Нанотехнології та їх вплив на ринок праці: ризики для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАНОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РИНОК ПРАЦІ: РИЗИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

д.ю.н., доцент

Анотація

Annotation

Вступ

Поява високотехнологічної промисловості принципово нового типу сформувала поточний етап розвитку світової економіки, ознаменований появою ринку нанотехнологій та виникненням широкого спектра пов'язаних із ним особливостей. Нанотехнологія визначається як технологія подвійного призначення, оскільки вона дає як можливості для прогресу, так і розвитку людства, але може представляти серйозну загрозу для здоров'я і життя людей і навколишнього середовища [1]. Тому вельми актуальною є задача визначення позитивних і негативних сторін впровадження нанотехнологій, умов розвитку цих технологій в Україні. Тим не менш, вплив нанотехнологій на робочу силу поки що практично не розглядався, очевидно, що питання впливу ринку нанотехнологій на зайнятість ще не увійшло до порядку денного для появи досліджень на цю тему, у зв'язку з тим, що нині в Україні відносно мало галузей та працівників, залучених до нанотехнологій. Як зазначають Іванов С.М. та Карасюк В.В, в Україні переважна кількість підприємств, які використовують та/або створюють нанотехнології, за видом економічної діяльності належать до закладів вищої освіти та установ, що здійснюють дослідження і розробки в галузі природничих наук. Виявлені тенденції дозволяють зробити висновок про початковий стан вітчизняної наноіндустрії [2]. Але окремі теоретичні та практичні аспекти нанотехнологій у своїх роботах розглядали такі українські вчені, як Г. Андрощук, Д. Глухова, М. Кизим, В. Ляшенко, І. Матюшенко, Б. Мовчан, Л. Мусіна, О. Саліхова та ін. У своїх роботах ці науковці розглядають питання, пов'язані із поняттям нанотехнологій, їх розвитком, практичним застосуванням, впливом на соціальну сферу.

Мета дослідження - проаналізувати напрями та зміст трансформації ринків праці та зайнятості, включаючи моделі організації праці в умовах технологічних інновацій, виявлення нових вимог до працівників.

Результати

Трудові ресурси та ситуація на ринку праці завжди виконували роль індикаторів стабільності суспільства та розвитку держави, національних економік. У зв'язку з чим стан розвитку технологій та інновацій оцінюється майже на одному рівні з ефективністю ринку праці, що підтверджує гостру необхідність удосконалення та гармонізації політики зайнятості, оплати праці та інноваційно- технологічного розвитку України. Тобто ринок праці має ґрунтуватися на потребах у працівниках для розвитку індустріальних галузей, що може змінити пропорцію між зайнятими у формальному та неформальному секторах економіки на користь офіційного сектору, а також дозволить створити необхідні умови для ефективного використання робочої сили та підвищення зайнятості населення.

Дебати щодо наслідків нових технологій для працевлаштування мають довгу історію. Адже зрозуміло, що інституційні зміни в умовах запровадження технологічних інновацій створюють як сприятливі умови, так і бар'єри розвитку ринку праці. Американський соціолог Р. Інглхарт вважає, що «суспільство штучного інтелекту» призведе до ще більшого розшарування суспільства і 1 % багатих людей контролюватимуть всю економіку, тоді як 99 % населення будуть зайняті на нестабільній низькооплачуваній роботі. Практично вся робота буде автоматизована, у тому числі й високоосвічені фахівці, такі як юристи, лікарі будуть заміщені комп'ютерними програмами. Довгостроковим та найнебезпечнішим викликом вчений вважає трансфер професій від людини до штучного розуму. Вихід із ситуації автор бачить у посиленні ролі держави, створення державою робочих місць, на яких люди працювали б і створювали корисні речі, які покращували б якість життя в суспільстві та забезпечували цих людей почуттям мети у житті та самоповагою [3].

Технологічний прогрес часто звинувачують у скороченні ринку праці, оскільки все більш ефективні й автоматизовані процеси, здавалося б, зменшують можливості працевлаштування. Але причин нинішніх тенденцій багато і вони складні. Справді, хоча запровадження нових технологій зменшує кількість повторюваних і фізично інтенсивних робіт, але натомість вони створюють інші, яких раніше не існувало. Особливо це стосується нанотехнологій, які вже змінюють наш світ.

