Регіональні нерівності в оплаті праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональні нерівності в оплаті праці в Україні

І.В. Луняк

Постановка проблеми. Оплата праці відіграє важливу роль у розвитку суспільства і належить до основних матеріальних стимулів праці. Низький рівень заробітної плати та невиправдана диференціація, особливо на регіональних ринках праці, призводить до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу країни, зниження ролі праці, напруга на ринку праці.

Аналіз джерел та публікацій з проблеми. Проблемам оплати праці та диференціації заробітної плати присвячено багато праць українських вчених - С. Бандура, 3. Бараник, Д. Богині, О. Грішнової, Ю. Зайцева, А. Калини, А. Колота, Е. Лібанової, Л. Лісогор, А. Ревенка та багато інших [1-11].

Мета статті полягає в статистичному оцінюванні рівня заробітної плати та диференціації в регіонах країни.

Виклад основного матеріалу. Аналіз сучасного стану оплати праці виявляє існування значної міжгалузевої та міжрегіональної диференціації заробітної плати. Рівень заробітної плати визначається, в основному, належністю до певного виду економічної діяльності, а також залежить від рівня кваліфікації працівника, інтенсивності праці, умов праці та інших факторів. Значний вплив на розшарування працюючого населення за рівнем заробітної плати має також регіон проживання та розмір населеного пункту.

Регіональні нерівності в оплаті праці створюють проблеми у забезпеченні національних стандартів рівня життя населення окремих регіонів, подолання бідності. В Україні спостерігають значні нерівності у рівнях заробітної плати за регіонами. Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати в Україні у 2014 році ставить 3480 грн. (без урахування АР Крим та м. Севастополя). Рівень заробітної плати коливається від 2527 грн. у Тернопільській області до 5376 грн. у м. Києві. Співвідношення становить 2, 1 раза. На рис. 1 наведено розподіл регіонів України за розміром середньої заробітної плати у 2014 році.

При проведенні порівняльного аналізу рівнів середньої заробітної плати у регіонах та середнього рівня в Україні виявляється, що на останніх позиціях залишається Тернопільська область, де середній рівень заробітної плати становить 72, 6% загального середньоукраїнського рівня (менше за середній рівень на 953 грн.). Найвища заробітна плата в м. Києві - 154, 5% середнього рівня в Україні (перевищує на 1896 грн.). Така тенденція спостерігається вже досить тривалий час.

На рис. 2 показано абсолютне відхилення рівнів середньої заробітної плати у регіонах від загального середнього рівня в країні.

Заробітну плату, вищу за середній рівень, отримують працівники лише в чотирьох регіонах країни: м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Київській областях. В інших регіонах рівень середньомісячної заробітної плати менший за середній рівень в Україні. Тобто причини диференціації регіонів пов'язані зі специфікою розміщення виробництва на території України, а також зумовлені різними темпами економічних реформ. У вигідному положенні знаходяться промислові регіони, а також великі міста з розвиненим вторинним сектором економіки.

Останніми роками спостерігається негативна тенденція зменшення приросту середньої заробітної плати. Темпи зростання середньої заробітної плати в Україні та її регіонах представлено в табл. 1.

Протягом досліджуваного періоду заробітна плата в усіх регіонах щорічно зростала майже однаковими темпами (11-14%).

Для порівняння: починаючи з 2000 року до 2009 року рівень заробітної плати збільшувався значними темпами. Найменший приріст зафіксований у 2002 році (21%), найбільший - у 2005 році (37%). Тільки у 2009 році приріст середньої номінальної заробітної плати становив 5, 5%, що було пов'язано з фінансово-економічною кризою. Наступні два роки значення цього показника збільшилося до 17-18%. Починаючи з 2012 року можемо спостерігати поступове зменшення приросту заробітної плати до 7% у 2014 році. Це найменше значення цього показника за досліджуваний період.

У 2014 році незначне підвищення заробітної плати відбулося в Луганській (1%) та Донецькій (3%) областях. Най більше значення цього показника в Дніпропетровській, Запорізькій, Хмельницькій областях. У цих регіонах заробітна плата зросла на 9%.

На основі даних про розмір середньомісячної заробітної плати та кількості штатних працівників проведемо групування регіонів України за рівнем середньомісячної номінальної заробітної плати в 2014 році (табл. 2).

Як видно з табл. 2, у першу групу потрапили 18 регіонів України. Середній розмір заробітної плати в цій групі становить 2907 грн. До другої групи віднесено чотири регіони (середній розмір заробітної плати - 3426 грн.). Третя група включає три регіони країни (середня заробітна плата в групі - 4461 грн.). Слід зазначити, що з кожним роком до першої групи входять все більше областей. Полтавська та Харківські області входили до другої групи, а у 2014 році ввійшли до першої. Зменшили позиції Київська та Луганська області (з третьої групи перейшли до другої групи). Впродовж останніх років стабільні позиції займають регіони, що увійшли до третьої групи.

Показники міжрегіональної варіації середньомісячної заробітної плати у 2010 та 2014 роках наведено в табл. 3.

З розрахованих даних видно, що значення всіх показників у 2014 році вищі порівняно з 2010 роком. Співвідношення між максимальним та

мінімальним рівнями заробітної плати.

статистичний заробітний плата регіон

Рисунок 2. Відхилення розмірів заробітної плати від середнього рівня в Україні у 2014 році

Таблиця 1. Ланцюгові темпи зростання середньомісячної номінальної заробітної плати за регіонами України у 20102014 роках

Власні розрахунки за даними [12].

Таблиця 2. Групування регіонів України за розміром середньомісячної номінальної заробітної плати у 2014 році

Таблиця 3. Показники міжрегіональної варіації середньомісячної заробітної плати у 2010 та 2014 роках

Власні розрахунки.

Таблиця 4. Диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності та регіонами у 2013 році

Розраховано автором за [13]

Проте визиває занепокоєння той факт, що дуже різняться рівні заробітної плати в одній галузі, але у різних регіонах. На основі даних про розміри середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності та регіонами у 2013 році здійснимо порівняльний аналіз рівнів заробітних плат (табл. 4).

Результати оцінювання рівня заробітної плати за видами економічної діяльності в регіонах країни засвідчують, що в останні роки спостерігаються значні відмінності в рівнях оплати праці. Відмінності існують за всіма видами економічної діяльності. Найбільше співвідношення максимального та мінімального рівнів заробітних плат у 2013 році спостерігалося у працівників з надання інших видів послуг (3, 8 раза), де найбільший рівень заробітної плати в Донецькій області, найменший в Івано-Франківській обл. Те ж саме спостерігається в поштовій та кур'єрській діяльності - найбільший рівень у м. Києві, найменший - у Полтавській обл. Розрив сягає 3, 7 раза. Великий розрив і в такому виді економічної діяльності, як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок. Перевищення становить 3, 6 раза між рівнями зарплати у Донецькій області та Кіровоградській області.

Найменші розбіжності спостерігаються у галузях освіти та охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (1, 5 та 1, 6 раза відповідно).

Проведений аналіз засвідчив існування значних нерівностей у рівнях заробітної плати за регіонами. Виявлені міжрегіональні нерівності в оплаті праці підприємств можуть слугувати основою для здійснення ефективних заходів органами управління щодо встановлення рівноважної ціни робочої сили, зменшення міжрегіональних диспропорцій, забезпечення єдиних соціальних стандартів у всіх регіонах країни, зниження соціальної напруги в суспільстві.

Список використаних джерел

1. Бандур С.І. Ринок праці в Україні: ключові проблеми та шляхи їх розв'язання / С.І. Бандур, О.О. Кучинська // Бюлетень Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України. - К.: ІПК ДСЗУ. - 2003. - №1. - С. 3-7.

2. Бараник З.П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка: монографія / З.П. Бараник. - К.: КНЕУ, 2007. - 392 с.

3. Богиня Д.П. Ментальний чинник у сфері праці: проблеми теорії та практики / Д.П. Богиня, М.В. Семкіна; Передмова І.Ф. Кураса. - К.: «Шторм», 2003. - 382 с.

4. Грішнова О.А. Розвиток консалтингу в Україні під впливом змін у соціально-трудовій сфері // О.А. Грішнова, О.Г. Брінцева // Теоретичні та прикладні питання економіки. - Вип. 27. - Т. 1. - К., 2012. - С. 87-94.

5. Зайцев Ю. Умови відновлення мотиваційної природи заробітної плати в перехідній економіці України / Ю. Зайцев // Економіка України. - 2002. - №8. - С. 45-50.

6. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности): Учеб. пособие / А.В. Калина. - 4-е изд. - К.: МАУП, 2003. - 312 с.

7. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія / А.М. Колот. - К.: КНЕУ, 2004. - 230 с.

8. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально- трудових відносин: Монографія / Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Лісогор Л.С. та ін. - К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. - 214 с.

9. Лібанова Е.М. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу / Е.М. Лібанова. - Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. - К.: КНЕУ, 2008. - 328 с.

10. Ревенко А.П. Оплата праці в структурі виробництва / А.П. Ревенко // Економічна теорія. - 2007. - №2. - С. 70-80.

11. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах / А. Ревенко // Україна: аспекти праці. - 2008. - №2. - С. 32-37.

12. Державна служба статистики України [Електрон. ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

13. Регіони України: Статистичний збірник. - Державна служба статистики України; за ред. О.Г. Осауленка ; в 2-х частинах. - Ч. 1. - 2014. - 299 с.

Размещено на Allbest.ru