Взаємодія місцевих бюджетів з програмами соціально-економічного розвитку
Дослідження економічного змісту місцевих бюджетів. Значення місцевого бюджету у соціально-економічному розвитку території. Планування і фінансування видатків на утримання шкіл-інтернатів. Вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем місцевих бюджетів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.04.2010 |
| Размер файла | 389,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
31
Міністерство аграрної політики України
Полтавська державна аграрна академія
Індивідуальна робота
з бюджетної системи
Взаємодія місцевих бюджетів з програмами соціально-економічного розвитку
Виконав студент
Сілков Євген
Полтава -2009
План
Вступ
1. Місцевий бюджет, його значення і роль у соціально-економічному розвитку території
2. Планування і фінансування видатків на утримання шкіл-інтернатів
3. Проблеми обслуговування державного боргу
4. Виконання практичного завдання
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями. Але реалізація законодавчо закріплено права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїм фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов'язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.
Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення. Метою роботи є вивчення механізму взаємодії місцевих бюджетів з програмами соціально-економічного розвитку функціонування і виконання місцевих бюджетів.
Для досягнення цієї мети ставляться слідуючи завдання:
дослідження економічного змісту місцевих бюджетів та їх ролі у соціально-економічних процесах;
розгляд процесу складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів;
критичне вивчення зарубіжного досвіду у вирішенні проблем місцевих бюджетів;
дослідження проблем формування і використання місцевих бюджетів.
Об'єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування та виконання місцевих бюджетів, їх роль у програмах соціально-економічного розвитку регіону.
Теоретично-методологічну основу написання роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань формування та виконання місцевих бюджетів (Закони України: “Про бюджетну систему України”, “Про місцеве самоврядування”, “Про Державний бюджет на 2008 рік”, “Про Державний бюджет на 2009 рік” та ін.), матеріали періодичного друку, інші джерела інформації.
1. Місцевий бюджет, його значення і роль у соціально-економічному розвитку території
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики.
Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси. Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.
Ці відносини мають наступну структуру:
між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;
між державою і населенням в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу;
між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.
Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дає змогу зрозуміти економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих процесах. Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету, функціонують у визначених формах - суспільних і організаційних. І саме завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету, як інструменту управління економікою. Так, організаційними формами функціонування бюджетних відносин є конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки (АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини по централізації бюджетних ресурсів в розпорядження органів влади, які наділені правом представляти інтереси держави і від її імені здійснювати певні функції. За допомогою організаційних форм держава “вибудовує” внутрішньобюджетні відносини стосовно форм державного і адміністративно-територіального устрою. Сформовані бюджетні взаємовідносини одержують матеріально-речове втілення у відповідних фондах грошових коштів, створюваних у розпорядженні органів державної структури. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і видатків, їх регулювання і т.п.), держава коректує встановлені бюджетні взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління внутрішньобюджетними відносинами, а через бюджетні відносини - економічними процесами. Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній літературі немає єдиної точки зору. В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, котрими вони володіють для їх задоволення. В Положенні про фінанси 1926 р. дається таке трактування: “Місцеві фінанси складають частину єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться в безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів”. Аналогічне визначення поняття “місцеві фінанси” дає професор В.Н. Твердохлібов. Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: “Це частина основного річного фінансового плану країни - державного бюджету, крім того, місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку”. Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як “сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства, які безпосередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення”. А Н.В. Васильєва визначає місцеві бюджети як “обумовлену адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічних відносин у суспільстві, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб”. Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі місцевих бюджетів у фінансовій системі держави. При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Водночас місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме: відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території; відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації й витраченні коштів місцевих бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів щодо перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і державним бюджетом. Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 27.05.97р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення. Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.
Важливим при розкритті економічної сутності бюджету є розгляд його функцій: розподільчої, контрольної, функції по забезпеченню існування держави. Прояв розподільчої функції зумовлений тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий дохід, що створюється в суспільстві. Через розподільчу функцію бюджету відбувається зосередження грошових коштів в руках держави і їх подальше використання з метою задоволення суспільних потреб. Розподіл і перерозподіл грошових коштів відбувається між окремими галузями і сферами діяльності, між окремими групами населення. В результаті розподілу і перерозподілу здійснюється формування основних фондів грошових ресурсів - державного і місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів зайнятості та ін. Важливим питанням посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимального співвідношення між різними ланками бюджетної системи. Із загальнодержавного бюджету фінансується понад 61,1 % усіх витрат. Спостерігається тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно вилучити на розвиток системи місцевого самоврядування та на використання бюджетних коштів в цілому. Контрольна функція бюджету полягає в тому, що при формуванні доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю здіймання різних видів податків, мобілізацією інших джерел доходів, дотриманням встановлених пропорцій між ними, визначенням податкової бази. При витрачанні бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання за цільовим призначенням. Фінансовий контроль здійснюється за виробництвом, розподілом і споживанням сукупного суспільного продукту і національного доходу.
Функція бюджету по забезпеченню існування держави ставить своєю ціллю створення матеріально-фінансової бази функціонування держави, утримання апарату управління країною, законодавчої, виконавчої влади, правоохоронних органів.
Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:
формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;
розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;
контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.
Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.
У відповідності з Законом України “Про бюджетну систему України” від 29.06.95р. бюджетна система нашої держави складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів в Україні відносять: бюджети областей, міст республіканського підпорядкування, міст обласного підпорядкування, міст районного підпорядкування, районів (в містах), сільські та селищні бюджети. Структура бюджетної системи України відображена на рис. 1.1
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України є зведеним (або консолідованим) бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення економічного і соціального розвитку України.
Бюджети вищого рівня об'єднуються з нижчими певної території з метою аналізу економічного розвитку і мають назву зведених бюджетів; так само державний бюджет об'єднується з бюджетами областей, бюджетом АР Крим та бюджетами міст республіканського підпорядковування (Києва та Севастополя).
Бюджет області - це обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядковування.
Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішеннями районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.
Рис. 1.1 Структура бюджетної системи України
Бюджет області - це обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядковування. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішеннями районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Складна структура місцевих бюджетів України, а також необхідність встановлення раціонального взаємозв'язку між державним і місцевими бюджетами висуває завдання визначення принципів і умов оптимального розподілу доходів між різними ланками бюджетної системи. При розподілі доходів між ланками і видами бюджетів повинні дотримуватися слідуючи вимоги:
єдність бюджету і державного плану економічного і соціального розвитку України;
забезпечення кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов'язані з економічною, соціальною і екологічною ситуацією регіону. В цьому проявляється активний вплив бюджету на прискорення темпів розвитку економіки та покращення соціальної обстановки в регіоні;
збалансованість кожного бюджету незалежно від обсягу його закріплених доходних джерел;
підвищення зацікавленості державних і місцевих органів в успішному виконанні планів надходжень загальнодержавних доходів і зборів (податкових і неподаткових) на території відповідної місцевої Ради народних депутатів;
забезпечення рівномірності надходження коштів і усунення можливих касових розривів внаслідок неспівпадання термінів здійснення видатків і отримання доходів.
При розподілі доходів приймається до уваги підвідомчість об'єднань, підприємств, організацій. Значній частині місцевих бюджетів України передаються фінансові засоби для забезпечення їх збалансованості. Це досягається шляхом надання вищестоящими бюджетами нижчестоящим бюджетам сум відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетних відносин стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій, управління економічними процесами на макро- і мікрорівні.
2. Планування і фінансування видатків на утримання шкіл-інтернатів
Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров'я, фізичну культуру й соціальне забезпечення. Вони, як правило, не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл. Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності -- мережу, штати, контингенти, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних закладах.
Видатки на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру належать до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами -- кошторисами. Відтак фінансування видатків по цих установах називається кошторисним. Кошторис -- це основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і щоквартальний розподіл коштів, направлених із бюджету на утримання установ. Усі установи, які фінансуються в кошторисному порядку, належать до бюджетних. Особливої уваги заслуговують діючі школи-інтернати, які зобов'язані забезпечити державну допомогу в одержанні освіти дітям, що залишилися без рідних, та дітям, які не мають умов для проживання у сім'ї, а також хворим дітям. Кошторис видатків шкіл-інтернатів -- основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл асигнувань, що відпускаються з бюджету на утримання школи-інтернату. Він складається на календарний рік із обов'язковим заповненням усіх показників. Видатки, які включаються в кошторис, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками по кожній статті кошторису. Розрахунки складаються на основі показників по числу учнів, класів, педагогічних ставок з додержанням встановлених натуральних норм видатків по окремих видах витрат, діючих цін і тарифів. Визначають видатки, виходячи з дійсної необхідності у коштах, після чого кошторис подається для перевірки до вищестоящого органу, який його і затверджує
Видатки бюджетів Зміни в кошторис школи-інтернату в процесі виконання може вносити тільки вищестоящий орган, який затвердив кошторис. Оформлення цих змін провадиться на основі повідомлення за встановленою формою. Розрахунки видатків по окремих статтях кошторису школи-інтернату провадяться в такому порядку:
Стаття 1. Заробітна плата. До її складу входять заробітна плата вчителя, оплата за перевірку зошитів, заробітна плата учбового та обслуговуючого персоналу, додаткові види оплати й інші виплати заробітної плати. Для прикладу: видатки на заробітну плату вчителів визначають, виходячи з кількості педагогічних ставок та розмірів середньої ставки вчителя в місяць, які вираховуються по даних тарифікаційного списку вчителів. Для визначення кількості педагогічних ставок на один клас кількість педагогічних ставок по тарифікаційному спискові ділять на кількість класів. Для визначення середньої ставки заробітної плати вчителя місячний фонд заробітної плати вчителів по кожній групі класів ділиться на відповідну цим групам кількість педагогічних ставок. Місячний фонд заробітної плати визначають шляхом множення середньої ставки на кількість педагогічних ставок, встановлених по кількості класів, планованих на 1 січня і 1 вересня, а знаючи ці дані, можна вирахувати місячний фонд заробітної плати як на поточний, так і на наступні роки.
Стаття 2. Нарахування на заробітну плату. Включаються асигнування на виплату внесків по соціальному страхуванню у встановлених відсотках від заробітної плати.
Стаття 3. Канцелярські і господарські витрати. Плануються по окремих розрахунках видатки на опалення, освітлення, комунальні послуги й інші господарські видатки.
Стаття 4. Відрядження та службові роз'їзди. Визначаються асигнування на оплату проїзду, добові і за проживання в готелі при службових відрядженнях та роз'їздах, відрядженнях на курси, сесії, збори, конференції.
Стаття 5. За ії рахунок забезпечуються учні книгами і посібниками, письмовим та креслярським знаряддям, художньою та іншою літературою.
Стаття 9. Кошти цієї статті забезпечують учнів харчуванням із врахуванням натуральних норм харчування в день і кількості днів харчування одного учня на рік.
Стаття 12. За рахунок коштів цієї статті забезпечується придбання обладнання та інвентарю, яке використовується для учбових і господарських заходів, а також транспорт, станки, прилади для учбових цілей.
По статті 14 кошторису провадяться видатки на придбання одягу, взуття, м'якого інвентарю для учнів школи-інтернату відповідно до встановлених норм.
Із статті 16 провадяться видатки на капітальний ремонт приміщень і споруд згідно з кошторисно-технічною документацією.
По статті 18 ("Інші видатки") провадяться видатки на організаційні заходи культурного призначення (ялинка, вечори), спортивно-масові та інші заходи.
У зв'язку з дефіцитом бюджетів усіх рівнів кошти в бюджетах на утримання культурно-просвітних закладів із року в рік зменшуються.
Економіка України ще не подолала негативні явища перехідного періоду, тому повинна скорочувати видатки бюджету на соціально-культурні заходи. Фінансування органів влади і управління провадиться винятково за рахунок Державного і місцевих бюджетів.
3. Проблеми обслуговування державного боргу
Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.
Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
- вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:
- відношення боргу до ВВП;
- відношення суми обслуговування боргу до ВВП.
Відносна величина державного боргу (“борг/ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.
Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.
Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.
Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров'я країни. Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. Станом на 1 квітня 2008 р., державний борг України, що відображається у звітності Міністерства фінансів України, становив 74,48 млрд. грн., у тому числі внутрішній - 15,06 млрд. і зовнішній - 59,42 млрд. У нинішньому році значні розміри державного боргу України і висока вартість його обслуговування наблизили нашу державу до межі боргової кризи: річні платежі в рахунок погашення і обслуговування державного боргу мали становити 23 млрд. грн. (у тому числі з державного бюджету - 18,1 млрд. грн., що дорівнювало 76,8% його планових доходів). Реструктуризація зовнішньої заборгованості держави комерційним кредиторам, проведена у березні-квітні 2009 р., дозволила зменшити її боргові зобов'язання з 18,1 млрд. до 13,5 млрд. грн.., проте не забезпечила розв'язання проблеми обслуговування державного боргу України в середньостроковій перспективі. У 2003-2008 рр. наша країна лише за зовнішнім боргом повинна щороку сплачувати 1,7-2,1 млрд. дол. За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення. Крім істотного обмеження бюджетних видатків, Уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави. У квітні 2008 р. завершено переговори з комерційними кредиторами щодо конверсії зовнішніх облігаційних позик України у нові боргові цінні папери з строком погашення до 2009 р., а також щоквартальною сплатою доходу в розмірі 10 і 11% річних. Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов'язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється - за рахунок процентних виплат, нарахованих на відстрочену суму. Отже, окреслені заходи не забезпечать розв'язання проблеми державного боргу України: вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці - внаслідок послаблення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс. Для підтвердження даного висновку було проведено сценарні розрахунки основних макроекономічних показників розвитку України, розміру її державного боргу та видатків бюджету на його обслуговування за умови продовження нинішнього курсу економічної політики:
|
Показники |
Роки |
|||||||
|
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
||
|
І. Основні макроекономічні показники |
||||||||
|
Темп інфляції (% у середньому за рік) |
22,7 |
23 |
21 |
19 |
17 |
16 |
16 |
|
|
ВВП у поточних цінах (млрд.грн.) |
127 |
154,5 |
186,9 |
223,6 |
263,4 |
308,6 |
361,6 |
|
|
Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.) |
4,3 |
6,3 |
8,2 |
9,8 |
11,3 |
13,0 |
14,8 |
|
|
Доходи Зведеного бюджету (% ВВП) |
25,6 |
25 |
24,5 |
24,5 |
24,5 |
24,5 |
24,5 |
|
|
Доходи Державного бюджету (% ВВП) |
15,3 |
15,0 |
14,0 |
13,5 |
13,5 |
13,5 |
13,5 |
|
|
Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) |
-1,52 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
|
|
Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики): |
||||||||
|
- внутрішні державні позики |
27,4 |
25 |
23 |
21 |
19 |
18 |
18 |
|
|
- зовнішні державні позики |
9,6 |
9,5 |
9,5 |
10 |
10,5 |
10,5 |
10,5 |
|
|
Сеньйораж (% ВВП) |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу: |
||||||||
|
- виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.) |
1,3 |
1,9 |
2,6 |
2,4 |
2,2 |
2,1 |
2,1 |
|
|
- виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.) |
1,8 |
4,5 |
6,1 |
7,5 |
9,7 |
12,3 |
15,3 |
|
|
Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП) |
2,4 |
4,1 |
4,6 |
4,4 |
4,5 |
4,6 |
4,8 |
|
|
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету) |
9,4 |
16,4 |
18,9 |
18,0 |
18,4 |
18,9 |
19,6 |
|
|
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету) |
15,5 |
27,4 |
33,2 |
32,8 |
33,4 |
34,4 |
35,6 |
|
|
ІІІ. Державний борг (на кінець року): |
||||||||
|
- за внутрішніми позиками (млрд.. грн.) |
11,4 |
11,4 |
11,4 |
11,4 |
11,4 |
11,4 |
11,4 |
|
|
- зовнішній державний борг (млрд. дол.) |
12,4 |
12,6 |
12,9 |
13,2 |
13,5 |
13,8 |
14,1 |
|
|
Державний борг (усього) (% ВВП) |
60,0 |
67,5 |
68,3 |
67,4 |
66,5 |
65,5 |
64,6 |
|
|
ІV. Видатки бюджету, не пов'язані з сплатою процентів (%) |
24,7 |
20,9 |
19,9 |
20,1 |
20,0 |
19,9 |
19,7 |
З таблиці видно, що темпи інфляції знижуватимуться повільно й поступово: з 23% у 2003 р. до 16% у 2008 р. При цьому в 2003-2007 рр. темпи девальвації гривні дещо випереджатимуть зростання споживчих цін - у зв'язку з переоцінкою реального обмінного курсу в минулому, а, починаючи з 2005 р., темпи її девальвації відносно долара визначатимуться різницею між зростанням цін в Україні та в США. Надалі доходи бюджету знижуватимуться, у 2004 р. вони встановляться на рівні 24,5% ВВП і відтоді не зазнають істотних змін. Намагання Уряду сконцентрувати основну частину бюджетних коштів у руках центру виллються у збереження його частки в ресурсах Зведеного бюджету на рівні 60% (або 15% ВВП у 2003 р.). Проте згодом посилення інституту місцевого самоврядування викличе необхідність знизити частку центральної влади до 13,5% ВВП. У таблиці також припускали, що бюджетні видатки дорівнюватимуть бюджетним доходам, тобто бюджет буде збалансованим. Внутрішні позики розміщуватимуться за ставками, які дещо перевищуватимуть темпи інфляції. Як і в 2002 р., ОВДП купуватиме лише НБУ, причому на весь період прогнозування суми залучення коштів з внутрішніх джерел будуть еквівалентними сумам погашення боргів внутрішнім кредиторам. З огляду на це, заборгованість за внутрішніми позиками перебуватиме майже на однаковому рівні. За припущенням, процентні ставки за зовнішніми позиками повільно зростатимуть внаслідок звуження можливостей щодо одержання ресурсів міжнародних фінансових організацій і проведення реструктуризацій, умови яких погіршуватимуться. Імпорт товарів і послуг не підлягатиме державному регулюванню, внаслідок чого у 2008 р. він повернеться до рівня 2002 р., попередньо дещо знизившись внаслідок девальвації реального обмінного курсу. При перебігу подій за наведеним сценарієм видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом збільшаться з 2,4% ВВП до 4,1% ВВП у 2007 р., а надалі постійно зростатимуть до 4,8% ВВП у 2008 р. Частка процентних виплат у доходах Державного бюджету підвищиться з 15,5% у 2002 р. до 27,4% у 2008 р. На кінець періоду прогнозування 35,6% доходів Державного бюджету йтимуть на процентні виплати.
Отже, заходи, які вживаються нині Урядом для розв'язання проблеми державного боргу України, вже найближчим часом призведуть до її поглиблення, що унеможливить подолання кризових явищ в економіці.
Виконання практичного завдання
Задача 1.
Для визначення числа лікарських відвідувань по амбулаторно - поліклінічному закладу на плановий рік маємо такі показники:
|
Спеціальність |
Число ставок |
Норма навантаження (число відвідувань на годину) |
Кількість годин |
|||
|
в поліклініці |
на дому |
в поліклініці |
на дому |
|||
|
Терапія |
4,5 |
5 |
2 |
3 |
3 |
|
|
Хірургія |
1,0 |
9 |
1,25 |
5,5 |
0,5 |
|
|
Гінекологія |
0,5 |
5 |
1,25 |
5,5 |
0,5 |
|
|
Педіатрія |
3,5 |
5 |
2,0 |
3,0 |
3,0 |
|
|
Невропатологія |
0,5 |
5 |
1,25 |
5 |
1,0 |
|
|
Дерматологія |
0,5 |
8 |
1,25 |
5 |
1,0 |
|
|
Стоматологія |
1,5 |
3 |
- |
6 |
- |
|
|
Офтальмологія |
2,5 |
8 |
1,25 |
5,5 |
0,5 |
|
|
Отоларингологія |
1,5 |
8 |
1,25 |
5,5 |
0,5 |
Число робочих днів у році, за винятком святкових, вихідних і днів чергової відпустки, за всіма спеціальностями - 271.
Визначити: річне навантаження на одну лікарську посаду за спеціальністю і загальне число лікарських відвідувань по амбулаторно - поліклінічному закладу.
Розвмязок. Число лікарських відвідувань за рік на одну посаду визначали за формулою:
Всього лікарських відвідувань за рік на одну посаду = (Норма навантаження (число відвідувань на годину) в поліклініці х Кількість годин в поліклініці + Норма навантаження (число відвідувань на годину) на дому х Кількість годин на дому) х 271 робочих дня.
Всього лікарських відвідувань за рік на передбачені ставки = Всього лікарських відвідувань за рік на одну посаду х Число ставок по кожній спеціальності. Всього лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічному закладу обчислювали як суму всіх значень лікарських відвідувань за рік на передбачені ставки по кожній спеціальності.
Отримані дані занесли в зведену таблицю:
|
Спеціальність |
Всього лікарських відвідувань в день |
Всього лікарських відвідувань за рік на одну посаду |
Всього лікарських відвідувань за рік на передбачені ставки |
||
|
в поліклініці |
на дому |
||||
|
Терапія |
15 |
6 |
5691 |
25610 |
|
|
Хірургія |
49,5 |
0,625 |
13584 |
13584 |
|
|
Гінекологія |
27,5 |
0,625 |
7622 |
3811 |
|
|
Педіатрія |
15 |
6 |
5691 |
19919 |
|
|
Невропатологія |
25 |
1,25 |
7114 |
3557 |
|
|
Дерматологія |
40 |
1,25 |
11179 |
5589 |
|
|
Стоматологія |
18 |
0 |
4878 |
7317 |
|
|
Офтальмологія |
44 |
0,625 |
12093 |
30233 |
|
|
Отоларингологія |
44 |
0,625 |
12093 |
18140 |
|
|
Всього лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічному закладу |
127760 |
Таким чином, всього лікарських відвідувань по даному амбулаторно-поліклінічному закладу на плановий рік склало 127760.
Задача 2.
Розрахунок розмірів компенсації збитків за наднормативні викиди при перевищенні дозволених викидів, які виявлені шляхом інструментальних вимірів і даних первинно-облікової документації підприємства.
На хімічному підприємстві м. Києва при контрольній перевірці 28 січня 2005 р. зафіксовано середню концентрацію викиду сірковуглецю 89,006 мг/м3 при об'ємній витраті 189,7 мг/с, що становить 18,404 г/с. Тимчасово погоджений викид сірковуглецю по джерелу № 18 на 1993 - 2004 p., встановлений дозволом, становить Mqcs2 = 13,304 г/с. За даними журналу первинної облікової документації за формою ПОД-1 підприємства 22 листопада 2004 р. також зафіксовано перевищення встановленого нормативного викиду по даному джерелу і речовині. За фактом виявленого порушення було видано припис про його усунення в строк до 7 лютого 2005 р. В зазначений строк порушення було усунене. За цей період джерело № 18 працювало цілодобово. Таким чином, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду береться з часу останнього зафіксованого порушення.
0,005 - середньодобова ГДК сірковуглецю, мг/куб.м;
1,8 - коефіцієнт (Кнас),
1,25 - коефіцієнт (Кф),
0,006 - q середньорічна концентрація сірковуглецю по м. Києву за даними стаціонарних постів спостережень за 2004 р, мг/м3;
Розвмязок. Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду береться з часу останнього зафіксованого порушення і становить 75 діб:
У годинах: 24 год. х 75 діб = 1800 год.
Розрахунки наднормативних викидів (Mi) в тоннах здійснюються шляхом визначення різниці між фактичними і дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Потужність викиду сірковуглецю, що здійснювався з перевищенням тимчасово погоджених нормативів, розраховується за формулою (1):
Mi = 0,0036 (ViCi - Mqi) T , (1)
де: Vі - об'ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела, куб.м /с;
Сi - середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серії відібраних проб), г/куб.м, розрахована як середня арифметична;
Mqi- потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;
Т - час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, годин.
Підставляємо значення і отримуємо:
М = 0,0036 (189,7 х 0,089 - 13,304) 1800 = 23,193 т
189,7 - об'ємна витрата газоповітряної суміші, куб.м/с;
0,089 - середня концентрація сірковуглецю в газоповітряній суміші із серії відібраних проб, г/куб.м;
13,304- тимчасово погоджений викид сірковуглецю, г/с;
1800 - час роботи джерела з перевищенням тимчасово погодженого викиду, годин.
Розрахунок розміру компенсації збитків ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою (2):
Z = Мі х 1,1П х Аі х Кт х Кzі ( 2 )
Z - розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;
Мі- маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря понаднормативно, тонн;
1,1П - базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;
Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини;
Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;
Кzі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.
Підставимо відповідні значення і отримаємо:
Z = 23,193 х 1,1 х 545 х 166,67 х 2,25 х 1,2 =6 257 016,71 грн
23,193 - маса сірковуглецю, що викинута в результаті перевищення тимчасово погодженого викиду, тонн;
1,1 - базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати за одну тонну умовної забруднюючої речовини;
545 - розмір мінімальної заробітної плати на момент перевірки, грн;
166,67 - показник відносної небезпечності сірковуглецю (А), який розраховується за формулою (3):
1
Аі = ------- (3)
ГДКі
ГДКі - середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м. Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10. Для речовин, по яких відсутня величина середньодобової гранично допустимої концентрації, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. Для речовин, по яких відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності Аі приймається рівним 500.
1
А = ----- = 166,67;
0,006
0,006 - середньодобова ГДК сірковуглецю, мг/куб.м;
2,25 - коефіцієнт (Кт), що враховує територіальні соціально - екологічні особливості м.Києва, розраховується за формулою (4):
Кт = 1,8 х 1,25 = 2,25
1,8 - коефіцієнт (Кнас),
1,25 - коефіцієнт (Кф),
1,2 - коефіцієнт (Кz), що залежить від рівня забруднення атмосфери м.Києва сірковуглецем, розраховується за формулою (5):
q
Кzі = ------- ( 5 )
ГДКсі
q - середньорічна концентрація і-тої забруднюючої речовини за даними прямих інструментальних вимірів на стаціонарних постах за попередній рік, мг/куб.м;
ГДКсі - середньодобова гранично допустима концентрація і - тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.
0,006
Кz = ------- = 1,2
0,005
0,006 - середньорічна концентрація сірковуглецю по м.Києву за даними стаціонарних постів спостережень за 2004 р, мг/куб.м;
0,005 - середньодобова ГДК сірковуглецю, мг/куб.м.
Таким чином, розмір компенсації збитків за наднормативні викиди при перевищенні дозволених викидів, які виявлені шляхом інструментальних вимірів і даних первинно-облікової документації підприємства становить 6 257 016,71 грн.
Задача 3
У міській середній школі є шість груп подовженого дня з числом учнів: на 1 січня планового року - 320, на 1 вересня - 336. Число днів харчування одного учня на рік 170, вартість харчування в день 1,54 грн. Для 418 учнів 1-4 класів передбачається безплатний відпуск молока вартістю 0,53 грн. На день на одну особу протягом 219 днів.
Обчислити витрати на харчування.
Розвмязок. Витрати на харчування на рік для груп подовженого дня обчислюємо за формулою:
Число днів харчування одного учня на рік х вартість харчування в день х число учнів груп подовженого дня = 170 х 1,54 х 336 = 517701,8 грн.
Розрахуємо витрати на безплатний відпуск молока за формулою:
Кількість учнів 1-4 класів х вартість молока для кожного учня х число днів харчування одного учня на рік = 418 х 0,53 х 170 = 37661,8 грн.
Загальні витрати на харчування на рік будуть складати, як суму :
Витрати на харчування на рік для груп подовженого дня + витрати на безплатний відпуск молока для учнів 1-4 класів на рік = 517701,8 грн + 37661,8 грн = 555363,6 грн.
Таким чином, витрати на харчування для учнів 1-4 класів на рік для міської середньої школи складуть 555363,6 грн.
Висновки
Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття “місцевих бюджетів” дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад. Зазначені особливості становлення ринку державного боргу України є парадоксальними і неприйнятними у розвинутому економічному середовищі, оскільки за таких умов неможливими є процеси не тільки розширеного, але й простого відтворення. Кардинальним шляхом розв'язання проблеми боргів є “сценарій” розрахунків по них, тобто управління боргом, з орієнтацією на поступове абсолютне скорочення заборгованості та згладжування коливань в обслуговуванні боргу.
Боргові проблеми України не є унікальними і мають зарубіжні аналоги. Але використання досвіду розвинутих країн щодо управління боргом є проблематичним, оскільки західна практика базується на засадах досконалої конкуренції, відповідності ціни грошей на боргових та інвестиційних ринках, передбачуваності темпу кругообігу капіталу тощо. Потрібна індикативна корекція такого досвіду відповідно до специфіки економічного розвитку різних країн з урахуванням поточної ситуації. Подальший розвиток ринку державних запозичень в Україні повинен характеризуватися новими рисами.
Необхідно добитися зменшення вартості позичкових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу. Доходність державних цінних паперів має бути найнижчою порівняно з доходністю інших фінансових інструментів і депозитних ставок банків. Нагальним є припинення обслуговування державних облігацій, що перебувають у власності НБУ. Досягнення бездефіцитного бюджету необхідно забезпечувати через реформи у видатковій та доходній частинах бюджету, а тому неемісійні варіанти надходження коштів потребують особливої уваги. Для наповнення бюджету слід зробити альтернативний акцент на податковій політиці, значно розширивши податкову базу. Необхідно започаткувати розробку державних інвестиційних програм, направивши на їх фінансування частину коштів, одержаних на ринку запозичень. Потребує розвитку повноцінний сектор муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів прикладання капіталу на боргових ринках. Перерозподіл боргових зобов'язань між різними рівнями управління дозволить реалізувати регіональні програми, розширить можливості місцевого самоврядування і послабить тиск на загальнодержавний бюджет.
Список використаної літератури
1. Бондарук Т.Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. -- 2009. -- №5. -- С. 94--102.
2. Бюджетна система України. Підручник. - К., 2000.
3. Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв'язання // Банківська справа. -- 2009. -- №6. -- С.10--13.
4. Економіка України, журнал 2008-2009 р.
5. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка. Навч. посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: Інтереко, 2007. -- 708 с.
6. Іларіонов А. Фінансова стабілізація в республіках в республіках СНГ// Питання економіки №2, 2007.
7. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. -- Ч. 2: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Учебное пособие для вузов. -- М.: Междунар. отношения, 1998.--488 с.
8. Козюк В.В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України // Фінанси України. -- 2009. -- №5. -- С. 85-94.
9. Макроекономіка. Навч. посібник/ За ред. А.Г. Савченка.- Київ: Либідь, 1995.- 450 с.
10. Мікроекономіка і макроекономіка. Навч. посібник/ За ред. Е.Будаговської.- Київ: Основи, 1998.- 510 с.
11. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Навч. посібник/ За ред. Г.Н. Климка, В.П.Нестороненка.- Київ: Вища школа -- знання, 1997.- 320 с.
12. Семюелсон П., Нордгауз В. Мікроекономiка. - К.: Основи, 1997.- 457 с.
13. Фінанси України , №9, 10 за 2008р. №78-10 за 2009р.
Подобные документы
Сутність видатків місцевих бюджетів, їх характеристика та класифікація. Їх роль і значення у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону. Зарубіжний досвід їх формування. Аналіз видаткової частини місцевих і обласного бюджетів Вінницької області.
курсовая работа [385,9 K], добавлен 23.08.2015Дослідження економічного змісту, законодавчої основи, проблем формування, використання місцевих бюджетів та визначення їх ролі в соціально-економічних процесах. Розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючого механізму функціонування місцевих бюджетів.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 01.05.2010Роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку території. Оцінка процесу складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів. Аналіз формування доходів зведеного бюджету. Удосконалення системи фінансового вирівнювання територій.
дипломная работа [542,1 K], добавлен 12.05.2012Організаційні засади формування видатків місцевих бюджетів, їх характеристика та класифікація. Зарубіжний досвід фінансування видатків. Аналіз видатків місцевих бюджетів. Склад та структура видатків, особливості фінансування, шляхи вдосконалення.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 14.09.2010Місцеві бюджети: суть та структура. Характеристика доходів та видатків місцевих бюджетів. Особливості формування місцевих бюджетів Ізяславського району. Напрями вдосконалення виконання місцевих бюджетів. Аналіз видаткової частини місцевих бюджетів.
дипломная работа [769,4 K], добавлен 03.12.2010Економічна сутність і значення доходів місцевих бюджетів. Склад дохідної бази місцевих бюджетів та тенденція їх формування. Вплив міжбюджетних трансфертів на дохідну базу місцевих бюджетів. Концепція подальшого реформування місцевих бюджетів України.
курсовая работа [196,6 K], добавлен 28.02.2011Система місцевих бюджетів в Україні, етапи її реформування. Механізм формування місцевих бюджетів, вирівнювання їх фінансових можливостей. Недостатність доходів місцевих бюджетів для покладених на органи місцевого самоврядування функцій та завдань.
реферат [16,5 K], добавлен 09.02.2012Обмеженість фінансових ресурсів як одна з ключових проблем сучасного розвитку національної економіки. Економічний зміст бюджету. Структура місцевих бюджетів України. Структура доходів та видатків місцевих бюджетів. Фінансова база місцевого самоврядування.
реферат [606,3 K], добавлен 25.04.2010Економічний зміст і структура місцевих бюджетів, їх роль у розвитку території. Процес, проблеми складання і затвердження місцевих бюджетів, розподілу податків, зарубіжний досвід. Аналіз формування і виконання бюджету на прикладі Новгородківського району.
дипломная работа [195,0 K], добавлен 06.03.2009Сутність і склад видатків на освіту з бюджетів місцевого самоврядування. Інформаційне забезпечення дослідження видатків бюджетів місцевого самоврядування на освіту. Управлінські рішення щодо вдосконалення фінансування освіти з місцевих бюджетів.
дипломная работа [411,4 K], добавлен 24.09.2016
