Проблеми становлення та перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємництва в Україні

В.М. Шаповал. Проблеми становлення та перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

82

Механізм регулювання економіки, 2006, № 4

Проблеми становлення та перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємництва в Україні

В.М. Шаповал

Сьогодні на сторінках науково-економічних видань все частіше з'являються публікації, присвячені проблемам надання бізнесу соціальної спрямованості і виникнення феномену соціальної відповідальності підприємництва.

Спробуємо проаналізувати причини актуалізації соціальної спрямованості бізнесу, виявити основні проблеми становлення та окреслити перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємництва в Україні.

Актуалізація цих проблем зумовлена насамперед підвищенням значущості нематеріальних факторів економічного зростання, пов'язаних із розвитком людського потенціалу. Сьогодні, як відомо, конкурентоспроможність підприємств, що функціонують на світовому ринку, а відповідно і національних економік в цілому, визначається якісними, а не ціновими чинниками, найбільш істотними з яких є здатність до інновацій і сприйняття новітніх технологічних досягнень, в основі якої лежить людський, інтелектуальний, соціальний капітал, тобто якість робочої сили і мотивація працівників. Саме це і зумовлює соціальну спрямованість бізнесу.

Головною причиною підвищення уваги до розвитку соціальних функцій підприємництва є перегляд традиційних поглядів на концепцію соціальної політики з позиції розширення кола її суб'єктів. До 70-х років минулого століття бізнес брав переважно фінансову участь у вирішенні соціальних проблем, сплачуючи податки і сприяючи певним чином реалізації благодійних програм. Що стосується конкретних механізмів задоволення соціальних потреб суспільства, то вони лишалися прерогативою держави. В останній чверті минулого століття в найбільш розвинених країнах були встановлені досить високі стандарти соціальної захищеності населення, пов'язані з не менш високим рівнем державних соціальних витрат.

Ще однією причиною, що зумовлює необхідність розроблення й інституціоналізації концепції соціальної відповідальності підприємництва, є глобалізаційні процеси і посилений вплив великих підприємств на економічний розвиток. Держави поступово втрачають здатність незалежно формувати внутрішню соціально-економічну політику, поступаючись транснаціональним корпораціям. Згубні для розвитку територій соціальні й екологічні наслідки діяльності могутніх транснаціональних структур можливо попередити лише шляхом узгоджених на міжнародному рівні дій, спрямованих на поступове формування соціально орієнтованих моделей їхньої поведінки.

Результатом цих дій стала інституціоналізація концепції соціальної відповідальності як на рівні окремих країн, так і в масштабі глобального суспільства [5].

Що ж собою являє соціальна відповідальність підприємництва? Концепція соціальної відповідальності підприємництва розроблялася провідними європейськими й американськими економістами майже протягом всього ХХ століття і остаточно закріпилася в розвинутих капіталістичних країнах у 70-х роках, коли дійшли висновку, що в нових умовах бізнесу необхідно дещо розширити поняття прибутку і подумати про те, як ефективно виробляти соціальні цінності. Адже суспільство не заперечує ідею прибутку, розширюючи це поняття, воно включає до нього як економічний, так і соціальний прибуток [7]. Тобто мова йде про об'єктивну необхідність знаходження відповідних форм гармонізації споконвічно суперечливих економічних і соціальних цілей підприємництва і суспільства. Разом з тим підприємництво не може і не повинно брати на себе весь тягар соціальних проблем суспільства. Їхні складові повинні оптимально розподілятися між владними структурами різних рівнів, підприємництвом і громадянами, причому кожна із сторін, беручи на себе певну частку соціальної відповідальності, повинна розуміти, що відповідні зобов'язання і пропорції фінансування соціальної сфери не можуть бути незмінними. Зазначена концепція передбачає межі і форми соціальної відповідальності підприємництва. Оптимізація і гармонізація суперечливих економічних і соціальних цілей підприємництва і суспільства може бути досягнута завдяки здійсненню підприємницькими структурами соціально-відповідальних стратегій [1; 8].

Соціальна відповідальність підприємництва прийнятна і бажана для України, оскільки сучасний розподіл власності сприймається більшістю населення як незаконний і соціально несправедливий. Тому кожен роботодавець, визнаючи це, повинен не посилювати ситуацію потенційного соціального конфлікту, а, навпаки, на основі соціальної стратегії бізнесу і демократичної взаємодії з усіма зацікавленими учасниками підприємницьких відносин гасити її. Необхідно домогтися визнання того, що соціальна спрямованість бізнесу - обов'язкова умова реалізації решти функціональних стратегій.

Крім того, старіння населення, виникнення гнучких і нестандартних форм зайнятості, зменшення частки стабільно зайнятих в державному і приватному секторах зумовлюють диференціацію умов і оплати праці різних категорій працівників, посилюють утриманське навантаження на найбільш активну частину населення, загострюють соціальну напругу. Сьогодні для підтримки відповідного рівня соціальних гарантій необхідне збільшення обсягу інвестицій, який уже неможливо забезпечити лише за рахунок державного бюджету, необхідне розроблення принципово нових механізмів розвитку соціальної сфери. Підприємництво повинно стати рівноправним партнером соціального розвитку. Від того, наскільки успішно підприємства зможуть поєднати зусилля з державою і суспільними організаціями у формуванні активної стратегії соціального розвитку, буде залежати конкурентоспроможність і продуктивність підприємництва. Якщо сьогодні підприємництво не візьме на себе певну частку відповідальності за вирішення проблем соціально-трудової сфери, то може стати їх першою жертвою. Для запобігання соціальної поляризації і дестабілізації потрібні будуть значні кошти, і саме для комерційних структур будуть збільшені розміри податків, а це, у свою чергу, призведе до зниження конкурентоспроможності, погіршення економічної кон'юнктури і загострення соціальних проблем.

Необхідно зазначити, що становлення соціальної відповідальності підприємництва в Україні відбувається під дією як сприятливих формуванню соціально відповідальної поведінки чинників, так і стримуючих її. На жаль, їх співвідношення не на користь сприятливих чинників, до яких сьогодні відносять:

- наявність великих підприємницьких структур (корпорацій), які володіють відповідними ресурсами і потенціалом конкурентоспроможності, що необхідні для здійснення соціальних інвестицій; посилення ролі великих підприємств у розвитку регіонів;

- участь національної економіки в глобалізаційних процесах, під дією яких відбувається інституціоналізація соціальної відповідальності підприємництва за міжнародними зразками.

Але більш значний вплив спостерігається з боку чинників, які стримують становлення цього процесу.

Насамперед це збитковість державної соціальної політики і нестача соціальних інвестицій. Як відомо, протягом усього періоду трансформації економіки України стоїть проблема дефіциту державного бюджету для здійснення повноцінної соціальної політики; соціальна діяльність великих підприємств розглядається не як доповнення до відповідних функцій держави, а як їх заміщення; реальне державне стимулювання соціально відповідальної поведінки бізнесу майже відсутнє. Така ситуація призводить до формування у суб'єктів підприємництва негативної поведінки, стійкого несприйняття концепції соціальної відповідальності бізнесу.

Тому без державного стимулювання, без державної підтримки підприємництва становлення соціально відповідальної поведінки, на жаль, неможливе. бізнес підприємницький соціальний

Значні перешкоди на шляху становлення соціально відповідального підприємництва в Україні створюють неформальні тіньові економічні відносини. Держава недоотримує коштів в бюджет, працівники страждають від порушення трудового законодавства, що проявляється насамперед у несправедливій та несвоєчасній заробітній платі. В контексті соціальної відповідальності бізнесу - це чи не найголовніші сьогодні проблеми: своєчасна і повна сплата податків та справедлива оплата праці. Хоча обсяги заборгованості з оплати праці зменшуються, лишаються локальні осередки (галузі, регіони, підприємства), де заборгованість зберігається, а то й зростає. Так, на початок грудня 2005 р. вчасно не отримали заробітну плату 480 тис. осіб, що становить 4,4% загальної кількості працівників. Кожному з них на 1 грудня 2005 р. не виплачено в середньому 938 грн., що адекватно рівню середньої заробітної плати за листопад [6].

Ще одним стримуючим чинником становлення соціальної відповідальності підприємництва в Україні виступає нерозвиненість соціального партнерства. У розвинених країнах соціальне партнерство формувалося поступово, шляхом кропіткого пошуку компромісних варіантів, які б оптимально враховували суперечливі інтереси роботодавців і найманих працівників. У результаті і профспілки, і роботодавці створили досить сильні структури, а їх представники на усіх рівнях відрізняються високим рівнем компетентності. На жаль, в Україні значною мірою зберігаються патерналістські соціально-трудові відносини, що сформувалися ще за часів Радянського Союзу. Більшість найманих працівників упевнені у тому, що розмір їхньої заробітної плати залежить безпосередньо від керівника підприємства або власника. Мало хто ще в Україні пов'язує заробітну плату з результатами своєї роботи, з економічним становищем підприємства. Це дуже негативно відбивається на становленні дійсно партнерських відносин, хоча соціальне партнерство й розглядається у нас як елемент соціально-економічної модернізації суспільства, навіть були прийняті відповідні правові акти, що юридично стверджували функціонування цього інституту [2-3].

На жаль, профспілки втратили свій авторитет, їх захисна функція багато в чому перетворилася на декларацію про наміри, оскільки вони лишаються несамостійними, не можуть претендувати на роль незалежного реального учасника переговорного процесу і не пристосовані відстоювати інтереси працівників. Профспілки матеріально і психологічно залежать від адміністрації, не претендують на розширення сфери своєї компетенції і асоціюють соціальну відповідальність перш за все з виконанням роботодавцями взятих на себе зобов'язань. Корені знецінення профспілок заглиблюються знову ж таки в радянський період, коли профспілки не наважувалися суперечити партійним органам, закривали очі на порушення прав працівників, профспілкові функціонери “зросталися” з адміністрацією підприємств і по суті здійснювали вже іншу, не властиву профспілкам функцію - виробничу, а недосконале трудове законодавство багато в чому створювало для цього правову основу. „Приручали” профспілкових лідерів, зокрема, преміюванням залежно від виконання виробничого плану тощо [4].

Хоча українські профспілки дещо активізували свою захисну функцію, у той самий час залишається ряд питань, що вимагають вирішення у напрямку закріплення такого правового статусу профспілок, який відповідав би ринковим відносинам.

Саме до таких належать: закріплення на законодавчому рівні не тільки прав, а й обов'язків профспілкових органів; розв'язання питань про майнову відповідальність профспілок за невиконання своїх обов'язків, визначення фінансових джерел для такої відповідальності. Необхідно також передбачити правові засади, які забезпечують незалежність профспілок від підприємців; заборонити включати до складу профспілки, що складається з найманих працівників, осіб, які належать до адміністрації, навіть найнижчої ланки. Іншими словами, повинна бути додержана чистота представництва сторін, в іншому випадку профспілкова діяльність втрачає свою сутнісну спрямованість і знову-таки перетворюється на декларацію. Разом з тим в умовах демократії, плюралізму актуальним є питання недопущення монополізації профспілок, закріплення за ними права бути єдиними представниками інтересів працівників. Потрібно визнати, що якими б важливими не були профспілки, вони лише посередники.

Вищевикладене свідчить про те, що для становлення соціально відповідального підприємництва в Україні необхідно перш за все вирішити такі завдання:

- підприємницьке співтовариство повинне більш відповідально брати участь у вирішенні проблем праці і зарплати. Бізнес не може уповати лише на те, що доходи працівників у приватному секторі перевищують рівень заробітної плати працівників бюджетної сфери;

- пріоритетним завданням для бізнесу повинна стати боротьба з бідністю, адресна підтримка найбідніших верств населення. Для цього, мабуть, з успіхом може бути використаний механізм цільових соціальних фондів, що мали значне поширення в дореволюційні часи, але пізніше виявилися скомпрометованими махінаторами й авантюристами. Природно, що в першу чергу від підприємців чекають активної участі у соціальній облаштованості тих територій, де вони функціонують. Особливо в цьому контексті варто згадати про підприємства, які не тільки давали роботу, але і/або утримували і частково фінансували міський транспорт, допомагали утримувати школи, дитячі установи, медичні заклади;

