Видатки на соціальні пенсії в контексті забезпечення соціальної безпеки держави: міжнародні порівняння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Видатки на соціальні пенсії в контексті забезпечення соціальної безпеки держави: міжнародні порівняння

Панівною тенденцією соціально-економічного розвитку країн світу початку ХХІ ст. визнано глобальне старіння населення. Так, якщо в 2015 р. чисельність населення віком 60+ у світі становила 901 млн осіб (12,3% від загальної чисельності населення), то, за прогнозами Відділу з народонаселення UNDESA [1], у 2050 р. вона зросте до 2,092 млрд осіб (21,5% від загальної чисельності населення). Це створює нові виклики для фінансово-економічних систем різних країн у контексті підтримки належного рівня життя літніх людей, державного фінансування мінімальних соціальних стандартів за рахунок коштів платників податків, професійного та особистого розвитку людей, які вийшли на пенсію, тощо. Усезростаюча тривалість життя, проблеми із забезпеченням зайнятості та подоланням бідності в багатьох країнах світу актуалізують питання соціального захисту літніх людей як ключового політичного інструменту, покликаного знизити рівень бідності і нерівності, стимулювати економічне зростання, оздоровлюючи соціально вразливі верстви населення, розширюючи їхні економічні можливості, збільшуючи продуктивність праці, підтримуючи внутрішній попит і сприяючи якісним структурним змінам у національних економіках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зарубіжні концепції дослідження соціальної безпеки представлені в роботах копенгагенської (Б. Бузан, Дж. Вайлд, О. Вейвер, М. Келструп, П. Лемайтр) [2; 3] та паризької (Т Бальзак, Д. Біго, Р. Волкер, Дж. Хайсманс) [4-6] шкіл, які дискутують переважно через моменти ідентифікації соціальних загроз та реакції на їхні наслідки. Так, якщо для представників копенгагенської школи реакція на загрози є ситуативною і безпосередньо залежить від характеру та моменту потенційних небезпек, то для адептів паризької школи превентивні заходи із завчасно чітко прописаними інструментами реагування є більш важливими і бажаними в різноманітних ситуаціях потенційних загроз [7]. Вітчизняна школа соціальної безпеки репрезентована працями В. Горбуліна, О. Власюка, О. Ляшенко, В. Скуратівського, І. Сироти, Л. Яценко [8-10] та інших науковців. У їхніх працях питання соціальної безпеки та соціального захисту тісно пов'язані з проблемами національної безпеки.

Однак актуальними за умов глобального старіння населення світу залишаються питання гарантування належного рівня соціальної безпеки громадянам літнього віку, фінансування необхідного рівня соціальних видатків на соціальні пенсії, забезпечення гідних умов життя на пенсії тощо.

Метою статті є аналіз видатків країн світу на соціальні пенсії в контексті гарантування соціальної безпеки держави. Соціальна пенсія є грошовим трансфером людям пенсійного віку, що не залежить від їхнього трудового внеску, і визнана одним із найефективніших інструментів соціального захисту для зменшення бідності серед людей похилого віку та інвестування в розвиток людського капіталу, особливо в країнах, що розвиваються. Соціальна пенсія сприяє забезпеченню реалізації права людини на адекватний рівень життя у старості.

Відповідно до мети дослідження основними цілями статті є:

¦ оцінка тенденцій глобального старіння населення у світі;

¦ аналіз соціальних видатків у контексті фінансування пенсійного забезпечення;

¦ аналіз індексу Global AgeWatch за різними групами країн;

¦ кореляційно-регресійний аналіз зв'язку окремих індексів соціально-економічного розвитку (Global AgeWatch Index, Social Justice Index, Rule of Law Index, Gini mdex, Legatum Prosperity Index, Human Development Index, Good Country Index, Social Progress Index) із державними видатками на соціальне забезпечення.

Глобальне старіння населення світу набуває сьогодні загрозливих темпів. Як свідчать дані рис. 1 (с. 120), кількість т. зв. «молодих» країн, у яких проживає менше 10% населення віком 60+, має тенденцію до скорочення: зі 102 країн у 2015 р. до 37 - у 2050 р. Загрозливою тенденцією також є й зменшення кількості країн, де проживає від 10 до 19% людей віком 60+ (із 52 країн у 2015 р. до 45 - у 2050 р.), оскільки зростає кількість «інтенсивно старіючих» (із 45 - у 2015 р. до 56 - у 2050 р.), а особливо - «гіперстаріючих» країн, де проживає понад 30% населення віком 60+ (із однієї країни в 2015 р. до 62 - у 2050 р.). Такі тренди кидають серйозні виклики публічним фінансам усіх без винятку країн.

Універсальна потреба в соціальному забезпеченні на початку ХХ ст. була визнана світовою спільнотою як основоположне право людини. Відтак створена в 1919 р. Міжнародна організація праці (МОП) серед інших пріоритетів метою своєї діяльності проголосила досягнення соціального забезпечення населення. За відправну точку МОП використовує міжнародно-правові документи, адже безпосереднє право на соціальну безпеку визнається в них як одне з основних прав людини. Зокрема, у Загальній декларації прав людини (Universal Declaration of Human Rights), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (International Convention Economic Social and Cultural Rights) і багатьох інших було запроваджено низку стандартів соціальної безпеки, що передбачають різні типи охоплення соціальним захистом у різних економічних системах. У низці конвенцій із соціального забезпечення пропонується широкий спектр положень, які дозволяють досягти мети щодо універсального охоплення соціальним захистом поступово. За умов глобалізації, коли на людей дедалі більше впливають світові економічні кризи та різноманітні ризики, зростає усвідомлення того, що продумана національна політика соціального захисту може убезпечити населення від багатьох негативних соціальних викликів.

Оцінюючи глобальні тренди старіння населення світу, слід відзначити, що в переважній більшості країн з високим рівнем доходів кількість людей віком 60+ у 2050 р. перевищить третину загальної кількості населення у світі. При цьому в Японії, де вже сьогодні частка людей літнього віку становить 30%, вона зросте до 52%, а в Німеччині, Гонконзі, Сінгапурі, Південній Кореї - до 47%. Соціальні пенсії як інструмент надання літнім людям мінімальних доходів, що регулярно виплачуються за рахунок податків економічно активної частини суспільства, запроваджені лише в 71% високорозвинених держав із вибірки із 104 країн (табл. 1, с. 122-123). Їх розмір суттєво коливається - від Int. 79 дол. США в Угорщині до Int. 1 201 дол. США у Нідерландах. Соціальні пенсії встановлюються на рівні від 15 до 30% від середнього рівня доходів населення високорозвинених держав (винятками є Угорщина, Ісландія, Гонконг, Південна Корея). У Японії, Швейцарії, Австрії, Хорватії, Чехії, Люксембурзі, Словаччині, Сінгапурі, Омані, Саудівській Аравії та Катарі такий вид соціального забезпечення взагалі не передбачений, хоча у світі соціальні пенсії визнаються досить ефективним інструментом соціальної політики для скорочення бідності серед літніх людей та інвестування в розвиток людського капіталу.

У країнах із рівнем доходу, вищим за середній, соціальні пенсії передбачені у 73% держав (вибірка у 104 країнах), розмір яких коливається від Int. 8 дол. США на Ямайці до Int. 300 дол. США у Бразилії (табл. 1). Лише в кількох із них (Польща, Румунія, Боснія і Герцеговина, Болгарія) до 2050 р. частка людей віком 60+ перевищить 40% загальної кількості населення. Слід зазначити, що соціальні пенсії у групі країн з рівнем доходу, вищим за середній, є досить мізерними і не забезпечують навіть 20% середнього рівня доходу населення цих країн (виняток становлять лише Аргентина, Бразилія, Венесуела, Уругвай та Південна Африка), а то й узагалі відсутні, як-от у Сербії, Румунії, Польщі, Македонії, Боснії і Герцеговині, Лівії, Домініканській Республіці.

У країнах з рівнем доходу, нижчим за середній, соціальні пенсії передбачені у 62% держав (вибірка зі 104 країн), однак їх розмір є досить скромним - від Int. 3 дол. США в Індії до Int. 67 дол. США в Грузії. Лише в Україні та Китаї частка населення у віці 60+ у 2050 р. перевищить 35%, і саме Україна та Грузія є країнами, де розмір соціальної пенсії становитиме від 28 до 35% середнього рівня доходу.

У країнах з низьким рівнем доходу соціальні пенсії передбачені лише у 29% держав (вибірка зі 104 країн), і їх розмір становить від Int. 8 дол. США у Таджикистані до Int. 19 дол. США у Кенії та Непалі. Саме ця група країн найменше уражена «вірусом глобального старіння населення», адже лише в Киргизстані у 2050 р. кількість людей віком 60+ сягне 23%. У більшості країн цієї групи соціальні пенсії взагалі відсутні, наприклад, у Гані, Танзанії, Гаїті, Руанді, Замбії, Зімбабве.

Оскільки соціальна безпека охоплює широке коло ризиків (пенсії за віком, допомога із втрати годувальника, виплати на дітей, медичне забезпечення, допомога при вагітності та пологах, допомога із безробіття, оплата лікарняних, допомога з інвалідності, виплати із непрацездатності внаслідок травмування на робочому місці), то адекватне фінансування соціальних видатків на належному рівні позитивно впливає не лише на короткострокові фінансово-економічні показники діяльності домогосподарств та стан здоров'я населення, але й на довгострокові результати соціально-економічного розвитку.

За даними МОП [13], якщо в 1900 р. понад 97% із 178 країн світу мали мінімальну систему соціального захисту, що гарантувала лише надання допомоги в межах одного-трьох видів ризиків, то до 2012 р. частка таких країн скоротилася до 21%. Натомість суттєво збільшилася кількість країн, які пропонують соціальну підтримку у випадку восьми і більше видів ризиків - із 12% у 1945 р. до 38% у 2012 р. Всеосяжна система соціального захисту, отже, на сьогодні представлена в 37,6% із 178 країн світу (22,4% із 125 країн, що розвиваються, та 14,6% із 41 найменш розвиненої країни світу). У розвинених країнах частка населення, яке отримує пенсію за віком, зросла із 37 до 72% протягом 2000-2010 рр., у країнах, що розвиваються, - із 22,7 до 45%; у країнах із низьким рівнем доходу - із 6 до 17% відповідно [13].

Досить цікавим у контексті гарантування соціальної безпеки є аналіз індексу AgeWatch (Global AgeWatch Index, GAWI), завдяки якому вимірюється соціально-економічний добробут людей літнього віку в різних країнах світу. Цей індекс також використовується для оцінки масштабів старіння населення та виявлення найбільш ефективних програм підтримки людей літнього віку.

Індекс AgeWatch включає чотири групи індикаторів і 13 показників.

Група «Майнова безпека» (Income security) містить такі показники: 1) пенсійне покриття (частка людей віком 65+, які отримують пенсії); 2) рівень пенсійної бідності (відсоток людей віком 60+ із доходом, нижчим за 50% середнього доходу по країні); 3) відносний добробут (середній дохід людей віком 60+ як відсоток середнього доходу решти населення); 4) ВВП на особу.

Група «Статус здоров'я» (Health status) включає такі показники: 1) очікувана тривалість життя після 60 років; 2) тривалість життя після 60 років за умови задовільного стану здоров'я; 3) відносне психологічне самопочуття (відсоток людей віком 50+, які вважають, що їхнє життя має сенс, порівняно із людьми віком 35-49 років з аналогічними поглядами).

Група «Здібності» (Capability) містить такі показники: 1) зайнятість літніх людей (показник доступу літніх людей до ринку праці, що вимірюється відсотком населення віком 55-64 роки, які працюють); 2) рівень освіти (показник людського та соціального капіталу, що вимірюється відсотком населення віком 60+, які мають середню та вищу освіту).

Група «Сприяннярозвитку суспільства і навколишнього середовища» (Enabling societies and environment) оперує такими показниками: 1) соціальні зв'язки (відсоток людей віком 50+, які мають родичів і друзів, на чию допомогу вони можуть розраховувати за потреби); 2) фізична безпека (відсоток людей віком 50+, які почуваються в безпеці під час прогулянок у власному районі чи місті); 3) громадянська свобода (відсоток людей віком 50+, які задоволені наявністю свободи вибору в житті); 4) доступ до громадського для літніх людей. Країни, що мають дохід, вищий за середній, у рейтингу займають від 20-ої (Панама) до 78-ої (Південна Африка) позиції. Країни з доходом, нижчим за середній рівень, займають позиції від 29-ої (Грузія) до 93-ої (Сектор Газа). Країни з низьким рівнем доходів посідають від 70-ої (Непал) до 96-ої (Афганістан) позиції в рейтингу. Конфліктні країни (Західний берег річки Йордан і Сектор Газа, Афганістан, Пакистан) традиційно займають у рейтингу GAWI найнижчі позиції. Афганістан перебуває на іншому кінці шкали з його 4% людей у віці 60+ і кількома національними видами політики підтримки добробуту людей літнього віку.

Складові індексу Global AgeWatch

Для оцінки взаємозв'язку рівня державних соціальних видатків із індикаторами розвитку економічних систем застосуємо кореляційно-ре - гресійний аналіз (дані за країнами ОЕСР). Так, результати, наведені на рис. 2, засвідчують прямий зв'язок між рівнем соціальних видатків і добробутом літніх людей (R² = 0,2043). Аналогічно позитивно соціальні видатки впливають і на індекси соціальної справедливості (Social Justice Index, SJI) та верховенства права (Rule ofLaw Index, RLI), хоча й несуттєво (рис. 3, 4).

Як не це парадоксально, але рівень державних соціальних витрат досить слабко корелює з індексом Gini, що демонструє майнове розшарування суспільства. Зв'язок між величинами, як це демонструється на рис. 5, є взаємооберненим згідно із R² = 0,1473 (вищі соціальні видатки зумовлюють нижчий рівень коефіцієнта Gini). Оскільки аналіз проводився на базі країн ОЕСР, можна припустити, що для менш розвинених держав значення R² буде значно більшим, оскільки саме в країнах із низьким рівнем доходу та доходом, нижчим за середній, соціальні видатки зумовлюють зниження рівня поляризації доходів населення.

Індекси людського розвитку (Human Development Index, HDI) та процвітання Legatum (Legatum Prosperity Index, LPI) демонструють несуттєвий зв'язок із рівнем соціальних витрат, хоча й у різних напрямах. Так, результати, наведені на рис. 6 та 7, дають можливість спостерігати прямий зв'язок між HDI та державними соціальними видатками (R² = 0,2763), та обернений - між LPI та державними соціальними видатками (R² = 0,2695).

Найкращим чином зростання державних соціальних видатків позначається на індексі соціального прогресу та індексі хороших країн. Як свідчать дані рис. 8, соціальні видатки сприяють розвиткові соціального прогресу країн світу.

Індекс соціального прогресу (Social Progress Index, SPI) охоплює понад 50 показників, згрупованих у три ключові блоки: 1) базові потреби людини (харчування, доступ до медичного забезпечення, забезпеченість житлом, доступ до води, електроенергії, санітарних послуг);

2) основи добробуту людини (доступ до базових знань і рівень грамотності населення, доступ до інформації та засобів комунікації, рівень охорони здоров'я та екологічна стійкість);

3) можливості розвитку людини (рівень особистих та громадянських свобод, можливість реалізовувати власний потенціал).

Між державними соціальними видатками та SPI існує прямий зв'язок (R² = 0,3487).

Країни із високим рівнем соціального прогресу належать до найбільш розвинених економік світу за показником ВВП на особу, а також, відповідно, мають можливість підтримувати достатньо високий рівень соціальних видатків (понад 20% ВВП) [21]. У державах із високим рівнем соціального прогресу (Норвегія, Швеція, Швейцарія, Ісландія, Нова Зеландія, Канада, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Австралія, Велика Британія, Ірландія, Австрія, Німеччина, Японія, США та ін.) його рівень підкріплюється цілою низкою чинників, що діють синергетично: масштабні видатки на соціальну сферу, що розглядаються не як витрати, а як інвестиції; якісні формальні та неформальні інститути; розвинені демократичні процедури прийняття управлінських рішень тощо. Таким чином, соціальна безпека стає справою не лише публічного сектору, а й усіх суб'єктів громадянського суспільства.

Що стосується індексу хороших країн (Good Country Index, GCI), то він характеризує ступінь глобального внеску країн у загальний розвиток людства за такими категоріями, як: наука і техніка, культура, міжнародний мир та безпека, глобальна стабільність, планета і клімат, процвітання та рівність, здоров'я та добробут. Досить показовим, як засвідчують наведені на рис. 9 результати, є обернений середній рівень зв'язку між державними соціальними видатками та GCI (R² = 0,417).

Загалом, як свідчать результати проведеного аналізу, між державними соціальними видатками та показниками людського розвитку, соціального прогресу, індексами соціальної справедливості та верховенства права, індексом AgeWatch спостерігається прямий зв'язок, а між індексами хороших країн, процвітання (Legatum) та Gini - обернений (вищий рівень соціальних видатків забезпечує кращі позиції в рейтингу та нижчий рівень майнового розшарування). Країни демонструють кращі результати в соціальному захисті осіб літнього віку, коли застосовують комплексний підхід до соціальної політики (інвестування в пенсії, покращення доступу до охорони здоров'я та підтримку соціальної інтеграції людей похилого віку).

Як свідчить проведений аналіз, соціальні пенсії як форма мінімальної підтримки добробуту літніх людей активно використовуються не лише у високорозвинених країнах, але й у країнах із доходами, нижчими за середній рівень (в Україні зокрема), та низьким (Аргентині, Болівії, Бангладеш, Ботсвані, Чилі, Коста-Риці, Індії, Молдові, Непалі, Перу, Таджикистані, В'єтнамі, Уругваї). У групі країн із доходом нижче середнього Україна вирізняється тим, що рівень соціальної пенсії становить 1/3 від середнього доходу по країні, що є достатньо низьким. В усіх інших країнах соціальна пенсія становить від 4 до 20%, крім Грузії. З огляду на періодичний перерахунок пенсій в Україні (останній відбувся у жовтні 2017 р.), для майже 1 млн громадян, які не мали належного трудового стажу або з огляду на інші причини, соціальна пенсія зросла до 1 373 грн [23].

Багато країн запроваджують інші форми підтримки соціально вразливих категорій населення (наприклад, допомога для дітей і родин практикується в Танзанії, Уругваї, Аргентині, Болівії, Бразилії, Україні, Гані, Еквадорі, Індонезії, Гондурасі, Ямайці, Кенії, Мексиці, Монголії, Філіппінах; мінімальна грошова підтримка домогосподарств - у Руанді, Мозамбіку, Замбії, Чилі, Китаї, а програми гуманітарної допомоги Cash-for-Work (CfW) та Food-for-Work (FfW) поширені у Камбоджі, Колумбії, Камеруні, Єгипті, Ефіопії, Індії, Сомалі, Пакистані, Панамі, Уганді, Замбії, Зімбабве).

Проте оцінити рівень бідності людей похилого віку досить складно, і статистика часто недооцінює масштаби цього явища, оскільки бракує агрегованих достовірних даних (навіть у рейтинг GAWI включено лише 96 країн світу, щодо яких можливо було отримати релевантну статистику). Основні фактори ризику: недостатній доступ до регулярного доходу та роботи, неналежний рівень охорони здоров'я, зниження фізичних та розумових здібностей, соціальне виключення тощо.

Проведений кореляційно-регресійний аналіз засвідчив прямий рівень зв'язку між рівнем соціальних видатків та добробутом літніх людей, людським розвитком, індексами верховенства права, соціальної справедливості, соціального прогресу і обернений - між рівнем соціальних видатків та індексами процвітання, хороших країн та Джині.

Перспективи подальших досліджень. Загалом у контексті підвищення рівня життя літніх людей на державному рівні повинно визнаватися, що:

¦ соціальні пенсії є критично важливим інструментом зниження крайньої бідності та досягнення права на соціальне забезпечення для людей похилого віку, захисту основоположних прав людини. Україна в цьому контексті здійснює комплексні реформи, спрямовані на покращення життя людей літнього віку (пенсійна, охорони здоров'я, освітня тощо);

¦ переваги соціальних пенсій виходять за межі індивідуального одержувача (бенефіціара - ми також стають усі члени сім'ї, діти, онуки), що дозволяє визначити їх як ключовий інструмент соціальної безпеки, особливо в країнах із низькими доходами;

¦ солідарні пенсійні системи більшою мірою відповідають зобов'язанням щодо прав людини, оскільки базуються на принципах універсальності та недискримінації, зменшують можливості для корупційних зловживань та маніпуляції при виборі бенефіціарів, які зазвичай виключають най - бідніші прошарки населення.

Список використаних джерел

соціальний видаток економічний

1. Народонаселение: отчет ООН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.un.org/ru/sections/ issues-depth/population

2. W^ver O., Buzan B., Kelstrup M., Lemaitre P. Identity, Migration and the New Security Agenda in Europe. - New York: St. Martin's Press, 1993. - 221 p.

3. Buzan B., W^ver O., Wilde J. Security: A New Framework for Analysis. - London: Lynne Rienner Publishers, 1998. - 239 р.

4. Bigo D., Walker R. Security and Migration // Alternatives. - 2002. - Vol. 27 (1). - P. 1-92.

5. Huysmans J. Revisiting Copenhagen // European Journal of International Relations. - 1998. - Vol. 4 (4). - P 479-504.

6. Balzacq T. The Three Faces of Securitiztion: Political Agency, Audience and Context // European Journal of International Relations. - 2005. - Vol. 11 (2). - P 171-201.

7. Длугопольська Т.І. Дослідження соціальної безпеки в системі пріоритетів держави добробуту: зарубіжні підходи // Технологический аудит и резервы производства. - 2016. - №3/5 (29). - С. 48-53.

8. Скуратівський В., Линдюк О. Соціальна безпека українського суспільства та шляхи її забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2011. - №3. - С. 194-204.

9. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. - Х.: Одиссей, 2004. - 384 с.

10. Донбас і Крим: ціна повернення: монографія / за ред. В.П. Горбуліна, О.С. Власюка, Е.М. Лібанової, О.М. Ляшенко. - К.: НІСД, 2015. - 474 с.

11. World Population Prospects 2017 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://esa.un.org/unpd/wpp

12. Pension watch 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pension-watch.net/pensions

13. Schwarzer H. Social Security Systems in the Global South and the Case of Brazil [Електронний ресурс] // MPI Workshop «Soziale Sicherung und die Post-2015 Agenda» (Munich, 2014, June 30). - Режим доступу: www social-protection.org

14. Global AgeWatch Index 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.helpage.org/ global-agewatch

15. Social Expenditure Database (SOCX) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wwwoecd.org/social/ expenditure.htm

16. The Social Justice Index [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.social-inclusion-monitor.eu/ about-sim-europe/social-justice-index

17. The World Justice Project (WJP). Rule of Law Index [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://world justiceproject.org/our-work/wjp-rule-law-index/wjp-rule-law-index-2016

18. GINI index [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator

19. Human Development Index [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/content/ human-development-index-hdi

20. The Legatum Prosperity Index 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.prosperity.com/ rankings

21. Social Progress Index 2017 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wwwsocialprogressindex.com

22. The Good Country Index [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goodcountry.org

23. Після реформи соціальна пенсія в Україні зросте на 423 гривні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://economics.unian.ua/finance

Размещено на Allbest.ru