Передумови формування та розвитку креативної економіки регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови формування та розвитку креативної економіки регіонів

С.А. Давимука, Л.І. Федулова

В умовах перманентної кризи, що охоплює усі складові соціально-економічної системи України, обмеженості матеріальних і фінансових ресурсів, здатність країни до забезпечення її регіонів необхідною інформацією, знаннями, створення мереж обміну знаннями й технологіями, їх поширення й ефективного використання стають основними факторами стимулювання регіонального розвитку й вимагають формування відповідного середовища. В умовах упровадження політики децентралізації пошук шляхів усунення більшості регіональних проблем має бути спрямований на визначення внутрішніх механізмів їх вирішення в самому регіоні, найбільш ефективним і реалістичним з яких є інноваційно-креативний.

Регіональний і місцевий (субнаціональний) рівень інноваційного розвитку привертає в останні десятиліття найбільшу увагу зарубіжних та українських учених, тому що саме на ньому можливим вбачається обґрунтований вибір пріоритетів інноваційного розвитку при практичній взаємодії різних зацікавлених і поінформованих сторін, що відіграють важливу роль у процесах розробки, збереження, передачі й комерціалізації знань. Так, класики теорії регіонів Б.-А. Лундвал і Б. Йонсон [1], Б. Асхайм й А. Ізаксен [2] стверджували, що винахід інновацій і генерування нових знань є єдиним варіантом підвищення конкурентоспроможності країни та її регіонів. Характеристики середовища економічного простору (головним чином, параметри креативності територій, можливості її оцінки) розглядаються в працях Дж. Хокінса [3], Ч. Лендрі [4], Р. Флоріди [5] й ін. Зроблені спроби здійснення оцінки рівня креативності середовища регіонів у роботах А. В. Суворової [6].

В Україні теоретико-практичним питанням розвитку креативної економіки присвячені праці О. М. Чуль [7], І. М. Вахович [8]. Проте вивчення регіональної креативності через невеликий термін дослідження цього питання не можна вважати завершеним. Зокрема, справедливо наголошується, що вплив окремих факторів на формування в регіоні креативного середовища та сприятливих умов для розвитку креативної економіки може певною мірою ускладнити розробку відповідної регіональної політики [9]. Отже, виникає необхідність дослідження взаємозв'язку інноваційного розвитку з формуванням креативного середовища у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів, оновлення їх стратегічних орієнтирів.

Метою статті є визначення передумов формування та розвитку креативної економіки регіонів і розробка пропозицій щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми й посилення ролі креативного середовища. креативний економіка регіон інноваційний

Досвід передових країн показує, що в останні десятиліття суттєво змінюються парадигми регіонального управління й регіональної політики, актуальними стають новітні теорії регіоналізму. «Глобалізація перетворює регіони в економічних агентів, суб'єктів світової економіки. Вони стають складовою світового господарства, у них усе більшою мірою починає домінувати нова стратегія розвитку, започаткована на глобально орієнтованій регіональній політиці, на конкуренції, започаткованій на формуванні, нагромадженні й використанні людського капіталу регіонів» [10]. Сьогодні терміни «стартапи», «екосистеми», «креативні хаби», «культурні індустрії», «креативні міста» - все більше входять до об'єктів функціональної дії економістів і менеджерів, що дозволяє говорити про активізацію інноваційних процесів і стрімкий рух у напрямі креативної економіки. В основі зазначеного формату економіки (вважаємо, що це сучасний етап еволюції економічної системи у напрямі «інноваційна економіка - економіка знань - креативна економіка») - здатність суб'єктів господарювання вирішувати проблеми (як наявні, так і потенційні) за допомогою нестандартних, оригінальних методів, що дозволяє досягти високого ступеня конкурентоспроможності, одержати додаткові ефекти (як економічні, так і соціальні).

Креативна економіка, до прикладів якої належать аудіовізуальні матеріали, дизайн, нові засоби масової інформації, сценічне мистецтво, видавнича справа й образотворче мистецтво, нові інтернет-технології, особливо цифрові медіа і соціальні мережі, що передбачають розвиток нових засобів створення, поширення і обміну ідеями, є не тільки одним з найбільш швидко зростаючих секторів світової економіки, але також має досить високий модернізаційний потенціал з позицій створення джерел доходу, робочих місць і експортних надходжень, особливо на регіональному рівні.

Результати становлення та розвитку креативної економіки постійно аналізуються світовими міжнародними організаціями. Так, у доповіді ООН за 2010 р. «Креативна економіка», де були представлені кризові показники за 2008-2009 рр. зазначається, що обсяг торгівлі у сфері креативної економіки зріс на 12% під час кризи, у той час як обсяг світової торгівлі в інших сферах скоротився [11]. А у період між 2002 і 2011 рр. експорт креативної продукції в країнах, що розвиваються, наблизився до 12,1% щорічного приросту. Креативна економіка як генератор робочих місць виконує важливу функцію в досягненні загального добробуту суспільства, стимулює самоповагу в окремих індивідів і сприяє поліпшенню якості життя в цілому. У доповіді Creative Economy Report 2013 Special Edition [12] експерти ООН наводять багато прикладів, які демонструють важливість культури для розвитку суспільства. У документі також описується, як розширення прав і можливостей художників і творчих підприємців може підвищити ефективність культурної сфери загалом. Окрім того, зазначається, що світовий товарообіг креативної продукції і послуг досяг у 2011 р. рекордної суми в 624 млрд дол. і більш ніж подвоївся в період з 2002 по 2011 р.

Сьогодні Україна виробляє продукцію переважно на основі зарубіжних технологій, а відтак її не можна зарахувати до «лабораторії» зі створення творчих продуктів. У той же час Рагнар Сиіл - координатор Єврокомісії з питань взаємодії креативних індустрій ЄС, бізнес-консультант на першому Міжнародному форумі «Креативна економіка - український start-up» - зазначає: «Зараз варто зрозуміти, що на сьогоднішній день Україна насичена фантастичними ідеями й людьми.

Єдина проблема - у тому, що відсутність екосистеми не дозволяє реалізувати цей потенціал. Людям дуже складно щось зробити зі своїми креативними навичками й талантами» [13].

У міжнародних оглядах основних аспектів людського розвитку, що відображають важливість інвестицій у наукові дослідження та розробки для прогресу людського розвитку і для формування потенціалу країни, необхідного для ефективного освоєння і використання технологій, Україна має високий показник питомої ваги випускників вищих навчальних закладів з природничо-наукових та інженерних спеціальностей; значну кількість абонентів стаціонарного і мобільного телефонного зв'язку на 100 осіб. населення; займає досить пристойне місце навіть серед країн групи з дуже високим рівнем людського розвитку за чисельністю науковців на 1 млн осіб населення. У цьому контексті заслуговують на увагу дослідження Міжнародної бізнес-школи INSEAD, Корнельського університету (Cornell University) і Всесвітньої організації інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization, WIPO), які періодично представляють аналітичні доповіді «Глобальний індекс інновацій» (Global Innovation Index, ГІІ). Так, доповідь ГІІ 2014 р. називалась «Людський фактор в інноваційному процесі» і була присвячена ролі творчих особистостей і груп в інноваційному процесі. Тема доповіді ГІІ 2015 р. - «Ефективна інноваційна політика в цілях розвитку», у ній показано нові способи, за допомогою яких розробники політики в країнах з ринком, що формується, можуть прискорити інновації і стимулювати економічне зростання, використовуючи переваги, що існують на місцях, і сприяючи формуванню міцних національних умов для інновацій. Так, за даними зазначених рейтингів можна визначити сильні і слабкі сторони України в ГІІ за групою показників «креативність» (табл. 1).

Таблиця 1

Сильні і слабкі сторони України в ГІІ за групою показників «креативність»

Як бачимо, інтелектуальний потенціал України досить високий, проте його вплив на ринкову вартість компаній через відсутність реальної інноваційної політики вкрай низький. Ситуація у сфері креативних індустрій складна й неоднозначна. Керівництво країни поки не вважає креативність пріоритетним завданням, оскільки поняття «креативності» безпосередньо не пов'язане з культурою. Коли говорять про інновації або модернізацію, то насамперед мають на увазі технологічну модернізацію й інновації у сфері IT. При цьому, наприклад, коли експерти обговорюють питання щодо поліпшення інвестиційного клімату в країні, вони зовсім не приділяють увагу інноваційним проектам у сфері культурних індустрій, які могли б стати основним фактором розвитку окремих регіонів, що мають серйозний заділ креативності та досвід його реалізації. Їх розвиток дозволив би країні не лише підвищити рівень регіонального валового продукту, але й змінити структуру зовнішньоторговельного балансу й стати менш залежною від коливань цін на сировину й енергоносії.

Водночас сектор творчої економіки в Україні поступово розвивається. Загалом можна констатувати, що в країні є вже достатня кількість ініціатив, що реалізуються у формі творчих кластерів, спеціальних арт-проектів у сфері актуальних видів мистецтв і художньої культури, створюються нові інституції, такі як агентства креативних індустрій, інноваційні пули, креативні платформи тощо. Поступово вирішуються питання щодо охорони інтелектуальної діяльності в цій сфері. Так, відповідно до частини 5 ст. 47 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій. Оновлено базу даних в IPI System (інформація про правовласників), що надає можливість іноземним організаціям колективного управління ідентифікувати авторів Агентства та сприяє збільшенню надходжень авторської винагороди.

Отже, інтелектуальний потенціал для реалізації стратегії сталого розвитку на інноваційній основі й відповідної державної економічної політики в Україні достатній, потрібно лише правильно розставити пріоритети й упровадити механізми його реалізації та стимулювання. Особлива увага має бути приділена інноваційній діяльності, для якої важливе значення має креативність - здатність генерувати принципово нові ідеї й способи ефективного вирішення проблем, що є необхідною умовою створення інновацій.

Проте на рівні регіонів маємо поки що тенденцію до зниження інноваційності, і хоча загальні показники ВРП і ВРП на одну особу протягом 2010-2013 рр. мали дещо позитивну динаміку, та спільною тенденцією усіх регіонів України слід вважати зниження рівня наукомісткості валового регіонального продукту на фоні зменшення його диференціації (табл. 2).

Навіть у регіонах-лідерах - м. Києві та Харківській області - рівень наукомісткості знизився з 1,8% до 1,5% (у 2007 р. цей показник складав 2,7%), і з 2,5% до 2,3% (у 2007 р. цей показник складав 3,2%) відповідно. Ці дані свідчать про подальше погіршення якості відтворення виробничо-технологічного потенціалу в регіональних економіках країни через відсутність позитивної дії державної технологічної політики. Зазначене суттєво впливає на показники щодо частки реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції за регіонами (табл. 3).

Здійснені нами дослідження дозволили визначити такі обмеження, що стримують формування сучасних регіональних інноваційних систем в Україні: компетенції, необхідні для розбудови креативного середовища економіки знань, обмежені й скорочуються; існує обмежений пул студентів наукових та інженерних спеціальностей, знання й навички яких відповідають потребам економіки регіонів; висока концентрація (до 30%) науково-технологічного потенціалу в м. Києві; скорочення винахідницької активності в регіонах через відсутність державної політики у сфері управління інтелектуальною власністю; низький рівень прямих іноземних інвестицій обмежує перспективи поширення технологій; регіони демонструють наявність підприємницького потенціалу, але його результативне використання вимагає подальшого вдосконалювання бізнес-середовища, оскільки існування системних бар'єрів суттєво обмежує рівень інноваційного підприємництва; хоча переробна промисловість відіграє важливу роль в економічній системі більшості регіонів, у ній домінують традиційні сектори з обмеженими можливостями для швидких оригінальних інновацій (близько половини доданої вартості в промисловості виникає в добувному секторі, де інновації можливі, але не є основним конкурентним активом); нестача фінансування й високий рівень конкуренції, що характерно для керівників підприємств, які не завжди приділяють увагу розробці інноваційної стратегії розвитку й, відповідно, інноваційному інвестуванню тощо; зруйнована система середньої фахової освіти створює в регіонах гострий дефіцит кадрів кваліфікованих робітників; у більшості регіонів не сформовані внутрішні ринки, і немає ефективних структур, які б сприяли прискоренню цього процесу. Крім того, інноваційному розвитку регіонів перешкоджає нестача за кількістю і якістю об'єктів інноваційної, а особливо технологічної інфраструктури, навіть технопарків і технологічних кластерів.

Таблиця 2

Показники ВРП і його наукомісткість у розрізі регіонів України

Проведений порівняльний аналіз закордонного й вітчизняного досвіду здійснення регіональної політики показує, що комплекс просторових перетворень, що застосовується у європейських країнах, орієнтованих на активізацію інноваційних процесів, більш збалансований. Заходи, реалізовані у вітчизняній практиці, головним чином спрямовані на формування крапок росту, поляризацію економіки, що найчастіше погіршує ситуацію з просторовою неоднорідністю, перешкоджає становленню інноваційної екосистеми. Так, у ЄС протягом останніх двох-трьох десятиліть проводиться політика, спрямована на створення конкурентних переваг національних і регіональних економічних систем. Основна мета полягає в тому, щоб стимулювати процеси обміну знаннями між підприємствами, «центрами знань» (дослідницькими інститутами й університетами), державними органами управління й споживачами інноваційної продукції, і при цьому протистояти можливим негативним наслідкам соціальної й регіональної поляризації. Введення в останні роки в ЄС нового покоління інноваційних субнаціональних або місцевих (place-based) «стратегій розумної спеціалізації» - Smart Specialization Strategies (S3) обґрунтовано тим, що, концентруючи ресурси знань і з'єднуючи їх з обмеженим спектром пріоритетної економічної діяльності, країни й регіони можуть стати (і залишатися) конкурентоспроможними в глобальній економіці. Такий тип спеціалізації дозволяє регіонам використовувати переваги масштабів, розмірів і дифузії створення й використання знань, що є важливим двигуном продуктивності.

Таблиця 3

Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2012-2014 рр. за регіонами

Таким чином, потрібно створити креативне середовище, яке б характеризувалося наявністю умов, що стимулюють економічні суб'єкти шукати нові, нестандартні, більш ефективні шляхи вирішення проблем, реалізовувати заходи, що сприяють досягненню поставлених цілей за рахунок швидкої й успішної адаптації до реальності, що змінюється. Креативність є важливою характеристикою середовища, сприятливою для здійснення інноваційної діяльності: саме застосування нестандартних підходів до усунення виникаючих складностей приводить до появи інноваційних результатів (якісно нових технологій і продуктів тощо). У той же час креативне середовище має значення для економічної діяльності будь- якого виду, оскільки в сучасних умовах динамічної трансформації параметрів діяльності соціально-економічних систем здатність вчасно й результативно вирішувати виникаючі завдання є найважливішою умовою розвитку [6]. Отже, креативна діяльність набуває характерних рис процесу, що саморозвивається: ініціюючи економічний розвиток, вона сама значно обумовлюється масштабами його результатів. Тобто мова йде про формування інноваційних екосистем. З економічної точки зору інноваційна екосистема регіону являє собою набір певних регіональних умов, що забезпечують успішне створення й розвиток підприємств, наявність дослідників і компаній, що займаються розробкою передових технологій у галузі конкретних знань. Генерація й залучення креативних ідей є першою обов'язковою умовою успішного функціонування екосистеми: існування співтовариств, що створюють ідеї й мають можливість збиратися разом на відповідній організаційній платформі і обговорювати їх. Окрім того, необхідна наявність економічних агентів з підприємницькими, менеджерськими здібностями організовувати інноваційні бізнес-процеси; можливість фінансового забезпечення інноваційної діяльності, насамперед, за рахунок доступу до венчурного капіталу, фінансових ресурсів бізнес-ангелів і значної кількості інших інвесторів.

Для активізації роботи в цьому напрямі найсприятливіші умови, на наш погляд, можуть виникнути при реалізації організаційного ресурсу регіональної влади, що дозволить створити на рівні регіонів адекватну світовим тенденціям і національним науковим, технологічним і освітнім традиціям регіональну інноваційну екосистему. У зв'язку з цим пропонується комплекс пропозицій щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми з врахуванням можливостей реалізації організаційного ресурсу органів регіональної влади (табл. 4).

Таким чином, регіональна економічна політика повинна мати системний характер, і завдання підвищення конкурентоспроможності, модернізації економіки й розвитку людського потенціалу необхідно вирішувати комплексно, з врахуванням економіко-технологічного, соціокультурного й політичного контексту. Ці сфери політики мають бути горизонтально скоординовані й взаємозалежні, щоб сприяти креативності й зростанню, не підриваючи при цьому цілей соціального вирівнювання («соціальної кохезії»). Це викликає й необхідність горизонтальної координації секторальних областей політики, які традиційно вважалися дещо незалежними одна від одної. Політика в галузі конкуренції має розглядатися як ефективний інструмент прискорення, але вона має брати до уваги потенціал інноваційної діяльності й розвитку людських ресурсів.

Основними передумовами формування креативної економіки в регіоні має бути: наявність необхідної кількості інноваційно-креативних підприємств, що спеціалізуються на роботі в конкретній галузі; наявність дослідницького центру, що забезпечує фундаментальну наукову базу інноваційних ідей і проектів; наявність сучасної моделі університету, що забезпечує підготовку (перепідготовку) висококласних фахівців, у тому числі й креативних індустрій; наявність розуміння проблеми, волі й бажання керівництва регіону об'єднати зусилля учасників креативного середовища для досягнення стратегічної мети; наявність у регіоні й за його межами (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках) суттєвих, економічно доцільних потреб і попиту на креативну продукцію. У подальших дослідженнях слід розглядати регіон не як простір для розміщення галузевого виробництва, а як інноваційну екосистему, спроможну охопити різні рівні структури господарюючої системи (на відміну від попередніх типів інноваційних систем, що мають конкретні межі) та забезпечити їх інтегрований взаємозв'язок на основі реалізації інтерактивної моделі інноваційного процесу, що започатковується на принципах мережевого механізму та мережевої організації науково-технологічної та інноваційної діяльності.

Таблиця 4

Пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми

Список використаних джерел

1. Lundvall B.-A. The Learning Economy / B.-A. Lundvall, B. Johnson // Journal of Industry Studies. 1994. Vol. 1. Р. 23-42.

2. Asheim B. T., Isaksen A. Location, agglomeration and innovation: Towards regional innovation systems in Norway // STEP GROUP Report. №13-96. Osb, 1996. 64 p.

3. Howkins J. The Creative Economy: How People Make Money from Ideas. London: Penguin, 2001.

4. Ландри Ч. Креативный город: пер. с англ. М.: Изд. дом «Классика-ХХІ», 2011. 399 с.

5. Florida R. The Rise of the Creative Class: And How It's Transforming Work, Leisure and Everyday Life. N. Y.: Basic Books, 2002.

6. Суворова А. В. Особенности инновационного процесса в контексте креативности / А. В. Суворова // Управление экономическими системами: электрон. науч. журнал. 2012. №8. Режим доступа: http://uecs.ru/innovacii-investicii/item/.

7. Чуль О. М. Система креативних індустрій як основа формування креативної економіки в регіоні / O. М. Чуль // Економічні науки. Серія: Облік і фінанси: зб. наук. пр. / Луцький національний технічний університет. Луцьк, 2013. Вип. 10. С. 166-173.

8. Вахович І. М. Розвиток креативної економіки в умовах транскордонного співробітництва / І. М. Вахович, О. М. Чуль // Проблеми економіки. 2014. №3. С. 182-186.

9. Вахович І. М. Формування стратегічних орієнтирів креативного регіонального розвитку на основі кластерного аналізу / І. М. Вахович, О. М. Чуль // Бізнес Інформ. 2014. № 9. С. 57-65.

10. Хопкинсон Л. Поддержка инновации на уровне регионов и муниципалитетов: руководство для государственных служащих / Л. Хопкинсон. Симферополь: ЮИИС, 2013. 65 с.

11. Creative Economy Report 2010 / UNCTAD. 2010. Retrieved from http://www.unctad.org/ en/docs/ ditctab20103_en.pdf.

12. Creative Economy Report 2013 Special Edition / UNESCO. 2013. Retrieved from http://www.unesco.org/ new/en/culture/themes/creativity/creative-economy-report-2013-special-edition/.

13. Юзыч М. Украинская экономика как startup // День. Київ, 2015. 28 вересня. Retrieved from http:// www.day.kiev.ua/ru/article/ekonomika/ukrainskaya-ekonomika-kak-startup.

14. The Global Innovation Index 2014. The Human Factor in Innovation // Website of the Global Innovation Index. Retrieved from http://www.globalinnovationindex.org/content.aspx?page=gii-full-report-2014.

15. The Global Innovation Index 2015 // Website of the Global Innovation Index. Retrieved from https://www. globalinnovationindex.org/content/page/gii-full-report-2015.

16. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2013 році: [стат. зб.] / відп. за вип. О. О. Кармазіна ; Державна служба статистики України. К.: Держстат України, 2014. 314 с. Режим доступу: http:// ukrstat.org/.

17. Регіони України за 2013 рік: стат. зб. [Електронний документ] / за ред. О. Г. Осауленка. К.: Державна служба статистики України, 2014. Ч. 2. 733 с. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Анотація

Розкрито сутність взаємозв'язку інноваційного розвитку з формуванням креативної економіки регіонів. Обґрунтовано і охарактеризовано передумови формування і розвитку креативної економіки регіонів з врахуванням досвіду ЄС. Проаналізовано стан інноваційностірегіонів України за показником наукомісткості валового регіонального продукту. Визначено обмеження, які стримують формування сучасних регіональних інноваційних систем в Україні, серед яких компетенції, необхідні для розбудови креативного середовища економіки знань, скорочення винахідницької активності в регіонах через відсутність державної політики у сфері управління інтелектуальною власністю. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації регіональної економічної політики у напрямі становлення інноваційної екосистеми регіонів і посилення ролі креативного середовища. Обґрунтовано, що політика у галузі конкуренції має розглядатися як ефективний інструмент прискорення економічного розвитку регіонів, але вона має брати до уваги потенціал інноваційної діяльності і розвитку людських ресурсів. Ключові слова: інноваційність, креативна економіка, інноваційні екосистеми, регіональна політика.

Annotation

Davymuka S. A., Fedulova L. I. Preconditions of formation and development of the creative economy of regions

In implementing a policy of decentralization, the search for ways of eliminating most of the regional problems should be aimed at identifying the internal mechanisms of their solution in the region, the most effective and realistic of which is innovative and creative.

The purpose of this article is the definition ofprerequisites for formation and development of the creative economy of regions and development ofproposals on improvement of mechanisms of realization of regional economic policy in the direction of formation of the innovation ecosystem and the role of creative environment.

Methods of the research are the theory of innovation in terms of applying the principles of free innovation concept and the provisions of the latest theories of regionalism. With the help of statistical analysis carried out an assessment of innovative development of regions of Ukraine. On the basis of systematic analysis the proposals of concerning regional policy for the formation of the creative economy are developed by authors.

The essence of the relationship of innovative development with the formation of the creative economy in the regions is solved. The issues of formation and development of the creative economy of regions based on the experience of the EU are justified and described. The authors analyzed the state of innovativeness of the regions of Ukraine in terms of research intensity of gross regional product. The restrictions are identified that hinder the formation of a modern regional innovation systems in Ukraine, including competence necessary for the development of the creative environment of the knowledge economy, reduce inventive activity in the regions due to the lack of state policy in the sphere of intellectual property management. The proposals on improvement of mechanisms of realization of regional economic policy in the direction of formation of the innovation ecosystem of the region and the strengthening of the role of creative environment are developed. It is proved that the policy in the field of competition should be considered as an effective tool for accelerating economic development of the regions, but it must take into account the potential of innovation and human resource development.

Conclusions and proposals -- regional economic policy must be systemic in nature, and the challenge of competitiveness, economic modernization and human development to be addressed holistically, taking into account economic, technological, social, cultural and political context. We should consider the region not as a space for industrial production, but as innovation ecosystem, able to cover different levels of structure of an economic system (in contrast to the previous types of innovation systems, which have specific boundaries) and to ensure their integrated relationship-based implementation of an interactive model of the innovation process, which is based on the principles of network movement and network of scientific-technological and innovative activity.

Keywords: innovation, creative economy, innovation ecosystems, regional policy.

Размещено на Allbest.ru