- пильної уваги вітчизняного підприємництва вимагає проблема масової безпритульності дітей;

- українські підприємці не можуть відвернутися від такої важливої проблеми, як фальсифікована продукція. Випуск і реалізація такої „піратської” продукції, безсумнівно, негативно відбивається на інтересах чесних бізнесменів. Але проблема в цілому має і широкий соціальний аспект - вона завдає серйозної шкоди покупцям, особливо бідній частині, що часто зваблюється фальсифікованою продукцією, яка більш дешевша. Причому з деяких груп товарів - продовольства й особливо лікарських препаратів - частка підробок збільшується;

- одним із нагальних завдань українських підприємців повинно стати активне сприяння розвиткові й удосконаленню людського фактора. У країні зруйнована система підготовки масових робочих професій. Середній вік кваліфікованих робітників - 55 років. Потрібно створити регіональні центри з підготовки робочих кадрів. Важливо усунути перекоси в системі освіти. Бізнес повинен сприяти усуненню волаючої несправедливості, коли талант і знання мало що значать у порівнянні з грішми і зв'язками;

- українське підприємництво і суспільство в цілому повинні підтримувати і розвивати моральну культуру, яка спирається на людську солідарність і соціальну справедливість, а не на примітивне уявлення про те, що некомерційна людина - це нікчемна людина. Не можна допустити, щоб під впливом вакханалії шоу-бізнесу в підростаючого покоління формувалося нігілістичне ставлення до безцінної вітчизняної культурної спадщини;

- бізнес не вправі знімати із себе відповідальність за загальну екологічну ситуацію. Стан погіршується серйозними порушеннями природоохоронного законодавства з боку цілого ряду підприємств.

Таким чином, становлення соціальної відповідальності підприємництва - досить тривалий і суперечливий процес, навіть у високорозвинених країнах. Формування соціально відповідальної поведінки у підприємницькому середовищі можливе лише за цілеспрямованої підтримки з боку держави та її активної участі у вирішенні соціальних проблем. Разом з тим механізм соціально відповідального підприємництва не може розглядатися як основний і єдиний спосіб пом'якшення соціальних суперечностей, забезпечення соціальної захищеності населення і сталого розвитку. Це лише один з важелів системи, провідна роль у якій належить послідовній соціальній політиці держави. А головне соціальне завдання вітчизняних підприємців - сприяти розвиткові ефективного виробництва, економіки в цілому, створювати нові робочі місця, забезпечувати гідну заробітну плату. Тільки це дасть змогу вийти на оптимальний баланс комерційної і соціальної складових бізнесу.

Література

1. Андронов В. О концепции и стратегиях социальной ответственности корпоративного бизнеса // Российский экономический журнал. - 2004. - № 11-12. - С. 119-122.

2. Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р. №1045-ХІV//Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №45. - Ст. 397.

3. Закон України „Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р. №3356-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36.

4. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее й будущее. - М.: Наука, 1989. - 192 с.

5. Соболева И. Социальная ответственность бизнеса: глобальный контекст и российские реалии // Вопросы экономики. - 2005. - №10. - С.90-102.

6. Davis R. The Meaning and scope of social responsibility. In: Contemporary management. Issues and viewpoints. - Englewood Clifts, 1974. - P. 630.

7. Sethi S.P. Japanese business and social conflicts. A Comparative analysis of response patterns with American business. - Cambridge, 1975. - P. 19-20.

Анотація

У статті проаналізовано причини актуалізації соціальної спрямованості бізнесу. Розглянуто основні проблеми становлення та перспективи розвитку соціальної відповідальності підприємництва в Україні. Зокрема, виявлено ряд негативних чинників, що стримують формування соціально відповідальної поведінки, та виділено першочергові завдання для підприємницького середовища у вирішенні соціальних проблем.

В статье проанализированы причины актуализации социальной направленности бизнеса. Рассмотрены основные проблемы становления и перспективы развития социальной ответственности предпринимательства в Украине. В частности выявлено ряд отрицательных факторов, которые сдерживают формирование социально ответственного поведения, и выделены первоочередные задачи для предпринимательской среды в решении социальных проблем.

Размещено на Allbest.ru