Співставлення процесів комерціалізації й трансферу технологій: понятійний та законодавчий аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378

СПІВСТАВЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ Й ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ: ПОНЯТІЙНИЙ ТА ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТИ

Наталія Корогод, кандидат педагогічних наук доцент, завідувач кафедри інтелектуальної власності

Дар'я Тимченко, аспірант кафедри інтелектуальної власності Національної металургійної академії України, м. Дніпропетровськ

Досліджено процеси комерціалізації та трансферу технологій на понятійному, законодавчому й міжнародному рівнях. Виявлено їх особливості, спільні й відмінні якості. Обґрунтовано необхідність й умови удосконалення зазначених процесів, зокрема, в системі передачі інноваційних технологій від наукових організацій (розробників технологій) до підприємств, що їх впроваджують. Доведено, що можливість комерційного використовування об'єктів інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, комп'ютерних програм тощо) у складі нової технології на ринку інноваційної продукції стає однією з найважливіших умов підвищення мотивації творчої праці.

Ключові слова: інтелектуальна власність, технологія, комерціалізація, трансфер технологій.

Стаття надійшла до редакції 23.02.2017

комерціалізація трансфер законодавчий інноваційний

Наталья Корогод, кандидат педагогических наук, доцент, заведующий кафедрой интеллектуальной собственности Дарья Тимченко, аспирант кафедры интеллектуальной собственности Национальной металлургической академии Украины, г. Днепропетровск

СОПОСТАВЛЕНИЕ ПРОЦЕССА КОММЕРЦИАЛИЗАЦИИ И ТРАНСФЕРАТЕХНОЛОГИЙ: ПОНЯТИЙНЫЙ И ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ

Исследованы процессы коммерциализации и трансфера технологий на понятийном, законодательном и международном уровнях. Выявлены их особенности, общие и отличительные свойства. Обоснованы необходимость и условия совершенствования обозначенных процессов, в частности, в системе передачи инновационных технологий от научных организаций (разработчиков технологий) к предприятиям, которые их внедряют. Доказано, что возможность коммерческого использования объектов интеллектуальной собственности (изобретений, полезных моделей, промышленных образцов, компьютерных программ и т.п.) в составе новой технологии на рынке инновационной продукции становится одним из самых важных условий повышения мотивации творческого труда.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, технология, коммерциализация, трансфер технологий.

Nataliya Korohod, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor, Head of the Intellectual Property Department Darya Tymchenko, Postgraduate Student of the Intellectual Property Department National Metallurgical Academy of Ukraine, Dnipropetrovsk

THE COMPARISON OF THE PROCESSES OF COMMERCIALIZATION ANDTRANSFER OF TECHNOLOGY, THE CONCEPTUAL AND LEGISLATIVE ASPECTS

The article reveals the processes of commercialization and transfer of technology on the conceptual, legislative and international levels. Their features, common and distinctive properties are revealed. The necessity and the conditions of the improvement of the mentioned processes are justified, in particular, in the system of transfer of innovative technologies from the research organizations (technology developers) to the companies that introduce them. It is proved that the possibility of commercial using of the intellectual property objects such as inventions, utility models, industrial designs, computer programs etc., as a part of a new technology in the market of innovative products is one of the most important conditions of increasing of the motivation of creative work.

Keywords: an intellectual property, technology, commercialization, transfer of technology.

Постановка проблеми. Вочевидь, сьогодення характеризується стрімким розвитком міжнародного співробітництва (партнерства) у сфері інноваційних технологій. Ті країни, які взяли напрям на інноваційний розвиток, на розвиток економіки, що Грунтується на знаннях, показують найвищі рівні конкурентоспроможності на міжнародному ринку технологій. Тому проблеми комерціалізації й трансферу технологій потребують пильної уваги й ефективного вирішення.

Аналіз основних досліджень та публікацій.

Проблеми забезпечення ефективного трансферу технологій як невід'ємної складової інноваційної діяльності знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних науковців, серед яких В. Базилевич, П. Цибульов, В. Чеботарьов, Т Новородовська та інші [1; 2; 4; 8].

Тенденції світового технологічного розвитку та ефективні підходи до реалізації технологічного трансферу в університетах, на підприємствах були предметом особливої уваги провідних зарубіжних вчених: Т Гареєв, О. Лазебник, В. Зінов, Ю. Суіні та інші [5; 7; 8].

Мета статті. Аналіз процесів комерціалізації й трансферу технологій, їх співставлення на понятійному та законодавчому рівнях.

Виклад основного матеріалу. Відомо, що створена технологія набуває комерційної цінності тільки в двох випадках: якщо підтверджені виняткові (монопольні) права на її використовування, і якщо технологія містить ноу- хау, що також є предметом правової охорони, тобто є інтелектуальною власністю.

