Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Організаційно-економічна підготовка виробництва до випуску нових видів продукції



Вступ

організаційний економічний виробництво

Робота підприємств у ринкових умовах господарювання спонукає їх здійснювати пошук ефективних шляхів розвитку виробництва. Важлива роль у вирішенні цієї задачі належить підготовці виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується стійким попитом на ринку. Серед факторів, які цьому сприяють, важливе значення мають організаційні. Тому особливе місце в розвитку підготовки виробництва займає її організація. Конкурентоспроможна продукція створюється при умові наявності відповідного виробничого та наукового потенціалу. Для забезпечення попиту на продукцію, яку виготовляє підприємство, а також для своєчасної пропозиції нових виробів з метою задоволення потреб ринку йому необхідно володіти достатніми засобами, що дозволять здійснити підготовку їхнього виробництва. В сучасних умовах виробництва дуже важливо знайти нові напрямки і методи поєднання наукових досліджень з виробництвом, можливості для скорочення тривалості циклу від зародження нової ідеї до впровадження її результатів. Тому нині існує потреба перебудови організації підготовки виробництва на підприємствах.

Проблемам організації підготовки виробництва, її ролі у виробничому процесі присвятили дослідження багато учених-економістів: В.Г. Алієв, Ю.Д. Аміров, В.П. Бабич, В.К. Беклешев, В.М. Гриньова, Г.М. Добров, Б.Ф. Зайцев, Н.І. Комков, В.М.Ліхтенштейн, Н.К. Моїсеєва, Р.Л. Сатановський, О.Г. Туровець та ін. У роботах цих авторів розглянуті питання організації планування етапів процесу підготовки виробництва нових виробів. Але до теперішнього часу недостатньо досліджені питання організації підготовки виробництва нових виробів, процес планування, який повинен бути провідною ланкою в умовах ринкових відносин.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних рекомендацій щодо розвитку процесу організації підготовки виробництва конкурентоспроможної продукції в умовах ринку. Для досягнення поставленої мети було сформульовано та вирішено такі задачі:

- узагальнено поняття «підготовка виробництва» та визначено сучасний зміст організації підготовки виробництва на підприємстві;

- теоретично обґрунтовано проблеми організації та розвитку підготовки виробництва;

- проведено аналіз виробничої діяльності підприємства;

- розглянуто особливості бізнес-планування підготовки виробництва в умовах ринку.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є підготовка виробництва до випуску нової продукції на підприємстві «Гермес».

Предметом є дослідження особливостей організаційно - економічної підготовка виробництва до випуску нових видів продукції.

Загальна методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведених досліджень є сучасна економічна теорія, закони та нормативні акти України з економічних питань, наукові дослідження. Використовувались методи логічного узагальнення, теорії систем, ситуаційного підходу, математичної статистики, статистичного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні публікації з питань підготовки виробництва, офіційна статистика.



1. Теоретичні основи організаційної підготовка виробництва

1.1 Сутність організаційної підготовки виробництва

Організаційна підготовка виробництва - це сукупність взаємопов'язаних організаційно-економічних та соціально-психологічних процесів на всіх стадіях та етапах комплексної підготовки виробництва, що забезпечують готовність підприємства до створення та освоєння необхідного обсягу продукції заданого рівня якості в установлені терміни з найменшими витратами.

Комплекс робіт з організаційної підготовки виробництва здійснюється паралельно й взаємозалежно з конструкторською та технологічною підготовкою з безпосередньою участю відділів головного конструктора, головного технолога, головного механіка та майже всіх функціональних підрозділів підприємства - відділів маркетингу, планово-економічного, кадрів, МТО, виробничо-диспетчерського, збуту, праці і заробітної плати, бухгалтерії, лабораторій, служб та ін. [1, с. 463]

Ринкові відносини кардинально змінюють погляд на організацію виробництва, що створює вимоги для найкращого використання техніки і трудових ресурсів у процесі виробництва й тим самим підвищує його ефективність.

Прибутково працювати в умовах ринку - це не тільки працювати на споживача, але й раціонально організовувати виробництво, досягати належних результатів при максимальному використанні ресурсів.

Організація виробництва на підприємствах має виглядсистеми нормативів (режим роботи агрегатів, норми продуктивності та ін.), виробничих паспортів, графіків протікання процесів, виробничо-технічних інструкцій і т. п. Організація виробництва є однією з головних умов найбільш ефективного використання техніки. Від рівня організації виробництва значною мірою залежать зростання обсягу випуску продукції, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості, рентабельність виробництва.

Організація праці являє собою сукупність заходів, методів і прийомів, що спрямовані на планомірне й найбільш доцільне використання праці робітників з метою досягнення високої продуктивності праці. [3, с. 56]

Створення нової техніки та технології ґрунтується на використанні творчих ідей, що раніше не використовувалися або сформувалися в процесі досліджень чи проектування. Серед методів, що забезпечують систематизоване, спрямоване мислення, виокремлюють морфологічний аналіз, методи аналогій, інверсії, фантазії, інтуїції, асоціації та ін.

Комплекс робіт з організаційної підготовки виробництва здійснюється паралельно й взаємозалежно з конструкторською та технологічною підготовкою з безпосередньою участю відділів головного конструктора, головного технолога, головного механіка та майже всіх функціональних підрозділів підприємства - відділів маркетингу, планово-економічного, кадрів, МТО, виробничо-диспетчерського, збуту, праці і заробітної плати, бухгалтерії, лабораторій, служб та ін.

