Особливості сучасного стану та шляхи забезпечення сталого розвитку житлово-комунального господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості сучасного стану та шляхи забезпечення сталого розвитку житлово-комунального господарства

Солодкий В.О., к.е.н., доцент

Національний університет водного господарства та природокористування

м. Рівне

У статті визначено проблеми розвитку житлово-комунального господарства, здійснено аналіз сучасного стану реформування ключових його складових, а також окреслено основні шляхи та механізми забезпечення сталого розвитку галузі.

In the article the problems of development of housing and communal services are pointed at, the analysis of the modern state of reforming of its key constituents is accomplished as well as main ways and mechanisms of providing of steady development of the branch is outlined.

комунальний якість сталий реформування

Перед житлово-комунальним господарством України в сучасних умовах господарювання постає цілий ряд проблем, вирішення яких може покращити як роботу галузі у плані зростання добробуту працівників сфери, так i забезпечити зростання якості та кількості послуг з одночасним приведенням їх вартості до економічно та соціально обґрунтованих значень, що сприятиме покращенню житлово-комунального обслуговування, а отже і якості життя усіх громадян держави.

Досліджувана тематика є особливо важливою, оскільки криза інфраструктури галузі, яка пов'язана зі зносом її основних фондів, уже сьогодні призводить до техногенних катастроф. За даними Міністерства житлово-комунального господарства, 70% житла збудовано до 70-х років минулого століття, близько 4% багатоквартирних будинків комунальної власності є аварійними. Комунальна інфраструктура зношена більш ніж на 60%, в аварійному стані знаходяться третина мереж водопостачання та водовідведення, майже 18% - теплових мереж.

Актуальність тематики визначається i тим, що низькі доходи працівників сфери, саме тих, хто безпосередньо займається виконанням робіт та наданням послуг, не відповідають сучасним потребам не тільки розширеного, але і простого відтворення робочої сили. Хоча ця проблема стоїть і в інших галузях економіки України та має подібні негативні аспекти, у житлово-комунальному господарстві вона призводить до рівня плинності кадрів, який, у цьому випадку, спричиняє негативний вплив і на споживачів послуг. Адже відсутність кваліфікованого персоналу або й взагалі робітників на окремих ділянках спричиняє не тільки не надання послуг, але й необслуговування або недостатньо відповідальне ставлення до обслуговування відповідних важливих ділянок інфраструктури життєзабезпечення (мережі водо-, газо-, теплопостачання, дахи, димоходи та ін.), що знову ж таки може призводити не лише до матеріальних та економічних збитків, але й загрожувати життю та добробуту населення.

Питання реформування та розвитку житлово-комунального господарства сьогодні вивчаються на різних рівнях багатьма провідними вченими - теоретиками та практиками галузі як України так і зарубіжжя. Серед них, проблеми реформування та підвищення соціально-економічної ефективності роботи сфери досліджують Колпаков В.М. «Методи управління в підприємствах житлово-комунального господарства», Петрова Є.Ф. «Розвиток конкуренції у сфері обслуговування житлового фонду», Полуянов В.П. «Теорія і практика реформування підприємств у комунальному господарстві», Семчук Г.М. «Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків - рушій житлово-комунальної реформи», Строкань Т.М. «Регіональний розвиток житлово-комунального господарства України», Судакова О.І., Судаков А.К., Аівазашвілі М.В. «Управління житлово-комунальним господарством в ринкових умовах», Тішин Є.В. «Управління розвитком соціальної сфери муніципальних утворень», та ін.

У даній статті автор досліджує проблеми перетворення житлово-комунального господарства України з технічно відсталої та дотаційної галузі у ефективну сферу із сучасною інфраструктурою. Для цього необхідно виокремити конкретні першочергові кроки, які будуть чинниками покращання роботи житлово-комунального господарства, а також визначити заходи їх здійснення.

Цілями статті є вивчення напрямків, за якими повинна відбуватися реформа житлово-комунального господарства України. Розглядаються аспекти як ендогенного так і екзогенного характеру, а також механізм оптимальної реалізації кроків ефективного реформування та забезпечення сталого розвитку галузі. Важливим є врахування взаємного впливу покращання роботи сфери та якості життєзабезпечення громадян.

