Специфічні акцизи, як форма непрямого оподаткування

Зміст

Вступ

1. Історія розвитку акцизного збору у складі непрямих податків

2. Ставки акцизного збору на 2009 рік

3. Особливості маркування підакцизних товарів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Податки існують у людському суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки - це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій. Водночас запровадження податків мало надзвичайно важливе прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини. Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян - лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки. Бо чим більшу стипендію отримає студент, тим більше грошей повернеться туди, звідки прийшли податки, тобто в економіку.

Податки поділяються на прямі та непрямі. До прямих належать такі основні податки, як податок на прибуток, ПДФО, податок на землю і т. д, до непрямих же належать ПДВ, акцизний збір, мито. І тому головний акцент у даному завданні буде наводитися на акцизний збір, а саме на його розвиток у історії, ставки на даний час та особливості маркування підакцизних товарів.

1. Історія розвитку акцизного збору у складі непрямих податків

Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась внаслідок тривалого періоду становлення і розвитку держави. У культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, у древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначалися в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6). Цікаво, що сплата податків вважалася не світським обов'язком, як тепер, а обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення. У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю в зв'язку із розвитком самої ідеї державності. У римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки, крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення - для стягнення подушних податків, вартості майна - для справляння майнових і подоходних податків.

В епоху феодалізму спостерігалося послаблення урядової влади, що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або знаходилося залежно від своїх поміщиків і не сплачувало податків центральному уряду, та і самі податки здебільшого мали добровільний характер або справлялися у формі внесків при особливих обставинах (викуп короля з полону, посвята синів короля у рицарство, видача дочок заміж та ін.). Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових та торгових верств, незалежні від поміщиків і лицарів. Найважливішими державними доходами в цей період були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли, в яких держава має перевагу перед підданими).

У кінці XV - на початку XVI ст. відбулося значне зміцнення урядової влади, формувалася постійна армія, розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснялося грошовим. Все це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення податків. Найбільшого поширення набули податки у вигляді мита, тобто плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Цікаво, що суцільне оподаткування власних підданих вважалося образливим, тому що воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але поступово, під тиском дедалі зростаючих потреб держави оподаткування запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Але збільшення розмірів непрямих податків має певні межі і дуже часто наштовхувалося на опір у вигляді відкритих повстань. І тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, передусім, за допомогою прямих податків.

В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший етап - від древнього світу і до початку середньовіччя - це зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді. Другий етап охоплює XVI-XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т.п.

Лише в кінці XVIII ст. настає більш цивілізований третій етап розвитку податків. Саме в цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування, такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків (А. Сміт). Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а віддає перевагу тим, які можуть істотно поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

Податкам, як специфічним платежам на користь держави, притаманні особливі риси: по-перше, обов'язковість сплати. Податки - це примусові платежі постійного характеру, які центральний уряд або органи місцевого самоврядування стягують на свою користь з населення, підприємств, організацій.

Обов'язковість сплати податків обумовлена наявністю держави, якій для виконання покладених на неї функцій необхідні грошові засоби. У демократичних державах з розвитком свідомості населення сплата податків стає почесним обов'язком кожного громадянина, а ухилення від сплати податків вважається одним із найважчих злочинів проти суспільства; по-друге, податки відображають односторонній рух коштів від населення, підприємств до держави, який не супроводжується одночасно наданням певних благ, матеріальних цінностей, як це характерно для товарного обміну. Вносячи податки, громадяни і суб'єкти підприємництва тим самим "оплачують" послуги, які їм надає держава: охорону, безпеку, суд, освіту, медичну допомогу тощо. Виняток становлять деякі збори (обов'язкові платежі), що безпосередньо асоціюються з платою за певні види державних послуг, вони мають цільове спрямування, яке в момент надання або у віддаленій перспективі повертається до платника визначеними благами. Це збори на пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, ринковий збір, за паркування автотранспорту та ін.; по-третє, податки стягуються на основі чинних законодавчих актів, тобто законно, легальним шляхом. Закони про податки приймає верховна влада. Наприклад, перелік податків у нашій державі визначає Закон України "Про систему оподаткування"; з прийняттям Податкового кодексу основні моменти оподаткування будуть регламентуватися цим законодавчим актом.

Розвиток непрямого оподаткування призвів до появи податку з обігу (своєрідного універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався в податок з продаж або податок на додану вартість. Відповідно до світової практики непрямі податки, що звичайно називаються податками на споживання, включають три основні види: податок з обігу, податок з продаж, які використовувались у практиці розвинених країн до 1950 р., а потім і податок на додану вартість (ПДВ), що замінив у багатьох країнах перші два види.

Акцизи і ПДВ є найголовнішими з непрямих податків. Акцизом називають різновид непрямих податків на товари і послуги підприємств, що включаються безпосередньо у вигляді надбавки в ціну чи тариф. Акцизи зараховують в ціну продукції, яка йде на продаж, і послуг, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Діапазон дії акцизів невеликий. Акцизом обкладаються такі товари, як тютюн, спиртні напої, ювелірні вироби, делікатеси, легкові автомобілі, бензин, хутряні вироби, високоякісні вироби з порцеляни і кришталю, килими. З 1999 р. перелік підакцизних товарів скорочено з 36 груп до 15 груп. Подібні товари називають підакцизними. Ставки акцизів диференційовані за товарними групами і видами товарів у широкому діапазоні, від 10 % до 90 %, і можуть періодично переглядатися.

Акцизи поділяються на специфічні та універсальні. Специфічні акцизи включаються в ціни окремих товарів. Здебільшого, це товари, рівень, споживання яких є мало еластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари.

Найзначнішими специфічними акцизами є акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби. Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету зростає, на відміну від специфічних акцизів.

Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір - не прямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпорті товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників. Механізм нарахування і сплати акцизного збору дуже подібний на механізм нарахування і сплати ПДВ. Однак акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки термін підакцизних товарів менший, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються практично всі товари, роботи і послуги.

Акцизний збір в Україні було введено одночасно з податком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18 грудня 1991 р. “Про акцизний збір” та підкріплений Декретом Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26 грудня 1992 р. “Про акцизний збір” та Законом України “Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби” - 1995 року.

В Україні виділяють такі підакцизні товари:

– алкогольні напої;

– тютюнові вироби;

– транспортні засоби;

– етиловий спирт;

– дистиляти;

– паливо.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону). Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Законодавством визначено такі об 'єкти оподаткування:

1. Обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тім числі і в порядку натуральної оплати праці);

2. Митна вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої вартості.

Ставки акцизного збору визначаються в залежності від підакцизної продукції.

Окрім фіскальної значення акцизний збір здійснює регулювання соціально-економічних процесів шляхом впливу на обсяги виробництва та споживання підакцизних товарів, шляхом впливу на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості та споживчих характеристик підакцизних товарів.

2. Ставки акцизного збору на 2009 рік

Спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами підприємницької діяльності для виготовлення лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, ставку акцизного збору в розмірі 0 грн. за 1 літр 100-% спирту.

Податкове зобов'язання із сплати акцизного збору за кожну власну назву сигарет (з додатковою інформацією щодо характеристик продукту, в разі її наявності), що обчислюється одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), не може бути менш як:

з 1 липня до 31 грудня 2009 року - 32 гривні за 1000 штук сигарет без фільтра, цигарок (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10) та 60 гривень за 1000 штук сигарет з фільтром (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 20);

з 1 січня до 31 грудня 2010 року - 40 гривень за 1000 штук сигарет без фільтра, цигарок (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10) та 80 гривень за 1000 штук сигарет з фільтром (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 20);

з 1 січня 2011 року - 50 гривень за 1000 штук сигарет без фільтра, цигарок (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10) та 100 гривень за 1000 штук сигарет з фільтром (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 20).

ПРИМІТКА: Транспортними засобами, що використовувалися, слід вважати такі, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, у тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби.

3. Особливості маркування підакцизних товарів

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізацію на території України цих виробів. Марка акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором.

Платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:

– суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;

– суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;

– фізичні особи, які ввозять на митну територію алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладанню ввізним (імпортним) митом;

– юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції із ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюють маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб вона відкривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв, на пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, прийняття на комісію з метою продажу та реалізацію на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Ввезення алкогольних напоїв у автомобільних та залізничних цистернах, а також у баках, бачках та інших ємкостях місткістю понад 5 літрів з метою реалізації або обміну на території України здійснюється без обклеювання їх марками акцизного збору.

При цьому акцизний збір справляється відповідно до чинного законодавства.

Умовою для митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наявність на пляшці (упаковці), пачці (упаковці) марок акцизного збору встановленого зразка, а також подання органам митного контролю примірника заяви-розрахунку на одержання марок з позначкою продавця марок про повну сплату сум акцизного збору. Придбані марки акцизного збору передаються імпортерами іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва. Імпортери мають право ввозити на територію України імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби лише через митниці, попередньо обумовлені з продавцем марок під час придбання марок акцизного збору.

Правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Марки акцизного збору для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - марки акцизного збору) виготовляються з паперу вагою 70 г/кв. м+/- 3 г/кв. м і мають такі розміри:

1. Для алкогольних напоїв - довжина 160 мм +/-0,5 мм, ширина 20 мм +/-0,5 мм;

2. Для тютюнових виробів - довжина 44 мм +/-0,5 мм, ширина 20 мм +/-0,5 мм.

Зразки марок акцизного збору затверджуються Державною податковою адміністрацією. Захист марок акцизного збору від підроблення визначається Національним банком за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Міністерством фінансів, МВС та СБУ.

Марки акцизного збору виготовляються на замовлення Державної податкової адміністрації Банкнотно-монетним двором Національного банку України. Замовлення оформляється відповідно до правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених Міністерством фінансів, МВС та СБУ.

Кожна марка акцизного збору на алкогольні напої має свій окремий номер. Нумерація марок акцизного збору на алкогольні напої складається із серії з двох літер та семизначного номера, нанесених паралельно довшому боку марки. Крім цього, нумерація марки включає напис, який складається з літери А (початкова літера слова алкоголь), двозначної та однозначної цифри (рік та квартал виготовлення марки), розділених між собою похилими, лініями.

Нумерація марок акцизного збору на тютюнові вироби складається з серії з двох літер та номера з чотирьох цифр, нанесених паралельно коротшому боку марки. До кожної підсерії входять десять мільйонів марок, а кожна серія має сто підсерій, тобто один мільярд марок. Крім цього, до нумерації марки входить напис, який складається з літери “Т” (початкова літера слова тютюн), двозначної та однозначної цифри (рік та квартал виробництва марки), розділених між собою похилими лініями.

Для маркування конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів використовується спеціальна акцизна марка, яка відрізняється від звичайної тільки кольором і написом “Конфіскат”.

Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції.

Марки акцизного збору мають бути наклеєні виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів на кожну пляшку (іншу тару), пачку (упаковку тощо) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) товару.

З метою надійного утримання марки акцизного збору на пляшці (пачці тощо) для її наклеювання повинен використовуватися клей (дисперсійний, декстрин тощо), який не дає змоги зняти марку з товарів без пошкодження і змивається у процесі миття пляшок для повторного їх використання.

На алкогольні напої марки акцизного збору наклеюються П-подібним чи Г-подібним способом через горловину пляшки.

У разі реалізації напоїв в упаковках наклеювання марок акцизного збору провадиться по осі упаковки на верхній площині. Якщо ж реалізуються алкогольні напої, розлиті у пляшки місткістю 0,05 та 0,1 куб. дм., у сувенірних коробках, марки акцизного збору наклеюються таким чином:

– на коробку з телескопічною кришкою - з двох паралельних сторін з бокової або верхньої площини кришки на дно;

– на коробку з кришкою на шарнірі (відкидною) - з верхньої площини кришки на бокову сторону дна або на її дно;

– на коробку типу “пенал” - з верхньої на нижню площину кришки через бокову площину дна.

На тютюнові вироби марка акцизного збору наклеюється таким чином:

– пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, а також цигарки, упаковані в сувенірні (незалежно від формату) коробки, мають бути обклеєні марками акцизного збору так, щоб вони обов'язково розривалися під час відкривання;

– на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню целофаном, марка акцизного збору наклеюється під целофан.

У разі порушення порядку маркування імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, установленого Положенням, або неповної сплати акцизного збору товар не допускається до митного оформлення (проведення митних процедур).

За рішенням продавця марок акцизного збору марки, які мають явні ознаки підроблення та в інших випадках, надсилаються до Державного знаку для проведення відповідної експертизи, про що покупцю марок видається довідка. Після одержання висновку експертизи складається акт, на підставі якого пошкоджені марки підлягають утилізації, а у разі визнання марок акцизного збору фальшивими чи підробленими їх надсилають до органів МВС.

Відшкодування сплачених сум акцизного збору з товарів, визнаних непридатними для споживання. Якщо марковані алкогольні напої та тютюнові вироби визнані непридатними для споживання і підлягають повторній переробці або знищенню, то сплачені суми акцизного збору зараховуються у рахунок майбутніх платежів або за бажанням покупця марок акцизного збору відшкодовуються у такому порядку:

– підприємство-виробник або імпортер подає заяву до Держхарчопрому (Держсадвинпрому) з проханням провести експертну оцінку якості алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

– експертна комісія, до складу якої входять експерти Держхарчопрому (Держсадвинпрому), санепідемстанції, Державної податкової інспекції (у разі потреби інші спеціалісти), складає акт, яким підтверджує непридатність для споживання алкогольних напоїв або тютюнових виробів. В акті зазначається найменування продукції, її кількість, причина непридатності продукції, використана для її маркування кількість марок та сума сплаченого акцизного збору. Акт підписується членами експертної комісії і завіряється Держхарчопромом (Держсадвинпромом);

– перший примірник акта, разом із заявою платника про повернення сплаченого акцизного збору, подається до Державної податкової інспекції для відшкодування сплачених сум акцизного збору з товарів (продукції), які підлягають знищенню або повторній переробці.

Відшкодування сплаченого акцизного збору провадиться фінансовими органами за поданням державних податкових інспекцій у п'ятиденний термін з дня подання належним чином оформленого акта. Повернення сум сплаченого акцизного збору за марковані імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби, що визнані непридатними для споживання і підлягають повторній переробці або знищенню, здійснюються у валюті України

Висновки

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за Диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль -- збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високо­рентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку.

Також, необхідним є маркування підакцизних товарів. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Для маркування визначено певні правила, які є обов'язковими та узгоджуються визначеними органами влади.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про акцизний збір”// www.rada.gov.ua

2. Беспала Н.О. Сутність податків та їх роль у механізмі державного управління соціально-економічним розвитком країни// Держава та регіони. - 2008. - №1. - с. 10-15

3. Головко І. Адміністрування податків: погляд в історію// Вісник податкової служби України.- 2007. - №31. - с. 78-79

4. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 360 с.

5. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Підручник.- К.: Атіка, 2006.- 920 с.

6. Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. Експертиза товарів: Підручник. - К.: КНТЕУ, 2001. - 274 с.

7. Синчак В.П. Ретроспектива податкових принципів у контексті сучасних наукових підходів// Фінанси України. - 2008. - №2. - с. 98-106

8. Швець І. Податки: від первісного ладу до античних часів// Вісник податкової служби України. - 2007. - №32. - с. 62-64

9. Яцюк Р.С. Еволюція непрямих податків//Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5. - с. 192-197