Проблеми оцінювання ефективності господарської діяльності в аналітичних системах підприємств

В статье проработаны теоретические и методические положения развития информационно-аналитических моделей и систем предприятий, проблемы оценки эффективности их хозяйственной деятельности.

Вступ

Рис. 2. Інтегрована система управлінського обліку

В умовах динамічної ринкової кон'юнктури, вирішення проблеми ефективного розвитку й економічного зростання промислових підприємств неможливе без оновлення, насамперед, системи управління доходами та витратами на виробництво продукції, переосмислення і реформування методології їх обліку та контролю. Вивчення і застосування передового світового й вітчизняного досвіду є основою успіху таких реформ та одним з найважливіших завдань сучасної теорії й практики.

Нагальна потреба в оновленні системи обліку та контролю доходів і витрат із застосовуванням сучасних інформаційних технологій на підприємствах України свідчить про її актуальність, є визначальною щодо визначення тематики і мети даної публікації.

Постановка задачі. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних положень сучасного етапу розвитку інформаційно-аналітичних моделей та систем фінансово-економічних, обліку, маркетингу тощо, спрямованих на підвищення ефективності процесу управління на підприємствах.

Результати досліджень. В сучасній економічній науці, зокрема для сфери вдосконалення практики бухгалтерського та управлінського обліку, контролінгу і бюджетування в Україні, актуальними залишаються проблеми адекватного оцінювання ефективності роботи підприємства, відокремлених його підрозділів у контексті дійсних і доступних альтернатив цілей розвитку, а також співставлення результатів діяльності різних організаційних одиниць.

Досі у повній мірі не вдалося створити спеціальних показників ефективності адекватних бізнес-процесам, що протікають в різних соціально-економічних системах, проте аналітично повністю співставні. Єдиною для усіх об'єктів аналізу класифікацією показників, технологією їх зважування та зведення умовно можна вважати варіанти розгортання загальної фінансової концепції дослідження ефективності, в основі котрої лежить припущення щодо відображення прибутком підприємства рівня досягнення цілей різних груп зацікавлених осіб, а базою для проведення розрахунків й аналітики виступають різновиди рентабельності [1, 2, 3, 4, 5, 6].

При цьому для аналізу складної системи взаємозв'язків різнорідних витрат і різноманітних результатів господарської діяльності, як звичай, пропонується адаптувати стандартні методичні інструменти до актуального поля досліджень. За традиційних інтерпретацій процесно-функціонального підходу, управлінський облік представляє собою інтеграцію елементів окремих методів управління у процесі збору, обробки та передачі інформації внутрішнім користувачам з метою прийняття управлінських рішень. Зокрема, передбачається інтегрування окремих елементів методів обліку, планування, контролю, аналізу, моделювання, інформаційно-комунікативних і регулятивних методів (рис. 2). управління аналітичний господарський

Проблематичним і важливим щодо актуального потенціалу результатів наукових пошуків вбачається те, що реалізація розглянутих підходів остаточно не розв'язує проблем включення невартісних параметрів (нематеріальних складових) до сфери математичних розрахунків показників. Адже зміни у співвідношенні прибутку і сумарних інвестицій можуть бути пов'язані з п'ятьма результатами діяльності: з товарними цінами (відношення загальної вартості і обсягу виробництва продукції); питомими витратами (співвідношення валових витрат до обсягу виробництва); ефективністю використання будівель, споруд і обладнання (відношення виробничої потужності до інвестицій в основний капітал); структурою інвестицій (розподіл вкладень між основним і оборотним капіталом) (співвідношення інвестицій в основний капітал до сумарних інвестицій). За результатами аналітичної роботи керівник здобуває можливість управляти рентабельністю інвестицій у певний бізнес-проект через зміну дохідності виробництва, його витратомісткість, коефіцієнт використання виробничої потужності, структуру інвестицій і рівень фінансування приросту виробничих потужностей.

Як вже зазначалься, певні обмеження представлених методичних розробок явно проявляються у невиробничій сфері, яка відіграє важливу роль за умов інформаційного типу суспільного виробництва. Саме за цим напрямком розвиваються найбільш прогресивні наукові пошуки вітчизняної економічної школи, результати яких є надзвичайно актуальними для запровадження у бухгалтерську практику, вдосконалення методології її управлінських проекцій [7, 8].

Достатньо перспективним вбачається міждисциплінарна інтеграція дослідницьких моделей та розрахункових схем з використанням показника доданої вартості, що традиційно вважається одним з ключових індикаторів економічних систем держав, відображає їх здатність створювати багатство для нації. На рівні окремих підприємств також використовуються різновиди доданої вартості: економічна додана вартість, операційна додана вартість, ринкова додана вартість, додана вартість на одного споживача тощо.

За своєю суттю додана вартість дозволяє відобразити здатність економічної системи створювати цінність у кожній фазі свого функціонування, або здатність економічних суб'єктів тої чи іншої держави до нарощування цінності економічних ресурсів у процесі їх перетворення у економічні блага. Виходячи з таких міркувань, нами робиться висновок щодо можливості використання обсягів, структури та динаміки зміни доданої вартості у якості характеристики економічного результату. Разом з тим ми відстоюємо позиції включення економічних систем нижчих рівнів до економічних утворень вищих рівнів, що визначає необхідність поглиблення аналізу доданої вартості до рівня окремих підприємств, а також дослідження джерел формування доданої вартості на рівні окремих суб'єктів господарювання у ключових галузях економічної системи тої чи іншої держави.