Інноваційні інструменти розвитку професійно-технічної освіти в системі державної політики регулювання міграційної активності молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні інструменти розвитку професійно-технічної освіти в системі державної політики регулювання міграційної активності молоді Стаття підготовлена у межах виконання НДР «Інституційні інструменти сталого розвитку професійної (професійно-технічної) освіти регіону на засадах публічно-приватного партнерства» (номер державної реєстрації 0121Ш08391).

доктор економічних наук, професор, завідувач відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів

Мульска О.П.

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»

Анотація

У статті визначено актуальність формування та реалізації державної політики регулювання міграційної активності молоді України в сучасних умовах, у тому числі зі застосуванням такого інструментарію, як якісна система професійно-технічної підготовки. Визначено системно-критичні ризики та загрози міграції молоді для економічної безпеки національної економіки України. Ідентифіковано виклики формування превентивної державної політики регулювання міграції молоді в Україні. Оцінено прогностичні масштаби міграції молоді в Україні. Обґрунтовано низку інструментів державної політики удосконалення системи функціонування закладів професійно-технічної освіти,зокрема спрямованихна зміцнення їх конкурентоспроможності, інституційної спроможності, а також привабливості для навчання і здобуття знань молодими людьми в Україні. Визначені інструменти мають характер інноваційних, так як передбачають нові підходи щодо колективно-договірного управління розвитком системи професійно-технічної освіти в Україні.

Ключові слова:освіта; професійно-технічні заклади; колективно-договірне управління; міграція молоді; ризики та загрози.

Annotation

Вступ

Глобалізація світової економіки та спричинені нею інтеграційні процеси відкривають простір не лише для розвитку нових форм економічної взаємодії між країнами, але й розширюють перспективи реалізації і розвитку потенціалу економічно активного населення, зокрема молоді, надають можливості для віртуальної зайнятості, вільного вибору місця праці й освіти практично в будь-якому регіоні чи країни світу. Інтенсифікація просторової мобільності молоді, активізація процесів трудової міграції висококваліфікованих кадрів, а також інтенсифікація інтелектуальної міграції визначаються і відкритістю національної економіки, запровадженням безвізового режиму, поступовою лібералізацією політики зовнішньої міграції. державна політика міграційний економіка

Проблема відтоку мізків - феномен, який зустрічається у всіх країнах світу, але залишається викликом для держав, які розвиваються, у т.ч. для України, для якої низькі темпи зростання національної економіки одночасно є причиною і наслідком значної за обсягами міграції молоді, що веде до послаблення інтелектуально-кадрової безпеки держави. Відтак, міграція висококваліфікованих кадрів і молоді, як найбільш креативного прошарку економічно активного населення, впливає на забезпечення інноваційного розвитку, технологічного прогресу та конкурентоспроможності національної економіки.

Як потужним стримуючим міграцію молоді чинником, так і одночасно не менш актуальною детермінантою формування інтелектуально-кадрового та трудового ресурсу розвитку національної економіки України, міг би стати розвиток вітчизняної системи професійно-технічної освіти - комплексу педагогічних і організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння молодими людьми знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Однак, на сьогодні вплив цього чинника як у першому, так і в другому аспектах недостатній. З року в рік знижується попит на навчання у закладах професійної (професійно- технічної) освіти, а їх завершення стає все менш ймовірною умовою подальшого працевлаштування за фахом з рівнем оплати та умовами праці, які відповідають сучасним запитам молодої людини; поглиблюється дисбаланс між вимогами ринку праці, нових, сучасних робітничих робочих місць та тими знаннями і компетентностями, які отримують випускники багатьох вітчизняних закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

За таких обставин істотно актуалізувалася потреба у розвитку та ефективізації діяльності закладів професійної (професійно-технічної) освіти України, особливо на більш інноваційних засадах зі застосуванням інструментів колективно-договірного підходу до управління їх функціонуванням й розвитком.

Проблематиці загального управління розвитком закладів професійної (професійно-технічної) освіти в Україні та за кордоном присвячено достатньо багато уваги у дослідженнях Н. Величко [1,с.154-159], Н. Шульги [9,с.140-143] та інших вітчизняних дослідників. Аспекти фінансово- ресурсної, зокрема приватно-публічної фінансово-інвестиційної підтримки, матеріально-технічної бази та загального розвитку вітчизняних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, аналізуються у публікаціях В. Горячука [2,с.34-39], А. Соколовської [5,с.8-21], Г. Терещенка, О. Чернюка [7,с.119-130] та інших вчених. Пошук як ключових проблем функціонування, так і шляхів та засобів зростання ефективності основної і суміжних видів діяльності закладів професійно- технічної освіти достатньо глибоко проаналізовані, висвітлені та розриті у публікаціях В. Кременя [3,с.5-14], І. Сторонянської, Л. Беновської [6,с.51-60], Т. Шестаковської [8] та інших науковців. Взаємозв'язки, чинники і причини, а також інструментарій державної політики їх взаємного регулювання є предметом наукових пошуків фахівців ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України» [4;10].