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію. Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат - продукцію (послуги). [9, с. 39]

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Процес створення та освоєння нових виробів має низку особливостей, які необхідно враховувати під час його організації: комплексність, зростання складності та масштабів наукових досліджень стосовно об'єктів, що розробляються; імовірний характер процесів підготовки виробництва, який зумовлений новизною, ступенем об'єктивності первісної інформації та невизначеністю кінцевих результатів; неповторюваність, динамічність науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; людський чинник.

У науково-технічній підготовці виробництва нових виробів бере участь велика кількість підрозділів підприємства. За функціями, що виконуються, вони групуються на тематичні, функціонально-тематичні, виробничі, обслуговуючі підрозділи, а також функціональні служби управління.

Науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні розробки та роботи з упровадження їх результатів можуть виконуватися силами підрозділів виробничого підприємства або різноманітними спеціалізованими науково-технічними організаціями, які мають різний статус, форми власності і підпорядкування. Структура таких організацій залежить від зовнішніх (спеціалізація, рівень кооперування з іншими розробниками, підпорядкованість, кількість замовників-споживачів) та внутрішніх (обсяг замовлень чи завдань, чисельність персоналу, ступінь технічного оснащення робіт, методи організації досліджень і проектних розробок, рівень спеціалізації та інтеграції підрозділів) чинників.

1.2 Освоєння нового продукту та етапи організаційної підготовки виробництва

У результаті розробки конструкторсько-технологічної документації, випробувань дослідних зразків, виготовлення технологічного оснащення та нестандартного обладнання, перепланувань виробничих дільниць створюються передумови для організації стабільного випуску нового виробу. У системі комплексної підготовки виробництва освоєння нової продукції є завершальною стадією.

Стадія освоєння нової продукції - це сукупність різноманітних процесів та робіт з перевірки і вдосконалення конструкцій та технології до встановлених технічних вимог, а також опанування нових форм організації виробництва. [10, с. 92]

Стадія освоєння виробництвом нової продукції притаманна тільки для масового та серійного виробництва. Це пов'язане з необхідністю конструкторсько-технологічного доопрацювання нового виробу та пристосування самого виробництва до випуску нової продукції. На тривалість періоду освоєння впливають послідовно-системні зміни проектних та організаційних рішень: уточнення конструкції виробу - зміни в конструкторській документації - перегляд технологічних процесів - перепроектування і виготовлення оснащення - перегляд матеріальних і трудових норм - перепланування розташування устаткування - навчання робітників новим процесам - уточнення оперативно-виробничих планів.

Основні етапи організаційної підготовки виробництва:

передвиробничі планові розрахунки: створення нормативної бази (нормативів затрат часу, вартості, тривалості циклу робіт, етапів, стадій); розрахунок необхідних нормативів для планування конструкторської і технологічної підготовки виробництва; календарно-планових нормативів майбутнього виробництва виробу; складання плану-графіка і кошторису витрат на ТПВ; розроблення планових калькуляцій на нові деталі та вироби; визначення економічної ефективності нової продукції;

удосконалення виробничої структури: визначення рівня спеціалізації і кооперування цехів і виробничих дільниць; вибір найраціональніших форм та методів організації виробництва нових виробів; формування технологічних та предметно-замкнених дільниць, потокових і автоматичних ліній, гнучких виробничих систем; планування і перепланування цехів та дільниць; проектування організації ремонтного, інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарств; організаційне проектування робочих місць та систем їх обслуговування;

реорганізація системи управління: перегляд функцій посадових позицій, підрозділів, уточнення завдань та встановлення їх відповідальності за процеси і результати комплексної підготовки виробництва нового виробу;

забезпечення технічної готовності підприємства до випуску нових виробів: визначення потреби в додатковому устаткуванні, матеріальних і енергетичних ресурсах; проектування, виготовлення або придбання допоміжного обладнання; організація кооперування, оформлення договірних відносин з постачальниками матеріальних ресурсів;

комплектування робочих кадрів: набір, підготовка, перепідготовка кадрів відповідних професій та кваліфікації; організація праці та заробітної плати; формування мотиваційних заходів; залучення та стимулювання персоналу до освоєння нововведень; соціально-психологічна підготовка працівників підприємства до створення та виробництва нової продукції;

перспективне та оперативне планування: формування планово-економічної інформації; визначення календарно-планових, матеріальних, трудових і фінансових норм та нормативів; уточнення форм документації; вибір методів та систем оперативно-виробничого планування, обліку та оцінки діяльності підрозділів за періодами освоєння нового виробу тощо;

організація переходу на випуск нового виробу: вибір методу й організаційної форми переходу; виготовлення виробничо-пробної партії; згортання випуску старої продукції; розгортання випуску нового виробу;

організація ефективної експлуатації нового виробу: монтаж, налагодження, консультування споживача, гарантійне і післягарантійне обслуговування виробу. [1, с. 463-464]

Щоб досягти найефективнішого результату організаційної підготовки виробництва, доцільно розробляти цільові організаційні проекти створення та освоєння нової техніки. [11, с. 25-27]

Для процесу освоєння характерні тривалість та витрати, які залежать від типу виробництва (стабільного серійного або масового) та ступеня ресурсної готовності певного виробництва (спеціального обладнання, оснащення, наявності резервних площ, устаткування, робітників).

Серед основних етапів освоєння нових видів продукції для різних виробничих і організаційно-економічних умов виділяють: технічне, виробниче та економічне освоєння.

Як правило, витрати на виробництво перших виробів у кілька разів перевищують витрати на продукцію, що серійно випускається. Надалі відбувається різке зниження цих витрат. Однак з часом темпи зниження сповільнюються і потім стають незначними (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Графік зміни витрат на стадіях підготовки виробництва та освоєння нової продукції

Характер нарощування витрат, пов'язаних з технічною підготовкою виробництва, віднесених до одного виробу (відрізок 0-Г), а також характер зниження собівартості на стадії освоєння (відрізок Г-Д) показані на рис 13.10. Витрати на конструкторську підготовку виробництва В_к.п.в до точки А зростають поступово, а потім різке нарощування, пов'язане з великими обсягами робіт на стадії технологічної підготовки. Сумарні витрати на конструкторську і технологічну підготовку виробництва В_к-т.п.в на один виріб показані в точці Б. [1, с. 466]

Організаційна підготовка потребує збільшення витрат на матеріальне забезпечення нового виробництва, пов'язане з закупівлею спеціального устаткування, створенням запасу, переплануванням цехів, створенням транспортних систем і т.д. Завершення етапу (точка Г характеризується сумарними витратами на підготовку виробництва В_т.п.в).

У випадку повного і високоякісного проведення технічної підготовки виробництва освоєння починається (точка Г) з відносно невисокої початкової собівартості S продукції, що освоюється. Собівартість знижується відповідно до положистої кривої К_ос і планова собівартість (точка Д) досягається відносно швидко. Період освоєння пропорційний відрізку Г-Д.

Передчасний початок освоєння (точка В) виникає, якщо підготовка ще цілком не довершена, оснащення та устаткування не готові, а конструкторська підготовка виконана на недостатньо високому рівні.

Як наслідок початкова собівартість S¹ виявляється вище S. Крім того, спостерігаються різкі коливання собівартості, що відповідають внесенню конструкторських змін. Крива освоєння характеризується лінією К _ос. Планова собівартість у цьому випадку досягається не в точці Д, а пізніше. Період освоєння збільшується. Він пропорційний відрізку В-Е. [1, с. 467]

Тенденція зниження собівартості під час освоєння виробництва нової продукції має, як правило, стійкий характер, причому обсяг випуску є найважливішим чинником її зниження.

1.3 Комплексна підготовка виробництва до заміни продукту

В умовах конкуренції товарна політика підприємства повинна бути направлена в майбутнє і враховувати, що всі товари не залежно від успіху з часом виходять з ринку і необхідно вести підготовку до випуску нової продукції. Новий товар в цьому змісті розуміють як модифікацію чи нововведення. Щоб товар завоював ринок він повинен мати бажані для споживача критерії, бути унікальними, а споживачі повинні мати інформацію про його характеристику.

Процес розробки і освоєння виробництва нової продукції на підприємстві сформувався як самостійна підготовча стадія процесу виробництва і отримав назву технічна підготовка виробництва нової продукції (товару нової ринкової новизни).

Під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів наукового, технічного і організаційно - економічного характеру, які направлені на розробку, освоєння нових видів продукції, які здійснюються від початку наукових досліджень до введення виробу в експлуатацію і визначають технічний рівень, якість і ефективність нової продукції як у виробництві (на підприємстві) так і в експлуатації (у споживача). [12, с. 125]

Основне завдання технологічної підготовки виробництва - розробка

технологічних процесів, що забезпечують мінімальні поточні й одноразові витрати на виробництво заданого обсягу продукції при її високій якості. Питома вага технологічної підготовки виробництва в загальній трудомісткості технічної підготовки виробництва виробу становить:

- в одиничному виробництві - 20-25%;

- у серійному - 50-55%;

- у масовому - 60-70%.

Конструкторська підготовка виробництва - це сукупність взаємозв'язаних процесів по створенню нових або вдосконаленню діючих конструкцій виробів. Цей етап ТПВ виконується відділом головного конструктора, в який входять технічна база для виробництва дослідного зразка і його випробовування (експериментальний цех). Виконується конструкторська підготовка з застосуванням вимог єдиної системи конструкторської документації, яка складається із таких статей:

1. Складання технічного завдання - складають спільно з представниками замовника і підприємства. В ньому відображаються тактико-технологічні вимоги замовника - умови і режим експлуатації товару, необхідні технічні параметри і характеристики, ресурси, обладнання, об'єм випуску, зовнішній ринок, умови зберігання, дизайн, тара, упаковка, секретність. Затверджує керівник підприємства.

2. Розрахунок технічної пропозиції - розрахунки технічних параметрів і економічної ефективності, які дають можливість розробити новий виріб. Розрахунки виконують по декількох варіантах, аналізується і відбирається оптимальний варіант по якому очікується економічний ефект.

3. Ескізний проект - виконується на в масштабі, але з використанням необхідних пропорцій в розмірах вибору. Він розробляється в декількох варіантах, виготовляється модель (макет) виробу, після цього обсуджується спеціальною комісією і затверджується прийнятий варіант, для нього виконуються всі креслення основних збірних одиниць і загального виду, кінематична, гідравлічна і електрична схеми, а також інші конструктивні параметри. Виконаний ескіз повинен давати повну уяву про будову і принципи роботи нового виробу. Після закінчення обговорення, затверджується ескізний проект, який являється основою для розробки технічного проекту.

4. Технічний проект - розробляється строго в масштабах з вимогою до всіх стандартів і нормативів, в ньому виконуються всі види, проекцій, перерізи, розрізи з нанесенням відповідних розмірів для того, щоб мати повну уяву про склад і роботу нового виробу. В технічному проекті уточнюються всі креслення загального виду виробу, виконується креслення основних агрегатів і вузлів, їх специфіка, монтаж і збір схеми з розрахунками на міцність, стійкість і інші параметри, обговорення типів матеріалу. Складається інструкція по експлуатації виробу у споживанні (паспорт, формуляр, технічний опис) і пояснююча записка в цілому.

5. Підготовка робочої конструкторської документації, проведення нормоконтролю, патентної і метрологічної експертизи ця документація розробляється на основі технічного проекту. Це креслення всіх деталей, де вказані розміри, проекції, види, розрізи і зрізи, матеріал, чистота поверхні, допуски і посадки, технічні умови, термообробка. Всі робочі креслення проходять нормоконтроль, тобто перевірку на відповідність стандартам, метрологічну і патентну експертизу. [9, с. 76]

Зміст конструкторської підготовки виробництва великих проектів визначається Єдиною системою конструкторської документації (ЄСКД), яка являє собою комплекс державних стандартів, що встановлюють правила і положення про порядок розробки, оформлення і обернення конструкторської

документації в організаціях і на підприємствах. [14, с. 356]

У результаті конструкторської підготовки повинно бути розроблено комплекс документації на новий вид продукції. Цей комплекс складається із графічних і текстових документів, що визначають склад і упорядкування нового виду продукції, містять всі необхідні дані для її виготовлення, контролю, приймання, експлуатації і ремонту.

Проектування нового виробу включає:

1. складання технічного завдання;

2. складання технічної пропозиції;

3. розробку ескізного проекту;

4. розробку технічного проекту;

5. підготовку робочої документації (експериментального зразка, експериментальної партії, серійного або масового виробництва, що встановилося).

Кожний етап роботи на стадії конструкторської підготовки закінчується випуском відповідної конструкторської документації. Її склад, класифікація, індексація, порядок зберігання і обліку, порядок внесення змін повністю регламентується ЄСКД. Уніфікація конструкторської документації дозволяє використовувати її на самих різних підприємствах без яких-небудь переробок.

Оскільки в даний час однією з важливих проблем є підвищення технологічності і якості виробів, то, крім спеціалізованих проектних груп або бюро, у відділі головного конструктора створюють бюро нормалізації і стандартизації, бюро надійності, групу експлуатації і т. п.



2. Теоретико-методологічні аспекти організаційної та економічної підготовки виробництва

2.1 Основи організаційно - економічної підготовки виробництва

Організаційно - економічна підготовка виробництва включає комплекс мір по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких стадій:

- складання плану - графіку і кошторису розходів на технічну підготовку виробництва;

- визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах, матеріальних і енергетичних ресурсах;

-· розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;

-· оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;

-· створення нормативної бази;

- організація праці і зарплати;

- визначення економічної ефективності нової продукції.

Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.

Економічні - економія праці (зниження трудомісткості, ріст продуктивності праці):

- економія матеріальних ресурсів;

- технічний рівень і якість продукції;

- корисний ефект на одиницю потужності;

- окупність;

- прибутковість.

Соціальні - показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації нової продукції.

На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і виробничих дільниць визначаються календарно - планові нормативи для оперативно виробничого планування, проектується організація і обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва, вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці, розраховуються відповідні матеріальні, трудові і фінансові параметри, проектуються організація ремонтного, інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарства.

Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма функціональними підрозділами підприємства.

Економічні аспекти - це перегляд планово - економічної інформації, норм і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння [6, c. 127-129].

На етапі організаційно - економічної підготовки виробництва проводяться роботи соціально - психологічного характеру, які забезпечують соціально - психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця робота заключається в роз'ясненні в колективі про необхідність створення і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових конкурентоспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний соціально - психологічний клімат в колективі і підвищує ефективність виробництва.

В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає ергономічна характеристика.

Ергономіка - дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі людина - техніка - середовище СЛТС з метою забезпечення безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв'язані з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки являється трудова діяльність людини в процесі взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього середовища.

Основний об'єкт вивчення ергономіки система людина - техніка - середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом, характером і результатом своєї праці [2, c. 194-195].

2.2 Принципи проведення підготовки виробництва на підприємстві

Економічна підготовка передбачає планування і стимулювання процесу виробництва та включає в себе:

- розробку виробничих програм для підприємства;

- розрахунок виробничої потужності;

- розробку систем стимулювання виробництва;

- визначення економічного ефекту від впровадження нової техніки.

Матеріальна підготовка виробництва включає комплекс заходів щодо забезпечення виробництва матеріальними та паливно-енергетичними ресурсами. В складі матеріальної підготовки виробництва можна виділити такі основні елементи:

- організація підготовки зовнішньої кооперації та поставок;

- підготовка комплекту постачальницької документації;

- складання заявок, розрахунок потреб в різних видах ресурсів;

-· безпосередня заготовка різних видів ресурсів, які є необхідними.

Кінцевим етапом підготовки виробництва є організація винахідництва і раціоналізації на підприємствах. В результаті розширення і зміцнення в останні роки науково-технічного співробітництва з іншими країнами все більшого значення на підприємствах набуває організація патентно-ліцензійної роботи. Значну роль у вирішенні питання про патентування відіграє ступінь розробки винаходу, його значимість, кон'юнктура ринку.

Всі перелічені етапи є дуже важливими при організації підготовки виробництва і лише їх сукупність визначає рівень ефективності підготовки виробництва.

Сучасне виробництво характеризується високим рівнем конкуренції, яка передбачає боротьбу між різними виробниками за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товару. Для того, щоб вирішити цю проблему, необхідно підняти технічний рівень виробництва та постійно оновлювати продукцію, яку випускає підприємство при найбільш раціональному використанні ресурсів. Після оцінки економічної ситуації в країні, аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на результати діяльності підприємства, керівництво самостійно обирає шляхи свого розвитку. Від того, наскільки глибоко та всебічно обґрунтована стратегія діяльності підприємства, який рівень застосованих науково-технічних впроваджень, як організована підготовка виробництва залежить успіх діяльності промислового підприємства. Актуальною є задача пошуку шляхів удосконалювання організації підготовки виробництва при переході до ринкової економіки з метою розробки поступових, логічних, узгоджених дій щодо сприяння виходу країни з кризи [5, c. 484-485].

Останнім часом підготовці виробництва як важливій складовій діяльності підприємства вітчизняні економісти приділяли недостатньо уваги. Слід зазначити, що цей факт не дозволяє багатьом підприємствам зайняти відповідне місце на ринку та досягти сформованих планів розвитку.

Оновлення продукції, що виробляється, - важливий крок до досягнення успіху на сучасному ринку. В умовах складності продукції та її технічних показників дуже важливо, щоб підприємство стежило за навколишнім середовищем та знаходилось в такому стані, коли можна швидко та без збитків перейти на випуск продукції, яка відповідатиме запитам споживачів. Це можливо тільки на основі гнучкої організації підготовки виробництва.

Важливе місце в ринковій стратегії виробника займає питання забезпечення стійкої конкурентоспроможності продукції, основи якої закладаються на передпроектній і проектній стадіях виробництва. До недавнього часу конкурентоспроможності продукції приділяли недостатньо уваги. Але на сучасному етапі актуальним є визначення рівня якості промислової продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Показник конкурентоспроможності для виробника - це відображення етапів робіт практично всіх служб та підрозділів підприємства, вміння реагувати на запити споживачів. Конкурентоспроможною може бути визнана та продукція, яка має технічні характеристики та техніко-економічні показники, ідентичні аналогічним показникам проданого товару [2, c. 167].

2.3 Економічна ефективність освоєння нової продукції та вибір оптимального варіанту технологічного процесу

Забезпечення високої ефективності нових видів продукції вимагає ретельного її економічного обґрунтування на всіх стадіях розроблення і впровадження. Найчастіше це здійснюють проводячи розрахунки на основі річного економічного ефекту шляхом порівняння приведених витрат (В), які визначаються в загальному вигляді за формулою:

В = С + Ен К, (2.1.)



де С - собівартість одиниці продукції:

Ен - прийнятий для інвестицій коефіцієнт ефективності капіталовкладень, який приймають в межах 0.08 ч 0.25:

К - питомі капітального вкладення.

Структура конкретних розрахунків та вигляд формули залежать від певної техніко-економічної ситуації. При цьому, замість приведених витрат по базовому варіанту, доцільно використовувати діючу ціну підприємства, а по новому виробу - прогнозовану ціну. [9, с. 76]

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками: строк окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, зворотній строку окупності. При цьому ефективними вважаються новинки, абсолютна ефективність яких (Еа) не нижче нормативної та базової:

Еа = (2.2)

де Дчп - приріст чистої продукції в результаті впровадження нововведення:

Кв - витрати на нововведення.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції, яку особливо важливо враховувати, являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат. Строк окупності капітальних витрат на нововведення визначається за формулою:

ЛП = (Ц₂ - С₂) Л₂ - (Ц₁ - С₁) Л_І (2.3)

де Ц₁, Ц₂ - оптова ціна одиниці продукції до та після нововведення:

С₁, С₂; - собівартість одиниці продукції до та після нововведення:

А₁, А₂; - виробництво продукції, шт.

При цьому, встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень на підприємстві забезпечує приріст прибутку за рахунок двох факторів - зниження собівартості і зниження питомих витрат заробітної плати, матеріальних витрат, страхових платежів за одиницю продукції, зміна амортизаційних відрахувань, витрат на утримання та експлуатацію обладнання та підвищення якості продукції (надбавок до оптової ціни та збільшення об'єму виробництва у зв'язку зі здешевленням та підвищенням якості продукції). [12, с. 109]

Для нововведень, при використанні яких витрати та результати, в тому числі об'єм та якість продукції, не змінюються по роках розрахункового періоду, економічний ефект визначається за формулою:

Ес = (2.4)

де Р_р - В_р відповідно незмінні по роках розрахункового періоду результати нововведення та витрати на них:

В_р = В_п + (К_р + Е_н) К (2.5)

де В_п - річні поточні витрати при використанні нововведення (без урахування амортизації на реновацію);

Е_н - норматив приведення одноразових витрат та результатів, кількісно рівний нормативу ефективності капіталовкладень (Е = 0.15);

К - одноразові витрати;

К_р - норматив реновації основних фондів при використанні нововведення з урахуванням фактору часу.

Розрахунки ефекту впровадження нововведення на етапі формування планів НДДКР виконують розробники на основі техніко-економічних показників нововведення, узгоджених з основним споживачем. На наступних етапах при формуванні плану економічного та соціального розвитку розрахунок здійснює розробник спільно з виробником при узгодженні з основним споживачем (замовником). [4, с. 320]

При розрахунках економічної ефективності порівняні варіанти повинні бути приведені у відповідний вигляд за всіма ознаками: об'єму виробленої продукції або виконаних робіт, їх складу згідно з заданою номенклатурою, якістю, строках виготовлення, а також соціального ефекту, включаючи охорону навколишнього середовища. При впровадженні нової продукції враховуються також співвідношення в продуктивності, строках служби та інших якісних параметрах. Приведення порівняних варіантів до тотожності корисних результатів зводить усі розбіжності між варіантами до єдиного - різниці у витратах, обумовлених виробництвом продукції.



3. Організаційно-економічна підготовка виробництва до випуску нових видів продукції у ТОВ «Гермес»

3.1 Загальна характеристика підприємства «Гермес»

Підприємство «Гермес» представляє собою товариство з обмеженою відповідальністю і веде свою діяльність на основі Цивільного кодексу України, прийнятого Верховною радою України від 21.10.94 р. Товариство є юридичною особою і діє на основі Статуту, має власне майно, самостійний баланс і розрахунковий рахунок. Підприємство зареєстровано адміністрацією Святошинського району м. Києва за юридичною адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, буд 117. Номер реєстраційного посвідчення - 1389. ТОВ «Гермес» має розрахунковий рахунок у Києвському банку Ощадного банку №40703510204800142009

ТОВ «Гермес» створено приватним індивідуальним підприємством на основі приватної власності. Розмір статутного капіталу - 75 000 грн.

Керівництво діяльності підприємства веде Генеральний директор Попов І.П., 1947 р. народження, закінчив у 1972 році Київський політехнічний інститут, інженер-технолог, з 1973 р. по 1981 р. - інженер виробничого об'єднання №1, з 1981 по 1997 р. - головний інженер цього об'єднання. Він самостійно вирішує питання діяльності підприємства, діє від його імені, має право першого підпису, розпоряджається майном підприємства, здійснює прийом і звільнення працівників.

Головний бухгалтер-Бєляєва О.І. - Веде діяльність із складання документальних звітів підприємства, має право другого підпису. Бєляєва О. І., 1970 р. народження, бухгалтер-економіст. З 1992 р. по 1994 р. бухгалтер виробничого об'єднання №2, з 1994-1997 рр. - Головний бухгалтер цього об'єднання.

Основний вид передбачуваної діяльності - виробництво керамічної плитки.

Основними недоліками власного підприємства є: брак досвіду в частині формулювання стратегії фірми, гнучкості виробничих ліній, на відміну від конкурентів, де найбільш слабкими місцями виступає впровадження у виробничий процес нових інформаційних технологій, розробки фази «життєвого циклу» у найважливіших продуктів; достоїнствами підприємства «Гермес» виступає активне впровадження досягнень НТП у виробництво; за іншими параметрами, такими як організація виробництва, підбір кадрів, фінансовому стану спостерігається паритетне співвідношення достоїнств і недоліків ТОВ «Гермес» та основних конкурентів.

ТОВ «Гермес» займається виробництвом плитки керамічної для камінів. Основна область застосування - благоустрій житлових будинків і службових приміщень. Плитка відрізняється високою якістю, довговічністю, надійністю в експлуатації, виробляється і екологічно чистої сировини. Художники підприємства пропонують кілька варіантів малюнків плитки. Є патент №13341 і сертифікат якості на плитку керамічну. У перспективі передбачається розширити асортимент продукції: виготовляти декоративне керамічне полотно і фонтани офісні.

Сильними сторонами нашої продукції виступає висока якість продукції, її довговічність і екологічна чистота, а також конкурентоспроможність за якістю, ціною, стимулювання попиту та місцем розташування. Менеджерами компанії розроблені методи ефективної доставки продукції до споживачів. Розробляється виробнича ідея за адекватною захисту торгової і фабричної марки. До недоліків продукції можна віднести недостатньо вивчений попит на плитку, а також недоробленість асортименту, хоча ці причини усунуться при збільшенні час перебування компанії на ринку.



3.2 Організаційно-економічна підготовка виробництва до випуску нових видів продукції на підприємстві «Гермес»

Як форму опису процесу реалізації й поширення нового продукту у ТОВ «Гермес» використовуємо категорію життєвого циклу продукту й можливості економіко-математичного моделювання.

Розроблення моделей циклічного розвитку виробництва ТОВ «Гермес» ґрунтується на врахуванні взаємної динаміки системи циклів науково-технічного прогресу, а також соціально-економічних процесів: динаміка світової економічної системи й потреби суспільства в нових продуктах; перспективна потреба й стан ринкового попиту на певний продукт; адаптивність виробничої бази виробників продукту до нововведень; порівняльна динаміка параметрів техніко-економічного рівня нововведень і їхня ефективність порівняно з кращими вітчизняними та закордонними аналогами; структурні й тимчасові параметри нововведень; ресурсні характеристики нововведень.

Основний зміст моделей циклічного розвитку виробництва у ТОВ «Гермес» становлять процеси зміни продуктів і технологій, а також оптимізація ринкових рішень протягом усього життєвого циклу продукту, тобто визначення відповідних ринкових параметрів підприємства, яких йому варто дотримуватися, щоб максимізувати прибуток, або мінімізувати витрати в умовах структурних і технологічних змін.

Під час розроблення варіантів інноваційної політики ТОВ «Гермес» дотримуєтьсяя альтернативної логіки планування: «ресурси - стратегії - цілі», а не традиційної - навпаки.

Альтернативна («перевернена») логіка планування припускає, що першою чергою інвестиції треба спрямовувати на створення виробничого потенціалу для забезпечення готовності й адаптивності підприємства в конкурентній боротьбі.

Модель переходу на новий вид технології у ТОВ «Гермес», який спрямовується на випуск нового товару при цьому ж маючи більш ефективні характеристики, для більшості підприємств промисловості, як показує досвід, проблема полягає в тому, що вони не прогнозують змін технологічних, економічних і, тим більше, часових меж і всіх наслідків, пов'язаних з їхнім наближенням. Зокрема економічні межі, що мають показувати доцільність подальших зусиль щодо вдосконалення наявної технології, нівелює балансування цін на створюваний продукт.

У межах факторної оцінки конкурентоздатності продукту ТОВ «Гермес» слід обґрунтувати технічні, економічні й часові межі удосконалення параметрів продукції. Важливо пам'ятати, що не всяке удосконалення параметрів продукту є економічно виправданим, оскільки існує межа економічного поліпшення його споживчих властивостей. В основу такого дослідження доцільно покласти теорію циклічності. При цьому економічний ефект від нової технології розглядають як функцію часу, що спочатку наростає, а потім поступово згасає - у міру вичерпання потенціалу застосовуваного технічного рішення.

Метод визначення меж доцільності застосування конкретної технології базується на багатоступінчастій ітераційній процедурі оцінки.

Під час побудови моделей ТОВ «Гермес» виходить з того, що розвиток технології відбувається нерівномірно, й загальне правило полягає в тому, що за початкового поступового зростання максимуму досягають близько середини життєвого циклу, після чого відбувається зниження загальної «віддачі» технології.

Під час моделювання інноваційних процесів у ТОВ «Гермес» передбачається, що максимум випуску продукції має передувати моментові, коли продукт «захопив» 75% потенційного ринку, або збігатися з ним. Тим самим можна встановити діапазон зміни технологій. Тоді найважливішим стає визначення моменту t₀ початку заміщення базової технології новою, оскільки динаміка оцінок результативності діяльності залежить від кількості та якості ресурсів, структури технологічних процесів і від поведінки конкурентів.

Оптимальний вибір точки t₀ рівносильний прийняттю економічно обґрунтованого рішення про розподіл ресурсів між технологіями - базовою і новою. [5, с. 98]

Відзначимо, що передчасний вихід на ринок, який ще не готовий до сприйняття нового продукту, може обернутися значними збитками. Але й зволікання небажане, тому що піонерські розробки конкурентів, завойовуючи визнання споживачів, монополізують ринок.

Вибираючи оптимальний період зміни продукції ТОВ «Гермес», обов'язково відзначає важливість стану зовнішнього середовища, тобто динаміку суспільних потреб, насиченості ринку, конкурентоздатності продукту, адаптивності підприємства до нововведень.

Визначимо комплекс чинників, що формують процес циклічного розвитку виробництва ТОВ «Гермес». До таких чинників належать:

а) параметри насичення потреби в цьому виді продукту;

б) техніко-технологічні й економічні параметри продукції;

в) техніко-економічний рівень виробництва;

г) параметри моделі випуску продукту;

д) параметри економічності й надійності стратегій.

Таким чином, підвищуючи ефективність і продуктивність свого виробництва, маємо всі переваги для створення конкурентоспроможної продукції відповідно до потреб сучасного ринку.

3.3 Шляхи управління організацією виробництва нової продукції ТОВ «Гермес»

За ефективного управління і чіткої координації здійснення конструкторської, технологічної і організаційної підготовки виробництва нової техніки з розробкою мікропроцесорних систем керування у ТОВ «Гермес» полегшується досягнення кінцевої мети - створення виробів високого технічного рівня, скорочення строків освоєння нової техніки, зниження витрат на підготовку виробництва нової продукції, досягнення високої економічності нових типів машин, апаратів, приладів - значною мірою можуть бути вирішені на основі вдосконалення організації робіт зі створення і впровадження нової продукції.

Система організації робіт у ТОВ «Гермес», що охоплює всі складові розробки, освоєння виробництва та впровадження нової техніки в межах підприємства; забезпечує взаємопов'язаний та взаємообумовлений хід процесів підготовки створення і освоєння нових типів техніки та видів продукції; обумовлює врахування технічних, економічних, соціальних і інших аспектів діяльності зі створення нових видів продукції - вважається комплексною підготовкою виробництва. Спеціалісти в області теорії і практики виробництва до складу комплексної підготовки відносять проектно-конструктоську, технологічну, організаційну та освоєння виробництва нової продукції.

Комплекс робіт із підготовки створення і освоєння нової продукції у ТОВ «Гермес» включає виконання науково-технічних робіт, які в статистичній звітності розподіляються на чотири складові: науково-дослідні з відокремленням фундаментальних робіт із загального обсягу науково-дослідних робіт, проектно-конструкторські та технологічні, виготовлення дослідних зразків виробів (продукції) та науково-технічні послуги.

При здійсненні комплексної програми підготовки виробництва у ТОВ «Гермес» потребують системного вирішення обґрунтовані в ряді публікацій задачі: забезпечення науково-технічної і виробничої інтеграції робіт при створенні конкретного виду нової продукції з автоматизацією технологічних процесів; створення прогресивної організаційної структури управління; розробка особливих методів планування і управління роботами; функціонування стандарту підприємства «Організація комплексної підготовки виробництва». Для ТОВ «Гермес» вимоги із забезпечення науково-технічної і виробничої інтеграції обумовлюють необхідність виконання робіт зі створення нових видів продукції з використанням планів-графіків комплексної підготовки виробництва в раціональному поєднанні всіх етапів, робіт і виконавців. Чітка регламентація складу, змісту етапів і робіт відповідного комплексу сприяє раціональній організації і управлінню процесом підготовки виробництва з комплексним вирішенням питань. Ефективне впровадження комплексної підготовки включає створення відповідної організаційної структури.

При впровадженні у виробництво нових машин, апаратів, приладів створюються у ТОВ «Гермес» не тільки прогресивні технологічні процеси, але й вносяться зміни в форми і методи організації праці й виробництва, перебудову матеріально-технічного забезпечення виробничих процесів, удосконалення структури управління, підготовку кадрів тощо.

Невід'ємним етапом підготовки виробництва у ТОВ «Гермес» виступає виготовлення дослідних зразків при освоєнні нової продукції. При освоєнні нової продукції здійснюється налагодження технологічних процесів із комплексним вирішенням питань відпрацювання форм організації виробництва, досягнення планового обсягу випуску продукції, освоєння намічених економічних показників і техніко-економічних параметрів нової техніки.

Застосування програмно-цільових методів організації підготовки виробництва у ТОВ «Гермес» дозволяє забезпечити взаємозв'язку робіт, збалансувати цілі плану з ресурсами, ефективно управляти комплексом робіт зі створення конкретного виду продукції, зосередити зусилля колективу на вирішенні найбільш важливих задач науково-технічного прогресу. Структура програми і порядок її розробки визначаються як конкретними умовами функціонування підприємства, так і особливостями нової продукції.

Доцільно опрацьовувати цільової програми: техніко-економічне обґрунтування здійснення робіт з підготовки створення і освоєння нової продукції з визначенням мети програми і показників її реалізації; зміст програми робіт із виділенням підпрограм різних рівнів з ідентифікацією обсягів операцій і ресурсів за кожною складовою; характеристику критеріїв ефективності, які призначені для оцінки і відбору варіантів програм і підпрограм за строками, витратами і параметрами нової продукції; варіанти програм і окремих підпрограм із різними показниками ефективності, результати оцінки варіантів за вибраними критеріями.

На системній основі у ТОВ «Гермес» доцільно удосконалити підсистему управління стосовно підготовки створення і освоєння нової продукції. Удосконалення можна здійснити в три етапи.

Раціональне розташування форми входів з акцентуванням уваги на посадових зобов'язаннях. Посади конструкторсько-технологічних служб у заголовці стовпців матриці лінійної карти розподілу відповідальності повинні розташовуватися в порядку, що відбиває адміністративну підпорядкованість в пірамідальній організаційній схемі.

Раціональне розташування виходів щодо конструкторсько-технологічних задач і видів діяльності. Основні задачі конструкторської підготовки виробництва, що відносяться до посадових обов'язків провідних працівників, перераховуються в лівій частині матриці. Для виконання обґрунтованого аналізу стосовно перспектив підготовки нової продукції задачі та види діяльності доцільно зводити в групи та підгрупи. Таким чином, найменування конструк торсько-технологічних задач узгоджуються з картою розподілу відповідальності, що дозволяє встановлювати раціональну відповідальність між підсистемами праці й управління.

Широке впровадження системи автоматизованого проектування (САПР). Використання ЕОМ притехнічній підготовці виробництва зумовлює необхідність удосконалення організації автоматизованого проектування.

За умов автоматизованого проектування удосконалюється структура органів підготовки виробництва з реорганізацією підрозділів, що орієнтовані на застосування обчислювальної техніки; спрощується процес створення конструкторської, технічної та економічної документації; раціоналізується документообіг системи створення і освоєння нової техніки; здійснюється удосконалення організації праці дослідників, конструкторів, технологів-постановників задач, математиків-програмістів, відповідного технічного персоналу на базі оснащення робочих місць сучасними персональними комп'ютерами, підвищення рівня планування їх праці; забезпечується раціональна послідовність виконання робіт зі створення нових видів виробів; підвищується як ефективність наукової і інженерної праці в результаті збільшення питомої частки творчої складової, так і обґрунтованість прийняття рішень.

Програмно-цільові методи організації підготовки виробництва у ТОВ «Гермес» дозволяють ув'язувати роботи, збалансовувати плани з ресурсами, ефективно управляти комплексом робіт по створенню конкретного виду продукції, зосереджувати зусилля колективу на вирішені важливих задач науково-технічного прогресу. В інформаційно-обчислювальному центрі доцільно зосереджувати усю інформацію щодо нового виробу, виконання інженерних і економічних розрахунків, розробки документів з організаційної підготовки виробництва, внутрішньозаводського планування і матеріально-технічного забезпечення нової продукції. Застосування морфологічного аналізу дозволяє досліджувати різні комбінації технічних рішень.



Висновки

В процесі проведення досліджень було визначено, що в умовах спаду виробництва дуже важливо знайти нові шляхи і методи органічного поєднання наукових досліджень з виробництвом, можливості для скорочення тривалості процесу розробки нового виробу.