Метою статті є обґрунтування застосування економіко-математичного моделювання як фактору підвищення прибутковості у сільськогосподарських підприємствах.

Виклад основного матеріалу дослідження

В умовах різкого загострення проблеми задоволення потреби в овочах інтенсифікація є найважливішим фактором визначення ефективності виробництва високоякісних овочів. Інтенсифікація як форма розширеного відтворення, базуючись на використанні результатів науково-технічного прогресу, має практично необмежені можливості зростання виробництва і підвищення його ефективності.

У 2014 р. показники інтенсивності та ефективності сільськогосподарського виробництва продовжували знижуватися, в овочевих господарствах дещо менше вноситися добрив, старіє машинно-тракторний парк, відчувається нестача паливно-мастильних матеріалів, спостерігається скорочення земельних площ, обмеженість трудових і матеріальних ресурсів. На наш погляд, зміна економічної ситуації в суспільстві не означає зміну сутності інтенсифікації овочевого господарства. Товаровиробники ще більшою мірою зацікавлені в збільшенні обсягу виробництва при відповідному скороченні витрат коштів і праці на одиницю продукції. Додаткові витрати на одиницю площі можуть бути виправдані тільки в тому випадку, якщо темпи зростання виходу продукції випереджають темпи зростання витрат на 1 гектар, і особливо на одиницю продукції. Тому, інтенсифікація виробництва, що припускає концентрацію ресурсів на вирішальних напрямках, а також вдосконалення інвестиційної політики, що забезпечує пропорційний розвиток галузі, є основним економічним важелем виходу з кризи і об'єктивною необхідністю.

В умовах ринкової економіки інтенсифікація овочівництва повинна здійснюватися не тільки за рахунок кількісного нарощування ресурсів, але, перш за все, на основі раціонального використання, з тим, щоб темпи зростання результатів значно випереджали темпи зростання чинників інтенсифікації.

Саме у процесі виробництва проявляється органічний зв'язок проблеми раціонального використання природних ресурсів з проблемою охорони навколишнього середовища від забруднення. За цих умов необхідне впровадження безвідходних технологій з рециркуляцією природних ресурсів, тобто з регенеруванням їх багаторазового використання. Йдеться про те, щоб в ідеалі відходи однієї галузі виробництва слугували сировиною для іншої галузі, що означатиме перехід до замкнутих екологічних циклів [1].

Важливим напрямом підвищення ефективності інтенсифікації є впровадження спеціалізованих сівозмін на основі застосування інтенсивної технології, а також включення в сівозміни багаторічних і однорічних трав. Для підвищення врожайності овочевих культур на 30 - 35% і доведення середньорічної продуктивності білокачанної капусти до 97 т/га, моркви до 63 т/га, столового буряка до 69 т/га при хорошій якості продукції і дотриманні екологічних норм необхідно включити в сівозміну одне поле однорічних трав і два поля багаторічних трав (конюшина, люцерна). Овочеві сівозміни без трав можуть вводитися, якщо склад і структура посівів овочевих культур дозволяє забезпечувати правильне чергування і необхідність розриву між повторним вирощуванням однієї і тієї ж культури.

Науково обґрунтована сівозміна визначається насамперед правильним вибором найефективніших у біологічному й організаційно-господарському відношенні попередників. Під час проектування сівозміни з овочевими культурами треба враховувати придатність грунту для вирощування цих культур та їх забезпеченість водою, віддаленість від місць зберігання, перероблення, реалізації, забезпеченість робочою силою, під'їзними шляхами тощо [2].

В умовах ринкової економіки інтенсифікація овочівництва повинна здійснюватися, насамперед, на основі раціонального використання, з тим щоб темпи зростання результатів значно випереджали темпи зростання чинників інтенсифікації.

Підвищення ефективності виробництва овочів можливе, насамперед, за умови впровадження і чіткого дотримання технологій вирощування при залученні необхідних фінансових і матеріальних ресурсів [3].

Було вирішено економіко-математичну задачу по обгрунтуванню моделі оптимізації посівів овочевих культур на прикладі овочівницького господарства ТОВ "Агрозернопромресурс", в якому досягнута найбільша концентрація і ефективність виробництва овочів. Головне завдання - визначення оптимального поєднання площ овочевих культур з урахуванням розширення асортименту продукції та вимог сівозміни, а також обсягів реалізації продукції з метою отримання максимального прибутку при тих же економічних умовах. Потреба в робочій силі і загальна сума матеріально-грошових витрат і прибутку була визначена в процесі виконання завдання.

Результативний показник в даному завданні - основний фінансовий показник господарства - прибуток. Виходячи з того, що він є визначальною метою господарської діяльності, з його зростанням примножується власність підприємства і держави, а також він дає можливість збільшити дохід, що йде в особисте споживання. Цільова функція задачі - максимізувати прибуток. Обмеженнями в моделях оптимізації структури посівних площ виступали площі ріллі загальна та окремих культур, витрати механізованої праці і ручної праці, виробничих ресурсів.

Були розраховані два варіанти моделей оптимізації: перший з обмеженням загальної площі до сучасних розмірів - 385 га, з заданими сівозмінами і два варіанти - без обмеження на сівозміни зі збільшенням загальної оброблюваної площі до 400 га і до 450 га.

Для розв'язання поставленої задачі використано симплексний метод лінійного програмування, який вперше застосував американський вчений Джордж Данціг у 1949 році. Суть сиплекс-методу полягає в переході від одного опорного розв'язку до іншого з допомогою методу Жордана-Гаусса [4], при якому значення цільової функції збільшується (якщо кожний опорний розв'язок не є виродженим). За скінчену кількість кроків, які називаються ітераціями, знаходиться оптимальний розв'язок задачі та максимальне (мінімальне) значення цільової функції [5], або встановлюється, що задача лінійного програмування не має розв'язку. Використання цього методу дало можливість встановити оптимальне поєднання посівних площ окремих овочевих культур на досліджуваному підприємстві.

На прикладі ТОВ "Агрозернопромресурс" було обґрунтовано оптимальну структуру його посівних площ. Фактичні і розраховані показники структури посівів господарства наведені в таблиці 1.

Аналіз отриманого рішення свідчить про те, що по оптимальному плану наявні земельні ресурси використовуються повністю (рис.1).

Однак асортимент овочевої продукції значно ширше, ніж фактично. В оптимальну структуру посівної площі включені такі культури, як кабачки, перець солодкий і гіркий, гарбузи столові. Збільшилася площа під найбільш прибутковою для господарства культурою - цибулею на ріпку.

Посівні площі менш прибуткових культур зменшилися. Значно скоротилася площа огірка - на 11,8 га, капусти пізньої - на 17,4 га.

При цьому найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає капуста пізня 36,8% і цибуля на ріпку - 30,1 %. Організовуючи своє виробництво за пропонованою схемою ТОВ "Агрозернопромресурс" може збільшити обсяг отриманого прибутку з 269,9 тис. грн. до 325,5 тис. грн., тобто на 55,6 тис. грн. (табл.2).

Бачимо, що розмір виручки складе 2350,7 тис. грн., що на 694,1 тис. грн. менше, ніж фактично у 2014 році, але за рахунок оптимізації витрат господарство спроможне збільшити прибутковість виробництва овочів на 65,3% за наявних матеріально-трудових ресурсах.

Аналіз оптимального рішення показує, що ТОВ "Аг - розернопромресурс" має потенційні можливості для подальшого підвищення прибутковості виробництва овочів.

Висновки