Теоретичні засади дослідження інституту економічної безпеки

Вирішення питань економічної безпеки неможливе без відповідного правового забезпечення. На національному рівні в Україні регулювання правових відносин щодо національної безпеки відбувається за допомогою низки таких нормативно-правових актів:

1) Конституція України, зокрема, ст. 17, де зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної безпеки є найважливішою функцією держави та справою всього українського народу;

2) Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. № 964-IV зі змінами, внесеними згідно з законом від 15 грудня 2003 р. № 3200-IV;

3) Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 3 травня 1998 р. № 183/98-ВР;

4) Указ Президента України від 12 березня 2003 р. № 1396/2003 «Про Інститут проблем національної безпеки» [1].

У Законі України «Про основи національної безпеки України» під «національною безпекою» розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам. Основними національними інтересами в економічній сфері цим законом визначено такі, як створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту народу; збереження та зміцнення науково- технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку [5]. На думку експертів, з якими слід погодитися, до пріоритетних національних економічних інтересів також слід віднести: забезпечення політики сталого економічного зростання; забезпечення конкурентоспроможності національної економіки; забезпечення інноваційного розвитку; розвиток внутрішнього ринку, підтримка національного товаровиробника, їх пріоритетність на ринку та підтримка попиту; зниження рівня «тіньової» економіки, корупції; раціоналізація структури національної економіки [3].

Зрозуміло, що реалізація національних економічних інтересів здійснюється завдяки розвиткові економіки та їх захисту шляхом протидії загрозам, які мають місце в системі економічних відносин, тобто використання механізмів економічної безпеки. Тому однією зі складових національної безпеки є економічна безпека, яка за своєю сутністю є її базисом.

У 80-90-х роках ХХ ст. з'являються перші роботи, у яких здійснюються спроби систематизувати розрізнені знання в цій сфері та надати їм вигляд єдиної теорії [4]. У результаті сформувалася самостійна наука, яка вивчає проблеми забезпечення економічної безпеки підприємства - екосесент (від англ. economic security of enterprise). Тобто наука про забезпечення економічної безпеки підприємства дуже молода, для порівняння математика чи механіка існують понад 3 тис. років, а екосесент - близько десяти.

Проблема економічної безпеки на Заході виникла у зв'язку із загостренням проблеми обмеженості ресурсів, оскільки розпад колоніальної системи призвів до порушення зв'язків між постачальниками сировини, життєво необхідної індустріальним країнам [4]. Офіційно термін «економічна безпека» введено в 1985 р. на 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, де було прийнято резолюцію «Міжнародна економічна безпека», а на 42-й сесії ухвалено й Концепцію міжнародної економічної безпеки.

Аналіз літературних джерел свідчить, що на сьогодні серед учених і фахівців, які досліджують проблеми економічної безпеки підприємства, не існує єдиного погляду щодо визначення суті основних понять. Це дає підстави виділити кілька підходів до визначення сутності економічної безпеки підприємства:

Значна кількість науковців визначає економічну безпеку підприємства як стан захищеності та можливість усувати різноманітні загрози, негативні впливи зовнішнього середовища. Таке бачення властиве Д. О. Ковальову, Т. І. Сухору- ковій, О.М. Бандурці, В.Є. Духову, К.Я. Петрову, І.В. Червякову, М.А. Бендікову [5] та багатьом іншим.

Частина фахівців безпеки вважає, що економічна безпека підприємства визначається взаємоузгодженістю та гармонізацією економічних інтересів суб'єкта господарювання з інтересами пов'язаних із ним суб'єктів зовнішнього середовища. Такої думки притримуються А.С. Соснін і П.Я. Пригунов, Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко; Б.Т. Торянніков, А.П. Красковський [6] та інші.

Окремі науковці розглядають економічну безпеку як внутрішню здатність підприємства до виживання та розвитку під впливом різноманітних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. До представників цього підходу можна віднести М.П. Капустіна, О.В. Ареф'єва, Р.М. Федоренка [7].

Частина науковців підходить до з'ясування суті економічної безпеки підприємства з позицій ресурсно-функціонального аспекту, тобто вони вважають, що економічна безпека суб'єктів господарювання - це стан найбільш ефективного використання ресурсів підприємства. Прихильники цього підходу - Є.А. Олей- ніков, С.Ф. Покропивний [8] та інші, причому їх чисельність постійно зростає.

Попри значний доробок вітчизняних і зарубіжних фахівців, теоретична база для формування концептуальних основ економічної безпеки підприємства має все ще недостатній ступінь розробленості. Існують різні точки зору на визначення як самої економічної безпеки підприємства, так і суміжних із нею понять і категорій, що зумовлює необхідність подальшого вдосконалення понятійного апарату економічної безпеки суб'єктів господарювання. Окрім того, потребує подальшого вдосконалення методологія оцінки рівня економічної безпеки підприємства та механізм забезпечення безпечного функціонування суб'єктів господарювання.

На сучасному етапі економічну безпеку як явище та як поняття можна розглядати в різних аспектах. Причому необхідно враховувати той факт, що економічна безпека, будучи системним об' єктом, повинна досліджуватися лише за допомогою системної методології, яка у свою чергу ґрунтується на системному мисленні, саме тому ми розглядаємо поняття «економічна безпека» з точки зору системного аналізу. Відповідно, на наш погляд, економічна безпека - це система заходів щодо активного захисту системи від можливих загроз, та механізм забезпечення стабільного функціонування системи на сьогодні та в майбутньому. Вважаємо це визначення таким, що найбільш відповідає сучасним умовам функціонування суб'єктів господарської діяльності. Розглядаючи економічну безпеку через призму системного аналізу, потрібно враховувати динамічний стан середовища функціонування суб'єктів господарської діяльності. Систематизація та розподіл складових економічної безпеки відповідно до системного аналізу дає змогу розглядати економічну безпеку по окремих напрямах відповідальності, дає можливість приймати рішення по кожному з напрямів окремо та своєчасно. Системний аналіз економічної безпеки дає можливість виявити причини небезпеки на початку їх зародження та за місцем виникнення, що є важливим елементом механізму забезпечення економічної безпеки. економічний безпека господарювання ресурсний

Висновки