О.О. Герасименко наголошує, що «фундаментальні зміни, які відбуваються у світовій економіці на зламі тисячоліть, на тлі посилення конкуренції об'єктивно зумовлюють зрушення у трудовій діяльності. В сучасній економічній системі, у будь-якій сфері діяльності людина стає носієм інновацій як на стадії генерування нових ідей, так і в процесі застосування нових, нетрадиційних методів, процесів, прийомів виконання роботи. Характерні риси інноваційної праці на стадії використання інновацій знаходять відображення у наступному:

- застосування складних засобів праці у трудовій діяльності;

- мультиопераційність трудових процесів, їх багатоаспектність, різноплановість, на відміну від монодіяльності, за технократичною системою;

- обізнаність працівників у специфіці технологічних процесів у цілому, а не лише їх окремих етапів та операцій;

- підвищення частки контрольних операцій, які вимагають особливого зосередження уваги, підвищеного психологічного навантаження;

- необхідність самостійного прийняття рішень, що забезпечують створення якісного кінцевого продукту праці» [4].

В результаті розвитку технологій «професії майбутнього» стануть складнішими і вимагатимуть нових підходів у підготовці кваліфікованих фахівців. У той же час істотні перетворення, що відбуваються в структурі трудових ресурсів (такі як старіння населення, зниження народжуваності, зміна поколінь робочої сили та їх цінностей, недолік талантів на ринку праці та виникнення «покоління локдауну») зумовлюють виникнення ризику зниження продуктивності праці та уповільнення економічного зростання, що призводить до необхідності постійного підвищення якості робочої сили як молодого, так і дорослого населення. Вищий попит на високу кваліфікацію та швидке старіння навичок потребують радикальних змін в освіті: орієнтацію на "м'які" навички, індивідуалізоване безперервне навчання та перенавчання протягом усієї кар'єри, розвиток практичної складової в освіті.

Важливою характеристикою нанотехнологій, якою не можна нехтувати, є те, що вона буде дуже швидко та динамічно розвиватися. Тому, дійсно необхідно розробити концепцію навчання та навчання протягом усього життя в цій галузі, оскільки набуті навички можуть більше не застосовуватися, в тих випадках коли технологія розвинеться далі. Окрім формальної професійної освіти та навчання, необхідно створити відповідні можливості для набуття необхідних навичок на робочому місці. Способи забезпечення, що запропоновані експертами, включають ротацію праці, отримання спеціального досвіду за кордоном, навчання в групах або шляхом вирішення проблем. Крім розвитку та модернізації безперервного професійного навчання на робочих місцях, необхідно підвищити загальну участь працівників у навчанні, в основному шляхом зміни їх ставлення та сприйняття такого навчання. Ще на один цінний варіант вказав Ян Вовеш, і він стосується перепідготовки фахівців науки, які раніше залишили наукову сферу та обрали роботу в іншій сфері. Якщо вдасться залучити цих фахівців до нанотехнологій, то перепідготовка могла б проходити в дослідницьких центрах нанотехнологій по всій Європі (так звані центри передового досвіду). Це дало б можливість якісного навчання та надало нові специфічні навички [5].

Очевидно, що інноваційні компанії, які є лідерами в розробці та впровадженні нанотехнологій, отримають ринкові переваги на національному та глобальному рівнях, тоді як менш інноваційні компанії можуть зазнати невдач, що спричинить зміни в структурі промисловості та безпосередньо вплине на ринок праці. Існують додаткові наслідки для зайнятості, пов'язані з зміною попиту. По-перше, оскільки інноваційні компанії зазвичай є більш продуктивними, ніж менш інноваційні, галузеві перебудови, ймовірно, призведуть до скорочення загальної зайнятості. По-друге, для країн зі слабкими можливостями в галузі нанотехнологій існує високий ризик імпорту товарів, удосконалених нанотехнологіями, замінюючи місцеве виробництво та робочі місця. По-третє, продукти, вдосконалені нанотехнологіями, часто служать довше (наприклад, шини з підвищеною стійкістю до стирання), або мають ширше застосування (наприклад, більш ефективні фарби), або їх можна використовувати більше разів (наприклад, фільтри з наноглини, що підлягають переробці для промислових стічних вод), або допомагають іншим продуктам, щоб вони прослужили довше (наприклад, антикорозійні покриття). Ці характеристики продукту - оскільки вони звучать суперечливо для маркетингових цілей - можуть призвести до зниження їхнього власного попиту, що негативно вплине на робочі місця [6]. Це вимагатиме розробки рішень для запобігання зниження/втрати доходу, особливо у вразливих груп населення шляхом розвитку програм професійної підготовки та підвищення інклюзивності ринку праці. Правильно вибудована політика щодо розвитку ринку праці та його інститутів призведе до прискореного зростання економіки та досягнення всіх поставлених цілей. Але якщо країни чинитимуть опір впровадженню нових технологій, боячись втрати робочих місць, вони втратять конкурентоспроможність на міжнародному ринку і залишаться позаду. Внаслідок цього вони не зможуть забезпечити зростання якості життя населення.

