Дослідження інноваційної діяльності у контексті моніторингу реалізації інноваційної політики

Аналіз отриманих результатів виявив такі негативні тенденції з реалізації ІД промисловими підприємствами:

1. Зниження в середньому як показників загальної кількості інноваційно активних підприємств (--4%), їхньої частки в обсязі промислових (--7,5%), так і числа таких, що мали інноваційні витрати (--6%), впроваджували інновації (--10%) та реалізовували інноваційну продукцію (--13%).

2. Інноваційні витрати по видах розподілені більшою часткою не на здійсненні науково-дослідних робіт (17%), а на придбанні вже готових машин, обладнання і програмного забезпечення (65%). До того ж на придбання зовнішніх науково-дослідних робіт витрачається вдвічі більше коштів, ніж на проведення власних. За період аналізу спостерігається значне падіння темпів загального обсягу інноваційних витрат (у середньому на 18%).

3. Очевидним стає і зменшення загального числа впроваджених інновацій (з 5591 од. у 2012 р. до 5404 од. у 2014 р.), обсягів реалізованої інноваційної продукції (з 36,2 млрд грн до 25,7 млрд грн), а також її питомої ваги у загальному обсязі промислової на 24,2%.

4. Як наслідок, відбувається погіршення показників ефективності використання результатів ІД на кінець 2014 р.:

- падіння інноваційного прибутку на 27%, зумовлене зменшенням інноваційних витрат (--33%) і доходів (--29%);

- зниження показників інвестиційної озброєності (--26,8%) і продуктивності (--22,4%) інноваційного виробництва, спричинене загальним падінням інноваційної активності;

- падіння собівартості (--30,6%) впровадженої інновації за одночасного зменшення показника її доходності (--26,6%) уповільнило темпи зростання коефіцієнтів рентабельності інноваційного виробництва (+8,7%) та інноваційних продажів (+2,6%).

Отже, негативна динаміка основних показників ІД в економіці країни вказує на існування певних проблем у її здійсненні, що вимагає, передусім, відповідної організації процесів у сфері інновацій через розробку і реалізацію ефективної інноваційної і науково-технічної політики з комплексу теоретичних принципів і методів управління, цілей і завдань, практичних заходів з розвитку науки, техніки, праці і виробництва. Як показує аналіз наукових джерел з проблеми дослідження [3-5], загалом інноваційна політика спрямована на забезпечення конкурентоспроможності економіки, як через створення внутрішніх умов для випуску на ринок конкурентних товарів і послуг, так і використання сучасного стратегічного ресурсу -- виключних прав інтелектуальної власності (ІВ) в якості інструменту конкурентної боротьби за переділ ринків на свою користь. Отже, її практичні заходи концентруються на технологічному оновленні виробництва, прогресі знань і підвищенні кваліфікації персоналу, задоволенні потреб ринку у наукоємній і високотехнологічній продукції, формуванні власних портфелів ІВ, розробці стратегій ведення патентної боротьби. Рішення, що приймають при розробці і реалізації інноваційної політики, повинні мати у своїй основі оперативну, повну і достовірну інформацію з протікання інноваційних процесів через спеціально організоване систематичне спостереження -- моніторинг.

Відтак, моніторинг ІД, як налагоджена система, включає такі ланки, як: моніторинг (спостереження, контроль) процесу ІД -- оцінка й аналіз ресурсів та результатів ІД -- оцінка і аналіз альтернативних варіантів рішень інноваційної політики у розробці і реалізації інноваційної стратегії розвитку. Ключова роль у системі моніторингу відводиться кількісним оцінкам конкретних ситуацій, що є підставою, як для проведення аналізу ІД через надання даних для всебічного розгляду її стану, особливостей і тенденцій розвитку, так і підготовки та прийняття економічно обґрунтованих рішень на різних рівнях управління інноваційним розвитком.

Незважаючи на широке застосування інструменту оцінки в інноваційній політиці, нині єдиного підходу до її визначення немає. Серед основних труднощів оцінки ІД виділяють проблеми теоретико-методичного характеру та інформаційно-статистичного, зумовлені нероз- робленістю методології вивчення інноваційних процесів і специфікою науки та інновацій.

У ході подолання методологічних труднощів оцінки ІД раціональним є сукупне застосування її методів (ресурсних, діяльнісних на основі натуральних, вартісних, похідних від них формах показників; економічних з їх вартісними показниками і перевагами щодо відображення основної мети виробництва -- ефективності [7; 8]) в якості інструменту комплексного аналізу, що з точки зору прийняття рішень дозволить диференціювати проблеми у ході створення і впровадження інновацій, обґрунтувати доцільніший варіант розв'язання.

Акцентуючи увагу на проблемах інформаційно-статистичного характеру, розглянемо їх у розрізі одного з основних критеріїв оцінки ІД -- об'єктивність і доступність вихідних даних. Так, застосування найбільш розповсюджених підходів до статистики науково-технічного прогресу (статистика науки, бібліометрична і патентна статистики, технологічний баланс платежів, як характеристика міжнародної передачі технологій), методи і показники якої часто непрямо відображають результативність і ефекти наукової, науково- технічної та інноваційної діяльності, ускладнює отримання об'єктивних оцінок. А невирішеність кола проблем вітчизняної статистики щодо її методології та організації обмежує процес оцінки ІД з позиції доступності первинної інформації. Так, на наш погляд, основними проблемами є такі:

- недостатність актуалізації існуючого інструментарію спостереження, зумовлене не лише швидкою мінливістю ситуації в ній, а часто несвоєчасним впровадженням міжнародних і європейських статистичних стандартів;

- неповнота баз даних і невідповідність інформації завданням управління інноваційними процесами в економіці, зокрема з таких питань, як:

• наука та інновації (відсутність показників матеріально-технічної бази та інноваційної активності наукових організацій; обмеженість, як обстеження ІД через наведення показників промислових підприємств і майже за їх відсутності по інших суб'єктах ІД, так і представлення її показників у розрізі ресурсного забезпечення технологічних і нетехнологічних інновацій за відсутності по відповідних витратах і персоналу; мало інформативне для цілей управління обстеження ІД в економіці країни через стислі експрес-випуски);

• інформаційне суспільство (обмеженість індикаторів лише даними щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах, стану і розвитку зв'язку, стану обчислювальної техніки, останнє обстеження якої відбулось у 2009 р., залишаючи за межами систематичного моніторингу показники науково-дослідних розробок та ІД у галузі інфокомунікацій);

- нерозвиненість системи статистичних спостережень, що проявляється у відсутності узагальнених видань, які всебічно відображають процес здійснення ІД її суб'єктами (на теперішній час релевантна інформація розпорошена по інформаційних ресурсах різних державних міністерств і відомств), а також якісних, інтегральних і експертних оцінок.

Відтак, очевидною є проблема формування адекватної інформаційної бази, основною вимогою до якої, поряд з надійністю, достовірністю, повнотою, оперативністю отримання, є її значущість для прийняття управлінських рішень на основі отриманих оцінок. При цьому, висока динаміка змін, потреба у доступній інформації, виходячи із наявності її джерел і можливості адекватної інтерпретації для вирішення завдань вивчення та управління інноваційним розвитком має, як теоретичне, так і практичне значення. Доцільним тут може стати залучення до регулярного обстеження процесу ІД науково-дослідних організацій, освітніх установ за ініціативи і підтримки органів виконавчої влади та інших зацікавлених державних і недержавних структур.

Виявлені щодо вітчизняної статистичної інформації проблеми, обумовлюють необхідність визначення учасників загального інноваційного процесу, виходячи з їхньої ролі і ваги в останньому. Так, специфіка інноваційного процесу вимагає залучення до його реалізації великої кількості учасників різних форм власності і видів діяльності, зумовлює особливості фінансування і побудови складних і різноманітних комунікаційних потоків і стосунків. Отже, дослідження ІД на базі статистичної інформації передбачає охоплення спостереженням наступних її безпосередніх і самостійних суб'єктів, взаємопов'язаних і взаємодіючих на основі тісних мережевих зв'язків між собою і зовнішньою середою (держава, індивідуальні новатори, інвестори, замовники, посередники, споживачі):

1. Освітні установи як база підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації) кадрів через безперервну освіту, основа створення і трансферу знань у науково-інноваційну та інноваційно-підприємницьку сфери діяльності.

2. Наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські організації як джерело продукування і просування в інноваційно-підприємницьку діяльність інноваційних продуктів (результати науково-дослідної і (або) дослідно- конструкторської розробки нової технології (у т.ч. інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка, дослідної партії, що відповідають вимогам до ІД [9]).

3. Інноваційно активні підприємства як засіб доведення нових наукових знань і прикладних розробок практичної спрямованості до споживача у вигляді інноваційної продукції (результати інноваційно-підприємницької діяльності, як нові конкурентоспроможні товари чи послуги, що відповідають вимогам до ІД [9]).

Особливе місце у загальному інноваційному процесі займає ІД компаній інфокомунікаційної сфери економіки, що значно впливає на її традиційні галузі, висуваючи нові технологічні вимоги до продукції, організації виробництва, внутрішньогалузевої комунікації. Власне, вся галузь, як постійно змінюваний і доповнюваний комплекс нововведень, виступає сучасним засобом задоволення інформаційних та інтелектуальних потреб суспільства, що вимагає окремої і пильної уваги по спостереженню ІД її суб'єктів.

4. Інфокомунікаційні компанії, як засіб забезпечення інформаційної взаємодії суб'єктів економіки в цілому та ІД зокрема, й обміну інформацією, яка стосовно намірів, досвіду, здійснення, впровадження інновацій, в свою чергу, виступає стимулом впровадження інноваційних процесів в економіці.

Ключовими досягненнями ІД інфокомунікаційних компаній є, передусім, технологічні інновації: інформаційні технології, внаслідок застосування яких до інформаційних ресурсів у вигляді релевантної інформації і знань, створені нові результати інформаційної діяльності -- інформаційні продукти та інформаційні послуги з їх отримання і надання користувачам для задоволення інформаційних потреб [10, с. 152-154]. Сукупне використання інформаційних технологій, продуктів і послуг із застосуванням засобів обчислювальної техніки виступає інструментом інформаційного забезпечення інноваційних процесів через формування інформаційної бази створення і впровадження інновацій та обслуговування інформаційних процесів управлінської системи ІД.

На підставі зазначеного, а також виявлених В.В. Гольберт [11] особливостей реалізації стадій інноваційного процесу і відповідних ним продуктів: створення новини (інтелектуальний продукт -- нові знання, передані у вигляді інформації) -- застосування новини у виробництві, підготовка виробництва до нововведення (переведення новини в інноваційний продукт) -- розповсюдження інновацій на ринку (переведення новини в інноваційну продукцію), на рисунку 1 показано взаємозв'язок результатів інформаційної та інноваційної діяльності.

Отож, інформація, що надходить з ринків інноваційної і науково-технічної продукції стимулює її оновлення і створення принципово нових результатів інформаційної та інноваційної діяльності у ході подальшого впровадження інноваційних процесів.

Відтак, виходячи з того, що відправною точкою системи моніторингу є формування інформаційної бази вивчення та управління ІД через регулярне обстеження інноваційних процесів в економіці, розглядаються наступні блоки показників: освіта, наука, інновації, інформаційне суспільство, що у сукупності характеризують її ресурси і результати у вигляді нових наукових знань і їх практичного застосування в якості нових товарів і послуг. Визначені таким чином результати оцінки, в свою чергу, виступають підґрунтям, як для аналізу стану і прогнозування тенденцій розвитку ІД, так і економічного обґрунтування рішень інноваційної політики в інноваційній стратегії розвитку.

Таким чином, визначальним принципом організації вітчизняної системи моніторингу ІД в контексті розробки і реалізації ефективної інноваційної політики є формування аналітичної й управлінської інформації через охоплення спостереженням учасників загального інноваційного процесу, виходячи з їх ролі і ваги в останньому з метою проведення комплексного аналізу на основі методології оцінки, відповідної завданням управління інноваційним розвитком.

Важливим у процесі дослідження ІД є налагодження відповідної системи моніторингу і на регіональному рівні економіки.

Виявлена по результатах аналізу негативна динаміка основних показників ІД в економіці України загалом і промисловому секторі, зокрема, нерозвиненість і невідповідність статистичної інформації завданням управління загальним процесом ІД, зумовили необхідність визначення вітчизняної системи її моніторингу в контексті розробки і реалізації рішень інноваційної політики. З урахуванням зазначеного, за підсумками дослідження отримано певні висновки: