Пандемія COVID-19 у Європі: виклики та пошук відповідей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво»

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Національний університет цивільного захисту України

Пандемія COVID-19 у Європі: виклики та пошук відповідей

Алла Киридон,

д-р іст. наук, проф., заслужений діяч науки і техніки України

Світлана Косяк,

канд. іст. наук, доц.

Сергій Троян,

д-р іст. наук, проф.

м. Київ

м. Черкаси

Анотація

Мета статті полягає у вивченні й узагальненні основних аспектів політики держав Європи (насамперед країн Європейського Союзу) та увиразненні особливостей шведської моделі щодо протидії поширенню пандемії Covid-19 для запобігання подібних загроз у майбутньому.

Наукова новизна дослідження зумовлено потужністю викликів і загроз універсального характеру як для Європи, так і для сучасного глобалізованого і взаємозалежного світу загалом. Це особливо важливо з огляду на глобальний рівень і масштабність пандемії Covid - 19, з якою людство зіштовхнулося на початку 2020 року. Світова спільнота, включаючи всі її регіональні зрізи, постала перед небаченим для новітнього історичного часу викликом коронавірусної хвороби, яка належить до асиметричних струсів, що починаються з малого поштовху і потім швидко охоплюють увесь світ.

Висновки. Спалах коронавірусної хвороби на початку 2020 року став несподіванкою для всього світу. Всесвітня організація охорони здоров'я дещо зі запізненням (лише в березні 2020 р.) оголосила про пандемію і необхідність серйозної та невідкладної боротьби з нею. Перші хворі на Covid-19 у країнах Європи з'явилися в січні 2020 р. Тоді ж були зафіксовані й перші смертельні випадки від коронавірусної хвороби на європейському просторі. Уже на почтковому етапі пандемії з її тяжкими наслідками (значна кількість летальних випадків) зіштовхнулися Італія, Іспанія, Франція. Більшість європейських країн, в тому числі й Україна, запровадили жорсткі обмежувальні заходи. Йдеться про масову самоізоляцію, обмеження економічної та торгівельної діяльності, припинення навчально-освітнього процесу з подальшим переведенням його на дистанційну форму навчання тощо. На боротьбу з пандемією були мобілізовані практично всі наявні ресурси національних систем охорони здоров'я. Своєрідною на європейському просторі була державна політика Швеції щодо протидії поширення пандемії. Шведська модель державної політики боротьби з пандемією

Covid-19 ґрунтувалася на принципі суспільної відповідальності та опори на високорозвинену національну систему охорони здоров'я. Головне місце у підході шведського уряду до цієї проблеми зайняв курс на вироблення колективного імунітету. Важливе значення відігравав принцип добровільності, який не передбачав запровадження загальнонаціонального карантину. На початковому етапі) обмежувальні заходи в Швеції носили переважно рекомендаційний характер і ґрунтувалася на принципі ситуативного реагування. Шведський урял не впроваджував жорстких заходів і обмежень для економіки, підприємствам і установам рекомендували перейти на віддалену роботу. Швеція була єдиною країною Європейського Союзу, яка не запровадила локдаун у розпал пандемії Covid-19 у Європі. Додатково наголошувалося на необхідності дотримання соціальної дистанції, особистої гігієни, допомоги людям похилого віку тощо. Спад економічної та ділової активності загалом у Швеції був меншим, ніж в інших країнах Європейського Союзу. Водночас помітно зросли під впливом пандемії Covid-19 середньорічні показники смертності. Загалом узагальнення досвіду і результатів боротьби проти пандемії коронавірусу в країнах Європейського Союзу, вивчення ефективності особливостей шведської моделі протидії коронавірусній хворобі має сприяти більшій стійкості держав і суспільств Європи перед сучасними загрозами і викликами глобалізованого світу.

Ключові слова: Європейський Союз, коронавірус, Швеція, обмежувальні заходи, самоізоляція, вакцинація, суспільна відповідальність.



Abstract

Alla Kyrydon,

Dr. Habil. (History), Professor,

State Research Institution «Encyclopedia Press», Kyiv, Ukraine.

Svitlana Kosjak

Ph.D. (History), Associate Professor,

Cherkasy Institute of Fire Safety named after Chornobyl Heroes of National University of Civil Defence of Ukraine,

Cherkasy, Ukraine.

Serhiy Troyan,

Dr. Habil. (History), Professor,

University of Rzeszov (Rzeszov, Poland)

National Aviation University (Kyiv, Ukraine)

The COVID-19 pandemic in europe: challenges and the search for answers

The purpose of the article is violated in the studied and generalization of the main aspects of the policy of the European state, on the eve of the countries of the European Union, regarding countering the spread of the Covid-19 pandemic and the study of the features and effectiveness of the Swedish model to prevent similar threats in the future.

The scientific novelty of the study is due to the seriousness of the challenges and the threat of a universal nature both for Europe and for the modern globalized and interdependent world. This is especially important given the global scale and scale of the Covid-19 pandemic that humanity has faced in early 2020. The world community, including all its regional segments, faced an unprecedented challenge of chronic disease, which belongs to asymmetric shocks that begin with a small shock and then quickly cover the whole world.

Conclusions. The outbreak of the coronavirus disease at the beginning of 2020 came as a surprise to the whole world. The World Health Organization belatedly, but in March 2020, announced the pandemic and the need for a serious and urgent fight against it. The first patients with Covid-19 in European countries appeared in January 2020. At the same time, the first deaths from the coronavirus disease were recorded in Europe. Already in the first months of the pandemic, Italy, Spain, and France faced its severe consequences, including a large number of deaths. Most European countries, including Ukraine, have introduced strict restrictive measures, including mass self-isolation, restrictions on economic and trade activities, termination of the educational process with its subsequent transfer to distance education, etc. Almost all available resources of the national health care systems were mobilized to fight the pandemic. Sweden's public policy to combat the spread of the pandemic was outstanding in the European democratic space. The Swedish model of public policy to combat the Covid-19 pandemic was based on the principle of public responsibility and reliance on a highly developed national health care system. The main place in the approach of the Swedish government to this problem was taken by the course on the development of collective immunity. The principle of voluntariness, which did not involve the introduction of a nationwide quarantine, played an important role. At the initial stage) the restrictive measures in Sweden were mild, were mainly of a recommendatory nature, and were based on the principle of situational response. The Swedish government did not introduce strict measures and restrictions for the economy, businesses and institutions were recommended to switch to remote work. Sweden was the only country in the European Union that did not introduce a lockdown at the height of the Covid-19 pandemic in Europe. In addition, the need to observe social distance, personal hygiene, and help the elderly was emphasized. The decline in economic and business activity in general was smaller in Sweden than in other European Union countries. At the same time, under the influence of the Covid-19 pandemic, the average annual mortality rates have increased significantly. In general, the generalization of the experience and results of the fight against the coronavirus pandemic in the countries of the European Union, the study of the effectiveness of the features of the Swedish model of combating the coronavirus disease should contribute to greater resilience of the states and societies of Europe in the face of modern threats and challenges of the globalized world.

