Організація ринку житлово-комунальних послуг міста і практика його регулювання за кордоном
Роль житлово-комунальної сфери у вирішенні завдань економічного та соціального розвитку міста та забезпеченні комфортного життя його населення. Основні напрямки використання в Україні європейського досвіду розвитку ринку житлово-комунальних послуг.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.10.2018 |
| Размер файла | 19,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Активні перетворення, що відбуваються наразі в Україні на ринку житлово-комунальних послуг (ЖКП) та знайшли своє відображення в прийнятому 9 листопада 2017 р. Законі України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (Закон) [1], обумовлюють необхідність переосмислення підходів до стабілізації стану, підвищення ефективності функціонування та забезпечення розвитку житлово-комунального господарства (ЖКГ) країни, її регіонів і міст. Це вимагає розробки й використання нових методів регулювання та інструментів управління для забезпечення функціонування й розвитку ринку послуг у сфері життєзабезпечення міст з метою задоволення відповідних потреб населення та бізнесу. У зв'язку із цим актуальним постає дослідження, узагальнення та використання зарубіжного досвіду розвитку ринку послуг у житлово-комунальній сфері міста.
Аналіз основних досліджень та публікацій з проблеми. Узагальненню теорії і практики зарубіжного досвіду державного регулювання підприємств природних монополістів на ринку ЖКП та в цілому реформування й розвитку ЖКГ присвячені роботи А.М. Соєйта, А.В. Бабак, К.О. Витрищука, О.І. Деміхова [2-5]. Також у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі жваво обговорюється проблематика управління розвитком галузевих ринків ЖКП з урахуванням світого досвіду. Зокрема, огляду принципів функціонування, етапів лібералізації та визначенню специфіки реформування та розвитку енергоринків (включно з ринками електроенергії, природного газу) у країнах ЄС присвячене дослідження Т Джамасба і М. Полліта [6], В. О. Точиліна та В. Е. Ліра [7, с. 161-165; 178-182; 199-202]. У роботі К. Кунца і Т Ленка узагальнено досвід модернізації муніципальної інфраструктури в Центральній та Східній Європі [8]. Особливості постановки цілей, забезпечення публічності та організації належного управління при реалізації державно-приватного партнерства є предметом досліджень Д. і Дж. Брінкерхоффів [9]. Досвід взаємозв'язку сталого розвитку міст та економічного розвитку досліджений у працях Д. Гіббса [10]. Проте організаційні, регуляторні, інноваційні особливості розвитку ринку послуг у житлово-комунальній сфері міста за кордоном досліджені недостатньо, що підкреслює актуальність статті, визначає її мету і завдання.
Метою статті є аналіз окремих аспектів зарубіжного досвіду розвитку ринку ЖКП на рівні міста та визначення можливостей його адаптації й упровадження в Україні.
Житлово-комунальна сфера відіграє важливу роль у вирішенні завдань економічного та соціального розвитку міста та забезпеченні комфортного життя його населення. Вона представлена ринковим та неринковим сегментами. Неринковий сегмент представлено галузями, пов'язаними із побудовою, функціонуванням та розвитком переважно інфраструктурних об'єктів міст. Ринковий сегмент поєднує виробників та постачальників житлових і комунальних послуг (підприємства державної, комунальної та приватної форми власності).
Специфіка ринку житлових та комунальних послуг визначається техніко-технологічними (використання в технологічному процесі складної інженерної інфраструктури, яка розташована на відповідній території, що потребує врахування місцевих умов у виробничому процесі; тяглості або чіткої послідовності процесів виробництва, передачі та споживання послуг, що потребує безперебійного постачання ресурсів), соціально-економічними (нееластичність попиту на ЖКП, обумовлена неможливістю споживачів відмовитися від їх споживання на тривалий термін; неможливістю компенсації неотриманих в один період послуг за рахунок більш інтенсивного надання їх в інший період) та інституційно-правовими (різноманітність організаційно-правових форм підприємств, що надають ЖКП, та високий ступінь їх монополізації) особливостями [11, с. 125].
Саме високий ступінь монополізації підприємств, які надають комунальні послуги з водо-, газо-, електро- та теплопостачання, потребує розробки та реалізації підходів до регулювання ринку з урахуванням зарубіжного досвіду. Як зазначається в дослідженнях А.В. Бабак та О.П. Романюка [3, с. 1-2], у міжнародній практиці регулювання ринку природних монополістів пошук нових методів регулювання, спрямованих на забезпечення надання якісних послуг за оптимальними цінами (з точки зору їхньої вартості) та справедливе їх відшкодування споживачами продовжується останні 50 років. У результаті проведених економічних реформ у різних країнах світу відбулася зміна організаційно-правових форм діяльності підприємств-природних монополістів; часткова або повна приватизація майна; формування нових, переважно незалежних, національних регулятивних органів. Наприкінці 90-х рр. ХХ сторіччя розпочалися найбільш активні зміни в регулюванні діяльності природних монополістів. Так, у 1982 р. приватизація сектора водопостачання та водовідведення (створення незалежного регулятивного органу) відбулася в Чилі, у 1989 р. у Великій Британії. У 1991 р. реформи в енергетичному секторі було розпочато в Норвегії та створено напівавтономний регулювальний орган при Міністерстві палива та енергетики. 1993 р. ознаменувався реформою енергетичного сектора США (Каліфорнія), 1995 р. Японії, 1998 р. Швеції, Іспанії, у 1999 р. зазнав реформ енергетичний сектор Австрії, Бельгії, Італії, Нідерландів, у 2000 році Франції і Канади Онтаріо [6]. Метою проведених реформ став розвиток конкуренції на тих ринках, де це було доцільним з точки зору досягнення найвищої ефективності діяльності підприємств та одержання найбільших вигод для споживачів (поліпшення якості послуг і забезпечення надійності та доступності їх надання).
Як свідчить досвід розвинутих країн, організації ринку ЖКП базуються на використанні різних форм управління комунальною інфраструктурою, які відрізняються за ступенем передачі прав власності від держави до приватної особи. Це обумовлює використання трьох підходів до організації ринку ЖКП. Перший підхід характеризується тим, що державою на конкурсній основі залучаються приватні оператори для надання комунальних послуг із водопостачання та водовідведення на підставі використання об'єктів комунальної інфраструктури, яка знаходиться в державній або муніципальній власності (Швейцарія, Ірландія), або держава (муніципалітет) володіє контрольним пакетом акцій (Німеччина, Греція, Бельгія). Другий підхід характеризується використанням моделей публічно-приватного (державно-приватного) партнерства для формування та управління об'єктами комунальної інфраструктури. Зазначені моделі включають контракт на обслуговування (Сінгапур), договір на управління (Мексика, Туреччина), договір оренди (Чехія, Угорщина), концесію (Франція, Іспанія, Румунія, Аргентина). Третій підхід передбачає передачу права власності на комунальну інфраструктуру приватній компанії (Великобританія, Чилі). Використання кожного з підходів суттєво впливає як на стратегію розвитку комунального підприємства, розподіл ризиків та відповідальності, так і на визначення вартості та ціни послуг, які надаються споживачам.
Результати аналізу європейського досвіду розвитку ринку послуг у житловій і комунальній сфері дозволили систематизувати напрями їх використання в Україні, а також можливості та шляхи адаптації (табл. 1).
Слід зазначити, що в країнах Північної та Центральної Європи управління в житлово-комунальній сфері розглядається як окремий вид підприємницької діяльності, за яку керуюча організація отримує винагороду від власників приміщень. Керівні органи товариства (асоціації) власників житла приймають основні управлінські рішення щодо розпорядження фінансами та укладення договорів на закупівлю товарів і послуг та, у свою чергу, несуть відповідальність перед мешканцями за утримання будівлі (табл. 1) [5, с. 115].
Особливо цікавим для України є досвід Східної Німеччини, де після об'єднання із Західною в 1990 р. почалося реформування житлово-комунального сектора, що перебував у занедбаному стані (висока зношеність основних фондів, використання застарілих технологій, незадовільний технічний стан зовнішніх мереж та об'єктів тепло-, водопостачання й водовідведення, низький рівень теплоізоляції будівель житлового фонду). У результаті реформування було вирішено завдання щодо демонополізації і створення конкурентного середовища на ринку ЖКП, упровадження нових форм господарювання та управління, встановлення стандартів кількості та якості надання комунальних послуг, характерних для міст Західної Німеччини (табл. 1).
комунальний житловий економічний
Таблиця 1. Напрями використання в Україні європейського досвіду розвитку ринку ЖКП
|
Досвід розвитку ринку житлово-комунальних послуг у країнах ЄС |
Можливості та шляхи адаптації зарубіжного досвіду до умов функціонування ринку житлово-комунальних послуг в Україні |
|
|
Досвід управління житловим фондом та розвитку ринку послуг керуючих компаній у житловій інфраструктурі міста |
||
|
Швеція. Широко розвинений рух квартировинаймачів, які стежать за якістю наданих ЖКП і цінами на них, ведуть роботу зі взаємодії з державними й муніципальними органами влади, захищають свої права в суді. З метою підвищення зацікавленості квартировинаймачів у прийнятті обґрунтованих управлінських рішень щодо будинків, у яких вони мешкають, застосовуються такі моделі: «знижки» (передбачає можливість вибору тих послуг, яких потребує квартировинаймач, пропорційно до чого розраховується квартплата) та «амортизації» (чим дбайливіше ставлення до власного житла, тим менша квартплата). Для вирішення виниклих у цій сфері проблем створений Житловий суд, результатами роботи якого є повна прозорість діяльності всіх структур ЖКГ і тарифів на ЖКП; відсутність корупції; близька до ідеальної якість обслуговування споживачів [5, с. 113]. |
Активізація органів державної влади та місцевого самоврядування (залежно від рівня компетенції в певній сфері регулювання) у напрямку підвищення ефективності регулювання сфери житлової інфраструктури, що сприятиме організації результативної взаємодії влади та населення в питаннях управління житловим фондом та прибудинковою територією, забезпеченню продуктивної взаємодії замовників і виконавців послуг, досягненню компромісу їхніх інтересів, поліпшенню якості ЖКП, розвитку ринку керуючих компаній і використанню механізмів публічного адміністрування, спрямованого на створення умов для появи зацікавлених учасників такого ринку. 1. Обов'язкова вимога спеціальної професійної підготовки потенційних кандидатур в управителі багатоквартирним будинком, систематичне підвищення рівня їхньої кваліфікації. Формування в населення активної громадської позиції, усвідомлення власної ролі щодо здійснення контролю за співвідношенням «кількістьякість-надійність-доступністьціна/тариф» певної послуги і відстоювання прав на якісне комунальне обслуговування та закріплення культури відповідального домоволодіння. |
|
|
Німеччина. Законодавством визначено організаційні принципи кооперативів, включаючи внутрішню демократію, економічну підтримку членів кооперативу, самоорганізацію і взаємодопомогу, солідарну відповідальність і некомерційну діяльність. Їхньою особливістю є те, що будь-який громадянин Німеччини зобов'язаний вступити до товариства разом із придбанням квартири у власність і жоден з власників квартир не може відмовитися від вступу в товариство. При цьому рішення про проведення ремонту або модернізацію житла приймаються з урахуванням як конструктивних особливостей будівель, так і соціальної групи його мешканців [5, с. 113-114]. Із часом житлові кооперативи перетворили на організації співвласників житла (об'єднання співвласників багатоповерхових будинків, або кондомініуми), які стали правочинними й самостійними у прийнятті рішень, а також суворо відстежували кількість і якість наданих послуг. |
||
|
Польща. Більша частина комунального житлового фонду є власністю місцевої влади (гміни), що наділена значною свободою вибору в здійсненні політики в цій сфері. Згідно із Законом «Про оплату житла і тарифні пільги» (1994 р.) гміни можуть підвищувати комунальні тарифи з метою покриття витрат на утримання житлового фонду, одночасно надаючи певні пільги малозабезпеченим мешканцям за спеціальними програмами. Сьогодні в більшості міст послуги муніципальних жеків надають приватні управляючі компанії. При цьому житлові будинки перебувають у власності співвласників так званих житлових товариств («спільноти мешканьові»). Кожен будинок формує окремий фонд, у який мешканці спрямовують кошти, що за необхідністю витрачаються на ремонт будівлі, оплату послуг управлінців та інші потреби житлового товариства [4]. |
||
|
Досвід управління об'єктами комунальної інфраструктури та комунальними підприємствами в житлово-комунальній сфері міста |
||
|
Німеччина. На ринку комунальних послуг представлені як великі холдинги, так і велика кількість малих і середніх за розміром підприємств. Акціонерні товариства Німеччини, 100 % власності або контрольний пакет акцій яких належить муніципалітету, керують водоканалами. Продаж муніципалітетом частини акцій національним та іноземним компаніям перспективна форма державно-приватного партнерства, використовувана в Німеччині. Значне зростання вартості послуг та одночасний перехід до розрахунку за надані послуги з їх фактичним споживанням привело до економії ресурсів населенням. При цьому з метою вдосконалення ціноутворення на ЖКП Німеччина перейшла від надання соціальної допомоги населенню через комунальні підприємства до адресного субсидування. |
1. Демонополізація сфери та розвиток конкуренції на ринках ЖКП, у т. ч. завдяки впровадженню сучасних форм господарювання, включаючи реалізацію проектів державноприватного партнерства (успішний досвід ефективного використання різних його моделей у практично всіх підгалузях ЖКГ європейських країн підтверджує доцільність розвитку перспективних форм державно-приватного партнерства в процесі вдосконалення організаційно-правових форм взаємовідносин муніципальних органів управління й комунальних підприємств, особливо в умовах складної економічної ситуації в Україні та дефіциту бюджетних коштів). Використання керівництвом господарюючих суб'єктів сфери сучасного інструментарію управління та подолання за рахунок цього існуючої збитковості та неефективності діяльності підприємств міського господарства, що надають житлові та комунальні послуги. |
|
|
Латвія. Усі підприємства, що надають ЖКП, належать до недержавної форми власності: приватні або акціонерні товариства. Підприємства ЖКГ надають такі послуги: тепло-, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття. Крім того, електроенергію надає АТ «Latvenergo», газ АТ «Latvijas Gaze». Ціни на послуги встановлюються органами місцевого самоврядування самостійно в кожному регіоні, за винятком цін на електроенергію, газ та телекомунікаційні послуги, контроль за якими здійснює Комісія з регулювання суспільних послуг, що підпорядковується Міністерству економіки Латвійської Республіки. Органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють надання соціальної допомоги [4]. |
||
|
Польща. У країні у сфері управління ЖКГ узято курс на надання якісної послуги й забезпечення надійності функціонування всіх об'єктів, для чого створено акціонерне товариство зі 100-відсотковим державним або міським капіталом шляхом об'єднання всіх видів комунальних послуг в єдину компанію (холдинг), якою здійснюються відповідні економічні та технологічні процеси. При цьому у сфері ЖКГ діють постачальники різних форм власності. Зокрема, 100 % акцій Краківського комунального холдингу, у який входять підприємства енергетики, водоканалу, муніципального транспорту, належать мерії, що здійснює управління грошовими потоками, виробництвом, контроль. Водночас на ринку таких послуг, як прибирання, вивезення сміття, обслуговування житла (у плані ремонту) здійснює господарську діяльність багато приватних компаній, які для модернізації житла й переобладнання інженерних мереж користуються пільговими кредитами [5, с. 112]. |
Серед інструментів інноваційного розвитку ринку ЖКП, які використовуються в країнах ЄС та дозволяють ураховувати економічні інтереси споживачів (щодо кількості та якості послуг) та їх виробників (щодо виробничо-економічних вимог забезпечення доходів комунальних підприємств), найбільш доцільними для впровадження в практику українських міст виступають:
- методологія стимулювального регулювання (RABрегулювання), особливою рисою якої є орієнтація на певні показники (здебільшого пов'язані з продуктивністю діяльності) з метою створення та використання в ціно-, тарифоутворенні стимулів до підвищення ефективності господарювання [3, с. 2], що передбачено Угодою про Асоціацію України з ЄС у частині імплементації Директиви 2009/72/ЄС, а також Енергетичною стратегією України до 2035 р.;
- методи порівняльного аналізу (бенчмаркінгу) як інструменту покращення ефективності через систематичний пошук еталонного економічно найефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним підприємством, переймання його методів роботи та адаптації до лідируючих практик [6].
У цілому аналіз зарубіжного досвіду організації ринку ЖКП та управління об'єктами ЖКГ (табл. 1) свідчить про стійку тенденцію прагнення влади до передачі функції господарювання, розпорядження та експлуатації приватному бізнесу (у тому числі шляхом реалізації проектів державно-приватного партнерства), зберігаючи при цьому право власності на об'єкти комунальної інфраструктури, а також можливість здійснювати контроль над сферою ЖКП, управляти майном через ринкові інститути.
Аналіз практики застосування в європейських країнах (зокрема Франції, Іспанії, Польщі, Румунії, Угорщині, Туреччині) механізмів державно-приватного партнерства (ДПП) у сфері життєзабезпечення міст свідчать про широке його використання, що дозволяє забезпечити залучення приватного капіталу для модернізації й оновлення об'єктів житлового господарства та комунальної інфраструктури, економічного стимулювання розвитку приватного бізнесу у сферах традиційно-монопольного виконання робіт (надання послуг) [8-9]. Це підтверджує доцільність використання ДПП у житлово-комунальній сфері міст України, особливо в умовах кризового стану та дефіциту бюджетів усіх рівнів, однак потребує вдосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
Отже, узагальнення зарубіжного досвіду розвитку ринку послуг в житлово-комунальній сфері міста дозволяє зробити такі висновки.
Ринок послуг відіграє важливу роль у житлово-комунальній сфері міста, оскільки дозволяє задовольняти як базові потреби населення й бізнесу у водо-, тепло-, газо- та електропостачанні, так й отримувати послуги, пов'язані із забезпеченням благоустрою, безпечних та комфортних умов життєдіяльності, утриманням міської житлової та комунальної інфраструктури.
У країнах із розвиненою ринковою економікою накопичено значний досвід функціонування та розвитку ринку ЖКП, включаючи організаційні, регуляторні та інноваційні аспекти. За результатами аналізу зарубіжного досвіду:
- визначено, що підходи до організації ринку ЖКП базуються на використанні різних форм управління комунальною інфраструктурою, що дозволяє розподіляти відповідальність і ризики між державою та приватним бізнесом;
- доведено доцільність урахування практики розвитку інститутів власників житла; державно-приватного партнерства; підвищення кваліфікації осіб, які зайняті у житлово-комунальній сфері; поглиблення конкуренції на ринку ЖКП;
- обґрунтовано необхідність регулювання ринку ЖКП для забезпечення ефективної взаємодії замовників та виконавців послуг, сприяння конкуренції на ринку керуючих компаній у житловій інфраструктурі та використання механізмів публічного адміністрування;
- запропоновано впровадження інструментів інноваційного розвитку ринку ЖКП (зокрема методології стимулювального регулювання, бенчмаркінгу), які дозволяють враховувати економічні інтереси споживачів послуг (якість послуг) та їх виробників (виробничо-економічні вимоги до забезпечення доходів комунальних підприємств), а також здійснювати організацію ефективної взаємодії місцевих органів влади з населенням з управління житловим фондом та прибудинковою територією.
Представлені найкращі практики розвитку ринку ЖКП за кордоном оцінено з точки зору можливості адаптації й упровадження у сферу життєзабезпечення українських міст для задоволення потреб населення та бізнесу в послугах за критеріями "кількість-якістьвартість".
Подальших наукових досліджень потребують проблеми демонополізації окремих сегментів ринку ЖКП міста.
Література
1. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 9 листопада 2017 р. № 2189-VMI.
2. Soaitaa Adriana Mihaela. Supported Housing in Britain and Sweden / А.М. Soaitaa // Housing, Theory and Society. 2016. Vol. 33. Issue 3. Рр. 377-379.
3. Бабак А.В. Ефективне регулювання цін природних монополістів (Теорія та практика міжнародного досвіду) / А.В. Бабак, О.П. Романюк // Аспекти тарифної реформи. 2003. Вип. 1. С. 1-9.
4. Витрищук К.О. Сучасні тенденції регіональної політики розвитку житлово-комунального господарства України в контексті досвіду Польщі та Балтійських держав / К.О. Витрищук // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2010. Випуск № 7.
5. Деміхов О.І. Світовий досвід державного регулювання механізмів розвитку житлово-комунального господарства / О.І. Деміхов, В.О. Лук'янихін, О.М. Теліженко // Аспекти публічного управління. 2015. № 11-12 (25-26). С. 109-117.
6. Jamasb T. Benchmarking and regulation of electricity transmission and distribution utilities: lessons from international experience / T Jamasb, М. Pollit // Utilities Policy. 2000. Vоl. 9, Issue 3. Рр. 107-130.
7. Формування галузевих ринків України: перехідний період / [за ред. В.О. Точиліна]. К.: Фенікс, 2004. 332 с.
8. Modernising municipal infrastructure in Central and Eastern Europe in the context of EU environmental policy: Schriftenreihe des Zentrums fur Internationale Wirtschaftsbeziehungen der Universitat Leipzig / d. by Cornelie Kunze and Thomas Lenk]. 2009. № 26. 133 р.
9. Brinkerhoff D.W. Public-private partnerships: Perspectives n Purposes, Publicness, and Good Governance / D.W. Brinkerhoff, J.M. Brinkerhoff // Public Administration and Development. 2011. Vol. 31. Issue 1. Рр. 2-14.
10. Gibbs D. Urban Sustainability and Economic Development / D. Gibbs. New York: McMillan, 2007. 331 p.
11. Мельникова М.В. Сфера житлово-комунальних послуг міста: особливості функціонування та можливості розвитку / М.В. Мельникова, Є.С. Градобоєва // Економіка та право. (Серія "Економіка", Серія "Право"). 2017. № 3 (48). С. 124-131.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Соціально-економічна сутність та функції житлово-комунального господарства Донецького економічного району України, його територіальна структура та регіональні відмінності. Проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення ЖКГ Донецького регіону.
курсовая работа [94,2 K], добавлен 27.11.2013Загальна характеристика житлово-комунального господарства. Механізм формування фінансових ресурсів для розвитку ЖКГ. Система формування тарифів на житлово–комунальні послуги. Концепція розвитку та реформування ЖКГ у Запорізькому регіоні, його структура.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 02.12.2013Поняття та види ринку туристичних послуг. Основні завдання статистики туризму. Методичні засади дослідження та система показників динаміки ринку туристичних послуг. Аналіз сучасного стану ринку туризму України, його проблеми та перспективні напрямки.
курсовая работа [663,0 K], добавлен 03.09.2014Визначення зайнятості населення як складової економічного розвитку. Поняття та сутність безробіття, його форми і види. Головні причини та динаміка безробіття в Україні. Основні напрямки удосконалення зайнятості населення в Україні та країнах ринку.
курсовая работа [763,8 K], добавлен 07.10.2014Методи калькулювання собівартості послуг в сфері житлово-комунального господарства. Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції. Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку. Групування витрат за економічними елементами калькуляції.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 09.10.2013Основні тенденції розвитку ринку освітніх послуг. Сутність моделі відкритої освіти як результату еволюційного шляху розвитку і становлення інформаційної складової освіти людини. Основні принципи дистанційної освіти, їх специфічні характеристики.
статья [51,4 K], добавлен 31.08.2017Поняття, структура та економічна природа ринку праці як елемента ринкової економіки. Напрями державного регулювання трудових відносин в Україні, його переваги та недоліки. Основні проблеми та шляхи покращення розвитку сучасного ринку праці в Україні.
курсовая работа [165,1 K], добавлен 18.07.2010Характеристика й структура основних фондів житлово-комунального господарства (ЖКГ). Технічний стан і споживча якість будівель і споруд. Соціально-економічне значення ремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ, відтворення основних фондів.
реферат [33,8 K], добавлен 25.11.2010Теоретичні засади проведення аналізу соціально-економічного розвитку. Методи аналізу стану і розвитку виробничої та соціальної сфери міста, його бюджетного формування. Розвиток машинобудування, паливно-енергетичного комплексу. Інвестиційна привабливість.
курсовая работа [296,1 K], добавлен 26.10.2010Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016
