Формування базової системи показників для оцінки потенціалу публічно-приватного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування базової системи показників для оцінки потенціалу публічно-приватного партнерства

Постановка проблеми у загальному вигляді. У статті запропоновано процедуру обгрунтування значущих показників у межах рівнів потенціалу публічно-приватного партнерства за виділеними критеріями відсутності тісного лінійного зв'язку між показниками та їх значущості, що запобігає дублюванню змісту та забезпечує відбір найбільш інформативних показників.

Останні п'ятнадцять років для більшості держав були періодом боротьби за ефективність економічного розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності через розвиток ключових елементів національної інфраструктури. Стрімке зростання державного дефіциту, поглиблення глобалізації, неможливість використання механізму приватизації до деяких об'єктів соціальної інфраструктури, протести громадськості щодо зростання податків позбавили уряд можливості збільшувати надходження до відповідних бюджетів. У державному бюджеті не вистачає коштів для фінансування науково-технічної діяльності, продукування та розповсюдження знань. Це звужує сферу діяльності в напрямку розвитку та використання компонентів економіки знань замість її розширення, а збереження таких тенденцій в подальшому може призвести до остаточного вибуття України із числа економічно розвинутих країн світу. Така перешкода стала поштовхом до пошуку нових моделей фінансування громадських послуг і публічної інфраструктури. Відбулося посилення інтересу до приватних підприємств з боку держави з точки зору використання їх потенціалу для фінансування, створення й реалізації спеціальних спільних проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури.

Розвиток публічно-приватного партнерства (далі - ШШ) в Україні в останні роки набуває актуального значення як інструмент антикризового спрямування. Реальна економічна ситуація об'єктивно створює передумови для більш ефективного використання цього механізму та інститутів публічно-приватних партнерств з метою забезпечення сталого економічного розвитку, отримання нових і підвищення якості надаваних населенню суспільних послуг. Досягнення належного рівня розвитку ШШ в Україні неможливе без його обгрунтованого планування, ефективної організації, структурного аналізу, оцінювання результативності, динамічного контролю, що в свою чергу потребує наявності адекватного вимірювання, уособленням якого є система показників.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. В умовах якісних перетворень економіки в Україні та всієї системи суспільних відносин, проблема оцінки потенціалу публічно-приватного партнерства набуває особливої актуальності. Особливо зважаючи на її недостатню теоретичну визначеність, оскільки повноцінного дослідження, що має на меті впорядкувати отриманий раніше досвід, в економічній літературі й досі не проводилося. У науковій літературі можна зустріти розрізнені теоретичні дослідження окремих проблем, які стосуються різних сфер застосування ППП в Україні: є розробки питань власності (І. Запатріна [1, с. 124], П. Шилепницький [2, с.3-14]) регулювання державою приватних економічних відносин (І. Запатріна [3, с.95-96]), контролю державою приватного сектора (О. Пільтяй [4, с.167], А. Павлюк [5, с.40]).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однак розгляд таких питань, як поєднання потенціалу двох секторів економіки - публічного та приватного з метою формування певних конкурентних переваг дотепер комплексно не вивчалися. Аналіз науково-методичних матеріалів з питань ШШ показав, що цілісної системи показників оцінки потенціалу ППП на рівні регіонів не існує.

Постановка завдання. Метою статті є формування цілісної системи показників щодо оцінки потенціалу ППП на мезорівні, яка б давала можливість отримати інформацію щодо структури, динаміки, спрямованості, достатності та результативності досліджуваного явища.

Виклад основного матеріалу дослідження. Послідовність формування базису показників для оцінки потенціалу ППП на регіональному рівні наведено на рис.1.

Рис. 1. Етапи формування системи показників для оцінки потенціалу ППП (авторська розробка)

Слід зазначити, що запропонована автором послідовність дій дозволить не тільки дотриматись умови уникнення тісних функціональних зв'язків між показниками, але і знизити розмірність багатовимірного досліджуваного явища, а саме - відібрати найбільш інформативні показники, що характеризують потенціал ППП.

За результатами виконання першого та другого етапів запропонованого алгоритму відбору показників оцінки потенціалу ППП на основі систематизації та аналізу наукової літератури [6, с.96-102; 7, с.38-43; 8, с.84-95; 9, с. 125-130; 10, с.380] сформовано перелік показників (29 показників), які здійснюють безпосередній вплив на формування потенціалу ППП: фінансування регіонів за рахунок коштів державного бюджету (Хі); фінансування регіонів за рахунок коштів місцевого бюджету (Хг); фінансування регіонів за рахунок власних коштів підприємств та організацій (Хз); фінансування регіонів за рахунок коштів іноземних інвесторів (Х4); ступінь залучення коштів населення на розширення будівництва (Х5); фінансування регіонів за рахунок банківського сектору (Хб); фінансування регіонів за рахунок інших джерел фінансування (Х7); підприємницька активність регіону (ХД; ефективність операційної діяльності підприємств (Х9); коефіцієнт покриття експортом імпорту (Хю); ступінь зносу основних засобів (Хп); індекс споживчих цін (Х12); частка регіону в загальному обсязі валової доданої вартості (Хи); рівень зареєстрованого безробіття (Х14); обсяг реалізованої продукції, (робіт, послуг) (Х15); рівень економічної активності населенім (Хіб); попит на робочу силу (Х17); навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію (Xis); наявний доход населення у розрахунку на одну особу (Х19); кількість зайнятих економічною діяльністю (Х20); обсяг реалізованих (вироблених) послуг (Х21); фінансовий результат до оподаткування (прибуток) (Х22); валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу (Х23); темпи зростання обсягів прямих іноземних інвестицій (Х24); кількість банків (Х25); кредити, надані не фінансовим корпораціям (Хгб); кредити, надані домашнім господарствам (Х27); інвестиції в основний капітал (Хгв); питома вага доходів бюджетів (Х29).

Зауважимо, що оскільки й досі у науковій літературі не проводились дослідження стосовно переліку можливих показників, які б характеризували потенціал ШШ, за основу були узяті показники, які непрямим чином оцінюють потенціал публічного та приватного секторів економіки, а при формуванні первісного масиву даних в якості експертів були використані праці провідних вітчизняних учених [6, с.96-102; 7, с.38-43; 8, с.84-95; 9, с.125-130; 10, с.380].

На третьому етапі при формуванні системи показників оцінки потенціалу ШШ було реалізовано вимогу несуперечності показників, тобто відсутності лінійного кореляційного зв'язку, за допомогою попарного розрахунку коефіцієнтів кореляції між 29 показниками в розрізі 25 регіонів України за одинадцять років (2001-2011 роки).

У результаті розрахунків з початкової сукупності - 29 показників за значеннями коефіцієнтів парних кореляцій було відібрано 25 показників. Показники з номерами 13 (частка регіону в загальному обсязі валової доданої вартості), 17 (попит на робочу силу), 20 (кількість зайнятих економічною діяльністю) та 29 (питома вага доходів бюджетів) виключено з подальших розрахунків, як такі що тісно корельовано з іншими.

Значущість коефіцієнтів кореляції перевірялася за крітєрієм Ст'юдента [11, с.328] враховуючи число ступенів вільності f = п - 2, де п кількість років (11 років) з рівнем довірчої ймовірності 0,01:

За даної сукупності показників доцільно відібрати меншу за кількістю сукупність ключових індикаторів, які б зберігали цінність інформації і одночасно спрощували б аналітичний процес. Це можна зробити за допомогою сучасних методів багатовимірного статистичного аналізу. У випадку аналізу складних соціально-економічних процесів та явищ дослідник стикається з багатовимірністю їх описання, тобто необхідністю врахування під час аналізу великої кількості показників. Деякі ознаки взаємопов'язані і значною мірою дублюють один одного. В таких ситуаціях природною є спроба сконцентрувати інформацію шляхом виразу великої кількості вихідних ознак через меншу кількість більш інформативно містких внутрішніх характеристик явищ. При цьому припускається, що найбільш місткі характеристики є найбільш суттєвими, визначними. Методи факторного аналізу покликані на здійснення саме такого стискання інформації [12, с.234].

