Вплив цифрової трансформації економіки на економічну безпеку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив цифрової трансформації економіки на економічну безпеку

Решетов Сергій Олександрович, аспірант, Класичний приватний університет; Полусмяк Юлія Ігорівна, кандидат економічних наук, доцент Запорізький національний університет

Анотація

Вирішення питань гарантування економічної безпеки в умовах сучасних реалій цифровізації соціально-економічних процесів є важливим і актуальним завданням для національної економіки. Одним із ключових завдань забезпечення економічної безпеки, яке актуалізувалося в умовах нестаціонарних процесів у сучасному світі, є завдання прогнозування загроз і викликів. Головним глобальним викликом для суспільства є цифрова трансформація майже всіх сфер сучасного життя. Цифровізація техносфери відіграє значну роль у науковому, соціальному та економічному світопорядку, що видно на прикладі США, Китаю, Японії - провідних світових цифрових держав, оскільки значна частка доходів їх національних економік значною мірою забезпечується цифровими технологіями.

Ключові слова: цифровізація, трансформація, економіка, держава, безпека.

Impact of digital transformation of the economy on economic security

Reshetov Serhii, Classical private university; Yuliia Polusmiak, Zaporizhzhia National University

Solving the issues of guaranteeing economic security within the modern realities of digitalization of socio-economic processes is an important and urgent task for the national economy. One of the key tasks of ensuring economic security, which has been actualized in the conditions of non-stationary processes in the modern world, is the task of predicting threats and challenges.

The key global challenge to society is digital transformation in almost all specters of modern life. The digitalization of the technosphere plays a significant role in the scientific, social and economic world order, which is seen in the example of the United States, China, Japan - the world's leading digital powers of our time, since a significant share of the income of their national economies is largely provided by digital technologies. This research is devoted to the study of the economic digitalization impact on economic security, which studies the pros and cons of digitalization, the requirements of the new era of economic security, the experience of digitalization in developed countries.

Keywords: digitization, transformation, economy, state, security.

Постановка проблеми

Економічні парадигми змінюються, а цифрові технології стимулюють трансформаційні зміни. У різних економіках існує неоднакова участь у нових можливостях, створених цифровою трансформацією. Потрібне нове мислення та адаптація, щоб узгодити політику та інституції з цифровою економікою. Нові технології мають великі перспективи. Вони створюють нові шляхи та можливості для більш процвітаючого майбутнього. Але вони також ставлять нові виклики. Незважаючи на те, що цифрові технології вразили блиском і майстерністю своїх застосувань, вони поки що не повністю принесли очікуваний дивіденд у більш високому зростанні продуктивності. Дійсно, за останні кілька десятиліть у багатьох економіках сукупне зростання продуктивності сповільнилося. Відповідно, економічне зростання сповільнилося. Щоб реалізувати перспективи сучасних розумних машин, політика також має бути розумнішою У той же час нерівність у доходах і пов'язані з нею відмінності зросли, особливо в розвинутих економіках, розпалюючи соціальне невдоволення та політичне бродіння.

Аналіз досліджень і публікацій

Незважаючи на те, що наукових робіт щодо впливу цифровізації економіки на економічну безпеку на сьогодні існує доволі багато, вважаємо необхідним розглянути ці поняття окремо. Охарактеризувавши ключові відмінності в умовах організації сучасного економічного порядку, розглянемо, власне, визначення поняття «цифрова економіка» в зарубіжній літературі. Так, згідно з аналітичним оглядом Deloitte, цифрова економіка представлена як нова форма підприємницької діяльності для учасників ринкової системи, заснована на мережевій взаємодії через Інтернет. За словами Баззуна, цифрова економіка може бути кіберфізичною структурою, в якій приватні та відкриті комерційні інтерфейси реалізуються у віртуальному просторі [2].

Колліс і Бріньольфссон розглядають цифрову економіку як спосіб реалізації ринкових відносин, враховуючи сучасні інноваційні моделі розвитку інформаційних і комп'ютерних рішень [3]. Бесада описує цифрову економіку як нову бізнес-модель для структури національної та світової економіки, яка базується на інформаційних технологіях, інтелектуальному капіталі, нематеріальних активах та інноваціях [4]. Мамбетоморов, Алмасбекова розглядають цифрову економіку як новий образ соціально-економічної системи, в якій переважна більшість товарів, послуг і послуг завдяки активному розвитку інформаційних технологій переміщується у віртуальний простір [5], а відповідно Ганічева і Кошовця, цифрова економіка - це діяльність зі створення, розповсюдження та використання цифрових технологій і супутніх продуктів і послуг [6].

Карімов, Сайдуллаєв пропонують оцифрувати ринок цінних паперів Республіки Узбекистан і вважають, що трансформація фінансового ринку, зокрема фондового, призведе до стрімкого розвитку цієї сфери і незабаром вона стане основною рушійною силою економіка країни [14]. Цифрова трансформація - це впровадження сучасних цифрових технологій у бізнес- процеси соціально-економічних систем усіх рівнів. Такий підхід передбачає не лише встановлення сучасного обладнання чи програмного забезпечення, а й кардинальні зміни підходів до управління, корпоративної культури та зовнішніх комунікацій. В результаті підвищується продуктивність кожного співробітника та рівень задоволеності клієнтів, а компанія отримує репутацію прогресивної та сучасної організації. На практиці це означає створення системи наскрізних бізнес-процесів, яку можна назвати цифровою бізнес-екосистемою.

На нашу думку, цифрова економіка - це система економічних, соціальних і культурних комунікацій, заснована на використанні цифрових технологій. Іноді її також називають інтернет-економікою, новою економікою або веб-економікою. Поняття економічної безпеки є відносно новим поняттям серед економічних категорій, наукові дослідження щодо якого отримали розвиток лише в останнє століття. Так, китайський вчений Цзян Юнь дав таке визначення економічної безпеки: «... економічна безпека - це здатність підтримувати економічну незалежність і забезпечувати поступове підвищення життєвого рівня всього населення шляхом національного економічного розвитку» [7]. Автор досліджує економічну безпеку через поняття конкурентоспроможності та незалежного економічного суверенітету. Калер вважає, що глобалізація «підірвала» традиційне визначення економічної безпеки, тобто вираження економічної слабкості інших країн [8]. Водночас глобалізація призвела до нового визначення економічної безпеки з точки зору ризиків, пов'язаних із транскордонними мережами недержавних суб'єктів та економічною мінливістю нового середовища. У монографії Сенчагова поняття економічної безпеки визначається як «... стан економіки та інститутів влади, за якого гарантується захист національних інтересів, соціально-орієнтований розвиток країни в цілому, адекватна обороноздатність навіть у найнесприятливіших умовах. для внутрішніх і зовнішніх процесів». На думку Карімова і Хамідової, економічна безпека держави полягає в тому, що всі рівні економіки країни захищені від небезпечних дій, які можуть бути як результатом свідомого впливу будь-якого чинника, так і спонтанного напливу ринкових сил [15]. З вищевикладеного та подальшого аналізу літератури можна стверджувати, що «економічна безпека» є комплексною категорією, її складові, кожен її показник може бути предметом спеціального дослідження.

Формулювання цілей статті та постановка завдання

Метою статті є вивчення впливу цифровізації економіки на економічну безпеку, аналіз плюсів та мінусів цифровізації, вимог нової ери економічної безпеки, досвіду цифровізації розвинених країн.

Виклад основного матеріалу дослідження

Цифрова трансформація - це прояв якісних, революційних змін, які полягають не лише в окремих цифрових трансформаціях, а й у фундаментальній зміні структури економіки, у перенесенні центрів створення доданої вартості у сферу створення цифрових ресурсів і наприкінці - завершення цифрових процесів. В результаті цифрової трансформації відбувається перехід до нової технологічної та економічної структури, а також створення нових секторів економіки. Лише шляхом комплексної трансформації можна досягти більшого ефекту, глибшого та комплекснішого залучення до процесу цифровізації всіх основних суб'єктів господарювання. Об'єкти впливу цифровізації можна умовно поділити на чотири рівні. Перший рівень - це програмно-технічні засоби, телекомунікації. Другий рівень - цифрові послуги та економіка платформ (транзакційні платформи - Amazon, Uber, Alibaba, Airbnb, інноваційні платформи - Windows, Android, Salesforce) . Третій рівень включає бізнес-сфери економіки спільного використання та гігноміки. На четвертому рівні розташовуються цифрові інтегровані сфери бізнесу - сектори Industry 4.0, а також економіка алгоритмів обробки потокових даних.

У різних економіках існує неоднакова участь у нових можливостях, створених цифровою трансформацією. Багато хто залишився позаду в різних галузях і компаніях, робочій силі та різних верствах суспільства. Посилення автоматизації завдань, пов'язаних із низькою та середньою кваліфікацією, зрушило попит на робочу силу в бік навичок вищого рівня, що негативно вплинуло на заробітну плату та робочі місця з нижчим рівнем кваліфікації.

Традиційно лідером у сфері цифровізації є Сполучені Штати Америки, де на всіх рівнях влади спільно з науковою спільнотою та приватним бізнесом перманентно впроваджуються різноманітні програми з розвитку та підтримки цифрових трансформацій в економіці. Ці програми включають федеральну ініціативу 2009 року в області хмарних технологій; Пропозиція Б. Обами у 2011 р. створити централізовану мережу центрів передового промислового виробництва (Advanced Manufacturing Partnership) [9], що об'єднує відповідні міністерства та найбільші цифрові корпорації США. Інший приклад - промисловий інтернет-консорціум (IIC), утворений у 2014 році [10]. Його основна мета -- «прискорити розробку, комерціалізацію та широке впровадження взаємопов'язаних машин, пристроїв і інтелектуальної аналітики, тобто промислового Інтернету».

Крім того, в США існують спеціалізовані програми, спрямовані на підтримку цифрових технологій і аналіз їх впливу на національну економіку. Першою такою державною програмою стала Порядок денний цифрової економіки, розроблений у 2015 році, щоб допомогти підприємствам і споживачам зрозуміти потенціал цифрової галузі для прискорення економічного зростання та розширення спектру можливостей. Програма зосереджена на просуванні вільного та відкритого Інтернету в усьому світі, довірі до глобальної мережі, наданні бізнесу та громадянам цифрового доступу та підтримці революційних технологій та інновацій. У країнах ЄС діє понад 30 спеціалізованих державних регіональних і національних стратегій і програм, спрямованих на посилення цифрової трансформації галузей і економік. Для вирішення проблеми формування єдиного вектора цифровізації у 2017 році Комісія Європейського Союзу запровадила платформу обміну інформацією Єдиного цифрового ринку ЄС [11], уніфіковану для всіх країн-учасниць.

Ця платформа сприяє просуванню національних проектів у сфері цифровізації, забезпечує фінансову підтримку та координує спільну реалізацію інвестиційних проектів у цифровій економіці, слугує платформою для підготовки компетентних кадрів та обміну досвідом між учасниками. Платформа інкапсулює ресурси для створення проривних цифрових технологій та організації бізнесу, виступає своєрідним інтегратором ринку цифрових технологій в ЄС. Крім того, платформа розробляє стандарти для реалізації масштабних проектів, які можуть бути реалізовані за допомогою наданої обчислювальної інфраструктури. Таким чином, ключовими принципами політики країн ЄС у сфері цифрової трансформації є розробка єдиних стандартів і правил у сфері інфокомунікаційних технологій, всебічна підтримка досліджень і розробок у сфері цифровізації та орієнтація на інтереси споживчого ринку. Далі ми розглянемо три найбільші економіки країн Азії, які багато в чому диктують сучасні тренди цифрової трансформації світової спільноти та бізнесу. Китайська економіка сьогодні є одним із лідерів у сфері цифровізації та входить до трійки лідерів у цій сфері.

Продуктивний розвиток цифрової індустрії можна пояснити досить високою конкуренцією та ємним внутрішнім ринком цифрових технологій. Крім того, цифровий сектор Китаю отримує всебічну державну підтримку. Слідуючи сучасним світовим трендам, Китай активно впроваджує різноманітні програми та концепції підтримки цифрових процесів в економіці країни. Наприклад, у 2018 році країна затвердила програму «Зроблено в Китаї 2025» [12], яка має на меті вивести державу в лідери ринку цифрових технологій до 2025 року. Південна Корея є ще одним лідером цифровізації. У стратегії розвитку держави до 2022 р. окреслено завдання формування економіки нового типу, побудованої на глобальних цифрових платформах і цифрових технологіях.

Південна Корея інвестує в цифрові дослідження та розробки та підтримує приватний бізнес переважно за рахунок державних субсидій. Водночас вектор фінансування спрямований на роботизацію, технології штучного інтелекту та «розумні» технології, мережі 5G тощо. Для досягнення цих цілей влада Південної Кореї підтримує реалізацію програм у сфері штучного інтелекту та технологій блокчейн. , стимулювати бізнес-організації до впровадження цифрових платформ і рішень тощо. В Японії ключовим документом, що регулює довгостроковий розвиток держави у сфері цифрових технологій, є Стратегія «Суспільство 5.0» (Super Smart Society 5.0), схвалена Урядом Японії ще у 2016 році [13].

Стратегія була прийнята за підтримки Федерації великого бізнесу Кейданрен, заснована на концепції «Індустрія 4.0» і побудована на використанні цифрових технологій штучного інтелекту, робототехніки, Інтернету речей і «великих даних».

Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє зробити висновок, що цифрова трансформація має велике значення для провідних економік світу. Існують дві принципово різні моделі участі держави в цифровій трансформації бізнесу: ринкова (саморегулювання) та адміністративно-управлінська. У першій моделі роль держави зводиться до створення належних умов для цифровізації економічних процесів (наприклад, США та країни ЄС). Друга модель базується на поступовому розвитку інфраструктури цифрової економіки під керівництвом державних інституцій влади з подальшим впровадженням у цифровий сектор відповідних суб'єктів господарювання (наприклад, Китай). Стратегії більшості країн у розвитку цифрової економіки є симбіозом двох названих моделей регулювання.

Безсумнівно, цифровізація дає багато переваг, які проявляються у вигляді численних мультиплікаційних ефектів від включення всіх виробничих ланцюжків в єдиний інформаційний простір. Проте його вплив на суспільство та економічну безпеку держави неоднозначний.

Так, забезпечення переходу економічного розвитку на новий рівень зумовлює руйнування старої системи виробництва і розподілу товарів. І це вже характеризує цифрові технології як «підривні».

Варто також відмітити те, що впровадження нових технологій характеризується надмірним оптимізмом, коли кумулятивний ефект від використання цифрових дивідендів значно слабший за очікуваний.

Крім того, спостерігається нерівномірний розподіл позитивного ефекту від впровадження цифрової економіки як між країнами, так і між групами населення всередині країн.

Зауважимо, що діджиталізація більш вигідна торговцям і банкам. Водночас «наскрізні технології» (роботизація, технологія блокчейн, нейронні мережі, штучний інтелект, квантова віртуальна та доповнена реальність), які оптимізують виробництво, здійснюють роботизацію, здійснюють дистанційне керування, призводять до скорочення та ліквідація робочих місць.

Але окрім позитивних моментів, цифровізація несе в собі певні ризики. Тут слід розрізняти ризики цифрової трансформації та ризики цифровізації, спричинені впровадженням цифрових технологій в економіці держави.

Основним ризиком цифрової трансформації для економічної безпеки держави є зростання рівня безробіття.

По-перше, автоматизація процесів залишить частину населення без роботи.

По-друге, можуть виникнути нові потреби та вимоги ринку щодо нових професій (кінезіолог, естетик, фахівець із сонячних технологій, аналітик транспортних засобів, персональний веб-менеджер, посол корпоративної культури, міський фермер, аудитор екосистем, робот-консультант, цифровий мемуарист, дизайнер гейміфікації, спрощення експерт, архітектор віртуальної реальності, інженер 3D-друку, консультант з цифрової валюти) та трансформація існуючих (вчитель, шкільний дієтолог, бібліотекар). Вищезазначені проблеми зайнятості можна частково вирішити шляхом стимулювання самозайнятості, формування культури «навчання протягом життя», створення та розвитку цифрових платформ талантів.

Ще одним потужним ризиком є зростання кіберзлочинності (викрадення персональних даних, коштів з рахунків, збір великої кількості конфіденційної та комерційної інформації, блокування діяльності тощо), з якою необхідно боротися як на особистому, так і на державному рівні.

Цифровізація несе як переваги, так і загрози економічній безпеці держави. Тому подальші цифрові трансформації мають здійснюватися з урахуванням усіх можливих ризиків для національної економіки. Вирішення існуючих проблем у цій сфері має відбуватися шляхом об'єднання зусиль усіх гілок влади, бізнесу та громадськості. Водночас розвиток цифрової економіки в нашій державі потребує свідомого впровадження цифровізації бізнес- процесів вітчизняними підприємствами, що стане предметом подальших наукових досліджень.

Економічна безпека відображає здатність інституційної системи захищати інтереси суб'єктів господарювання на основі національних та міжнародних правових норм для забезпечення стабільного ведення бізнесу, економічного зростання та зниження економічних ризиків.

У сучасних умовах пріоритетним завданням забезпечення економічної безпеки є прогнозування викликів і загроз, найважливішою з яких є цифрова трансформація.

Вище було наведено позитивні та негативні ефекти цифровізації економіки, які розкривають їх вплив на рівень економічної безпеки, ризики для економічної безпеки держави в контексті цифровізації. Таким чином, аналіз літератури дає змогу систематизувати цифрові загрози та виклики, які суттєво впливають на економічну безпеку, щонайменше на три групи (табл. 1).

Таблиця 1. Проблеми економічної безпеки цифрового суспільства