Інвестиції та земельна реформа в сільському господарстві в Україні

INVESTMENTS AND LAND REFORM IN AGRICULTURE OF UKRAINE

Purpose. The purpose of the paper is to identify trends and factors of investment in agriculture in Ukraine in the period 2014-2019 and the impact of land reform, expected liberalization of the trade of agricultural land on the of investment in agriculture.

Methodology / approach. We used for the research such methods as logical operations (analysis, synthesis, generalization, induction, deduction) - to determine the trends of investment, to make conclusions about the impact of land reform on investment; indices - to identify quantitative changes in nominal and real investments, factors impact; trend analysis - to identify the main tendencies of changes, build the functions of the investment trend in different periods, factors and correlation analysis -- to identify the main factors and the density of relationships, the dependence of investment on the factors (profit, prices, interest rates); graphic - for visual presentation of investment dynamics. The research was performed on the basis of statistical data of the State Statistics Service of Ukraine, the National Bank of Ukraine, statistical and financial reports of agricultural enterprises of Kharkiv region and data of own observations for 2014-2019 (for the calculation of indices of some indicators and correlation coefficients data of2009-2019 was used).

Results. The function of the trend, which reveals the general direction of change in annual volumes of investment in agriculture in 2014-2019 in Ukraine, was defined. The main factors influencing the investment process were revealed: rising prices for agricultural products, low level of disparity in prices for agricultural products and material and technical resources, export orientation of production and favorable for exporters dynamics of the national currency, agroinnovation, profitability of agricultural production. However, the effect of revealedfactors does not explain the decrease of investment in 2019. The study showed that expectations of changes in the legislation on agricultural land sales had a negative impact on the dynamics of investment in agriculture in Ukraine. To maintain the trend of increasing investment in agricultural production, its technical and technological renewal, it is important to implement a set of legal, economic, technical and organizational measures that will ensure quality of reform of land relations.

Originality / scientific novelty. Revealing the dynamics of investmenti in agriculture in Ukraine and identification of the most significant factors influencing them in 2014-2019 were further developed. Changes of the annual volume of investment under the influence of expectations of the introduction of the land market in Ukraine are estimated. It is proved that while the ownership rights on the agricultural land remain unclear and uncompleted, it is impossible to assert about the grounds for improving the efficiency of land use, increasing investment in agriculture due to the abolition of the moratorium on land sales. The duration of the lag of the impact of land reform on increasing investment in agriculture will depend on the quality of institutions of land use and land market.

Practical value / implications. The results of the study can be used in management at both micro and macro levels to forecast the volume of investment in agriculture, develop measures to stimulate investment and deepening land reform.

Key words: investment, agriculture, profit, price, land reform, Ukraine.

Постановка проблеми

Інвестиції є ключовим фактором забезпечення економічного зростання та інновацій, підвищення продуктивності виробництва, зростання доходів населення, сталого розвитку економік. Важливе значення сільського господарства для досягнення цілей сталого розвитку, передбачених резолюцією ООН «Трансформація нашого світу: програма дій зі сталого розвитку 2030» [1], підкреслюють експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), розглядаючи його як фундаментальну ланку, що поєднує населення та планету [2, с. 5]. Інвестиції в сільському господарстві, доводять вони, важливі, оскільки сприяють економічному зростанню та скороченню бідності, продовольчій безпеці та сталому природокористуванню [3, с. 4].

Обсяги інвестицій, їх структура є залежними від багатьох чинників. Після глобальної фінансової кризи в період (2013-2018 рр.) експерти Світового банку відзначають слабкість інвестиційної активності у світовому господарстві, та доводять, що левова частка зниження темпів зростання продуктивності в цей період як у розвинутих економіках, так й економіках, що розвиваються, припадає на уповільнення інвестицій [4]. З розгортанням пандемії очікування інвестиційної активності більшості експертів є песимістичними. Але на фоні загальносвітових тенденцій спостерігаються відмінності в динаміці інвестицій у різних країнах та різних галузях.

Сільське господарство посідає особливе місце в галузевій структурі української економіки. Забезпечуючи в середньому 12 % валової доданої вартості країни (2016-2019 рр.), воно відграє ключову роль у гарантуванні продовольчої безпеки, разом із харчовою промисловістю створює 40 % вартості товарного експорту країни.

