Концепційні положення формування та реалізації організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Концепційні положення формування та реалізації організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей в Україні

Анотація

Annotation

It has been proven that the formation and implementation of the state policy of ensuring the financial and economic security of the priority sectors of the national economy of Ukraine should be a clearly institutionalized process that takes place on an ongoing basis in accordance with the planned phasing of measures and their results on the way to achieving the defined general goal of state regulation.

It has been established that the most rational and effective institutional and economic basis of such an approach is the use of an organizational and economic mechanism, the organizational unit of which is responsible for building a safety management system for industry and structural development, and the economic unit is responsible for forming a motivational field for achieving the goal and realizing the financial and economic interests of stakeholders in the system of financial and economic security of priority branches of the national economy.

The elements of the management mechanism are its purpose, goals, principles, methods, functions, tools, conceptual basis, environment for the formation of resource provision and control. It is important that the toolkit of the mechanism is determined by financial and economic directions and is oriented towards ensuring a high level of financial stability and solvency, economic efficiency of management, building up and realizing the competitive advantages of subjects of priority sectors of the national economy of Ukraine.

The fundamental provisions are the quality of the institutional and business environment, namely its transparency and equality for all participants, a healthy competitive environment and the absence of deviations, the safety of production, economic and financial activities, the presence of motivation for development and strengthening competitiveness.

Keywords: priority types of economic activity, state structural and sectoral policy, financial and economic security, organizational and economic mechanism, strategy.

Вступ

Про дієвість та дієздатність державної структурно-галузевої політики свідчить високий рівень розвитку стратегічних та/чи пріоритетних видів економічної діяльності, галузей реального сектора національної економіки. Це, своєю чергою, потребує формування моделі з високою якістю взаємозв'язків та взаємовпливів її елементів, у результаті чого на рівні пріоритетних галузей національної економіки можливе поліпшення засад протидії та попередження ризиків і загроз, запровадження прогресивних інституціональних змін та структурних реформ, досягнення стратегічних орієнтирів розширеного економічного відтворення, раціонального розміщення і використання інвестиційного капіталу інноваційної технологізації виробництва, посилення потенціалу конкурентоспроможності.

Більше того, потреба у впровадженні саме такої моделі організаційно-економічного механізму обумовлена критичною потребою у протидії активізації деструктивних чинників повномасштабної воєнної агресії проти України та її кризових макроекономічних наслідків.

Стабільне та ефективне функціонування галузевих економічних систем цілком закономірно базується на високій життєздатності суб'єктів господарювання, які їх інституційно утворюють. Її досягнення, своєю чергою, тісно корелює зі зміцненням конкурентних позицій суб'єктів господарювання. Ці та інші положення достатньо системно досліджуються у публікаціях Р. Лупака [4,с.320-325] та А. Дідич [3,с.248-252], К. Васьківської, Д. Лозінської, Ю. Галімук [8] та інші науковців.

Однак, конкурентоспроможність це лише одна сторона безпеки та стійкості галузевих економічних систем. Друга тісно пов'язана зі забезпеченням економічної безпеки суб'єктів господарювання, які утворюють відповідні галузі. Теоретико-методичним базисом таких аспектів слугують публікації Т. Васильціва, М. Пасічника [1,с.128-135] та Р. Уразалієва [10,с.153-158], Р. Скриньковського [6,с.414-418] та інших вітчизняних дослідників.

З позиції управління ці питання досліджуються такими науковцями, як І. Колодяжна, К. Букріна [2,с.135-140], О. Мороз, Н. Карачина, А. Шиян [5,с.14-24], Н. Фокіна, В. Бокій [7,с.111-114], О. Мульска, О. Левицька та ін. [9,с.44-58].

Однак, на сьогодні, невирішеною частиною аналізованої проблеми є побудова методикоприкладного організаційно-економічного механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України.

Метою дослідження є обґрунтування концепційних положень формування та реалізації організаційно-економічного механізму державної політики зміцнення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей в Україні.

Результати

До внутрішніх вимог побудови і реалізації організаційно-економічного механізму зміцнення фінансової безпеки пріоритетних галузей економіки України необхідно віднести чітку зорієнтованість та відповідність його положень генеральній меті і стратегічним пріоритетам державної політики в цій сфері. На загал їх досягнення підводиться під високу якість менеджменту і стабільність формування факторних конкурентних переваг та забезпечення стабільного планомірного розвитку галузей, в основі якого - зміцнення конкурентних позицій, нарощення економічного потенціалу та реалізація можливостей зростання і капіталізації суб'єктів господарювання, що їх утворюють.

При тому, суб'єкти державної політики (управління) організаційно-економічним механізмом мають враховувати, що всі процеси відбуваються в умовах постійного системного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів - так званих незалежних управлінських змінних. Відтак, для мінімізації загроз і одночасного підсилення внутрішніх можливостей економічних агентів важливо передбачити й реалізувати комплекс заходів, орієнтованих на покращення ресурсної, виробничої, інноваційно-технологічної та на загал корпоративної безпеки бізнесу.

У той же час достатніми мають стати і зусилля зі згладжування викликів та підсилення потенціалу зовнішніх трендів. Щодо перших, то на нині це фінансові щоки і кризи, мегарегіональні прояви політико-економічної нестабільності, воєнні конфлікти та гібридні війни, ресурсно-енергетичні колапси і коливання, масова за обсягами та структурно не збалансована зовнішня міграція населення, капіталу та бізнесу, інтелектуальних активів і ресурсів та ін.

До других відносяться процеси економічної інтеграції, глобалізації, цифрової трансформації, переоцінки ролі чинника людського капіталу на противагу фінансовому, що дає широкий проспект для гіпер активного розвитку менш економічно потужним країнам.

Власною специфікою, особливо у сфері управління безпекою соціально-економічних систем макрорівня, характеризуються принципи державного регулювання. В економічній літературі можна віднайти широкий спектр принципів, важливість яких не викликає особливих сумнівів та/чи заперечень. Однак, за ради збереження цілісності, необтяжливості і єдиного підходу склад відповідних принципів має бути не надто розлогим, водночас враховувати і визначати базисні невід'ємні вимоги до регулювання, що не підлягають порушенню.

У сфері державної політики забезпечення фінансової безпеки пріоритетних видів економічної діяльності провідними принципами, на думку автора, слугують:

- маневреності - засоби і заходи державної політики мають бути ретельно спланованими, втім потрібно врахувати й сценарії та альтернативи на випадок різних варіацій розвитку подій;

- адаптивності - на загал реалізовані державою інструменти прямого впливу чи опосередкованої дії мають змінювати середовище і стан об'єктів регулювання, проте існує низка параметрів, особливо, з одного боку, глобального, а, з іншого, - мікрорівневого виміру, реакція яких може бути відмінною від очікуваної; відтак система управління безпекою розвитку галузей має бути завчасно готовою і адаптованою до таких ситуацій;

- еластичності - система державного регулювання має бути гнучкою і змінюватися у відповідності до нових викликів і загроз аби реагувати на них не раптовими контраргументами, а протидіяти у формі нової імунітизованої структури елементів і управління, і протидії;

- альтернативності - інструментарій державної політики слід готувати і формувати, виходячи з того, що події будуть розвиватися за різними можливими сценаріями. Відтак, суб'єкти управління мають бути готовими до таких трендів і ресурсно, і функціонально, і стратегічно вивірено, варіюючи тактикою, однак неодмінно зберігаючи загальний вектор наперед спланованих і змодельованих трансформацій.

Про ефективність реалізації механізму можна стверджувати у випадку повного виконання покладених функцій. Першочергове значення має діагностична функція, яка направлена на визначення стану та тенденцій і формування інформаційно-аналітичного базису для їх покращення. Критичного значення діагностична функція набуває в умовах посилення ризиків і загроз, подолання яких неможливе без широкого масиву інформації. Також проведення діагностичних операцій при забезпеченні фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей економіки дозволяє достовірно здійснити моделювання необхідних змін та забезпечити їх позитивні результати.

Ризики і загрози зростають в умовах посилення невизначеності та непрогнозованості, що особливо характерно при забезпеченні стратегічного розвитку та реалізації прогресивних реформ чи формуванні перспективних напрямів економічної діяльності. При будь-яких стратегічних орієнтирах важливе значення має здатність суб'єктів галузі досягнути достатнього рівня безпечності і для цього організаційно-економічний механізм повинен передбачати виконання функції захисту. Необхідно враховувати, що забезпечення державою фінансово-економічного захисту пріоритетних галузей обумовлено низкою передумов, які виражають як особливості внутрішньогалузевих фінансово- економічних тенденцій, так і загальну потенційну готовність галузей до прогресу та конкуренції в глобальній економіці. Тут пріоритетне значення має сформованість системи ресурсного забезпечення та існування можливостей для її удосконалення та покращення результатів. Поряд з тим, при активному посиленні впливу кризових явищ зростає важливість силового, політики-правового та іншого забезпечення захисту і гарантій розвитку.

Варто виділити й важливість генеруючої функції механізму забезпечення фінансово- економічної безпеки пріоритетних галузей економіки, реалізація якої покликана сформувати організаційно-інституційну систему, де дотримуються норм законодавства, правил конкуренції, стандартів бізнесу, принципів відповідальності тощо. Натомість в економічному напрямі важливою є мотиваційна складова генеруючих процедур, за якої пріоритетним галузям пропонуються митні преференції, податкові пільги і пільгові кредити, бюджетні гранти чи субсидії та інші ресурси. Тут пріоритетною є підтримка постійного зростання галузей, а не забезпечення їхніх базових функціональних потреб. Більше того, світовий досвід вже давно підтвердив, що надання будь-яких пільг чи спрощення адміністрування є ефективним за умови посилення критеріїв та вимог до їх користування і впровадження. Все це посилює важливість заходів контролю, які державі слід організовувати прозоро, справедливо та із широким залученням громадськості і міжнародних партнерів.

Прогрес та надійний захист вимагає значних капіталовкладень і для досягнення очікуваних результатів необхідне якісне попереднє проєктування. Відтак зростає значення реалізації превентивних заходів, що передбачають нормативно-правове, інституційно-організаційне, інфраструктурне, економічно-ресурсне та інше забезпечення. У відповідності до цього, генеральні орієнтири реалізації превентивної функції механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей на національному рівні повинні стосуватися запобігання та протидії настанню ризикам і загрозам, пошуку надійних джерел фінансування, впровадження ефективного інструментарію започаткування високотехнологічного бізнесу та виходу на ринок продуктових інновацій, налагодження нових перспективних зв'язків та створення прогресивних коопераційних об'єднань.

Як вже наголошувалося, виконання чітких функцій і завдань у організаційно-економічному механізмі забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей економіки реалізується зі застосуванням набору методів, до яких видається доцільним віднести:

- системний аналіз - для виявлення системних і структурних змін в галузях та формування інформаційного поля при розробленні державної структурно-галузевої політики. Неабияке значення має організація постійного системного аналізу стану та тенденцій галузевого середовища, фокусування на ризиках і загрозах безпеці. Все це вимагає налагодження оперативного збору статистичних даних, розроблення методичних рекомендацій для аналізу параметрів фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей, формування відповідної системи показників-вимірників виходячи зі завдань реалізації інтересів національної безпеки та конкурентоспроможності;

- імітаційне моделювання - державна регуляторна діяльність повинна бути передбачувана, впроваджувати постійні та стратегічно орієнтовані зміни, здійснювати проєктування реформ, узгоджувати програмні цілі із реальним застосуванням забезпечувальних заходів підтримки та захисту безпеки. В контексті цього важливим є належна спадковість державних програм, повне врахування потреб та інтересів суб'єктів галузей, відповідність проєктованих заходів реальному стану та безпечним тенденціям розвитку галузей;

- ситуаційний аналіз - ефективна реалізація державної політики вимагає постійних та достовірних оперативних даних і їх налагодження залежить від формування впорядкованої інституційної системи та впровадження прогресивних управлінських підходів при збору та обробленні інформації;

- аналіз чутливості - система державного регулювання повинна враховувати значну кількість чинників, моделювати їх вплив та наслідки, реалізовувати заходи для попередження негативних результатів і тому існує необхідність розроблення різних варіантів сценаріїв попередження непередбачуваних змін та тенденцій;

- діагностика - достовірно спроєктувати заходи державної політики та дослідити міру захисту і безпеки стає можливо при отриманні повного та необмеженого інформаційного забезпечення поряд із застосуванням оптимальної кількості показників та методики діагностики. Незабезпеченість точними та необхідними аналітичних даними призводить до формування різних припущень та очікувань, що негативно впливає на моделювання стратегічних і тактичних управлінських рішень державних інституцій;

- аналогії - політика регулювання та встановлення державою норм і правил враховує широку сукупність обставин та випадків, наслідки яких часто складно спрогнозувати і для цього доречно враховувати аналогічний досвід економічно розвинених країн, рекомендації міжнародних інституцій, власні напрацювання та ін. Поряд з тим прогресивне значення мають заходи із розроблення та реалізації пілотних галузевих проєктів, результати яких можуть слугувати базовим варіантом для моделювання подальшого розвитку пріоритетних галузей;

- теорія ігор - для досягнення достатньої ефективності система державного програмування потребує опрацювання різних сценаріїв, у яких закладається значна кількість варіантів розгортання майбутніх подій. Відтак посилюється необхідність економіко-математичного проєктування, коли в умовах невизначеності та загострення конфліктів вдається сформувати оптимальні стратегічні рішення;

- нейронні мережі - досягнення очікуваних результатів державних програм неможливе без виявлення тенденцій, кореляції, типових зразків і пошуку оптимальних способів вирішення стратегічних завдань. Тому існує необхідність створення адаптивної системи обробки і аналізу даних та вивчення показників, у яких аналітичний вид взаємозв'язків невідомий або часто змінюється.

Одним із базових елементів організаційно-економічного механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей економіки є середовище формування ресурсного забезпечення, що надає достатні можливості суб'єктам галузей для розширення техніко-технологічних конкурентних переваг, налагодження виробництва нової та високоякісної продукції, впровадження інноваційних проєктів та ін. Дієвість такого середовища в значній мірі обумовлена здатністю держави підвищити ефективність та покращити параметри інституційно-правової системи, системи стратегічного планування, національної системи інвестиційної та техніко-технологічної підтримки тощо. Все це є завданнями центральних органів влади України, які потребують швидкого вирішення дивлячись на необхідність надзвичайної потреби в належному ресурсному забезпеченні національного господарства при подоланні зовнішньої військової агресії.

Неабияке значення в процесах забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей економіки України має участь місцевих органів влади, а також безпосередньо представників бізнесу. Зокрема, на місцевому рівні потрібна активізація зусиль для вирішення завдання розбудови регіональної інвестиційно-інноваційної інфраструктури, становлення місцевої приватно-публічної інвестиційно-технологічної підтримки, посилення підтримки місцевого бізнесу при реалізації високотехнологічних стартап-проєктів, активної маркетингово-промоційної підтримки інвестиційно-інноваційних проєктів у пріоритетних напрямах та ін. Стосовно суб'єктів бізнесу, державним органам влади варто сприяти посиленню їх фінансово-економічної стабільності та стійкості, якого можливо досягнути через створення та ефективне використання внутрішніх фондів інвестиційного забезпечення модернізації техніко-технологічної бази та виробничих процесів, посилення співробітництва зі суб'єктами фінансово-кредитного та інвестиційно-технологічного забезпечення і реалізацію спільних інтеграційних проєктів, комерціалізацію інновацій, підвищення активності використання та оновлення постійного капіталу.

Неодмінною характеристикою фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей слід вважати здатність досягати достатнього рівня самодостатності та самостійності, що вимагає здійснення низки заходів із розвитку внутрішньогалузевих зв'язків. Тут від органів державної влади потребується взяти на себе організаційно-координаційні функції та забезпечити підтримку суб'єктів пріоритетних галузей при створенні та розвитку внутрішньогалузевої системи кредитно-фінансових організацій підтримки техніко-технологічної діяльності, забезпеченні вищої ефективної реалізації базових функцій галузевих інституцій інвестиційно-інноваційної підтримки, формуванні майданчиків міжфункціонального та міжгалузевого науково-технологічного і інноваційно-виробничого співробітництва.

Загалом головною ціллю організаційно-економічного механізму є забезпечення необхідних параметрів безпекостійкості фінансово-економічних систем галузей. Одним з таких параметрів є попередження та подолання ризиків і загроз і для цього проводиться їх якісна та кількісна характеристика. Якщо розглядати фінансово-економічну безпеку пріоритетних галузей економіки України, то у механізмі її забезпечення варто врахувати низку системних (дестабілізація внутрішнього ринку капіталу та технологій, деформація системи виробництва та впровадження інновацій і високих технологій, надмірна зарегульованість адміністративних процедур та поширення корупційних і тіньових відносин) та функціонально-структурних (послаблення самодостатності та самостійності економіки, зниження темпів розвитку нагромадження і рівня використання фінансово- інвестиційного капіталу, зниження ефективності реалізації базових функцій державної політики інвестиційної та техніко-технологічної підтримки, посилення макроекономічних і структурних дисбалансів прогресивного розвитку смарторієнтованого галузевого комплексу) загроз.

Однозначно, що визначення ризиків та загроз повинно бути ґрунтовним, широко враховувати різні напрями їх виникнення, а також й способи упередження і подолання. Практичне значення має застосування підходу зі виокремлення загроз за складовими безпеки. Тут варто звернути увагу на загрози фінансово-економічній безпеці пріоритетних галузей економіки України, що існують вже тривалий час і стосуються низької фінансово-економічної ефективності та самодостатності суб'єктів бізнесу (економічна складова фінансово-економічної безпеки), недостатнього рівня модернізації та використання виробничо-ресурсних та матеріально-технічних ресурсів (виробнича), несформованості повноцінної інвестиційної інфраструктури і системи інвестиційного посередництва (інвестиційна), низького рівня інноваційності та технологічності процесів виробництва наукомісткої високотехнологічної продукції (інноваційно-технологічна), відсутності замкнутих технологічних циклів виробництва нової конкурентоспроможної продукції (системно-структурна) та ін.

Також для вітчизняних стратегічних підприємств характерною є небезпека зростання витратомісткості налагодження та підтримки високотехнологічного виробництва. Зокрема, це здебільшого обумовлено критичним фізичним та моральним зносом виробничо-технологічної інфраструктури, високою енергоємністю, значною залежністю від поставок імпортних ресурсів (товарів, послуг, технологій тощо), високим рівнем трансакційних витрат, низькою практичною придатністю досліджень і одержанням недостатніх доходів для покриття базових витрат, неефективним розподілом ресурсів на виконання науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів. Для усунення таких загроз в організаційно-економічному механізмі слід передбачити низку заходів, де від органів державної влади вимагається сфокусувати зусилля на забезпеченні підтримки економічних агентів у частині формування капіталу, особливо його постійної та оборотної складових. Тут доречно врахувати широкий світовий досвід, у якому підтверджується вагоме значення протекціоністської підтримки внутрішніх виробників та забезпечення прозорості і передбачуваності державної економічної політики.

Загалом безпекостійкість фінансово-економічних систем галузей є структурно-функціональною величиною та забезпечується виходячи із кожної складової безпеки. Відтак такого підходу слід дотримуватися й у державній політиці забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей економіки України. Тут державі варто докладати усі зусилля для отримання наступних результатів: збільшення капіталізації фондового ринку та підвищення рівня фінансової стійкості його емітентів (фондова складова фінансово-економічної безпеки); покращення доступності та якості фінансово-кредитних ресурсів (кредитна складова); поліпшення параметрів податкового регулювання (податкова складова); оптимізація кількісного та якісного складу наявних і використовуваних виробничо-ресурсних потужностей (економічна складова); масштабне виробництво готової продукції з поглибленим рівнем технологічної обробки (виробнича складова); підвищення частки промислового виробництва інноваційно-технологічної вітчизняної продукції з високою доданою вартістю та конкурентоспроможністю (системно-структурна складова); удосконалення структури інвестиційних капіталовкладень (інвестиційна складова); забезпечення оптимального співвідношення між обсягами внутрішніх та зовнішніх запозичень (боргова складова); досягнення стабільності грошового обігу і системи розрахунків (грошова складова); покращення якості страхових відносин та сприяння розвитку практики страхування і самострахування (страхова складова); досягнення високого рівня інноваційно-технологічного оновлення виробничо-ресурсних потужностей (інноваційно-технологічна складова).

Про дієвість механізму можна стверджувати за відповідними критеріями і одним з таких є застосування резервного режиму функціонування, що стосується: формування та ефективного використання наявних фондів підтримки розвитку пріоритетних видів економічної діяльності, сприяння створенню вітчизняними підприємствами внутрішніх фінансово-ресурсних резервів при послідовному перетворенні на конкурентоспроможні комплекси динамічного розвитку, забезпечення розвитку альтернативних форм інвестиційної підтримки та модернізації виробничо-технологічної діяльності, розвитку мережі допоміжної фінансово-кредитної інфраструктури (недержавних інвестиційно-інноваційних інституцій, страхових та гарантійних фондів, грантодавчих установ, пайових інвестиційних фондів).

Доречно виділити високу практичну цінність раціонального режиму, в контексті якого політика державного регулювання із забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей стосується (1) розвитку інституціонального середовища раціонального розміщення капіталу та факторів виробництва, (2) покращення просторово-видової концентрації об'єктів промислового високотехнологічного виробництва, (3) запровадження раціональних підходів до розподілу інвестиційного капіталу (особливо бюджетного походження), (4) раціоналізації технологічного ланцюга виробництва продукції високого ступеня готовності, (5) оптимізації структурних етапів державного адміністрування інвестиційної та інноваційно-технологічної діяльності.

державний фінансовий економічний безпека

Висновки

Формування та реалізація державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національної економіки України має бути процесом чітко інституціалізованим, що відбувається на постійній основі згідно спланованої етапності заходів і їх результатів на шляху досягнення визначеної генеральної мети державного регулювання. Найбільш раціональною та ефективною інституційно-економічною основою такого підходу є використання організаційно- економічного механізму, організаційний блок якого відповідальний за побудову системи менеджменту безпеки галузево-структурного розвитку, а економічний - за формування мотиваційного поля досягнення мети і реалізації фінансово-економічних інтересів стейкхолдерів у системі фінансово-економічної безпеки пріоритетних галузей національного господарства. Елементами управлінського механізму є його мета, цілі, принципи, методи, функції, інструменти, концептуальне підґрунтя, середовище формування ресурсного забезпечення і контролю. Важливо аби інструментарій механізму визначався за фінансовим та економічним напрямами і орієнтувався на забезпечення високого рівня фінансової стійкості і платоспроможності, економічної ефективності господарювання, нарощення і реалізацію конкурентних переваг суб'єктів пріоритетних галузей національної економіки України. Принциповими положеннями при цьому є якість інституційного та бізнес-середовища, а саме його прозорість та рівність для всіх учасників, здорове конкурентне середовище і відсутність девіацій, безпека виробничо-господарської і фінансової діяльності, наявність мотивації до розвитку і зміцнення конкурентоспроможності.

Список використаних джерел

1. Васильців Т. Г., Пасічник М. Б. Чинники та джерела загроз економічній безпеці підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2008. Вип. 18.10. С. 128-135.

2. Колодяжна І. В., Букріна К. А. Економічна безпека в системі сталого функціонування підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 23. Ч. 1. С. 135140.

3. Лупак Р. Л., Дідич А. М. Економічні основи забезпечення конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкових відносин. Науковий вісник НЛТУ України. 2017. Вип. 20.6. С. 248-252.

4. Лупак Р. Л. Економічне обґрунтування стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємства. Бізнес Інформ. 2013. № 4. С. 320-325.

5. Мороз О. В., Карачина Н. П., Шиян А. А. Концепція економічної безпеки сучасного підприємства: монографія. Вінниця: ВНТУ, 2011. 241 с.

6. Скриньковський Р. М. Економічна безпека підприємства: сутність, класифікація та система діагностики. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 414-418.

7. Фокіна Н. П., Бокій В. І. Економічна безпека підприємства - найважливіша складова фінансової стійкості. Актуальні проблеми економіки. 2003. № 8 (26). С. 111-114.

8. Васьківська К. В., Лозінська Л. Д., Галімук Ю. О. Економічний потенціал підприємства в умовах змін: суть та характерні особливості. Ефективна економіка. 2020. № 5. DOI: 10.32702/2307-2105-2020.5.7

9. Vasyltsiv T. G., Mulska O. P., Levytska O. O., Lupak R. L., Semak B. B., Shtets, T. F. Factors of the Development of Ukraine's Digital Economy: Identification and Evaluation. Science and innovation, (2022). 18(2), 44-58.

10. Уразалієв Р. М., Васильців Т. Г. Узагальнення концептуальних основ економічної безпеки підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.2. С. 153-158.

Размещено на Allbest.ru