Індустрія туризму в структурі зовнішньоекономічної діяльності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 339.138: 316.62 (076)

Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна

ІНДУСТРІЯ ТУРИЗМУ В СТРУКТУРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

О.В. Болотна

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті поступову інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних економічних зв'язків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з іншого.

Очевидним є той факт, що зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства.

У XX ст. на одне з найбільш вагомих соціальних явищ перетворився туризм. Витрати населення на туристські послуги в ряді країн займають третє місце після витрат на харчування і житло.За даними Всесвітньої туристичної організації, щороку у світі здійснюється близько 1 млрд. подорожей, понад 52 відсотки з яких у межах країн Європи. В країнах ЄС туризм сприяє підвищенню сукупного валового внутрішнього продукту на 8 відсотків, економічному зростанню на 11 відсотків, а кількість робочих місць в туристичній індустрії становить близько 12 відсотків загальної чисельності [4].

Про значний потенціал розвитку туризму як однієї з пріоритетних галузей зовнішньоекономічної діяльності свідчить те, що Україна займає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та культурними ресурсами. До списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні включено такі об'єкти культурної спадщини, як Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра у м. Києві, ансамбль історичного центру м. Львова, пункти Геодезичної дуги Струве (Хмельницька та Одеська області), резиденція митрополитів Буковини та Далмації (м. Чернівці), стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (м. Севастополь), дерев'яні церкви Карпатського регіону Польщі та України (Львівська, Івано-Франківська та Закарпатська області), та природний об'єкт - Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини. На сьогодні в Україні функціонує шість курортів державного значення, понад 20 природних курортних територій за наявності унікальних природних ресурсів мають підстави для оголошення їх відповідно до Закону України «Про курорти» курортами державного значення [4].

Монографічні дослідження міжнародного туристичного ринку в регіональному розрізі виконали зарубіжні і вітчизняні учені: Котлер Ф., Даніель Д., Ли Хардеба Х., Ф.Ловелок, Дж. Вітерс, Д. Віпперман, Балабанов І. Т., Балабанов А. І., Кирєєв А., Кучеренко В.Р., Карпов В. А., Нікіфорова Н.В., Александрова А. Ю., Чубуков О.Ю., Майдебура Е. У., Румянцев А. П., Румянцева Н. С., Беляєвській И.К., Пуцетайло П. Р., Моторин Р. М., Рождественська Л.Г. і інші. Значний науковий внесок у розробку структурно-типологічних ознак туристичного ринку, принципів його сегментації, територіальної організації та регіонального розвитку національної туристичної індустрії здійснили українські вчені Майдебура Е. У., Румянцев А. П., Румянцева Н. С., Беляєвській И. К., Пуцетайло П. Р., Моторин Р. М., Рождественська Л.Г., Євдокименко В., Коніщева Н., Любіцева О., Мунін Г.Б., Роглєв Х.Й., Самарцев Є.В., та ін.

Мета статті полягає у дослідженні стану розвитку туристичної індустрії в системі зовнішньоекономічної діяльності на основі статистичного аналізу її параметрів в'їзного міжнародного туризму в Україні, а також визначення стратегічних напрямків вдосконалення регулювання державою сфери туризму з метою надання потенціальним конкурентним перевагам рекреаційно-туристичної галузі реального статусу.

В структурі ринку туристичних послуг можна виділити наступні елементи: зовнішній (міжнародний) туризм, який включає в'їзний міжнародний туризм, виїзний міжнародний туризм, а також внутрішній туризм.

Міжнародному туризму притаманні ті самі види економічних операцій, що й зовнішній торгівлі - експорт та імпорт. Але за своєю суттю вони принципово різняться. Так, при здійсненні експортної операції для отримання туристичних послуг покупець виїжджає до країни продавця (на місце споживання туристичного продукту). Отже, під експортом в туризмі розуміють прийом іноземних туристів у своїй країні, під імпортом - відправлення туристів із своєї країни за кордон. При цьому покупець (турист) бере на себе оплату транспортних витрат. Послуги і товари ж продаються іноземним туристам за роздрібними цінами, які значно вищі зовнішньоторговельних оптових цін.

В'їзний міжнародний туризм - подорожі, що організовуються для громадян іноземних країн територією своєї держави, пов'язані з перетином державного кордону з метою некомерційної діяльності на термін від 1 доби до 1 року [7].

Розвиток міжнародного в'їзного туризму є не лише джерелом валютних надходжень в економічну систему країни, фактором стабілізації регіональних ринків праці, але й сприяє активізації відносин між країнами-учасницями туристичного процесу. Недаремно основними нормативними документами, що регулюють діяльність туристсько-рекреаційної сфери України, цей напрям визнано пріоритетним. Розвиток в'їзного туризму значним чином впливає на загальний стан вище зазначеної сфери. За розрахунками фахівців туристсько-рекреаційну сферу можна вважати ефективною тоді, коли обсяги в'їзного туризму втричі більші обсягів виїзного.

Внутрішній туризм в результаті приїзду туристів з інших областей сприяє активізації економічно слабких районів. Він вимагає збільшення капіталовкладень у будівництво і підтримання шляхів сполучення і стикових об'єктів. При цьому розширення і модернізація чинних об'єктів, переважно готелів, викликає пожвавлення в інших галузях господарства.

За своїм змістом операції в туризмі поділяються на такі групи:

- операції з розміщення туристів (у готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах і т.п.);

- операції з переміщення туристів до країни призначення та у межах країни різними видами пасажирського транспорту;

- операції щодо забезпечення туристів харчуванням (у ресторанах, кав'ярнях, барах, пансіонатах і т.п.);

- операції, спрямовані на задоволення культурних та інших духовних потреб туристів (відвідування театрів, музеїв, природних і історичних заповідників, фестивалів, місць паломництва і т.п.);

- операції щодо задоволення ділових інтересів туристів (участь у конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках, виставках та ін.);

- операції з оформлення документації (віз, закордонних паспортів, страховок і т.п.).

Готелі та подібні заклади залишаються основними підприємствами надання послуг розміщення іноземним громадянам в Україні. Так, в 2012 р. з туристичною метою кордон України перетнуло 24,6 млн. іноземців. Крім того, за 2012 рік сплачено 38,4 млн. гривень туристичного збору, що на 38,3 відсотка більше, ніж у 2011 році. Загалом протягом 2008-2011 років обсяг надходжень до державного бюджету від провадження туристичної діяльності збільшився з 208,2 млн. до 1,5 млрд. гривень. Це говорить про те, що готельне господарство є однією з найважливіших складових туристичної індустрії України [4]. У 2011 р. в Україні налічувалось 3162 готельних підприємств на 162,8 тис. місць. За регіонами заклади готельного господарства розташовані нерівномірно (табл. 1) [9, с.491-492 ]. Згідно даних, наведених в таблиці, у 2011 р. найбільшу кількість готелів мали Львівська область, Одеська, м. Київ, Дніпропетровська, Миколаївська, Луганська області та АР Крим. Найбільший номерний фонд мали м. Київ, АР Крим, Миколаївська, Дніпропетровська та Львівська області. Найбільшу житлову площу - готелі м. Києва, АР Крим, Дніпропетровської, Львівської та Одеської областей. Ці регіони впливають на формування рейтингів туристичних районів за наявністю закладів готельного господарства. В них перші позиції займають Столичний, Карпатський та Причорноморський регіони, багаті природними і соціально-культурними туристичними ресурсами.

Таблиця 1. Готелі та заклади готельного типу в Україні, 2011 р.

Високі рейтинги Столичного регіону пов'язані ще і з його особливим статусом, та наслідками, що з цього випливають: адміністративним значенням, високим рівнем ділової активності, насиченим культурним життям тощо. Порівняно невисокі позиції Кримського району пояснюються не стільки невеликою кількістю готелів, хоча й цей факт має місце, скільки його складом, до якого входить лише одна республіка та м. Севастополь. Досить високі рейтинги у промислово розвинених районів - Донецького й Придніпровського, що відрізняються високим рівнем ділової активності. Останні місця займають Подільський та Приазовський райони, що говорить не на користь використання їх значного соціально-культурного та природного рекреаційного потенціалу.

Коефіцієнти використання місткості українських готелів значно варіюють: від 0,64 у Хмельницькій області, до 0,17 у Вінницькій, Чернівецькій областях. Попри сезонність, на заповнення українських готелів впливає епізодичний інтерес з боку туристів, зокрема, іноземних. Більшу частину часу ринок гостинності залишається ненасиченим, тоді коли під час бумів катастрофічно не вистачає місць у закладах розміщення.

З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури, у тому числі і готелям, на добровільних засадах присвоюються категорії якості та рівня обслуговування. На даний час в Україні нараховується 117 тризіркових, 64 чотирьохзіркових та 6 п'ятизіркових готелів 9. Найбільше готелів, яким присвоєно вищу категорію, знаходиться у визнаних туристичних регіонах України та столиці: тризіркових - у АР Крим, Львівській області та м. Київ, чотирьохзіркових - у Львівській, Одеській областях, АР Крим та м.Київ. П'ятизіркові готелі - "Донбас-Палас" у Донецьку, "Отрада" у Одесі, "Ріксос-Прикарпаття" у Трускавці, "Опера", "Прем'єр-Палас" і "Хаят-Рідженсі" у Києві.

Разом з тим, існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу. З 812 українських готелів лише 256 обладнані автостоянками, 581 - ресторанами, 235 - саунами, лазнями чи басейнами [6, 8].

Класифікація готельних підприємств за рівнем комфорту відіграє велику роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг. Рівень комфорту - це комплексний критерій, складовими якого є:

- стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних (однокімнатних) номерів, частка багатокімнатних номерів, номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей тощо;

- стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення тощо; бізнес зовнішньоекономічний конкурентний туристичний

- наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, барів тощо;

- стан будівлі готелю, під'їзних шляхів, облаштованість прилягаючої до готелю території;

- інформаційне забезпечення і технічне оснащення, утому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів тощо;

- забезпечення можливості надання ряду додаткових платних і безкоштовних послуг.

Перераховані критерії застосовуються практично у всіх наявних сьогодні у світі системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог висувається до персоналу і його підготовки: зовнішнього вигляду, віку, стану здоров'я, освіти, кваліфікації, знання іноземних мов.

Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є такі:

- європейська, або, як часто її називають, система «зірок», що базується на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок та позначається символом «*» (зірка). При цьому чим більша кількість «зірок», тим вище рівень обслуговування в готелі. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн;

- система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;

- система «корон», що застосовується у Великобританії,

- індійська система.

В різних країнах застосовуються два різних підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи, тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює Об'єднання готельних і ресторанних господарств (EHOGA), у Швейцарії - Швейцарський союз власників готелів [7].

Згідно з Правилами обов'язкової сертифікації готельних послуг, затвердженими наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.01.99 р. № 37, сьогодні в Україні готелі класифікуються за п'ятьма категоріями (від однієї до п'яти «зірок»), а мотелі -- за чотирма (від однієї до чотирьох «зірок»).

Український готельний ринок істотно пожвавився після перемоги України і Польщі в тендері на право проведення чемпіонату Європи з футболу «Євро- 2012». За оцінками вітчизняних готел'єрів, в 2012 році в українські чотири і п'ятизіркові готелі інвестовано 300 млн. і в столиці з'явилися 35 нових готелів на 100-250 номерів кожний. За європейськими нормативами у Києві повинно бути щонайменше 20 тис. готельних місць (загальна кількість номерів сьогодні становить 8,7 тис., що вдвічі менше, ніж у Москві, і в 6 разів менше, ніж у Парижі) [6].