Однак, не зважаючи на значну кількість публікацій як з проблематики функціонування й розвитку системи професійно-технічної освіти, так і регулювання міграції молоді, зокрема освітньої, більшість напрацювань в цій сфері не передбачають визначення спільних шляхів вирішення нагальних проблем, іншими словами узгодження згаданих векторів державної політики, а також застосування інноваційних колективних підходів до принципової зміни поглядів на систему підготовки молодих робітничих кадрів. З огляду на зазначене, питання обґрунтування інноваційних інструментів розвитку професійно-технічної освіти в системі державної політики регулювання міграційної активності молоді України набирає нової ваги та актуальності.

Метою статті є обґрунтування інноваційних інструментів розвитку професійно-технічної освіти в системі державної політики регулювання міграційної активності молоді в Україні.

Результати

За результатами соціологічного дослідження відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів ДУ “Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України”, проведеного у вересні-жовтні 2019 р. на предмет визначення міграційної готовності студентської та учнівської молоді на прикладі Карпатського регіону України, ідентифіковано високий рівень позитивних аспірацій щодо працевлаштування, здобуття освіти та постійного місця проживання за кордоном. Загалом, було опитано понад 1,2 тис. осіб - випускників закладів вищої освіти, професійно-технічної освіти та загальної середньої освіти.

Високий рівень оплати праці, на думку 83 % респондентів, є основним чинником, що зміг би втримати молодь Карпатського регіону та України загалом від зовнішньої еміграції (рис. 1). Однак, відсутність належних умов для забезпечення розвитку національного та регіональних ринків праці, низький рівень ефективності реформування сфери зайнятості, у т.ч. віртуальної і неформальної, збільшують рівень міграційних аспірацій серед молоді та висококваліфікованих кадрів. Економічна рецесія, низькі темпи проведення структурних реформ, регрес високотехнологічних галузей економіки ведуть до посилення міграції молоді особливо тих, які задіяні в інноваційно- технологічній діяльності або у сфері R&D. Відповідно для 50,8 % студентської молоді стабілізація політичної і соціально-економічної ситуації стали б стримуючими чинниками від як виїзду за кордон на предмет пошуку високооплачуваного робочого місця, так і можливостей реалізації потенціалу.

Рис. 1. Виклики формування превентивної державної політики регулювання міграції молоді в Україні

Примітка: у фокусі чинників, що могли б втримати молодь Карпатського регіону України від виїзду за кордон, % респондентів регіону загалом

Джерело: побудовано на основі результатів соціологічного дослідження ДУ “Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України” [4, с.27]

За результатами соціологічного опитування значна частка студентської молоді ЗВО (31,1 %) після закінчення навчання мають намір створити власну справу, відповідно 32,3 % респондентів зазначили, що сприятливі умови ведення бізнесу є мотивуючим чинником реверсних міграційних аспірацій і індикатором формування pull-середовища стримування міграції молоді в Україні. Натомість, сучасна ірраціональна система оподаткування в Україні не сприяє пожвавленню підприємницької діяльності та створенню нових суб'єктів бізнесу. Україна у недостатній мірі стимулює економічну активність молоді, зокрема відсутня практика створення фондів співфінансування витрат зі здобуття освіти, відкриття малого бізнесу, впровадження фінансово- інвестиційних стимулів щодо залучення міграційного капіталу до підприємницької діяльності.

Відтак, основними причинами інтенсифікації міграції молоді у проекції критичних “gaps” державної політики регулювання міграційних процесів в Україні є несформованість єдиної цілісної системи інституційно-організаційного забезпечення планування і програмування міграційної політики, державної політики активізації економічної активності молоді, а також відсутність повноцінної ефективної організаційної системи регулювання міграційних процесів. Несформований регіональний моніторинг й інформаційно-аналітичне забезпечення обліку обсягів і структурно- динамічних характеристик міграції молоді, зокрема у розрізі освітньо-кваліфікаційних характеристик, не сприяють розробці ефективних інструментів стримування міграції молоді. Недостатній рівень співпраці та координації діяльності освітньо-наукових установ і бізнесу веде до відсутності спільних міждержавних, освітніх, суб'єктів науково-дослідних і бізнес-проектів, що одночасно з відсутністю достатніх стимулів для економічної активності молоді, посилює соціально- економічні чинники мотивації до зовнішньої міграції і посилює готовність молоді до виїзду за кордон на постійне місце проживання.

В умовах розвитку глобалізаційних процесів і посиленої конвергенції економічних і соціальних систем, національних освітньо-наукових сфер, ринків праці, дифузії діджиталізації у всі сфери суспільного життя зовнішня міграція молоді трактується як системний процес із визначеними позитивними та негативними наслідками як для країни донора, так і для країни реципієнта. Нерегульована інтенсифікація зовнішніх міграційних потоків молоді з України призводить до зростання ризикогенності у сфері забезпечення інтелектуально-трудового потенціалу територій, втрати значних обсягів прошарку креативного та інтелектуального населення, загострення проблем демографічного відтворення, зменшення кількості осіб у репродуктивному й економічно активному віці, нівелювання ролі сім'ї, посилення структурних дисбалансів на національному та регіональному ринках праці, а також диспропорцій у сфері освіти, науки й інновацій.

Інструменти регулювання міграції молоді та збереження інтелектуально-кадрового потенціалу Україні повинні бути орієнтовані на зменшення рівня позитивних міграційних аспірацій студентської й учнівської молоді, вирішення проблем працевлаштування і низького рівня оплати праці, зменшення масштабів освітніх міграційних процесів із метою стаціонарної міграції. Засоби державної політики регулювання міграційних процесів у частині стримування міграції молоді повинні бути орієнтовані на мінімізацію впливу рш^чинників середовища міграції, що посилює міграційну активність молоді, а також створення високих конкурентних переваг регіональних освітніх систем і сфери наукових розробок.

Натомість, покращення соціально-економічного середовища дозволить стримувати міграцію молоді, висококваліфікованих кадрів і трудову міграцію зокрема. За прогностичними оцінками згідно оптимістичного сценарію масштаби еміграції молоді за умови, що Україна забезпечить стале зростання індикаторів соціального-економічного розвитку, будуть зменшуватися, однак, темпи скорочення зовнішньої міграції будуть незначні. Відтак, соціально-економічне середовище є ключовим рш^фактором міграції молоді, але його покращення неоднозначно виступає чинником реверсних міграційних аспірацій або стримування молоді від виїзду за кордон. Ймовірно, що для зменшення масштабів зовнішньої міграції молоді значну вагову значущість має суспільно- політична стабільність і сприятливі умови для власного навчання, розвитку й професійного саморозвитку.

Таким чином, актуалізувалося завдання, з одного боку, стимулювання подальшого розвитку й підвищення ефективності функціонування вітчизняних закладів професійно-технічної освіти, а, з іншого, - забезпечення виступу їх діяльності чинником задіяння молоді до навчання в Україні на противагу освітній чи іншим видам міграції за кордон.

Очевидно, що таке завдання не з легких, його складно реалізувати у короткостроковій перспективі та підхід до політики його реалізації має бути системно-стратегічним, включно зі зближенням інтересів усіх зацікавлених сторін (представників адміністрації закладів освіти, роботодавців, громадськості, самих учнів), повноцінною інклюзією системи освіти до тенденцій нових підходів відносно розвитку регіональних економік (стратегічно важливо аби це було на засадах нових прогресивних практик Індустрії 4.0, цифрової трансформації, становлення середовища цифрового суспільства тощо), покращенням системи доступності професійно-технічної освіти та її ролі у становлення фахівців, на які існує стійкий попит на ринку праці, а робочі місця характеризуються як конкурентоспроможні.

Відповідну концептуальну структуру формування політики інноваційного розвитку закладів професійно-технічної освіти в Україні наведено на рис. 2. Власне, в її основі - стратегічний характер щодо принципового зміни підходу до розвитку закладів професійно-технічної освіти - з адаптації до існуючих умов функціонування регіональних та локальних соціально-економічних систем до випереджальної адаптації, ба більше - власної участі у формуванні нового середовища та нових параметрів поступу соціально-економічної системи, галузевої структури економіки та смарт- інфраструктури міст і громад; зближення та узгодження фінансово-інвестиційних й соціально- суспільних інтересів представників закладів освіти, бізнесу й громадськості; загальної цифрової трансформації системи професійно-технічної освіти та її закладів, у тому числі в руслі інклюзивності, а також покращення престижності.

Блок Стратегування й планування визначення стратегічних завдань

У переорієнтація на стратегію випереджальної адаптації до середовища та нових умов розвитку глобальної, вітчизняної й регіональної економіки, її галузево-секторальної структури, вимог до робочих місць та фахівців;

У належна участь та реалізація потенціалу системи професійно-технічної освіти у розвитку економіки та бізнес-інфраструктури смартміст і громад;

У формування системи мотивації бізнесу до інвестицій у модернізацію закладів професійної освіти, її інклюзію як невід'ємною ланки технологічного процесу формування ресурсного (інтелектуально-кадрового) забезпечення бізнесу;

У перехід до практики, коли компетентнісні та професійно-кваліфікаційні характеристики випускників формуються роботодавцями;

У цифровізація професійно-технічної освіти, зростання її престижності та доступності

Інституційний блок