Простіше кажучи, нанотехнології допомагають бути більш ефективними, через те, що з'являються інші можливості для бізнесу. Державна політика, яка наразі зосереджена в основному на стимулюванні економічного зростання, має зосередитись на наданні нових можливостей, зменшенні нерівності та більш стійкому економічному, соціальному та екологічному майбутньому.

Щодо змін на теренах українського ринку праці, то можна констатувати, що він суттєво змінився за останні три десятиліття. Відбулися зміни і в рівні участі населення різних вікових груп у робочій силі, і в структурі зайнятості, весь цей період зростала неформальна зайнятість. Основною причиною таких змін є трансформація економіки, тому досить складно виділити який саме внесок у ці процеси зробили технологічні інновації. Проте можна припустити, що внесок технологічного прогресу був обмеженим. В умовах економічної кризи для України характерним є уповільнення сукупної факторної продуктивності, а отже, темпів поширення технологічних інновацій. У таких умовах очікування масової автоматизації найближчим часом без значного прискорення економічного зростання невиправдані. Необхідність активізації та стимулювання інноваційної підприємницької діяльності обумовлена: потребами підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; збільшенням витрат і погіршенням економічних показників підприємств; швидким моральним старінням техніки і технології; визначною роллю науки і підвищення ефективності розробки і впровадження нової техніки; важливістю і економічною доцільністю посилення інтенсивних факторів розвитку виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу у всіх сферах економічної діяльності; потребами істотного скорочення строків створення і освоєння нової техніки; важливістю розвитку масової творчості винахідників і раціоналізаторів та використання результатів їх інтелектуальної діяльності [7].

У разі його прискорення, швидше за все, можна буде із запізненням чекати на ті процеси, які є характерними для ринків праці розвинених країн, - поляризацію та зарплатну нерівність, що збільшується, за рахунок зниження оплати праці у робітників і службовців і зростання у фахівців високої та середньої кваліфікації. Зростання продуктивності праці на окремих підприємствах призводитиме до вивільнення частини працівників. Найбільш серйозні сплески можуть спостерігатися на ринках праці мегаполісів, проте за рахунок високого попиту на працю у великих містах більшість безробітних зможуть швидко знайти іншу роботу. Відповідно, політика на ринку праці в Україні, спрямована на пом'якшення наслідків технологічних інновацій, має бути сфокусована на двох напрямках:

- запровадження програм, які повинні допомагати максимально швидко знаходити роботу для людей, які звільнені або перебувають під загрозою звільнення. Служби зайнятості мають пропонувати таким працівникам програми, що дозволяють утримати їх на ринку праці. Найбільш ефективним є поширення програм з професійного навчання як для безробітних, так і для працюючих, що мають високі ризики на ринку праці. При цьому дослідження ефективності зарубіжних заходів політики на ринку праці як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, показують, що найбільш ефективні в довгостроковому періоді якраз різні види навчальних програм [8].

- державна політика має бути спрямована на підтримку гнучкості як ринку праці, так і у сфері освіти, дозволяючи працівникові ефективно адаптуватися до нових технологічних викликів протягом усього трудового життя. Для цього політика має бути сконцентрована на отриманні додаткових освітніх послуг та сприяти скороченню значних дисбалансів між системою освіти та ринком праці [9].

Усі ці зміни створюють нові виклики перед політикою держав на ринку праці. Останні кілька років як зовнішні організації, так і самі служби зайнятості вказують на необхідність зміни системи заходів та розробки нових програм, що створені задля запобігання структурних диспропорцій, викликаних новими технологіями.

Окремі питання для формування нової державної політики у сфері зайнятості, пов'язані з можливим поширенням у майбутньому нестандартних форм трудових відносин в Україні. У цьому випадку, діючого трудового законодавства, заснованого на жорсткому регулюванні трудових функцій та соціальних норм захисту робочих місць (наприклад, тривалості робочого часу, відпустки, профілактики профзахворювань), виявиться недостатньо і на порядку денному постане питання про формування нових норм регулювання трудових відносин у нових нетрадиційних секторах економіки.

