Вплив інфраструктури на конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Вплив інфраструктури на конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг

Постановка проблеми. На сьогодні туризм є одного боку, елементом соціальної економіки, яка забезпечує відтворення людського потенціалу, а з іншого, є складовою частиною ринку товарів і послуг, що не тільки динамічно розвивається, а й займає вагому частку у світовому національному валовому продукті. Одним з визначальних критеріїв розвитку ринку туристичних послуг, від рівня якого залежать динаміка туристичних потоків та результативність розвитку туристичної галузі є рівень його конкурентоспроможності. Під конкурентоспроможністю регіонального ринку туристичних послуг розуміється конкурентоспроможність підприємств сфери туризму, які створюють та пропонують на ринку туристичний продукт в межах певної туристично-рекреаційної території - туристичної дестинації (однієї чи кількох) розташованої в межах адміністративно-територіальної одиниці (в Україні це територія Автономної Республіки Крим, області, міста Київ та Севастополь). Тобто конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг це оцінка конкурентоспроможності за територіальною та галузевою ознаками разом.

Ринок туристичних послуг України перебуває лише на стадії формування, характеризується неоднорідністю та наявністю значних диспропорцій в розвитку на регіональному рівні й зумовлює невисокий рівень його конкурентоспроможності на світовому ринку. Не зважаючи на те, що в Україні пріоритетність розвитку туристичної галузі закріплена на законодавчому рівні [1], постійно приймаються до реалізації програми розвитку туризму [2], Україна в рейтингу країн світу за оцінкою Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму 2017 року зайняла 88 місце зі 136 країн [3]. В аналогічному рейтингу у 2013 році Україна займала 76 місце зі 141 країни [4]. Зниження рейтингу України можна пояснити соціально-економічною та політичною кризою, анексією Криму та проведенням Операції об'єднаних сил (АТО) на сході України, що негативно вплинуло на туристичні потоки, як всередині країни, так і сфері в'їзного туризму. З іншого боку, зменшення рейтингу України свідчить про високий рівень конкурентної боротьби на світовому туристичному ринку, яка змушує виробників туристичного продукту постійно шукати шляхи зростання ефективності використання власних туристичних ресурсів та підвищення

конкурентоспроможності надання туристичних послуг. В конкурентній боротьбі на ринку туристичних послуг перемагають ті країни, які не тільки мають значні туристичні ресурси, але й можуть запропонувати туристам широкий асортимент доступних та якісних туристичних послуг, високий рівень обслуговування за конкурентними цінами, що можливо лише за наявності розвиненої туристичної інфраструктури.

За таких умов, важливим є подальший розвиток ринку туристичних послуг в Україні через використання наявного ресурсного потенціалу туризму та створення конкурентних переваг, як в цілому галузі туризму, так і окремих туристичних дестинацій, шляхом вдосконалення пропозиції на ринку туристичних послуг та розвитку його інфраструктури.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. За даною тематикою є значна кількість досліджень як вітчизняних так і закордонних авторів, публікації яких можна розділити на такі групи. Перша група включає дослідження присвячені розгляду та аналізу конкурентоспроможності індустрії туризму (ринку туристичних послуг) за рівнями: на мікрорівні (конкурентоспроможність підприємств сфери туризму) - О. В. Ольшанський, О. П. Савіцька, Н. В. Савіцька [5, 6], мезорівні (конкурентоспроможність регіональних ринків туристичних послуг чи туристичних дестинацій) - О. С. Гринькевич, М. М. Біль, С. П. Грабовенська, О. Б. Чернега, Т. І. Ткаченко [7-10] й макрорівні (конкурентоспроможність країн на світовому туристичному ринку) - С.О. Полковниченко, А. О. Мурай, Н. І. Бабіна, І. Г. Смирнов [11-13]. Друга група включає дослідження окремих складових конкурентоспроможності індустрії туризму та застосування різних підходів до її оцінки, а саме: дослідження ролі туристичних ресурсів, інфраструктури туризму, державного регулювання, інших факторів - В. Я. Дубик, В. В. Папп, S. S. Hassan [14-16]. Третя група - дослідження в яких автори розглядають конкурентоспроможність індустрії туризму комплексно: О. О. Любіцева,

Ю. В. Мігущенко, Т. В. Сорокина, П. А. Заремба, L. Dwayer, C. W. Kim [17-21]. В більшості праць, інфраструктуру ринку туристичних послуг дослідники розглядають як один з факторів, що визначає рівень конкурентоспроможності індустрії туризму, але не досліджують рівень такого впливу. Необхідно відзначити дослідження Ю. Г. Бочарова, А. В. Вершицкого, Е. Р. Вершицкої та О. С. Трегубова [22-24] в яких розглядаються окремі питання впливу рівня розвитку інфраструктури на рівень конкурентоспроможності ринку туристичних послуг та питання вдосконалення діяльності підприємств туристичної сфери.

Мета статті (постановка завдання). Метою статті є визначення ролі інфраструктури у підвищенні конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг та встановлення взаємозв'язку між рівнем розвитку інфраструктури й рівнем конкурентоспроможності регіонального туристичного продукту.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Механізм функціонування ринку туристичних послуг, як частини ринку послуг регіону, характеризується комплексною взаємодією об'єктивно діючих факторів, явищ, процесів у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг на території регіону. За своєю економічною сутністю регіональний ринок туристичних послуг - це сукупність локалізованих соціально-економічних процесів і відносин у сфері обміну та споживання, які формуються під впливом попиту та пропозиції в межах конкретної адміністративно-територіальної одиниці, з урахуванням адекватних методів регулювання кон'юнктури ринку та прийняття комерційних рішень.

Дослідження регіонального ринку туристичних послуг вказує на те, що його ефективність значною мірою обумовлена наявністю розвиненої інфраструктури під якою розуміється сукупність установ, підприємств, організацій, що обслуговують ринок та створюють сприятливі умови для його ефективного функціонування. Його насиченість, місткість та конкурентоспроможність багато в чому зумовлюється наявністю туристичних ресурсів, рівнем розвитку туристичної інфраструктури та інституційним середовищем в регіоні. Порівняльні переваги регіонального ринку туристичних послуг визначаються туристичними ресурсами, натомість конкурентні переваги пов'язані з інфраструктурою.

Роль інфраструктури у підвищенні конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг полягає в забезпеченні реалізації наявного ресурсного потенціалу регіону чи дестинації, збільшенні потенціалу шляхом розширення переліку послуг та/або фізичних об'єктів, що входять до складу туристичного продукту, повністю або частково залучені в обслуговуванні туристів та являють собою прояв мультиплікативного ефекту. Нарощення потенціалу туристичної інфраструктури безпосередньо пов'язане з інвестиційною діяльністю та капіталовкладеннями. Для оцінки ролі інфраструктури у забезпеченні конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг застосуємо підхід до оцінки конкурентного статусу І. Ансоффа [25, с. 51-52].

Загальна закономірність залежності конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг від рівня розвитку інфраструктури очевидна - чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим вищий рівень конкурентоспроможності. Інфраструктура здійснює безпосередній вплив на соціально-економічну ситуацію в країні чи регіоні, однак цей вплив повинен відповідати умовам стратегічної відповідності (рис. 1).

З одного боку, можна визначити певний критичний рівень розвитку інфраструктури в регіоні, що відповідає рівню ефективності господарської діяльності суб'єктів на регіональному ринку туристичних послуг в околі точки беззбитковості (РРІмін). Такий рівень розвитку інфраструктури регіонального ринку туристичних послуг свідчить про неможливість здійснення діяльності з туристичного обслуговування або відсутність економічної зацікавленості у розвитку туристичного бізнесу через низький рівень попиту - невідповідність турпродукту потребам і запитам споживачів. З іншого боку, максимальний рівень рентабельності підприємств на регіональному ринку туристичних послуг досягається за оптимального рівня розвитку інфраструктури, коли підприємства повністю реалізують свій потенціал діяльності на ринку (РРІопт), відбувається збалансування туристичних потоків і природно- рекреаційного потенціалу регіону.

Подальший розвиток інфраструктури призведе до випереджального зростання рівня витрат (на створення та забезпечення функціонування) над доходами (з врахуванням доходів від обслуговування суб'єктами чи використання об'єктів інфраструктури ринку туристичних послуг для забезпечення діяльності підприємств інших галузей, ринків або місцевого населення), що призведе до зменшення рентабельності. Прикладами такої надлишкової інфраструктури є об'єкти, що створюються до проведення яких-небудь заходів міжнародного рівня (проведення олімпійських ігор, чемпіонатів, форумів, виставок), після завершення яких, такі об'єкти не завантажуються навіть до рівня беззбитковості їх функціонування.

Обмежувальними факторами впливу інфраструктури на конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг можуть виступати: гранична кількість туристів, що можуть відвідати регіон чи певну дестинацію відповідно до особливостей функціонування об'єктів

інфраструктури; вимоги до якості окремих послуг у складі туристичного продукту відповідно до положень міжнародних регламентів; обмеження антропогенного навантаження згідно екологічних нормативів тощо. Для успішного функціонування ринку туристичних послуг необхідно забезпечити відповідність якості й ціни послуг позиціюванню регіону на туристичному ринку, рівномірність розвитку всіх учасників туристичного ринку регіону тощо.

Отже, інфраструктура є одним з основних факторів забезпечення конкурентоспроможності ринку туристичних послуг регіону, але при наближенні до оптимального рівня її вплив на підвищення конкурентоспроможності зменшується.

Інфраструктура проявляє себе як довгострокова конкурентна перевага з середнім рівнем захищеності.

