Макроекономічний аналіз ринку небанківських фінансових посередників та перспективи інтеграції державного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РИНКУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО КАПІТАЛУ

В'ячеслав ШВАЙДАК

Андрій ЛЕХІЦЬКИЙ

Антон ГРИЦЕНКО

Вступ. Основною функцією, яку виконують небанківські фінансові посередники (НФП) в економіці країни, є перерозподіл фінансових ресурсів та забезпечення грошовим капіталом потреб виробництва. Для виконання цієї функції повинна ефективно діяти розвинена інфраструктура фінансового ринку, має бути запроваджений широким спектр інструментів, а також ефективні механізми взаємодії учасників ринку.

Проведення макроекономічного аналізу ринку НФР дозволить визначити тренди діяльності за видами фінансових установ, вказати на слабкі та сильні сторони розвитку, а також окреслити необхідність державної підтримки НФП та перспективи інтеграції державного капіталу в систему фінансового посередництва країни.

Результати дослідження. Загальний рівень розвитку фінансового ринку в Україні залишається досить низьким, інфраструктура не досягла необхідного рівня, відсутні ліквідні фінансові інструменті. Однак в останні роки, незважаючи на складну економічну ситуацію та ескалація конфлікту на сході країни, визначились деякі позитивні тенденції.

Дослідження показників динаміки чисельності, обсягу наданих позик та кредитів, а також обсягу залучених коштів фінансовими компаніями за останні роки дозволяє зробити висновки про наявність позитивних тенденцій розвитку цього виду НФП. Так, згідно з даними різко зросла кількість зареєстрованих фінансових компаній, які є представниками НФП. На рис. 1 показано динаміку зростання кількості фінансових компаній в останні роки [5; 9].

Як випливає з наведених даних, кількість фінансових компаній за останні чотири роки зросла більш ніж удвічі. Така чітка тенденція зростання чисельності свідчить про зростання попиту на послуги цього виду НФП.

Власний капітал усіх кампаній за той же період, незважаючи на збільшення кількості компаній, не зріс. Наприклад, власний капітал фінансових компаній у 2016 році відносно 2012 зменшився за абсолютним значенням на 8% [10].

Така тенденція руху капіталу за останні п'ять років мала привести до зменшення обсягу операцій, особливо враховуючи інфляційні процеси, що відбувалися в країні.

Якщо прийняти загальний капітал фінансових компаній у 2012 році за 100% та індексувати його кожного року відповідно до індексу інфляції, то можна порівняти індексований капітал із фактичними значеннями. Візуалізацію такого порівняння наведено на рис. 2.

За результатами проведеного аналізу встановлено, що фактичного рівня капіталізації цього виду НФП недостатньо для підтримки або збільшення обсягу наданих послуг. Тому фінансові компанії змушені були шукати джерела фінансування своєї діяльності. Акумуляція зусиль у напрямку збільшення пасивів дозволила залучити кошти юридичних осіб для здійснення посередницької діяльності. Як показано на рис. 3, за цей період компанії майже в 3, 5 раза збільшили обсяг залучених коштів юридичних осіб.

Здійснення операцій з фінансового лізингу також притаманна фінансовим компаніям, але частка їх на ринку цього виду послуг серед небанківських фінансових посередників дуже незначна. За даними Нацкомфінпослуг [7], ця частка менша 1%, а понад 99% цього ринку займають компанії лізингодавці, що за статусом не є фінансовими установами, тобто лізингові компанії. Динаміка розвитку лізингових компаній за останні роки показала від'ємні результати.

З даних, наведених на рис. 4, випливає, що зменшення кількості компаній-лізингодавців відбулося тільки в останній 2016 рік. Можна було б сказати, що це або випадкове явище, або результат короткотермінових факторів. Однак якщо розглянути інші показники діяльності цих НФП, то стає зрозуміло, Сформований тренд вказує на негативний вплив криз 2008 та 2013 років на розвиток страхових компаній. На основі сформованого підходу визначимо, як кризові явища вплинули на страхові компанії в якості фінансового посередника.

Розглянемо, як змінювались власні кошти страхових компаній за цей період. Дані про загальний капітал (сплачений статутний фонд) страхових компаній наведено в [9], але у такому вигляді для аналізу вони не дуже придатні, тому що кількість страхових компаній щорічно змінюється. Для проведення аналізу розглядатимемо капітал, що припадає на одну компанію. Крім того, що зниження кількості лізингодавців на 24, 6% у 2016 році є результатом процесів, що проходили в попередні роки.

На наш погляд, така динаміка розвитку лізингових кампаній пояснюється специфікою їх діяльності та кризовими подіями, які розпочалися в Україні в кінці 2013 року.

Особливість діяльності цього виду НФП полягає в тому, що більшість товарів, які поставлялись за договорами фінансового лізингу, були придбані за кордоном за вільно конвертовану валюту, тому при оформлені договорів фінансового лізингу платіж прив'язувався до валютного курсу. При значному падінні курсу національної валюти лізингові платежі починають стрімко зростати, чинні договори перестають виконуватись, а укладання нових зменшується.

Дослідження діяльності страхових компаній із застосуванням аналогічного підходу свідчить, що зростання їх чисельності відбувалося до кризового 2008 року. З 2008 по 2016 рік чисельність страхових компаній невпинно зменшувалась. Так, у 2008-2013 в середньому кожного року чисельність зменшувалась на 6, 67 компаній, а з 2013-2016 - в середньому на 26 компаній (див. рис. 5).

для оцінки достатності капіталу розрахуємо капітал (статутний) на рівні 2008 року з індексацією відповідно до рівня інфляції за даними Держкомстату [5] (див. рис. 6).

Як видно з проведеного аналізу, починаючи з кризового 2008 року і по 2013 включно, страхові компанії підтримували власний капітал на рівні 2008 року (з урахуванням рівня інфляції). А вже з 2014 року фактичний капітал був значно меншим від індексованого капіталу 2008 року, що негативно впливало на можливості страхових компаній виконувати функції фінансових посередників.

Також до власних коштів можна віднести результат від фінансового посередництва - результат фінансових операцій. На відміну від капіталу, результат фінансових операцій, що припадає на одну компанію, має чіткий тренд до зростання та окрім 2010 року перевищує індексоване значення 2008 року. Візуалізацію цього аналізу наведено на рис. 7.

Проаналізуємо ситуацію із залученими страховими компаніями коштами. Основне джерело коштів, які вони можуть використовувати для інвестиційної діяльності, це страхові премії, зменшені на страхові виплати. Щоб виключити грошові потоки, пов'язані з розрахунками страхових компаній між собою за операціями перестрахування, будемо використовувати чисті страхові премії, зменшені на чисті страхові виплати, значення яких є на офіційному сайті Нацкомфінпослуг [5].

Назвемо чисті страхові премії зменшені на чисті страхові виплати умовно вільними коштами (УВК). Порівняємо фактичні значення УВК за період з 2008 по 2016 рік зі значенням 2008 року, індексованим на показник інфляції у відповідному році. Результати аналізу наведено на рис. 8.

Як видно з результатів, наведених на рис. 8, після кризового 2008 року фактичні значення УВК менші, ніж індексовані, але вже у 2011 року страхові компанії зуміли наростити УВК. Та після чергової кризи, починаючи з 2014 року, фактичні значення знов стають меншими, ніж індексовані.

За результатами проведеного дослідження діяльності страхових компаній встановлено, що, незважаючи на кризи останніх років, вони нарощували свою діяльність НФП, випереджаючи інфляційний тиск. Це можна вважати позитивним трендом розвитку, якщо не розглядати напрямки інвестування. Так, за даними Нацкомфінпослуг, у 2016 року 97, 61% результату фінансових операцій отримано від банківських депозитів та державних облігацій, тобто тільки менше 3% отримано від прямих інвестувань у реальний сектор економіки України.

З'ясувати місце недержавних пенсійних фондів (НПФ) на фінансовому ринку сучасної України можна на основі даних їх діяльності: показники динаміка кількості таких фондів, обсяги залучених фінансових ресурсів та доходність інвестування.

Тенденція бурхливого створення недержавних пенсійних фондів зберігалася по 2008 рік включно, починаючи з 2009 року тенденція змінилася на протилежну - щорічно з реєстру фінансових установ виключалося від 1 до 13 фондів. Причиною розвороту тренду, на нашу думку, є кризи 2008 та 2013 років. Ві- зуалізацію проведеного аналізу динаміки зміни кількості недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України наведено на рис. 9.

ВИСНОВКИ

Основна мета діяльності недержавних пенсійних фондів полягає в акумулюванні коштів учасників пенсійного фонду та збереженні їх обсягів і вартості шляхом провадження інвестиційної діяльності. Саме інвестиційна діяльність повинна надавати можливість компенсувати інфляційний тиск, а в ідеалі - збільшувати загальний обсяг активів кожного окремого учасника НПФ.

Таким чином, для досягнення своєї мети НПФ повинні здійснювати ефективне інвестування, результат якого як мінімум повинен бути не нижчий від показника інфляційних процесів за цей же період, а бажано й перевищувати його.

Оскільки в кінці 2013 року розпочалася найбільша за історію незалежної України криза з падінням курсу національної валюти більш ніж у 3 рази, то лізингові компанії та недержавні пенсійні фонди частково збанкрутували, а частково згорнули свою діяльність. Навпаки, фінансові компанії завдяки більш різноманітному спектру послуг та розширення державних програм підтримки змогли б не тільки зберегти обсяги наданих послуг, а й збільшити їх у номінальному вимірі.

небанківський фінансовий посередник ринок

1. Ворона Л. В. Функціонування інститутів спільного інвестування в Європейському Союзі/Л. В. Ворона // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». - 2017. - № 2(2). - С. 80-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2017_2(2)18.

2. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України. Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://nfp.gov.ua/ content/strahoviy-rinok.html

3. Косова Т. Д. Механізми управління інститутами спільного інвестування: світовий досвід і Україна / Т. Д. Косова // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. - 2013. - № 1. - С. 159-164. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ drep_2013_1_34.

4. Мухін П. О. Лізингові компанії на ринку капіталів: проблемні аспекти / П. О. Мухін // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2015. - Вип. 2. - С. 266-272. - Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Vsed_2015_2_35

5. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Офіційний сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/ analituaib.html

7. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// nssmc.gov.ua/activities/annual

8. Про фінансовий лізинг. [Електронний ресурс]: закон України: [№723/97-ВР]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/723/97-ВР.

9. Ринок накопичувального пенсійного забезпечення. Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://nfp.gov. ua/content/rinok-npz.html

10. Ринок послуг ломбардів та фінансових компаній. Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://nfp.gov.ua/ content/rinok-fk.html.

Размещено на Allbest.ru