Формування капіталу підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Суть і значення капіталу

2. Сутність власного капіталу підприємств

3. Джерела формування капіталу підприємств

4. Особливості становлення та розвитку акціонерних товариств в Украі?ні

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Сучаснии? розвиток економіки Украі?ни зумовлює необхідність забезпечення стіи?кого функціонування суб'єктів господарювання та підвищення рівня життя населення, що передусім пов'язане з відновленням ефективності процесів виробництва та обігу капіталу. Саме капітал посідає одне з головних місць у системі соціально-економічних і політичних відносин суспільства. Через недосконале управління капіталом на макро- та мікрорівнях, внаслідок наявності об'єктивних і суб'єктивних причин, економіка Украі?ни досить повільно долає кризовии? стан. Прискорити процес виходу з кризи вітчизняних АТ можливо за допомоги ефективного управління і?х капіталом. Тому в сучасних умовах процес формування капіталу, оптимізація и?ого структури, встановлення раціонального співвідношення різних джерел фінансування та якість управління капіталом набувають особливого значення.

Капітал АТ є головним вимірником и?ого ринковоі? вартості. Дотримуючись певних пропорціи? власного і позиченого капіталів, можна забезпечити необхіднии? рівень фінансовоі? автономіі?, рентабельності, а також максимізувати ринкову вартість АТ.



1. Суть і значення капіталу

У більшості краі?н світу велика увага приділяється дослідженню капіталу, що виник як закономірнии? результат процесу еволюціі? приватноі? власності. Очевидно, що об'єднання кількох індивідуальних капіталів і створення на і?хніи? основі асоціи?ованого стало суттєвим поштовхом для дослідження ученими суті власного капіталу.

Більшість представників економічних шкіл намагалися відкрити закони виникнення і розподілу суспільного багатства. Проблема визначення суті капіталу, особливостеи? и?ого формування заи?має центральне місце в цих дослідженнях представників різних шкіл і має довгу історію. Утім, незважаючи на велику кількість досліджень, і в сучасніи? економічніи? науці немає однозначного трактування поняття «капітал». При цьому з певною періодичністю (наи?частіше під впливом кризових явищ і відповідного зниження рівня життя населення) виникають дискусіі? щодо розподілу доходу від використання капіталу та соціальних наслідків такого розподілу.

Ще у ХІХ столітті професор Оксфордського університету Н. Сеніор писав: «...Капітал отримав настільки різноманітні визначення, що можна запитати себе: чи має це слово значення, яке було б сприи?няте всіма?».

Термін «капітал» походить від латинського «capitalis», що означає основнии?, головнии?, ґрунтовнии?, дуже важливий. Пізніше в німецькіи? і французькіи? мовах цим терміном стали називати основне маи?но, основну суму коштів. Можливо, саме тому дуже часто при аналізі суті капіталу починають говорити про основнии? капітал. Такии? підхід не завжди є виправданим, тому що капітал має різні форми прояву і ме- ханізми функціонування та обороту.

У міру розвитку економічноі? думки поняття «капітал» наповнювалось конкретним змістом, якии? відповідав панівніи? парадигмі економічного розвитку суспільства. Серед економістів немає єдності щодо визначення такоі? важливоі? економічноі? категоріі?, як капітал, дотепер не запропоновано універсального визначення капіталу, що відповідало б потребам як теоріі?, так і практики.

Першим трактуванням капіталу, яке виникло за античних часів в Європі, можна вважати и?ого розуміння як головного багатства. З поширенням комерціи?ноі? діяльності головним багатством стали вважатися гроші, у побутовому житті капітал став і?хнім синонімом, але поряд з цим у роботах тодішніх мислителів сформувався і першии? науковии? підхід до трактування капіталу. Під капіталом стали розуміти певну грошову суму, яка надана в позику і приносить відсотки. Таке наукове трактування капіталу, поряд з іншими, зберігалося маи?же до кінця ХІХ століття.

Погляди економістів на капітал різноманітні, але всі вони єдині в одному: капітал асоціюється із здатністю приносити дохід. Наведені вище визначення капіталу підприємства характеризуються тим, що більшість західних і певна частина вітчизняних науковців визначають сутність капіталу, беручи за першооснову и?ого матеріальноречовии? зміст, інша частина науковців пояснює и?ого сутність через суспільну форму, а саме через економічні відносини між людьми. Проте прии?няття однієі? з цих протилежних позиціи? означає свідоме збіднення теоретичноі? сутності капіталу підприємства, що у практичніи? господарськіи? діяльності призведе до хибних управлінських рішень. У понятті капіталу матеріально-речовии? зміст, з одного боку, і соціально-економічна форма - з другого, виступають в єдності і взаємодіі?. Таким чином, уточнюючи вищезазначене, може бути так сформульовано сутність капіталу: капіталом є фонд економічних ресурсів у формі будівель, споруд, земельних ділянок та інших засобів виробництва, а також робочоі? сили, товарів, грошеи?, цінних паперів, різних об'єктів інтелектуальноі? власності, що авансовані в господарську діяльність підприємства з метою отримання прибутку [10].



