Діяльность інвестиційних компаній

18

Діяльность інвестиційних компаній

Зміст

1. Теоретична частина

1.1 Джерела та методи інвестування на підприємствах

1.2 Організаційна структура та форми діяльності інвестиційних компаній. Розвиток інвестиційних компаній в Україні

2. Практична частина

2.1 Задача № 1

2.2 Задача. № 3

Список використаної літератури

1. Теоретична частина

1.1 Джерела та методи інвестування на підприємствах

Особливого значення набуває поділ інвестицій на реальні і фінансові. Так, під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери. В свою чергу під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації). Таким чином, реальними інвестиціями є інвестиції, які скеровуються у речові елементи основного капіталу.

Основною відмінністю між реальними (капіталоутворюючими) інвестиціями і фінансовими інвестиціями є те, що перші в результат; призводять до введення в експлуатацію нових засобів виробництва, а сутність других зводиться лише до зміни прав на власність вже існуючого майна.

Реальні інвестиції являють собою використання суспільством валового національного продукту на відтворення основних засобів. Реальні .інвестиції мають важливе значення для економіки країни, що визначається роллю, яку виконують знову створені або модернізовані засоби праці в процесі створення матеріальних благ.

Основне місце в системі показників, що характеризують обсяги і структуру реальних інвестицій, займають капітальні вкладення. Таким чином, якщо раніше в радянській економічній літературі поняття “інвестицій” прирівнювалося до поняття “капітальні вкладення”, то сьогодні капітальні вкладення ототожнюються саме з реальними інвестиціями. На рисунку 1 наведена загальноприйнята класифікація капітальних вкладень.



Рисунок 1. Класифікація капітальних вкладень

При створенні будь-якого підприємства, а також в процесі стратегічного планування та для забезпечення його ефективної господарської діяльності визначаються конкретні джерела формування фінансових ресурсів, їх об'єм.

За джерелами формування сукупність фінансових ресурсів підприємства може бути класифікована на декілька груп:

ь статутний фонд підприємства;

ь доходи від діяльності;

ь амортизаційні відрахування;

ь банківські кредити;

ь державні чи недержавні субсидії.

Статутний фонд (капітал) представляє собою суму капіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство почало свою діяльність. Його розмір визначається статутом підприємства.

Доходи від діяльності представляють собою всі надходження, які отримує підприємство під час свого функціонування за рахунок реалізації своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Одними із способів отримання додаткових коштів можуть бути отримання кредитів та субсидій.

Кредит - це надані підприємству кошти на принципі їх повернення і оплати за користування ними відповідного процента.

Субсидії - це фінансова допомога, яка надається підприємству як державними, так і недержавними органами або підприємствами в грошовій чи натуральній формі.

З метою інвестування підприємства можуть використовувати власні фінансові ресурси.

Джерелом інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Виходячи з організаційної структури заощаджень, можливі два варіанти їх трансформації у реальні інвестиції ( дивись рисунок 1.4).

Із двох варіантів перетворення заощаджень у реальні інвестиції в сучас-них умовах видається перспективнішим варіант, шо пов'язаний з ринком то-варів і послуг, оскільки переважно заради придбання останніх саме й за-ощаджує населення. Воно готове обміняти свої заощадження на відповідні товари й послуги.

18

Рисунок 2 Шляхи перетворення заощаджень домашніх господарств в інвестиції

1.2 Організаційна структура та форми діяльності інвестиційних компаній. Розвиток інвестиційних компаній в Україні

В Україні досвід роботи інвестиційних фондів (ІФ) та інвестиційних компаній (ІК) нараховує близько 5 років. На кінець 1998 року в країні діяло 159 інвестиційних фондів та 129 інвестиційних компаній, а загальний обсяг емісії цінних сертифікатів становив 1,47 млрд. грн. Зазначена сума емісій сформована, головним чином, за рахунок приватизаційних сертифікатів.За умовами функціонування інвестиційні фонди та інвестиційні компанії належать до портфельних інвесторів, вони не орієнтуються на встановлення контролю за діяльністю підприємств. Їх місія та можливості, що надаються законодавством, у цьому плані обмежені. В Україні інвестиційні фонди та інвестиційні компанії не можуть володіти більш ніж 10 % акцій одного емітента (25 % - якщо акції придбані за приватизаційні сертифікати). Одночасно ІФ та ІК беруть досить активну участь у загальних зборах акціонерів, намагаються делегувати своїх представників до складу спостережних рад акціонерних товариств, регулярно отримують інформацію про стан справ на підприємстві.Завданням ІК та ІФ є розв'язання проблем, які виникають у непрофесіональних суб'єктів при самостійному інвестуванні на ринку акцій. До яких проблем можна віднести:

1) проблему вибору об'єкта інвестування. Її ефективне розв'язання залежить від компетентності інвестора, обсягу та достовірності інформації, якою він володіє. Проведення навіть простого порівняльного аналізу в межах фондового ринку потребує отримання та обробки досить значної за обсягом інформації. Інвестору необхідно визначити дохідність акцій окремих емітентів, секторів економіки, простежити динаміку курсів за певний період часу тощо;

2) окремі привабливі фінансові інструменти можуть бути просто недоступними для дрібних непрофесійних інвесторів. Акції з найвищим рівнем ліквідності обертаються на біржових ринках, а учасниками біржових операцій можуть виступати тільки професіонали - продавці цінних паперів, які обслуговують досить масштабні операції з цінними паперами.

Поява в Україні ІФ та ІК пов'язана, головним чином, із приватизацією. Засновники ІФ та ІК переважно розраховували на отримання приватизаційних доходів за рахунок:

а) придбання акцій інвестиційно привабливих підприємств, від яких у подальшому можна отримати певний дохід - дивіденди, продаж за більш високою ціною;

б) надання послуг у придбанні акцій під замовлення - для тих клієнтів, які були позбавлені можливості брати участь у сертифікатних аукціонах.

Для цього багато ІФ та ІК здійснювали фактичну скупку приватизаційних сертифікатів у громадян за наступною схемою: громадяни обмінювали свої «ваучери» на інвестиційні сертифікати ІФ чи ІК, які тут же спорідена для ІФ чи ІК фірма у них викуповувала.

Результати діяльності нинішніх ІФ та ІК такі, що їх учасники не мають ніякого зиску. Причини цього - поганий добір пакетів акцій, придбання акцій за дуже завищеними цінами, неефективна робота з управління інвестиційним портфелем тощо. Ці обставини у поєднанні з фінансовою кризою 1998 року, тривалою рецесією в українській економіці поставили багато ІФ та ІК на межу виживання. До того ж їх засновники помітно зменшили інтерес до підприємницької діяльності на ринку цінних паперів.Фактором, що зменшує інтерес до ІФ та ІК, є те, що в Україні практично діють тільки фонди закритого типу, які становлять 95 % від загальної кількості ІФ та ІК України. Такі структури не здійснюють поточного викупу своїх цінних паперів, а тому нецікаві для реальних інвесторів. Інвестор (особливо непрофесійний) бажає постійно конвертувати цінні папери в гроші. Володіння цінними паперами закритого фонду не надає в цьому плані ніякого виграшу порівняно з володіннями акціями звичайного емітента. У цілому, як свідчить світова практика, інвестори віддають беззаперечну перевагу відкритим фондам. Так, у США активи компаній відкритого типу становлять приблизно 95 % від активів інвестиційних компаній взагалі.Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює свою діяльність, пов'язану із залученням коштів за рахунок емісії власних цінних паперів та інвестуванням власних коштів у цінні папери інших емітентів.Інвестиційні фонди є дилерами і поділяються на відкриті та закриті. Відкритий інвестиційний фонд випускає інвестиційні сертифікати із зобов'язаннями перед учасниками щодо їх викупу, а закритий інвестиційний фонд здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без взяття зобов'язань про їх викуп. Статут інвестиційного фонду повинен становити не менше 2 тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на момент його реєстрації, та може формуватися за рахунок внесків у вигляді коштів, цінних паперів і нерухомого майна. Частка останнього не повинна перевищувати 25 %.

Фізичні та юридичні особи, що придбали інвестиційний сертифікат (цінний папір, який випускається винятково інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів), стають учасниками інвестиційного фонду.Інвестиційний сертифікат повинен містити наступні реквізити: фірмове найменування інвестиційного фонду; його місцезнаходження; найменування цінного паперу («інвестиційний сертифікат») та його порядковий номер; дату випуску; вид інвестиційного сертифіката (іменний, на пред'явника); номінальну вартість; ім'я власника (для іменного інвестиційного сертифіката); строк виплати дивідендів; підпис посадової особи - інвестиційного управляючого чи іншої уповноваженої особи; печатка інвестиційного фонду.Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір із інвестиційним управляючим, який управляє активами фонду, організовує продаж інвестиційних сертифікатів, підраховує вартість чистих активів (спільно з депозитарієм) із розрахунку на один випущений інвестиційний сертифікат. За виконання обов'язків інвестиційному управляючому виплачують винагороду в розмірі, що не перевищує 5 % середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду, або 10 %, якщо активи інвестиційного фонду більш ніж на 50 % сформовані за рахунок приватизаційних паперів.Держава накладає обмеження на діяльність інвестиційних фондів з метою зниження ризику капіталовкладень в акції фонду. Це стосується наступних моментів:

- інвестиційний фонд не має право тримати у своїх активах більш ніж 10 % цінних паперів одного емітента (25 % - за умови їх придбання за приватизаційні папери) та інвестувати понад 5 % своїх активів у цінні папери одного емітента;

- не має права тримати в цінних паперах менш ніж 70 % активів інвестиційного фонду;

- займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами;

- здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких є афілійована особа інвестиційного фонду;

- брати банківські кредити, крім випадків, коли цей кредит буде використано на викуп відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційна компанія (інвестиційний дилер) - торговець цінними паперами, що залучає кошти для спільного інвестування шляхом емісії та розміщення цінних паперів. Для здійснення спільного інвестування ІК повинна заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.Інвестиційна декларація (згідно з п. 10 Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії») містить наступні реквізити:

- назву документа («інвестиційна декларація»);

- назву, вид і місцезнаходження інвестиційного фонду, розмір статутного фонду;

- основні напрями, предмет, цілі та обмеження інвестиційної діяльності інвестиційного фонду, порядок продажу інвестиційних сертифікатів;

- відомості про випуск інвестиційних сертифікатів, зобов'язань щодо їх викупу, наслідки невиконання таких зобов'язань;

- комісійні, винагороди та витрати, що можуть сплачуватися за рахунок коштів інвестиційного фонду;

- місце, терміни та порядок сплати дивідендів;

- застереження щодо створення будь-яких спеціальних або резервних фондів.

Емісію інвестиційних сертифікатів інвестиційний фонд та взаємний фонд інвестиційної компанії здійснюють після реєстрації їх випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.Фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-разовий розмір їх статутних фондів.Діяльність ІФ та ІК повинен контролювати незалежний аудитор чи аудиторська фірма. Антимонопольний комітет зобов'язаний стежити за дотриманням антимонопольного законодавства. Згідно з п. 28 Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» ІФ або ІК повинні повідомити у 5-денний строк Антимонопольний комітет у разі укладання договорів про придбання ними 10 % цінних паперів.Розвиток інститутів спільного інвестування переживає сьогодні суттєву кризу. Специфіка нинішнього стану така, що інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, які обслужили більше 30 млн. юридичних та фізичних осіб у процесі масової приватизації, прийняли на себе всю відповідальність за непослідовність та правову недосконалість концепції масової приватизації, погіршення фінансового стану приватизованих підприємств, за відсутність корпоративної культури основних учасників фондового ринку.На сьогоднішній день сценарій подальшого розвитку подій навколо інвестиційних фондів та інвестиційних компаній може виглядати наступним чином.

1. Оптимістичний сценарій. Закриття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній проходить без скандалів навколо легітимності сертифікатної приватизації. Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії розраховуються зі своїми клієнтами і реорганізовують свою діяльність на новій законодавчій базі.

2. Песимістичний сценарій. Проголошується помилковість державної політики приватизації з використанням приватизаційних майнових сертифікатів. Силові органи починають масовий перегляд її результатів. Більшість фінансових посередників залишають фондовий ринок.

3. Реалістичний сценарій. На державному рівні приймаються законодавчі акти, які дозволяють працювати інвестиційним фондам та інвестиційним компаніям на фондовому ринку в умовах, що склалися. Але відсутність високодохідних інструментів та ліквідного фондового ринку не дозволить ІФ та ІК ефективно працювати з коштами населення.

09.12.99 п'ять провідних компаній фондового ринку прийняли концепцію реформування законодавчої бази, необхідну для розвитку інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основні її моменти полягають у наступному:

- перегляд підходів до самих інститутів спільного інвестування. Необхідно зняти обмеження щодо обсягу і напрямів інвестицій, залишивши тільки вимоги до диверсифікації власних активів;

- лібералізація валютного законодавства України для інвестиційних фондів та інвестиційних компаній із правом управляючого компанії інвестувати кошти фонду в інвестиційні фонди чи корпоративні папери західноєвропейських фондових бірж відповідно до процедури, яка встановлюється Нацбанком;

- вжиття заходів щодо захисту грошових коштів учасників, що дозволяють тримати їх у валюті з довгою позицією.

2. Практична частина

2.1 Задача № 1

Припустимо, що в інвестиційну компанію надійшли для розгляду бізнес-плани трьох альтернативних проектів. Дані, що характеризують ці проекти, наведені в таблиці.

ПОКАЗНИКИ	Інвестиційні проекти
	"А"	"Б"	"В"
1. Об'єм коштів, що інвестуються, дол. США	9000	8900	8500
2. Період експлуатації інвестиційного проекту, років	2	3	4
3. Розмір ставки процента для дисконтування сум грошового потоку, %	10	11	12
4. Сума грошового потоку всього, дол. США, в т. ч:	12000	12500	13000
1 -й рік	6500	5000	3000
2-й рік	5500	4000	3000
3-й рік		3500	3000
4-й рік			4000

Використовуючи наведені вихідні дані, необхідно визначити, який проект із запропонованих, є найбільш ефективним. Для цього необхідно по кожному з проектів обчислити такі показники:

1) чистий приведений доход;

2) індекс прибутковості;

3) термін окупності;

4) внутрішня норма доходності.

Зробити відповідні висновки.

Рішення:

1) Чистий приведений доход:



NPV_А = 6500/1,10 + 5500/1,10² - 9000 = 1454,55 дол.США

NPV_Б = 5000/1,11 + 4000/1,11² + 3500/1,11³ - 8900 = 1410,16 дол.США

NPV_В = 3000/1,12 + 3000/1,12² + 3000/1,12³ + 4000/1,12⁴ - 8500 = 1247,57 дол.США

2) Індекс прибутковості:

і_А = 1454,55 / 9000 = 0,162

і_Б = 1410,16 / 8900 = 0,158

і_В = 1247,57 / 8500 = 0,147

3) Термін окупності:

Ток_А = 9000 / 1454,55 = 6,19

Ток_Б = 8900 / 1410,16 = 6,31

Ток_В = 8500 / 1247,57 = 6,81

4) Внутрішня норма доходності:

6500/X + 5500/X² - 9000 = 0

90X² - 65 X - 55 = 0

IRR_A = 1,222 (22,2%)

5000/X + 4000/X² + 3500/X³ - 8900 = 0

89X³ - 50X² - 40 X - 35 = 0

IRR_Б = 1,205 (20,5%)

3000/X + 3000/X² + 3000/X³ + 4000/X⁴ - 8500 = 0

85Х⁴ - 30X³ - 30X² - 30 X - 40 = 0

IRR_В = 1,185 (18,5%)

Висновок: Найбільш ефективним є варіант А.

2.2 Задача № 2

За даними таблиці 1 необхідно:

1. Оцінити оптимальний варіант вкладення капіталу з позиції мінімізації інвестиційного ризику, використовуючи метод аналізу чутливості кон'юнктури.

2. Оцінити ризик вкладень в акції компанії А та компанії Б, використовуючи метод аналізу імовірнісного розподілу прибутковості.

Таблиця 1 - Експертні характеристики цінних паперів

Показники	Акція компанії А	Акція компанії Б
1. Поточна ринкова ціна, грн	135,0	172,0
2. Передбачуваний дивіденд, грн:
- варіант 1	22,0	35,0
- варіант 2	34,0	41,1
- варіант 3	39,2	50,3
3. Імовірність настання, %
- варіант 1	28	28
- варіант 2	58	58
- варіант 3	14	14

Рішення:

Фінансові інвестиції завжди пов'язані з ризиком. Ризик - це можливість втрат, пов'язана з інвестиціями в цінні папери. Існують дві методики оцінки ризику фінансових інвестицій: аналіз чутливості кон'юнктури й аналіз імовірнісного розподілу прибутковості.

За першою методикою ризик (R) визначається як розмах варіації прибутковості цінного папера за формулою:

R= d₀ - d_n,

де d₀-- оптимістична оцінка прибутковості, %;

d_n -- песимістична оцінка прибутковості, %.

Варіант 1

R_A = (1-0,28) 22 / 135 х 100 = 11,73%

R_Б = ((1-0,28) 35 / 172 х 100 = 14,65%.

Варіант 2

R_A = (1-0,58) 34 / 135 х 100 = 10,58%

R_Б = (1-0,58) 41,1 / 172 х 100 = 10,04%.

Варіант 3

R_A = (1-0,14) 39,2 / 135 х 100 = 24,97%

R_Б = (1-0,14) 50,3 / 172 х 100 = 25,15%.

За другою методикою ризик вкладення в цінний папір характеризується коефіцієнтом варіації (СV), що розраховується за формулою:

СV= б/ k₀,

Де б -- стандартне відхилення прибутковості цінного папера (k_i) від її найбільш імовірної очікуваної прибутковості (k₀), %.

Найбільш імовірна прибутковість цінного паперу (очікувана величина прибутковості) визначається за формулою:

k₀ = v?ⁿ_j-1 k_i x Рj

де k_i - прогнозні оцінки значень прибутковості по і-тому цінному паперу, %;

Рj -- імовірність одержання доходу в j-тій економічній ситуації, коеф.

Варіант 1

R_A = 22 / 135 х 0,28 х 100 = 4,56%

R_Б = 35 / 172 х 0,28 х 100 = 5,70%.

Варіант 2

R_A = 34 / 135 х 0,58 х 100 = 14,61%

R_Б = 41,1 / 172 х 0,58 х 100 = 13,86%.

Варіант 3

R_A = 39,2 / 135 х 0,14 х 100 = 4,07%

R_Б = 50,3 / 172 х 0,14 х 100 = 4,09%.

Відповідь: Оптимальним варіантом вкладення капіталу з позиції мінімізації інвестиційного ризику, використовуючи метод аналізу чутливості кон'юнктури, є варіант №2, тому що розмах варіації прибутковості цінного папера для цього варіанту мінімальний. Розрахунки за методом аналізу імовірнісного розподілу прибутковості показали, що найбільша прибутковість також у варіанті №2: 14,61% та 13,86%, тоді як за першим та третім варіантами прибутковість 4-5%.

Список літератури

1. Ложникова К.П. “ Инвестиционные механизмы в реальной экономике” - М.: Пресс, 2001.- 176с.

2. Лутц Крушвиц «Инвестиционные расчёты»

3. Мазур И.И. Шапиро В.Д. Управление проектами - справочное пособие М.: Высшая школа, 2001 - 875с.

4. Макагон Ю.В., Ляшенко В.И. и др Иностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы..; Донецк. управление статистики. - Преп. докл. - Донецк, 2004. - 38 с.

5. Манілівського Р.Г. - Бізнес-план. Методичні матеріали. М.: Фінанси і статистика, 2005.-156 с.

6. Мельник В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник для студ. вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 249 с.