Особливості фіскальної політики в сучасній економіці України

17

Особливості фіскальної політики в сучасній економіці України

План:

Вступ.

1. Реформування податкової системи. Зростання ролі податків як регулятора економіки.

2. Податкова політика у регулюванні економічного зростання.

Висновок.

Вступ.

На даному етапі становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам'ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі я би хотів описати деякі аспекти формування фіскальної політики в Україні, недоліки та переваги. Та особливо зробити висновки для створення загальної теорії формування податкового механізму та його функціонування. В умовах ринкових відносин податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки. На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність , захищала б інтереси держави - це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств. Для цього, на мою думку, потрібно налагодити, в першу чергу, економічну систему - щоб вона була “прозорою”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Надходження в бюджет тільки зменшаться, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, і фіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету. Є багато методів поліпшити стан фіскальної політики, які запропоновані у багатьох економічних посібниках, треба лише вибрати найкращий і здійснити його на практиці.

1. Реформування податкової системи. Зростання ролі податків як регулятора економіки.

Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності зумовлюють втрату державою значної частини власних доходів. У результаті податки стають основним джерелом формування коштів бюджету. Звідси назріла необхідність реформування податкової системи в її переорієнтації із суто фіскальних цілей на регулюючі.

Сьогодні податкова служба розвивається і модернізується ситуативно. Переважно ДПС змінюється структурно, її робота організується за функціональним принципом, автоматизуються процеси адміністрування податків і зборів тощо. Спростити процеси справляння податків, створити умови для добровільності їхньої сплати, вирішити низку інших питань, викладених у концепції модернізації початкової служби України, можна за рахунок удосконалення чинної системи оподаткування як у частині зменшення кількості податків, так і завдяки спрощенню документообігу.

Для аналізу і розкриття змісту проблемної ситуації слід навести основні положення проекту концепції, що передбачають створення "податкової системи, яка сприяє підвищенню надходжень на основі добровільності, зниження показників ухилення від сплати податків; Державної податкової адміністрації, яка ефективно, справедливо, прозоро та чесно адмініструє податкове законодавство; Державної податкової адміністрації, оснащеної бізнес-процесами, системами управління й організаційними інструментами, що відповідають сучасним вимогам системи адміністрування податків, яка базується на добровільному додержанні податкової дисципліни. В очікуванні результатів реалізації проекту його розробники сподіваються на: «стабільне виконання дохідної частини; зниження вартості для платників податків; зниження адміністративних витрат і підвищення ефективності; зниження заборгованості, випадків ухилень від сплати податків та контрабандного обігу товарів; удосконалення податкової системи, справедливіший розподіл нинішнього податковою тягаря через підвищення показників добровільної сплати, розширення податкової бази платників і митних зборів та зменшення податкового тиску на дисциплінованих платників».

Податкові надходження від фізичних осіб щороку відіграють дедалі важливішу роль у формуванні дохідної частини бюджету. Про цю тенденцію яскраво свідчать цифри. У 2001 році було забезпечене надходження основних податків із фізичних осіб до бюджету на суму понад 10.6 млрд. грн. Якщо в цілому питома вага надходжень податків від фізичних осіб у зведеному бюджеті 2003 року становила 20%, то у 2001-му -- вже близько 31%, а в окремих регіонах країни їхня частка сягнула 40--60% у загальній сумі бюджетних надходжень і це при тому, то значна частина доходів громадян через високі ставки оподаткування залишається в тіні. З огляду на зазначене сьогодні потребує вирішення питання «провадження нової шкали оподаткування доходів громадян із максимальною ставкою оподаткування -- 20% і з помітним розширенням діапазону шкали доходів, то будуть оподатковуватися за ставками 10 і 15%. і визначення неоподатковуваною мінімуму доходів для громадян із незначними доходами. Крім того, треба удосконалити процедуру адміністрування податку на доходи фізичних осіб, вирішити питання розширення бази оподаткування шляхом скасування податкових пільг, наданих за професійними ознаками, залучення до оподаткування окремих доходів. Прийняття такої ідеології оподаткування фізичних осіб дасть змогу істотно знизити податкове навантаження на громадян, хоча при цьому матимемо втрати бюджету. Отож постає питання, чим компенсувати їх. Відповідь очевидна: насамперед збільшенням обсягів виробництва й реалізації товарів, робіт і послуг. Розуміємо, що не відбудеться не миттєво, потрібен час. Питання пільгового оподаткування окремих категорій платників податків постійно дискутується на різних рівнях законодавчої й виконавчої влади, однак дотепер ситуація лише погіршувалася, оскільки приймаються закони, що передбачають податкові пільги. Наприклад, торік втрати бюджету від пільгового оподаткування становили понад 29,8 млрд. грн. При цьому, якщо протягом 2003--2001 років обсяги зведеного бюджету збільшилися в 1,5 разу, то обсяги пільг -- у 2,6 разу. Тобто темпи зростання обсягів пільг випереджають темпи зростання обсягів надходжень.

З метою створення рівних умов оподаткування для суб'єктів господарської діяльності треба скасувати окремі пільги з податків на додану вартість, на прибуток підприємств, з акцизного збору та плати за землю, а також скасувати загальне положення щодо можливості встановлення додаткових пільг з оподаткування місцевими органами самоврядування у межах сум, то надходять до їхніх бюджетів. Про потребу скасування зазначених пільг свідчать, такі дані. Станом на 01.07.2002 року пільг із ПДВ було надано на суму 20.5 млрд. грн. Багато сьогодні невирішених проблем в оподаткуванні податком на додану вартість Головна з них -- проведення бюджетного відшкодування ПДВ. Нараховані до відшкодування суми податку на додану вартість прямо пропорційно зменшують фактичні надходження до бюджету з цього податку. За 8 місяців 2002 року фактичні надходження податку на до пану вартість становили 8,5 млрд. грн., при цьому безпосередньо податковою службою було відшкодовано вітчизняним виробникам 9,9 млрд. грн., із них грішми -- 3,6 млрд. грн. Станом на 01.09.2002 року не відшкодовано 6,8 млрд. грн. податку на додану вартість.

Вирішити питання реформування податкового законодавства можна, певна річ шляхом прийняття Податкового кодексу України, при підготовці якого не ставилося б за мету абсолютно замінити чинні елементи податкової системи, бо такий крок може призвести до хаосу, знищення зрозумілих для платників податків механізмів. Проектом кодексу який 29 листопада 2002 року прийнято Верховною Радою України в другому читанні, передбачене суттєве скорочення загальної кількості податків і зборів як загальнодержавного рівня так і місцевою (21 вид податків і зборів проти 39 у чинній системі оподаткування), що дасть змогу дещо спростити їхнє адміністрування.

Предметом реформування має стати кумулятивна економічна модель і правова конструкція чинної системи оподаткування. Метою реформування є еволюційна, але суттєва і динамічна трансформація системи оподаткування: усунення причин, що сприяють тінізації відносин, створення економічних умов детінізації економіки, зниження обсягів непродуктивного документообігу й непродуктивного використання людських ресурсів як суб'єктами підприємництва -- платниками податків, так і органами ДПС.

Ключові завдання і пошукові напрями з питань трансформації системи оподаткування можуть бути такими:

1. Усунути з системи оподаткування принципи "Податки на податки",
"Податки на витрати" як головні чинники вимивання обігових коштів підприємств; штучного збільшення собівартості продукції, зростання її ціни; зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції; зниження платоспроможності юридичних і фізичних осіб, що спричинює виникнення боргових зобов'язань в усьому циклі фінансово-господарського обороту, які на причинно-наслідковому рівні детермінують тінізацію економіки, пригнічення динаміки капіталообороту і процесів економічного відтворення, що зменшують надходження до державного бюджету.

2. Переглянути механізм визначення валових витрат, що входять до: субстанції "Собівартість продукції" (робіт, послуг) як чинник і основний інструмент (канал) тінізації фінансових ресурсів шляхом оформлення фіктивних витратних фінансово-господарських операцій.

3. Поетапно зменшити кількість податків, які призводять до: ускладнення, непрозорості й кумулятивності системи оподаткування; вимивання обігових коштів підприємств; дезінтеграції векторів фінансових потоків у процесі виробничого обороту; штучного збільшення балансового прибутку, податку на прибуток підприємств, який за наявності розбіжностей у бухгалтерському та податковому обліках створює видимість позитивних показників рентабельності за фактичної збитковості виробничого обороту.

Розбудова податкової системи, що відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, сприяє утвердженню інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання, є однією з найактуальніших проблем теорії і практики подальшого реформування національної економіки. За останні три роки частина валового внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через податкову складову дохідної частини зведеного бюджету України, не перевищує 21%, тоді як зазначений показник у Данії становить 46,4. Швеції -- 36,9; Фінляндії -- 34,9; Великій Британії -- 30,7; Італії -- 29,9; Франції -- 28,2%. Таким чином, в Україні через податкову складову дохідної частини зведеного бюджету перерозподіляється значно менша, порівняно з іншими розвиненими країнами, частина валового внутрішнього продукту. Проте така ситуація не є ознакою ліберального і децентралізованого державного регулювання економіки. Частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більше комерційний, аніж регулювальний характер.

Дотепер податкове законодавство України повністю зосереджене на фіскальній меті, яку воно успішно обслуговує. Тобто не береться до уваги ціна податків для підприємств та економіки в цілому. Хоч такі відомі економісти, як П. Самуельсон та Дж. Стігліц акцентують увагу саме на фіскальній функції податків, на наш погляд, треба враховувати усі інші цілі оподаткування, такі як стимулювання виробництва, інновацій, інвестування, розвиток підприємницької діяльності. Дохідна частина Державного бюджету України формується насамперед за рахунок податкових та неподаткових надходжень. За останні три роки частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більше комерційний, аніж регулювальний характер, як уже зазначалося раніше.

Надходження до бюджету у 2000-2004 роках*

Таблиця 3.1.

*Розраховано за даними Держкомітету України

**За оперативними даними Держказначейства України

Для розв'язання вищезгаданих проблем доцільно вжити заходів які могли б удосконалити систему оподаткування, зокрема:

1. Зменшити податкове навантаження:

а) зменшення податку на прибуток підприємств. Хоча ставка оподаткування торік була знижена до 25% у деяких країнах колишнього соціалістичного табору ця ставка ще нижча: у Росії і Сербії -- 14%, Латвії -- 15% , Угорщині -- 18%, Грузії -- 20%. Доцільно було б спробувати зрівняти станку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимули для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва, спростить систему оподаткування;

б) спрощення вимог до амортизації активів підприємств стимулює інвестиційну діяльність;

в) зменшення ставки ПДВ розширює базу оподаткування за умови скасування усіх пільг. За розрахунками експертів, при скасуванні лише деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16% без будь-яких втрат доходу;

г) зменшення відрахувань до фонду заробітної плати сприятиме виходу трудових ресурсів з тіні та легальному працевлаштування;

д) збереження єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб на рівні 13% також стимулює легальне працевлаштування.

2. Зменшити державні видатки та вирівняти податкове навантаження допоможе розширення бази оподаткування, збереження балансу державного бюджету та створення конкурентнішого бізнес-середовиша:

а) зменшення державних витрат;

б) скасування майже усіх податкових пільг.

3. Зробити податкове законодавство простішим, послідовнішим та прозорішим:

а) прийняти Податковий кодекс, який замінить чинне законодавство. Кодекс має стати головним законодавчим актом, що регулюватиме усі податкові взаємини у суспільстві і застосовуватиметься до усіх податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету, окрім тих, що підпадають під дію Митного кодексу України;

б) скоротити кількість податків, тобто усі малоефективні податки мають бути скасовані.

4. Поліпшити адміністрування податків.

Усі запропоновані заходи взаємопов'язані: зменшення державних видатків зробить можливим зниження ставок основних податків та скасування малоефективних податків без будь-яких витрат для бюджету. Нижчі ставки оподаткування, безперечно, врівноважать податковий тиск, що значно розширить податкову базу та сприятиме економічному зростанню країни.

2. Податкова політика у регулюванні економічного зростання.

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні. Це зумовлене тим, що акцент у податковій політиці робиться на фіскальній функції, а її регулювальна та стимулювальна функції мінімізовані. Тому проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і побудови фундаменту для економічною зростання України. Розглянемо деякі показники, що відображають динаміку надходжень до бюджету за обмежений термін (див. табл. 3.2).

Динаміка податкових надходжень і податкових платежів за період із 2002 до 2007 року (млрд. грн.)*

Таблиця 3.2.

*Таблицю складено за даними Держкомстату України.

Як видно з таблиці, загальна сума податкових надходжень починаючи з 2002 року збільшується. Детальніший аналіз податкових надходжень свідчить, то основними складовими системи оподаткування, які формують державний бюджет, є податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податок із прибутку, а також прибутковий податок із громадян. Зауважимо, що зростання частки цих надходжень було позитивним моментом. Адже відомо, то в умовах ринкової економіки зазначені податки є основними наповнювачами бюджету. Так, у 2002 році частка надходжень саме віл цих податків щодо загальних податкових надходжень становила 65%, аналогічною була їхня частка у наступному році. В 1998 році цей показник зріс на 4% і становив 69% віл загальної суми надходжень. У 2005 році частка цих податків становила також 69%, а в 2000 році -- 70% і лише у 2001 році неп показник знизився на 5% і становив 65%. що все одно перевищує половину всіх податкових надходжень до Державного бюджету України, як видно з діаграми

Аналізуючи динаміку надходжень непрямих податків за зазначений період. бачимо, що податкові надходження з ПДВ зросли в абсолютних величинах за рахунок стабілізації виробництва і розмірів бази оподаткування. Питома вага цього податку в загальній сумі податкових надходжень, як свідчить динаміка останніх років, зменшується на противагу зростанню абсолютної величини. Порівняно з ПДВ динаміка абсолютної суми акцизного збору і його частка протягом аналізованого періоду залишається більш-менш стабільною. Зазначимо, що акцизний збір і ПДВ по-різному впливають на процеси ціноутворення, причина цього полягає як у неоднакових базах оподаткування, так і в різних ставках оподаткування. Так, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін у країні, бо перелік підакцизних товарів обмежений, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються майже всі товари, роботи й послуги. З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральнішим щодо ринкового механізму ціноутворення, тому що при стягненні цього податку його тягар розподіляється на всі групи товарів, не порушуючи структури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їхній значний розмір зумовлюють суттєвий вплив останнього на структуру ринкових цін, що негативно сприймається прихильниками ринкових методів регулювання економіки. Введення досить високих ставок акцизного збору дає змогу обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок держава може вплинути на структуру споживання.

Проаналізуємо грошові надходження до бюджету прямих податків на прикладі податку з прибутку підприємств та організацій. Як видно з таблиці, динаміка надходжень податку з прибутку має дещо іншу специфіку. Абсолютний показник надходжень цього податку в 2003 році становив 5,7 млрд. грн., що в 1,03 разу більше, ніж у 2002 році. У 2004 році сума абсолютних показників податку з прибутку становила 5,9 млрд. грн., тобто в 1,03 разу більше, ніж у попередньому, а питома вага, у свою чергу, зменшилася приблизно в 1,4 разу. В 2005 році порівняно з 2004 роком показник абсолютної суми збільшився в 1,1 разу, в той час як частка цих надходжень зменшилася в 1,1 разу; в 2000 році абсолютний показник знов зростає в 1,2 разу, так само як і питома вага; в 2001 році показник абсолютної суми податку з прибутку зменшується в 1,3 разу, а питома вага -- в 1,5 разу. Щодо прибуткового податку з громадян, то тут починаючи з 2002 року простежується тенденція до збільшення обох показників, що можна побачити на діаграмі. Така ситуація деякою мірою відображає стабілізацію національної економіки, що проявляється, у свою чергу, у зростанні абсолютних сум індивідуальних прибутків громадян, збільшенні заробітної плані, регулярному її отриманні не лише в приватних, а й у державних установах, організаціях і на виробництві.

Податків не люблять платити всі, й це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податків не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їхня сума не відповідає тій користі, що отримується від держави. Закони, які регламентували податкову систему в Україні, увесь час змінювалися з метою їхнього узгодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики За таких умов суб'єкти господарювання й фізичні особи опиняються в критичному стані -- більшість громадян у державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, які саме, коли і за яким механізмом мають сплачувати податки. Усе це -- вражаючі наслідки недосконалості й неефективності чинної податкової політики. Тому виникає гостра потреба проведення податкових реформ у відповідності і економічною доктриною, що, безумовно, стане ефективним поштовхом до позитивних зрушень та економічного зростання національної економіки.

Висновок.

Основну увагу при аналізі бюджетних проблем економічна наука приділяє доходам та витратам бюджету, двох основних частин економічного процесу.

Вирішальну роль в формуванні бюджету на всіх рівнях виконує податкова система.

Податки - обов'язкові платежі, стягуванні державою з фізичних та юридичних осіб.

Державні витрати можуть значно перевищувати бюджетні доходи, що створює бюджетний дефіцит і веде до зростання внутрішнього державного боргу.

Дефіцит державного бюджету виникає внаслідок надмірних витрат держави на військові цілі, на роздутий апарат чиновників, державних закупівель товарів за підвищеними цінами, тощо.

Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань. Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції.

Заходи щодо зниження бюджетного дефіциту: конверсія, перехід від фінансування до кредитування, ліквідація дотацій стрибковим підприємствам, зниження витрат на управління державою, зміна системи оподаткування, підвищення ролі місцевих бюджетів.

Державний борг -- це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі дефіцитів за вирахуванням надлишків бюджету. Для оцінки величини боргу найчастіше використовують відносні показники заборгованості - державний борг, виміряний як відсоток ВВП або як відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Упродовж повоєнного періоду державний борг у багатьох країнах світу зростав, що спричинялося зниженням податків без відповідного зниження державних видатків, циклічними спадами тощо.