Соціальна безпека регіонів України та напрями змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.142.2

Львівського державного університету внутрішніх справ

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ТА НАПРЯМИ ЗМІН

І.П. Мойсеєнко

Дослідження соціальної безпеки регіону необхідне для пізнання особливостей соціально-економічного розвитку країни в період системної трансформації та розгортання у світі процесів глобалізації, в умовах послаблення позицій України в політичній, економічній і соціальній сферах, визначення напрямів вдосконалення регіональної політики.

Проблеми дослідження соціальної безпеки регіону визначаються наступними чинниками:

- організація соціальної системи регіону та її розвиток не підлягають чітко окресленим законам і закономірностям сталого розвитку території та соціальним стандартам;

- соціальна безпека регіону як складне соціальне явище вимагає комплексного наукового дослідження;

- змістовно-понятійне трактування соціальної безпеки регіону перебуває на стадії становлення.

Це свідчить, з одного боку, про важливість та складність проблеми, а з іншого - про незавершеність методичного опрацювання та необхідність подальших досліджень як у загальнотеоретичному, так і у теоретико- прикладному плані, спрямованих на вирішення проблем соціальної безпеки[1,2,3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних вчених, які розкрили та узагальнили окремі аспекти із даної проблематики варто ідзначити Є. Крихтіна, О. Новікову, В. Паламарчука, В. Гошовську, Л. Ільчука. Певні напрацювання щодо аналізу проблем соціальної безпеки мають В. Серебряніков, А. Хлоп'єв, П. Шевчук, О. Давидюк, С. Пирожков, Т. Русанова, О. Хомра. Проте, наукові праці згаданих нами вчених, торкаються переважно окремих аспектів і найчастіше мають загально описовий характер щодо визначення орієнтирів дослідження понятійно-категорійного апарату у сфері соціальної безпеки[4,5]. Системний підхід до визначення соціальної безпеки регіону представлений в роботі [1]

Виклики, які загрожують соціальній безпеці України визначаються процесами, що спостерігаються в глобальному світі (екзогенні загрози), та внутрішніми тенденціями (ендогенні загрози). До найбільш значних екзогенних загроз соціальної безпеки можна віднести:

* погіршення екологічної ситуації та зростання ймовірності природних і техногенних катастроф;

* посилення глобальної конкуренції за інтелектуальні ресурси;

* масові захворювання, епідемії, поширення міжнародної злочинності;

* зростання зовнішнього інформаційного впливу.

Ендогенні загрози обумовлені як специфікою прояву в Україні глобальних процесів, так і суто внутрішніми тенденціями, а саме:

- поглибленням прірви між метою і результатами державотворчих зусиль;

- моральним, культурним, інтелектуальним, управлінським зубожінням і деградацією правлячого і підприємницького класів, демонстративне, цинічне зневажанням ними правових і моральних норм та вимог суспільства;

- деградацією системи державного управління через масштабну корупцію та некомпетентність, перетворення корупції на базовий соціальний механізм вирішення суспільних справ, виконання багатьма урядовцями політиками функцій агентів зовнішнього впливу, наслідком чого є масова недовіра до існуючих держав них інститутів;

-- тотальною кризою суспільної духовності і моралі;

- системною демографічною кризою, зокрема відставання України від провідних європейських країн за тривалістю життя населення на 13- 15 років, масштабна трудова еміграція з тенденціями переростання в стаціонарну;

- інфраструктурною та інституційною невідповідністю економіки вимогам часу[1,2,3,4,5].

До особливостей формування соціальноїх безпеки регіонів слід віднести внутрішні диспропорції розвитку регіонів та рівень тінізації зарплат. І одним із способів такої тінізації є формальне переведення працівників на неповну зайнятість. Тільки в грудні 2011 кількість працюючих в умовах неповної зайнятості збільшилася на 27,7%, до 0,829 млн. А частка працівників, які знаходяться в умовах вимушеної неповної зайнятості зросла з 5,8% до 7,5%. Така тенденція. заборгованості по зарплаті та неповної зайнятості зберігалась протягом 2012 року[8]. Всі ці чинники визначають рівень соціальних стандартів життя та є основою соціальної безпеки регіону.