В сучасних умовах базою подальшого підвищення конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг стають інновації. Нововведення у сфері туризму створюються переважно в процесі дифузії інновацій з інших сфер діяльності. Зокрема, сучасні досягнення в комп'ютерних технологіях та інформаційній сфері спонукають підприємства орієнтуватися на нові джерела конкурентних переваг та створювати їх. Розробка та впровадження інновацій здійснюється за одним чи одночасно кількома напрямами - створення продуктових (нові послуги, маршрути, унікальні туристичні продукти), технологічних (нові способи взаємодії з клієнтами, підвищення споживчої корисності послуг, підвищення безпеки) та організаційних нововведень (нові бізнес-моделі, маркетингові та управлінські інновації, створення нових сегментів ринку). Нові галузі та інноваційні види послуг є реальними передумовами підвищення ефективності сучасної інфраструктури У свою чергу, стимулювання інноваційної активності на регіональному рівні може відбуватися за рахунок розвитку інноваційної інфраструктури в регіоні.

Розглядаючи конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг необхідно розглянути її основні компоненти. На відміну від більшості інших теорій, конкурентна раціональність у галузі туристичних послуг не має вихідного набору передумов, на які спираються всі інші гіпотези та положення. Відповідно, для того щоб розвивати цей сегмент ринку необхідно забезпечити: якісний туристичний продукт (на основі ресурсного, маркетингового чи системного підходів), інституційну інфраструктуру туристичного ринку (що забезпечить доступ до туристичного продукту, обслуговування суб'єктів ринку) та маркетинг - дослідження ринку, формування попиту, сегментація ринку тощо).

З точки зору теорії порівняльних переваг, конкурентні переваги туристичної дестинації визначаються туристичними ресурсами, які можна поділити на три групи: природні (клімат, флора, фауна, ландшафт тощо), соціально-культурні (історичні та культурні пам'ятки, об'єкти сучасної архітектури, унікальні споруди та спеціально облаштовані зони - промислові, розважальні, рекреаційні тощо), людські ресурси (характеризуються параметрами кількості, кваліфікації та вартості робочої сили, тривалістю нормального робочого часу і трудовою етикою). Використання туристичних ресурсів у процесі надання туристичних послуг опосередковується через туристичну інфраструктуру. Туристичні ресурси, попри те, що споживачі платять за їх використання, не використовуються повністю в процесі споживання туристичного продукту (надання туристичних послуг). Туристи, користуючись туристичними ресурсами регіону або окремої дестинації не можуть вивезти їх з собою, за винятком сувенірної продукції та деяких інших товарів. Відповідно потенційна конкурентоспроможність регіонального ринку туристичних послуг визначається наявними туристичними ресурсами, а реальна фактичними конкурентними перевагами, що формуються суб'єктами індустрії туризму й об'єктами та суб'єктами туристичної інфраструктури. Реальна конкурентоспроможність передбачає створення та утримання суб'єктами ринку туристичних послуг, в тому числі й суб'єктами та об'єктами його інфраструктури, конкурентних переваг.

Згідно з теорією конкурентних переваг Майкла Портера на мікрорівні такими перевагами можуть бути нижчі витрати, диференціація та концентрація. Щодо оцінки конкурентоспроможності на рівні країни чи регіону М. Портер запропонував концепцію «національного ромба». В даній концепції складові елементи конкурентоспроможності галузі об'єднані в чотири групи: факторні умови; умови внутрішнього попиту; суміжні й обслуговуючі галузі; стратегія і структура компаній, суперництво між ними. Також в концепції визначені додаткові змінні: випадкові події та державна політика, які можуть як посилити, так і послабити синергічний ефект взаємодії основних детермінант конкурентоспроможності [26, с. 111-113]. Основна ідея концепції «національного ромба» полягає в тому, що конкурентна перевага галузі в межах держави (регіону) визначається факторами конкурентної переваги країни (регіону). З чотирьох основних складових концепції дві безпосередньо пов'язані з розвитком інфраструктури - це суміжні і підтримуючі галузі (конкурентоспроможними стають не тільки окремі галузі, а й цілі групи галузей, кластери, в яких компанії інтегровані по вертикалі, або по горизонталі) і факторні умови (ключові та спеціальні) фактори виробництва до яких також відноситься інфраструктура.

Оскільки в багатьох випадках оцінити рівень конкурентоспроможності регіонального ринку туристичних послуг досить складно, через різний склад конкурентних переваг та різну туристичну спеціалізацію, при оцінці Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму Всесвітнього економічного форуму використовується рейтинговий підхід. При визначенні рейтингового списку проводиться оцінка по ряду показників, які згруповано у 14 складових і об'єднано у 4 субіндекси, що характеризують: сприятливість середовища в країні для розвитку туризму, державну політику та створення сприятливих умов, інфраструктуру та наявні природні й культурні ресурси.

Аналіз значень показників субіндексу «Інфраструктура» Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму ВЕФ (табл. 1) свідчить, що найбільш проблемними елементами інфраструктури (відповідно до показників, що використовуються при оцінюванні Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму ВЕФ) є «якість доріг» - 132 місце зі 136 країн, «щільність мереж аеропортів» - 117 місце, «якість авіаційної інфраструктури» - 102 місце, «кількість готельних номерів на 100 жителів» - 103 місце та «якість туристичної інфраструктури (готелів, курортів, розважальних закладів тощо)» - 107 місце.

Таблиця 1 Значення показників та місце України, Туреччини й Польщі в рейтингу Індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму ВЕФ