Поняття “інтелектуальна власність” (англ. Intellectual property) виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах [1]. Інтелектуальна власність використовується в усіх без винятку галузях промисловості, економічної діяльності, підприємництві, тому коло ознайомлених з її основами повинно бути якомога ширшим.

У відповідності до Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності являє собою:

право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником, ін.) об'єкта права інтелектуальної власності (ОПІВ);

право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності;

виключне право перешкоджати незаконному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання.

Інтелектуальна власність як новий вид товару досить швидко поширюється на ринку. Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Саме тому сучасні підприємства в умовах дефіциту матеріальних ресурсів та жорсткої конкуренції повинні вміти створювати, захищати і реалізовувати інтелектуальну власність (комерціалізувати її), встановлювати ліцензійно-договірні відносини у сфері інтелектуальної власності.

Можливість комерційного використовування об'єктів інтелектуальної власності (у тому числі у складі нової технології) - винаходів, корисних моделей, промислових зразків, комп'ютерних програм тощо як основного продукту інноваційної діяльності стає однією з найважливіших умов підвищення мотивації наукової праці.

Існує багато прикладів, коли дослідження в університетах успішно проводяться у співробітництві з підприємствами, приватними компаніями. Тому важливо, щоб були чітко визначені права володіння результатами спільної діяльності для усіх партнерів. Така співпраця збільшує взаємну довіру розробників й споживачів нових технологій, надає більшої мотивації вченим, науковцям, дослідникам і винахідникам [2]. Співробітництво між університетами та індустрією в науці й технологіях є достатньо складним і може розвиватися через різні механізми, серед яких визначальне місце посідають процеси комерціалізації й трансферу технологій.

Закон України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” визначає технологію як результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг[3].

Враховуючи різноманітність визначень поняття технологія, наведемо окремі з них у таблиці 1.

Проаналізувавши різні підходи до визначення поняття технологія, пропонуємо наступне: технологія - це комплексний об'єкт інтелектуальної власності, що застосовується з метою покращення стану будь-якої сфери діяльності людини, і являє собою сукупність наукових знань, технічних даних, методів, прийомів та іншої інформації, а також матеріалізованих об'єктів, достатніх для досягнення поставленої мети.

Конкретне визначення поняття “комерціалізація технологій” в українському законодавстві відсутнє. Замість нього найчастіше вживають словосполучення “впровадження технологій”, визначення якого також відсутнє.

Комерціалізація (від лат. Kommecium - комерція) означає перетворення чого-небудь у джерело прибутку, в предмет купівлі-продажу. Комерціалізація технології - перетворення технології у джерело прибутку, тобто - діяльність, пов'язана з реалізацією технології як товару

Згідно з Законом України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу

Таблиця 1 - Визначення поняття “технологія”

технологій” трансфер технології - передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки щодо технології та/або її складових [3].

Водночас, розподіл зазначених прав між розробником технології або ОПІВ (найчастіше - це вищий навчальний заклад) та підприємством регулюються умовами цивільно-правових договорів на виконання науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт на замовлення підприємств, або ліцензійними договорами. Але таких договорів укладається не так багато через такі перепони, як неузгодженість в оподаткуванні, відсутність принципових підходів держави до закріплення прав на результати наукових і науково- технічних робіт, що фінансуються за рахунок державного бюджету, недосконалість механізму залучення такої власності в господарський обіг. Як показує досвід, правильно сформована і організована політика в області ІВ є важливим чинником активізації інноваційної діяльності, вдосконалення процесів комерціалізації результатів наукової роботи й трансферу технологій.

Трансфер технологій - це переміщення на комерційних засадах або безповоротній основі конструкторських рішень, систематизованих знань, виробничого досвіду, об'єктів права інтелектуальної власності та ін. для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в “чистому” вигляді та технології матеріалізованої.

Досить часто в різних джерелах можна знайти ототожнення понять трансферу технологій та комерціалізація технологій. Таке уявлення невірне, адже їх змістовне наповнення неоднакове. Відмінні якості між даними поняттями наведено у таблиці 2.

Отже, трансфер технологій є більш широким поняттям, ніж комерціалізація. Зазвичай, трансфер технологій включає комерціалізацію як один з етапів процесу передачі технології.

Деякі автори використовують замість терміну “комерціалізація” - “комерційний трансфер”. А також розглядають поняття “некомерційного трансферу” (рисунок 1) [7].

Саме зазначені вище особливості дозволяють визначати інноваційну технологію як комплексний об'єкт інтелектуальної власності. Для успішної

Таблиця 2 - Порівняння понять комерціалізації й трансферу технологій

комерціалізації та трансферу технології повинні відповідати наступним критеріям:

світова новизна або унікальність технології;

завершеність розробки технології;

невеликий обсяг початкових інвестицій, необхідних для просування технології на ринок;

наявність налагодженого власного виробництва або можливість його організації без додаткових інвестицій;

пророблення шляхів розв'язання проблем контролю якості та сертифікації продукції;

наявність досвіду роботи на міжнародному ринку;

краща пропозиція матеріалів, хімічних речовин і програмного забезпечення;

пропозиція технології для промислового ринку;

створення технології, що дозволяє одержати істотні цінові переваги [8].

Трансфер технологій слід уявляти як організовану систему, в якій щойно створена технологія передається від закладів, що її розробляють (ВНЗ, наукові та науково-дослідні лабораторії), суб'єктам підприємницької діяльності. Для ефективного трансферу технологій (або передачі ОПІВ) необхідно налагодити процес управління інтелектуальною власністю й трансфером технологій - діяльність, що спрямована на отримання кінцевого результату, прибутку або іншої користі через створення та використання ОПІВ, нових технологій в усіх галузях економіки. Сьогодні захист і ліцензування прав інтелектуальної власності є одним з загальновизнаних в усьому світі можливим механізмом для трансферу технологій. Організаційними структурами управління в зазначеній сфері діяльності досить часто є офіси трансферу технологій.

Висновки

Отже, проаналізувавши поняття комерціалізації та трансферу технологій, можна дійти висновку, що на законодавчому рівні поняття комерціалізації відсутнє, в той час, як поняттю трансферу технологій приділено особливу увагу. Таким чином поняття трансферу технологій значно ширше та включає комерціалізацію лише як один з його етапів. Проте, на нашу думку, необхідно, щоб таке важливе поняття як комерціалізація технологій було відображено в законах України.

Сподіваємося, що розвиток процесів комерціалізації й трансферу технологій у нашій країні відбуватиметься на основі ринкового підходу у сфері передачі передових наукових розробок у виробництво, і дозволить покращити наші позиції із зазначеного питання на міжнародному рівні. Адже, на відміну від практики інших держав, в Україні трансфер технологій й досі не отримав необхідного розвитку і належної уваги на усіх рівнях: державному, наукових установ і підприємств. Над цими проблемами потрібно ще наполегливіше працювати разом.

Література

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підр. -- К.: Знання, 2006. -- 431 с.

2. Корогод Н.П., Новородовська Т.С. Співробітництво університетів й підприємств у процесі інноваційного розвитку -- європейський досвід. /Професійна освіта: проблеми і перспективи. ІПТО НАПН України, 2014. -- Випуск 6. -- С. 92 -- 99.

3. Закон України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій ” від 14.09.2006 р. 143-V

4. Падучак Б. Технологія як об'єкт цивільно- правових відносин//Теорія і практика інтелектуальної власності. -- № 5. -- 2009. -- http://www.ndiiv.org. ua

5. Лазебник О. Міжнародна економіка: Курс лекцій. -- http://polkaknig.narod.ru

6. Вікіпедія.https://uk.wikipedia.org/wiki/

7. Гареев Т.Ф. Трансфер технологий и диффузия инноваций как элементы инновационного процесса. -- Академия управления “ТИСБИ”. -- http:/ /www.innovbusiness.ru

8. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. П.М. Цибульова: монографія. -- К.: “К.І.С.”, 2005. -- 448 с.

References

1. Bazylevych V.D. (2006). Intelektualna vlasnist [Intellectual Property]. Kyiv: Znannia Publ; 431 p. [in Ukrainian].

2. Korohod N.P., Novorodovska T.S. (2014). Spivrobitnytstvo universytetiv i pidpryiemstv u protsesi innovatsiinoho rozvytku - yevropeiskyi dosvid [Partnership between universities and enterprises for innovative development -- european experience]. Pmfesiina osvita: problemy i perspektyvy. IPTO NAPN Ukrainy, vol. 6, pp. 92 -- 99. [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy “Pro derzhavne rehuliuvannia diialnosti u sferi transferu tekhnolohii” [The Law of Ukraine “State regulation of technology transfer”] (2006), 143-V. [in Ukrainian].

4. Paduchak B. (2009). Tekhnolohiia yak ob 'iekt tsyvilno-pravovykh vidnosyn [Technology as an object of civil relations]. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti, vol. 5. http://www.ndiiv.org.ua [in Ukrainian].

5. Lazebnyk O. Mizhnarodna ekonomika: Kurs lektsii [International Economics: Lectures]. http://polkaknig.narod.ru [in Ukrainian].

6. Wikipedia.https://uk.wikipedia.org/wiki/

7. Hareev T.F. Transfer tekhnolohyi i diffuzyia innovatsyi kak elementy innovatsyonnoho protsessa [Technology transfer and diffusion of innovations as elements of the innovation process]. Akademyia upravlenyia “TYSBY”, http:/ /www.innovbusiness.ru [in Russian].

8. Tsybulov P.M., Chebotarov V.P., Zinov V.H., Suini Iu. (2005). Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu [Intellectual Property Management]. Kyiv: K.I.S. 448 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru