007. - 240с.

7. Офіційний веб-сайтДержавної податкової адміністрації України

(http://minfin.kmu.gov.ua)

8. Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ Президента України від 28 листопада 2000р. №1265/2000.

9. Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000р. №886/2000.

10. Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999р. №1081/99.

11. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит: Навчальний посібник. -К.: НІОС, 2006. - 221с.

12. Саливон С. Вперед в прошлое // Бизнес. - 2007. - №6. - с.50-53.

13. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- К: МАУП, 2003.

14. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К: Вид-во КНЕУ, 2006.