Оцінювання ризиків підприємницької діяльності та аналітичне забезпечення економічної стійкості підприємств у процесі захисту їх економічних інтересів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Джерела виникнення ризиків, пов'язаних з операційною та фінансовою діяльністю підприємства

Джерело: розроблено авторами

На наш погляд, найсуттєвішими з них є:

- дебіторський ризик, що характеризує відношення дебіторської заборгованості до кредиторської, зростання значення якого генерує ризик зниження ринкової позиції підприємства.

- ризик втрати репутації підприємства, що виникає в результаті зниження обсягу продаж продукції;

- ризик зниження конкурентоспроможності (маржа), що свідчить про зниження здатності підприємства задовольнити попит на внутрішньому та зовнішньому ринках при одночасному зростанні ризику неоптимального використання фінансових потоків;

- ризик зниження цінності бренду, що виникає внаслідок зниження обсягу надходжень від покупців по відношенню до валового фінансового потоку.

Ризики, пов'язані із інвестиційною та операційною діяльністю підприємства залежать від невизначеності обсягу впроваджених інвестицій, продуктивності та якості виробничих ресурсів, а також технології. Найсуттєвішими серед них є [1]:

- майновий ризик, виникнення якого пов'язано із зниженням частки фінансових потоків, розміщених в необоротних активах, до загального обсягу фінансових активів;

- ризик старіння технології, що характеризує помірний темп оновлення основних засобів в результаті зниження обсягу впроваджених інвестиційних потоків;

- ризик знецінення фінансових активів, що є наслідком зносу основних засобів;

- ризик втрати ключового персоналу, що характеризує відношення продуктивності праці до обсягу заробітної плати, зниження значення якого впливає на зниження обсягу чистого фінансового потоку;

- плече операційного важеля, зростання рівня ризику по якому є наслідком зростання постійних витрат при одночасному зниженні операційного прибутку.

Невизначеність обсягів фінансових витрат, а також зниження рівня рентабельності фінансових потоків, розміщених в активах, генерує виникнення ризиків фінансової діяльності підприємства, найсуттєвішими серед яких є:

- ризик зниження поточної фінансових потоків, виникнення якого пов'язане із зростанням короткострокових джерел формування фінансових потоків та зниженням фінансових потоків, розміщених в оборотних активах;

- ризик зниження платоспроможності підприємства, зниження значення якого відбувається в результаті зниження обсягу власних джерел формування фінансових потоків по відношенню до позикових джерел;

- ризик зростання податкового навантаження, що виникає внаслідок зростання загальної суми податкових відрахувань у відношенні до загального обсягу валового фінансового потоку;

- ризик зниження фінансової стійкості підприємства, виникнення якого є посиленням залежності підприємства від інвесторів і кредиторів.

Таким чином, результатом впливу загроз на фінансову складову економічної безпеки підприємницької діяльності є виникнення ризиків, негативні наслідки яких призводять до певних економічних втрат підприємства, розмір яких можна отримати шляхом оцінювання їх рівня [3]. З цією метою пропонується поряд з фінансовими ризиками економічної безпеки підприємства оцінювати ризики, пов'язані з його операційною, інвестиційною та збутовою діяльністю для створення повної інформації про їх динаміку та рівень, що доповнює методику оцінки ризиків фінансової складової економічної безпеки підприємницької діяльності (рис. 2).

Розробка та удосконалення механізмів економічного захисту в системі економічної безпеки підприємств базується на двох принципових складових їх розвитку:

- по-перше, це ідентифікація ризиків, що дає можливість будування та реалізації організаційно-економічних механізмів їх оптимізації та формування ризик-менеджменту на підприємстві в контексті реалізації системи економічної безпеки;

- по-друге, це діагностика економічної стійкості підприємства як системи управління та запасу його міцності, що дозволяє оцінити потенціал соціально-економічного розвитку та окремих його складових в процесі трансформації галузевої структури та міжрегіональних зв'язків, що є потужним інструментом забезпечення економічної та продовольчої безпеки.

Саме економічна стійкість, як інтегрований складний показник віддзеркалює стан підприємства з економічної, фінансової точки аналізу та потенціального розвитку, є інфраструктурним показником, що дозволяє на своїй основі формувати стратегії захисту.

Розуміння дефініції «стійкість» в першу чергу застосовувалося в природознавчих науках і показувало здібність системи зберігати усталене становище або потенціал його відновлення чи переходу до новочасного стану після усунення дії деструктивних факторів, що видерли з цього стану. Через різке зростання ймовірності виникнення кризових явищ в національній економіці, спричинених впливом та динамічністю світових тенденцій та вимогами інноваційного розвитку, використання терміну «стійкість» стало актуальним та категорії та зайняло провідне місце в сучасних економічних дослідженнях як на державному, регіональному рівнях, так і на рівні підприємств агропродовольчої галузі [4].