Для реалізації цього завдання на четвертому етапі пропонується використання методу головних компонент, який відноситься до методів факторного аналізу та передбачає зниження розмірності поля ознак (зменшення кількості показників). Такий аналіз не вимагає апріорного поділу змінних на залежні і не залежні, так як всі змінні розглядаються як рівнозначні. Модель методу головних компонент має вигляд [12, с.329]:

y'j = Yj^ajrfr>

де, y'_jr - центроване (нормоване) значення j-ї ознаки; а - вага r-ї компоненти у j-i ознаки; /_г - r-та головна компонента.

Реалізацію цього етапу було здійснено за допомогою програми Statistica 6.0 (модуль Factor Analysis). Для проведення подальшого аналізу відповідно до критерію Кайзера [12, с.332] відбираємо головні компоненти, власне число яких більше за 1 та максимальне число компонент встановлюємо рівним кількості вихідних змінних, тобто 25. Статистичні характеристики сформованих компонент наведено в табл.1

публічний приватний партнерство

Таблиця 1 Статистичні результати факторного аналізу (розраховно автором)

Результати факторного аналізу (табл.1) показали, що оцінку потенціалу ШШ доцільно проводити на основі 7 головних компонент, котрі пояснюють 71% варіабельності ознак, дисперсія яких більше 1. Так, перша компонента з найбільшим власним числом пояснює найбільшу частину дисперсії ознак - 27,73%, друга компонента пояснює 41,15% мінливості ознак,

третя - 49,46%, четверта - 56,18%, п'ята - 61,68%, шоста - 66,56%, сьома - 71,05%.

Матриця факторних навантажень із такими значеннями не дає можливість надати змістовну інтерпретацію отриманих факторів, тому слід використовувати процедуру повороту. У якості методу обертання було обрано ортогональне (варимаксне) обертання, метод Varimax normalized. При цьому необхідно зауважити, що після проведення процедури повороту, отримані агреговані показники вже не є головними компонентами, а є узагальненими факторами. Після повороту отримана більш проста структура факторного простору (табл. 2), що дозволяє виділити найбільш інформативні показники, за допомогою яких можна оцінити потенціал ппп.

Перший фактор найбільше корелює (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,7) з показниками: підприємницька активність регіону (Xs), обсяг реалізованої продукції (Х15), обсяг вироблених послуг (Х21), кількість банків (Х25), кредити надані не фінансовим корпораціям (Хгб), інвестиції в основний капітал (Хгв).

Другий фактор (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,8) - з показниками: фінансування регіонів за рахунок власних коштів підприємств та організацій (Хз), коефіцієнт покриття експортом імпорту (Хю).

Третій фактор (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,78) - з індексом споживчих цін (Х12) та рівнем економічної активності населення (Хіб).

Четвертий фактор (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,76) корелює з наявним доходом населення (Х19) та валовим регіональним продуктом (Х23).

ІГ ятий фактор (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,72) з показником Хі8 (навантаження на одне вільне робоче місце), шостий (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,78) з Х9 (ефективність операційної діяльності підприємств) та сьомий фактор (коефіцієнт кореляції за модулем більше ніж 0,72) корелює з показником Х2 (фінансування регіонів за рахунок коштів місцевого бюджету).

Таким чином, у межах запропонованої автором процедури (рис. 1) з дотриманням критеріїв відсутності тісного лінійного зв'язку та значущості обґрунтовано склад показників (табл.З), які можуть бути використані у подальшому для оцінки потенціалу ппп.

Зазначимо, що зважаючи на мету цього дослідження та з урахуванням логічного аналізу відібрані показники було поєднано у дві групи - в першу групу увійшли показники, які характеризують фінансові аспекти діяльності регіону, в другу групу показники, які характеризують суто виробничі аспекти діяльності регіону.

