Валютна система України та її розвиток

Станом на 31.12.2006 року офіційний курс гривні щодо російського рубля дорівнював 1.9179 грн. за 10 російських рублів і порівняно з листопадом гривня подорожчала на 0.1%, або порівняно з початком цього року гривня подешевшала на 9.3%.

2.3 -Стан платіжного балансу України

Майже всі країни з перехідною економікою в період її становлення мають схожі тенденції розвитку макроекономічних показників: завдяки застосуванню важелів стабілізаційної політики вони поступово досягають стану економічного зростання. Тривалість цього процесу та напрями стабілізаційної економічної політики в різних державах можуть відрізнятися залежно від первинних умов та цілей, яких вони прагнуть досягти. Важливу роль у визначенні напрямів цієї політики відіграє сальдо платіжного балансу.

Якщо політика держави спрямована на залучення іноземного капіталу, необхідного для проведення економічних реформ, зміцнення національної валюти, забезпечення нормативного розміру офіційного валютного резерву, пожвавлення виробництва, впровадження нових технологій, то не можливо прагнути досягнення позитивного або нульового сальдо торговельного балансу. І навпаки - якщо метою економічної політики в зовнішньому секторі економіки є досягнення позитивного сальдо, це означає, що країна має стати інвестором або ж сплачувати заборгованість, зменшуючи споживання імпортних товарів або збільшуючи обсяги експорту, зокрема в результаті девальвації національної валюти чи завдяки надзвичайно вигідним умовам торгівлі.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом - це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом. Платіжний баланс:

- у більшості країн оприлюднюється;

- у країнах з розвинутою ринковою економікою розробляється за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом;

- чітко відображає для прогнозування та макроекономічного регулювання.

Факторами впливу на стан платіжного балансу країни є:

- економічний потенціал;

- особливості структури економіки;

- участь в міжнародному поділі праці;

- зв'язки зі світовим ринком позичкових капіталів;

- стан державного регулювання економіки.

Основними недоліками дефіциту платіжного балансу є:

- посилення валютного контролю;

- зниження курсу національної валюти;

- зростання обсягу позик за кордоном;

- проблема економічної залежності.

Наслідки надлишку платіжного балансу:

- тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття ринків) та стимулювання споживання;

- перетворення країни в нетто-експортера капіталу

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв'язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.

Визначальною рисою платіжного балансу 2005 року став значний приплив іноземної валюти за статтями фінансового рахунку, який компенсував скорочення позитивного сальдо поточного рахунку та дозволив удвічі збільшити рівень резервних активів країни.

Сальдо поточного рахунку платіжного балансу становило 2.5 млрд. дол. США (3.1% до ВВП), що у 2.7 рази менше, ніж 2004 року.



Рис. 2.6 Динаміка сальдо поточного рахунку платіжного балансу України

Погіршення умов торгівлі, зменшення світового попиту зумовили значне перевищення темпів зростання імпорту товарів (21.8%) над експортом (4.8%), що призвело до формування від'ємного сальдо товарного балансу в розмірі 1.1 млрд. дол. США та різкого скорочення позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу (з 4.9 до 0.8 млрд. дол. США).

Характерною ознакою 2005 року було суттєве уповільнення темпів зростання експорту товарів з 40.8% у 2004 році до 4.8% у 2005 році. Одним з чинників такої динаміки було скорочення обсягів експорту продукції машинобудування на 18,0% ( на 1 млрд. дол. США) порівняно з попереднім роком. З іншого боку, посилення конкуренції на світових ринках сталі та металопродукції внаслідок потужної експансії Китаю (виробництво чорних металів у Китаї зросло у 2005 році на 24,6%, тоді як світове виробництво збільшилося всього на 5,9%) призвело до уповільнення темпів зростання вартісних обсягів експорту металургійної продукції до 7,6 проти 53,5% у 2004 році. Зростання вартісних обсягів експорту було досягнуте за рахунок збереження високих цін на чорні метали у першому півріччі 2005 року, тоді як фізичні обсяги експорту зменшились на 9,0%.

Найвищими темпами у 2005 році зростали поставки продукції агропромислового комплексу (на 24.0% порівняно з попереднім роком) головним чином за рахунок зростання вартісних обсягів експорту зернових, алкогольних та безалкогольних напоїв у 1.6 рази, молочної продукції - на 24.0%.

Обсяги експорту мінеральних продуктів зросли на 8.0%. Зменшення обсягів переробки нафти внаслідок зупинки декількох нафтопереробних заводів у поточному році призвело до скорочення фізичних обсягів експорту нафтопродуктів, тоді як вартісні обсяги експорту нафтопродуктів збільшилися на 21.0% за рахунок зростання цін. Починаючи з липня 2005 року було припинено поставки природного газу на експорт.

Експортні поставки до країн СНД збільшилися на 24.0%, а їх частка у загальному експорті зросла з 27.1 до 32.1%. Експортні поставки до Росії зросли на 27.3% їх частка у загальному експорті збільшилася з 17.6 до 21.4%. Частка інших країн світу в експорті дещо зменшилась і становила 67.9 проти 72.9% у 2004 році. Це зумовлено скороченням експорту до країн Америки та країн ЄС-25 відповідно на 28.1 та 5.8%. Обсяги експорту до країн Африки, навпаки, збільшилися більш як на третину, а до країн Азії - на 4.6%.

Рис. 2.7 Темпи приросту експорту-імпорту товарів (у відсотках до попереднього року)

Політика уряду, спрямована на збільшення реальних доходів населення та внутрішнього споживання, разом з активізацією дій по боротьбі з контрабандою та зниженням митних тарифів, а також зміцненням реального ефективного валютного курсу з початку року на 15.9% стимулювати зростання у 2005 році обсягів неенергетичного імпорту вищими темпами, ніж у 2004 році (30.7 проти 26.5%).

Близько 60% приросту імпорту було отримано за рахунок надходжень продукції машинобудівної та хімічної промисловості. Внаслідок залучення значних обсягів інвестицій в економіку України в 2004 році та їх освоєння імпорт машин та устаткування в цілому за рік зріс на 29.1% переважно за рахунок зростання імпорту засобів наземного транспорту (на 34.6%) та машин і устаткування (на 33.8%).

Високі темпи зростання були характерні й для всіх інших груп та статей імпорту. Найвищими темпами у 2005 році зростали обсяги імпорту промислових товарів (на 54.3%) в основному за рахунок збільшення офіційно зареєстрованого імпорту взуття (в 6.9 рази) та одягу (в 3.4 рази). Зменшення ввізного мита на окремі сільськогосподарські та продовольчі товари зумовило збільшення обсягів імпорту продукції агропромислового комплексу в 2005 році на 40.7%. Збільшення вартісних обсягів імпорту продукції хімічної промисловості на 37.2% відбувалося значною мірою за рахунок зростання фізичних обсягів.

Водночас було зафіксовано різке уповільненням темпів приросту вартісних обсягів імпорту енергоносіїв - з 30.9% в 2004 році до 2.9%. Така динаміка зумовлена зменшенням поставок нафти в Україну на третину, природного газу - на 3.1% при зростанні цін на нафту за рік в середньому на 42.0%. Кризова ситуація на паливному ринку в 2005 році (різке скорочення поставок нафти з Росії на нафтопереробні підприємства України та зупинка декількох з них для переоснащення виробничого циклу) підштовхнула уряд України встановити нульові ставки митного тарифу та змінити ставки акцизного збору на деякі види нафтопродуктів, що сприяло зростанню імпорту нафтопродуктів у 1.6 рази (фізичні обсяги).

У географічному розподілі зберігалася тенденція до випередження темпів зростання обсягів імпорту з країн далекого зарубіжжя (32.0%) над імпортом з країн СНД (11.7%). Частка імпорту інших країн світу збільшилася з 49.8 до 54,0% від загального імпорту в основному за рахунок збільшення імпортних надходжень з країн Азії, які зросли у 1.8 рази, та країн ЄС (на 27.7%).

Баланс послуг у 2005 році зведено з позитивним сальдо в 1.8 млрд. дол. США, що в 1.5 рази більше від рівня попереднього року. Експорт послуг становив 9.2 млрд. дол. США, збільшившись на 19.0% переважно за рахунок зростання двох головних складових цієї статті, у тому числі послуг з транспортування - майже на 11% та послуг, що пов'язані з подорожуванням, - на 22.0%. Обсяги імпорту послуг у 2005 році становили 7.6 млрд. дол. США, що на 14.0% більше, ніж у 2004 році. Найвищими темпами зростали обсяги імпорту фінансових послуг (у 2 рази), комп'ютерних та інформаційних і послуг за статтею "Роялті та ліцензійні платежі" (в 1.6 рази). Водночас імпорт страхових послуг скоротився у 3.5 рази, будівельних - на 38.0%.

Від'ємне сальдо балансу доходів становило 985 млн. дол. США, що в 1.5 рази більше, ніж 2004 році. Необхідність обслуговувати зростаючі обсяги залучень за приватними середньо та довгостроковими кредитами, збільшення виплат дивідендів іноземним інвесторам та зростання платежів уряду України за прямим та гарантованим боргом були основною причиною зростання в 1.7 рази обсягів виплат. Одночасно зростання переказів на оплату праці громадян України за кордоном та зростання міжнародних резервів зумовили збільшення надходжень за доходами 2005 року в 2 рази.

У 2006 році зберігалася тенденція до збільшення обсягів поточних трансфертів, баланс яких складено з позитивним сальдо у розмірі 2.8 млрд. дол. США, що на 10.4% більше, ніж у 2004 році. Основним чинником його зростання було збільшення на 23.6% обсягів приватних грошових переказів, які становлять 68.4% від загального обсягу отриманих трансфертів.

Визначальною рисою фінансового рахунку в 2005 році став значний приплив іноземної валюти за такими статтями, як прямі іноземні інвестиції, а також середньострокові та довгострокові негарантовані кредити при одночасному зменшенні відпливу капіталу. Це дозволило збільшити резервні активи до 19.4 млрд. дол. США, що забезпечувало фінансування імпорту товарів та послуг упродовж 4.9 місяця.

Рис. 2.8 Динаміка окремих статей платіжного балансу та інтервенцій

Обсяги чистого припливу_прямих іноземних інвестицій установили 7.5 млрд. дол. США, що у 4.4 рази перевищували показник 2004 року. Зафіксовані рекордні обсяги чистого припливу прямих іноземних інвестицій пояснювалися насамперед надходженням коштів від приватизації металургійного заводу ВАТ "Криворіжсталь" компанією Mittal Steel у листопаді 2005 року та продажем банку АППБ "Аваль" іноземному інвесторові.



Рис. 2.9

Необхідно зазначити, що показник приросту прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2005 році (7.8 млрд. дол. США) був найвищим за всю історію складання платіжного балансу України й становив 81% від їх загального обсягу, накопиченого протягом останніх десяти років.

Загальний обсяг накопичених прямих інвестицій в Україну за 2005 рік становив 17.2 млрд. дол. США і порівняно з початком року зріс на 79.2%, з них 16.4 млрд. дол. США - акціонерний капітал; 0.8 млрд. дол. США - кредити, надані прямими інвесторами. Інвестиції на одну особу населення, незважаючи на зростання за рік на 80.5%, у цілому залишаються невисокими - всього 367 дол. США.

Одночасно Україною було здійснено прямих інвестицій за кордон на суму 275 млн. дол. США (за 2004 рік - 4 млн. дол. США).

Обсяги чистого залучення недержавного сектору України за середньо і довгостроковими кредитами та облігаціями за 2005 рік становили 4.8 млрд. дол. США (у 2004 році - 3.2 млрд. дол. США). Слід відзначити, що 75% від загального обсягу залучених коштів (або 3.6 млрд. дол. США) надійшли у другій половині року.

Коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу (як співвідношення витрат на погашення основної суми боргу та відсотків до експорту товарів та послуг) становив у звітному періоді 14.7%, що на 4 процентні пункти вище, ніж у 2004 році.

Слід зазначити суттєве зростання у 2005 році обсягів чистого залучення короткострокових кредитів у економіку України - до 1.4 млрд. дол. США (в 2004 році вони становили 369 млн. дол. США).

За 2005 рік чиста купівля нерезидентами ОВДП та ОВДП-ПДВ становила близько 1 млрд. дол. США, з них більше 90% було куплено протягом січня - квітня 2005 року, натомість починаючи з травня інтерес нерезидентів до облігацій внутрішньої державної позики України значно зменшився у зв'язку з проведеною ревальвацією гривні (в 2004 році чиста купівля нерезидентами становила 407 млн. дол. США).

Ситуація у зовнішньому секторі економіки України у 2005 році характеризувалася суттєвим зменшенням обсягів відпливу капіталу з країни. У цілому за рік обсяги відпливу капіталу оцінено у 3.5 млрд. дол. США, що у 2 рази менше порівняно з 2004 роком (6.9 млрд. дол. США).

Дані платіжного балансу свідчать про відсутність у 2005 році тенденції до перевищення обсягів платежів за імпорт товарів над обсягами фактичного імпорту (у 2004 році таке перевищення, пов'язане з використанням резидентами України зовнішньоекономічних операцій, які передбачають імпорт товарів без їх ввезення на митну територію України, оцінено в 4.8 млрд. дол. США). Водночас обсяги відпливу капіталу за операціями з вітчизняними цінними паперами, що дають право на участь у капіталі, збільшилися майже у 2 рази.

Протягом 2005 року спостерігалося суттєве зростання обсягів перепливу готівкової іноземної валюти з банківського сектору в інші сектори економіки України. Процес вибуття готівки з банківського сектору розпочався в II кварталі 2005 року, найбільші обсяги відпливу було зафіксовано у IV кварталі 2005 року (1.9 млрд. дол. США). В цілому за рік відплив готівкової іноземної валюти з банківської системи до інших секторів економіки оцінюється у 3.3 млрд. дол. США.

Суттєвий приплив середньо та довгострокових кредитів і надходження коштів від приватизації ВАТ "Криворіжсталь" дозволили збільшити резервні активи України в 2005 році на 10.4 млрд. дол. США (за 2004 рік - на 2.2 млрд. дол. США).

У механізмі платіжного балансу важливе місце займають офіційні золотовалютні резерви. Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню золотовалютних резервів, а пасивне - їх зменшенню.

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними з них є:

- забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Це так зване трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв'язків національної економіки зі світовою. У цьому призначенні вони слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку;

- забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти. Це так зване інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей.

Досягнення цих цілей залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів та ефективності механізму їх використання. У зв'язку з цим виникає ряд проблем з використанням цього регулятивного інструменту:

- проблема оптимізації обсягу золотовалютних резервів;

- проблема інтервенційного їх використання;

- проблема розміщення резервів.

Оптимізації обсягу золотовалютних резервів має важливе економічне значення тому, що знижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку, та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений - призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий період.

Інтервенційне використання золотовалютних резервів пов'язане з проведенням політики валютної інтервенції. Якщо в країні відбувається економічне зростання та досягнута макроекономічна стабілізація, політика валютної інтервенції стає вирішальним інструментом валютного регулювання. За наявності в країні економічної кризи, фінансової розбалансованості тощо інструменту виявляється недостатньо. Широке його застосування в таких умовах може призвести до повної втрати золотовалютних резервів держави і не дати бажаних наслідків.

Розміщення золотовалютних резервів має важливе значення для страхування їх від знецінення та для одержання додаткових доходів і збільшення обсягів. Тому золотовалютні резерви звичайно тримають у кількох найбільш сталих валютах, що найширше використовуються як міжнародні платіжні засоби (долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів), і періодично конвертують запаси однієї валюти в іншу, якщо очікується падіння курсу однієї чи підвищення курсу іншої.

На 01.01.2006 р. міжнародні резерви Національного банку України становили 19.4 млрд. дол. США і збільшилися за рік на 9.9 млрд. дол. США, або майже у 2 рази. Зростання міжнародних резервів у 2005 році було найбільшим за роки незалежності України.

Основним джерелом поповнення міжнародних резервів Національного банку України залишалися валютні інтервенції Національного банку України (протягом 2005 року було куплено 10.9 млрд. дол. США та продано 0.41 млрд. дол. США). Приросту міжнародних резервів Національного банку України сприяло збільшення надходжень на рахунки уряду України (1.14 млрд. дол. США), які включали кошти від розміщення облігацій зовнішньої державної позики (0.72 млрд. дол. США) та кредити, отримані від Світового банку (0.42 млрд. дол. США).

Зменшення міжнародних резервів у 2005 році відбулося за рахунок платежів з погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу, що здійснювалися Міністерством фінансів України, - 1.43 млрд. дол. США та платежів Національного банку України з погашення кредитів МВФ в сумі 0.35 млрд. дол. США.

Рис. 2.10 Міжнародні резерви банку України в 2002-2005 роках (за поточним курсом)

У 2005 році Національний банк України продовжив забезпечувати ефективне управління міжнародними резервами, в результаті чого підтримувалася зовнішня стабільність національної грошової одиниці, поліпшувалася кредитоспроможність України, було створено сприятливі умови для здійснення зовнішніх запозичень, забезпечувалося виконання Україною зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями та з регулювання платіжного балансу України, а також здійснювалися валютні інтервенції Національного банку України в рамках грошово-кредитної політики Національного банку України.

Основним принципом управління міжнародними резервами було забезпечення оптимального співвідношення рівнів захищеності, ліквідності та дохідності міжнародних резервів.

Основними інструментами управління міжнародними резервами були короткострокові депозити та цінні папери. Переважну частку в структурі міжнародних резервів у 2005 році становили короткострокові депозити, питома вага яких зменшилася з 86% на початок до 77% на кінець 2005 року. У 2005 році обсяг коштів міжнародних резервів, розміщених у депозити, збільшився в 1.8 рази.

Питома вага цінних паперів у структурі міжнародних резервів зросла за 2005 рік з 8.0 до 20.0%, а його обсяг збільшився у 9 разів. У 2005 році НБУ розпочав розміщення коштів міжнародних резервів у цінні папери, емітовані міжнародними фінансовими організаціями та агентствами. Переважна частка монетарного золота НБУ (70.0%) зберігалась у сховищі Державної скарбниці, решту було розміщено у довгострокові депозити.

Загальний дохід від управління міжнародними резервами за 2005 рік становив понад 413 млн. дол. США, середня дохідність за операціями з управління коштами золотовалютного резерву - 2.98%, що на 1.16 процентного пункту більше, ніж у 2004 році.

У 2006 році вперше з 1999 року в Україні сформувалося від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу нарівні 1.6млрд. дол. США (-1.5% до ВВП), однак значні обсяги притоку довгострокового капіталу зумовили формування додатного сальдо за фінансовим рахунком у розмірі 4 млрд. дол. США, що дозволило не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити резерви на 2 млрд. дол. США.

За попередніми оцінками у 2006 році зафіксовано від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу в розмірі 1.6 млрд. дол. США (-1.5% до ВВП), тоді як у 2005 року воно було позитивним та становило 2.5 млрд. дол. США (3.1% до ВВП).

В цілому за 2006 рік перевищення темпів зростання імпорту товарів та послуг над експортом становило 8.8 п.п, від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу сформувалось у розмірі 3.1 млрд. дол. США (у 2005 році воно було додатнім та становило 671 млн. дол. США).

Рис. 2.11 Рахунок поточних операцій

Обсяги експорту товарів збільшилися на 10.9% та становили 38.8 млрд. дол. США (у 2005 році експорт зріс лише на 4.8%).

Зростання обсягів експорту у 2006 році зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту:

- металургійної продукції на 16.9%;

- машинобудівної продукції - на 17.7%;

- хімічної продукції - на 18.7%.

Основним чинником прискорення темпів зростання експорту у 2006 році було покращення кон'юнктури ринків чорних металів у другій половині року та збільшення поставок металопродукції на ринок США.

У 2006 році обсяги імпорту товарів становили 43.7 млрд. дол. США, збільшившись на 20.9% порівняно з 2005 роком (у 2005 році імпорт зріс на 21.8%).

Інтенсивне нарощування імпорту у 2006 році в основному зумовлене:

- активізацією інвестиційного попиту;

- зростанням реальних доходів населення та розширенням обсягів споживчого кредитування, що призвело до підвищення попиту на товари довготривалого вжитку та легкові автомобілі;

- різким зростанням цін на енергоносії.

Рис.2.12 Динаміка експорту та імпорту товарі

Майже дві третини приросту імпорту було отримано за рахунок нарощування надходжень машинобудівної продукції (на 32.7%) та продукції хімічної промисловості (на 26.8%).

Розширення обсягів споживчого кредитування та зростання купівельної спроможності населення зумовили різке зростання у поточному році обсягів імпорту засобів наземного транспорту. За 2006 рік в Україну було завезено легкових автомобілів на суму 2.2 млрд. дол. США, що у 1.8 рази перевищило обсяги відповідного періоду минулого року. Обсяги імпорту кузовів до автомобілів збільшилися в 1.4 рази, частин і пристроїв для автомобілів - у 1.9 рази.

Незважаючи на стрімке зростання цін на енергоносії (середні ціни на нафту були на 30% вищими порівняно з попереднім роком, газу - на 45%) вартісні обсяги імпорту за цією групою збільшилися лише на 12.1%, або на 1 млрд. дол. СИТА Така динаміка зумовлена скороченням фізичних обсягів імпорту цих товарів (газу - на 16.6%, нафти на 26.9%).

У 2006 року темпи зростання імпорту послуг (122.5%) перевищували темпи зростання експорту (118%), позитивне сальдо торгівлі послугами за 2006 р. залишилося практично на рівні попереднього року та склало 1.8 млрд. дол. США.

Від'ємне сальдо балансу доходів в цілому збільшилося у 1.7 рази і становило -1.6 млрд. дол. США, що зумовлено значними виплатами дивідендів за прямими інвестиціями та зростанням нарахованих відсотків за негарантованими кредитами (в 1.7 рази).

Визначальною рисою фінансового рахунку в 2006 році стали найвищі за останні 6 років обсяги надходжень довгострокових ресурсів (прямих іноземних інвестицій та середньо і довгострокових негарантованих кредитів) при одночасному збільшенні обсягів відтоку капіталу. В цілому за рік додатнє сальдо фінансового рахунку оцінено в 4.1млрд. дол. США (за 2005р. -- 8.2млрд. дол. США).

Рис. 2.13 Динаміка окремих статей платіжного балансу та інтервенцій

Протягом 2006 р. чистий притік прямих іноземних інвестицій в Україну оцінено в 5.3 млрд. дол. США (в 2 рази більше ніж за 2005 рік, без урахування надходжень від приватизації ВАТ «Криворіжсталь»).

Чисті залучення за середньо і довгостроковими негарантованими кредитами склали 5.5 млрд. дол. США, що в 1.6 рази перевищує рівень попереднього року (3.4 млрд. дол. США).

Рис. 2.14 Залучення за єврооблігаціями (без залучень за ОЗДП)

Активну політику зовнішніх залучень за цінними паперами проводив також Уряд України: в цілому за ОЗДП у 2006 р. було залучено 1.9 млрд. дол. США (у 2005 р. -- 721 млн. дол. США), з них у грудні -- 608 млн. дол. США. Виплати з погашення ОЗДП попередніх періодів також здійснювались в повному обсязі і склали 598 млн. дол. США (протягом 2005 р. -- 627 млн. дол. США).

За 2006 р. так і не відновилась зацікавленість нерезидентів в українських ОВДП та ОВДП-ПДВ -- сальдо за операціями з цими паперами склалось від'ємним у розмірі 495 млн. дол. США тоді, як у 2005 року сальдо було додатнім в розмірі майже 1 млрд. дол. США.

Суттєво збільшилися короткострокові запозичення банківського сектору, що пов'язано зі значним зростанням обсягів кредитування в іноземній валюті та розширенням доступу до іноземних ресурсів для банків з іноземними інвестиціями. В цілому за рік . чисті залучення склали 3.5 млрд. дол. США (в 2005 р. -- 1 млрд. дол. США).

Суттєвий притік середньо та довгострокових кредитів дозволив збільшити резервні активи України в 2006 році на 2.1 млрд. дол. США (за 2005 р. -10.4 млрд. дол. США). Обсяги резервних активів на кінець грудня становили 22.3 млрд. дол. США, що дало змогу забезпечити фінансування імпорту товарів та послуг майбутнього періоду впродовж 4.4 місяців.



Рис. 2.15 Міжнародні резерви НБУ протягом 2005-2006 рр.

РОЗДІЛ 3

Перспективи європейської та світової інтеграції України

За роки незалежності Україна зробила важливі кроки в розбудові власної державності, зміцненні демократії та налагодженні дружніх стосунків з усіма своїми сусідами. На сучасному етапі перспективним є інтеграція України у Європейське Співтовариство (ЄС). ЄС зацікавлене у розвитку зв'язків з Україною, оскільки вона має потужний природний потенціал, є важливим транспортним та енергетичним коридором, через її територію пролягає найкоротший шлях від Чорного до Балтійського моря.

Необхідність інтеграції України у світове господарство не викликає жодних суперечень. Це усвідомлюють усі учасники політичного та економічного процесів у країні. Проте реалізація її є надзвичайно складною справою й потребує спеціальних наукових досліджень, розроблення тактики і стратегії входження у світові господарські структури. Значний внесок у роз'язанні цієї проблеми зробили науковці А. Філіпенко, С. Злупко, С. Мочерний та інші.

Міжнародна економічна інтеграція - це об'єктивний, усвідомлений і керований процес зближення, взаємопристосування та зрощування національних господарських систем, що володіють потенціалом саморегулювання й саморозвитку. В його основі лежить економічний інтерес суб'єктів, що самостійно функціонують та міжнародний поділ праці. Інтеграція у світове господарство не повинна і не може відбуватися стихійно. Вона потребує свідомих рішень і контрольованості з боку держави. Роль держави у інтеграційних процесах має бути актуальною, вона повинна організувати й контролювати процес входження країни у світове господарство. Основна ціль інтеграції - нарощування обсягів і розширення набору запропонованих товарів і послуг на основі й в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах. Це передбачає розроблення спеціальної програми інтеграції країни у світове господарство з такими головними завданнями:

· забезпечення економічного суверенітету країни у зовнішньоекономічній сфері. Першочерговим завданням кожної країни є досягнення економічної самодостатності існування, захист від зовнішніх шкідливих забруднень. Конкретизуючи це завдання, можна відокремити такі моменти:

- необхідність забезпечення зовнішніх умов для відтворювальних процесів національної економіки шляхом організації експортної та імпортної діяльності, досягнення вигідних умов торгівлі;

- особливу увагу потребує організація надходжень товарів, що входять до складу критичного імпорту. Для України це передусім енергоносії, які надходять переважно із Росії, що робить Україну залежною від монопольного постачальника, який сповна користується вигодами свого становища. Саме держава повинна докласти зусиль для диверсифікації імпорту, щоб зменшити підпорядкованість діям сусіда;

- створення захисту проти фінансових потрясінь, що виникають у світомому просторі. Гонконзька фінансова криза 1997 року, пройшовши країнами Східної Азії та Росією, завдала Україні значних економічних втрат;

- потреба досягнення сприятливих показників макроекономічних балансових агрегатів і насамперед торговельного й платіжного балансів. Їхній стан, безпосередньо впливає на стабільність національного валютного ринку, стійкість гривні та на привабливість араїни для іноземних інвесторів;

- усвідомлення небезпеки для суспільного устрою, що впливає із незадоволеного стану економіки, зокрема зумовленого і впливом зовнішніх чинників.

· поєднання та синхронізація внутрішніх та зовнішніх економічних процесів. Річ у тім, що з “відкриттям” економіки до ендогенних чинників розвитку додаються екзогенні. Останні слід належним чином оцінити та використати у процесі суспільного відтворення, внутрішні відтворювальні ланцюги подовжити зовнішніми ланками. Отже, неохідність додаткового урядового регулювання виникає саме через взаємозалежність внутрішніх господарських чинників розвитку із зовнішніми.

· вибір стратегії зовнішньоекономічного розвитку та розроблення відповідної економічної політики. Важливу роль у цьому процесі відіграє далекоглядність та завбачливість стосовно тенденцій розвитку світових господарських процесів. Ринок сам по собі такої інформації не надає, його механізм працює в режимі теперішнього часу. Завдання держави полягає в тому, щоб піднятися над ринковою буденністю і ставити вищі ( перспективні ) завдання. При цьому вона може і мусить враховувати стартові умови та національні особливості розвитку. В Україні є “задовільні стартові умови” для виходу в світовий господарський простір.

· використання переваг міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації праці. Йдеться про отримання вигоди від інтеграції у світове господарство, частки так званого світового доходу. Це досягається шляхом створення та підтримки потужних експортоорієнтованих структур, розвитку високотехнологічних галузей економіки, здатних випускати конкурентоспроможну продукцію, зміцнення національного виробника.

· сприяння залученню в економіку іноземних інвестицій. Для країн з перехідною економікою це майже обов'язкова умова успішного й динамічного розвитку. Адже для них початкова фаза розвитку є, по суті, періодом первісного нагромадження капіталу. Брак внутрішніх джерел нагромадження після інфляційних спустошень та обвального падіння життєвого рівня населення, притаманний більшості з них, зокрема й Україні, робить необхідним залучення іноземних капіталів. Останній, залишаючись лише додатком до національного, все ж може відіграти значну роль у розвитку економіки, прискорити темпи її поступу. Тому держава повинна проводити спеціальну політику залучення зарубіжних інвесторів, яка б охоплювала розроблення комплексної довгострокової програми розвитку інвестиційної діяльності в країні, міжнародні презентації привабливих інвестиційних проектів і головне - створення сприятливого інвестиційного клімату.

· забезпечення міжнародної конкурентності національної економіки. В умовах політичної та господарської глобалізації формується й глобальна конкуренція. І це не лише конкуренція товарів та послуг, а й конкуренція податкових, фінансових систем, економічних політик урядів. Від цього залежить позиція країни у світовому господарстві, її місце у планетарній ієрархії і, нарешті, розмір отримуваної “частки світового пирога”.

Найбільший інтерес для України являє можливість інтеграції у ЄС - найпутужніше й географічно наближене угрупування країн. Вступ до ЄС створює для країни додаткові “інтеграційні ефекти”: робота на великі ринки збуту та можливості використання ефекту масштабу, відсутність митних бар'єрів на щляху національних товарів, додаткові можливості залучення іноземних інвестицій. Економічний союз представляє собою економічне угрупування, члени якого уніфікують економічну політику, причому цей процес охоплює грошово-кредитні, податкові та соціальні аспекти. Економічний союз вимагає від учасників досягнення згоди по досить широкому колу проблем мікро- та макроекономічного характеру.

У вступі до ЄС є перспективи для України, але усі довгострокові. Зокрема, з розширенням кордонів Євросоюзу посилиться значення для України його зовнішньої оборонної політики - ЄС буде безпосередньо зацікавлений у підтримці режиму безпеки своїх зовнішніх кордонів - по всьому периметру українських кордонів. Адаптація до єдиної системи митних правил підвищить експортну конкурентоспроможність України. Буде створено максимально-сприятливі умови для інтеграції енергетичних, транспортних і телекомунікаційних систем країни в загальноєвропейські.

Головним нормативним документом, що становить основу сучасного співробітництва України з ЄС, визначає його зміст і структуру, виступає Угода про партнерство і співробітництво ( УПС ). Іншим важливим документом у системі Україна - ЄС є Декларація Європейської Комісії “Ширша Європа - сусідство: нові рамки відносин із східними та південними сусідами” (2003 р.), яка містить вагомий потенціал диверсифікації взаємного співробітництва, більшої присутності України на ринках ЄС.

Основними факторами економічної інтеграції між Україною та ЄС є:

· глобалізація світового господарства;

· потенційна взаємовигідність вільної торгівлі;

· економічні тенденції в державних членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею ЄС.

Отже, інтеграція національної економіки у глобальну господарську систему покладає на державу нові складні обов'язки. Від того, як вона впорається з ними, значною мірою залежить успіх трансформаційного процесу. Це зумовлюється тим, що зовнішня сфера відіграє дедалі важливішу роль в економічному житті країни.