Key words: European Union, coronavirus, Sweden, restrictive measures, self-isolation, vaccination, social responsibility.



Основна частина

Актуалізація проблеми. Сучасний глобалізований і взаємозалежний світ все частіше зустрічається з серйозними викликами і загрозами універсального характеру. Хоча епідемії і пандемії не є чимось радикально новим і безпрецедентним, вони супроводжували людство упродовж всієї його історії та мали потужний вплив на розвиток цивілізації [26], на початку 2020 р. світова спільнота все ж постала перед небаченим для новітнього історичного часу викликом - коронавірусною інфекцією. Остання, як слушно зауважив американський науковець і аналітик Ф. Закарія, належить до асиметричних струсів, тобто подій, «які починаються з малого, а потім охоплюють увесь світ, немов сейсмічні хвилі» [45, p9].

Навесні 2020 р. в умовах початку боротьби з пандемією Covid-19 європейські країни в більшості своїй запровадили жорстку масову самоізоляцію. Проте Швеція вирішила випробувати іншу стратегію протидії пандемії. Фактично національна політика протидії коронавірусу базувалася на принципах рекомедаційності, добровільності, самосвідомості, суспільної організованості та дисциплінованості, які вкупі з високим рівнем системи охорони здоров'я мали бути ефективними в подоланні загрози Covid-19.

Мета наукової розвідки полягає в узагальненні політики європейських держав (насамперед країн Європейського Союзу), спрямованої на боротьбу проти пандемії Covid-19, і вивченні в цьому плані особливостей шведської моделі протидії поширенню коронавірусної хвороби та її значення для запобігання подібним викликам у майбутньому. Пропонована авторська стаття є фактично новаторською в українському науковому дискурсі в плані осмислення особливостей різних державних політик у плані ефективної протидії коронавірусній пандемії (зокрема - на шведському прикладі).

Методологія дослідження базується на використанні принципів науковості, об'єктивності, поліфакторності та ін. у поєднанні з відповідною групою методів наукового пошуку (порівняльно-історичного, статистичного, ретроспективного і перспективного факторного аналізу). Водночас вивчення ковідної реальності потребує вибудовування категоріальних схем та методологічного інструментарію, які б уможливили не лише фактологічне осягнення, але й концептуальне осмислення проблеми.

У теоретичному плані засадничими є два положення. Перше належить американському політичному філософу Френсісу Фукуямі: «Майбутні історики відслідковуватимуть порівняно великі наслідки поточної пандемії коронавірусу; але виклик - постаратись усвідомити, якими будуть ці наслідки, вже зараз» [29]. Друге положення, на яке звертає увагу західний історик Марк Хоніґсбом, особливо актуальне і методологічно важливе для України і Європи в реаліях тотальної російсько-української війни. Він, зокрема, наголошує на «довгій історії зв'язку між епідеміями та війнами» [17, с. 24]. В умовах сучасного надзвичайно взаємозалежного історичного розвитку, коли велика війна накладається на триваючий процес пандемії, то в сукупності вони створюють загрозу перетворення окремих країн і навіть цілого континенту в «поховальний дім».

Історіогрфічний дискурс. З огляду на коротко тривалість, відкритість і незавершеність поточного характеру боротьби з пандемією Covid-19, корпус історіографічних джерел - лише на початковому етапі формування (осягнення будь-якої події можливе лише постфактум). Особливість історіографічного корпусу полягає в творенні цих джерел безпосередньо в середовищі пандемічної реальності. У царині спеціальних і узагальнюючих праць науково - теоретичного та прикладного увиразнимо інтерв'ю, есеї та наукові розвідки італійського філософа, одного зі співтворців концепції біополітики Джорджо Агамбена [23], праці британського історика, письменника і журналіста Ніла Фергюсона [27], ізраїльського історика Юваля Ноя Харарі [31], відомої дослідниці глобальних проблем і урбаністики Саскії Сассен [39-40], експерта CNNі політичного аналітика Фаріда Закарії [45], американського політичного філософа і міжнародника Френсіса Фукуями [16; 29], словацьких дослідників Зузани Маджарової, Павола Хардоша і Александри Остертагової [36]. Окремі наукові й аналітичні дослідження різних аспектів пандемії коронавірусу вийшли також з-під пера українських авторів, зокрема Є. Габер [2], М. Лендьєл [4], С. Толстова [8], С. Трояна і Н. Нечаєвої-Юрійчук [9], Н. Черниш [18], С. Шергіна [20], учасників ХІІ Львівського соціологічного форуму [7], аналітиків Національного інституту стратегічних досліджень [3], центру «Українська призма» [1], Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України [11].

Наукові рефлексії дослідників історичних, суспільно-культурних, економічних, екологічних, безпекових тощо процесів нашої доби мають важливе значення для розуміння як загального, зокрема й історичного та культурно-психологічного [35], контексту проявів і наслідків пандемії, так і осмислення національних стратегій протидії Covid-19 і в цьому плані необхідної протидії різного роду дезінформації. На думку дослідниці з Сассекського університету Дагмари Ричновської, пандемія Covid-19 прискорила зусилля в боротьбі проти різного роду дезінформації; «керованість інформаційним безладом стає новим простором глобального управління» [38, р. 86]. Одним із кейсів у широкій царині боротьби з захворюванням можуть бути особливі національні політики, зокрема шведська модель.

Початок коронавірусної хвороби

Сучасний глобалізований світ загалом і його регіональні складники (з Європою включно) зустрілися з викликом SARS-CoV-2 або Covid-19 на помежів'ї 2019-2020 рр. Хронологія подій відстежується від 31 грудня 2019 р. Саме цього дня Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ) поінформували про перші випадки інфікування небезпечною недугою - повідомлення про випадки пневмонії невідомого походження в китайському місті Ухань (одному з найбільших міжнародних аеропортів). 10-11 січня 2020 р. ВООЗ попередив про загрозу поширення вірусу за межі Китаю і опублікувада пакет рекомендацій щодо коронавірусу. Зауважимо, що влада КНР тривалий час зволікала з проханням ВООЗ про допуск фахівців в Ухань для розслідування початку пандемії. Нарешті 11 січня 2020 р. Китай передав генетичний код вірусу, і цього ж дня з'явилося повідомлення про першу смерть. А вже 13 січня 2020 р. зафіксовано перший випадок захворювання за межами Китаю - в Таїланді [22].

20-21 січня експерти ВООЗ, які працювали в Китаї, надли інформацію про поширення вірусу від людини до людини. 22-23 січня 2020 р. Світова спільнота звинуватила Китай у приховуванні обставин початку і масштабів епідемії. Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус скликав Комітет з надзвичайних ситуацій, однак за рішенням останнього ситуації не присвоєно статус надзвичайної ситуації міжнародного масштабу. 27 січня Глава ВООЗ відвідав Пекін задля досягнення домовленостей щодо зустрічі експертів ВООЗ в Пекіні. Врешті 30 січня 2020 р. Комітет з надзвичайних ситуацій ВООЗ визнав спалах нового коронавірусу надзвичайною ситуацією в сфері громадської охорони здоров'я міжнародного масштабу.

11 лютого 2020 р. захворювання отримало назву нової коронавірусної пневмонії - COVID-2019 (офіційна назва SARS-CoV-2). На той час за межами Китаю вже було зафіксовано 82 випадки захворювання (жодного летального). 11 березня 2020 р. в 114 країнах вже було зафіксовано118 тис. випадків, з яких 4 291 - летальні [22]. Це спричинило оголошення ВООЗ пандемії. Отже, від першого повідомлення про поширення хвороби до оголошення пандемії минуло 2,5 місяці.

З огляду на розвиток глобалізації, коронавірус стрімко поширився світом, а відтак таке локальне явище, як спалах хвороби в китайському м. Ухань, стало глобальним [18, с. 11]. Одразу ж після початку коронавірусної інфекції в Китаї вона швидко охопила й країни Європи, причому на перших порах вразивши насамперед середземноморські держави (особливо Італію). На січень 2020 р. припав початок коронавірусної хвороби на території Європи. Першою країною, де був зафіксований випадок коронавірусу поза межами Азії, стала Франція (24 січня - перший хворий, 14 лютого - перша смерть від Covid-19). Упродовж наступних місяців інфекція поширилася практично на всі європейські країни і викликала запровадження низки обмежувальних заходів. Уже з березня це мало своїм наслідком введення строгих обмежень на перетин кордону, ведення ділової активності, здійснення навчального та робочого процесу і переведення його на віддалені форми діяльності тощо. Станом на 2022 р. «коронавіруса хвороба залишається однією з глобальних загроз» [43], поширюючись на 228 країн і територій. Станом на 14.07.2022 (у всьому світі) інфіковано 563 951095 осіб, летальні випадки - 6 379 368, наразі хворіє - 21 461 266 [44].

Базові підходи до реагування на пандемію Covid-19 у ЄС

Вдамося до аналізу ситуації, уґрунтовуючи наукову розвідку матеріалами аналітичної записки щодо світового досвіду впровадження заходів з метою подолання епідемії нового коронавірусу та мінімізації негативних соціально - економічних наслідків, надану Міжнародним центром перспективних досліджень і низкою інших структур [1; 3; 15; 22].

Станом на березень 2020 р. увиразнилося дві групи політичних рішень країн світу щодо реакції на пандемію.

Перша - ізоляція хворих та заражених домогосподарств без запровадження карантину і припинення пересування громадян.

Друга - більш жорсткі заходи, запровадження карантину, обмеження пересування громадян, закриття публічних закладів аж до повного припинення будь-якої ділової чи соціальної активності.

Уряди більшості країн на той період обрали другий варіант дій (тобто - суворі заходи контролю та обмеження). Опертям подібних рішень стали як успіхи Китаю, який завдячуючи жорстким діям зумів зупинити стрімке поширення вірусу, так і панічні настрої у світі і брак інших ефективних інструментів боротьби з пандемією.

Як альтернатива економічно і соціально проблемним заходам жорсткого реагування розглядалися або винайдення вакцини, або концепція вироблення «колективного імунітету», або вироблення нової моделі суспільної організації життя і праці - «віртуальної політики і економіки», «соціального дистанціювання», «віддаленого режиму роботи і доступу» тощо [22].

Серед основних рекомендацій ЄС станом на березень 2020 р. були такі:

1. Запровадження «соціального дистанціювання», у тому числі, закриття шкіл, обмеження фізичної присутності на робочих місцях для виконання некритично важливих функцій, карантин, ізоляція та/чи самоізоляція, санітарні кордони, забезпечення фізичного дистанціювання осіб на роботі, у громадському транспорті, магазинах тощо на відстань у декілька метрів, обмеження рукостискань, обіймів тощо. Передбачалося, що соціальне дистанціювання зменшить інфікування у 8-10 разів. Разом з тим, соціальне дистанціювання не мало призводити до значних економічних втрат, задля чого окремо наголошувалося на іншому пункті - обмеження пересувань, які не є суттєвими;

2. Обмеження «несуттєвих пересувань» - тобто інших пересувань окрім поїздок чи походів у аптеку, лікарню, магазин чи на роботу. Останнє є найважливіше: ЄС та більшість країн ЄС дотримувалися позиції, що обмежувальні заходи можуть бути тривалими - від декількох місяців до двох років, а отже не повинні призводити до значних економічних проблем та соціальних катаклізмів. З огляду на це, роботодавці мали визначити: присутність яких саме співробітників та протягом якого часу критично важлива для збереження економічної активності.

При цьому передбачалися такі фінансові заходи та/або заходи підтримки бізнесу/громадян [22]:

1. ЄС на боротьбу з коронавірусом планував витратити 25 млрд євро. В Європейській комісії розраховували, що 7,5 млрд євро ЄС виділить із власних коштів для щонайшвидшої допомоги країнам, які найбільше постраждали від епідемії коронавірусу: Італії, Франції та Німеччині.

2. Європейський центральний банк запустив екстрений пакет допомоги обсягом 750 млрд євро (щоб полегшити вплив пандемії коронавірусу). Він мав купувати державні борги та борги компаній в єврозоні (зокрема в Греції та Італії).

Очікувалися «віртуалізація і націоналізація» економіки, збільшення ролі держави. У той час, коли основна увага зосереджувалася на фінансових стимулах (у середньому - витрати біля 1% ВВП) - в ЄК та європейських аналітичних центрах також розпочалися дискусії щодо «post-COVID19 economy»: яким чином буде змінено економічну модель розвитку під впливом пандемії.

Серед ключових ідей, які обговорювалтсь:

1. «Віртуалізація» економіки - перенесення значної кількості ділової активності у віртуальний світ, масове запровадження дистанційної роботи, збільшення частки у сфері послуг, де не потрібен особистий контакт, запровадження жорстких санітарно-епідеміологічних норм і заходів там, де не можливо відмовитись від особистих контактів, збільшення роботизації виробничих процесів тощо;

2. Обмеження готівкових операцій, масовий перехід до безготівкових операцій.

3. «Націоналізація» економіки, концентрація критично важливих виробничих ланцюжків всередині економік, обмеження чи зниження частки глобальних торгових операцій;

4. Зростання ролі держави, націоналізація чи викуп проблемних чи критично важливих підприємств тощо.

Водночас передбачалася гизка обмежувальнихі заходів:

1. ЄС запровадив обмеження для «несуттєвих поїздок» на територію Шенгенської зони. Таким чином протягом 30 днів іноземні громадяни зможуть потрапити в ЄС тільки у виняткових випадках. Кожна країна окремо приймає рішення про заходи боротьби з коронавірусом. Ці обмеження поширюються на всіх, хто залишився на її території на період карантину.

2. Скасовано будь-які заходи в рамках роботи органів ЄС.

Таким чином, з точки зору ключових підходів йшлося як про «м'які», так і «жорсткі» заходи з метою мінімізації ризиків від поширення Covid-19 та його негативного впливу на здоровя і психологічний стан людей [33, р. 133], а також різні сфери соціально-економічної діяльності, ділової активності й логістичних зв'язків. Зазначимо також, що з самого початку важливим аспектом протидії коронавірусній хворобі була також боротьба з різного роду дезінформацією в цій сфері. Вже на самому початку пандемії Covid-19, 15 лютого 2020 р. Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус попередив, що «ми не просто боремося з епідемією; ми боремося з інфодемією. Фейкові новини поширюються швидше та легше ніж цей вірус, і є настільки ж небезпечним» [38, р. 78].

Організація протиепідемічних заходів у країнах ЄС

Для увиразнення об'єкту (пандемія Covid-19) і предмету (історичні умови й особливості протидії коронавірусній хворобі в Європі) дослідження створимо контекстуальне полотно: наведемо приклади організації боротьби з пандемією в низці країн Європейської Спільноти та їх сусідів - Італії («стара» зона ЄС), Іспанії («середня» зона ЄС), Польщі («нова» зона ЄС), Швеції («особлива» зона ЄС), Україні («сусідня» зона, пов'язана Угодою про асоціацію з ЄС) - на підстві проведених досліджень різними центрами [1; 3; 15; 22].

Так, в Італії станом на березень2020 р. було заражено понад 74 000 осіб, летальних випадків - 7 503 [1].

Серед обмежувальних заходів:

1. Запроваджено карантин на всій території країни.

2. Уряд країни призначив спеціального комісара з надзвичайного реагування щодо протидії поширення коронавірусу.

3. Уряд попросив італійців по можливості не залишати свої оселі.

4. Влада заборонила в'їзд іноземцям та обмежила пересування між населеними пунктами.

5. Поліція отримала право вимагати підтвердження необхідності поїздки.

6. У рамках карантину тимчасово закриті навчальні заклади, кіно, театри, музеї, ТРЦ, бари, стадіони та спортзали. Крім цього запроваджено заборону на масові заходи, включаючи похорон і весілля.

7. Торгівлю продовжували тільки продуктові магазини і аптеки, однак передбачалося дотримання дистанції в один метр.

8. Обмежена робота громадського транспорту.

За недотримання обмежувальних заходів передбачалися такі покарання:

1. Порушникам карантину загрожував штраф 206 євро або три місяці в'язниці.

2. Порушення карантину інфікованою особою - до 21 року в'язниці.

3. Неправдиві дані щодо причин переміщення поза карантинною зоною - від одного до шести років в'язниці.

Фінансові заходи та/або заходи підтримки бізнесу/громадян:

1. Уряд запланував виділити на підтримку економіки, що потерпала від коронавірусу, додатково 25 млрд євро. Прем'єр-міністр країни Джузеппе Конте заявив, що сума у 25 млрд євро буде використана не відразу - економіці в найближчому майбутньому знадобляться гроші, щоб впоратися з усіма труднощами в цій надзвичайній ситуації.

2. Також уряд обіцяв влити в економіку країни 340 мільярдів євро державних коштів.

Іспанія. Поточна ситуація: заражено - понад 56 000 осіб, летальних випадків - 4 089 [1; 22].

Обмежувальні заходи:

1. Іспанці могли виходити на вулицю тільки для того, щоб купити ліки та їжу, їздити на роботу, якщо в цьому є крайня потреба, ходити в медичні заклади й банки. Також дозволені поїздки для догляду за дітьми або літніми людьми. З будинку можна вийти, щоб вигуляти домашню тварину. Дехто для цієї мети здає своїх улюбленців в оренду, інші виходять на вулицю з іграшками.

2. Іспанія закрила кордони для іноземців та обмежила подорожі всередині країни.

3. Уряд закрив дитячі садочки, школи та університети на два тижні.

4. Закрилися ресторани, готелі, бари і торгово - розважальні центри. Протягом декількох днів відбувалися масові сутички між місцевою поліцією та іноземними туристами, які протестували проти закриття ресторанів і барів. Постраждали десятки людей. Правоохоронцям так і не вдалося забезпечити виконання всіх заходів, передбачених урядом країни.

5. У Мадриді поліція використовувала дрони з гучномовцями, закликаючи жителів залишатися вдома.

6. Під заборону також підпадали заняття спортом на вулиці. Поліція затримувала тих, хто робив спортивні пробіжки та велосипедні тренування.

7. Три автономії Іспанії - Каталонія, Валенсія та Балеарські острови - завили про недостатність запроваджених заходів й вимагали в центрального уряду дозволу повністю закрити свої кордони, перекривши дороги й припинивши залізничне та авіасполучення з іншими частинами країни.

Покарання:

1. За порушення правил карантину передбачалися штрафи від 100 до 30 000 євро, сюди ж входила відмова від ідентифікації на вимогу поліцейського.

2. Опір і непокора представникові влади в умовах надзвичайної ситуації - до 600 тисяч євро або року позбавлення волі. Поліція в Іспанії отримала право зупиняти будь-когозадля з'ясування намірів пересування.

Фінансові заходи та/або заходи підтримки бізнесу/громадян: Прем'єр - міністр Педро Санчес заявив, що його уряд витратить на підтримку бізнесу 200 млрд євро ($ 220 млрд).

У Польщі було заражено 1120 осіб, летальних випадків - 14 [1; 22].

Польща стала однією з перших європейських країн, яка почала запроваджувати заходи з протидії коронавірусу ще до того, як у країні був зафіксований перший випадок зараження.

Обмежувальні заходи:

Оголошено стан епідеміологічної загрози і розпочалося створення мережі інфекційних лікарень для протидії коронавірусу.

У країні тимчасово (до 25 березня 2020 р. з можливістю продовження на наступний термін) було припинено навчання у школах, вишах, роботу культурних закладів та розважальних закладів.

На внутрішніх кордонах з країнами ЄС запроваджено санітарний контроль, а вже через три дні Польща закрила свої кордони для іноземців, а всіх громадян країни, які повертаються з-за кордону, зобов'язала добровільно пройти карантин.

Епідемія коронавірусу в Польщі збіглася з активною фазою президентської виборчої кампанії. Хоча офіційно кампанію ніхто не скасовував, усі кандидати фактично припинили масові зустрічі з виборцями. Багато хто з них закликав перенести вибори з травня на більш пізній термін. Лднак влада вагалася з таким рішенням. Влада поки що не наважилася на цей крок, але не виключає його в недалекому майбутньому.

Сейм країни 3 березня 2020 р. ухвалив спецзакон щодо протидії коронавірусу. Законом передбачалося, зокрема, що працедавець зможе доручити працівнику дистанційне виконання роботи. В умовах закриття шкіл і дитсадків батьки, які братимуть звільнення на роботі для догляду за дітьми, отримуватимуть матеріальну допомогу до 14 - ти днів. Крім того, документом було визначено прискорений алгоритм закупівлі медикаментів для протидії коронавірусу без необхідності проведення тривалих за часом тендерів, а також спрощений алгоритм будування й переобладнання приміщень під медичні заклади без необхідності дотримання всіх будівельних норм. Головному фармацевтичному інспектору надано право визначати максимальні ціни на певні медикаменти, необхідні для протидії коронавірусу, визначено порядок залучення армії до протидії поширенню інфекції, а також можливість перепланування бюджетних видатків.

Покарання: За порушення карантину загрожує штраф у розмірі 5 тисяч злотих (приблизно 1 150 євро) [22].

Загалом схожою з наведеними країнами була реакція на коронавірусну хпоробу та шляхи її подолання і в інших державах-членах Європейської Спільноти. Проте, відзначимо, в порівнянні з більшісю країн європейського простору увиразнювалася шведська політика протидії Covid-19.

Шведська урядова модель протидії пандемії Covid-19

На території Швеції перший випадок зараження було виявлено 15 лютого 2020 р. На початку березня кількість хворих стала прогесувати. Перша людина померла у Швеції 11 березня 2020 р. (на той час було 460 випадків зараження) [22]. Головні осередки поширення - Стокгольм та лен Емтланд на півночі країни, де розташовані основні гірськолижні курорти, які працювали до 2 квітня. Сталося зараження і в 100 будинках для людей похилого віку, було зафіксовано понад 400 хворих лише у Стокгольмі. Близько половини померлих - люди, які жили в будинках для людей похилого віку. Середній вік хворих перевищував 50 років, більшість - чоловіки зі Стокгольму. Майже 1 тис. людей на кінець квітня 2020 р. перебували в реанімації. Серед померлих понад 900 осіб були старшими за 70 років. Про вразливість насамперед цієї категорії людей, а також осіб з супутніми захворюваннями свідчать дослідження ситуації також в інших європейських державах, зокрема Німеччині, Великій Британії, Чехії, Словаччині [32 р. 121]. До 18% усіх померлих пацієнтів - представники діаспори Сомалі. За оцінками шведського департаменту охорони здоров'я, неминучий рівень смертності - близько 330 осіб на 1 млн жителів [41].

Станом на 20 квітня 2020 р. у Швеції було зареєстровано 12 385 випадків зараження коронавірусом, померло 1540 осіб, вилікувалося 550. Смертність становила 10,7%. Швеція займала 21-е місце у світі за кількістю випадків зараження та 14-те - за кількістю смертей [34]. Ситуація розвивалася відносно стабільно та без різких стрибків.

У Швеції уряд попросив громадян діяти відповідально та уникати заходів із кількістю учасників понад 50 осіб. При цьому всі заклики влади мали рекомендаційний характер і не мали на увазі будь-яких покарань. Наприклад, всю весну 2020 р., поки більшість європейців не могли виходити з дому без поважної причини, у Швеції можна було збиратися групами до 50 осіб. Лише ближче до зими максимальну кількість учасників зборів знизили до восьми - і дуже ненадовго.