Рис. 2. Методика оцінки ризиків підприємницької діяльності

Спроможність економічної системи на будь-якому рівні економіки зберігати свій стан у відповідь на виклики зовнішніх деструктивних впливів та нарощувати фінансовий потенціал захисту своїх економічних бізнес-інтересів та забезпечення економічної безпеки в майбутньому характеризується як категорія економічної стійкості, під якою розуміємо можливість отримання додаткової доходності власних активів за рахунок ефективного управління ресурсами та ефективного захисту власних економічних позицій в бізнес-середо- вищі в процесі нарощення ринкової вартості бізнесу. Сьогодні економічна стійкість є предметом дискусій і залишається в центрі уваги дослідників у галузі управління, економіки, конкуренції тощо, оскільки від вирішення питань забезпечення економічної стійкості залежить можливість підприємства протидіяти кризовим ситуаціям і продовжувати функціонувати в довгостроковому періоді [2].

Навіть при стабільно прибутковому ринковому положенні діяльності підприємства виникає необхідність безпеки його сталого соціально-економічного розвитку та економічної стійкості, причому, меншою мірою цілісного захисту, а переважно за такими пріоритетним напрямами, як інноваційний, інвестиційний, соціальний, ресурсний, маркетинговий, фінансовий тощо. З цим пов'язано вживання категорії «економічна стійкість» в стратегічному баченні соціально-економічного розвитку підприємств за рахунок цілеспрямованого зменшення кількості її функціональних складових у порівнянні з «економічною безпекою» і розроблення на прикладі підприємств агропродовольчої сфери дієвих методів її діагностики за всіма структурними елементами.

Економічна стійкість підприємства - це проблемна дефініція, що в контексті ресурсного підходу розглядається як стан самого підприємства або його ресурсів, зовнішню форму рівноваги підприємства або його здатність отримувати певні результати протягом визначеного періоду часу. Ми підтримуємо думку, що економічна стійкість визначається як багатогранна характеристика підприємства, яка відображує його змогу забезпечити в процесі менеджменту усталену поточну та довгострокову інноваційну діяльність за рахунок оптимізації управлінських функцій та фінансової рівноваги, захисту власних економічних інтересів за пріоритетними напрямами в умовах зміни ендогенних та екзогенних критеріїв середи функціонування та потребує діагностики її стану. На нашу думку, саме ефективність механізмів економічної безпеки, індикатором якої є економічна стійкість підприємства, можливість розвитку в умовах кризових трансформацій допустимі при комплексної діагностиці та постійному моніторингу.

З метою вчасного виявлення кризових індикаторів та попередження тенденцій викривлення та деструктуризації співвідношення активів та капіталу підприємств, проведення превентивних заходів, спрямованих на забезпечення економічної стійкості, проводиться моніторинговий експрес-аналіз економічної стійкості підприємств на основі коефіцієнта Бівера за відомими методиками, які досить чітко представлені в економічній літературі.

В науковій літературі представлена наступна методика розрахунку коефіцієнту Бівера: відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань:

оцінювання ризик підприємницький інноваційний

Кб = (ЧП - А)/(ДЗ + ПЗ)

де ЧП - чистий прибуток;

А - амортизація;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Ознакою відсутності оптимально- сті структури співвідношення активів та капіталу є такий економічний стан підприємства, де довгостроковий період характеризується значенням коефіцієнту Бівера не вище 0,2, що проявляє негативне зменшення долі доходу, яка витрачається на соціально-економічний розвиток та оновлення виробничої діяльності. При збереженні таких тенденцій у підсумку економічного циклу підприємство має деструктивний баланс операційної діяльності та низьке значення коефіцієнту забезпечення власними ресурсами, що свідчить про порушення економічної стійкості підприємств.

Висновки

В умовах переходу підприємств на інноваційну модель розвитку важливого значення набуває діагностика основних показників їх діяльності, тобто їх забезпечення трудовими ресурсами, основними виробничими засобами, а також ефективність їх використання, що певною мірою характеризує інноваційний потенціал галузі.

Окрім наведених превентивних заходів щодо попередження та нейтралізації фінансових ризиків на рівні підприємства вагому роль відграють державні заходи, які забезпечують пом'якшення їх наслідків на фінансову діяльність підприємств. До них відноситься: удосконалення валютно-грошової, податкової систем, фінансово-кредитної та цінової політики, митно-тарифного регулювання, посилення політики протекціонізму, удосконалення державної програми підтримки розвитку промислової галузі у вигляді надання пільгових кредитів, фінансування з бюджету, цільові програми, створення сприятливих умов для залучення капіталу для підприємства тощо.

Список використаної літератури