Податки і обов'язкові платежі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Бердичівський політехнічний коледж

м. Бердичів, 2008 р.

План

Податок на прибуток

Податки і обов'язкові платежі з доходу працівників підприємств

Список використаної літератури

1. Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Механізм оподаткування підприємств наведений на схемі 1 Прямі податки встановлюються до доходів: прибутковий податок з громадян, податок з прибутків підприємств тощо. Непрямі податки включаються в ціну товару: податок на додану вартість, акцизи, мито.

Існує поняття чистих податків - прибутки держави, одержувані від усіх перерахованих вище податків, мінус трансфертні виплати. Чисті податки збільшуються при збільшенні ставок податків або при зменшенні трансфертних виплат. Сучасні тенденції системи оподаткування:

- перенесення акценту з фіскальної ролі податків на стимулювальну;

- зниження прогресивності податків;

- зниження податків із прибутку підприємств;

- зменшення податкових пільг;

рентні платежі - це прибуток, який отримують власники нерухо-мості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;

чисті проценти - це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домашніх господарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

доход від власності - це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;

прибуток корпорацій - цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій;

амортизаційні витрати;

чисті непрямі податки на бізнес - непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін. ) за відраху-ванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;

Вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази. У більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розра-хунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод.

Складнішим є питання про ставки податку. При визначенні цього елемента в системі прибуткового оподаткування юридичних осіб необхідно виходити з того, що, з одного боку, розмір ставки повинен забезпечувати певний рівень доходів бюджету й задовольняти таким чином державні інтереси, а з іншого - не перешкоджати інтересам господарюючих суб'єктів і не гальмувати тим самим розвиток виробництва. Одночасно необхідно вирішити питання, якими мають бути ставки податку: єдиними чи диференційованими, і якщо диференційованими, то за якими ознаками? Як правило, ставки податку на прибуток (доход) диференціюються залежно від: розміру доходу; виду діяльності, від якої одержано доход.

2. Податки і обов'язкові платежі з доходу працівників підприємств

Із числа резидентів - суб'єкти підприємницької (господарської) діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх, походження з України;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку з числа резидентів, Ідо не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, що має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням. При цьому податок зменшується на суму, сплачену до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філії.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", за підсумками звітного податкового року.

Валові доходи і витрати підприємств - виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті.

Якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства мг. балансові збитки, вони переносяться на зменшення валових доходів майбутні податкових років у порядку, встановленому Законом "Про оподаткування прибути підприємств". Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати власної фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації про прибуток, такий платник податку може за власним бажанням надіслати на адресу податкового органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм податкової звітності, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі бухгалтерських звітів, балансів чи іншої неподаткової звітності. Статистична звітність, запроваджена відповідно до Закону України "Про державну статистику", надсилається у встановленому порядку тільки на адресу органів державної статистики.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду за формою, що встановлюється центральним податковим органом України.

Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво ,сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

Існування двох показників доходу - валового та чистого - породжує проблему визначення об'єкта оподаткування. Вирішальним чинником виділення об'єкта оподаткування є відносини власності. З позицій прав власності всіх платників умовно можна поділити на дві групи. Першу складають платники, які одночасно є суб'єктами власності й трудової діяльності. Прикладом можуть служити колективні підприємства, партнерства. Специфіка цих суб'єктів господарювання полягає в тому, що отриманий ними валовий доход тільки умовно можна розділити на заробітну плату й прибуток. Тому й об'єктом оподаткування в даному випадку краще встановити валовий доход.

Другу групу складають платники, в яких має місце чіткий розподіл валового доходу на заробітну плату й прибуток. Реальність такого розподілу пов'язана з тим, що суб'єкти власності і суб'єкти праці не збігаються.

Такими є державні та приватні підприємства. В цьому випадку об'єктами оподаткування повинні бути окремо заробітна плата й прибуток. Саме такий підхід покладений в основу системи прибуткового оподаткування юридичних і фізичних осіб у країнах із розвинутою ринковою економікою.

Слід звернути увагу на те, що об'єктом оподаткування може бути також виручка від реалізації продукції, робіт, послуг. Однак це вже не належить до сфери прибуткового оподаткування. Надходження виручки від реалізації ще не означає отримання доходу, оскільки вона вся може бути спрямована на покриття проведених затрат. Більше того, затрати можуть перевищувати суму виручки від реалізації, тобто підприємство взагалі понесе збитки. Ця виручка -- джерело доходу, а не доход. Вона може бути об'єктом тільки непрямого, а не прибуткового оподаткування.

Список використаних джерел

1. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. - Київ, “Вікар”, 2001 р.

2. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) - К.:Заповіт, 97р.

3. Економіка підприємства. Підручник. За загальною прогр., профессора С.Ф. Покропивного. - Київ, 2001 р.

4. Економіка підприємств: Посібник / за ред. П.С. Харіва. Тернопіль. Економічна думка. 2000,

5. Глобальна мережа Інтернет: сайт (www.bestreferat.ru)