Використання теорій інвестиційного розвитку для досягнення економічної безпеки регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Використання теорій інвестиційного розвитку для досягнення економічної безпеки регіонів

Піцик М. А.

аспірант

Національного інституту стратегічних досліджень

Анотація

економічний безпека регіон інвестиційний

Роботу виконану на основі аналізу висвітлення процесів інвестування в межах економічних теорій регіонального розвитку з позицій розгляду в цих теоріях питань забезпечення економічної безпеки. Здійснено узагальнення та порівняння економічних теорій регіонального розвитку, що мають відношення до інвестиційних процесів. Визначено необхідність комплексного застосування економічних теорій із метою посилення процесів інвестування в регіонах. Виділено ключові елементи таких теорій, що виступають рушійними факторами розвитку економічних та інвестиційних процесів на регіональному рівні. Висвітлено позитивні та негативні моменти щодо практичного застосування кожної з теорій у процесі регіонального планування. Окрему увагу акцентовано на теоріях, в яких вивчення регіонального інвестиційного розвитку відбувається на основі інноваційного чинника.

Ключові слова: економічна безпека регіону, інвестування, інвестиційна безпека регіону, регіональна економіка, інновації.

Вступ та постановка проблеми

Зростання ролі регіонів у контексті розвитку будь-якої держави з ринковою економікою демонструє все більшу важливість вивчення процесів регіонального соціально-економічного розвитку. Досить вагомими аспектами формування потужних регіональних економік є активізація інвестування, а також забезпечення високих показників регіональної економічної безпеки. Розробка концептуальних засад забезпечення сталого та ефективного розвитку економіки будь-якого регіону потребує розгляду економічних теорій регіонального розвитку, в межах яких можна виділити процеси, що опосередковано чи безпосередньо вливають на рівень інвестиційної безпеки регіону. Оскільки кожна з теорій має свої фундаментальні та індивідуальні особливості активізації інвестиційних процесів та посилення рівня економічної безпеки регіону, то доречним є розгляд теорій, найбільш актуальних сучасним реаліям, а також визначення доцільності застосування ключових положень у розглянутих теоріях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання інвестицій у теоріях регіонального економічного розвитку висвітлюється багатьма науковцями. Зокрема, це такі класики та сучасники, як: Т Хагерстранд, Р Вернон, С. Хірш, Ф. Перру, Ж. Бурвілль, Г Шотьє, Дж. Фрідман, К. Хефнер, А. Маршалл, М. Портер, К. Фрімен, Р. Нельсон та ін. Багато українських та зарубіжних дослідників у своїх працях спираються на результати роботи цих науковців. Сюди можна віднести таких учених, як: А.А. Алім- баєв, Л.О. Петкова, Н.Д. Кондратьєв, Н.І. Пшиканокова, В.П. Третяк, A.M. Поручник, М.П. Войнаренко, Г.А. Семенов, О.А. Похильченко, Н.О. Татаренко та ін. [3; 5; 6].

Питання інвестицій розглядаються вищезгаданими науковцями переважно з позиції активізації процесів інвестування в комплексі з дослідженням посилення загального економічного розвитку регіону чи певної території. На нашу думку, актуальним буде розгляд таких еко номічних та інвестиційних процесів крізь призму забезпечення економічної безпеки на регіональному та місцевому рівнях, оскільки саме забезпечення високих показників економічної безпеки зумовлює формування збалансованого та сталого розвитку будь-якого регіону чи території.

Метою даної роботи є дослідження питань інвестиційних процесів у межах економічних теорій регіонального розвитку з позиції забезпечення економічної безпеки на регіональному та місцевому рівнях.

Результати дослідження. Формування теорій регіональної економіки відбувалось досить тривалий час. На ранніх етапах головним при їх розробці було виділення просторової компоненти як ключового фактора регіональних економічних теорій, за якими основне питання полягало в раціональності розміщення продуктивних сил. Саме група концепцій «факторів розвитку та розміщення» виходить із такого положення щодо доцільності та важливості територіального поділу праці. Розробками таких теорій та окремих питань у межах цих теорій займалися Д. Рікардо, А. Сміт, В. Лаунхард, Е. Хекшер, Б. Олін та ін.

Досить вагомий внесок у розвиток регіональної економіки був здійснений прихильниками «штандортних» теорій. Їх зміст будується на основі положень щодо сприятливості розміщення певного окремо взятого виробництва за рахунок попереднього зібрання й узагальнення інформації та одержання точної відповіді про потенційне місце будівництва такого виробництва. Головними представниками цієї течії є Й. Тюнен, А. Вебер, А.Е. Шеффле, А. Льош та ін.

Наступна група теорій була сформована на основі інноваційного фактора, де за основу бралася роль науково-технічного прогресу в розміщенні господарства. Інвестиційні процеси в таких теоріях виступали як практичний результат упровадження інновацій у виробництво.

Однією з інноваційних теорій регіональної економіки є теорія дифузії інновацій Т. Хагерстранда. Вчений дотримується думки, що поширення економічних інновацій відбувається в трьох напрямах - від провідних економічних районів до районів периферії, із центрів вищого рівня - у центри нижчого рівня, з великих міст, що виконують функції економічних центрів - у прилеглі райони [1, с. 78-89]. Звідси можна припустити, що такі напрями будуть актуальними для інвестиційних процесів, оскільки інновації в сучасних умовах виконують функцію акумулювання інвестицій, а отже, активність інвестиційних процесів буде прямо пропорційна швидкості інновацій, що впроваджуються на тій чи іншій території. Деякі ідеї даної теорії збігаються з ключовими положеннями теорії великих циклів російського економіста Н.Д. Кондратьєва.

Досить цікавою теорію в контексті інновацій є теорія продуктивно-виробничих циклів. Її розвитком займалися Р. Вернон та С. Хірш. Ключовим положенням у даній теорії є реалізація принципу щодо здійснення найменших затрат у процесі виробництва, зокрема інвестиційних. Цей принцип реалізується за рахунок виділення певних стадій у процесі виробництва відповідного продукту протягом усього періоду його існування, де відбувається постійна територіальна міграція виробництва такого продукту [2].

Позитивною стороною такої міграції є те, що впродовж випуску певної продукції відбувається постійне залучення продуктивних сил та посилення активізації інвестиційної діяльності в межах певного регіону чи групи регіонів. Окрім того, такі переміщення виробництв формують сприятливі умови для посилення інноваційної конкурентоспроможності на місцевому рівні, оскільки з такими виробництвами формуються інноваційно-виробничі центри (на кшталт технопарків).

Негативним у цьому аспекті виступає ризик деградації територій, які були залучені для виробництва на одній із стадій існування певного продукту, оскільки продовження такого виробництва, згідно з теорією продуктивно-виробничих циклів, є нерентабельним. Оптимальним варіантом вирішення такої ситуації є залучення інновацій, за рахунок яких здійснюється або здешевлення виробництва продукту, або його заміна таким, який буде мати високу конкурентоспроможність на ринку.

Однією з теорій регіонального економічного розвитку є концепція «полюсів росту», що була створена французьким ученим Ф. Перру. Під полюсами росту вчений розумів галузі, що мають високу компактність розміщення та динамічно розвиваються. Сюди також відносилися певні перспективні підприємства, що в недалекому майбутньому зможуть здійснити позитивний вплив на розвиток економіки регіону. Формування таких «полюсів росту» зумовлене нерівністю економічних суб'єктів, серед яких можна виділити дві групи - домінуючі та ті, що підпорядковуються попереднім. Ключову роль виконують домінуючі виробництва, навколо яких відбувається формування економічного середовища, що сприяє залученню до активної інвестиційної діяльності підпорядковуваних економічних суб'єктів. Така взаємодія посилює концентрацію різнотипних економічних суб'єктів на певній території, де формується потужний «ефект агломерації» [3].

Даний «ефект агломерації» стає фактором посилення процесів інвестування в межах територій, де розміщені полюси росту. Але потрібно зауважити, що розподіл інвестицій зорієнтований переважно на домінуючі економічні одиниці, які виконують ключову роль у розвитку таких територій, тому одним із ключових завдань економічного розвитку регіону у вищерозглянутій ситуації є посилення та укріплення економічних та інвестиційних зв'язків у межах такого полюсу росту. Як уважає Ф. Перру, завданням місцевої влади в поляризованій системі є створення нових полюсів зростання і зміцнення відносин, зокрема за рахунок інвестицій у розбудову інфраструктури між метрополією та іншими частинами територій із метою стимулювання економічного зростання [4, с. 157-158].

Однією із теорій, де представлені господарські процеси на основі взаємодії і розвитку центральних територіальних суб'єктів та тих, що знаходяться на периферії різних регіонів, є концепція «центр - периферія». Ключові положення даної теорії є результатом напрацювань представників ранньої теорії розміщення (Й. фон Тюнена, А. Вебера, В. Кристаллера, А. Льоша), хоча класиком цієї концепції прийнято вважати Дж. Фрідмана. Згідно з даною теорією, регіони у своєму складі мають певні ядра, які є основою активної економічної діяльності усього регіону. Такі ядра притягують потоки інвестиційних ресурсів, а також стимулюють активізацію інвестиційних процесів на периферійних територіях. У межах такої територіальної взаємодії відбуваються процеси природокористування, обміну енергетичними ресурсами, робочою силою, інформацією, здійснюється дифузія результатів продуктів інтелектуальної діяльності та інші економічні процеси.

Нерівномірність процесів економічного зростання породжує диспропорції сталого економічного розвитку між високорозвиненими центрами та периферією. Внаслідок активізації економічних процесів, зокрема інвестиційних, периферія з часом може дублювати риси, які притаманні центру, оскільки, як підкреслив К. Хефнер, «система з провідними центрами і периферіями є динамічною і не може розглядатися як щось дане і незмінне» [5, c. 52-59].

Фундаментальні ідеї економічного розвитку регіонів також були закладені в теорії промислових районів А. Маршалла, на основі яких М. Портер розробив теорію індустріальних кластерів. Під кластерами вчений вбачає «групу географічно суміжних та взаємопов'язаних підприємств і організацій, що функціонують у певній галузі, взаємодоповнюють та забезпечують постійне зростання кластера в цілому» [6]. Науковець виділяє економічні ефекти, на основі яких формується кластер [7]: 1) ефект масштабу виробництва; 2) ефект охоплення (використання одних і тих же факторів виробництва багатьма фірмами); 3) ефект синергії (спільної або кооперативної взаємодії, що дає можливість малим підприємствам подолати нижню межу рентабельності); 4) подвійний ефект із мінімізації витрат на освоєння нових технологій. Оскільки в сучасних умовах ключовим рушієм будь-якої ринкової економіки є іннова- ційність, то така модель взаємодії між малими і середніми суб'єктами економічної діяльності в межах відповідного кластеру стане стимулом залучення та економії інвестиційних ресурсів у регіони чи території, де розташовані такі кластери. Вагомим аспектом такої моделі є формування ситуації щодо зниження загрози жорсткої конкуренції в межах кластеру при впровадженні інновацій, оскільки усі компанії активно взаємодіють між собою і зацікавлені в кінцевому результаті, що залежить від кожної з них.

Концепція спеціальних (вільних) економічних зон розглядається як один з елементів лібералізації та активізації зовнішньоекономічної діяльності завдяки сприятливому для зовнішніх і внутрішніх інвестицій митному, податковому та інвестиційному режимам. Також розвиток спеціальних економічних зон важливий тим, що сприяє активізації зовнішньоекономічної діяльності, поліпшує поточний фінансовий стан суб'єктів господарювання в межах цих зон, покращує купівельну спроможність громадян. Одним із ключових завдань таких зон є досягнення відкритості економіки та стимулювання структурних перетворень шляхом залучення іноземних інвестицій, а також активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг [8].

Існування таких зон спрямоване на «точкове» покращання інвестиційного клімату. Потужний ефект щодо покращання інвестиційної привабливості цілого регіону така зона забезпечити не може, оскільки в просторовому аспекті її вплив обмежений, а при збільшенні її площі збільшуються затрати на покращання інфраструктурних та інших факторів, що є необхідними для нормального функціонування такої зони та залучення інвесторів. Кінцевим результатом цього є насамперед збільшення видатків із державного та місцевих бюджетів на облаштування таких територіальних утворень.

Сутність теорії ендогенного розвитку регіону, що висвітлена в працях М. Кітінга, полягає в економічній адаптації такого регіону в ситуації дефіциту зовнішніх інвестиційних ресурсів. Ключові пріоритети зміщуються на посилення мобілізації внутрішнього потенціалу регіону, адаптації його економічної діяльності до внутрішніх регіональних умов, залучення місцевих інвестиційних ресурсів та формування нових стимулів економічного росту. Стимулами економічного зростання виступають максимізація ефективності використання всіх факторів виробництва, а також органічного їх поєднання в процесі стимулювання активної підприємницької діяльності. У даній теорії ключова увага акцентується розвитку малого та середнього підприємництва, у межах якого формуються ефективні коопераційні зв'язки, зокрема при використанні нових технологій.

Вагоме місце в теорії ендогенного розвитку регіону займають людський потенціал і знання. На думку Ю. Вер- ланова, досвід та знання збільшуються за тих самих причин, що й капітал, оскільки люди приймають рішення інвестувати ресурси в діяльність, яка дає змогу сподіватися на їх зростання, вони займаються науково-дослідницькою діяльністю, створюють нові ринки, товари та нові виробничі процеси [9, с. 143].

Максимальне використання внутрішнього потенціалу регіону повинно бути тільки одним із аспектів ефективної регіональної політики вирівнювання, тому що в сучасних умовах глобалізації будь-який економічний суб'єкт не може повноцінно існувати лише за рахунок внутрішніх стимулів розвитку. У теорії ендогенного розвитку регіону активізація інвестиційних процесів здійснюється внаслідок інновацій та за рахунок позитивних результатів від підприємницької діяльності, побудованої на внутрішніх стимулах росту. При умовах глобалізації ці дві категорії не можуть мати сталий розвиток у межах замкненої системи, що обмежена в просторовому відношенні, оскільки усі регіони не мають однорідного економічного потенціалу. Підприємницька діяльність повинна постійно розширюватись, шукаючи нові ринки збуту, а ефективний розвиток інновацій відбувається лише під час максимального залучення нових знань та передових ідей, які не можуть бути зосереджені лише в межах однієї території.

Ще однією досить перспективною теорією регіонального економічного розвитку в контексті інновацій є концепція регіональних інноваційних систем. Її ідеї формування опосередковано відображались у працях Р. Нельсона, К. Фрімена, Ф. Кука, К. Сейбла, А. Скотта та ін. Дана теорія містить у собі два ключові положення: системність інноваційної діяльності та регіональний вимір інноваційного процесу. Системний підхід зорієнтований на процеси інноваційної діяльності, яка є результатом довіри та виникає між суб'єктами економічної діяльності в ході створення та використання інновацій. Регіональний вимір інноваційного процесу ґрунтується на позиції, що саме в межах регіонального економічного простору можуть здійснюватись фундаментальні інноваційні зрушення, результати яких будуть вимірюватися в національному чи глобальному масштабі.

Для практичної реалізації цієї концепції необхідно мати розвинену інноваційну інфраструктуру, створити регіональний центр управління інноваційними процесами, здійснити налагодження ефективних взаємовідносин між суб'єктами інноваційної діяльності та сформулювати інноваційні програми за участі регіональної влади та інших зацікавлених сторін [9].

Практичне та ефективне застосування даної концепції стане стимулом притоку інвестиційних ресурсів, оскільки, як прийнято вважати, інвестування здійснюється внаслідок позитивних тенденцій науково-технічного прогресу, що дає змогу здешевити основний капітал і зменшити його витрати на одиницю продукції [10].

Аналізуючи розглянуті вище теорії, можна стверджувати, що на сьогодні активна увага багатьох науковців зорієнтована на теоріях, які пов'язані з інноваціями, оскільки саме інновації виступають рушієм економічного розвитку та дають змогу формувати активну інвестиційну діяльність. Найактуальнішими з них є теорії індустріальних кластерів, регіональних інноваційних систем та теорія ендогенного розвитку регіону. Кожна з них спрямована на залучення внутрішньорегіонального інноваційного потенціалу, а також ресурсів, яким у минулому приділялась незначна увага. До таких ресурсів можна віднести знання, людський потенціал, ментальність, кре- ативність та ін.

Разом із тим у кожній із розглянутих економічних теорій регіонального інвестиційного розвитку є свої індивідуальні особливості впливу на інвестиційні процеси. Кінцевим результатом практичного запровадження таких теорій є покращання загального економічного розвитку території, де застосовуються ґрунтовні ідеї розглянутих концепцій. Інвестиції в даному випадку виступають як проміжний фактор, який на початкових етапах реалізації ключових положень даних теорій розглядається як інвестиційні ресурси, що здійснюють «запуск» регіональних чи місцевих економік. Пізніше, з отриманням позитивних практичних результатів такого інвестування у вигляді чистих прибутків, інвестиції розглядаються як заощадження на основі отриманих прибутків, що знову можуть виконувати функцію інвестування.

Ефективний розвиток інвестиційних процесів за даними теоріями відбувається на основі їх базових елементів, які по-різному проявляються і взаємодіють у кожній із теорій та складають її ядро (табл. 1).

Серед таких базових елементів можна виділити: просторовий аспект, інновації, рівень розвитку територій, процеси кооперації, наявність низько- та висококваліфікованих трудових ресурсів, а також виділення різних за масштабом економічних суб'єктів та можливість державного впливу на стратегію розвитку певної території. У багатьох теоріях ключову роль відіграють декілька таких базових елементів, зокрема, за рахунок формування різноманітних механізмів взаємодії між собою. Сукупність таких елементів, а також різноманіття зв'язків між ними формують певні індивідуальні риси інвестиційного потенціалу регіону та можливості забезпечення його економічної безпеки згідно з кожною з теорій.

Інструменти економічної безпеки у даному випадку спрямовані на забезпечення сталого та ефективного економічного розвитку регіону, оскільки в такій ситуації концентрується увага на потенційних ризиках та загрозах, що формують різноманітні дисбаланси в регіонах. Але в кожній із теорій присутні і певні негативні моменти, що можуть призводити до послаблення економічної безпеки. Прикладами таких негативних моментів можуть слугувати обмеженість інновацій, створення неконкурентоспроможної продукції, нераціональність розміщення та ін.

Питання забезпечення економічної безпеки в даному контексті спрямоване на розширення та збільшення можливостей щодо інтенсифікації процесів інвестування, оскільки в сучасних ринкових умовах для української економіки надходження додаткових інвестицій буде сприяти укріпленню економічної безпеки як держави, так і регіонів.

Таблиця 1

Аналіз економічних теорій інвестиційного розвитку регіонів

Джерело: складено автором

Висновки

Таким чином, кожна з теорій регіональної економіки має свої індивідуальні особливості впливу на регіональні інвестиційні процеси в контексті забезпечення економічної безпеки. Визначено, що ефективний розвиток інвестиційних процесів за вищерозглянутими теоріями відбувається на основі базових елементів, що представлені в кожній із теорій, серед яких можна виділити: просторовий аспект, інновації, рівень розвитку територій, процеси кооперації, наявність низько- та висококваліфікованих трудових ресурсів, а також взаємодії різних за масштабом економічних суб'єктів та можливості державного впливу на стратегічну політику певної території. Економічна безпека в теоріях економічного розвитку регіону посилюється завдяки ефективній активізації та взаємодії вищезазначених базових елементів, унаслідок чого розширюються та збільшуються можливості щодо посилення процесів інвестування. Найбільш доречним для посилення інвестиційної безпеки регіону буде подальше використання теоретичних знань та досвіду, запозичених із теорій індустріальних кластерів, регіональних інноваційних систем та теорії ендогенного розвитку регіону.

Список використаних джерел

Липец Ю.Г. География мирового хозяйства / Ю.Г. Липец, С.Б. Шлихер, В.А. Пуляркин. - М.: Владос, 1999. - С. 18-89.

Родионова И.А. Макрогеография промышленности мира: [пособие для студентов вузов] / И.А. Родионова. - М.: Московский Лицей, 2000. - С. 46-57.

Глух Н.А. Институционально-социологическая традиция во Франции / Н.А. Глух, Ф. Перру [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ganery.economicus.ru/cgi-bin/frame_rightn.pl? type= in&links=./in/perroux/lectures/perroux_l1.txt&nam e=perroux&img=lectures_smaU.gif.

Isard W., Metody analizyregionalnej. Wprowadzeniedonauki o regionach, PWN,Warszawa, - 2011. - 407 p.

Heffner, K. 2003: Regiony peryfery jnewews polczesnej gospodarce, [in:] Regiony peryferyjne w perspektywie polityki strukturalnej Unii Europejskiej, Wydawnictwo Uniwersytetu w Bialymstoku, - Bialystok. - 2003. - 274 p.

Портер М.Э. Конкуренция / М.Э. Портер; пер. с англ. О.Л. Пелявского [и др.]; под ред. Я.В. Заблоцкого и др. - М.: Вильямс, 2006. - 602 с.

Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: Постанова КМУ від 14 березня 1994 р. № 167 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/167-94-%D0%BF.

Дегтярьова І. Теорії регіонального розвитку та їх еволюція як основа сучасного регіонального управління / І. Дегтярьова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploads/2013/11/2010-4-20.pdf.

Размещено на Allbest.ru