За останні роки розвитку галузі, незважаючи на кроки щодо подолання системної кризи, відбувається погіршення її загального стану за більшістю критеріїв. Розроблено велику кількість програм реформування сфери від місцевих та регіональних до загальнодержавних, більшість з яких не були реалізовані повністю або частково, що стосується, також, і указів Президента та рішень органів виконавчої влади.

Більшість програм розвитку та відновлення галузі орієнтувались на вирішення таких основних завдань:

- демонополізація галузі;

- формування ринкових механізмів;

- створення товариств співвласників житла;

- удосконалення управління;

- залучення у сферу додаткових інвестиційних ресурсів;

- зниження енергозатратності сфери та ін.

Разом з тим, демонополізація відбувається недостатніми темпами. За останні роки частка приватних підприємств у галузі ще не спроможна здійснювати реальний вплив на створюваному ринку житлово-комунальних послуг. Окремі приватні підприємства хоча і надають послуги відносно високої якості, дуже часто проводять цінову політику, яка не зорієнтована на категорію споживачів з низькими доходами, яких в державі ще більшість. Звичайно, вирішення в державі і цієї дотичної до роботи галузі проблеми, сприятиме розвитку житлово-комунального господарства.

Ще одним аспектом зміни форм власності вважаємо проблеми віднаходження реального ефективного власника. Зауважимо, що нагальність реалізації даного напрямку реформування сфери обумовлена значним зносом фондів галузі, її інфраструктури в цілому.

Поряд із зазначеною, стоїть проблема створення товариств співвласників багатоквартирних будинків. Темпи створення подібних об'єднань не відповідають вимогам щодо забезпечення якісних умов обслуговування значної частини житлового фонду. На сьогодні в Україні створено понад 5,6 тис., таких об'єднань, їм передано орієнтовно 5% загальної кількості житла, але і вони стикаються з проблемами організаційного та економічного характеру.

Разом з тим, необхідно відзначити, що дана робота в державі має позитивні тенденції. Так, у місті Бердянськ Запорізької області, мерія 100-тисячного міста не лише взяла на себе всі витрати з оформлення документації для об'єднань співвласників, але й субсидує ремонтні роботи. В результаті, вже 50% житлового фонду міста обслуговується товариствами співвласників багатоквартирних будинків [1].

Проблема залучення інвестицій у галузь пов'язана перш за все з недостатньою інвестиційною привабливістю економіки в цілому, що обумовлено рядом економічних, політичних та інших факторів. Разом з тим, в окремих містах реалізуються інвестиційні проекти, спрямовані на модернізацію наявної інфраструктури житлово-комунального господарства. У даних проектах беруть участь як іноземні так і вітчизняні інвестори, що значною мірою сприяє оновленню фондів, виробничої бази, зміцненню ресурсного потенціалу, а також модернізації та удосконаленню виробничих потужностей галузі. Значного поширення набула участь муніципальних утворень у різноманітних програмах, результатом чого є отримання багатьма з них грантів, в тому числі і на розвиток житлово-комунального господарства.

Питання удосконалення управління в галузі, у сучасних умовах, вирішується в основному у межах змін форм власності, а отже, певного поширення конкурентних відносин, хоча на даному етапі розвитку галузі, в основному, у сфері обслуговування житлового фонду. На жаль, реформування структури управління та організаційної структури більшості житлово-експлуатаційних та інших підприємств галузі відбувається недостатніми темпами, що, у свою чергу, здійснює негативний вплив на ефективність роботи, а отже і конкурентоспроможність відповідних суб'єктів господарювання.

Проблемою сучасного етапу розвитку сфери також є питання соціально-економічного забезпечення працівників житлово-комунального господарства як, по-перше, одного із комплексу факторів благополуччя нації в цілому, а по-друге - вагомого чинника покращення роботи галузі, а отже підвищення загального рівня обслуговування і зростання кількості та якості послуг. Адже зростання рівня матеріального добробуту всіх працівників сфери - від слюсаря до керівника підприємства забезпечить не лише зростання споживання, а отже і покращення життєвого рівня відповідних сімей, але і зменшить плинність кадрів на підприємствах, тобто відтік, в тому числі і кваліфікованих працівників.

Покращення забезпечення підприємств кадрами буде збільшувати площі якісного обслуговування, підвищить показники вчасного та якісного виконання заявок на отримання послуг підприємств. Відповідне зменшення скарг на невиконані взагалі або невчасно чи неякісно послуги є одним з факторів зростання соціально-економічних показників роботи сфери.

Для забезпечення зростання добробуту працівників галузі, необхідною є практична реалізація тих напрямків реформування житлово-комунального господарства, які зазначено у відповідних державних програмах. Для цього важливим є вирішення питання відповідальності окремих посадових осіб за несвоєчасне або незадовільне виконання державних рішень та завдань.

Крім того, важливою є наявність прямої матеріальної зацікавленості керівників та працівників конкретних підприємств у реалізації реформ на місцях. Ситуація, коли відповідні розпорядження інколи просто ігноруються у зв'язку з тим, що збереження статусу-кво, який вимагає менше затрат, приносить вже усталені і прогнозовані результати, а отже є нібито ефективнішим, і надалі буде призводити лише до зволікання з реформуванням галузі.

У даному аспекті важливим також є розгляд питання вартості послуг галузі. Безперечно, одним із основних чинників ціноутворення на сьогодні тут є вартість енергоносіїв, яка станом на грудень 2007 року, наприклад, у випадку з газом, за міждержавними домовленостями України та Росії на 2008 рік складатиме вже 179,5 доларів за 1000 метрів кубічних, а не прогнозовані раніше 160. Зростання цін, яке, найімовірніше, і в перспективі матиме такі ж тенденції, буде ключовим чинником зростання послуг водо-, теплопостачання та ін.

Однак, в дискусії про житлово-комунальні тарифи, на жаль, мало уваги приділяється такому складовому елементу собівартості послуг як оплата праці. Низькі тарифні годинні ставки та невідповідні трудозатратам відрядні розцінки, як правило, не сприяють високій продуктивності праці робітників, керівників і спеціалістів.

Тому, для підвищення конкурентоспроможності державних підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, в першу чергу, необхідно забезпечити значне зростання оплати праці і довести відповідні виплати до розміру не нижчого ніж в промисловості.

Додатковим джерелом цих коштів, на певному етапі, можуть стати, також, і відповідні державні ресурси. В іншому випадку, в умовах створення та розвитку конкурентних відносин, новостворені підприємства по наданню житлово-комунальних послуг, надаючи подібні послуги більш якісно та швидко, займуть домінуючі позиції в галузі. І якщо це дійсно є позитивом з точки зору розвитку ринкової економіки і в ній житлово-комунального господарства, то відомо, що функція держави полягає не лише в спогляданні роботи «невидимої руки ринку», але і в забезпеченні розвитку і підтримки відповідних державних підприємств та забезпеченні соціальних гарантій як надавачам так і споживачам послуг, тобто населенню держави [2].

Отже, на нашу думку, реформування житлово-комунального господарства має включати в себе розробку програм, які забезпечать економічну стійкість та поступальний розвиток галузі, сприятимуть здійсненню даного процесу з мінімальними затратами для всіх його учасників і, як результат, призведуть до створення конкурентної галузі, в якій державні, приватні та колективні підприємства зможуть в рівних умовах конкурувати за споживача, отримуючи кошти не тільки на оплату праці, але і на розвиток за всіма напрямками своєї діяльності, включаючи фонди, інфраструктуру та кадровий потенціал.

Для досягнення зазначеного результату, на нашу думку, необхідно реалізувати комплекс організаційних, технічних та економічних заходів, які не лише змінять ситуацію в галузі, а й позитивно трансформують відношення громадян до житлово-комунальної сфери в цілому, в тому числі стосовно тарифів, їх формування та зміни.

Такими кроками мають бути:

1) Створення ефективної системи управління в галузі на всіх рівнях її ієрархії. В умовах, коли постійно відбуваються структурні зміни вищих керівних органів галузі (реструктурування, об'єднання, роз'єднання на різних рівнях управлінської ієрархії), то незалежно від того чи зміни є формальними і технічними чи, навпаки, змінами сутнісних підходів до управління і включають ротацію кадрів, вони, як правило, не є ефективними і, очевидно, не сприяють покращенню роботи галузі. У першому випадку, у зв'язку з відсутністю якісних змін, а у другому - через наявність значного лагу часу до виходу роботи нової структури і нових кадрів на рівень роботи з максимальною потужністю, яка потрібна вже зараз. І мова не йде про відмову від структурних та кадрових змін. Навпаки, зміни мають відбуватися як за формою так і за змістом, але одноразово, продумано та ефективно.

2) На сучасному етапі розвитку галузі, коли конкурентні відносини у сфері лише формуються, важливою функцією держави є забезпечення фінансування житлово-комунального господарства не за залишковим, а за пріоритетним принципом. Актуальність питання полягає в тому, що зношеність інфраструктури життєзабезпечення в державі досягає критичної межи.

Дослідження проведені у 2001 прогнозували негативні наслідки зносу інфраструктури житлово-комунального господарства вже через 5 років. Сьогодні, Україна стикається з техногенними катастрофами, наслідками яких є не тільки матеріальні збитки (аварія системи теплопостачання в Алчевську), але і загибель людей (вибух будинку через проблеми з газовими мережами та їх обслуговуванням в Дніпропетровську восени 2007 року та інші аварії, що періодично виникають в різних містах України).

Варто зазначити, що мова йде лише про резонансні факти, реально ж робота житлово-комунальних служб часто нагадує роботу аварійних бригад. При надходженні коштів на капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж опалення, взимку, відключають опалення у багатоквартирних будинках, здійснюють заміну покрівель та виконують інші подібні роботи, аби встигнути «освоїти» кошти.

Тому, вважаємо, що першочергове фінансування оновлення та модернізації інфраструктури галузі є тим важливим чинником, який створить можливості для подальшої роботи сфери та здійснення її реформування. Організатором реформ та їх координатором має бути держава. В цьому полягає її основна регулююча соціально-економічна функція.

Не є панацеєю лише передача основних засобів виробництва та ресурсів у інші форми власності. Вирішенням проблеми може бути комплексний підхід, який забезпечить ефективне державне управління разом із залученням на конкурсних, економічно вигідних громадянам засадах новостворюваних та існуючих підприємств різних форм власності до вирішення проблем кризи інфраструктури та якісного житлово-комунального обслуговування громадян.

3) Ще одним, на нашу думку, ефективним чинником розвитку галузі є прискорення створення товариств співвласників житла. На даному етапі розвитку сфери процес організації товариств співвласників ще на набрав того поступу, що може забезпечити досягнення в державі такої кількості подібних об'єднань, яка дозволить досягти якісних змін в утриманні житлового фонду. Проблемою тут, у першу чергу, є несприйняття процесу, а отже і небажання створювати об'єднання багатьма мешканцями багатоквартирних будинків.

Причинами ситуації є як відсутність або недостатність інформації, недієвий механізм розповсюдження наявного позитивного досвіду роботи таких об'єднань, зношеність житлового фонду, а отже очікувана неефективність створення товариств, при, як правило, відсутності у житлово-експлуатаційних підприємств коштів на перший капітальний ремонт, що може бути вагомим чинником заохочення до створення об'єднань. Важливою буде розробка нормативної бази щодо заохочення створення об'єднань співвласників, розширення їх прав та можливостей діяльності. Збільшення кількості таких товариств сприятиме покращенню утримання та стану житлового фонду, що є необхідним фактором удосконалення роботи житлово-комунального господарства.

4) Особливо актуальним в сучасних умовах розвитку галузі є формування ефективного ринкового механізму її функціонування. Сюди необхідно віднести продовження реалізації процесу роздержавлення і приватизації підприємств сфери, а отже, демонополізацію галузі, створення нових приватних та інших підприємств, які будуть здатні забезпечити громадян якісними житлово-комунальними послугами, продовження переходу до оплати споживачами реальної вартості житлово-комунальних послуг, причому у багатьох випадках такі тарифи мають бути нижчими, ніж існуючі сьогодні.

Важливим є запровадження ринкової моделі роботи житлово-комунальних підприємств, яка включатиме боротьбу за споживача, влив ринкових чинників на ціноутворення, залучення кваліфікованих працівників за рахунок конкурентоспроможної оплати праці (в першу чергу, має вирішуватись для державних підприємств), а також інші чинники ринкового характеру, які визначатимуть роботу галузі в нових умовах [3].

5) Одним з ключових напрямків реформування роботи сфери має бути продовження формування нормативної бази реалізації трансформацій, яка буде адаптована до сучасних умов та сприятиме їх подальшому поглибленню. Необхідним є прийняття реальних програм розвитку сфери, які не лише констатуватимуть стан справ, причини існування проблем та пропонуватимуть кроки по виправленню ситуації, а й міститимуть чіткий механізм реалізації означених в програмах заходів та джерела фінансових ресурсів, які у визначені терміни забезпечать реалізацію необхідних для реформування галузі дій.

Реформування житлово-комунального господарства держави в сучасних умовах перетворюється з актуальної тематики досліджень теоретиків та практиків галузі в нагальну потребу реалізації визначених кроків для усунення ризику кризи житлово-комунальної інфраструктури, тобто структури життєзабезпечення населення.

Тому, на нашу думку, важливою є розробка конкретних заходів у контексті запропонованих у статті напрямків здійснення реформування сфери.

У зв'язку з цим, першочергово необхідно:

1) забезпечити контроль реалізації загальнодержавної Програми реформування житлово-комунального господарства та коригувати її виконання в залежності від наявності ресурсів, у тому числі інвестиційних, на розвиток галузі;

2) посилити роз'яснювальну роботу серед громадян щодо необхідності вчасної та повної сплати за житлово-комунальні послуги і, поряд з цим, здійснювати кроки щодо подальшого збільшення їх доходів для забезпечення можливості населення сплачувати тарифи, які, з огляду на динаміку цін на енергоносії, і надалі зростатимуть;

3) розробити та реалізувати комплексну програму стимулювання створення об'єднань мешканців багатоквартирних будинків, з наданням учасникам таких товариств можливості вирішувати всі фінансові, господарські та інші питання об'єднання;

4) забезпечити на державному та регіональному рівнях сприяння широкому залученню в галузь іноземних інвестицій та спеціалізованих грантів, а також внутрішніх фінансових ресурсів. Це може бути зроблене лише шляхом створення відповідних економічних умов, які б стимулювали таке розширення фінансування, однак, важливою тут є розробка механізму недопущення втрати контролю місцевих громад за елементами структури життєзабезпечення населення, як наслідку реалізації комерційних інтересів суб'єктами господарювання;

5) вирішувати питання водо-, та землекористування місцевих громад з позицій збереження екологічного балансу та відновлення його у місцевостях, що зазнають негативного техногенного впливу. Особливо важливим є вирішення питання водопостачання і, у даному випадку, не аспекту подачі води за графіком, а якості води, що споживають громадяни;

6) здійснювати реорганізацію житлово-експлуатаційних підприємств, що потребуватиме окремого механізму, та створювати умови для організації приватних підприємств з метою забезпечення реальної конкуренції у сфері обслуговування житла;

7) реалізувати поточне відновлення та модернізацію фондів галузі не як наслідок реформування, а під час його здійснення, що сприятиме прискоренню трансформацій та підвищенню їх ефективності.

Вважаємо, що розробка чітких механізмів та визначення планових термінів реалізації визначених заходів з контролем та публічним обговоренням їх результатів та ефективності, є необхідною складовою успішного реформування житлово-комунального господарства України.

Література

1. Семчук Г.М. «Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків - рушій житлово-комунальної реформи». Департамент комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабінету Міністрів України, 05.09.2007 р.

2. Петрова Е.Ф. Развитие конкуренции в сфере обслуживания жилищного фонда. - М.: Фонд «Институт экономики города», 2002.- 92 с.

3. Полуянов В.П. Теорія і практика реформування підприємств у комунальному господарстві (методологічний аспект). - Донецьк: НАН України. Інститут економіки промисловості, 2001. - 243 с.

Размещено на Allbest.ru