Система прогнозування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили в Канаді - уроки для України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

Система прогнозування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили в Канаді - уроки для України

М.В. Судаков, к.соц.н., доцент

Ключові слова: прогнозування, ринок праці, перепис, класифікація галузей, класифікація професій, Канада.

The article presents the characteristics and experience of forecasting the vocational qualification structure of workforce in Canada. Considerable attention is given to the institutional principles of the system of collecting information about the labor market in Canada and also the coverage of activity of organizations that provide occupational forecasting information. Keywords: forecasting, labor market, census, classification of industries, occupational classification, Canada.

Постановка проблеми

Ефективність регулятивного впливу на ринок праці з боку держави у розвинених країнах світу великою мірою забезпечується функціонуванням потужної науково-обґрунтованої системи прогнозування, яка забезпечує управлінську ланку чіткими орієнтирами розвитку економіки. За оцінками експертів, канадська система прогнозування ринку праці є однією із найдосконаліших у світі. Її ефективність визначається наявністю збалансованого механізму збору, обробки та аналізу отриманої з різних джерел інформації та забезпеченням доступності прогностичної інформації для всіх. Відтак основні суб'єкти ринку праці мають можливість бачити загальні перспективи розвитку економіки, адекватно планувати власні дії, а також орієнтуватись на дії партнерів. У процесі прогнозування задіяні держава (державна статистика, центри зайнятості), система освіти (вищі та професійно-технічні навчальні заклади), роботодавці (секторні ради та конкретні підприємства), індивіди. Кожен із означених суб'єктів робить свій внесок у забезпечення прозорого, а відтак прогнозованого ринку праці.

Мета статті - розгляд основних інституціональних та інформаційних засад канадської системи професійно-кваліфікаційного складу робочої сили.

Виклад основного матеріалу

Щороку Директорат стратегічних політичних досліджень Міністерства людських ресурсів і соціального розвитку Канади готує детальний десятирічний прогноз ринку праці на національному рівні. Основна мета - визначити професії, де сучасний або прогнозований стан попиту й пропозиції вказує, що в його межах може з'явитись або утримуватися дисбаланс. Прогноз висвітлює питання кількості та якості нових робочих місць, що будуть створені протягом наступного десятиліття, а також оцінку чинників впливу на існуючі тенденції.

Основним засобом отримання інформації про склад населення, його соціально-демографічні та професійно-кваліфікаційні характеристики є перепис населення, який проводиться в Канаді раз на п'ять років. Інформацію збирають приблизно у 30 млн. осіб, які проживають на території у більш як 9 млн. кв. км. Останній перепис проводився у 2011 р.

Анкета перепису окрім іншого містить блок запитань, які стосуються професійної діяльності особи (професії, за якою вона працює). Саме ця інформація забезпечує визначення професійно-кваліфікаційної структури робочої сили та прогнозування її змін. Зауважимо, що канадським законодавством забороняється використовувати дані анкет перепису в суді, що значно сприяє забезпеченню об'єктивності наданої інформації. Результатом обробки та зведення зібраної під час перепису інформації стає отримання індексів професійно-кваліфікаційних груп, а також конкретних професій, що фіксують соціально-демографічні характеристики працівників (стать, вік) та їх розподіл за галузями. Індекси професій та професійно-кваліфікаційних груп становлять їх частку у загальній чисельності робочої сили. Така інформація надає можливість кількісно та якісно характеризувати наявний склад осіб певних професій та професійно-кваліфікаційних груп, визначати міру актуальності тих чи інших професій, визначати тенденції розвитку професійно-кваліфікаційної структури робочої сили.

Для забезпечення актуальності інформації про ринок праці у період між переписами управління статистики Канади щомісячно проводить опитування домогосподарств. Дослідження робочої сили (ДРС) надає інформацію про основні тенденції ринку праці, наприклад, оцінку зайнятості, відроблені години та рівень безробіття. ДРС - єдине джерело щомісячної оцінки зайнятості, яке відображає повну й неповну зайнятість, самостійне працевлаштування та безробіття. На основі оцінок цього дослідження проводиться більшість основних щомісячних економічних оглядів. Саме тому результати ДРС частіше за інші джерела використовуються для отримання інформації про ринок праці. Оцінки, створені на основі вибірки населення, розраховуються для Канади в цілому, окремих провінцій та регіонів у провінціях.

Окрім зазначеного у країні постійно проводиться велика кількість досліджень, що стосуються ринку праці. Зокрема, Національне опитування випускників, а також різноманітні дослідження, проведення яких ініціюється секторними радами Канади.

Секторні (галузеві) ради - організації, які об'єднують представників бізнесу, уряду, найманих працівників-освітян та інших професійних груп з метою визначення конкретних потреб ринку праці, зокрема в кваліфікованих працівниках та людських ресурсах, задоволення яких забезпечило б процвітання їхнього сектору. До основних завдань секторних рад належать:

- визначення й передбачення потреб у кваліфікованих працівниках;

- популяризація навчання на робочому місці;

- сприяння мобільності й обміну між ринками праці;

- підвищення кваліфікації працівників, що дозволить їм конкурувати в умовах змінюваної економіки;

- заохочення приватного сектору до інвестицій у заходи вирішення проблем забезпечення кваліфікованими кадрами.

Зрозуміло, що для вирішення потенційних проблем усіх секторів не існує єдиного підходу, адже їх потреби надто різноманітні. Натомість секторні ради зосереджуються на тому, що ефективно працює для їх галузі. Саме через програми секторних рад канадський уряд співпрацює з приватним сектором з метою підвищення кваліфікації робітників за допомогою таких заходів, як збільшення інвестицій роботодавців у розвиток навичок та популяризація навчання за місцем роботи. Секторні ради беруть участь у багатьох заходах, які забезпечують процвітання канадських компаній і громадян, а саме:

- розробка планів розвитку людських ресурсів для всієї галузі;

- створення національних навчальних програм;

- інформування молодих працівників про зміни й нові можливості в окремих галузях;

- приваблення молодих працівників до певних галузей;

- вирішення широкого спектра питань, які стосуються змін у технологіях, стандартах якості, плануванні, розвиткові людських ресурсів, а також встановлення професійних стандартів.

На сьогодні в Канаді функціонує 33 секторні ради. Працюючи заради розвитку відповідного сектору (галузі), секторні ради проводять велику роботу із залучення підприємств галузі до подолання розриву між потребами сектору й системою освіти.

У Канаді всі галузі класифіковані відповідно до Північноамериканської системи класифікації галузей (ПАСКГ), яка була розроблена органами статистики Канади, Мексики та Сполучених Штатів. Дана система охоплює всі види економічної діяльності. Це ієрархічна структура, що складається з 20 секторів (яким присвоєно двозначні коди), 102 підсекторів (тризначні коди), 324 галузевих груп (чотиризначні коди), 718 галузей (п'ятизначні коди) та 928 національних галузей (шестизначні коди). Для нумерування було прийнято шестизначний код, п'ять перших цифр якого позначають рівні ПАСКГ, які використовуються трьома країнами для створення порівнянних даних.

Це означає, що підприємства згруповані в галузі на основі подібності виробничих процесів, що застосовуються для виробництва товарів і послуг. У табл. 1 представлено перелік 20 секторів, а у табл. 2 - приклад, який ілюструє структуру сектору.

Таблиця 1

Перелік секторів економіки відповідно до ПАСКГ

Таблиця 2

Детальний розподіл комунальних послуг за ПАСКГ

Професії на канадському ринку праці класифікує та описує Система Національної класифікації професій (НКП), що регулярно переглядається (відповідно до п'ятирічних циклів перепису) з метою забезпечення її точності та корисності для відображення розвитку канадського ринку праці [1]. Вона становить стандартизовану основу для організації всієї інформації, що стосується праці, у зрозумілу, послідовну систему, якою легко користуватись. Як критерій класифікації в НКП використовуються дві основні характеристики - рівень кваліфікації та тип навичок.

Рівень кваліфікації визначається як обсяг і тип освіти й навчання, необхідних для отримання роботи й виконання професійних обов'язків (A - вища освіта, B - професійна освіта (коледж), C - середня освіта і період навчання на робочому місці, D - коротка демонстрація роботи або навчання на робочому місці; немає вимог до отримання офіційної освіти).

Тип навичок - це види виконуваної роботи. На цій основі НКП визначає десять широких категорій професій:

1. керівні посади;

2. бізнес, фінанси й адміністрація;

3. природничі та прикладні науки;

4. сфера охорони здоров'я;

5. соціальна сфера, освіта, державна служба і релігія;

6. мистецтво, культура, відпочинок і спорт;

7. торгівля й послуги;

8. робітники, оператори обладнання, водії транспортних засобів і пов'язані професії;

9. первинний сектор економіки;

10. обробка, виробництво й комунальні послуги [1].

НКП складається з ієрархічної структури груп професій трьох рівнів:

26 основних груп (кожна з них має унікальний двозначний код і складається з однієї або кількох менших груп);

140 менших груп (кожна має унікальний тризначний код і складається з однієї або кількох одиничних груп. Перші дві цифри коду вказують, до якої основної групи належить дана менша група);

520 одиничних груп (кожна має унікальний чотиризначний код, перші три цифри якого вказують, до якої основної і меншої групи вона належить).

Зауважимо, що Управління статистики Канади використовує альтернативну систему класифікації професій - Національну систему класифікації для статистики (НКП-С), яка базується на НКП, але відрізняється структурою зведення даних переважно через операційні умовності, яких повинно дотримуватись Управління статистики країни.

Основний принцип класифікації НКП-С - це вид виконуваної роботи. Професії визначаються та групуються переважно на основі роботи, яка виконується. Робота в даному випадку означає операції та обов'язки, що притаманні даній професії. Професія, відповідно до цієї системи, - це набір занять, в рамках яких виконуються види робіт достатньо схожі, щоб їх можна було згрупувати під однією назвою з метою класифікації. Робота, у свою чергу, охоплює всі операції, які здійснює окремий працівник, виконуючи свої обов'язки. канадський професійний кваліфікаційний ринок праця

Хоча НКП та НКП-С ідентичні на рівні одиничних та менших груп, вони відрізняються на рівні основних груп (та в класифікації військових). Рівень основних груп в НКП-С представляє альтернативне статистичне зведення НКП та складається з 47 основних груп на основі типу навичок. Економісти й статистики користуються НКП для збору й об'єднання даних. Канадський уряд використовує НКП-С для аналізу інформації, отриманої на основі перепису, дослідження робочої сили та інших опитувань.

Загальна аналітична структура розроблення прогнозів за професіями у Канаді складається з чотирьох етапів:

1. перспективна оцінка населення й демографічних показників;

2. макроекономічний прогноз (реального ВВП та компонентів остаточного попиту);

3. прогнози обсягу промислового виробництва й рівня працевлаштування;

4. перспективна оцінка працевлаштування за професіями.

Кожен етап базується на окремих процедурах і моделях прогнозування. У рамках кожного кроку можна провести декілька повторних обчислень з метою забезпечення внутрішньої узгодженості завдяки перегляду й перевірці отриманих припущень та результатів.

Для прогнозування зайнятості за професіями застосовується низхідний підхід, який як вхідні дані використовує перспективну оцінку працевлаштування за галузями, отриману на основі макроекономічної моделі. Загальні зміни в сукупній структурі зайнятості виникають у результаті поєднання непостійних показників структури працевлаштування за галузями й змінюваного складу зайнятості за професіями в рамках галузі. Перше можна розглядати переважно як результат впливу змінюваної структури товарного попиту з боку споживачів і компаній на професійну структуру, тоді як останнє - це швидше відображення технологічних й організаційних змін, які впливають на спосіб виробництва та надання товарів і послуг. Таким чином рівень працевлаштування за окремою професією може змінюватися з двох причин: або галузі, в яких вона представлена, розвиваються чи занепадають, або змінюється професійний склад у рамках цих галузей.

На регіональному рівні прогнозування базується на методології, що вживається для перспективної оцінки національного ринку праці. Завдяки цьому прогноз регіонального попиту й пропозиції сумісний із загальнодержавними прогнозами.

На кожному етапі процесу прогнозування слід переглядати всі аспекти даних з метою дотримання збалансованості й узгодженості моделей під час розробки нової низки перспективних оцінок.

Етапи створення національних прогнозів ринку праці за професіями відповідно до КСПП [2]:

1. Обробка вхідних даних:

a) вилучення рядів професій за галузями із Дослідження робочої сили (ДРС) за допомогою тризначної Національної класифікації професій (НКП);

b) обчислення часток професій на основі вилучених рядів.

2. Розрахунок прогнозів за частками професій:

a) визначення й прогнозування тризначних часток

НКП;

b) перевірка, чи всі прогнози позитивні (за потреби здійснюється корекція);

c) встановлення нижніх або верхніх лімітів для обмеження прогнозів, за якими зростання (позитивне чи негативне) було б невірогідним (надто потужним);

d) нормалізація рядів часових часток для кожної галузі з метою гарантувати, що сума часток дорівнює 1.

3. Переробка прогнозів за частками у прогнози за професіями:

a) розрахунок зайнятості за галузями і професіями через множення прогнозів за частками для кожної галузі на прогноз зайнятості макрогалузевого сценарію;

b) розрахунок прогнозу загальної зайнятості через додавання зайнятості для кожної професії у 33 галузях.

Ряди професій отримуються безпосередньо від Канадського управління статистики у формі НКП.

Після остаточної обробки національних прогнозів здійснюється перехід до прогнозування зайнятості за професіями на провінційному/регіональному рівні [2].

Етапи прогнозування зайнятості за професіями на рівні провінцій:

1) Створення чотиризначного ряду часток професій НКП за галузями для кожної провінції: пристосування національного рівня тризначного ряду часток НКП до часток професій у провінції, що відповідає чотиризначній НКП з останнього провінційного перепису.

2) Нормалізація: чотиризначні провінційні частки, отримані на попередньому етапі, нормалізуються з метою гарантувати, що сума часток для кожної галузі дорівнює 1.

3) Зайнятість у провінції за професіями та галузями: множення чотиризначного ряду часток на відповідний макрогалузевий сценарій зайнятості для провінції.

Прогнозування тризначних часток за НКП на основі двозначних груп НКП:

Для отримання прогнозу тризначних часток професій з прогнозів двозначних часток професій, тризначні професії розглядаються як дистрибуція відповідних двозначних професій. Після цього частки проектуються на прогнозований горизонт за допомогою обраного рівняння. Наприкінці прогнозовані тризначні частки застосовуються до прогнозування двозначних часток професій. Завдяки цьому сума прогнозів тризначних часток дорівнює прогнозові двозначних часток, до якого вони належать.

Наприклад, S11 складається з S111, S113 і S117, де

S11 = S111 + S113 + S117

Спочатку тризначні частки професій перетворюються у частки, що у сумі складають 1:

PS111_t = 1/S11_t х S111_t PS113_t =1/S11_t х S113_t PS117_t =1/S11_t х S117_t,

де PS111_t +PS113_t +PS117_t = 1.

Після цього отримані частки прогнозуються за допомогою обраного рівняння та записуються як PS11F, PS113F та PS117F. Наступний крок полягає в корегуванні прогнозованих часток так, щоби вони в сумі складали 1. Нарешті прогнози тризначних часток професій множаться на прогнози двозначних:

S111F_t = PS 111F_t х S11F_t S113F_t = PS 113F_t х S11F_t S117F_t =

= PS1117_t х S11F_t,

де S11F відповідає двозначному прогнозу. Протягом усього процесу прогнозування проводяться постійні консультації з представниками галузей та урядів провінцій. Протягом першого раунду консультацій забезпечується широкий консенсус щодо перспективної оцінки економіки. Після визначення макроекономічного сценарію консультації продовжуються у сфері галузевого прогнозу. Зрештою учасники коментують, які корекції прогнозів за професіями можна зробити для матриць коефіцієнтів.

Однією з найважливіших складових функціонування системи прогнозування ринку праці є забезпечення доступності інформації всім суб'єктам ринку праці. Прикладами корисних джерел інформації для широких верств суспільства є урядовий веб-портал [3]. Спеціалісти з профорієнтації, окремі особи й організації використовують цю інформацію для прийняття рішень про планування освіти, а також розробки навчальних планів і програм. Компанії та виробничі підприємства користуються цими даними для розробки професійних стандартів, а також оцінки потреб у навчанні та людських ресурсах. Федеральний уряд використовує прогнози для створення навчальних програм у відповідних сферах.

Інформація, отримана завдяки таким прогнозам, дозволяє вирішити деякі серйозні стратегічні проблеми, з якими стикається уряд Канади, у т.ч. - старіння населення, очікуване сповільнення зростання робочої сили та майбутні потреби економіки у кваліфікованих кадрах. Інформація про майбутні тенденції ринку праці також може допомогти працівникам, учням та іммігрантам приймати рішення щодо працевлаштування або вибір освіти.

Висновки

Навіть оглядове знайомство із сутністю функціонування канадської системи прогнозування процесів на ринку праці робить очевидним неможливість копіювання цієї моделі на українські реалії. Це насамперед зумовлено невідповідністю інституціонального забезпечення збору інформації про вітчизняний ринок праці, а також загальною непрозорістю діяльності основних його суб'єктів. Проте окремі складові канадської системи прогнозування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили можуть застосовуватися в Україні: дослідження галузевого складу й розподілу робочої сили в межах регіону та перспективних кадрових потреб підприємств окремих галузей. Зрозуміло, що визначення перспективних потреб підприємств значно обмежується фактичною відсутністю даних щодо професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, проте надає можливість достатньо надійного короткострокового прогнозування попиту на робочу силу в розрізі конкретних професій. Наявність такої інформації сприятиме збалансуванню ринку праці, а також налагодженню ефективної взаємодії між соціальними партнерами саме в практичному аспекті (допомоги в залученні підприємств до участі в опитуваннях, відбору галузевих та міжгалузевих експертів тощо). Безумовно, що особливо потребують інформації щодо стану та перспектив розвитку ринку праці навчальні заклади (особливо професійно-технічної освіти), успіх яких безпосередньо залежить від актуальності професій, за якими ведеться навчання.

Список використаних джерел

1. Оцінка й прогнозування ринку праці: посібник / Конференційна Рада Канади. 2008. - 59 с.

Размещено на Allbest.Ru