2. Сутність власного капіталу підприємств

Історично появу власного капіталу можна пояснити виникненням акціонерноі? форми власності, що з'явилася як механізм інтеграціі? та концентраціі? капіталу.

Відповідно до НП(С)БО 1 [1] та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операціи? підприємств і організаціи? [2] власнии? капітал містить 7 складових (Рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура власного капіталу підприємства [1,2].

Основнии? елемент власного капіталу - зареєстровании? капітал, якии? власне використовується при характеристиці фінансового стану підприємства. Зареєстровании? капітал залежно від організаціи?но-правовоі? форми підприємства може включати: статутнии? капітал, паи?овии? капітал, іншии? зареєстровании? капітал, внески до незареєстрованого статутного капіталу.

Статутнии? капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Статутнии? капітал акціонерного товариства - це сума акціи? акціонерів рівноі? номінальноі? вартості. Згідно з чинним законодавством мінімальнии? розмір статутного капіталу регламентовании? тільки для господарських товариств, а також деяких специфічних видів діяльності, пов'язаних з фінансовими операціями.

Також сьогодні існує ряд проблем, безпосередньо пов'язаних з бухгалтерським обліком операціи? з формування власного капіталу. Так, одним з основних документів, що регулюють діяльність господарських товариств, є Господарськии? Кодекс Украі?ни. Зокрема, особливу увагу в Кодексі приділено проблемам формування статутного капіталу акціонерного товариства, а також обумовлено право суспільства на існування, якщо и?ого діяльність протягом тривалого часу є збитковою. Згідно частині четвертіи? ст. 144 Кодексу, передбачено, що, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, то воно зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни в статуті в встановленому законодавством порядку. Зазначена вимога цілком коректна, адже в такому випадку у підприємства немає маи?на, щоб гарантувати дотримання інтересів кредиторів навіть у мінімальному обсязі, тобто в обсязі статутного капіталу.

Капітал у дооцінках узагальнює інформацію про дооцінку об'єктів необоротних активів та фінансових інструментів, уцінку таких об'єктів в межах сум раніше проведених дооцінок.

Додатковии? капітал складається із емісіи?ного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акціи? власноі? емісіі? за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акціи? власноі? емісіі?, які на дании? момент не розміщені серед акціонерів. Вилучении? капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплении? за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучении? капітал повинен бути перепродании? або анульовании?.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за р ахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідаціі? підприємства,виплачуються дивіденди за привілеи?ованими акціями тощо.

Чинним законодавством передбачено право для акціонерних товариств формувати резервнии? капітал у розмірі не менше ніж 15 % статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервнии? капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 % суми чистого прибутку товариства за рік.

Нерозподілені прибутки - це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансовоі? діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілении? прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу [3].

Функціонування капіталу підприємства у процесі и?ого виробничого використання характеризується процесом постіи?ного кругообігу. Кожен завершении? оборот капіталу складається з низки стадіи? (рис. 2.2).

Отже, у процесі кругообігу власнии? капітал підприємства проходить три стадіі?. На першіи? стадіі? власнии? капітал у грошовіи? формі інвестується в певні активи (оборотні і необоротні), перетворюючись тим самим у виробничу форму. На другіи? стадіі? виробничии? капітал у процесі виробництва продукціі? перетворюється в товарну форму (включаючи і форму виробничих послуг). На третіи? стадіі? товарнии? капітал у міру реалізаціі? вироблених товарів та послуг знову перетворюється у грошовии? капітал.

Рис. 2.2. Рух власного капіталу підприємства у процесі и?ого кругообігу

власний капітал акціонерне товариство

Для здіи?снення нормального відтворювального процесу кожна з трьох стадіи? кругообігу капіталу має однакове значення. Проте з позиціі? керівника підприємства більша частина капіталу має перебувати у фінансовіи? (грошовіи?) формі. Обґрунтування такого становища було дано ще Дж. Кеи?нсом, якии? пропонував ураховувати такі фактори:

? трансакціи?нии? мотив - потреба в коштах для забезпечення не- перервного кругообігу капіталу;

? мотив перестраховки - бажання мати частину капіталу в наи?більш ліквідніи? формі на випадок непередбачуваних ситуаціи?;

? спекулятивнии? мотив - бажання мати частину капіталу в наи?більш ліквідніи? формі для отримання спекулятивного зиску;

? мотив економіі? - висока ціна кредиту змушує керівників підприємств ефективніше використовувати власнии? капітал і не брати кредит у банку.

Слід зазначити, що власнии? капітал акціонерних товариств має низку позитивних ознак:

* по-перше, простота залучення. Пояснюється тим, що рішення з приводу збільшення власного капіталу прии?мається безпосередньо и?ого власниками і менеджери без потреби отримання згоди від інших суб'єктів господарювання;

? по-друге, більш висока властивість приносити прибуток у всіх сферах діяльності акціонерних товариств. Тобто при и?ого використанні немає потреби у сплаті позикового процента, і рішення про виплату дивідендів та і?хніи? розмір прии?матимуть власники цього капіталу;

? по-третє, забезпечення фінансовоі? стіи?кості акціонерних това- риств та і?хньоі? платоспроможності в довгостроковому періоді [4];

? по-четверте, власнии? капітал є фінансовою основою підприємства;

? практично безмежна можливість залучення індивідуальних капіталів від окремих вкладників і формування такоі? складовоі?

власного капіталу, як статутнии? капітал. Одночасно власнии? капітал має певні недоліки:

? обмеженість обсягу залучення, а отже, і можливостеи? істотного

розширення операціи?ноі?, фінансовоі? та інвестиціи?ноі? діяльності підприємства в періоди сприятливоі? кон'юнктури ринку на окремих етапах и?ого життєвого циклу;

? висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу;

? невикористовувана можливість збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок залучених (позикових) коштів. Без залучених коштів неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансовоі? рентабельності підприємства над економічною [5];

? ускладнення управління власним капіталом.

Доцільно виділити такі функціі? власного капіталу акціонерних товариств.

1. Інвестиціи?на функція. На момент створення акціонерного товариства власнии? капітал у формі статутного капіталу забезпечує підприємство необхідними коштами для започаткування и?ого фінансовогосподарськоі? діяльності.

2. Мобільна функція. Протягом поточноі? діяльності підприємства власнии? капітал легко перетворюється в и?ого основні засоби, наприклад, придбання необхідних для акціонерного товариства будівель, автомобілів, або інші види цінностеи?.

3. Захисна функція. Здіи?снюється захист фінансових інтересів акціонерів за рахунок одержання ними дивідендів на акціі?. Нарахування дивідендів здіи?снюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера у статутному капіталі.

4. Регулятивна функція. Власнии? капітал є певним регулятором інвестиціи?ноі? та інноваціи?ноі? діяльності акціонерного товариства. А це інколи пов'язано з використанням таких складових власного капіталу, як нерозподілении? прибуток і додатковии? капітал, котрии? можна отримати в результаті додатковоі? емісіі? акціи?.

5. Репрезентативна функція. Значнии? розмір власного капіталу акціонерного товариства збільшує довіру до нього акціонерів, кредиторів, інвесторів та постачальників і навпаки.

6. Контрольна функція. Реалізація зазначених функціи? у процесі управління власним капіталом акціонерних товариств, природно, супроводжується здіи?сненням контролю за формуванням і використанням власного капіталу.

7. Функція забезпечення розвитку. Власнии? капітал виступає джерелом отримання прибутку, тобто потрібних коштів для ефективного функціонування та розвитку акціонерного товариства.

8. Резервна функція. Власнии? капітал у разі виникнення непередбачуваних негативних ситуаціи? (втрати активів, отримання збитків) виступає надіи?ним засобом захисту, якии? дозволяє без перебоі?в здіи?снювати поточну фінансово-господарську діяльність. Тобто коли сформованих резервів недостатньо для покриття збитків, то вони покриваються за рахунок статутного капіталу, а не за рахунок позичених коштів.

Якщо характеризувати капітал за и?ого місцем, особливостями і характером використання, формами прояву, то можна провести певну класифікацію (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Класифікація капіталу підприємства

Класифікаціи?на ознака	Види капіталу
За рівнем залучення в економічнии? процес	Капітал, якии? використовується в економічному процесі Капітал, якии? не використовується в економічному процесі
За сферами використання	Капітал, використовувании? у реальному секторі економіки Капітал, використовувании? у фінансовому секторі економіки
За організаціи?но-правовими формами використання	Акціонернии? капітал Паи?овии? капітал Індивідуальнии? капітал
За особливостями функціонування у процесі кругообороту	Капітал у грошовіи? формі Капітал у виробничіи? формі Капітал у товарніи? формі
За напрямами використання в господарськіи? діяльності	Капітал як інвестиціи?нии? ресурс Капітал як виробничии? ресурс Капітал як кредитнии? ресурс
За термінами використання	Капітал, що використовується в довгостроковому періоді Капітал, що використовується в короткостроковому періоді
За напрямами використання в господарськіи? діяльності	Капітал як інвестиціи?нии? ресурс Капітал як виробничии? ресурс Капітал як кредитнии? ресурс
За особливостями використання в інвестиціи?ному процесі	Первинно інвестовании? капітал Реінвестовании? капітал
За особливостями використання	Основнии? капітал, оборотнии? капітал

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, а и? різноманіттям гранеи?, у яких він виступає. У вітчизняніи? літературі поняття власного капіталу досить часто трактують як чисті активи підприємства. Так, А. Н. Азріліян, А. Б. Борисов, І. О. Бланк, Л. Г. Гіляровська, В. В. Ковальов, Віт. В. Ковальов, М. І. Ку- тер, Є. В. Негашев, С. В. Мочернии?, Б. А. Раи?зберг ототожнюють власнии? капітал із чистими активами підприємства [6].



3. Джерела формування капіталу підприємств

Наявність достатнього розміру власного капіталу - неодмінна умова успішного функціонування акціонерного товариства незалежно від сфери діяльності та галузевоі? специфіки. Діи?сно, діяльність будь-якого підприємства є можливою лише за наявності джерел фінансування, які відрізняються одне від одного за своєю економічною суттю, способами і принципами виникнення, привабливістю з погляду того чи іншого учасника ринку и? деякими іншими особливостями.

Основою формування фінансовоі? бази підприємств є власнии? капітал, ефективне використання якого сприяє створенню и? розвитку внутрішніх і зовнішніх джерел и?ого формування. Утворення джерел власного капіталу акціонерних товариств визначається низкою факторів, основними серед них є: теоретична і практична можливість залучення власного капіталу з різних джерел; галузева належність акціонерного товариства; специфіка господарськоі? діяльності підприємства; новостворене чи діюче акціонерне товариство; стратегічні цілі и? поточні завдання підприємницькоі? діяльності; різна вартість елементів власного капіталу, що залучається з різних джерел; додаткові витрати, пов'язані з емісією корпоративних цінних паперів; проектні чи фактичні розміри акціонерного товариства; обсяг і структура власного капіталу підприємства, що формується; кон'юнктура ринку товарів та капіталу; податкове навантаження на акціонерне товариство; рівень рентабельності власного капіталу; стадія життєвого циклу акціонерного товариства; стан виробничо-збутовоі? та фінансовоі? діяльності підприємства; фаховість фінансового менеджменту підприємства і рівень економічноі? освіченості загального керівництва акціонерним товариством; потреба в інвестиціи?них ресурсах - необхідність фінансування інвестиціи?них проектів відповідно до економічноі? стратегіі? підприємства; загальноекономічна і політична ситуація у краі?ні.

Життєздатність створеного акціонерного товариства багато в чому залежить від и?ого спроможності формувати власнии? капітал у достатньому обсязі. Це може бути забезпечено за рахунок використання зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування.

Критеріями і?хнього вибору є:

? необхіднии? розмір власного капіталу для здіи?снення фінансово-господарськоі? діяльності акціонерного товариства;

? можливі зміни у складі елементів власного капіталу з метою визначення и?ого оптимальноі? структури;

? можливості фондового ринку (здатність ринку поглинути нову

емісію акціи?);

? права, можливості и? інтереси наявних акціонерів акціонерного

товариства;

* ступінь надіи?ності прогнозів щодо маи?бутнього прибутку акціонерного товариства.

Рис. 3.1. Джерела формування власного капіталу новоствореного АТ

Приріст власного капіталу здебільшого стимулює розвиток, розширення сфери діяльності підприємства, визначаються нові напрями, територіі?, встановлюються контакти нового рівня. Проте збільшення власного капіталу призводить не тільки до позитивних моментів: з'являється більше труднощів з управлінням, частина капіталу може нераціонально використовуватися.

У процесі господарського розвитку в акціонерного товариства виникає потреба у прирості капіталу, якии? забезпечує формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, які, залежно від місця формування, поділяють на зовнішні і внутрішні. Деякі дослідники ототожнюють власні джерела капіталу з внутрішніми, а позикові - зі зовнішніми [7].

Так, зовнішні джерела формування власного капіталу формуються за межами підприємства шляхом залучення на безстроковии? період власних фінансових ресурсів інших юридичних і фізичних осіб. Основною формою залучення власного капіталу із зовнішніх джерел є залучення акціонерного капіталу, спонсорські внески, безоплатно отримані матеріальні і нематеріальні активи, що відображаються в балансі підприємства.

До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать:

? по-перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостеи? фондового ринку;

? по-друге, кошти, що формуються в порядку розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічноі? системи держави (рис. 3.2).

Зовнішні джерела формування власного капіталу дають змогу новостворюваним підприємствам формувати свіи? початковии? власнии? капітал, а чинним суб'єктам господарювання - збільшувати розміри власного капіталу и? удосконалювати и?ого структуру. У ринковіи? економіці наи?більше значення мають джерела власного капіталу, що мобілізуються за рахунок можливостеи? фінансового ринку. У перехідніи? економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

Як вважають Д. Н. Черваньов і Л. І. Неи?кова, збільшення державного фінансування приватних корпораціи? за рахунок зниження самофінансування розглядається в ділових колах як падіння престижу та початок руху до банкрутства. Тому компаніі? прагнуть використовувати державні кошти лише тимчасово, щоб потім знову повернутися до високого рівня самофінансування.

Рис. 3.2. Зовнішні джерела формування власного капіталу АТ

Серед зовнішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств основне місце заи?мають кошти, що надходять за рахунок емісіі? акціи?. Р. А. Герасименко, І. Р. Блажан вважають, що використання додатковоі? емісіі? акціи? як зовнішнього джерела розширення розмірів власного капіталу має здіи?снюватися акціонерними товариствами з урахуванням: залежності і?і? результатів від стану ринку, и?ого кон'юнктури і сформованого рівня цін на ці акціі? попередніх випусків; наявного ризику втрати контрольованого пакета акціи?; можливого зменшення доходів и?ого засновників і наявних акціонерів на інвестовании? в акціонерне товариство капітал; витрат із підготовки та розміщення на ринку додатковоі? емісіі? акціи?. Випуск і реалізація нових акціи? - непопулярнии? захід, оскільки призводить до спаду біржового курсу акціи? на фондовому ринку.

Збільшення власного капіталу за рахунок емісіі? акціи? потрібно визнати одним із способів залучення інвестиціи?: адже відкрите акціонерне товариство за своєю природою орієнтоване на створення капіталу шляхом випуску акціи?. Цією своєю перевагою більшість акціонерних товариств у теперішніи? час не користуються, і в цьому є суть пробле- ми формування власного капіталу акціонерних товариств. У середині 1990-х років капіталовкладення, які фінансувалися шляхом випуску акціи?, становили 0,7% в Японіі?; 4,8% - у Канаді; 5,1% - у Німеччині; 5,5% - у Кореі?; 7,4% - у США; 9,0% - в Італіі?; 12,4% - у Франціі?; 20,9% - у Великобританіі?165.

Залучення власного капіталу із зовнішніх джерел шляхом додатковоі? емісіі? акціи? є складним і дорогим процесом. Тому це джерело формування власних фінансових ресурсів використовують лише в обмежених випадках.

З позиціі? фінансового менеджменту основною метою емісіи?ноі? політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливии? термін.

Порівняно із зовнішніми джерелами фінансування власного капіталу, внутрішні джерела є дешевшим способом отримання додаткового капіталу. І?х залучення вимагає від підприємства менших організаціи?них, часових і фінансових зусиль. Слід зазначити, що внутрішні джерела мають велике значення для формування власного капіталу акціонерних товариств. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються у процесі виробничо-фінансовоі? діяльності підприємства. Тобто це кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після відрахування витрат і обов'язкових платежів і можуть бути використані на інвестування в розвиток господарськоі? діяльності цього підприємства.

Серед внутрішніх джерел формування власного капіталу головне місце належить прибуткові, якии? залишається в розпорядженні акціонерного товариства. Він є основним джерелом фінансування потреб підприємства, які визначаються як споживання і накопичення. Прибуток забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і зростання ринковоі? вартості підприємства.

Слід пам'ятати, що не весь прибуток залишається в розпорядженні підприємства, частина и?ого у формі податків та інших обов'язкових платежів надходить до бюджету. Прибуток, що залишається в розпо- рядженні підприємства, розподіляється рішенням керівництва на потреби накопичення і споживання. Саме пропорціі? розподілу чистого прибутку на накопичення і на споживання визначають перспективи розвитку будь-якого акціонерного товариства.

Підприємство самостіи?но визначає напрями и?ого використання і розмір прибутку, що буде спрямовании? на фінансування інвестиціи?. Так, частина прибутку, яка спрямовується на накопичення, використовується на розвиток господарськоі? діяльності та сприяє зростанню активів підприємства. Частина прибутку, яка спрямовується на споживання, використовується для вирішення соціальних завдань (що за суттю не є джерелом формування капіталу). Можна погодитися з думкою Р. І. Кеннеді, що важливою позитивною якістю нерозподіленого прибутку є те, що він створює додаткові ресурси і, відповідно, активи, які перебувають під контролем керівництва підприємства.

Перевагами використання прибутку як внутрішнього джерела формування власного капіталу акціонерних товариств є: по-перше, він не залежить у коштах від стану ринку; по-друге, він не потребує витрат на залучення коштів; по-третє, він не пов'язании? із ризиком утрати контролю над акціонерним товариством; по-четверте, він забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і зростання ринковоі? вартості підприємства. Проте зазначимо тои? факт, що в наш час частка нерозподіленого прибутку у складі джерел фінансування є незначною (мають місце збитки) через незадовільнии? стан більшості галузеи? економіки Украі?ни та низькоі? рентабельності вітчизняних підприємств.

Другим, не менш важливим внутрішнім джерелом власного капіталу, якии? ще має назву «негрошових» витрат (через те, що платежі за ними здіи?снюються поза періодом, що охоплении? розрахунками прибутку), є амортизаціи?ні відрахування и? суми, які списані за будь-якими іншими статтями і перетворені на капітал.

На основі всіх зазначених джерел формування власного капіталу можна запропонувати і?хню класифікацію у структурі власного капіталу акціонерного товариства (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Класифікація джерел формування власного капіталу акціонерного товариства

Внутрішні і зовнішні джерела формування власного капіталу тісно переплітаються. Утім, це не означає взаємозаміни джерел утворення власного капіталу акціонерних товариств. Слід зазначити: якщо підприємство використовуватиме тільки внутрішні джерела власного капіталу - акціонери можуть не отримати високих дивідендів. Тож у них є підстави позбутися акціи?, що і?м належать, і цим знизити ринкову вартість акціи? та акціонерного товариства в цілому.

Слід зазначити, що власнии? капітал акціонерних товариств фор- мується головним чином за рахунок и?ого мобілізаціі? на фінансовому ринку. Форма и?ого мобілізаціі? - продаж акціи?, дивіденди і проценти за цінними паперами інших емітентів та доходи від операціи? з іноземною валютою. Власнии? капітал може формуватися за рахунок прибутку (від основноі? та інших видів діяльності); індексаціі? основних, оборотних активів та незавершеного капітального будівництва. Акціонерні товариства можуть формувати свіи? власнии? капітал за рахунок надходжень у процесі перерозподілу, все більшу роль серед яких відіграють виплати страхових відшкодувань.

Групування власного капіталу за джерелами и?ого формування представлено в табл. 3.1. Слід зазначити, що сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного з підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчии? капітал).

Таблиця 3.1 - Власнии? капітал акціонерних товариств

Мобілізовании? на фінансовому ринку	Створении? за рахунок власних коштів	Надходження в процесі перерозподілу
- продаж акціи?; - дивіденди і проценти за цінними паперами інших емітентів;	- прибуток від основноі? діяльності; - прибуток від іншоі? операціи?ноі? діяльності;	- кошти галузевих цільових грошових фондів, що використовуються на безповорот ніи? основі;
Мобілізовании? на фінансовому ринку	Створении? за рахунок власних коштів	Надходження в процесі перерозподілу
- доходи від операціи? з іноземною валютою	- прибуток від позареалізаціи?них операціи?; - індексація активів; - індексація незавершеного капітального будівництва



Доцільно виділити такі основні принципи, на яких має базуватися вибір джерел формування власного капіталу акціонерних товариств.

1. Обґрунтування потреби у джерелах утворення власного капіталу. Сутність цього принципу полягає в тому, що у процесі фінансово-господарськоі? діяльності фінансові служби повинні економічно обґрунтовувати розміри власного капіталу на всіх етапах життєвого циклу підприємства.

2. Вибір джерел утворення власного капіталу акціонерних товариств слід здіи?снювати як з урахуванням і?хньоі? вартості, так і реальноі? доступності для конкретного суб'єкта господарювання. Цеи? принцип має орієнтувати фінансові служби підприємств на пошук, добір і залучення таких джерел формування, які, за інших рівних умов, відповідають цілям і завданням фінансовоі? діяльності акціонерних товариств.

3. Формування елементів власного капіталу в процесі фінансово- господарськоі? діяльності. Суть цього принципу полягає в тому, що за рахунок різних джерел власного капіталу формуються окремі елементи власного капіталу.

4. За інших рівних умов перевага має бути надана внутрішнім джерелам формування власного капіталу у формі нерозподіленого прибутку. Реалізація цього принципу означає націленість підприємства на збільшення чистого прибутку і и?ого використання для цілеи? капіталізаціі?.

5. Використання різних зовнішніх і внутрішніх джерел формування власного капіталу має сприяти максимізаціі? рівня рентабельності власного капіталу. Цеи? принцип дозволяє прии?няти рішення про залучення власного капіталу, якщо не відбувається зниження рівня рентабельності сукупноі? величини капіталу.

6. Зовнішнє джерело формування власного капіталу доцільне за значних розмірів інвестування в основнии? капітал. Суть цього принципу полягає в тому, що збільшення власного капіталу за рахунок випуску всіх видів акціи? доцільно проводити тільки за масштабного розширення акціонерного товариства, здіи?снення великих інвестиціи?них проектів, створення дочірніх підприємств чи придбання інших підприємств як цілісних маи?нових комплексів.

7. Активна роль фінансових служб у процесі формування власного капіталу. Принцип полягає в тому, що результат формування власного капіталу значною мірою визначається діяльністю конкретних фізичних осіб - керівників і фінансових менеджерів акціонерних товариств [8].

4. Особливості становлення та розвитку акціонерних товариств в Украі?ні

З точки зору організаціи?но-правовоі? форми, АТ для ринковоі? економіки є таким видом господарськоі? організаціі?, якии? наи?більш повно забезпечує функцію концентраціі? капіталу і и?ого наступного використання. Традиціи?ні переваги акціонерноі? форми господарськоі? діяльності, такі, зокрема, як обмежена відповідальність акціонерів, можливість залучення до акумулювання капіталу значноі? кількості інвесторів, допустимість анонімноі? участі в статутному капіталі АТ через інститут «номінального утримувача» та ін., зберігають своє значення для суб'єктів господарювання і в інвестиціи?ному, і в організаціи?ному плані. Основу ж господарськоі? діяльності АТ складає статутнии? капітал товариства, як гарант довгостро- кового и?ого існування.

У Законі Украі?ни «Про акціонерні товариства» (далі - Закон про АТ) статутнии? капітал АТ визначається як капітал товариства, що утворюється з суми номінальноі? вартості всіх розміщених акціи? товариства (п. 19 ч. 1 ст. 2). Згідно зі ст. 155 Цивільного кодексу Украі?ни статутнии? капітал АТ утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акціи?.

АТ - єдина організаціи?но-правова форма господарських організаціи?, фор- мування статутного капіталу якоі?, здіи?снюється з використанням відповідного фінансового інструмента - акціі?. Відтак, встановлении? законодавцем порядок формування статутного капіталу АТ істотно відрізняється від порядку и?ого формування в інших господарських організаціях. При цьому, специфіка спеціального правового регулювання порядку формування статутного капіталу АТ спрямована на забезпечення и?ого стабільності на основі узгодження приватних і публічних інтересів засновників (акціонерів), товариства і держави. У зв'язку з цим, у процесі заснування АТ засновники, самостіи?но визначаючи основнии? зміст своі?х відносин з формування статутного капіталу товариства, зобов'язані дотримуватися установленого господарським законодавством порядку здіи?снення цих відносин, виконувати визначені законодавцем спеціальні процедури.

Порядок формування статутного капіталу АТ встановлюється законодавством та статутом товариства. При правовому регулюванні формування статутного капіталу АТ може застосовуватися загальне і спеціальне господарське законодавство, співвідношення між яким має істотне значення і проявляється в тому, що діють норми тільки загального законодавства про АТ, або тільки спеціальні норми (наприклад, при формуванні статутного капіталу корпоративного фонду), або регулювання одних і тих самих відносин здіи?- снюється нормами як загального, так і спеціального господарського законодавства (наприклад, при фор Загальнии? порядок формування статутного капіталу АТ визначении? нормами Закону про АТ, Закону Украі?ни «Про цінні папери та фондовии? ринок» та прии?нятих на і?х основі підзаконних нормативно-правових актів.

Формування статутного капіталу являє собою складнии? юридичнии? склад, якии? включає публічно- та приватно-правові елементи - юридичні факти. Накопичення (настання) таких юридичних фактів у визначеніи? законодавством послідов- ності тягне настання правових наслідків - утворення маи?новоі? основи виникнення господарськоі? правосуб'єктності АТ.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону Украі?ни «Про цінні папери та фондовии? ринок» реєстрацію випуску акціи? при заснуванні АТ здіи?снює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) в установленому нею порядку. Такии? порядок державним регулятором було визначено у Положенні про порядок реєстраціі? випуску (випусків) акціи? при заснуванні акціонерних товариств, затвер- дженому рішенням НКЦПФР No 692 від 27 травня 2014 року (далі - Положення No 692).

Для реєстраціі? випуску акціи? засновниками або уповноваженою ними особою подаються документи, визначені розділом ІІ Положення No 692. За відсутності підстав для відмови, реєстрація випуску акціи? повинна бути проведена протягом 25 робочих днів після отримання документів і оформлена відповідним рішенням НКЦПФР, на підставі якого засновникам АТ або уповноваженіи? особі засновників видається тимчасове свідоцтво про реє- страцію випуску акціи?. Після реєстраціі? випуску акціи? у засновників АТ виникає право на і?х розміщення.

Наступним етапом процедури формування статутного капіталу при заснуванні АТ є закрите (приватне) розміщення акціи? серед засновників товариства. Дании? етап є одним із наи?важливіших у процесі формування статутного капіталу, оскільки відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 2 Закону про АТ такии? капітал утворюється із суми номінальноі? вартості тільки розміщених акціи? товариства. Саме на етапі розміщення акціи? з'являється носіи? корпоративних прав за акціями - першии? власник акціи?.

Єдиним можливим способом розміщення акціи? при заснуванні АТ згідно із ч. 4 ст. 28 Закону Украі?ни «Про цінні папери та фондовии? ринок» може бути розподіл акціи? між засновниками товариства. Встановлюючи такии? спосіб роз- міщення, законодавець переслідує мету виключити можливі зловживання на даному етапі, оскільки засновники можуть використовувати заснування АТ для акумулювання коштів інвесторів у своі?х цілях [9].



Висновки

Капітал є однією з фундаментальних економічних категоріи?, сутність якоі? наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Рівень ефективноі? господарськоі? діяльності акціонерних товариств значною мірою пов'язании? з формуванням і?х капіталу. Структуру капіталу акціонерного товариства вимірюють через відносну величину різноманітних джерел фінансування або співвідношення власного та позиченого капіталу в різноманітних и?ого модифікаціях. Структура капіталу акціонерного товариства визначає обсяги і впливає на прогнози результатів не лише фінансовоі?, а и? опера- ціи?ноі? та інвестиціи?ноі? діяльності.

Визначення оптимальноі? структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, між переважною частиною власного або ж позикового капіталу у загальніи? сумі капіталу. При цьому існує необхідність урахування певних факторів, які можуть вплинути на рішення. Проте оптимізація структури капіталу повинна, насамперед, спиратись на певні критеріі?, які є індикаторами визначення оптимального поєднання власних та позикових джерел формування капіталу, залежно від цілеи? діяльності акціонерного товариства. Основними з критеріі?в є мінімізація середньозваженоі? вартості капіталу, максимізація рентабельності власно- го капіталу при одночасніи? мінімізаціі? ризику.

Запорукою прибутковоі? діяльності будь-якого суб'єкта господарськоі? діяльності є наявність та ефективне витрачання коштів власного капіталу, що сформовані за рахунок власних фінансових ресурсів, тому величина власного капіталу виступає індикатором для зовнішніх споживачів інформаціі? щодо захищеності прав кредиторів та мірою відповідальності у господарських відносинах.



Список використаних джерел

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансовоі? звітності»: Наказ Міністерства фінансів Украі?ни від 07.02.2013 No 73 [Електроннии? ресурс]. -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13.

2. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операціи? підприємств і організаціи?: Наказ Міністерства фінансів Украі?ни від 30.11.1999 No 291, зі змінами і доповненнями [Електроннии? ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0892-99.

3. Складові власного капіталу підприємства, і?хня сутність та характеристика Вдовиченко К.М. Стаття відправлена: 07.03.2016 г.

4. Ганієв А. Капітал акціонерного товариства: принципи формування, оптимізація структу- ри // Ринок цінних паперів Украі?ни. - 2002. - No 7/8. - С. 41-42.

5. Фінансовии? менеджмент: Підручник / Керівник колективу авторів і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 235; Бочаров В. В., Леонтьев В. Е. Корпоративные финан- сы. - СПб.: Питер, 2004. - С. 203.

6. Ковалев В. В., Ковалев Вит. В. Финансы предприятии?: Учебник. - М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2004. - 352 с.

7. Финансы организации? (предприятии?): Учебник для вузов / Под ред. проф. Н. В. Колчи- новои? - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 368 с.;

8. Бланк И. А. Управление формированием капитала. - К.: Ника-Центр, 2000. - С. 224;

9. Про акціонерні товариства: Закон Украі?ни від 17 вересня 2008 р. No 514-VI // Відо- мості Верховноі? Ради Украі?ни. - 2008. - No 50-51. - Ст. 384.

10. Капітал підприємств і банків: теоретичні основи форму- вання та управління: монографія / Р. А. Слав'юк. - К.: ДВНЗ «Університет банківськоі? справи», 2016. - 330 с.

Додатки

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про акціонерні товариства

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 50-51, ст.384)

Розділ III

КАПІТАЛ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 14. Статутний і власний капітал акціонерного товариства

1. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

2. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

{Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону № 2994-VI від 03.02.2011}

4. Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 15. Збільшення статутного капіталу

1. Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

3. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

{Абзац другий частини третьої статті 15 виключено на підставі Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

4. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається.

5. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається, крім випадків, встановлених законом.

{Абзац перший частини п'ятої статті 15 в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011}

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону, на дату реєстрації змін до статуту товариства.

Стаття 16. Зменшення статутного капіталу

1. Статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

2. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

3. Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 30 днів після надходження йому зазначеного в частині другій цієї статті повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

У разі, якщо кредитор не звернувся у строк, передбачений цією частиною, до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язань перед ним.

4. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Стаття 17. Анулювання акцій

1. Акціонерне товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право анулювати викуплені ним акції та зменшити статутний капітал або підвищити номінальну вартість решти акцій, не змінюючи при цьому розмір статутного капіталу.

{Частина перша статті 17 в редакції Закону № 2994-VI від 03.02.2011}

Стаття 18. Консолідація та дроблення акцій

1. Акціонерне товариство має право здійснити консолідацію всіх розміщених ним акцій, внаслідок чого дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу і класу.

Обов'язковою умовою консолідації є обмін акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для кожного з акціонерів.

2. Акціонерне товариство має право здійснити дроблення всіх розміщених ним акцій, внаслідок чого одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу.

3. Консолідація та дроблення акцій не повинні призводити до зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства.

4. У разі консолідації або дроблення акцій до статуту акціонерного товариства вносяться відповідні зміни в частині номінальної вартості та кількості розміщених акцій.

5. Порядок здійснення консолідації та дроблення акцій товариства встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 19. Резервний капітал

1. Резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

2. Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Законами можуть бути додатково передбачені також інші напрями використання резервного капіталу.

3. Акціонерне товариство, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

4. Акціонерне товариство, яке здійснює розміщення простих та привілейованих акцій, зобов'язане формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

{Стаття 19 в редакції Закону № 2994-VI від 03.02.2011}

Размещено на Allbest.ru