Ходити в масках шведам офіційно рекомендували лише у січні 2021 р. До цього людина, що з'являлася з маскою на обличчі, викликала здивовані погляди, а іноді й несхвальні коментарі на свою адресу. Якщо більшість країн для боротьби з вірусом насамперед закрили навчальні заклади, то шведські школи продовжували працювати у звичайному режимі. Основна увага приділялася людям похилого віку (заклики залишатися вдома, мешканцям старше 70 років рекомендували скоротити свої контакти) [37], а молоді - надавати їм допомогу в купівлі продуктів і в інших нагальних потребах. Будь - який заражений ізолювався від інших громадян, а ті, що контактували з ним - проходили тестування. У Швеції діють рекомендації ВООЗ щодо соціальної дистанції, гігієни й інших запобіжних заходів.

Під час пандемії коронавірусу шведський уряд представив кілька пакетів заходів щодо боротьби з епідемією та її наслідками. Незалежні експертні державні органи надали рекомендації - уряд ухвалив рішення. Критерій ухвалення кожного рішення полягав насамперед у тому, що воно має максимально відповідати інтересам мешканців країни. При цьому основні цілі державної політики фокусувалися на:

• обмеженні поширення інфекції у країні;

• забезпеченні доступності ресурсів охорони здоров'я;

• мінімізації впливу на ключові інститути та послуги;

• передбаченні та пом'якшити наслідки для людей та бізнесу;

• послабленні занепокоєння, зокрема надаючи інформацію.

Комплекс заходів, вжитих Швецією у відповідь пандемію коронавірусу, був заснований на принципі своєчасності: різні заходи ефективні в різні моменти часу. Також значну роль грав принцип добровільності - наприклад, влада не вводила національний карантин, а рекомендувала людям з медичними симптомами та старше 70 років залишатися вдома [37]. Фактично апріорі шведи орієнтувалися також на високий суспільний рівень розуміння особистої та колективної безпеки. Так, на думку Дж. Агамбена, насамперед причини безпеки дозволять громадянам прийняти обмеження, створюючи нову модель у «соціальному дистанціюванні» [23].

Головна відмінність шведської моделі полягала у відсутності заборонних обмежень щодо економіки. Населенню рекомендовано за можливості перейти на віддалену роботу (лише рекомендація). Зберігалася можливість подорожувати всередині країни, потяги продовжувли ходити. Влада лише закликала населення відмовитися від непотрібних поїздок, але (на відміну від Данії) не вводила заборону на пересування загалом.

Такий вибір Швеції вмотивований кількома причинами: мала щільність та ізольованість населення, стриманість та нетоваристськість шведів, їхня нелюбов до близьких контактів і тісного спілкування, законослухняність, високий рівень довіри до влади та точне дотримання її вказівок. У країні прийнято не ховатися від простудних хвороб, а просто загартовуватися або перехворіти на них (для вироблення імунітету). Однак Швеція (як і інші країни) виявилася не захищеною достатньо перед пандемією. Так, у квітні 2020 р. в країні було приблизно 600 апаратів штучної вентиляції легень на 10 млн осіб (порівняно з 4000 у 1990-х роках). Антикризове управління у Швеції побудовано за принципом відповідальності та довіри громадян до держави.

Вакцинація від Covid-19 у Швеції розпочалася в грудні 2020 р. Згідно зі статистикою, у грудні 2021 р. повністю (двома дозами) вакцинувалося близько 7,3 млн. осіб, що становило майже 72% населення [6]. 16 вересня 2021 р. прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен, керуючись рекомендаціями європейського регулятора EMA, оголосив про початок вакцинації від коронавірусу Covid-19 підлітків з 12 до 15 років (задля зменшення ризиків тяжкого перебігу хвороби) [10].

Від 10 січня 2021 р. у Швеції вступив у дію новий закон, який надав уряду Швеції більше повноважень щодо впровадження обмежень поширення пандемії СоуМ-19. Це стосувалося зокрема права обмежувати кількість відвідувачів, а також години роботи закладів. Закон мав діяти до 31 січня 2022 р. [24]. Але, враховуючи рівень вакцинації в країні, навантаження на систему охорони здоров'я, рівень смертності та оцінку епідеміологічної обстановки, уряд Швеції 29 вересня 2021 р. вирішив зняти більшість обмежень, пов'язаних із пандемією.

За даними Державного управління охорони здоров'я Швеції, високий рівень вакцинації є найважливішою умовою для зняття більшості обмежень. Хоча Швецію також не оминули дискусії про переваги і недоліки вакцинації, в суспільстві навіть є чимало її противників. Проте Державне управління охорони здоров'я уважно стежило за поширенням інфекції та інформувало шведів про переваги вакцинації [28].

Після 29 вересня 2021 р. було скасовано обмеження:

• на кількість відвідувачів громадських заходів.

• кількості відвідувачів приватних заходів, наприклад, вечірок в орендованих приміщеннях.

• для ресторанів, включаючи кількість людей за одним столиком та відстань між ними.

Рекомендацію для працівників про роботу з дому скасовано у вересні 2021 р. Однак у грудні того ж року Державне управління охорони здоров'я повернуло рекомендацію про роботу з дому та рекомендувало роботодавцям надати співробітникам можливість працювати з дому. За наявності симптомів співробітники повинні залишатися вдома і зробити тест на коронавірусну інфекцію. Передбачалося впровадження особливих правил для великих громадських заходів. З 1 грудня 2021 р. в Швеції запровадили вакцинаційний паспорт [25] для відвідування заходів більше, ніж на 100 осіб.

Водночас на початок 2022 р. продовжували діяти такі обмеження:

• іноземні громадяни (за винятком тих, хто прибув з країн Північної Європи) при поїздці до Швеції повинні мати covid-сертифікат ЄС, негативний тест на Covid-19 не більше ніж 72-годинну давність або довідку про одужання;

• заборона на в'їзд до Швеції без особливої потреби з країн, що не входять до Європейського Союзу (ЄС) або Європейської економічної зони (ЄЕЗ).

Проте в лютому 2022 р. керівництво Швеції, подібно до більшості країн ЄС, зняло обмеження, пов'язані з боротьбою проти коронавірусної хвороби, на підставі висновку про завершення активної фази пандемії. Міністр охорони здоров'я Лена Халленгрен в інтерв'ю DagensNyheterзаявила, що Covid-19 більше не розглядатиметься як небезпека для суспільства [19].

У довгостроковій перспективі шведська модель може виявитися придатною для імплементації в інших країнах за чергової хвилі захворювання, оскільки нескінченний рух по колу (спочатку виходити з карантину, а потім закриватися знову) є виснажливим і епродуктивним. Водночас варто зважати на характер, ментальність, організацію суспільства й поведінкові характеристики населення кожної країни.

Ґенеза і становлення протиепідемічних заходів в Україні

Початок і перебіг пандемії Covid-19 в Україні загалом практично не різнився від ситуації в більшості європейських країн. На відміну від Швеції, Україна не йшла своїм особливим шляхом, а радше вписувала заходи протидії в загальну канву політики Європейської Спільноти щодо обмеження поширення коронавірусу. Початково реакція могла бути навіть трохи запізнілою, але в цілому не виходила з-під контролю. В Україні перший випадок зараження на Covid-19 було зареєстровано 3 березня 2020 р. в Чернівецькій області (на 32 дні пізніше, ніж в Італії, і на 31 день пізніше, ніж в Іспанії). Заходи, які було вжито українським урядом, загалом дозволили суттєво уповільнити процес стрімкого розповсюдження коронавірусної хвороби і знизити важкі наслідки від неї, як це спостерігалося в деяких країнах Європи (зокрема, в Італії) та США. Так, перше дослідження Світового центру даних «Геоінформатика і сталий розвиток» від 4 квітня 2020 р. показало, що для України функція швидкості змінювання кількості випадків COVID-19 набуває свого максимуму на 51-52-й день від першого зареєстрованого хворого [15] (йшлося про 22-23 квітня 2020 р.).

Українська влада (подібно до інших країн ЄС) від початку намагалася вжити різного роду контрольних і обмежувальних заходів. 25 лютого 2020 р. на координаційній нараді під головуванням секретаря РНБО Олексія Данілова було прийнято рішення проводити температурний скринінг усіх громадян, які прибувають на територію України з будь-якої країни світу, як через авіасполучення, так і через автомобільні та залізничні пункти пропуску [14]. Через три дні в Україні провели перші чотири тести, які дали негативний результат. 26 лютого відновили посаду головного санітарно-епідеміологічного лікаря, на яку було призначено заступника міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка [12]. 3 березня МОЗ України запустило інформаційний сайт про коронавірус [21].

11 березня Кабінет Міністрів України запровадив карантин терміном з 12 березня до 3 квітня 2020 р. [5]. Було введено такі заборони й обмеження:

• відвідування закладів освіти її здобувачами;

• проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади й органів місцевого самоврядування;

• спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників);

• карантин було проголошено в більшості концертних закладів;

• закривалися дитсадки і заклади освіти;

• проведення занять мало відбуватися за допомогою дистанційних технологій або шляхом відпрацювання занять відповідно до навчальних планів після нормалізації епідемічної ситуації.

Карантин було запроваджено у всіх областях. З 219 контрольно - пропускних пунктів на кордоні відкритими залишили 49. З 16 березня Україна закрила кордон для в'їзду іноземців. З опівночі 17 березня на 14 днів (до 3 квітня) було закрите міжнародне авіаційне, залізничне й автобусне сполучення. Проте громадяни України могли перетинати пункти пропуску на власному транспорті. Також до України могли в'їжджати іноземці з наявною місцевою посвідкою на проживання. Пункти пропуску працювали також для вантажних перевезень. З 18 березня 2020 р. в Україні було призупинено залізничне, авіа- й автобусне сполучення, міжміські і міжобласні пасажирські перевезення, а також закриті метрополітени у Києві, Харкові, Дніпрі. Для міських перевезень встановлювалося обмеження до 10 осіб у маршрутках і до 20 - автобусах, трамваях і тролейбусах. Причому пасажири обов'язково мали бути в засобах індивідуального захисту і не могли перевищувати 50% кількості місць для сидіння. Урешті, 25 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України запровадив режим надзвичайної ситуації по всій території України, початково терміном на 30 днів [13] і цей термін продовужвався й надалі.

Загалом обмежувальні заходи за українським зразком особливо не відрізнялися оригінальньїстю й відповідали загальним європейським нормам і принципам боротьби з пандемією Covid-19. Ситуація першої реакції та організації заходів боротьби проти коронавірусу в більшості країн ЄС була схожою і виходила з можливості уникнення такого надмірного зростання смертності, яке дослідники назвали «подією масової смерті» [30]. Реакція європейських урядів ґрунтувалася, насамперед, на введенні жорстких санітарних і обмежувальних заходів, пов'язаних зі свободою пересування і перетину кордону, різким зменшенням ділової та господарської активності, переведенням робочого і навчального процесу на віддалену форму діяльності, обов'язковим носінням масок у громадських місцях тощо.

Пандемія COVID-19, як продукт глобалізації, водночас викликала послаблення глобальної співпраці між державами, увиразнила поляризацію не лише в міжнародному співтоваристві, а й у суспільствах загалом. Саме SARS - CoV-2 значно загострив глобальні проблеми, віддзеркалив їх під іншим кутом, лавиноподібно прискорив кризи в окремих сферах та потребу у відповідних змінах. Йдеться про багатоаспектних характер кризи, оприсутненої в царинах політики, економіки, медицини, культури, психологічно-ментальній тощо.

Пандемія спричинила радикальні трансформації на всіх рівнях (особистісно-нкзистенційному, соціальному, глобальному тощо), оприсутнила взаємозалежність та уразливість усіх і кожного, необхідність співпраці та солідарності на усіх рівнях, неприпустимість популізму та переваги професіоналізму. Водночас пандемія спричинила кардинальну трансформацію соціальних стандартів, вироблення нових патернів соціального буття (носіння масок, дезінфекція рук, дотримання соціальної дистанції, вимушена самоізоляція, робота на віддаленому доступі, дистанційне навчаннятощо).

Водночас засвідчено неефективність міжнародних утворень, які не змогли швидко відреагувати на загрозу та вжити необхідних заходів. Зокрема рекомендаційний характер рішень ВООЗ виявився малоефективним, а досягти принципу спільних дій не вдалося. Вочевидь у сфері охорони здоров'я санітарно-епідеміологічного благополуччя варто посилити співпрацю держав на всіх рівнях (універсальному, регіональному, партикулярному тощо). Увиразнилася взаємозалежність тенденцій політизації медицини й медикалізації політики.

Звісно, висновувати про ефективність обмежувальних заходів у тій чи іншій країні (і Швеція не виняток), якщо й має сенс, то поки що зарано. На думку експертів, вагомий вплив (можливо, значно більший, ніж розпорядження влади) у ефективній протидії пандемії Covid-19 мають інші чинники. З-поміж них треба виділити якість медичних послуг та пропускну здатність національної системи охорони здоров'я, а також клімат, щільність населення, місцеві культурні норми тощо. За даними редакції журналу Economist, особливу роль відіграє економіка [42]. Насамперед йдеться про показники розриву між багатими і бідними в кожній конкретній країні: чим більший розрив між багатими й бідними, тим вищий показник надлишкової смертності на душу населення.

Запроваджені на рівні державної політики заходи дозволяють говорити про особливості шведського шляху боротьби з пандемією Covid-19, де обмежувальні заходи були значно м'якшими, ніж у сусідніх країнах, і мали переважно рекомендаційний характер Щоб мінімізувати неминучі економічні збиткик від зупинки промисловості та закриття сфери послуг, у Стокгольмі зробили ставку на вироблення колективного імунітету в суспільстві. Парадокс сучасної ситуації коронавірусної пандемії та боротьби з нею в Європейській Спільноті може полягати також у тому (зокрема й завдяки успішності й органічності низки заходів у межах шведської політики протидії), що Covid-19, який спочатку роз'єднав країни, має можливість «стати каталізатором тіснішого союзу, шлях до якого так довго шукали» [45, р. 239].

Вагомим маркером маніпулятивних дій стало використання інфодемії - дезінформації та численних фейків щодо коронавірусної хвороби політиками, зокрема й з метою владних інтересів. Відтак необхідним видається факт об'єднання зусиль урядів країн ЄС для протидії інфодемії, пошук шляхів і методів її подолання. Важливим індикатором психологічного стану і ментального здоровя європейського суспільства стала готовність сприйняття вакцинації як ключового елементу запобігання загрози пандемії Covid-19 на майбутнє.

Водносчас постає питання пріоритетності національного чи колективного інтересу. Чи можливо протистояти загрозам глобального характеру лише на національному рівні, тобто чи глокалізація в сучасних умовах є окремим кейсом взаємодії між глобалізацією та пандемією Covid-19? Які спільні дії на міжнародному рівні потрібні та необхідні, особливо в умовах загрозливого накладання великої війни в Європі на перебіг коронавірусної пандемії'? Урешті, ще одне важливе питання - колективної безпеки, яке оприсутнює потребу надання існуючим організаціям наднаціональних повноважень в найважливіших сферах з метою ефективного вирішення проблем, вироблення та втілення в життя механізмів прийняття рішень тощо.



Список використаних джерел та літератури

економічний пандемія європейський

1. Вдовиченко В. Пандемія COVID-19 в ЄС: егоїзм, солідарність чи поширення впливу? Аналітична записка / В. Вдовиченко, М. Воротнюк, С. Герасимчук. - Київ: Українська призма, 2020. - 55 с.

2. Габер Є. Поствірусна дипломатія: як сучасні технології та карантин змінюють міжнародні відносини [Електронний ресурс] / Є. Габер. - Режим доступу: https://www.eurointegration. com.ua/artides/2020/04/23/7109048/

3. Жаліло А.Я. Україна після коронакризи - шлях одужання: наукова доповідь Національного інституту стратегічних досліджень / А.Я. Жаліло. - Київ: НІСД, 2020. - 304 с.

4. Лендьєл М. Реагування на виклики пандемії Covid-19 як індикатор регіональної стійкості Центральної Європи / М. Лендьєл // Україна і Центральна Європа: історія, політика, культура. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Формат розвитку відносин України та Центральної Європи у контексті впливу гібридної війни, виборчих процесів, прав національних меншин та пандемії Covid-19» / Відп. за вип.: В.І. Гиря, М.М. Вегеш. Ужгород: ТОВ «РІК-У», 2021. - С. 9-15.

5. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov. Ua/laws/show/211-2020-%D0% BF#Text (Дата звернення: 30. 06. 2022). - Назва з екрану.

6. Статистика вакцинації від коронавірусу (COVID-19) в Швеції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://index.minfin.com.ua/ua/reference/coronavirus/vaccination/sweden/(Дата звернення: 07. 07. 2022). - Назва з екрану.

7. Сучасні соціальні трансформації: глобальний досвід та локальні специфікації: збірник тез ХІІ Львівського соціологічного форуму присвяченого 30-літтю академічної соціології у Львівському національному університеті імені Івана Франка від 2 квітня 2021 року [Електронний ресурс]. - Львів, 2021. - 219 с. - Режим доступу: https://dio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/04/Zbirnyk-tez-KHII-Lvivskoho-sotsiolohichnoho - forumu_2021.pdf (Дата звернення: 30. 06. 2022). - Назва з екрану.

8. Толстов С. Світ без ілюзій: реалії, тенденції та експерименти постліберальної доби / С. Толстов // Зовнішні справи. - 2020. - №4. - С. 5-11.

9. ТроянС.С. Covid-19 як імпульс для переосмислення мегатренду до глобалізації сучасного світо порядку / С.С. Троян, Н.В. Нечаєва-Юрійчук // Modern international relations: topical problems of theory and practice: collective monograph / Faculty of International Relations of the National Aviation University; under general editorship of W. Welskop, Y.O. Voloshin. -

Lodz: Wydawnictwo Naukowe Wyzszej Szkoly Biznesu i Nauk o Zdrowiu w Lodzi, 2021. - P. 130-136.

10. У Швеції дозволили вакцинувати від COVID-19 підлітків з 12 до 15 років [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.google.com. Ua/amp/s/ua.interfax.com.ua/news/general/768323-amp.html (Дата звернення: 07. 07. 2022). - Назва з екрану.

11. Україна: вплив COVID-19 на економіку і суспільство (бачення постпандемічного розвитку у 2020-2024 рр. очима експертів та молоді): Консенсус-прогноз. - Серпень 2020. - №52. - Київ: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, 2020. - 50 с.