У науковій літературі звертається увага на те, що неефективність реалізації системи державних мінімальних соціальних стандартів є причиною таких явищ, як: 1) практично повна відсутність соціальної солідарності; 2) високий ступінь соціальної диференціації суспільства; 3) істотне змішання рольових і статусних позицій акторів соціальної взаємодії; 4) глокалізація й загострення зовнішніх проблем, що полягає в посиленні впливу світової господарської системи та призводить до дестабілізації національної економіки. Аналіз досліджень з питань соціальної безпеки дозволяє стверджувати, що теоретична і практична база розв'язання проблем соціальної безпеки не має належного розвитку. Це зумовлюється звуженістю понять і суті соціальної безпеки регіону, яка впродовж довгого часу обмежувалася вирішенням проблем зовнішніх загроз та пов'язаних з ними внутрішніх.

Мета та завдання даної статті полягає у тому, щоб:

- визначити особливості формування соціальної безпеки регіону на основі економічної безпеки регіону та сталого розвитку;

- запропонувати напрями змін рівня соціальної безпеки з використанням стратегії підвищення соціальних стандартів життя.

Виклад основного матеріалу. В даному дослідженні соціальну безпеку будемо розглядати як:

- стан соціальної стабільності та спроможності протистояти соціальним загрозам;

- правовий захист прав і свобод людини, життєво важливих соціальних інтересів особи від внутрішніх і зовнішніх загроз;

- належний рівень фінансового забезпечення офіційно встановлених соціальних стандартів та гарантій, що визначають якісний рівень життя людини[.реформування соціальний економічний безпека

Формування соціальної безпеки регіону як складової економічної безпеки держави в умовах економічної нестабільності має ряд особливостей планування та організації:

- економічного забезпечення національних та територіальних (просторових) інтересів громадян, та не може розглядатись як локалізований сегмент проблеми захисту державних інтересів;

- подолання загроз суб'єктивно-функціонального порядку, які обумовлені прорахунками регулювання (помилки стратегії реформування, наявність масштабної корупції, криміналізації тощо);

- інтереси соціальної безпеки у сфері економіки мають відображатися при складанні прогнозів та програм економічного розвитку з врахування параметрів техноглобалізму;

- посилення загроз впливу інтеграційних та глобалізаційних процесів вимагає розробки відповідних заходів стабілізації на рівні регіональної політики.

При формуванні регіональної політики слід враховувати такі особливості формування соціальної безпеки регіону та стійкого розвитку: великий дисбаланс доходів громадян, виробництва й споживання товарів і послуг, що створює загрозу для економічного розвитку регіону (полярні прояви багатства й бідності підривають стабільність суспільства в цілому й, відповідно, стійкість усього навколишнього природного середовища); неефективне використання людського, культурно-історичного, природнього потенціалу території (процеси економічного зростання заради добробуту і могутності багатої меншості ведуть до ризиків і дисбалансів, які однаковою мірою загрожують і багатим, і бідним); постійно прискорюються зміни, які відбуваються у світі, причому раціональне природокористування відстає від соціально-економічного поступу. Темпи зростання населення й економічного розвитку випереджають екологічні досягнення, які забезпечуються новими технологіями й політикою[6,7].

Реалізація соціальної безпеки регіонів України визначає необхідність формування нових раціональних стандартів життя, таку модель поведінки і добробуту, яка б давала можливості користуватися всіма благами цивілізації, бережливо ставитися до природи та її ресурсів, виховувати здорову, освічену і духовно багату людину.

Основною метою здійснюваних в Україні реформ є соціальна переорієнтація економічної політики. В стратегії економічного розвитку України до 2015р. визначено стратегічні пріоритети сталого розвитку країни. В економічній сфері: впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансованого економічного розвитку; активне здійснення аграрної політики; зміцнення економічних засад для глибокої перебудови соціальної сфери[9].

В соціальній сфері: підвищення інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти, особливо екологічної; зміни в соціальній сфері для запобігання зубожінню населення -- реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, вдосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування; поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім'ї; здійснення скоординованих кроків, спрямованих на поліпшення охорони здоров'я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя; зміцнення позицій середнього класу[9].

