Екологізація транспортної логістики як чинник конкурентоспроможності авіаційного підприємства

Ситник О.Ю., к.е.н., доцент кафедри менеджменту, економіки та права

Ситник О.Ю. Екологізація транспортної логістики як чинник конкурентоспроможності авіаційного підприємства. У статті висвітлено поняття конкурентоспроможності авіаційного підприємства. Визначено складники та чинники конкурентоспроможності підприємств авіаційної галузі. Зазначено особливості вибору конкурентних стратегій авіаційними підприємствами. Розглянуто роль екологізації транспортної логістики в підвищенні конкурентоспроможності авіаційного підприємства. Визначено особливості формування конкурентних переваг залежно від екологічного складника.

Ключові слова: авіаційне підприємство, біопаливо, екологізація, конкурентна перевага, конкурентна стратегія, транспортна логістика.

Сытник О.Ю. Экологизация транспортной логистики как фактор конкурентоспособности авиационного предприятия. В статье рассмотрено понятие конкурентоспособности авиационного предприятия. Определены составляющие и факторы конкурентоспособности предприятий авиационной отрасли. Указаны особенности выбора конкурентных стратегий авиационными предприятиями. Показана роль экологизации транспортной логистики в повышении конкурентоспособности авиационного предприятия. Указаны особенности формирования конкурентных преимуществ в зависимости от экологической составляющей.

Ключевые слова: авиационное предприятие, биотопливо, экологизация, конкурентное преимущество, конкурентная стратегия, транспортная логистика.

Sytnyk O.Y. Ecologization of transport logistics as a factor of the competitiveness of an aviation enterprise. The article deals with the concept of competitiveness of an aviation enterprise. The components and factors of competitiveness of the aviation industry enterprises are determined. The specifics of the choice of competitive strategies by aviation enterprises are indicated. The role of ecologization of transport logistics in increasing the competitiveness of an aviation enterprise is shown. The specifics of the formation of competitive advantages depending on the environmental component are indicated.

Key words: aviation enterprise, biofuel, ecologization, competitive advantage, competitive strategy, transport logistics.

Постановка проблеми. Сьогодні рівень конкуренції на ринку повітряних перевезень досить високий, а кількість конкуруючих авіакомпаній часто перевищує аналогічний показник порівняно з товарним ринком. Повітряний транспорт є однією з галузей світового господарства, яка швидко й динамічно розвивається, тому успішне функціонування ринку пасажирських та вантажних авіаперевезень є не тільки засобом задоволення платоспроможного попиту на перевезення пасажирів та вантажів, а й важливим фактором, який сприяє розширенню внутрішніх та зовнішніх зв'язків держави. У сучасних умовах стрімкі процеси євроінтеграції та ринкові вимоги змушують авіаційні підприємства на міжнародному ринку повітряних перевезень ураховувати міжнародні екологічні вимоги та правила Міжнародної організації цивільної авіації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розроблення напрямів підвищення конкурентоспроможності підприємств присвячено роботи багатьох відомих учених, таких як: І. Ансофф, Я. Базилюк, А. Воронкова, М. Гельвановський, В. Гриньова, С. Клименко, П. Друкер, М. Портер, Р. Фатфудінов та ін. Екологізації діяльності підприємств приділяється багато уваги в сучасних наукових розробках, зокрема в дослідженнях: Г.В. Астапова, З.І. Боярської, О.В. Латишевої, О.В. Коновалова та ін.; проблемам зниження негативного впливу авіаційної галузі на довкілля - у роботах О.І. Запорожця, О.В. Коновалової та ін.

Проте варто зазначити, що поза увагою вчених залишається питання екологізації транспортної логістики як чинника конкурентоспроможності авіаційних підприємств.

Постановка завдання. Метою статті є визначення складників конкурентоспроможності авіаційного підприємства з виявленням впливу на формування конкурентоспроможності авіаційного підприємства такого чинника, як екологізація.

Виклад основних результатів. Як відомо, конкурентоспроможність авіаційного підприємства є потенційною та реалізованою здатністю економічного суб'єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі [1, с. 333].

Конкурентоспроможність авіаційного підприємства має кілька особливостей, а саме: не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю) й може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних); поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів; визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів; її рівень залежить від рівня конкурентоспроможності його складників (передусім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни [1, с. 333].

Складники, що встановлюють певний рівень конкурентоспроможності, складаються з таких компонентів, як виробництво та виробничий потенціал, ресурси, маркетинг, управління, фінанси, науково- дослідна та інноваційна діяльність (рис. 1). Фактори конкурентоспроможності авіаційного підприємства, такі як правове середовище, природно-ресурсний потенціал країни, стан розвитку товарних ринків, впливають на окремі складники конкурентоспроможності та здатні погіршити чи поліпшити загальні її результати.

Окремо необхідно виділити екологічний складник, значення і вагомість якого у формуванні конкурентоспроможності авіаційного підприємства підвищилася останнім часом. Це пояснюється тим, що приблизно із середини минулого століття в умовах екологічної кризи ринково орієнтовані країни почали активний пошук оптимального поєднання ефективних ринкових і державних еколого-економічних регуляторів, спрямованих на поліпшення природокористування і зменшення негативної дії на довкілля. Екологічний підхід є характерним для всіх напрямів суспільно-економічного розвитку сучасного світу. Отже, важливим чинником “сталої” моделі розвитку авіаційних підприємств є екологічна оптимізація наскрізних логістичних (товарно- інформаційно-фінансових) потоків підприємства, що проходять через сфери постачання, виробництва, збуту, включаючи процеси інтеграції з постачальниками сировини, напівфабрикатів тощо та споживачами кінцевої продукції [2].

На рівні підприємства екологізація транспортної логістики є чинником забезпечення екологічно збалансованого, екологічно безпечного бізнесу шляхом екологізації ланцюгів постачання й є складником формування як зовнішніх, так і внутрішніх конкурентних переваг авіаційного підприємства [3].

Вперше про екологічні проблеми, джерелом яких є значною мірою й авіаційний транспорт, було заявлено у м. Чикаго 7 грудня 1944 р., де було підписано Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію. Даний документ уводив деякі екологічні стандарти в міжнародну авіацію у цілому, які й сьогодні залишається надійною основою розвитку та узгодженого функціонування міжнародної цивільної авіації.

Як відомо, головним недоліком повітряного транспорту є те, що двигуни літаків викидають гази, які забруднюють оточуюче середовище та створюють високий рівень транспортного шуму. У межах вирішення даних проблем у 2004 р. ICAO встановила три основні цілі в галузі навколишнього середовища: обмеження або зниження впливу авіаційної емісії на місцеву якість повітря; обмеження або скорочення кількості людей, що піддаються значному впливу авіаційного шуму; обмеження або зменшення впливу емісії парникових газів на світовий клімат у результаті діяльності авіації. ICAO також розглядає ринкові варіанти вирішення проблем, пов'язаних з екологією, на основі участі авіації в обмінах квотами на емісію. Нова система торгівлі квотами на викиди в атмосферу двоокису вуглецю почала діяти в Європі з 1 січня 2012 р., на цей закон відреагували всі промислово розвинені країни [4].

Таким чином, ефективне управління конкурентоспроможністю сучасного авіаційного підприємства повинно включати в себе вирішення питання екологізації логістики. Слід зауважити, що управління конкурентоспроможністю авіаційного підприємства являє собою певний аспект його менеджменту, спрямованого на формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг, забезпечення життєздатності компанії як суб'єкта економічної конкуренції, і повинен базуватися на вибраній конкурентній стратегії. Базові конкурентні стратегії на прикладі авіакомпаній відображено на рис. 2. Авіакомпанії не витрачають кошти на дослідження, пов'язані з розробленням та вдосконаленням авіаційної техніки, тому що інновації приходять від виробників літаків, крісел та інших постачальників. Але водночас авіа- перевізники мають величезні інвентарні витрати, які не несуть виробники авіатехніки.

Залежно від того, які стратегічні переваги та стратегічну мету має авіаційне підприємство, а також ураховуючи фактори внутрішнього, мікро- та макро- середовища, буде змінюватися вплив екологічного складника на формування конкурентоспроможності авіаційної компанії.

Одним із джерел формування внутрішніх конкурентних переваг є зниження собівартості послуги, яка надається. Даний тип конкурентної переваги є основою для вибору конкурентної стратегії економії витрат авіакомпанією. Розрізняють три типи лоу-кост-компаній, які мають наднизькі, середньонизькі та низькі тарифи (рис. 3).

Головною конкурентною перевагою лоу- кост-компаній є зниження собівартості послуг за обов'язкової високоякісної пропозиції базової послуги - перевезення пасажирів. Варто зазначити, що найбільша витратна частина у собівартості - це купівля палива, у середньому близько 30% доходів авіакомпанії витрачають на паливо (рис. 4). Ціна на нафту, яка постійно підвищується, змушує авіалінії пересідати на більш економічні літаки. При цьому численні перельоти на маленьких літаках були замінені меншим числом рейсів на більш великих авіалайнерах. Усе це зменшує витрати палива в перерахунку на одного пасажира, але збільшує ціни на паливо у цілому.

Зауважимо, що головною причиною високої неекологічності авіаційного транспорту є передусім використання як палива гасу. За оцінкою коаліції авіаційних експертів [7], у 2015 р. літаки залишили в атмосфері близько 780 млн. т вуглекислого газу. Щоб скоротити масштаби забруднення, авіакомпанії розглядають альтернативні маршрути подалі від густонаселених територій. Активно у цьому напрямі працюють інноваційні відділи авіабудівельних компаній, адже кожен новий літак часто має такі переваги над попередніми моделями, як знижене споживання палива. Це є складником формування конкурентних переваг не лише для авіабудівельного підприємства, а й для авіакомпаній і означає зменшення витрат, більш дешевші ціни на квитки для пасажирів, зниження викидів парникових газів як складника екологічної політики авіакомпаній.

Рис. 2. Конкурентні стратегії (за канонічним підходом М. Портера)