Інвестування в сільському господарстві в Україні має забезпечити його техніко-технологічне оновлення, підвищення факторної продуктивності, конкурентоспроможність продукції галузі на внутрішньому та зовнішньому ринках, сталий розвиток аграрного сектора в цілому. За нашою оцінкою, коефіцієнт кореляції між інвестиціями та вартістю випуску в сільськогосподарських підприємствах дорівнював для періоду 2010-2019 рр. 0,960, що підтверджує тісний прямий зв'язок між обсягами виробництва в сільському господарстві та інвестиціями. Інвестиційна активність і в сільському господарстві є дуже чутливою до багатьох чинників: макроекономічних умов, політичної стабільності, стану інституцій, розвитку інфраструктури, інноваційного потенціалу, прибутковості окремих виробництв і фінансових інструментів. Очікувані зміни у відносинах власності на такий важливий фактор сільськогосподарського виробництва, як земля, не можуть не впливати на інвестиційну динаміку в галузі. Дослідження тенденцій, чинників впливу, взаємозалежностей інвестування в сільському господарстві та земельної реформи створює необхідний науковий фундамент для прийняття обґрунтованих управлінських рішень як на мікро, так і на макрорівнях, прогнозування можливих змін у розвитку галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти інвестування в сільському господарстві розглянуто в працях багатьох науковців. Так, Ю. Лупенко, О. Захарчук [5], проаналізувавши статистичні дані за 20102017 рр., доводять, що капітальні інвестиції у виробництво сільськогосподарської продукції зростають високими темпами, інвестори віддають перевагу інвестиційно привабливому сільському господарству внаслідок його високої прибутковості. У їхньому дослідженні встановлено значні регіональні диспропорції в розподілі інвестицій у сільське господарство, та попри позитивну динаміку, темпи нарощення інвестиційного забезпечення ще не відповідають визначеній потребі сільського господарства в капітальних інвестиціях [5]. А. Калашніков, О. Гуторов запропонували систему показників оцінки інвестиційного забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств та методичних підхід до оцінювання впливу факторів на нього з урахуванням часового лагу [6; 7]. М. Кісіль обґрунтовано підкреслив, що «подальший розвиток аграрного сектора має здійснюватися на основі інвестицій, що зумовлює необхідність у проведенні їх постійних та системних досліджень» [8, с. 94].

У статті групи авторів [9] доводиться, що протягом 2013-2017 рр. внаслідок інвестування відбувалося реальне нагромадження капіталу в сільському господарстві України, що мало позитивний вплив на капіталоозброєність і продуктивність праці в галузі.

У публікаціях Т. Мацибори розкриваються основні тенденції розвитку інвестиційної діяльності в аграрному секторі у 2010-2018 рр., детально проаналізовано джерела її фінансування, проведено оцінку інвестиційної привабливості виробництва різних видів сільськогосподарської продукції та сільськогосподарського виробництва різних регіонів України [10-11]. Т. Мацибора доводить, що більш привабливим для інвесторів є виробництво продукції галузей рослинництва, серед якої зернові та олійні культури, значна частка яких експортується, також ягоди, плоди та виноград; найпривабливішим для інвесторів в Україні серед тваринницьких галузей є виробництво яєць [10]. Оцінка ж інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств різних регіонів України свідчить про значні регіональні диспропорції в розподілі капітальних інвестицій [11].

М. Швайко, Л. Гребенюк доводять, що в Україні інвестиційний клімат залишається ще несприятливим, і визначають фактори, що зумовлюють його якість, до яких віднесли соціальні, інституційні, економічні, інтеграційні й техногенні. Але коло ключових інструментів поліпшення якості інвестиційного клімату України обмежили податковими, бюджетними, грошово-кредитними інструментами та інструментами валютного регулювання [12].

У публікації закордонних науковців С. Маарт-Нолк (S. Maart-Noelck) та О. Массхофф (O. Musshoff) проаналізовано інвестиційну поведінку фермерів і доводиться, що ні класична інвестиційна теорія, ні теорія реального опціону не пояснюють повністю прийняття фермерами рішень стосовно інвестування, які враховують досвід попереднього інвестування та очікувану цінність майбутніх активів [13]. Т. Скеваз (Т. Skevas), Ф. Ву (F. Wu), З. Гуан (Z. Guan) визначили оптимальну траєкторію інвестування в капітальні активи та порівняли її із фактичним інвестуванням у голландських молочних фермах, що дало підстави стверджувати про надлишок інвестицій [14]. Але в цих дослідженнях не враховується вплив очікувань запровадження ринку землі на інвестиційні рішення та рівень інвестиційного забезпечення в нестабільній економіці в пореформений період.

О. Гудзь, П. Стецюк доводять, що специфікою економічного середовища діяльності вітчизняних підприємств є обмеженість власних фінансових ресурсів, низький рівень капіталізації банківської системи та дефіцит довгострокових кредитних ресурсів, що зумовлює необхідність трансформації системи управління фінансовими, у тому числі інвестиційними ресурсами, підприємств [15]. До дослідження окремих проблемних питань фінансових відносин за участі сільськогосподарських підприємств звернулася й інша група науковців, які обґрунтовують необхідність виділення коштів фінансової підтримки сільськогосподарським підприємствам і забезпечення контролю за цільовим використанням наданих коштів для активізації інвестування [16].

А. Михайлов акцентував увагу на використанні різних фінансових інструментів для формування інвестиційних ресурсів сільського господарства [17]. Зокрема, ним виявлено, що найбільшого поширення за останні роки серед внутрішніх фінансових інструментів отримали банківське кредитування, форвардні закупівлі, аграрні розписки та лізингові послуги. Але він підкреслює, що набір фінансових інструментів різниться залежно від розмірів сільськогосподарських підприємств, їх приналежності до агрохолдингів. Різницю в можливостях доступу та акумуляції інвестиційних ресурсів сільськогосподарських товаровиробників різних розмірів доводять й інші науковці [18; 19].

Значна увага була приділена в наукових публікаціях банківським кредитам як інвестиційним ресурсам для сільського господарства. Зокрема, у статті О. Рожко та інших дослідників проаналізовано роль банківського кредитування в інвестиційному забезпеченні сільського господарства та доводиться, що збільшення номінальних обсягів кредитування сільськогосподарських виробників після 2013 р. відбувалося внаслідок високих темпів інфляції та зниження курсу національної валюти, у той час як реальні обсяги не мали помітної позитивної динаміки, також банківські кредити становили незначну частку в джерелах фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств [20]. М. Коваленко, Т. Маренич, О. Накісько, М. Сікало акцентують увагу на гострому «грошовому голоді», який відчувають нині представники вітчизняного малого та середнього агробізнесу, та наголошують на важливості інвестування в модернізацію інфраструктури ринку зерна країни [21].

О. Криницька, О. Ніколюк, С. Плотницька та Ю. Левчук доводять доцільність інвестиційного забезпечення розвитку дієвого ринку землі в Україні на основі необхідності активізації іпотечних відносин [22]. Ю. Лупенко, А. Гуторов та О. Гуторов приділили увагу інвестиційному забезпеченню інтеграційних формувань у сільському господарстві в Україні [23]. О. Гафурова, В. Єрмоленко та І. Єрмоленко визначили низку економіко- правових проблем сільськогосподарського кредитування, пов'язаних із скороченням і декларативністю його державної підтримки [24]. М. Федишин, М. Марич, А. Абрамова доводять важливість кредитних чинників для зростання реального сектора в умовах економічної нестабільності [25]. О. Думанська приходить до висновку про погіршення якості кредитного портфеля українських аграріїв, у якому зростає питома вага короткострокових кредитів, та підкреслює значення банківського кредитування як важливого джерела фінансового забезпечення інноваційних процесів в АПК [26]. С. Мосс (C. Moss) та Д. Суґ (D. Sug) оцінили вплив регулювання банків на вартість і доступність для сільськогосподарських виробників кредитів [27].

А. Блекмен (A. Blackman) підкреслює, що в країнах, які розвиваються, інвестори мають низку обмежень щодо інвестування в нові технології, які є навіть високоприбутковими й знижують коливання результатів діяльності в сільському господарстві [28]. Результати дослідження Дж. Чаваса (J. Chavas) доводять взаємозв'язок між тимчасовою невизначеністю й трансакційними витратами (зокрема, витратами на узгодження) та їх впливом на поведінку виробників і рішення щодо інвестування в сільському господарстві [29].

Багато науковців відзначають, що для потреб технічного переоснащення, реконструкції та розширення виробництва, нарощування випуску конкурентоспроможної продукції, реалізація якої призведе до зростання доходів і прибутку підприємства, власних джерел інвестицій сільгоспвиробників недостатньо [11; 21; 26; 30]. Збільшення обсягів і здешевлення банківського кредитування як джерела фінансових ресурсів для сільського господарства пов'язують із реформуванням відносин власності на землю, становленням ринку землі.

За визнанням Ц. Лермана, приватна власність на сільгоспугіддя є нормою ринкової економіки, а стимули, що нею створюються, є одним із факторів підвищення ефективності сільського господарства [31].

Відзначаючи істотні коливання річних обсягів інвестування в сільському господарстві, О. Ходаківська, О. Могильний вважають передчасними висновки про те, що причиною цього є відсутність ринкового обігу земельних ділянок, і зазначають, що його відсутність не завадила залученню інвестиційних ресурсів вітчизняними компаніями шляхом публічного розміщення акцій на IPO на зарубіжних біржових майданчиках. Але науковці визнають значний потенціал кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення, який може становити майже 14 млрд грн. [30].

Л. Молдован обґрунтовує базові напрями формування інституціонально - правового середовища, спрямованого на запобігання розвитку в Україні олігархічно-латифундистської системи землекористування [32], та пропонує прийняти Закон України «Про Кодекс сталого агрогосподарювання» й обмежити збільшення власних банків земель діючих агропромислово-торгових компаній, а також поліпшити умови для розвитку селоутворюючих підприємств і фермерських господарств.

У працях західних науковців приділяється увага особливостям вже функціонуючого ринку землі та ціноутворення на фермерські земельні ділянки. Зокрема, Т. Бейкер (Т. Baker), М. Боехлі (M. Boehlje), М. Лангемейер (М. Langemeier) розглянули зв'язок між поточними цінами на земельні ділянки для фермерства та їх інвестиційною привабливістю [33]. Т. Куете (T. Kuethe), Д. Оппендахл (D. Oppendahl) перевірили відповідність тенденцій формування вартості земельних ділянок адаптивним, раціональним та екстраполяційним очікуванням [34]. Ці дослідження є цінними для подальшого прогнозування інвестицій і підтвердження тісного зв'язку між доступністю й умовами кредитування інвестиційної діяльності в сільському господарстві та земельною реформою, але формування ринку землі в Україні перебуває ще лише на початковому етапі.

На модернізації державної аграрної політики при запровадження такої її важливої складової частини, як обіг земель, наголошують П. Саблук, Ю. Лузан [35]. Необхідність комплексного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, «закріплення необхідних стимулів й обмежень регулювання земельної власності, створення відповідних умов для розвитку сільських територій» підкреслюють М. Гладій, Ю. Лузан [36, с. 6].

Але нові виклики інституційних реформ, зміни в глобальному економічному просторі зумовлюють необхідність продовження наукових досліджень у напрямі уточнення динаміки інвестицій у сільське господарство та можливого впливу реформування земельних відносин на інвестування.

Мета статті

Метою статті є ідентифікація тенденцій і чинників інвестицій у сільському господарстві в Україні в період 2014-2019 рр. та впливу заходів земельної реформи із лібералізації обігу земель сільськогосподарського призначення на обсяги інвестування в сільському господарстві.

Гіпотеза дослідження заснована на виявлені особливостей динаміки інвестицій у сільське господарство в Україні, чинників впливу на обсяги інвестицій та перевірці очікувань щодо їх збільшення внаслідок поглиблення земельної реформи.

У дослідженні використані такі методи, як логічні операції (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція) - для визначення особливостей тенденцій в інвестуванні, індексний - для виявлення кількісних змін у номінальних і реальних обсягах інвестицій, чинниках впливу; трендовий аналіз - для визначення тенденцій змін і побудови функцій тренду інвестицій у різні періоди, факторний і кореляційний аналіз - для виявлення чинників і щільності зв'язку та залежностей обсягів інвестицій від них (прибутку, цін, ставки відсотка, державної підтримки); графічний - для візуальної презентації динаміки інвестицій.

Дослідження виконували на основі статистичних даних Державної служби статистики України, Національного банку України, звітності сільськогосподарських підприємств Харківської області та даних власних спостережень за 2014-2019 рр. (для розрахунку індексів окремих показників враховували дані за 2013 р., а окремих коефіцієнтів кореляції - за 20092019 рр.).

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналіз статистичних даних підтвердив, що протягом 2014-2018 рр. обсяги інвестицій у сільському господарстві в Україні щорічно збільшувалися (табл. 1).

Таблиця 1

Капітальні інвестиції, чистий прибуток і вартість основних засобів у сільському господарстві в Україні