Основні макропоказники, що визначають соціальну безпеку регіонів та їх аналіз і представлені в таблиці 1

Аналіз представлених даних соціальної безпеки регіонів визначає відповідні напрями змін соціальної політики.В узагальненому вигляді діяльність держави з задоволення соціальних потреб людей визначається як її соціальна політика. Соціальну політику можна визначити як діяльність держави й інших суспільних інститутів, спрямовану на прогресивний розвиток соціальної сфери, удосконалення умов, способу і якості життя людей, забезпечення певної частини їхніх життєвих потреб, надання громадянам необхідної соціальної підтримки, допомоги й захисту[10].

За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі інтегральний показник соціальної безпеки у 2011р. становив 75,3%, що на 1,5в.п. менше ніж у 2010р., але на 3,2в.п. вище порівняно з кризовим періодом. Чинники негативного впливу на рівень соціальної безпеки описані в таблиці 2:

Таблиця 1. Показники соціальної безпеки

За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі

Таблиця 2. Чинники негативного впливу на рівень соціальної безпеки

За даними Міністерства економічного розвитку та торгівлі

На всіх етапах як формування, так і реалізації соціальної політики особливе значення має також створення й удосконалення системи соціальних стандартів. Соціальні стандарти представляють соціальні й фінансові норми та нормативи, відповідно до яких можна визначити структуру й обсяг бюджетних витрат [3]. Ці стандарти повинні бути закладені в напрями змін регіональної політики, які передбачені Стратегією економічного розвитку держави[9] і відображені в таблицях 3,4.

Формування та використання ефективної системи державних мінімальних соціальних стандартів забезпечує умови динамічного розвитку суспільства, визначає позитивні зміни людського потенціалу населення[2,3,5].

Висновки. Прискорене виведення економіки на траєкторію стійкого зростання можливе через глибокі структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, активну й послідовну соціальну політику, яка гарантує соціальну безпеку регіонів.

Соціальні стандарти відбивають уявлення суспільства про рівень і якість життя, а сукупність цих уявлень, виражених у вигляді вимог суспільства, і визначає стандарт життя, або соціальний стандарт, який має регіональні особливості формування та використання.

Таблиця 3. Підвищення стандартів життя

Таблиця 4. Стратегія підвищення якості медичних послуг

В умовах децентралізації соціальної політики та значних міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій знання просторових особливостей економічних та соціальних процесів, які в комплексі характеризують ступінь соціальної захищеності населення, є підставою для здійснення науково обґрунтованої регіональної політики на основі соціальних стандартів. Теоретичною основою для розробки та реалізації такої політики може стати система моніторингу за станом соціального середовища в регіоні на його відповідність вимогам соціальної безпеки, що визначає напрям подальших розвідок.

Література

1. Гнибіденко, І.Ф. Соціальна безпека: теорія та українська практика / За ред. І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового та ін. - К.: КНЕУ, 2006. - 292 с.

2. Бєляєв, О.О. Соціально-економічна безпека: навч.посіб. / О.О. Бєляєв, Л.П. Бортнікова, В.І. Кириленко та ін. - К.: КНЕУ, 2010. - 316 с.

3. Соціальна безпека: виклики, загрози, критерії Проблеми національної безпеки / Хомра О. У., Русанова Т. Є. // Стратегічна панорама. - 2004.

4. Методологічні засади формування політики сталого економічного зростання в регіоні: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.03

5. Україна в цифрах у 2011 році. Статистичний збірник / За ред. О.Г. Осауленка // Державний комітет статистики України. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2011. - 559 с.

Анотація

В статті здійснено аналіз стану соціальної безпеки регіонів України. Визначено напрями реформування соціальної політики регіонів в контексті сталого соціально-економічного розвитку України та підвищення соціальних стандартів життя.

Ключові слова: соціальна безпека регіону, соціальна політика, соціальні стандарти, сталий розвиток, стратегія соціально-економічного розвитку.

The analysis the state of social safety of Ukraine regions is carried out in the article. Certainly directions of reformation of social regions policy in the context of steady socio-economic development of Ukraine and increase of social lifes standards.

Keywords: social safety of region, social policy, social standards, steady development, strategy of socio-economic development.

Размещено на Allbest.ru