В Україні за умов фінансово-економічної кризи в економіці, що супроводжується скороченням сукупного попиту, підприємства найчастіше вдаються до наступних гнучких форм зайнятості:

- вимушена неповна зайнятість (часткове безробіття);

- режими зайнятості неповний робочий час;

- нестандартні організаційні форми зайнятості: тимчасові роботи, вторинна зайнятість (сумісництво), дистанційна зайнятість, «запозичена праця» (аутсорсинг, аутстаффінг, лізинг персоналу);

- нестандартні робочі місця: надомна праця, працівники за викликом;

- гнучкі (нестандартні) режими робочого часу, які можуть застосовуватись як за повного, так і неповного робочого часу [10].

Все частіше виявляється затребуваним використання позикових і дистанційних трудових відносин (телероботи), коворкінгу, аутстафінгу, фрілансу, як різновидів неформальних відносин, які економічно вигідні, ефективні в кризових ситуаціях, популярні серед молоді, допустимі податковим законодавством, але не врегульовані трудовим законодавством.

Звичайно, що головна роль у затвердженні позитивних форм неформальних трудових відносин, у їх формалізації, як і в нівелюванні соціальних наслідків їх негативних форм, належить державі, яка зобов'язана реагувати на зміни, які відбуваються на ринку праці та створювати необхідні умови для активізації економічної діяльності в країні.

25 лютого уряд подав до парламенту проект закону № 5161 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості». Проект розроблений Міністерством економіки та має на меті врегулювати питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, зокрема фрілансерів, забезпечити гнучкість у виборі організації трудових відносин, посилити мобільність працівників при реалізації права на працю. Це питання є нагальним для України, адже трансформація економічних відносин, яка пов'язана з прискоренням науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активізувала стрімке поширення нестандартної зайнятості в Україні.

Висновки

економіка зайнятість нанотехнологія праця

Отже, нанотехнології можна сміливо розглядати як один із найбільш перспективних напрямків науково-технічного розвитку на майбутні десятиліття. Одна з головних переваг галузі нанотехнологій - її мультидисциплінарність, що надає продуктам нанотехнологій широкий простір для їх застосування. Як наслідок, майже в усіх країнах світу продовжують робити все більші інвестиції в цю галузь, укладаються партнерські відносини між науково-дослідними інститутами та комерційними компаніями. Звичайно широке запровадження нанотехнологій є далекосяжним, але рання оцінка наслідків нанотехнологій для праці має вирішальне значення як для підготовки відповідної робочої сили, так і для розробки політики для подолання руйнівних соціальних наслідків, які можуть виникнути. І чи приведуть нові технології до безробіття та зростання нерівності у довгостроковій перспективі, залежить не лише від самих технології, а й від існуючих інститутів влади та ролі державної політики у цій сфері.

Список використаних джерел

1. Dorocki, S., & Kula, A. (2015). Przestrzenne zrфznicowanie nanotechnologii w Europie [Spatial diversity of development nanotechnology in Europe]. Prace Komisji Geografii Przemyslu Polskiego Towarzystwa Geograficznego, 29 (1), 27-41.

2. Іванов С.М. та Карасюк В. В. Право та інновації. № 3 (11). 2015. C. 28-38

3. Культурная эволюция: как изменяются человеческие мотивации и как это меняет мир / Рональд Инглхарт ; пер. с англ. С. Л. Лопатиной, под ред. М. А. Завадской, В. В. Косенко, А. А. Широкановой, научн. ред. Э.Д. Панарин. Москва: Мысль, 2018. 347с. [Електронний ресурс]

4. Герасименко О. О. Управління працею в умовах становлення нової економіки: підходи та механізми. Соціально-трудові відносини: теорія та практика: зб. наук. Праць. ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана»; голова редкол. А. М. Колот. 2012. № 2(4). С. 154-160.

5. Alena Zukersteinova. Skill needs in emerging technologies: nanotechnology. European Centre for the Development of Vocational Training.

6. Noela Invernizzi. Nanotechnology between the lab and the shop floor: what are the effects on labor? Springer Science Business Media B.V. 2011.

7. Людський розвиток в Україні. Інноваційні види зайнятості та перспективи їх розвитку (кол. моногр.) / за ред. Е.М. Лібанової; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. К., 2016. 328 с.

8. Kluve J., Rani U. A review of the effectiveness of Active Labour Market Progammeswith a focus on Latin America and the Caribbean. - Geneva: ILO, 2016

9. EU Network of Public Employment Services: Strategy to 2020 and Beyond. 2018.

10. Рудакова С.Г. Впровадження гнучких форм зайнятості на підприємствах України. [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru