Оцінка енергоефективності як основа побудови енергонезалежної стратегії

Другий показник, енергоспоживання на душу населення, відображає середню кількість споживання ПЕР на особу в межах країни. В академічній літературі цей показник використовується за двома напрямами: так, наприклад, у працях В.В. Опалько [3] та Г.П. Окаряченко [6] він використаний як показник розрахунку енергоефективності, а в роботі В.О. Самборського [7] - представлений для розрахунку енергетичної безпеки країни. Однак використання цього показника має свої обмеження - у розрахунку середнього споживання цей показник не відображає тих споживачів, які використали максимальну та мінімальну кількість енергії (граничні споживачі). Використовуючи цей показник на регіональному рівні, можна виявити цих граничних споживачів та розрахувати показник. Цей показник відображає, наскільки користувачі є економними у використанні ПЕР, а це впливає на енергонезалежність та енергетичну безпеку країни.

Показник споживання основних видів енергоресурсів (за видами) на душу населення схожий на попередній показник, проте тут мова йде не про розподілення енергоресурсів за видами, а про кількість електроенергії та теплової енергії, що споживає середній мешканець країни. На нашу думку, цей показник є необхідним для розрахунку у разі, коли визначається найбільш енергоємна ланка в загальній системі енергоефективності країни.

Четвертий показник - частка власних ПЕР у загальному постачанні первинної енергії. Оптимальним значенням цього показника є повне задоволення потреб у ПЕР власними силами або надлишок ПЕР після задоволення потреб населення.

Показник втрат основних видів енергоресурсів відображає, яку частину ПЕР було втрачено під час логістичних операцій (розмір втрат під час їх транспортування, зберігання та розподілу від загального обсягу їх кінцевого споживання, який буде прямо вказувати або на неефективність транспортних мереж, або на неефективність логістичних рішень у межах країни).

Наступні показники - питома вага відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) в ВВП та відносна частка у загальній системі енерговиробництва. У своїх дослідженнях С. Шафіі (Sahar Shafiei) і Р.А. Салім (Ruhul A. Salim) [8], а також В. Моутінью (Victor Moutinho) і М. Робайна (Margarita Robaina) [9] аналізують зв'язок показників ВВП на душу населення з рівнем викидів CO2 та взаємозв'язки між ВВП з ВДЕ. Їхні дослідження довели взаємозалежність між ВВП і ВДЕ та необхідність подальшого аналізу цього співвідношення. Ми розглядаємо зростання питомої ваги ВДЕ як маркер розвитку енергетичного сектору і водночас як маркер інвестицій в енергетичну безпеку та енергетичну незалежність країни.

Восьмим показником є інвестиції на одиницю ПЕР. Варто уточнити, що мова йде про інвестиції у паливно-енергетичний сектор, а не про загальні інвестиції. Цей показник відображає не ефективність інвестицій, а лише їх обсяг на момент економічного аналізу, але має бути досліджений у динаміці. Мова йде про заміну старого обладнання або його модернізацію, введення в експлуатацію нових виробництв енергії, моніторинг та проведення заходів з метою регулювання витрат ПЕР. Цей показник має певний недолік, оскільки статистична інформація щодо інвестицій, які надходять до паливно-енергетичного сектору, може бути надана відділом статистики, але їх розподіл та цільове призначення в межах окремих підприємств відстежити дуже складно. Тобто важко сказати, куди були спрямовані отримані інвестиції - на модернізацію обладнання чи покриття минулих заборгованостей.

Показник екологоємності виробництва енергетичних ресурсів та енергоспоживання забезпечує оцінку впливу навантаження виробництв на екосистему та у разі використання його в моделі економічного аналізу буде враховувати пріоритети сталого розвитку. Цей показник у своїх прикладних дослідженнях використовували Л.Г. Мельник [10], В.І. Вороненко [11] та І.М. Сотник [12]. При цьому Л.Г. Мельник та І.М. Сотник використовували його для аналізу державного та регіонального рівнів, а В.І. Вороненко - на регіональному та рівні підприємства. У своїх працях С. Шафіі (Sahar Shafiei) і Р.А. Салім [8], В. Моутінью (Victor Moutinho) та М. Робайна [9] підтверджують практичними дослідами, що підвищення відносної частки ВДЕ у ВВП сприяє зменшенню навантаження на навколишнє середовище.

Регіональний розріз показників енергоефективності є віддзеркаленням аналізу на рівні країни за винятками того, що замість ВВП використовується ВРП, кількість населення розраховується в межах регіону. Але ми вважаємо доцільним додати до аналізу показники електрозабезпечення на душу населення регіону та теплозабезпеченість на одиницю житлової площі. Таким чином, систему показників, які розглянуті вище, можна оформити у таку двомірну систему (див. таблицю 2).

енергетична ефективність

Таблиця 2 Двомірна система показників енергоефективності на рівні країни та регіону

Група специфічних показників містить обсяги електрозабезпечення та теплозабезпечення, які відображають відповідно електрозабезпечення - кількість електричної енергії, яка споживається на душу населення; та теплозабезпечення - обсяг споживання теплової енергії на одиницю житлової площі. Ці показники варто порівнювати з показниками інших регіонів для виявлення регіональної специфіки та диспропорцій споживання.

Наш аналіз дав змогу розмежувати показники на спільні та специфічні. Такий принцип розмежування зумовлений схожим принципом розрахунку спільних показників, як у разі з енергоємністю ВВП/ВРП чи питомою вагою ВДЕ у ВВП/ВРП та ін. Відповідно до таблиці 2 спільні показники однакові за розрахунком, але використовують ВВП у разі рівня країни та ВРП у разі оцінки регіону. Специфічні показники відокремлені нами з причини їх унікальності на своєму рівні оцінки. Так, наприклад, відносна частка ВДЕ у загальній системі та частка власних ПЕР у загальному постачанні відображають ситуації на рівні країни.

Аналіз цих показників на регіональному рівні може дати суперечливі дані у разі, коли певний регіон не має власних ПЕР, а використання ВДЕ є недоцільним, що зумовлено особливостями регіону, водночас країна забезпечує цей регіон ПЕР за рахунок інших регіонів. Що стосується теплозабезпеченості, електрозабезпеченості та енергоємності муніципальних бюджетів, то ці специфічні показники спрямовані на оцінку регіонального рівня, і їх розрахунок є доцільним на регіональному рівні для подальшого порівняння з умовно схожими регіонами-сусідами з урахуванням географічної віддаленості регіонів, максимально низької та високої температури, ландшафту, житлової площі на душу населення, урбанізації та ін.

Розрахунок енергоефективності на рівні підприємства чи окремих об'єктів відрізняється від рівнів регіону та країни - до його складу входять такі показники, як:

- енергоємність продукції;

- екологоємність виробництва;

- витрати умовного палива на теплозабезпечення одиниці площі підприємства;

- забезпечення тепловою енергією, виробленою на власних потужностях, власних потреб;

- питома вага енергії, отриманої від ВДЕ, у спожитій енергії (за наявності ВДЕ).

Разом показники енергоефективності підприємства відображають стан та ефективність енергетичної системи підприємства. Такий показник, як витрати умовного палива на теплозабезпечення є важливим складником витрат на великих виробничих підприємствах. Певні підприємства вирішують цю проблему власними силами, а саме - виробництвом теплової енергії на власних потужностях.

На нашу думку, висновок з аналізу енергоефективності країни чи регіону опосередковано відображає рівень енергетичної незалежності відповідно країни чи регіону. Поняття енергетичної незалежності не є тотожним енергоефективності. На рівень енергетичної незалежності, як, до речі, і на рівень енергетичної безпеки, впливає залежність від постачальника енергії. Наявність на енергетичному ринку лише одного постачальника енергії свідчить про енергетичну залежність, навіть у разі високих показників енергетичної ефективності. Таким чином, у межах моделі конкуренції за М. Портером (Michael Porter) [13] енергетичний ринок має високий рівень влади постачальників за низького рівня влади споживачів.

На нашу думку, поняття енергетичної незалежності (energy independence) може бути сформульовано в межах багатьох підходів - теорії агентів, на базі ресурсного підходу, в межах теорії раціонального вибору.

Якщо розглядати транзакції на ринку енергоресурсів у межах теорії агентів, ми пропонуємо визначення енергетичної незалежності як ступеня свободи вибору типу енергоресурсів, якості та ціни на енергоресурси незалежно від вибору інших учасників ринку та дій галузевих сил за достатнього (або бажаного) рівня енергоефективності.

Розвиток енергетичного ринку на користь ВДЕ має відображатись у таких показниках, як співвідношення кількості ВДЕ до ВВП на душу населення (грошовий вимір), кількості вДе до загальної кількості виробленої енергії (т.у.п.) та потенційний обсяг енергії, який можливо отримати у країні (регіоні) за рахунок ВДЕ. Збільшення кількості постачальників енергії за рахунок ВДЕ приведе до можливості вільного вибору постачальника із присутніх на енергетичному ринку, іншими словами, зменшиться влада постачальників та збільшиться влада споживачів; це можливо завдяки збільшенню кількості постачальників енергії, отриманої за рахунок ВДЕ.