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи кількість великих готелів становить 15-25 % від загальної кількості готельних господарств, 75-85% - мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті. Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

За останні п`ять років рентабельність бізнесу суттєво знизилась та сьогодні не перевищує 30%. З підготовкою до Євро-2012 почав стрімко реконструюватись ресторанно-готельний бізнес. Готелі та ресторани Одеси, Дніпропетровська, Києва, Львова, Донецька та інших міст посилено готуються до чемпіонату та прийому туристів. У кожному місті, яке приймає Євро-2012 в Україні має бути близько 70 готелів. За вимогами УЄФА, у містах, що прийматимуть чемпіонат Європи, має бути 15 тис. 555 номерів готелів категорії 4, 5 і 3 зірки. На сьогодні можна сказати, що ці вимоги виконані на 84,4%. Вимоги щодо розміщення цільових груп УЄФА Київ виконав на 63,4%, Львів - на 99,9%, а Харків - на 95,7% [6].

В Україні поширюється така важлива тенденція, як створення міжнародних готельних мереж, які дозволяють просувати на світовий туристичний ринок високі стандарти обслуговування. Вже створено першу національну мережу "Прем'єр Готелз", до складу якої входять 6 готелів, що функціонують у Києві, Львові, Мукачево, Одесі і Харкові. В умовах практично відсутньої конкуренції на ринок готельних послуг України намагаються увійти й міжнародні мережі "Хаят", "Маріотт", "Хілтон", "Шератон" та інші [7].

Проведення Євро-2012 позитивно позначилося як на поліпшенні комплексної туристичної послуги приймаючих міст, так і на більшій активності в їх просуванні на ринку. Завдяки допомозі Німецького бюро міжнародного співробітництва для всіх приймаючих міст за участю європейських фахівців були розроблені маркетингові стратегії, підготовлені рекламні матеріали, організована досить яскрава їх презентація на національному стенді на міжнародній виставці в Берліні ITB.

Важливо підкреслити, що певне поліпшення якості управління містом як туристичним об'єктом починає супроводжуватися формуванням механізмів більш ефективної і цілеспрямованої співпраці бізнесу з владою. Поки в якості показового прикладу можна навести лише взаємодію влади Львова та Львівського туристичного альянсу. Але починає оформлятися такий процес і у містах Києві та Одесі.

Розвиток міжнародного в'їзного туризму в Україну має непогані передумови. По-перше, це наявність у нашій країні значних туристичних ресурсів, багато з яких є унікальними, їх доступність. По-друге, інтерес, який виявляють до нашої країни іноземні ЗМІ і прості громадяни, у тому числі, і через закритість значної території України в часи СРСР. По-третє, унікальна українська культура, об'єкти якої мають світове визнання. По-четверте, можливість формування конкурентоспроможного туристичного продукту завдяки висококваліфікованим трудовим ресурсам і високому рівню загальної освіченості населення. Не останню роль відіграє значна українська еміграція. По-п'яте, подолання розбіжностей в розвитку окремих регіонів країни. По-шосте, політичні та економічні перетворення, що відбуваються в Україні, сприяють зростанню кількості іноземних і вітчизняних туристів, які прибувають в окремі регіони України, що зумовлює необхідність розміщення гостей у комфортабельних готелях із відповідним рівнем сервісу.

Отже, стан туристичної інфраструктури поки що не відповідає туристично-ресурсному потенціалу країни і вимагає поліпшення і приведення до міжнародних стандартів, інакше, навіть за умови покращення інвестиційного клімату і активізації туристичної діяльності, вітчизняна готельна індустрія буде витіснена значно сильнішими конкурентами. Україна має всі об'єктивні передумови, щоб стати однією з розвинених туристичних держав світу. Для перетворення потенційних можливостей в реальні передумови розширення зовнішньоекономічної діяльності за рахунок розвитку індустрії туризму, на наш погляд, необхідно: з метою забезпечення можливостей лобіювання інтересів галузі перед державою готелі України повинні об'єднатися у Всеукраїнську асоціацію та створити регіональні групи, адже проблеми в регіонах можуть відрізнятися дуже суттєво. Такі регіональні групи сприятимуть збільшенню регіональної, а Всеукраїнська асоціація - глобальної конкурентоздатності національної галузі туризму.

Основними чинниками стимулювання розвитку сфери туризму в Україні є:

- впровадження системного підходу до розробки програм розвитку туризму та курортів на державному, регіональному і місцевих рівнях;

- підвищення рівня безпеки на туристичних об'єктах і маршрутах;

- вдосконалення системи стандартизації, що дозволить вдосконалити інфраструктурне та інформаційне забезпечення туристичних об'єктів і маршрутів;

- перегляд критеріїв, на підставі яких здійснюється категоризація об'єктів туристичної інфраструктури, зокрема готелів та інших аналогічних засобів розміщення, та їх неузгодження із сучасними стандартами розвинутих туристичних країн;

- впровадження більш сучасних механізмів акредитації та сертифікації об'єктів туристичної інфраструктури.

Література

1. Про туризм: Закон Ураїни від 15.09.1995 р. № 324/ 95-ВР : за станом на 01 липня 2009р.

2. Статистичний щорічник України за 2011 рік / [уклад. О.Г. Осауленко; відп. за вип. В.А. Головко]. - К.: Консультант, 2011. - 653 с.

3. Стратегія сталого розвитку туризму і курортів в Україні (проект) Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2009 р.

4. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року : Розпорядження Кабінету міністрів УКРАЇНИ від 1 серпня 2013 р.

5. Александрова А.Ю. Международный туризм / А.Ю. Александрова. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 470 с.

6. Бєлоусова О.С. Актуальні проблеми готельно-ресторанного бізнесу в україні в умовах підготовки до ЄВРО - 2012

7. В'їзний туризм. Навчальний посібник / Коваль П.Ф., Алєшугіна Н.О., Андрєєва Г.П., Зеленська О.О., Григор'єва Т.В., Пархоменко О.Г., Дудко В.Б., Михайловський М.О., Бондар С.І.

8. Готелі та інші місця для короткотермінового проживання. 2010. Статистичний бюлетень - К. : Державний комітет статистики України, 2010 // : - Електрон. текстові дані (152 Мв). - К. : Держкомстат України. - 2010.

Анотація

Статтю присвячено аналізу основних проблем та перспектив розвитку індустрії бізнесу в структурі національної зовнішньоекономічної діяльності. Дослідження ґрунтується на використанні статистичних даних, що характеризують ключові аспекти та параметри функціонування в'їзного міжнародного туризму в Україні. Визначено основні напрямки вдосконалення системи державного регулювання туріндустрії, які мають потенціал забезпечення реальної реалізації потенційних конкурентних переваг рекреаційно-туристичної галузі в Україні.

Ключові слова: індустрія туризму, зовнішньоекономічна діяльність, в'їзний міжнародний туризм, конкурентоспроможність, готельне господарство, системи класифікації готелів, сертифікація готельних послуг.

The article is devoted to the analysis of main problems and prospects of development of industry in the structure of the national foreign economic activity. The study is based on the use of the statistical data on key aspects and parameters of functioning of inbound international tourism in Ukraine. Defines the main directions of improving the system of state regulation of tourist industry, which have the potential to ensure the actual implementation of the potential competitive benefits of recreational and tourism industry in Ukraine.

Key words: tourism industry, foreign trade, international inbound tourism, competitiveness, hotel, hotel classification system, certification of hotel services.

Размещено на Allbest.ru