Інноваційність підприємства як ключовий фактор сталого розвитку аграрного підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Кафедра аграрного менеджменту та маркетингу

Інноваційність підприємства як ключовий фактор сталого розвитку аграрного підприємництва в Україні

Надкерничний Ігор Володимирович

аспірант

Трапаідзе Софія Мурадівна

кандидат економічних наук

старший викладач кафедри

Анотація

інноваційність агропідприємництво сектор економіка

У статті досліджено інноваційність підприємств як основу для вирішення проблеми розвитку агропідприємництва. Інноваційність має стати визначальним вектором еволюції підприємств аграрного сектору економіки. Проведене дослідження створює важливе теоретико-методологічне та методичне підґрунтя для подальших досліджень проблеми інноваційного розвитку агропідприємництва, але складність і масштабність цих процесів залишаються викликом для наукового вивчення нових, недосліджених аспектів цієї проблеми. Метою даної статті є визначення сучасних основних підходів до інноваційного розвитку агропідприємництва з метою підвищення ефективності та стійкості агропідприємництва в Україні. Для ефективного розвитку агропідприємництва необхідно вдосконалювати систему управління процесами, особливо управління інноваціями. Інноваційний процес є важливим фактором стимулювання економічного розвитку та виведення суспільства на нові висоти. Тому інноваційне підприємництво вважається ефективним інструментом розвитку і трансформації економічної системи, важливим чинником забезпечення стійкої конкурентоспроможності та засобом підвищення добробуту населення. Необхідною умовою інтеграції до Європейського освітнього простору є зміцнення стратегічного партнерства між вищими навчальними закладами, науково-дослідними установами та підприємствами, гармонізація освітнього, науково-дослідного та виробничого секторів, підготовка висококваліфікованих кадрів. Визначаючи організаційно-економічні механізми розвитку інноваційного підприємництва, можна сказати, що вони являють собою сукупність форм і методів інноваційної діяльності, які взаємодіють з метою забезпечення науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі.

Ключові слова: інноваційне підприємництво, аграрне підприємництво, сталий розвиток, інноваційна модель.

Nadkernychnyi Ihor Volodymyrovych Postgraduate, Vinnytsia National Agrarian University, Department of Agrarian Management and Marketing, Vinnytsia

Trapaidze Sofiia Muradivna Candidate of Economic Science, Senior Lecturer of Department of Agrarian Management and Marketing, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

Innovativeness of the enterprise as a key factor of sustainable development of agricultural business in Ukraine

Abstract

The article examines the innovativeness of enterprises as a basis for solving the problem of agribusiness development. Innovation should become a determining vector of the evolution of enterprises in the agrarian sector of the economy. The conducted research creates an important theoretical, methodological and methodical basis for further research into the problem of innovative development of agribusiness, but the complexity and scale of these processes remain a challenge for the scientific study of new, unexplored aspects of this problem. The purpose of this article is to determine the modern main approaches to the innovative development of agribusiness in order to increase the efficiency and sustainability of agribusiness in Ukraine. For the effective development of agribusiness, it is necessary to improve the process management system, especially innovation management. The innovation process is an important factor in stimulating economic development and bringing society to new heights. Therefore, innovative entrepreneurship is considered an effective tool for the development and transformation of the economic system, an important factor in ensuring sustainable competitiveness and a means of improving the welfare of the population. A necessary condition for integration into the European educational space is the strengthening of strategic partnerships between higher education institutions, research institutions and enterprises, harmonization of the educational, research and production sectors, training of highly qualified personnel. Determining the organizational and economic mechanisms of the development of innovative entrepreneurship, we can say that they represent a set of forms and methods of innovative activity that interact to ensure scientific and technical progress in the agro-industrial complex.

Keywords: innovative entrepreneurship, agrarian entrepreneurship, sustainable development, innovative model.

Постановка проблеми

На сьогодні в наукових колах беззаперечним є той факт, що економічне зростання в Україні неможливе без активізації інноваційної діяльності, в тому числі в аграрному секторі економіки. Провідними країнами світу є країни з високим рівнем технологічного розвитку та наукового потенціалу не залежно від того, якими природними ресурсами вони володіють. Міжнародна практика свідчить, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Так, середньоєвропейський показник складає 25-35%. В Україні зростання ВВП на основі нових технологій дорівнює лише 0,7% [1].

Економічна нестабільність, обмеженість фінансових ресурсів і політична криза в країні створюють низку проблем для розвитку агропідприємництва. Основою для їх вирішення є інновації, які мають стати найважливішим вектором розвитку сільськогосподарських підприємств. Водночас недостатнє фінансування інноваційних проєктів, високий ризик інновацій та низький рівень комерціалізації наукових розробок перешкоджають переходу до інноваційної моделі розвитку підприємств. Сьогодні більшість експертів наголошують на тому, що освітній і науковий потенціал сільськогосподарських вишів і науково-дослідних інститутів за правильного вкладення коштів може стати надійним підґрунтям для виробництва і трансферу інновацій, сприяти перетворенню нових знань на визначальний фактор виробництва. Саме тому подальший розвиток аграрного сектору, який має стратегічне значення для забезпечення національної продовольчої безпеки, можливий лише на основі інноваційного розвитку та його відповідного інфраструктурного забезпечення, що потребує глибоких теоретичних і практичних досліджень.

У період реформування сільськогосподарського сектора економіки було втрачено дві третини парку тракторів, комбайнів і вантажних автомобілів. Нині один зареєстрований трактор займає понад 100 га ріллі, а один комбайн - понад 250 га посівів ранніх зернових культур, а в деяких районах - понад 300 га. У результаті втрати зерна становлять від 5 до 10 мільйонів тонн на рік, при цьому значна частина зерна йде на корми. Рівень технічної готовності сільськогосподарської техніки в напружений період роботи не перевищує 70-75%, що призводить до значного недотримання технічних регламентів вирощування сільськогосподарських культур [2]. Крім того, фінансово-економічна діяльність сільськогосподарських підприємств часто супроводжується низькою соціальною та екологічною відповідальністю. Це призводить до зростання загрози національній продовольчій безпеці, безробіття та трудової міграції із сільської місцевості. Широкі чинники розвитку сільського господарства практично вичерпані, і перехід до інноваційних моделей розвитку з науково обґрунтованими принципами управління в аграрному секторі є найоптимальнішим на даному етапі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження показали, що інноваційний розвиток аграрного сектора економіки України можливий лише за наявності конструктивного консенсусу між найважливішими суб'єктами агробізнесу - державою, великими агрохолдингами, малим бізнесом, місцевими територіальними громадами, науковими установами. ефективність можлива. установ і споживачів. Проте держава в сучасних умовах залишається найважливішим інститутом інноваційної трансформації аграрного сектору. Він має підтримувати інноваційну діяльність шляхом поєднання методів прямого, непрямого та контрольованого впливу на основі високих технологій проекту, економічності, критеріїв самодостатності та екологічної стійкості, орієнтації на виробництво та використання новітнього обладнання та технологій для вітчизняного виробництва, імпортної заміни. та створити нові робочі місця.

Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених підтверджують, що активізація інноваційної діяльності є ключовим фактором економічного зростання, а інноваційний розвиток має свої визначальні риси та складові. Роботи В. Делія, П. Друкера, І. Кірцнера, М. Хенрексона та Й. Шумпетера детально висвітлюють аспекти переходу від класичного до інноваційного підприємництва та роль підприємця-новатора в реалізації інноваційних ініціатив. Також вітчизняні науковці, зокрема О. Бородіна, О. Гудзинський, О. Єрмаков, Л. Курило, А. Ліссітса, О. Лузан, К. Прокопенко, Н. Сіренко та О. Шпикуляк, досліджують теоретико-методичні підходи щодо ресурсного забезпечення інноваційного розвитку та галузеві особливості інноваційних процесів в аграрному секторі економіки. Всі ці дослідження надають вагому теоретичне, методологічне та методичне підґрунтя для подальшого вивчення проблем інноваційного розвитку аграрного підприємництва, проте складність та масштабність цих процесів залишається викликом для наукових пошуків нових, недосліджених аспектів цієї проблеми.

Метою статті є визначення сучасних фундаментальних підходів інноваційного розвитку аграрного підприємництва для підвищення ефективності та сталості його функціонування в Україні.

Створення та використання нових знань, підприємницькі підходи, орієнтовані на інновації, та інноваційна діяльність, що ґрунтується на творчому мисленні, є ключовими факторами, що визначають темпи економічного зростання та рівень соціального розвитку. Передумовами економічної системи, що добре функціонує, є розвиток науки і техніки, впровадження нових технологій і маркетингових методів завоювання ринку. Творче та інноваційне функціонування особливо важливе в агропідприємництві, яке передбачає реалізацію нових ідей і проектів.

Виклад основного матеріалу

Дослідження розкриває особливості інноваційного розвитку суб'єктів сільськогосподарського сектору економіки:

Інноваційна та сільськогосподарська діяльність характеризується високим рівнем невизначеності, що може призвести як до успіху, так і до ризику втрати ресурсів.

У багатьох випадках співробітники сільськогосподарських підприємств недостатньо інноваційні, що ускладнює впровадження інноваційних технологій в управління.

Відсутність системного підходу до застосування інноваційних рішень робить їх впровадження неефективним.

Фермери здебільшого не купують готові технології вітчизняного виробництва, а використовують технології, розроблені власними силами.

Сучасною тенденцією, що підтримує інноваційний процес у сільському господарстві, є використання кластерів. Кластери - це осередки об'єднання бізнес-структур у виробничих зонах або регіональних одиницях, що добровільно формуються на основі бази знань та генерації бізнес-ідей з метою створення нової вартості. Роль і значення кластерної системи в підтримці інноваційної сільськогосподарської продукції полягає в тому, що ефективне розповсюдження наукових знань і винаходів, політика розповсюдження біл ьш передових технологій та навичок, а також синергетичний ефект можуть підвищити конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції та створити самодостатнє сільське суспільство, якщо учасники кластера сконцентруються на позитивних результатах.

Як один з основних напрямів сучасної сільськогосподарської політики, "сільськогосподарська політика в епоху технологічної революції 4.0" набула важливого значення в останнє десятиліття [3]. Технологічна революція 4.0 відноситься до нової парадигми, яка об'єднує передові виробничі технології з інтелектуальними цифровими технологіями. Очікується, що ці чотири фундаментальні технології, включно з Інтернетом речей, цифровими екосистемами, аналітикою великих даних і цифровими платформами, принесуть революційні зміни в соціально-економічний розвиток. Зокрема, використання розумних продуктів, інтегрованих екосистем і нових робочих моделей надасть виняткові можливості для зростання, продуктивності та конкурентоспроможності підприємств і галузей. За даними Forbes, 2018 року інвестиції в розвиток технологій зросли більш ніж удвічі - з 4,6 млрд. доларів США 2015 року до 10 млрд. дол. США, порівняно з 4,6 млрд. доларів США у 2015 році.

Інновації в сільськогосподарському секторі мають свої особливості. По-перше, забезпечення екологічної безпеки та раціональне використання природних ресурсів стають основними цілями сектора. По-друге, процес інновацій у сільськогосподарському секторі зачіпає цілу низку різних галузей, включно з економічною, організаційною, технічною і технологічною. Загальна мета - створення нових видів. По-третє, оскільки сільськогосподарська продукція безпосередньо впливає на здоров'я і рівень життя людини, інновації в сільськогосподарському секторі повинні підвищувати якість продукції, зберігати природні характеристики і забезпечувати безпеку споживачів.

Для створення загальної моделі економічного розвитку аграрного сектора та вибору оптимальної стратегії необхідно враховувати позитивний досвід інших країн, а також ураховувати вітчизняні соціально-економічні та природні особливості, забезпечуючи при цьому національну безпеку. (Рис. 1)

Рис. 1. Формування моделі розвитку аграрного сектора економіки [4]

Нині сільськогосподарський та IT-сектор в Україні є перспективними: IT-компанії стають дедалі активнішими в сільськогосподарському секторі та в розробці програмних рішень для агробізнесу. Наприклад, компанія Bvblogic з Івано-Франківська має 10-річний досвід розроблення програмного забезпечення для агрохолдингів; AgTech Ukraine працює над формуванням ринку AgTech, розробляє платформу для обміну інформацією між ІТ - та сільськогосподарським секторами, а також розробляє платформу для розвитку наявних та інформування фермерів щодо потенціалу нових технологій та їх взаємовигідного використання. AgTech Ukraine також розробляє нові продукти та надає консультаційну та сервісну підтримку. AgTech Ukraine є провідним постачальником сільськогосподарських біотехнологій, програмного забезпечення для управління фермами, датчиків та Інтернету речей, сільськогосподарської робототехніки, механізації та обладнання, біоенергії та інноваційних рішень для сільськогосподарського підприємництва, включно з новими сільськогосподарськими системами, такими як біоматеріали, криті ферми та аквакультура.

Для ефективного розвитку сільськогосподарського підприємництва необхідно вдосконалювати систему управління процесами, зокрема інноваційним менеджментом. Для цього необхідно оптимізувати розподіл ресурсів на інноваційні проекти та перенести акцент в управлінні інноваціями на стадію проектування. Однак нині управління інноваційним процесом у сільському господарстві має недоліки, такі як відомчість в управлінні бюджетними ресурсами, непрозорість розподілу бюджетних коштів, високий рівень бюрократизму та корупції в системі управління. Для вдосконалення механізмів управління інноваціями необхідно зміцнювати комунікаційні зв'язки між учасниками агробізнесу, формувати кадрові ресурси для інновацій та розробити національну стратегію розвитку сільськогосподарського сектору за участю експертів із сектору місцевого самоврядування.

Л. Крючко запропонував розглядати інноваційну діяльність у сільському господарстві на чотирьох етапах, вивчаючи її економічну сутність та основні стадії [5]. Зокрема, інноваційне підприємництво базується на економічних відносинах між виробниками інноваційного продукту та його споживачами в контексті розробки новацій, апробації та перевірки їх, відтворення новацій і впровадження їх у виробництво. Згідно з автором, в Україні на цих етапах діють такі суб'єкти:

мережа науково-дослідних інститутів НААНУ та Міністерства аграрної політики та продовольства України займаються розробкою новацій;

наукові установи, спеціальні державні установи та організації займаються апробацією та перевіркою;

насінницькі господарства, племінні заводи, машинобудівні підприємства, біологічні фабрики тощо відповідають за відтворення новацій;

а суб'єкти підприємницької діяльності відповідають за впровадження розробок у виробництво.

Фахівці з селекції, біологи, техніки та інші експерти, а також ІТ-фахівці працюють над пошуком новітніх рішень. Завдяки останнім за останні роки умови та ефективність роботи багатьох підприємств суттєво змінилися. Сьогодні визначено вісім ключових напрямів ІТ-інновацій у сільськогосподарському секторі. (див. таблицю 1).

Закон України "Про інвестиційну діяльність" передбачає використання інноваційної діяльності з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу. Такий підхід передбачає:

випуск і поширення нових технологій та техніки;

реалізацію науково-технічних програм з довготерміновою окупністю витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для втілення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку та впровадження ресурсозберігаючих технологій, призначених для покращення соціального становища та екологічного стану [7].

Процес інновацій є важливим чинником стимулювання економічного розвитку та просування суспільства до нових висот. Тому інноваційне підприємництво розглядається як ефективний інструмент розвитку і трансформації економічної системи, важливий чинник забезпечення стійкої конкурентоспроможності та засіб підвищення добробуту населення. Виконання цієї функції є однією з найважливіших особливостей сучасного підприємництва в розвинених країнах, з якими громадяни пов'язують свої надії на економічний розвиток [8].

Таблиця 1. Інновації інформаційних технологій в аграрному секторі економіки

У сучасну епоху, розвиток аграрного сектору залежить від людей з креативним мисленням та інноваційних підприємців, а не тільки від навичок. Тому, аграрна освіта та наука відіграють важливу роль у підготовці висококваліфікованих фахівців з інноваційним мисленням. Згідно з В. Делієм, інноваційне мислення є поєднанням раціональної, інтелектуальної та творчої складових, що дозволяє проникати у сутність явищ та створювати інноваційні рішення, які покращують життя людей [9]. Отже, сучасні заклади вищої освіти повинні стимулювати розвиток різних видів інноваційного мислення. (Рис. 2)

Необхідний добре налагоджений організаційно-економічний механізм функціонування інноваційного підприємництва. Визначаючи організаційно-економічні механізми розвитку інноваційного підприємництва, можна сказати, що вони являють собою сукупність форм і методів інноваційної діяльності, що взаємодіють для забезпечення науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі. Структура організаційно-економічних механізмів має бути всеохоплюючою і включати дві групи: організаційні та економічні.

До основних компонентів організаційних механізмів належать планування та організація науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інформаційних робіт зі створення інновацій, надання та поширення інформації для підтримки інновацій та впровадження інновацій у виробництво. Однак найважливішим компонентом є етап впровадження інновацій, який потребує ефективної державної підтримки у зв'язку з обмеженою платоспроможністю сільськогосподарських виробників [10].

Рис. 2. Види інноваційного мислення

Джерело: побудовано за даними [9]

Отже, до економічних складових можна віднести наступне: фінансування та кредитування створення, поширення та впровадження інновацій; оподаткування та страхування підприємств, що створюють та впроваджують новітні технології; ціноутворення на науково-технічну продукцію; стимулювання науки та створення інновацій на різних рівнях.

Для інноваційного розвитку сільськогосподарського сектору необхідний розвиток освіти в цьому напрямі, що потребує самоорганізації закладів вищої освіти в інноваційні інститути. Такі виші мають зосередитися на розвитку освіти та науки, які є ключовими ресурсами для нової економіки, заснованої на знаннях. Операційні підсистеми таких вишів мають бути ближчими до зовнішнього середовища, щоб можна було відчувати його коливання. Це проявляється в розвитку університетських комплексів і мереж [11]. Освітній компонент цих підсистем має бути спрямований на пошук нових та інноваційних форм навчання, забезпечення впровадження систем безперервної освіти та підвищення інформованості персоналу за допомогою інформаційних мереж. Фінансово-освітня складова включає вивчення ринку, пошук нових контактів і форм інтеграції, впровадження соціальних та управлінських інновацій.

Динамічна підсистема орієнтована на розширення територіального охоплення вищих аграрних навчальних закладів до рівня регіонів, забезпечуючи інтеграцію з виробниками та передачу інновацій [11], що сприяє розвитку інфраструктури аграрного бізнесу. Університет має перспективу створення таких структур, як бізнес-інкубатор, дорадча служба та центр передачі технологій.

Висновки

Умовою інтеграції до Європейського освітнього простору є зміцнення стратегічного партнерства між вищими навчальними закладами, дослідницькими організаціями та компаніями з метою гармонізації освітнього, дослідницького та виробничого секторів у підготовці висококваліфікованих кадрів [12; 13]. Організаційна форма консорціумів, таких як Науково - виробничий консорціум "Південні", вважається найбільш ефективним способом досягнення цих цілей. Крім того, впровадження навчально-наукових центрів, студентських ферм і нових освітніх програм дасть змогу зміцнити інноваційний потенціал сільськогосподарської освіти і науки, впроваджувати і поширювати інновації та активізувати інноваційний розвиток сільськогосподарського підприємництва.

Необхідно спрямовувати інституційні заходи на підвищення ефективності аграрного інноваційного підприємництва. Основним показником ефективності інноваційних та інвестиційних заходів є рівень рентабельності, а також продуктивність праці, фондомісткість, фондовіддача інноваційно-технологічних ресурсів, продуктивність земель та виробництво екологічно чистої продукції - як похідні показники.

Література

1. Архієрев С. Підвищення ролі регіонів у випуску високотехнологічної та інноваційної продукції: міжнародний досвід., URL: http://old.niss.gov.Ua/Monitor/november08/5.htm. (дата звернення 24.09.23).

2. Концепція Державної цільової економічної програми впровадження в агропромисловому комплексі новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції до 2016 року URL: http://www.minagro.kiev.ua/page/?8884 (дата звернення 15.09.23).

3. Ліссітса А. 50 питань і відповідей про агрополітику. URL: https://agrokebety.com/book-ua (дата звернення: 19.04.2023).

4. Сіренко, Н.М., О.І. Мельник. "Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку аграрного сектора економіки." Миколаївський національний аграрний університет. 2013. URL: https://www.sworld.com.ua/simpoz2/105 (дата звернення 10.09.23).

5. Крючко Л.С. Економічна суть та основні стадії інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Л.С. Крючко. Агросвіт. 2010. № 10. С. 27-32.

6. ІТ-інновації в агробізнесі / Офіційний сайт Українського проєкту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP). URL: https://uhbdp.org/ua/news/innovatsijiv-apk/1306-it-innovatsii-v-ahro-biznesi-8-kliuchovykh-napriamkiv-pro-iaki-vam-varto-diznatys (дата звернення 09.07.2023).

7. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХЛ (зі змінами та доповненнями) URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws. (дата звернення 24.09.23).

8. Тивончук С.О. Методологічні підходи щодо управління інноваційною діяльністю / С.О. Тивончук, С.В. Тивончук. Економіка АПК. 2005. № 12. С. 67-71.

9. Капіца В.Ф. "Філософія науки як ноосфера інноваційного мислення і ноо-пізнання." Кривий Ріг. 2018.

10. Санду І. Активізація інноваційної діяльності в АПК. АПК: економіка, управління. 2005. № 11. С. 73-79.

11. Сіренко Н.М., Мельник О.І. Розвиток інноваційного підприємництва в аграрному секторі економіки України: монографія. Миколаїв: МНАУ, 2016. 243 с.

12. Шебанін В.С. Дуальна форма освітньої підготовки висококваліфікованих фахівців для аграрної сфери України. Економіка АПК. 2018. № 7. С. 5-15.

13. Hrytsai, Serhii. "Cryptocurrency in the declarations of government officials: a toolkit for money laundering (trends and experience of counteraction, by the example of Ukraine)." Access to Justice in Eastern Europe (2023): 81. https://doi.org/10.33327/AJEE-18-6.3-a000333.

References

1. Arkhiyerev S. (2022) Pidvyshchennia roli rehioniv u vypusku vysokotekhnolohichnoi ta innovatsiinoi produktsii: mizhnarodnyi dosvid [Increasing the role of regions in the production of high-tech and innovative products: international experience] Arkhiierev S., Popadynets O. Retrieved from: http://old.niss.gov.ua/Monitor/november08/5.htm. [in Ukrainian].

2. Kontseptsiia Derzhavnoi tsilovoi ekonomichnoi prohramy vprovadzhennia v ahropromyslovomu kompleksi novitnikh tekhnolohii vyrobnytstva silskohospodarskoi produktsii do 2016 roku [The concept of the State targeted economic program for the implementation of the latest technologies for the production of agricultural products in the agro-industrial complex by 2016]. Retrieved from: http://www.minagro.kiev.ua/page/?8884. [in Ukrainian].

3. Lissitsa A. (2019) 50 pytan i vidpovidei pro ahropolityku [50 questions and answers about agricultural policy]. Retrieved from: https://agrokebety.com/book-ua [in Ukrainian].

4. Sirenko N., Melnyk O., (2013) Innovatsiine pidpryiemnytstvo yak skladova stratehii rozvytku ahrarnoho sektora ekonomiky [ Innovative entrepreneurship as a component of the strategy for the development of the agrarian sector of the economy]. Mykolaivskyi natsionalnyi ahrarnyi universytet - Mykolayiv National Agrarian University. [in Ukrainian].

5. Kryuchko L. (2010) Ekonomichna sut ta osnovni stadii innovatsiinoi diialnosti silskohospodarskykh pidpryiemstv [Economic essence and main stages of innovative activity of agricultural enterprises]. Argosvit - Argroworld, 10, 27-32 [in Ukrainian].

6. IT-innovatsii v ahrobiznesi / Ofitsiinyi sait Ukrainskoho proiektu biznes-rozvytku plodoovochivnytstva [ IT innovations in agribusiness / Official website of the Ukrainian fruit and vegetable business development project]. https://uhbdp.org/ua/news/innovatsijiv-apk/1306-it-innovatsii-v-ahro-biznesi-8-kliuchovykh-napriamkiv-pro-iaki-vam-varto-diznatys [in Ukrainian].

7. Pro investytsiinu diialnist: Zakon Ukrainy vid 18 veresnia 1991 r. №1560-XII (zi zminamy ta dopovnenniamy) [On investment activity: Law of Ukraine dated September 18, 1991 No. 1560-XII (with amendments and additions)]. Retrieved from: http://zakon1.rada.gov.ua/laws [in Ukrainian].

8. Tyvonchuk. S. (2005). Metodolohichni pidkhody shchodo upravlinnia innovatsiinoiu diialnistiu [Methodological approaches to the management of innovative activities]. Ekonomika APK - AIC Economy, 12, 67-71 [in Ukrainian].

9. Kapitsa V. (2018). Filosofiia nauky yak noosfera innovatsiinoho myslennia i noo- piznannia [ Philosophy of science as a noosphere of innovative thinking and noo-cognition]. Kryvyi Rih [in Ukrainian].

10. Sandu I. (2005) Aktyvizatsiia innovatsiinoi diialnosti v APK [Activation of innovative activity in the agricultural sector] APK: ekonomika, upravlinnya - AIC: economy, management, 11, 73-79 [in Ukrainian].

11. Sirenko N., Melnyk O., (2016) Rozvytok innovatsiinoho pidpryiemnytstva v ahrarnomu sektori ekonomiky Ukrainy [Development of innovative entrepreneurship in the agricultural sector of the economy of Ukraine] Mykolaivskyi natsionalnyi ahrarnyi universytet - Mykolayiv National Agrarian University, 243 [in Ukrainian].

12. Shebanin V. (2018) Dualna forma osvitnoi pidhotovky vysokokvalifikovanykh fakhivtsiv dlia ahrarnoi sfery Ukrainy [Dual form of educational training of highly qualified specialists for the agricultural sector of Ukraine] Ekonomika APK - AIC Economy, 7, 5-15 [in Ukrainian].

13. Hrytsai, Serhii. "Cryptocurrency in the declarations of government officials: a toolkit for money laundering (trends and experience of counteraction, by the example of Ukraine)." Access to Justice in Eastern Europe (2023): 81. https://doi.org/10.33327/AJEE-18-6.3-a000333.

Размещено на Allbest.ru