Аналіз підходів до дефініції терміну "державно-приватне партнерство"

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ДЕФІНІЦІЇ ТЕРМІНУ «ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО»

Ніжнік А.А.

Постановка проблеми. Державно-приватне партнерство являє собою відносно нове явище у світовій економіці, що відображає процеси розширення і ускладнення форм взаємодії держави і бізнесу, тому на сьогоднішній день, як в науці, так і на практиці немає однозначного підходу до поняття державно-приватного партнерства. Останнім часом тема державно-приватного партнерства в нашій країні набуває все більшої актуальність. Це пов'язано, з одного боку, з ускладненням соціально-економічної життя, утрудненням виконання державою суспільно значущих функцій, дефіцитом бюджету. З іншого боку, бізнес зацікавлений в нових об'єктах для інвестування, скорочення витрат і збільшення прибутку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичну та методологічну основу формування інституту державно-приватного партнерства становлять дослідження провідних зарубіжних та вітчизняних вчених.

Постановка завдання. Метою дослідження є розгляд та узагальнення основних сучасних підходів до визначення терміну «державно-приватне партнерство».

Виклад основного матеріалу дослідження. Зарубіжний і вітчизняний досвід останніх 20 років свідчить, що одним з основних механізмів розширення ресурсної бази та мобілізації невикористаних резервів для економічного розвитку, підвищення ефективності управління державною та громадською власністю є державно-приватне партнерство.

Термін «державно-приватне партнерство» є перекладом поширеного у світовій економічній літературі поняття «public-private partnership». В окремих випадках використовується формулювання «приватно-державне партнерство», щоб підкреслити пріоритетну роль приватного сектора. В українській літературі застосовується термін державно-приватне партнерство, виходячи з чіткого визначення провідної ролі держави в українських реаліях. Загальноприйнятого визначення поняття «державно-приватне партнерство »в даний час не існує, і в світовій і вітчизняній літературі можна знайти безліч різних визначень. Поняття державно-приватного партнерства носить різне смислове навантаження в залежності від сфер діяльності, в яких реалізується дане партнерство, і розуміння урядом тієї чи іншої країни завдань і принципів здійснення проектів на основі державно-приватного партнерства.

Власне термін «державно-приватне партнерство» (ДПП, Public Private Partnership) з'явився на початку 90-х рр. XX ст. І пов'язаний, головним чином, з «британською моделлю» державноприватного партнерства. У 1992 році уряд Д. Мейджора оголосило про «приватні фінансової ініціативи» (Private Finance Initiative - PFI), які представляли собою модернізовану концепцію управління державною власністю. Суть PFI полягала в тому, щоб в рамках договорів і угод про державно-приватне партнерство передати приватному сектору функції фінансування (будівництва, реконструкції, експлуатації, управління і т. д.) об'єктів соціально - культурної та виробничої інфраструктури, що перебувають у державній власності. Дана кардинальна зміна системи державного управління в Великобританії спричинило за собою істотну трансформацію в інституційному середовищі, а також у взаємовідносинах державного апарату і приватного бізнесу. Державно- приватне партнерство - ця форма діяльності держави і приватного сектора, з метою розвитку найбільш значущих об'єктів інфраструктури і забезпечення якісними послугами господарюючих суб'єктів і суспільства [1].

В самому понятті «державно-приватне партнерство» закладено взаємодія двох партнерів, які мають різні цілі: держави як представника громадських інтересів, і приватного сектора. При цьому держава повинна трактуватися, в широкому сенсі, як узагальнюючий суб'єкт публічної влади, що включає всі рівні управління. Основа концепції державно-приватного партнерства полягає в тому, що держава і бізнес мають свої власні спеціалізації і переваги, при об'єднанні яких формується кооперація і створюється ефективна синергія.

Концепція державно-приватного партнерства має велику сферу застосування, але її використання особливо актуально на різних етапах реалізації проектів в області інфраструктури, де потрібно суспільно-прийнятне розподіл відповідальності за проектування, фінансування, будівництво, управління, технічне обслуговування або експлуатацію об'єктів інфраструктури. Державно-приватне партнерство все частіше стає вибором суспільства в тих випадках, коли ринок не в стані забезпечити суспільству соціально важливі товари та послуги.

Державно-приватне партнерство передбачає собою організаційне та інституційне об'єднання держави і приватного бізнесу з метою здійснення соціально важливих планів в масштабі цілої держави або окремих територій.

В даний час різні визначення терміну державно-приватного партнерства можна знайти в наступних джерелах:

1) публікації міжнародних фінансових та інших організацій;

2) акти і методичні документи національних відомств, відповідальних за реалізацію державно-приватного партнерства в зарубіжних країнах, а також законодавчі акти іноземних держав;

3) публікації зарубіжних консалтингових компаній та інших комерційних організацій, що беруть участь в реалізації проектів державно-приватного партнерства;

4) наукові публікації (вітчизняні і зарубіжні);

5) законодавчі та інші нормативні правові акти.

В якості повного формулювання державно-приватного партнерства на сьогоднішній день часто використовується трактування В.Г. Варнавського: «інституційний та організаційний альянс між державою і бізнесом з метою реалізації суспільно значущих проектів і програм в широкому спектрі галузей промисловості і НДДКР, аж до сфери послуг » [2]. Разом з тим, держава не втрачає прав власника, залучаючи при цьому ресурси бізнесу до вирішення широкого кола проблем. У той же час участь бізнесу в реалізації проектів вимагає правового закріплення партнерства як особливого роду взаємодії держави і бізнесу. Це веде до суттєвих інституційних змін всередині системи відносин «влада - бізнес», що дозволяє розширювати участь підприємців у виконанні частини економічних, організаційних, управлінських та інших функцій.

За Б. Винницьким, державно-приватне партнерство (публічно-приватне партнерство) - це система відносин між органом публічної влади (управління) та приватною організацією, в яких приватній організації надається більша роль у плануванні, фінансуванні та реалізації певної послуги для населення, аніж при використанні традиційних процедур співпраці (наприклад, тендеру), і менше, аніж при використанні механізму приватизації. При цьому захист державних і комунальних інтересів гарантується через інституційні основи, положення нормативних актів та укладених договорів [3]. Визначення Б. Винницького найкраще відображає практичну складову взаємодії державного й приватних секторів економіки по реалізації спільних проектів. Автор підкреслює більшу роль саме приватному сектору та захист державних інтересів.

Е. Кляйн і Г. Тейсман запропонували більш чітке визначення поняття державно-приватного партнерства, а саме: «Державно-приватне партнерство можна описати як стійку взаємодію державного й приватного секторів, у якій розробляються спільний продукт, а послуги, ризики, витрати і прибутки розподіляються між партнерами» [4].

Варіанти визначень терміну «державно-приватне партнерство» у публікаціях міжнародних фінансових та інших організацій наведені в табл. 1.

державний приватний партнерство бізнес

Таблиця 1 - Визначення поняття «державно-приватне партнерство» у публікаціях міжнародних фінансових та інших організацій

Серед публікацій міжнародних фінансових та інших організацій найбільш загальне визначення дається Міжнародним валютним фондом, відповідно до якого «поняття державно-приватного партнерства відноситься до угод, в рамках яких приватний сектор надає інфраструктурні активи і послуги, які традиційно забезпечуються державою». Державно-приватне партнерство в даному визначенні обмежується контрактною формою. Таким чином, дане визначення представляється обмеженим, не в повній мірі відображаючи економічне зміст цього партнерства.

У зарубіжних дослідженнях також спостерігається велика різноманітність визначень, від загальних формулювань, до визначень, досить докладно описують дану категорію з точки зору механізму реалізації, що відображено в табл. 2.

Таблиця 2 - Визначення поняття «державно-приватне партнерство» у зарубіжних публікаціях

Критичний аналіз представлених підходів до визначення терміна «Державно-приватне партнерство» дозволяє констатувати, що в ряді випадків під ДПП розуміються всі види взаємодії держави, громадських і комерційних структур в різних областях діяльності, що не відповідає змісту словосполучення.

Аналіз контексту вживання терміна державно-приватного партнерства і його ознак показує що в найзагальнішому вигляді державно-приватне партнерство являє собою будь-які форми взаємодії чи співпраці держави і приватного бізнесу. Виходить що це комплексне явище яке має в основному економічний характер.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Мірзабалаева Ф.І. Державно-приватне партнерство як інструмент розвитку регіонального розвитку / Мірзабалаева Ф.І., Тунаева З.А. // Фундаментальні дослідження. - 2015. - № 9.

2. Варнавский В.Г. Партнерство держави і приватного сектора: форми, проекти, ризики. - М: Наука РАН, 2005. - 315 с.

3. Винницький Б. Досвід та перспективи впровадження державно-приватних партнерств в Україні та за кордоном / Б. Винницький, М. Левдьел, Б. Онищук, П.Сегварі. - К.: «К.І.С.», 2008. - 55 с.

4. Кляйн Е. Інституційні та стратегічні бар'єри для державно-приватного партнерства: аналіз голландських справ / E. Кляйн, Г. Тейсман // Громадські гроші і управління. - 2003. - Вип. 23. - № 3. - С. 137-146.

Размещено на Allbest.ru