Робоча сила як товар

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Особливості робочої сили як товару

Форми робочої сили

Аспекти визначеності робочої сили та особисті фактори її носіїв

Висновки

Список використаних інформаційних джерел

Особливості робочої сили як товару

Особливості робочої сили як товару полягають в наступному:

* її власником і носієм є працівник. Роботодавець не може використовувати товар "робоча сила" таким чином, яким він вважає для себе більш кращим;

* робоча сила - це особистий фактор виробництва, при цьому праця - вирішальний фактор, а працівник - головна продуктивна сила;

* здатність працівника пропонувати "робочу силу" трудового ринку за певну плату або дохід. Якщо на ринку праці він не затребуваний або не продав свою здатність до праці, як власнику робочої сили йому немає ніякої користі від цього;

* на відміну від всіх видів товарів "робоча сила" проявляється у так званій корисності цього товару після його купівлі, коли починає використовуватися роботодавцем.

Дійсним товаром здатність до праці стає тільки тоді, коли буде укладено договір на право використання робочої сили (договір про найм), коли працівник перейде в категорію зайнятих, в категорію функціонуючої робочої сили. Функціонування робочої сили викликає значні психофізіологічні витрати людського організму, які повинні бути відновлені, а здібності відтворені і розвинені.

У літературі можна зустріти такий термін, як трудотовар, який являє собою конкурентоспроможну робочу силу. На думку Л. Володимирової, трудотовар володіє універсальністю (людина може займатися різними видами діяльності), маневреністю (можна піти від одного роботодавця до іншого) і прагненням його власника до соціальної справедлівості. Здається, однак, що перші дві особливості являють собою різні грані трудової мобільності, третя ж явно свідчить про прагнення працівників до "справедливості для себе" при відстоюванні своїх економічних інтересів.

Сумніви в тому, що оплачується не потенційна, а функціонуюча робоча сила, в останні роки все частіше висловлюються у вітчизняній літературі. Це не дивно: хоча наймача і цікавлять трудові можливості працівника, але важливіше їх реалізація на практиці, тобто функціонуюча робоча сила. Один і той же потенціал працівника може бути реалізований абсолютно по-різному в залежності від продуктивності його праці, його мотивації. Усі якісні характеристики працівника реалізуються саме в процесі праці (а можуть і не реалізуватися). Подібну позицію поділяють і автори навчального посібника "Ринок праці", обґрунтовано вважають, що "винагороджується НЕ потенційна, а функціонуюча робоча сила; не вся сукупність здібностей, а лише первинні, професійні затребувані здатності до праці ... обміну підлягають (обмінюються на життєві засоби ) тільки функціонуючі здатності до праці ".

Трудову послугу можна розглядати як товар особливого роду, оскільки праця здатний створювати блага тривалий час (звичайно, необхідне відновлення працездатності, і ця стадія відтворення робочої сили відбувається не на ринку праці). Особливістю трудової послуги є те, що при її покупці не відбувається зміни власника. Дійсно, робоча сила купується не у володіння, а в користування; і процес надання трудової послуги наймачеві якраз і являє собою процес використання робочої сили. Отже, при укладанні трудового контракту можна говорити про відносини найму (оренди) робочої сили, при яких величина "орендної плати", тобто трудового винагороди, не обов'язково жорстко фіксується, а може містити (і як правило містить) змінну частину (надбавки, премії), залежну від якості праці та її результатів. Наймання робочої сили відбувається на певний час і на певних умовах, тому відносини між продавцем і покупцем праці (функціонуючої робочої сили) тривають аж до розірвання трудової угоди.

Сучасна західна наука товаром, продаваним на ринку праці, вважає працю, який розглядає в якості одного з факторів виробництва. Підтвердження цьому ми знаходимо у II. Мілгрома і Д. Робертса, які відзначають: "... Переважна більшість угод, що передбачають надання трудових послуг, здійснюється за допомогою укладання складних контрактів, що охоплюють тривалі, часто невизначені періоди часу ... Ці контракти не є повними, містять припускаються складові і надають роботодавцю значні повноваження ... Зазвичай діапазон дій, які можуть бути виконані працівниками на прохання або за вимогою роботодавця, визначається недостатньо чітко ".

Форми робочої сили

Робоча сила існує в трьох формах:

* здатність до праці (що працівник може робити);

* особистий фактор виробництва (коли відбулося з'єднання здібностей до праці, або робочої сили, із засобами виробництва);

* праця як доцільна діяльність людини, або використання здібностей до праці.

Економічна форма робочої сили сучасного суспільства відображає спосіб включення працівників у процес виробництва, здійснюваного в умовах багатоукладності економіки і рівноправності різних форм власності.

Відчуження робочої сили від індивіда і перетворення її на об'єкт купівлі-продажу, в товар з подальшим перевтіленням в змінний капітал - таке соціальне призначення робочої сили в ринкових умовах.

Аспекти визначеності робочої сили та особисті фактори її носіїв

У своїй кількісної визначеності робоча сила має двоїстий аспект:

* чисельність носіїв здатності до праці з конкретизацією цього числа по якомусь якісному критерію, наприклад професійному;

* величина, що характеризує кількісну визначеність тієї чи іншої сукупності (або одиничного) функціонально значущих якостей (наприклад, працездатність). Якісна природа особистого чинника виробництва практично незалежна від суспільного способу виробництва.

Особистий (у соціальному значенні - особистісний) чинник - це функціонуюча (реалізована в дії) робоча сила, розглянута в сукупності своїх якісних характеристик. трудова робоча сила

Особистий фактор виробництва і робоча сила співвідносяться як ціле і приватне. Робоча сила, висловлюючи лише виробничі потенції працівника, не може виступати як фактор виробництва. Їм є людина, що володіє здатністю до праці (робочою силою), який здійснює процес праці, тобто включений в процес виробництва.

Робоча сила (її носій) як особистий фактор має ряд особливостей:

* може відмовитися від умов праці;

* може звільнитися за власним бажанням;

* може змінювати ефективність праці без зв'язку з його умовами;

* може переучуватися, змінювати спеціальність;

* територіально прив'язаний;

* соціально неоднорідний;

* усвідомлює, що витрати на робочу силу - предмет переговорів;

* здатний страйкувати;

* взаємозамінний з капіталом.

Висновки

Робоча сила - це здатність людини до праці. К. Маркс: «Під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, людина, і які вона пускає в хід кожного разу, коли виробляє будь-які споживні вартості».

Робоча сила стає товаром при наявності таких умов:

1. власник робочої сили - особисто, юридично вільна людина, вільно розпоряджається своєю робочою силою;

2. власник робочої сили повинен бути вільним від засобів виробництва і предметів споживання;

3. повинен бути клас, що володіє засобами виробництва, грошима і прагне збагачення.

Ці умови - продукт історичного розвитку людства, вони з'явилися в період первісного накопичення капіталу шляхом насильницького позбавлення товаровиробників власності на засоби виробництва. Як видно, капітал виникає тільки там, де власник засобів виробництва і життєвих засобів знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця своєї робочої сили.

Таким чином, перетворення грошей у капітал передбачає одночасне перетворення власника грошей у капіталіста, робітника - у найманого працівника, а робочої сили у товар. Як і всякий інший товар, робоча сила має споживну вартість і вартість.

Список використаних інформаційних джерел

Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник / О.А. Грішнова . - К.: Знання, 2009. - 390 с.

Азаренкова Г.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Посібник / Г.М. Азаренкова. - К.: Ліра - К, 2010. - 423 с.

Завіновська Г.О. Економіка праці: Навчальний посібник / Г.О. Завіновська. - К.: КНЕУ, 2007. - 304 с.

Єсінова Н.І. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / Н.І. Єсінова. - К.: Кондор, 2006. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru