Податок на додану вартість: механізм функціонування

10

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин єдиного правового поля у сфері податкових відносин. Зроблено за короткий час досить багато: здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі; реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою; розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення; створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності.

Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними, хоча і мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість -- це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ -- це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Податок на додану вартість -- це складний податок, який передбачає окреме існування податкових зобов'язань по ПДВ і окреме існування сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету. [7, с. 184].

Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість, створена на даному конкретному, етапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина валового внутрішнього продукту, створеного (виробленого) певною господарською одиницею.

Суб'єктами податку на додану вартість є фізичні та юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

На сьогодні податок на додану вартість набув широкого застосування. Він є важливою складовою податкових систем у понад 40 країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах Ставки податку встановлюються в процентах, які коливаються від 12 % у Люксембурзі та Іспанії до 22 % у Данії І 25 % в Ірландії. Кількість ставок досить різна від однієї (в Данії) до семи (у Франції). Найнижча ставка -- 2,1 % у Франції на продовольчі товари, і найвища -- 33,3 % щодо товарів, які є предметами розкоші. [3, с. 210].

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

До 1997 року ми керувались декретом про податок на добавлену вартість. Хоча недоліків у ньому було чимало, проте декрет діяв.

Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон „Про податок на додану вартість” № 168/97_ВР від 03.04.97 р. і введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін. Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:

1. Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 „Про податок на добавлену вартість” від 26.12.92 р. вказаний механізм оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З введенням в дію Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р. введений механізм поширюється і на підприємства торгівлі та посередницької діяльності.

2. ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (тобто відносяться до податкового кредиту).

Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -- актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

3. Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.

При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці -- до книги обліку продажу товарів.

На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість.

Усі кошти з податку на додану вартість спрямовуються до центрального (державного) бюджету, „податкові заліки” по податку на додану вартість, практично заборонені.

4. Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.

На мою думку, Закон про податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, закон задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.

Закон про податок на додану вартість побудований таким чином, що сприятиме в першу чергу надходженням до бюджету вагомих доходів. Крім того, передбачено чимало механізмів щодо його застосування: податкові накладні, книги обліку, ідентифікаційні номери, тощо. До речі саме ці інструменти, що сприяють дієвості закону, й були найбільшим каменем спотикання. Мета розробників полягала в тому, щоб дати платникам податків ключ до ефективного застосування цих важелів.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий тиск на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

ПДВ має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього.

Стягнення ПДВ на всіх стадіях руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівноправний розподіл податкового тягаря підприємницької діяльності.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотримання платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Податок на додану вартість був та залишається одним із основних джерел доходної частини бюджету. Так, у бюджеті 2003 р. показник надходжень ПДВ становить 13652,0 млн.грн. [6, с. 14].

Згідно додатку № 1 до проекту Закону України „Про Державний бюджет на 2004 рік” до Державного бюджету планується поступлень податку на додану вартість в сумі 17070,0 млн.грн., в тому числі до загального фонду -- 16470,0 млн.грн., а до спеціального фонду Державного бюджету -- 600 млн.грн., що до загальної суми доходів 38595,0 млн.грн. становить 44,2 %.

Прогнозні надходження податку на додану вартість на 2004 рік розраховані відповідно до норм чинного законодавства за ставкою 20 відсотків, на базі прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України на 2004 рік та визначені у сумі 17070 млн. гривень, з них: 7390 млн. гривень -- ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі 600 млн. гривень -- надходження спеціального фонду; 9680 млн.грн. -- ПДВ із ввезених на митну територію України товарів.

Для визначення на 2004 рік прогнозного обсягу надходження податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) враховувався ряд факторів, зокрема: очікувані надходження на 2003 рік, прогнозна динаміка показника цього податку як частки ВВП, зростання на 6 відсотків індексу споживчих цін та обсягу виробництва (відповідно і валової доданої вартості) в промисловості, будівництві. На такому ж рівні прогнозується зростання і в інших видах економічної діяльності. Також у прогнозі надходження податку на додану вартість враховано збільшення експорту товарів, яке в свою чергу збільшить суми цього податку, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету.

Для визначення прогнозної суми податку з ввезених на митну територію України товарів були враховані: очікувані надходження за 2003 рік, прогнозний показник середньорічного обмінного курсу 5,42 гривні до долара США; збільшення обсягу ввезення (пересилання) товарів, які обкладаються цим податком, на митну територію України -- 7 відсотків до очікуваного показника 2003 року.

За січень-липень п. р. до державного бюджету надійшло 7949,3 млн.грн. податку на додану вартість, що становить 102,3 відсотка плану на період (або на 177,3 млн.грн. більше плану), в тому числі з вироблених на території України товарів -- 3127 млн.грн. (88,6 відсотка плану), з ввезених на митну територію України товарів -- 4822,1 млн.грн. (113,6 відсотка плану). Порівняно з минулим роком надходження ПДВ за 7 місяців 2003 року зросли на 554,2 млн. гривень (або на 7,5 відсотка).

Враховуючи поточний стан виконання планових показників очікувані надходження податку на додану вартість у 2003 році складають 14 520 млн. гривень, з них 5590 млн.грн. -- ПДВ з вироблених на території України товарів, 8930 млн.грн. -- ПДВ з ввезених на територію України товарів.

На стан надходжень податку на додану вартість у 2003 році негативно впливає постійне зростання обсягу експортних операцій. Це призводить до зростання сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету і, у першу чергу, тих, що мають бути повернуті платникам грошовими коштами.

Протягом січня-липня п. р. за даними Державного казначейства України фактично відшкодовано 3966,7 млн.грн., що на 851,4 млн.грн., або на 27,3 відсотка більше показника минулого року (3115,3 млн. гривень). На рахунок платників перераховано 2422 млн.грн., в рахунок сплати інших платежів -- 1545 млн.грн. Крім того, згідно рішень Уряду проведено відшкодування цього податку на загальну суму 523,7 млн.грн.

Враховуючи поточний стан відшкодування ПДВ грошовими коштами та прогнозне зростання показників зовнішньоекономічної діяльності у прогнозних розрахунках на 2004 рік відшкодування ПДВ грошовими коштами визначено у сумі 8985 млн.грн. Крім цього, визначена сума на рівні 605 млн.грн., яка відшкодовуватиметься за рішенням судів.

Вперше в додатку № 1 до проекту бюджету податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) відображено в розгорнутому вигляді, тобто визначено суму збору податку на рівні 16375 млн.грн. за окремим кодом бюджетної класифікації та сума бюджетного відшкодування грошовими коштами -- 8985 млн.грн. (також за окремим кодом бюджетної класифікації). Окрім цього, визначено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який залишається в бюджеті у сумі 7390 млн.грн.

Даний підхід забезпечує прозорість та визначеність джерел формування бюджетних надходжень податку на додану вартість.

Для сприяння недопущенню нецільового використання бюджетних коштів у сфері сільського господарства (пільга по сплаті податку с/г виробниками до бюджету) передбачається зараховувати нарахований до сплати с/г виробниками податок на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету. Зазначене дає можливість затвердити видатки на фінансування забезпечення підтримки розвитку сільського господарства.

Розрахунок податку на додану вартість на 2004 рік

млн.грн.

*За даними проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”

З метою виправлення ситуації, що склалася з відшкодуванням податку на додану вартість, а саме -- існування значного залишку невідшкодованих сум цього податку з простроченим терміном повернення, передбачається здійснити погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ, яка виникла станом на 1 квітня 2003 року і не відшкодована на 1 січня 2004 року, шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років. За прогнозними розрахунками, така бюджетна заборгованість складе 1926 млн.грн. Це дасть також можливість збільшити позитивне сальдо надходжень ПДВ з вироблених в Україні товарів.

Цей податок охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лише суб'єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які підлягають обкладанню цим податком. Тому особливу увагу ДПА України, зокрема управління податку на додану вартість головного управління оподаткування юридичних осіб, приділяє питанням застосування чинного законодавства з ПДВ.

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

Перегляду вимагає якісний склад оподатковуваної бази, тому що оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. Це, зокрема, стосується суми амортизації.

Закономірно, що при визначені витрат на виробництво амортизація прирівнюється до матеріальних витрат. Тому при визначені доданої вартості (методом різниці між виручкою від реалізації та матеріальними витратами) доцільно було б виручку зменшувати на суму всіх матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Це стає особливо актуальним, якщо враховувати, що в системі оподаткування підприємств України у перспективі передбачено стягнення за рахунок прибутку спеціального податку на майно. При зазначеній методиці амортизація оподатковуватиметься двічі: один раз податком на майно, як складовою вартості основних фондів, другий -- ПДВ в складі доданої вартості.

У структурі вітчизняної економіки значна питома вага припадає на фондоємкі галузі, де амортизація є вагомим елементом собівартості, і, за умови включення її до бази нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, дещо підвищуються ціни, негативно впливаючи на конкурентоспроможність товарів і послуг. Це ще один аргумент на користь виключення амортизації з об'єкту оподаткування. Крім того, з позицій податкового менеджменту. реалізація даної пропозиції не передбачає особливої складності, оскільки амортизація має чітке відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік -- подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більш того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість -- одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. Очевидно, в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.

Найзначнішими вадами податку на додану вартість є ті, що цей податок потребує значних коштів на його адміністрування, а крім того, із його введенням виникає небезпека зростання інфляції. Що стосується загрози зростання інфляції, то практика введення податку різними методами в різних країнах свідчить, що вплив податку на інфляцію не такий уже й значний, хоча й існує. [2, с. 190].

Аргументи "за" і "проти" податку на додану вартість постійно обговорюються, причому вагомість аргументів у різних країнах не однакова.

В Україні податок на додану вартість встановлений Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року та Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року. Це основні законодавчі акти, які встановлюють обов'язковість сплати податку, платників, об'єкт, базу оподаткування, ставки податку, строки сплати, пільги й відповідальність за ухилення від сплати податку. Крім вищезазначених законодавчих актів, є ще велика кількість нормативних актів щодо сплати ПДВ, які, наприклад, видаються Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України для роз'яснення окремих положень закону. Взагалі в Україні існує приблизно 700 нормативних актів стосовно ПДВ.

Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з ПДВ. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших з'являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви); по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг).

Разом з тим характерною рисою ПДВ як із позицій фіскальної достатності, так із з позицій економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів, тому широка система пільг щодо сплати податку є недостатньо виправданою.

Таким чином, ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки -- в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід -- це єдино правильний шлях.