Принципи стратегічного управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська національна академія харчових технологій Україна

Принципи стратегічного управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону

Вікторія Самофатова

Анотація

сталість агропродовольчий стратегія розвиток

Принципи стратегічного управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону

Вікторія Самофатова

У статті представлено передумови й основні принципи стратегічного управління сталим розвитком регіональної агропродовольчої сфери. Відзначено, що управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону - це забезпечення сталості всіх її підсистем і складових частин - економічної, екологічної та соціальної. Охарактеризовано ознаки сталості регіональної агропродовольчої сфери. Науково обґрунтовано три комплексних напрями стратегії сталого розвитку агропродовольчої сфери регіону.

Ключові слова: стратегія, сталий розвиток, агропродовольча сфера, регіон, управління.

Аннотация

Принципы стратегического управления устойчивым развитием агропродовольственной сферы региона

Виктория Самофатова

В статье представлены предпосылки и основные принципы стратегического управления устойчивым развитием региональной агропродовольственной сферы. Отмечено, что управление устойчивым развитием агропродовольственной сферы региона - это обеспечение устойчивости всех её подсистем и составляющих - экономической, экологической и социальной. Охарактеризованы признаки устойчивости региональной агропродовольственной сферы. Научно обоснованы три комплексные направления стратегии устойчивого развития агропродовольственной сферы региона.

Ключевые слова: стратегия, устойчивое развитие, агропродовольственная сфера, регион, управление.

Annotation

Principles of strategic management of sustainable development of agrifood sphere of the region

Victoria Samofatova, Odessa National Academy of Food Technologies

The article presented the prerequisites and main principles of strategic management of sustainable development of agri-food sphere of the region. It is noted, that the agri-food sphere has a special nature, different from other economic sectors, because driving requires production activities in harmony with nature. It is shown, that sustainability management of agri-food areas of the region - is to ensure the sustainability of all its subsystems and components - economic, environmental and social. The characterized by the signs of sustainability of the regional agri-food sphere. Scientifically, three comprehensive strategy of sustainable development of agricultural sphere of the region are presented. The proposed strategy of sustainable development of agri-food areas of the region will be able to regulate the processes of transition to sustainable development and ensure its competitiveness.

Key words: strategy, sustainable development, agri-food sphere, region, management.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку людства визначається значними якісними трансформаціями усіх сфер життя, ключовою тенденцією якого стало ускладнення економічних систем, а також їхня просторова та секторальна диференціація, натомість наслідком - зростання непередбачуваності господарської діяльності, посилення асиметрії, що супроводжується виникненням диспропорцій регіонального, національного та глобального рівнів. Нині в Україні вже не викликає сумнівів необхідність та актуальність планувальної діяльності на регіональному рівні. Важливим стратегічним пріоритетом агропродовольчої сфери регіону є забезпечення стабільного й ефективного, тобто сталого функціонування, орієнтація на задоволення внутрішніх та експортних потреб у продукції сільського господарства та продуктів її переробки, вдосконалення регіональної структури агропродовольчої сфери на основі інтенсифікації виробництва, кооперації та ефективної підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням сталого розвитку агропродовольчої сфери як на глобальному, так і на національному чи регіональному рівнях присвятили свої наукові роботи такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: М. А. Хвесик [1], О. В. Шубравська [2], В. В. Юрчишин, З. В. Герасимчук [3], Л. С. Васильченко, О. І. Павлов [4], О. Л. Попова, B. Carvallo [10], T. Marsden [11] та багато інших дослідників. Особливості стратегічного управління на засадах синергетики розглянуто в роботах Л. С. Васильченко, Л. О. Осипенко [5] і відповідних державних програмних документах. Водночас поряд з вагомими напрацюваннями в цій сфері, потребують дальшого дослідження питання сталості розвитку агропродовольчої сфери регіону як системної комплексної характеристики.

Мета статті полягає в концептуальній характеристиці й узагальненні принципів стратегічного управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження. Стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом і моніторингом у процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті [6]. Поняття «агропродовольча сфера» (АПС) корелює з біологічним терміном «біосфера» і є її важливою складовою частиною, пов'язаною із життєзабезпеченням суспільства. Відмічена сфера має особливу природу, відмінну від інших секторів економіки, адже потребує ведення виробничої діяльності в гармонії з природою. На думку О. І. Павлова, агропродовольча сфера - це сполучений сільсько-міський простір, у межах якого за допомогою людської праці з використанням природних, матеріальних, інформаційних і фінансових ресурсів, сучасної техніки й інформаційних технологій відбувається пристосування природного комплексу до суспільних потреб, його певне перетворення. Такий збалансований, узгоджений і гармонійний розвиток можливий лише на засадах комплексного підходу й спорідненості її виробничої, соціальної та природної складових частин [4, с. 98]. Управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону - це забезпечення сталості всіх її підсистем і складових частин - економічної, екологічної та соціальної. Причому складники сталого розвитку повинні бути взаємопов'язані та взаємозумовлені. Ураховуючи тісний зв'язок агропромислового виробництва та рівня розвитку сільських територій,

О. В. Шубравська зазначає, що під сталим розвитком агропродовольчої сфери слід розуміти:

- дотримання у процесі функціонування узгодженості, зокрема між обсягами виробництва тваринницької та рослинницької продукції, між ними та переробними потужностями, усіма ними разом і масштабами наявних і потенційних потреб місцевого, регіонального, вітчизняного і світового ринків;

- досягнення порівнянності доходів і розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості із середніми показниками в країні;

- забезпечення належної ефективності використання ресурсів довкілля і достатнього рівня їхнього відновлення та науково обґрунтованих пропорцій при застосуванні в агропродовольчій діяльності мінеральних добрив, засобів захисту рослин, генетично модифікованих організмів [2].

Сталий розвиток - процес надзвичайно складний за своєю природою. Узгодження дій у таких пов'язаних й одночасно різних складових частинах агропродовольчої сфери регіону як суспільство, економіка та екологія - справа достатньо нелегка. На необхідність запровадження системного підходу при об'єднанні інтересів виробництва із збереженням еколого-ресурсної бази, вказують М. А. Хвесик і В. А. Голян [1, с. 78]. На їхню думку, екологічні проблеми переплітаються із соціально-економічними, що потребує комплексного характеру дослідження.

У довгостроковому періоді створення сприятливого інституціонального середовища для сталого розвитку агропродовольчої сфери неможливе без формування базових умов для розвитку підприємництва, захисту прав власності, підтримки конкуренції, вдосконалення інноваційної інфраструктури. Стратегія сталого розвитку агропродовольчої сфери регіону повинна визначати передусім три взаємопов'язаних і взаємодоповнювальні компоненти - конкурентоспроможної агропродовольчої економіки, якості навколишнього природного середовища і природно-ресурсного потенціалу АПС. Сталість розвитку агропродовольчої сфери регіону можна визначити як процес постійного перетворення якісних і кількісних характеристик регіональної соціо- еколого-економічної системи, спрямований на досягнення економічної рівноваги між суспільством, економікою та довкіллям, що забезпечує при цьому добробут нинішніх і майбутніх поколінь. Зміст основних ознак сталості представлено в табл. 1.

Специфіка управління агропродовольчою сферою регіону як складною динамічною системою повинна базуватися на таких засадах:

- соціоантропологічних, у центрі яких «людина як міра усіх речей»;

- синергетичних засадах, в основі яких нелінійне мислення як основа функціонування управління як складного соціального явища, здатного до самоорганізації в умовах непередбачуваності системи;

- наявності альтернативних шляхів розвитку системи;

- управління як відкритої системи, здатної до саморозвитку та самоорганізації;

- необхідності оцінки конструктивної природи нестійкості й випадковості;

- відмови від лінійного, шаблонного мислення й орієнтації на готовність суб'єкта до створення та сприйняття нововведень і інновацій [5, с. 192].

Специфіка стратегічного планування як процесу зумовлена тим, що одним з його головних завдань є зниження невизначеності майбутнього. Серед методологічних аспектів найважливіше місце мають принципи, тобто вихідні положення, основні правила регіонального стратегічного планування сталого розвитку агропродовольчої сфери. Класичні вимоги до розробки системи стратегічного планування містять у собі три ключові стадії: розробка стратегії, впровадження стратегії, моніторинг стратегії. На першій стадії здійснюють формування місії сталого розвитку регіону, обґрунтування пріоритетів та орієнтирів на підставі аналізу стратегічних позицій, діагностики зовнішніх і внутрішніх факторів, які можуть забезпечити досягнення та збереження результатів сталого розвитку. На стадії впровадження стратегії сталого розвитку відбувається формування цілей (соціальних, економічних, екологічних) відповідно до наявних ресурсів, можливостей та обмежень. На цій же стадії розробляють програми та бюджети за кожною із цілей. Таким чином, можливо досягнення цілей сталого розвитку агропродовольчої сфери регіону. Третя стадія - моніторинг реалізації стратегії сталого розвитку агропродовольчої сфери регіону, яка полягає в оцінці досягнутих результатів кожної з програм та їх порівнянні із запланованими показниками сталого розвитку відповідно до поставлених цілей; виявленні неправильно визначених факторів успіху та факторів ризику; діагностиці недостатньо реалізованих напрямів використання наявного потенціалу регіону та держави. Оскільки програми розподілені в часі, контроль за їх здійсненням повинен виконуватися строго у відповідності до стратегічного плану сталого розвитку з метою можливості своєчасного корегування пріоритетів, цілей і завдань [7].

Таблиця 1. Характеристика ознак сталості регіональної агропродовольчої сфери