Проблеми узгодженості механізмів бюджетної і монетарної політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми узгодженості механізмів бюджетної і монетарної політики держави

Ефективність державного регулювання фінансового сектору економіки країни залежить від багатьох факторів, серед яких основне місце посідає узгодженість механізмів бюджетної і грошово-кредитної політики держави та, відповідно, її інструментарію. При цьому визначення пріоритетності застосування зазначених механізмів є досить спірним, що зумовлено тісним зв'язком обох з обігом грошей та інших матеріальних цінностей.

Неузгодженість грошово-кредитної та бюджетної політики породжує нестабільність як фінансової системи в цілому так і державних фінансів й банківської системи зокрема. Прикладом такого явища може бути висока дохідність ОВДП, що одночасно як стимулює збільшення вартості ресурсів на грошовому ринку, так і нівелює зусилля центрального банку по зниженню відсоткових ставок.

Проблемам узгодженості проведення бюджетної і монетарної політики присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних науковців, а саме: А. Вагнера, В.М. Гейця, А.А. Гриценко, А.І. Даниленко, Дж.М. Кейнса, В.В. Козюка, В.Д. Лагутіна, М.І. Савлука, Е. Хансена та ін.

Метою даної статті є визначення взаємозв'язків між елементами монетарної та бюджетної політики, ефективне функціонування яких забезпечує стабільне економічного зростання.

Монетарна і бюджетна політика тісно пов'язані між собою, тому ефективність їхньої реалізації залежить від умілого поєднання їх методів і інструментів, визначення відповідальності та результативності кожної з політик за досягнення спільних цілей щодо розвитку фінансової системи держави.

При узгодженні бюджетного та грошово-кредитного механізмів велике значення має правильне використання інструментарію. Так надмірне збільшення розміру емісії грошей з врахуванням фактору часу та податкового навантаження призводить до порушення балансу попиту і пропозиції. Адже високі податки руйнують процес виробництва, а емісія, яка перевищує потреби обігу і виробництва, породжує інфляційні процеси. У свою чергу одним із наслідків необгрунтованого стиснення грошової маси є нестійкий стан фінансової системи, оскільки ажіотажний попит на гроші охоплює більшість суб'єктів ринку, набуваючи глобального характеру і дезорганізує все грошово - товарне господарство. При цьому держава втрачає значну частину емісійного доходу, адже її отримують емітенти грошових сурогатів або іноземної валюти, якщо її обіг є допустимим на території країни.

Зазначені умови перетворюють показник інфляції на базовий елемент монетарної і бюджетної політики, що замикає на собі основні ланки здійснюваної фінансово - економічної діяльності. Адже саме рівень інфляції є основою визначення необхідного обсягу грошової маси.

На сьогоднішній день можна спостерігати певну неузгодженість дій між урядом і Національним банком України у сфері регулювання інфляційних процесів, що пов'язано з природою їх виникнення. Одночасне використання урядом та НБУ взаємовиключних інструментів управління інфляцією призводить до заміщення монетарних інструментів фіскальними, що заважає адекватному регулюванню економіки з боку Національного банку. Отже, однією з найважливіших проблем, що постає перед владою, є проблема вибору оптимальної стратегії взаємодії уряду і Національного банку для збереження стійких темпів економічного зростання та досягнення цільових показників розвитку національної економіки.

В табл. 1 систематизовані взаємозв'язки, які відображають залежність між елементами грошово-кредитної і бюджетної політики. В кожній клітинці відображений характер зв'язків між відповідними структурними елементами. На основі інтенсивності зворотних зв'язків зроблено висновок, які елементи залежать один від одного найсильніше.

Перерахуємо основні висновки, які зроблені виходячи з виявлених взаємозв'язків:

Державний борг тісно пов'язаний з процентною ставкою. Держава є важливим учасником кредитного ринку і, отже, впливає на попит грошових ресурсів. Крім того, прибутковість національних облігацій детермінує рівень безризикової ставки. Отже, дії уряду у разі збільшення запозичень здатні привести до підвищення процентних ставок, в той час як низький попит на кредитні ресурси означає високу боргову стійкість держави і зниження рівня процентних ставок.

Таблиця 1. Прямі і зворотні зв'язки грошово-кредитної і бюджетної політики

Примітка: + - інтенсивність зв'язків істотна і постійна; # - інтенсивність зв'язку обумовлена специфікою конкретних ситуацій. Джерело: складено автором самостійно

Таблиця 2. Динаміка показників бюджетної політики України у 2012-2016 рр., млрд грн

Джерело: складено автором на підставі [1; 2]

1) Зовнішній державний борг прямо пов'язаний з валютним курсом, який також схильний до дії припливу і відпливу капіталу у вигляді відповідних запозичень. Їхнє збільшення здатне викликати зростання курсу національної валюти за умови конвертації боргу з іноземної валюти у місцеву. У свою чергу, необхідність погашення зовнішньої заборгованості є чинником, який сприяє зниженню курсу валюти. Причому, чим вище обсяги заборгованості, що погашають, тим сильніше знизиться курс національної валюти. У той же час надання позик іншим державам формує протилежний процес.

2) Зв'язок державного боргу з грошовою масою неоднозначний і здатний проявлятися лише у разі серйозних збоїв у грошовому обігу і недостатній ліквідності в економіці.

3) Валютний курс може впливати на обсяг сплачених податків, особливо в експортно орієнтованій економіці. Обсяг експорту при девальвації національної валюти зростає, а при ревальвації - знижується. При імпорті спостерігається зворотна ситуація: девальвація викликає подорожчання і, відповідно зниження обсягів імпорту, а ревальвація - зростання за рахунок здешевлення.

4) Між доходами і грошовою масою може спостерігатися взаємозв'язок обсягу стягнутих податків з грошовою масою. Якщо у структурі формування валового випуску істотну роль відіграють сезонні фактори, які зумовлять відповідні коливання грошової маси і податкових надходжень в різні періоди календарного року.

5) Зв'язок обсягу податкових надходжень до бюджету з процентною ставкою полягає в тому, що зростання ставки стримує ділову активність економічних агентів і, отже, в майбутньому періоді не відбудеться збільшення обсягу податкових надходжень.

6) Державні витрати є одним із параметрів, що враховуються центральним банком в рамках політики грошової пропозиції. Це пов'язано з тим, що органи державного управління пред'являють значний попит на грошову ліквідність при формуванні та виконанні бюджетів усіх рівнів. У свою чергу, зростання державних витрат, особливо соціального характеру, формує додаткову грошову пропозицію, яка зумовлює збільшення платоспроможного попиту в економіці.

7) Витрати у вигляді державних інвестицій можуть фінансуватися за рахунок запозичень і, отже, вплинути на рівень процентної ставки. Але задля забезпечення боргової стійкості держави центральний банк може вжити заходи щодо зменшення процентної ставки, таким чином знижуючи вартість позикових ресурсів і спрощуючи рефінансування боргу.

8) Динаміка валютного курсу здатна вплинути на величину бюджетних витрат. Зростання курсу національної валюти призводить до скорочення валютних надходжень експортерів при конвертації, а отже, доходів одержуваних державою від оподаткування. Навпаки, низький курс національної валюти дозволяє уряду отримати додаткові доходи від оподаткування експортних надходжень, за рахунок яких буде збільшено видатки.

Отже, існування прямих і зворотних зв'язків і їх інтенсивність передбачає тісний взаємозв'язок між монетарною і бюджетною політикою.

Зміни у параметрах реалізації бюджетної і монетарної політки, впливають на реальний сектор економіки. Обсяг державного боргу, є основним чинником, який впливає на заходи монетарної політики і визначає спрямованість використання її інструментів. Також суттєво впливають доходи і видатки Державного бюджету на грошову масу в країні (табл. 2).

Як свідчать дані табл. 2, невід'ємним атрибутом проведення бюджетної політики країни у 2012-2016 рр є існування дефіциту Державного бюджету. Як відомо, бюджетний дефіцит призводить до збільшення внутрішніх запозичень, що, у свою чергу, є причиною зростання відсоткових ставок на ринку державного боргу. Найбільше значення бюджетного дефіциту спостерігалося у 2014 році і становило 78,1 млрд грн, найменше значення у 2015 році - 45,2 млрд грн. Таке істотне зниження дефіциту бюджету пов'язане зі зростанням показника доходів державного бюджету у відповідні роки на 50,07% та державного внутрішнього та зовнішнього боргу, які у 2015 році зросли у1,79 та 2,17 рази проти аналогічних показників 2014 року. Слід відмітити, що показник державного зовнішнього боргу переважає над внутрішнім, що потенційно збільшує негативні наслідки девальвації національної валюти і посилює залежність державних фінансів від попиту і пропозиції на світових фінансових ринках.

На тлі коливання показників бюджетної політики, що відображені у таблиці 2, відбулися істотні зміни у динаміці показника інфляції.

Оцінювання інфляційних процесів передбачає використання ряду індикаторів, що відображають розміри грошової маси у країні. Враховуючи тісний взаємозв'язок зазначених показників розглянемо зміни, що відбулися у розмірі грошової маси в Україні за 2012-2016 роки. Наголосимо, що особливу увагу потрібно приділити співвідношенню готівкової і безготівкової частини грошової маси. Адже, чим нижча частина готівки, яка знаходиться поза банками у загальній грошовій масі, тим ефективніша і розвиненіша грошова система держави. У країнах з розвиненою економікою у структурі грошової маси частка готівки не перевищує 5-7%. В Україні ж через зниження довіри населення до банківської сфери, внаслідок фінансової кризи, інфляційних очікувань, низьких доходів населення та інших факторів, майже четверта частина грошової маси обертається поза банками і не контролюється банківською системою.

У 2012-2013 роках динаміка про - позиції готівки відповідала макроекономічній ситуації та була достатньою для обслуговування економічних процесів. Обсяг готівки поза банками у 2013 році становив 203,25 млрд грн і збільшився у 2012 році на 10,6 млрд грн, а у 2014 році - на 34,5 млрд грн і склав 237,78 млрд грн. Починаючи з 2014 року у країні склалася складна макроекономічна та соціально - політична ситуація, яка позначилася на стані грошового і готівкового обігу.

Основною складовою зростання грошової маси у 2015 році були готівкові кошти поза депозитними корпораціями переважно через відплив коштів з депозитних рахунків та їхню трансформацію у готівку. Так готівкові кошти в обігу поза банками збільшились у 2015 році на 45,2 млрд грн і становили - 282, 95 млрд грн [3].

У 2016 році порівняно з 2012 роком значення усіх грошових агрегатів збільшились в середньому в 1,6 разів. Зокрема, агрегат М0 зріс на 38,72%, М1 - на 41,30%, М2 - на 38,15%, а М3 - відповідно на 37,83%.

Як видно із наведених даних за аналізований період частка готівки постійно зменшується, що пов'язано як із збільшенням грошової маси, так із поверненням депозитів населення до банківської системи. Агрегат М1 є достатньо інформативним він характеризує частину грошової маси, яка не використовується для розвитку економіки. Цей агрегат містить гроші поза банками й вкладення економічних суб'єктів в національній валюті, які можуть бути використані негайно.

Науковці давно встановили, що між широкими агрегатами, тобто М2 чи М3, існує тісний зв'язок з інфляцією, але цей зв'язок є нестабільним. Загалом на рівень інфляції здійснює вплив не тільки кількість грошей в обігу, але і багато інших факторів. Якщо розглянути скільки часу проходить між тим як в обігу збільшилась кількість готівки та інфляцією, то зробимо висновок, що зміни відбуваються не моментально. Доведено, що ефект від влиття готівки в обіг почне діяти на інфляцію тільки через рік або два роки.

При вивченні механізму грошово-кредитного регулювання інфляції важливим показником є рівень моне - тизації. Адже монетизація економіки характеризує ступінь забезпеченості економіки грошовими коштами, необхідними для здійснення розрахунків і платежів й відображає забезпеченість процесів споживання та виробництва відповідною грошовою масою.

Завдяки рівню монетизації оцінюються можливості економічного зростання держави. Так достатній його рівень є важливою передумовою для економічного розвитку. Адже за умови коли грошові канали будуть наповнені потрібними коштами можливе стабільне функціонування виробничо-господарського сектору, розвиток фінансової і банківської сфери, нагромадження заощаджень населення.

На рівень монетизації впливають різні чинники. Так, зниження рівня монетизації економіки може статися через згортання грошових відносин внаслідок зростання долариза - ції та бартеру при розрахунках. Також на рівень монетизації впливають інфляційні процеси та коливання попиту на грошові кошти.

На рис. 2 наочно відображено рівень монетизації економіки України протягом 2012-2016 років.

Як свідчать дані рис. 2, рівень монетизації в Україні у 2012-2014 рр. мав тенденцію до зростання. З 2014 по 2016 рр. ситуація кардинально змінилась. Так найвище значення рівня монетизації було зафіксоване у 2014 році і становило 57,8%, найнижче - у 2016 р (46,3%). Зменшення показника на 11,5 п.п. дозволило стверджувати те, що рівень монетизації економіки в Україні є значно нижчим за нормативний рівень (70-80%), це, у свою чергу, свідчить про недостатній рівень забезпеченості економіки грошовою масою.

Крім проблем забезпеченості економіки країни грошовою масою при розгляді питань узгодженості механізму бюджетної і монетарної політики слід виділити проблему взаємозв'язку валютно-курсової та бюджетної політики.

Адже за допомогою валютно - курсової політики здійснюється вплив на стан платіжного балансу, темпи інфляції тощо.

На сьогодні в Україні Національний банк при реалізації валютно-курсової політики застосовує режим регульованого плаваючого валютного курсу. У табл. 3, наведено дані щодо зміни курсу національної грошової одиниці стосовно іноземних валют.

Як свідчать дані табл. 3, зміна курсу гривні відносно іноземних валют мала тенденцію до зростання. Так у 2012 році Національний банк встановлював офіційний курс гривні до долара США на рівні середньозваженого курсу продавців і покупців, що склався на валютному ринку з можливим відхиленням ±2%. Офіційний курс гривні протягом 2012 року майже не змінився, знизившись відносно долара США на 0,04%. За підсумками 2012 року відбулось послаблення долара США відносно євро, внаслідок цього гривня за офіційним курсом знизилась відносно євро на 2,3% [6].

Обмінний курс гривні до долара США у 2013 році залишився незмінним, а курс євро збільшився. У цілому за 2013 рік гривня за середньозваженим курсом знецінилась відносно долара США: 1) за операціями з безготівковими доларами США на 1,2%; 2) за операціями з продажу банками готівкових доларів США на 2,4% [7].

У 2014 році через складну політичну ситуацію в країні і розгортання військових дій на сході, на внутрішньому ринку підвищився попит на іноземну валюту та спостерігалась надмірна курсова мінливість гривні. За 2014 рік гривня знецінилась відносно курсу долара США на 97,3%, а до євро на 74,2% [8].

Валютний ринок у 2015 році також характеризувався волатильністю гривні. Курс гривні відносно долара США девальвував на 45,6%. Основними чинниками зростання волатильності національного валютного ринку було сезонне збільшення попиту на валюту у зв'язку із розрахунками за імпортовані енергоносії, зростання невизначеності через затримку бюджетного процесу, та надходжень офіційного фінансування [9].

У 2016 році продовжилось зростання курсу гривні відносно іноземних валют. У 2016 році курс долара США відносно гривні у середньому становив - 27,19 грн, а євро - 28,42 грн.

Відзначимо, що на валютно-курсову політику впливає рівень дефіциту бюджету та рівень зовнішнього боргу.

За період 2012-2016 років міжнародні резерви Національного банку України різко зменшилися і становили: 2012 рік - 24546, 19 млн дол. США; 2013 рік - 20415, 71 млн дол. США; 2014 рік - 7533,33 млн дол. США; 2015 рік - 13299,99 млн дол. США; 2016 рік - 15539,33 млн дол. США. Вважається, що міжнародні резерви можуть використовуватись для фінансування дефіциту балансу поточних операцій, на обслуговування зовнішнього боргу, проведення курсової політики, яка стосується валютних інтервенцій та інші.

Отже, на сьогоднішній день однією з проблем регулювання бюджетного і монетарного механізмів є узгодження дій уряду і Національного банку України й уникнення заміщення монетарних інструментів фіскальними, що негативно впливає на розвиток економіки.

Список літератури

бюджетний політика грошовий валютний

1. Статистика зовнішнього боргу [Електронний ресурс] /Національний банк України. URL: bank.gov.ua/ control/uk/pmblish/artide? showHidden = 18art_id = 656138cat_id = 44446#4

2. Грошово - кредитна статистика та фінансова статистика за 2012-2016 рр. [Електронний ресурс] / Національний банк України. URL: bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=84961

3. Статистичний бюлетень Національного банку України [Електронний ресурс] /Національний банк України. URL: bank.gov.ua/control/uk/publish/category? cat_id=57897/2012-2016 рр.

4. Офіційний курс гривні щодо іноземних валют [Електронний ресурс] / Національний банк України. URL: bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency? period= daily /2012-2016 рр.

5. Річний звіт НБУ 2012рік [Електроннийресурс]/Національний банк України. URL: bank.gov.ua/doccatalog/ document? id = 2150782

6. Річний звіт НБУ 2013рік [Електроннийресурс]/Національний банк України. URL: bank.gov.ua/doccatalog/ document? id = 8253030

7. Річний звіт НБУ 2014рік [Електроннийресурс]/Національний банк України. URL: bank.gov.ua/doccatalog/ document? id = 17568764

8. Річний звіт НБУ 2015рік [Електроннийресурс]/Національний банк України. URL: bank.gov.ua/doccatalog/ document? id = 31669311

Размещено на Allbest.ru