Зайнятість та безробіття у ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кафедра загальної економічної теорії

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Економічна теорія»

на тему: «Зайнятість та безробіття у ринковій економіці»

Виконала студентка

Групи БЕМ-1120В

Корабельникова С.М.

Керівник - Яцина В.В.

Харків 2020

Зміст

Вступ

Сутність зайнятості та безробіття

Види безробіття

Соціально-економічні наслідки безробіття

Державна політика зайнятості

Взаємозв'язок безробіття та інфляції

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Безробіття - не проста відсутність роботи, це також і соціальна катастрофа, що робить могутній і руйнівний вплив на людей. Це явище позначається на економічному, соціальному і психологічному стані людей. І хоча безробіття може виявитися творчим, мобілізуючим волю випробуванням, більшість пройшли через це говорить, що пережили відчай, безсилля і розгубленість, особливо якщо були без роботи довше, ніж декілька тижнів. Психологами доведено, що зіткнення з безробіттям негативно позначається на середній тривалості життя, стані здоров'я, довголітті і рівні смертності, пристрасті до алкоголю. Більш того, хочеться особливо відзначити, що скорочуються не тільки доходи сім'ї, але і втрачається самоповага людей, виникають різному ступеню складності захворювання на нервовому грунті і спостерігається відчуття безнадійності в завтрашньому дні. Людина попросту втрачає орієнтир і значення подальшої боротьби за життя. Він просто починає існувати, а не жити. А це, на мій погляд, найгірше, тому що втрачається особа індивіда.

Для багатьох людей відчуття власної гідності безпосередньо пов'язано з тією справою, якою вони зайняті. Тому, знайшовши, що вони є незатребуваними на ринку праці, люди переживають важке психологічне потрясіння, депресію. Депресія, у свою чергу, приводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втраті самоповаги, упадку моральних засад, а також до суспільного і політичного безладдя.

Тому вивчення проблеми безробіття і пошук шляхів її рішення є не просто важливим, але і дуже актуальним зараз питанням.

В своїй роботі я послідовно розгляну поняття і суть безробіття, її причини і види, а також у загальних рисах проблеми безробіття і шляху її рішення в економіці сучасних країн.

Сутність зайнятості та безробіття

Безробіття як один з проявів порушення макроекономічної рівноваги є однією з найбільш гострих соціально-економічних проблем сучасної ринкової економіки. Наслідки безробіття відчутні у всіх сферах життєдіяльності суспільства і потребують особливих заходів державного регулювання.

Безробіття -- невід'ємний елемент ринкової економіки. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

Ефективне використання наявних трудових ресурсів, стан ринку праці в цілому характеризується показниками зайнятості і безробіття.

За офіційною статистикою економічно активна частина населення, яка має здібності до праці, може та бажає працювати, складає робочу силу країни.

Згідно стандартів Міжнародної організації праці (МОП), робоча сила -- це працездатні громадяни у віці від 15 до 70 років, які мають роботу (зайняті), та безробітні, які активно шукають роботу і готові приступити до праці.

Зайнятість -- трудова діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах.

Зайняті -- особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо). Повна зайнятість не означає суцільної зайнятості, відсутності безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для всіх, хто бажає і здатен працювати.

Зайнятість економічно активного населення має такі форми:

* 1. Стандартна зайнятість, яка має такі ознаки:

o - робота лише у одного роботодавця;

o - робота у виробничому приміщенні роботодавця;

o - робота на протязі повного робочого дня, тижня, місяця, року.

* 2. Часткова зайнятість -- це регулярна зайнятість при значно скороченій тривалості роботи (неповний робочий день, тиждень, місяць, рік).

* 3. Тимчасова зайнятість -- при якій термін роботи визначається за трудовим договором (контрактом), як правило, короткостроковим.

Згідно з класифікацією МОП до числа зайнятих належать:

* 1. Працездатні громадяни, що працюють за наймом.

* 2. Самозайняті -- ті, що працюють не за наймом (підприємці, фермери, творчі працівники).

* 3. Військовослужбовці, учні та студенти (денної форми навчання).

Специфічною формою зайнятості є тіньова зайнятість. Вона здійснюється в тіньових секторах економіки або за наймом, при якому працівник частину своєї зарплати отримує неофіційно (у "конверті"). Характерною ознакою тіньової зайнятості є приховування отриманих доходів від оподаткування.

Як зазначалося, ринковий механізм має універсальний характер дії, незалежно від конкретного виду ринку.

Функціонування ринку праці відбувається на основі взаємодії попиту і пропозиції на робочу силу, внаслідок якої складається рівноважна ціна праці, що виражається заробітною платою.

На боці пропозиції праці знаходяться наймані працівники, як продавці своєї робочої сили, а на боці попиту -- роботодавці, як покупці робочої сили.

Згідно дії законів попиту і пропозиції, при збільшенні ціни робочої сили попит на ринку праці скорочується, при зниженні ціни -- збільшується.

Коли попит і пропозиція робочої сили співпадають, встановлюється ринкова рівновага і складається рівноважна ринкова ціна праці, яка відображає баланс інтересів як продавців, такі покупців робочої сили щодо ціни праці.

Безробіття -- це вимушена незайнятість частини економічно активного, працездатного населення. Воно виникає за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї на ринку праці.

Згідно критеріїв МОП безробітним вважається працездатна особа, яка не має роботи, шукає та готова приступити до роботи.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни, які через відсутність роботи не мають заробітку, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу та готові приступити до праці.

Згідно законодавства України не вважаються безробітними:

* 1. Громадяни до 16 років.

* 2. Особи, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) -- це випускники загальноосвітніх шкіл та ін.

* 3. Особи, які мають право на пенсію.

* 4. Особи, які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту їх реєстрації у службі зайнятості.

Види безробіття

зайнятість безробіття ринкова економіка

В макроекономіці при оцінці стану ринку праці та залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють наступні його види:

Фрикційне безробіття -- тимчасова добровільна незайнятість, пов'язана з різними особистими причинами: переходом на іншу роботу; пошуком і очікуванням більш престижної, високооплачуваної роботи; пошуком роботи вперше, зміною місця проживання, народження і догляд за дитиною у жінок тощо.

Фрикційне безробіття вважають неминучим і нормальним явищем, яке відображає природній процес професійного, вікового, регіонального перерозподілу робочої сили.

Структурне безробіття -- пов'язане із змінами в структурі економіки: скороченням і відмиранням "старих" галузей і виробництв та появою нових. В результаті відбувається вивільнення працівників "старих" професій і виникає попит на працівників нових професій.

Різновидом структурного безробіття є технологічне безробіття, яке пов'язано із зміною в технологічній структурі виробництва, переходом на інноваційні технології (автоматизація, роботизація, впровадження "безлюдних" технологій, комп'ютеризація процесів виробництва та невиробничої сфери). В результаті відбуваються зміни в технологічній структурі робочої сили і зайнятості.

В основі структурного і технологічного безробіття лежить науково-технічний прогрес.

Циклічне безробіття -- виникає в період циклічних криз. У фазі спаду відбувається скорочення сукупного попиту на товари та послуги та їх виробництво, що веде до скорочення зайнятості і зростання безробіття. На фазі підйому -- зайнятість зростає і рівень безробіття зменшується.

В економічній теорії виокремлюють інші види безробіття: латентне (приховане), інституційне, сезонне, застійне (хронічне), з точки зору соціально-демографічних груп населення -- жіноче, молодіжне безробіття та інші.

Показники безробіття. В макроекономіці використовують три основні показники безробіття.

1. Рівень (норма) безробіття -- процентне відношення числа безробітних до загальної чисельності робочої сили. Цей показник вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

де РБ -- рівень безробіття;

РС -- загальна чисельність робочої сили;

Б -- безробітні.

2. Природний рівень безробіття. Концепція природного рівня безробіття вперше була висунута М.Фрідменом в 60-х роках ХХ ст. в зв'язку з аналізом взаємозв'язку між безробіттям і інфляцією.

Під природним рівнем безробіття розуміють суму фрикційного і структурного безробіття, наявність яких вважається неминучим та припустимим явищем на ринку праці.

3. Повна зайнятість -- цей термін не означає абсолютної, 100% зайнятості. Вона досягається при відсутності циклічного безробіття, тобто коли його рівень дорівнює нулю.

Повна зайнятість означає, що ринок праці знаходиться в рівноважному стані і що попит на робочу силу збалансований з її пропозицією.

Соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття -- невід'ємний інструмент ринку праці, функціями якого є резервування частини робочої сили з метою забезпечення галузевого та територіального руху капіталу і праці в різні періоди ділової активності; стимулювання ефективної зайнятості та конкурентоспроможності робочої сили; надання працюючим можливості зміни виду діяльності тощо. Водночас безробіття породжує негативні соціально-економічні наслідки, до яких можна віднести:

* - недовикористання економічного потенціалу суспільства, робочої сили;

* - недовиробництво ВВП, відставання його фактичного рівня від потенційного;

* - втрата незайнятими робітниками кваліфікації, почуття самоповаги, моральна деградація;

* - зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей;

* - зростання кількості нервово-психічних захворювань та самогубств;

* - соціальні потрясіння, зростання злочинності, розпад сімей;

* - необхідність додаткових суспільних витрат, пов'язаних з підтримкою безробітних.

Американський дослідник Артур Оукен довів існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і зміною обсягу ВВП. Згідно із законом Оукена перевищення рівня фактичного безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 % у порівнянні з його потенційним рівнем.

Державна політика зайнятості

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує автоматичного механізму забезпечення повної зайнятості населення, виникає потреба у цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.

Мета державного регулювання зайнятості населення -- забезпечення ефективної зайнятості, підготовки, перепідготовки, перекваліфікації кадрів, яка б дозволила кожній людині знайти застосування своїм здібностям у відповідній сфері діяльності.

Методи державного регулювання зайнятості населення: - законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;

* - створення нових робочих місць в державному секторі;

* - стимулювання зростання рівня зайнятості на недержавних підприємствах;

* - заходи по підготовці та перепідготовці робочої сили, поліпшенню інформованості населення про можливості зайнятості;

* - соціальне страхування та соціальний захист безробітних;

* - працевлаштування незайнятого населення.

Для реалізації державної політики зайнятості створюються державні служби зайнятості.

Служби зайнятості -- спеціалізовані державні заклади, які виконують посередницькі функції на ринку робочої сили:

* - аналізують та прогнозують попит і пропозицію на ринку робочої сили, інформують населення, підприємства, державні заклади про стан ринку праці;

* - ведуть облік вільних робочих місць та громадян, що звертаються з питань працевлаштування;

* - надають допомогу громадянам у працевлаштуванні, а роботодавцям -- у пошуках необхідних працівників;

* - організують профпідготовку та перепідготовку громадян;

* - реєструють безробітних та виплачують їм допомогу.

Взаємозв'язок безробіття та інфляції

Безробіття та інфляція -- головні макроекономічні проблеми суспільства, які покликана вирішувати держава. Одначе, як недавно з'ясували науковці, між цими економічними явищами існує взаємозв'язок, який суттєво ускладнює політику держави щодо боротьби з ними. Ці дослідження лише підсилили теорію Дж.М. Кейнса.

Взаємозв'язок безробіття та інфляції емпірично вперше дослідив у 1958 р. англійський економіст О. Філіпс, використавши статистику Англії майже за столітній період (1862-1957 рр.). У своїй моделі Філіпс пов'язував безробіття тільки зі змінами номінальної заробітної плати як фактором зростання витрат виробництва та цін. Через кілька років потому американські економісти П. Семюелсон та Р. Солоу перевірили правильність моделі Філіпса, підставивши у неї замість росту номінальної зарплати темп інфляції в цілому на прикладі статистичних даних США, і підтвердили її. Власне саме вони і назвали це відкриття "кривою Філіпса".

Крива Філіпса показує, що між рівнем безробіття та темпом інфляції існує обернений зв'язок, який означає що в період зростання економіки та скорочення рівня безробіття темп інфляції підвищується, і навпаки. Пояснення цьому наступне. До тих пір, поки фактичне безробіття перевищує свою природну норму, наймані працівники не вимагають підвищення номінальної заробітної плати. Адже, коли на ринку праці перебуває багато безробітних, то підприємці навряд чи ладні піти на підвищення платні своїм працівникам -- вони радше погрожуватимуть їм звільненням та можливістю найму більш дешевої праці. Але коли економічна ситуація в країні змінюється на протилежну, коли економіка зростає і наближається до стану повної зайнятості (безробіття скорочується до своєї природної норми), то у ній виникають "вузькі місця": підприємцям бракує робочої сили і це змушує їх підвищувати зарплату. У такому разі підвищення зарплати призводить до зростання витрат виробництва, а слідом за цим, підприємці, аби зберегти прибутковість свого бізнесу хоча б на попередньому рівні, вимушено піднімають ціни на свою продукцію. І, таким чином, виходить, що скорочення безробіття необхідно супроводжується прискоренням інфляції, і навпаки.

Дивлячись на графік, бачимо: кожна точка на кривій Філіпса вказує на один із можливих варіантів політики уряду. Так, точка А пропонує як варіант низький темп інфляції, але за умови підвищення рівня безробіття; точка В, навпаки, -- високий темп інфляції, зате низький рівень безробіття. Досягти уряду водночас низького рівня безробіття та приборкати інфляцію, якщо довіритися кривій Філіпса, практично неможливо. Отож, уряд чи ті політичні сили, які ще тільки претендують на керівництво державою, мусять робити вибір, або точніше кажучи, шукати компроміс між соціально прийнятними рівнями безробіття та інфляції (одну із проміжних точок на кривій Філіпса).

Висновки

Зайнятість -- це трудова діяльність працездатних громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах.

Безробіття -- соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Це вимушена незайнятість частини економічно активного, працездатного населення.

Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють фрикційне, структурне і циклічне безробіття.

Кількісним вимірником безробіття є рівень безробіття. Залежно від рівня безробіття розрізняють повну і неповну зайнятість.

Реальний обсяг ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості (природного рівня безробіття) називається потенційним ВВП.

Негативні соціально-економічні наслідки безробіття викликають потребу у проведенні державної політики зайнятості населення та створенні відповідних інститутів ринку праці.

Список використанної літератури

1. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. - К.: Ніка -Центр, 2015. - С. 445-473.

2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії. -К.: Вища школа, 2016.

3. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2016, Гл. 1.

4. Клімко Г. Н., Нестеренко В. П. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2015.

5. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних підприємств// Економіка України. -2017. - №4.

6. Мочерний С. В. Основи економічної теорії. - К.: Видавничий центр "Академія", 2015.

7. Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії. - К.: Либідь, 2015.

Размещено на Allbest.ru