Таблиця 2 Матриця факторних навантажень після повороту за методом Varimax normalized (розраховано автором)

Таблиця З Сформована автором структура показників оцінки потенціалу ППП (авторська розробка)

Висновки і перспективи подальших розробок. Таким чином, автором було запропоновано послідовність проведення відбору значущих показників та формування оціночного базису для характеристики потенціалу ШШ на рівні регіонів. Сформована система базових показників (табл. 3) цілком адаптована до вітчизняної статистичної бази, враховує доступність інформації, частоту проведення аналізу, можливість вживання математичного апарату, що забезпечує комплексність та об'єктивність оцінки й може слугувати підґрунтям для визначення пріоритетних напрямів діяльності у вигляді чітко сформованої стратегії розвитку регіону у майбутньому. Для того, щоб оцінка потенціалу ППП була максимально повною та дозволяла проводити компаративістський аналіз, на погляд автора, доцільно, у майбутньому, на підставі сформованого базису побудувати інтегральні показники, отримавши, таким чином, синтетичну характеристику об'єкта дослідження.

Список використаної літератури

1. Запатрина И. В. Потенциал публично-частного партнерства в развивающихся экономиках / И. В. Запатрина. - К.: Центродрук. - 2011. - 152 с.

2. Шилепницький П. І. Державно-приватне партнерство: за і проти / П. І. Шелепницький // Економічні науки: Серія «економіка та менеджмент». - 2010. - №26, частина 3. - С. 3-14.

3. Запатрина И. В. Перспективы использования механизмов публично-частного партнерства для развития инфраструктуры в Украине / И. В. Запатрина // Демографія та соціальна економіка. - К.: НАН України, Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. - 2012. - № 1 (17). - С. 94-102.

4. Пильтяй О. В. Рівень економічного розвитку та пріоритети публічно-приватного партнерства / О. В. Пильтяй // Демографія та соціальна економіка - К.: НАН України, Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. - 2012. - № 1 (17). - С.165-176.

5. Павлюк А. П. Державно-приватне партнерство як механізм активізації інвестиційної активності в Україні / А. П. Павлюк, Д. В. Ляпин // Стратегічні пріоритети. - 2012. - № З (24). -С. 38-45.

6. Драгун Н. П. Разработка методологического подхода к трактовке сущности категории «потенциал производственной системы» и исследование ее взаимосвязей с другими экономическими категориями / Н. П. Драгун, Е. М. Карпенко // Вестник ГГТУ им. П. О. Сухого. - 2000. - № 3. - С. 96-102.

7. Ковальська Л. С. Методичний підхід до оцінювання регіонального потенціалу / Л. С. Ковальська // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2012. - №4.-С. 38-43.

8. Балацкий О. Ф. Теоретические проблемы оценки экономического потенциала региона, компании, предприятия / О. Ф. Балацкий // Вісник СумДУ. Сер. Економіка. - 2004. - № 9. -С. 84 -95.

9. Толпежников Р. А. Генезис понятия потенциал предприятия и определение его сущности / Р. А. Толпежников // Теоретичні і практичні аспекта економіки та інтелектуальної власності: збірник наукових праць: у 3-х т. / ПДТУ. - Маріуполь, 2011. - Т. 3. -С. 125-130.

10. Воронкова А. Е. Розвиток потенціалу підприємства в умовах економіки знань: [монографія] / [за заг. ред. А. Е. Воронкової та Ю. С. Погорелова]. - Луганськ: Ноулідж, 2012. -380с.

П.Гмурман В. Е. Теория вероятностей и математическая статистика: [учеб, пособ.] / В. Е. Гмурман. -М.: Высш. шк., 2003. -479 с.

12. Чмутова I. М. Капітал підприємства: аналіз, оцінка, інструменти управління та роль банківської системи у його фінансуванні: [монографія] / І. М. Чмутова, О. В. Пересунько. - X.: ФОП Павленко О.Г.; ВД «ІНЖЕК», 2010. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru