Інноваційна діяльність як передумова сталого економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

В.В. Короленко

Постановка проблеми. Важливість проведення інноваційної політики зумовлена сучасними темпами науково-технічного прогресу. Від якості та ступеня відповідності вимогам платоспроможного ринкового попиту залежить насамперед конкурентоздатність товарів та послуг, а через це -- розвиток економіки країни в цілому. Прискорення оновлення виробничої бази, інфраструктури, соціальної сфери, накопичення, обміну, обробки інформації має сприяти підвищенню ефективності вкладень в усіх видах суспільної та господарської діяльності. Тому забезпечення впровадження інновацій є одним з основних напрямів вдосконалення організації економічного відтворення як на мікро-, так і на макрорівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі інноваційного розвитку присвячені багато праць вітчизняних та закордонних науковців, зокрема Б. Є. Патон визначає інновації як процес і результат ефективного просування у виробництво і суспільну практику високих технологій. Він підкреслює, що витрати бізнесу на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в Україні в два раза менші за загальні асигнування в науку в розвинених країнах і пропонує здійснювати податкове стимулювання витрат підприємств на проведення НДДКР, а також удосконалення амортизаційної політики [3].

Л. І. Федулова зосереджує увагу на необхідності технологічної модернізації виробництва, якості інновацій, виділяє такі їх типи, як технологічні, організаційні, маркетингові, аналізує фактори і перспективи інноваційного розвитку промисловості [5]. І. А. Шовкун розглядає світовий та вітчизняний досвід надання високотехнологічних послуг [7]. М. Бутко зазначає, що інноваційна політика реалізується у формах та методах державного стимулювання науково-технічної діяльності з метою широкого втілення досліджень і розробок у кінцевий виробничий результат -- нові види продукції, технологічні процеси, організаційні рішення [1]. О. І. Ковтун досліджує інноваційні стратегії підприємств, результатами яких має стати зростання ефективності виробництва, ресурсозбереження та захист екології [2]. Л. П. Червінська та М. І. Кальніцький визначають такі складові інноваційної трудової діяльності: професійна освіта; інноваційний потенціал підприємства, галузі, держави; мотивація трудової діяльності, освітньо-професійне зростання; інноваційна культура тощо [6]. Т. А. Тетеринець вивчає склад позаоборотних активів у галузевому і територіальному розрізі з позицій формування виробничого та інноваційного потенціалу, аналізує структурні зміни основного капіталу в умовах модернізації економіки Білорусі, досліджує динаміку руху основних засобів [4].

Формулювання цілей. Метою статті є дослідження проблеми впровадження інновацій як загальнодержавної, так і на прикладі підприємств Харківської області.

Виклад основного матеріалу. Згідно з усталеним визначенням винаходом є створений або перетворений матеріальний об'єкт чи процес, що відрізняється новизною і має практичне застосування, а саме: пристрій (конструкція, виріб); спосіб (процес виконання дій -- операцій, прийомів), що приводять до створення нових або зміни відомих об'єктів; речовина (хімічна сполука, композиції, продукти перетворення), біотехнологічний продукт.

Нова технологія -- та, що не має аналогів розробки, сукупність ефективних способів отримання, перетворення, розвитку корисних для життя об'єктів, продуктів, засобів, методів тощо.

Соціальний інноваційний проект -- це план, ідея організації, устрою, заснування важливих для суспільства способів взаємодії, що будуть сприяти ефективному розвитку соціуму, зазначення реальних шляхів досягнення цього плану.

В Україні щорічно проводилися міжнародні салони винаходів і нових технологій. Інновації розробляються та впроваджуються, наприклад, за такими напрямами: фундаментальна і прикладна наука, енергетика й електротехніка, загальна та інженерна механіка, робототехніка, оптика, екологія і захист оточуючого середовища, біофізика, біотехнології і біоінженерія і навіть технологія здоров'я і безпеки життєдіяльності, а також підприємництво [8, с. 75-76].

Інновацію в економіці можна визначити як науково обґрунтовану систему перетворень і впровадження нових елементів в організації господарської діяльності з метою її вдосконалення.

Передумовою здійснення інновацій є підготовка кадрів системою освіти; формування інфраструктури наукової діяльності: технічної, матеріальної, фінансової; координація використання результатів розробок з комерційними цілями та в державному управлінні. Безпосереднє інвестування має бути доповнене податковими знижками, а також пільгами для компенсації ризиків вкладень у венчурний капітал.

Економічні інновації базуються на дослідженні показників господарської діяльності, прогнозуванні можливих змін, плануванні впливу нововведень на прибутковість комерційних проектів або виникнення соціального ефекту, подальшому моделюванні існуючої системи матеріального та нематеріального виробництва.

Інновації реалізуються через оптимізацію використання перш за все техніки та технологій, методів регулювання розвитку економіки, ведення господарської діяльності тощо.

За даними Головного управління статистики у Харківській області налічується 158 підприємств, які протягом 2012 р. впроваджували інновації, з них 66 впроваджували інноваційну продукцію, 130 -- інноваційні процеси; нові або вдосконалені методи виробництва продукції застосовували 114 підприємств; реалізовували інноваційну продукцію 88 підприємств, придбали нові технології 29 підприємств.

Найбільше інновацій втілено у машинобудуванні -- на 53 підприємствах, у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів -- на 38 підприємствах, у хімічній та нафтохімічній промисловості -- на 21 підприємстві тощо. І в добувній, і в переробній промисловості впроваджувалися в основному інноваційні процеси [9, с. 8].

У цьому ж році впроваджено 943 нових технологічних процесів, з них маловідходних та ресурсозберігаючих -- 70; реалізовано 276 інноваційних видів продукції, придбано 120 видів нових технологій.

Найвищі показники кількості нових технологічних процесів -- у машинобудуванні (676), особливо у виробництві машин та устаткування (573). У цій галузі та підгалузі промисловості також впроваджено багато інноваційних видів продукції (151 та 48 відповідно) [9, с. 6].

Загальний обсяг витрат на інновації на промислових підприємствах Харківської області склав у 2012 р. 738232, 1 тис. грн [9, с. 10]. Більшість із них вкладено у розвиток машинобудування -- 46, 58 %, а також у виробництво неметалевої мінеральної продукції -- 20, 03 %.

За напрямами формування інновацій у Харківській області загальний обсяг витрат був розподілений таким чином: внутрішні науково-дослідні розробки -- 12, 24 %; придбання науково-дослідних розробок -- 1, 25 %; придбання машин, обладнання, програмного забезпечення -- 79, 97 %; придбання інших технологій -- 0, 75 %; інші витрати -- 5, 79 %. Тобто основним напрямом витрат стало придбання машин, обладнання, програмного забезпечення -- 590 336, 7 тис. грн. Така структура витрат схожа в усіх видах промислової діяльності.

Аналіз джерел фінансування інновацій дає змогу з'ясувати, що за власний рахунок створюється 91, 27 % нововведень (673 844, 4 тис. грн), за рахунок державного та місцевого бюджетів -- 0, 20 % (1 455, 8 тис. грн), за кошти вітчизняних інвесторів -- 0, 65 % (4 828, 0 тис. грн.), іноземних інвесторів -- 0, 32 % (2 326, 7 тис. грн), наданих кредитів -- 7, 56 % (55 777, 2 тис. грн) [9, с. 12].

Таким чином, сфера інновацій у машинобудуванні підтримується вітчизняними інвесторами, вдвічі менше -- іноземними інвесторами й активно кредитується, але основний обсяг витрат фінансується за рахунок власних коштів. Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води не фінансується та не кредитується зовні, проте набагато більше коштів ніж у машинобудуванні було отримано з державного та місцевого бюджетів. У цілому переробна промисловість Харківської області характеризується тим, що інноваційні розробки переважно відбуваються за власні кошти.

Обсяг реалізованої інноваційної продукції досяг 2 878 042, 0 тис. грн, але становив лише 4, 8 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції [9, с. 4].

Дані щодо обсягів реалізації інноваційної продукції свідчать про те, що новою для ринку з неї є 3, 1 % (1 861 633, 4 тис. грн), новою тільки для підприємств, де вона вироблена -- 1, 7 % (1 016 408, 6 тис. грн); у переробній промисловості ці показники -- 4, 3 % та 2, 3 % відповідно, причому значно відрізняються, є набагато вищими загального рівня -- у виробництві машин та устаткування -- 21, 1 % та 6, 8 %, у виробництві транспортних засобів -- 14, 3 % та 5, 9 % [9, с. 14].

У 2012 р. у промисловості освоєно 2 600 279 тис. грн капітальних інвестицій, з них у галузі добування паливно-енергетичних корисних копалин -- 595 444 тис. грн (2, 3 %); у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів -- 647 946 тис. грн (24, 9 %); у машинобудуванні -- 797 429 тис. грн (30, 7 %), у тому числі у виробництві транспортних засобів та устаткування -- 282 409 тис. грн (10, 9 %), найменші вкладення за статистичними даними -- в обробленні деревини та виробів з неї, крім меблів -- 685 тис. грн.

Капітальні вкладення в добувну промисловість у цілому складають лише 2, 6 %, у переробну -- 79, 8 %, у виробництво та розподіл електроенергії, газу та води -- 17, 6 %.

Динаміка капітальних інвестицій у промисловості Харківської області свідчить про збільшення їх загального обсягу у 2012 р. порівняно з 2011 р. -- на 25, 4 %.

У добувній промисловості інвестиції зросли на 102, 6 %, у переробній -- на 29, 1 %, у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води -- на 5, 9 %.

Найвищими темпами нарощувалися вкладення у виробництво шкіри та виробів з неї -- 858, 0 % порівняно з 2011 р. Також зростання вкладень у добування паливно-енергетичних корисних копалин сягає -- 294, 3 %; у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів -- 179, 2 %; у виробництво транспортних засобів та устаткування -- 173, 0 % тощо [9, с. 16].

Підґрунтям проведення інноваційної діяльності є забезпечення функціонування наукових закладів. Статистичні дані дозволяють провести аналіз у розрізі виконання робіт за галузями наук, видами економічної діяльності, у яких вони здійснювалися, секторами (державний, підприємницький, вищої освіти), а також за видами робіт тощо.

Наукова та науково-технічна діяльність у Харківській області організована як на рівні вищих навчальних закладів, академій, так і на галузевому, а також безпосередньо заводському. Усього по області у 2012 р. виконано робіт обсягом 2 371 391, 0 тис. грн, у тому числі власними силами -- 2 257 904, 3 тис. грн (95, 2 %). Структура наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій, така: в організаціях галузевого профілю -- 62, 1 %; у наукових установах академічного профілю -- 24, 7 %; заводська наука -- 6, 8 %; у вищих навчальних закладах -- 6, 4 % [10, с. 4].

Розподіл валових витрат на виконання науково-технічний робіт поданий у табл. 1 [10, с. 15].

Таблиця Валові витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за галузями наук, тис. грн

Таким чином, можна визначити структуру витрат за галузями наук (табл. 2).

За розрахунками табл. 3 основна частина витрат на наукові дослідження -- внутрішні (94, 69 %), з них витрати за рахунок держбюджету -- 30, 42 %. Більше всього коштів витрачається на технічні науки -- 58, 96 % від загального обсягу; найменше асигнувань йде на економічні науки.

Валові витрати на виконання науково-технічних робіт за видами економічної діяльності вказані в табл. 4 [10, с. 16].

Таблиця 2. Структура валових витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за галузями наук

Таблиця 3. Загальний розподіл валових витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за галузями наук

Таблиця 4 Валові витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за видами економічної діяльності

Таблиця 5Загальний розподіл валових витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за видами економічної діяльності

Отже, з табл. 5 видно, що максимальна кількість фінансових ресурсів у 2012 р. була виправдано витрачена у сфері наукових досліджень та розробок (83, 77 %), у той же час фінансування наукових розробок закладами освіти здійснювалося менш інтенсивно (6, 98 %), витрати на інформаційні та телекомунікаційні дослідження склали найменшу частку від загального обсягу (0, 12 %).

Таким чином, незважаючи на значні витрати, яких потребують нововведення, передумовою економічного розвитку є постійна заміна технологій, що використовуються, на більш досконалі; оптимізація організації господарської діяльності; здійснення проектів, спрямованих на отримання соціального ефекту тощо. Складовими інновацій стають як матеріальна база, фінансові кошти, так і вкладення в підвищення кваліфікації працівників, посилення наукового потенціалу всіх рівнів -- виробничого, академічного, загальнодержавного. Сучасні системи збору, обробки, передачі інформації суттєво прискорюють вирішення теоретичних та практичних наукових проблем.

Серед основних напрямів створення та впровадження інновацій можна виділити такі:

- стимулювання зростання інтелектуального капіталу;

- модернізація техніки, що використовується для досягнення наукових результатів;

- управління як процесом виникнення інновацій, так і доведенням їх до структур, які забезпечують прибутковість виробництва або надання послуг;

- фінансування фундаментальних досліджень як бази перспективних, у тому числі економічно вигідних розробок;

- додержання принципу ефективності вкладень у розвиток інноваційної діяльності, тобто забезпечення віддачі від витрачених ресурсів, здійснення перевірки комерційної доцільності прикладних досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

інноваційний виробництво послуга соціальний

1. Бутко М. Проблеми реалізації інноваційної моделі розвитку економіки на регіональному рівні / М. Бутко // Економіка України. -- 2002. -- № 11. -- С.11-17.

2. Ковтун О. І. Інноваційні стратегії підприємств: теоретико-методологічні засади / О. І. Ковтун // Економіка України. -- 2013. -- № 4. -- С. 44-56.

3. Патон Б. Є. Наука -- інноваціям / Б. Є. Патон // Наука та інновації. -- 2008. -- № 5. -- С. 19-20.

4. Тетеринець Т. А. Структурні зміни основного капіталу як фактор комплексної модернізації економіки Бєларусі / Т. А. Тетеринець // Економіка України. -- 2013. -- № 11. -- С. 61-76.

5. Федулова Л. І. Інноваційний вектор розвитку промисловості України / Л. І. Федулова // Економіка України. -- 2013. -- № 4. -- С. 15-23; № 5. -- С. 30-37.

6. Червінська Л. П. Інноваційна трудова діяльність: сутність та особливості / Л. П. Червінська, М. І. Кальніцький // Економіка, фінанси, право. -- 2010. -- № 9. -- С. 11-15.

7. Шовкун І. А. Високотехнологічні послуги у зовнішній торгівлі: світовий досвід та українські реалії / І. А. Шовкун // Економіка України. -- 2013. -- № 9. -- С.47-72.

8. V Міжнародний салон винаходів і нових технологій // Наука та інновації. -- 2008. -- № 4. -- С. 74-77.

9. Інноваційна діяльність у Харківській області за 2012 рік: Комплексний статистичний бюлетень ; відп. за вип. З. О. Ярошенко. -- Х.: Головне управління статистики у Харківській області, 2013. -- 19 с.

Размещено на Allbest.ru