Економічний аналіз
Зміст, предмет, види економічного аналізу, його принципи. Фактори і резерви в економічному аналізі, його логічні та графічні методи. Організація та інформаційна база економічного аналізу, оформлення його результатів. Аналіз фінансового стану підприємства.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 163,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
74
Размещено на http://www.allbest.ru/
Економічний аналіз для інших спеціальностей
Содержание
- Тема 1. Зміст, предмет та види економічного аналізу
- 1. Зміст та предмет економічного аналізу
- 2. Принципи економічного аналізу
- 3. Види економічного аналізу
- Тема 2. Методи економічного аналізу
- 1. Сутність та характеристика методу економічного аналізу
- 2. Фактори і резерви в економічному аналізі
- 3. Логічні методи економічного аналізу
- 4. Графічні методи в економічному аналізі
- 5. Евристичні прийоми дослідження
- Тема 3. Організація та інформаційна база економічного аналізу
- 1. Організація аналітичної роботи, як основа прийняття управлінських рішень. Основні правила організації аналізу
- 2. Етапи економічного аналізу. Оформлення результатів аналізу
- 3. Інформаційне забезпечення економічного аналізу
- Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємства
- 1. Зміст та інформаційна база аналізу фінансового стану
- 2. Аналіз активів і пасивів підприємства
- 4. Аналіз фінансової стійкості підприємства
- 5. Аналіз платоспроможності підприємства
- Тема 5. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- 1. Зміст, завдання і джерела інформації аналізу фінансових результатів діяльності підприємства
- 2. Аналіз рівня та динаміки показників прибутку
- 3. Аналіз виробничого та фінансового лівериджу
- 4. Аналіз рентабельності
- Тема 6. Аналіз економічного зростання підприємства
- 1. Оцінка імовірності банкрутства
- 3. Аналіз підприємницького ризику
- Тема 7. Оцінка забезпеченості підприємства ресурсами та аналіз ефективності їх використання
- 1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів
- 2. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання
- Тема 8. Аналіз виробництва продукції
- 1. Зміст і завдання аналізу виробничої діяльності підприємств
- 2. Аналіз динаміки та асортименту випуску продукції
- 3. Аналіз якості продукції
- 4. Аналіз ритмічності виробництва
- Тема 9. Аналіз збутової діяльності підприємства
- 1. Аналіз формування портфеля замовлень
- 2. Аналіз партнерських відносин
- 3. Аналіз виконання договорів поставки
- Тема 10. Аналіз витрат підприємства
- 1. Зміст і завдання аналізу витрат підприємства
- 3. Аналіз собівартості продукції
Тема 1. Зміст, предмет та види економічного аналізу
1. Зміст та предмет економічного аналізу
Термін аналіз (від грецького analysis - розкладання) в загальному розумінні означає процеси уявного чи фактичного розкладання цілого на складові частини для пізнання його внутрішньої природи. На цьому розумінні даного терміну основане поняття економічного аналізу у вузькому розумінні - розчленування економічного явища чи процесу на складові сегменти з метою поглибленого вивчення їх як частин цілого.
Економічний аналіз - це система спеціальних знань для дослідження зміни і розвитку економічних явищ і процесів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, що визначається об'єктивними та суб'єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними.
Завдання економічного аналізу визначаються сукупністю цілей і задач управління та його функціональних елементів. Головні завдання економічного аналізу:
визначення місця економічної системи будь-якого порядку у ринковому середовищі, стратегії та тактики її поведінки;
обґрунтування цільових економічних програм і бізнес-планів;
оцінка виконання цільових завдань розвитку економічної системи, причин і факторів, які зумовили позитивні і негативні зміни;
виявлення невикористаних резервів покращення економіки досліджуваних об'єктів;
визнання пріоритетів стратегічного розвитку економічної системи, оцінка ефективності використання ресурсного потенціалу;
розроблення і обґрунтування заходів, спрямованих на активізацію використання резервів і прийняття оптимальних управлінських рішень.
У процесі економічного аналізу реалізуються три основні функції: оціночна, діагностична та пошукова. Оціночна функція - визначає відповідність стану економічної системи її цільовим параметрам функціонування та потенційним можливостям. Діагностична функція полягає у встановленні причинно-наслідкових змін економічної системи, у кількісному і якісному вимірюванні впливу факторів на цю зміну і розвиток. Пошукова функція - виявляє невикористані резерви та потенційні можливості зміни і розвитку економічної системи, обґрунтовує механізм її мобілізації.
Предметом тої чи іншої науки слід вважати те специфічне, що дозволяє відрізнити її серед чисельності інших наук. Господарська діяльність та процеси, що в ній відбуваються є об'єктом вивчення багатьох наук. Економічний аналіз вивчає не саму господарську діяльність, як технологічний організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідок економічних процесів. Щоб виділити ту частину в даному об'єкті, яка відноситься тільки до аналізу необхідно виходити із сутності процесів господарської діяльності. Процес - це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стану об'єкту у відповідністю з наміченою метою або результатом. Результати, як наслідок процесів є не предметом економічного аналізу, а об'єктами. Предметом же економічного аналізу є причини утворення та змін результатів господарської діяльності.
Таким чином, під предметом економічного аналізу розуміють причинно наслідкові зв'язки економічних явищ та процесів.
2. Принципи економічного аналізу
Для реалізації змісту та завдань економічного аналізу необхідно дотримуватися певних принципів:
1. Принцип науковості вимагає, щоб методологія економічного аналізу, базуючись на діалектиці та політичний економіці, спиралась на найновіші досягнення економічних і технологічних наук.
економічний аналіз фінансовий стан
2. Принцип об'єктивності аналітичних висновків передбачає дослідження реальних явищ і процесів у господарській діяльності, причинно-наслідкових взаємозв'язків за достовірними даними.
3. Принцип системності і комплексності вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових частин єдиної системи, взаємопов'язаних і у комплексі.
4. Принцип конкретності і дієвості аналізу вимагає конкретної спрямованості і прив'язки до потреб економіки.
5. Принцип оперативності передбачає швидке і чітке здійснення розрахунків і негайне втілення в життя прийнятих за результатом аналізу рішень.
6. Принцип масовості передбачає залучення до аналізу не тільки працівників економічно-фінансових служб, а й інших керівників та спеціалістів.
3. Види економічного аналізу
Виділяють наступні класифікаційні ознаки видів економічного аналізу:
1. За часовим критерієм:
перспективний аналіз - це аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень в майбутньому. Вихідним пунктом перспективного аналізу є визнання певної стійкості змін економічних показників від одного звітного періоду до іншого. Його важливішими завданнями є: прогнозування господарської діяльності; наукове обґрунтування перспективних планів; оцінка очікуваного виконання планів. При складанні планів перспективний аналіз виступає як основна форма передпланових досліджень економіки підприємства;
оперативний аналіз - вид економічного аналізу, направлений на вирішення задач, які стоять перед оперативним управлінням. Оперативний аналіз на відміну від поточного наближений по часу до моменту здійснення господарської операції. Він являє собою систему щоденного вивчення виконання планових завдань з метою швидкого втручання в необхідних випадках в процес виробництва для забезпечення безперервного та ефективного функціонування господарського комплексу. Оперативний аналіз проводиться на основі даних оперативного обліку та безпосереднього спостереження за процесом виробництва;
поточний аналіз є ретроспективним аналізом результатів здійсненої господарської діяльності, що проводиться на основі фінансової та статистичної звітності. Головним його завданням поточного аналізу є об'єктивна оцінка результатів діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, мобілізація їх для підвищення економічної ефективності виробництва в майбутніх періодах. Суттєвим недоліком даного виду налізу є те, що виявлені резерви означають назавжди втрачені можливості росту ефективності виробництва, оскільки відносяться до минулого періоду. Поточний аналіз - найбільш повний аналіз господарської діяльності, що базується на результатах оперативного аналізу, та є підґрунтям для перспективного аналізу.
2. За просторовою формою:
внутрішній економічний аналіз проводиться керівниками та спеціалістами всіх структурних рівнів для вивчення виробничих програм, ресурсозабезпечення та ресурсовикористання, витрат діяльності та собівартості продукції, технічного та соціального розвитку;
зовнішній аналіз проводиться загальнодержавними, територіальними економічними інститутами, фінансово-кредитними установами, партнерами для оцінки інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості, фінансового стану та ін.
3. За повнотою розглядуваних питань:
- комплексний - аналіз всієї господарської діяльності;
- локальний - аналіз окремих підрозділів підприємства;
- тематичний - аналіз окремих питань (використання ресурсів, маркетингової політики, фінансових результатів та ін.).
4. За змістом аналізу:
фінансовий аналіз - включає аналіз фінансових результатів діяльності, фінансового стану, інвестиційний аналіз, аналіз партнерських відносин.
управлінський аналіз - включає аналіз виробництва, реалізації, ефективності використання ресурсів, витрат підприємства.
5. За організаційною формою: централізований та децентралізований.
6. За формою досліджуваних економічних відносин: техніко-економічний, соціально-економічний, функціонально-вартісний.
7. За рівнем охоплення об'єкта: суцільний, вибірковий, внутрігосподарський, загальний, міжоб'єктний.
8. За ступенем автоматизації: проведення робіт за допомогою ЕОМ або без неї.
Тема 2. Методи економічного аналізу
1. Сутність та характеристика методу економічного аналізу
Під методом економічного аналізу розуміють науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку та зміни його параметрів, кількісного і якісного вимірювання впливу окремих факторів та їхньої сукупності на цю зміну. Метод економічного аналізу спрямований на пізнання внутрішньої природи змін і розвитку економічних систем за параметрами їх інформаційної моделі.
Метод аналізу має певні специфічні особливості, до яких належать:
Використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства.
Економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Такі, наприклад, властивості продуктів харчування як смак, колір, корисність не мають об'єктивної числової характеристики. Для того, щоб вони могли стати об'єктом дослідження в економічному аналізі, необхідно розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах.
Вивчення причин зміни показників.
Враховуючи те, що економічні явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства та на формування окремих її показників можуть впливати безліч факторів. Визначити та вивчити всі дуже складно та не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти найсуттєвіше, що найбільше впливає на той чи інших показник. Отже, обов'язковою умовою правильного аналізу є економічно обґрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та на її результати.
Визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними за допомогою спеціальних прийомів.
Нехтування такими взаємозв'язками може призвести до некоректних висновків та зробити аналіз неефективним. Тому в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретоване, якщо воно розглядається ізольовано.
Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об'єкта в цілому. Однак це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ в процесі економічних розрахунків.
2. Фактори і резерви в економічному аналізі
Фактори в економічному аналізі - це діючі сили, які призводять до позитивних чи негативних змін у стані об'єкту і показниках, які відображають цей стан.
Фактори в економічному аналізі класифікуються за такими основними ознаками:
1. За своєю природою:
- природничо-кліматичні (здійснюють вирішальний вплив на с/г, лісове господарство та ін.);
- соціально-економічні (до них відносяться житлові умови працівників, спортивна та оздоровча робота на підприємстві, рівень освіти кадрів та ін.);
- виробничо-економічні (відображають повноту та ефективність використання виробничих ресурсів підприємства та підвищення ефективності його роботи).
2. За характером впливу:
інтенсивні (якісні);
екстенсивні (фактори, пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника).
3. За складом:
прості;
складні (комплексні - складаються з декількох елементів).
Моделювання - це один із важливіших методів наукового пізнання, за допомогою якого створюється модель (умовний образ) об'єкта дослідження. Сутність його полягає в тому, що взаємозв'язок досліджуваного показника з факторними передається в формі конкретного математичного рівняння.
В факторному аналізі розрізняються моделі детерміновані (функціональні) та стохастичні (кореляційні).
За допомогою детермінованих факторних моделей досліджується функціональний зв'язок між результативним показником і факторами.
В детермінованому аналізі виділяються наступні типи найбільш часто вживаних факторних моделей:
1. Адитивні моделі:
Y = Х1 + Х2 + Х3 +. + Хn
Застосовуються у випадках, коли результативний показник представляє собою алгебраїчну суму декількох факторних показників.
2. Мультиплікативні моделі:
Y = Х1 * Х2 * Х3 *. * Хn
Застосовуються у випадках, коли результативний показник представляє собою добуток декількох факторів.
3. Кратні моделі:
Y = Х1/Х2
Застосовуються, коли результативний показник отримують діленням одного факторного показника на інший.
4 Змішані (комбіновані) моделі - це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей.
Слово “резерв" походить: по-перше від французького “reserve”, що в перекладі означає “запас”; друге значення даного слова походить від латинського “reservere” - “зберігати”. В зв'язку з цим в економічній практиці термін “резерви” застосовується в двох значеннях. По-перше, резервами вважаються запаси ресурсів, які необхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва. Вони створюються на випадок додаткової потреби підприємства в матеріальних та інших ресурсах. По-друге, резервами вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. Саме в цьому значенні розглядається дане поняття в економічному аналізі.
Резерви в економічному аналізі - це невикористані реальні можливості економії затрат відповідного фактору.
Економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва полягає у найбільш повному та раціональному використанню предметів та засобів праці для отримання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.
3. Логічні методи економічного аналізу
До логічних методів економічного аналізу відносяться:
1. Абстрактно-логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент, абстрагування, моделювання, формалізація.
2. Метод порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншим з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.
Основними базами порівняння можуть бути:
- нормативні показники;
- дані попередніх періодів;
- середні галузеві показники;
- планові показники;
- показники найкращих підприємств або міжнародні стандарти.
Існують наступні умови співставності показників:
- дотримання якісної однорідності порівнюваних показників;
- спільність методики розрахунку показників;
- застосування єдиних вимірників;
- однакові географічні умови аналізу (їх розташування до постачальників і ринків збуту);
рівна кількість робочих днів в порівнюваних періодах
3. Методи елімінування.
Якщо зв'язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональних характер, для аналізу такого явища використовують прийоми елімінування.
Елімінування - означає виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного. Це дає змогу визначити вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника окремо.
В аналітичній практиці використовуються наступні способи елімінування:
метод ланцюгових підстановок;
метод абсолютних різниць;
метод відносних різниць;
індексний метод.
Метод ланцюгових підстановок є найуніверсальнішим, використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Він полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника за допомогою поступової зміни базисної величини кожного фактору у факторній моделі на його фактичну величину. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну певного фактору, припускаючи що інші фактори лишаються не змінними. Порівняння величини результативного показника до і після заміни рівня певного фактору нейтралізує (елімінує) вплив всіх інших факторів, крім цього, та робить можливим визначення його впливу на приріст результативного показника. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні фактори, далі структурні, і в останню чергу якісні.
Застосування методу ланцюгових підстановок можна проілюструвати прикладом.
Фонд оплати праці (ФОП) визначається як добуток середньоспискової чисельності працівників (ССЧ), середньої кількості відпрацьованих днів одним працівником (КД) та середньоденного рівня оплати праці (СДОП).
ФОП = ССЧ · КД · СДОП
Базисні та звітні значення показників містяться в таблиці.
|
Показники |
Базис |
Звіт |
Відхилення, (+,-) |
||
|
Абсолютне |
Відносне, % |
||||
|
1. ФОП |
32480 |
36562,5 |
+4082,5 |
+12,569 |
|
|
2. ССЧ |
58 |
65 |
+7 |
+12, 069 |
|
|
3. КД |
70 |
75 |
+5 |
+7,143 |
|
|
4. СДОП |
8 |
7,5 |
-0,5 |
-6,25 |
Розрахунково-аналітична таблиця
|
№ підстановки |
Фактори |
Результативний показник |
Вплив факторів |
|||
|
ССЧ |
КД |
СДОП |
ФОП |
|||
|
Базис |
58 |
70 |
8 |
32480 |
- |
|
|
1 |
65 |
70 |
8 |
36400 |
?ФОПссч = 36400 - 32480 = +3920 |
|
|
2 |
65 |
75 |
8 |
39000 |
?ФОПкд = 39000 - 36400 = +2600 |
|
|
3 (факт) |
65 |
75 |
7,5 |
36562,5 |
?ФОПсдоп = 36562,5 - 39000 = - 2437,5 |
Перевірка: ?ФОП = ?ФОПссч + ?ФОПкд + ?ФОПскоп = 3920 + 2600 - 2437,5 = 4082,5.
Із здійснених розрахунків можна зробити наступні висновки:
в звітному періоді порівняно з базисним відбулося зростання фонду оплати праці на 4082,5 грн;
зростання середньоспискової чисельності працівників на 7 чоловік викликало збільшення фонду оплати праці на 3920 грн;
за рахунок збільшення середньої кількості днів відпрацьованих одним робітником на 5 фонд оплати праці зріс на 2600 грн;
негативно вплинуло на динаміку фонду оплати праці скорочення середньоденної заробітної плати на 0,5 грн, що викликало зменшення результативного показника на 2437,5 грн.
Метод абсолютних різниць є технічним спрощенням методу ланцюгових підстановок, але може використовуватися тільки для дослідження мультиплікативних факторних моделей.
Щоб розрахувати вплив першого (кількісного) фактору на результативний показник, необхідно абсолютне відхилення цього фактору помножити на базисний рівень всіх інших факторів, які включає модель.
Вплив другого фактору на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютне відхилення другого фактора та на базисне значення факторів вплив, яких ще не визначався.
Вплив третього фактору визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютне відхилення третього фактору.
Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.
Для прикладу, розв'язаного вище із застосуванням методу ланцюгових підстановок, визначення впливу факторів на зміну фонду оплати праці за допомогою методу абсолютних різниць буде мати наступний вигляд.
?ФОПссч = ? ССЧ · КД0 ·СДОП0 = 7 · 70 · 8 = 3920;
?ФОПкд = ССЧ1 · ?КД · СДОП0 = 65 · 5 · 8 = 2600;
?ФОПсдоп = ССЧ1· КД1·?СДОП = 65 · 75 · (-0,5) = - 2437,5.
Метод абсолютних різниць дає такі самі результати як і метод ланцюгових підстановок (так само має виконуватися перевірка).
Метод відносних різниць так само як і метод абсолютних різниць використовується тільки для мультиплікативних факторних моделей. Він відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників, їх приросту.
Вплив факторів на зміну фонду оплати праці (за даними попереднього прикладу) методом відносних різниць буде визначатися так:
?ФОПссч = = = 3920;
?ФОПкд = = = 2600;
?ФОПскоп = = = = - 2437,5.
Результат розрахунку співпадає із попередніми методами (незначні відхилення можуть бути зумовлені неточністю в розрахунку відносних відхилень, тому їх бажано розраховувати з точністю до трьох-чотирьох знаків після коми).
Індексний метод застосовують для вивчення економічний явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Класичним прикладом такого об'єкті аналізу є обсяг реалізації, який формується під впливом фізичного обсягу (кількості) товарів та цін на них.
Загальний індекс обсягу реалізації (І) характеризує динаміку загальної виручки від реалізації та розраховується за формулою:
І = ,
де q1 та q0 - базисні і звітні обсяги реалізації певної групи товарів, р1 та р0 - базисні і звітні ціни певної групи товарів.
В абсолютному виразі зміна виручки від реалізації визначатиметься формулою:
А =
Загальний індекс обсягу реалізації товарів не відповідає на питання, як вплинули на виручку зміна кількості проданих товарів та зміна цін на них.
В агрегатних індексах з метою елімінування впливу окремих факторів на результат відбувається фіксування інших факторів на незмінному (базисному) рівні. Агрегатні індекси для загального індексу обсягу реалізації продукції мають вигляд:
а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції:
Іq =
Різниця між чисельником та знаменником агрегатного індексу відображає вплив досліджуваного фактору на результативний показник в абсолютному виразі:
Аq =
б) агрегатний індекс цін на продукцію:
Ір =
В абсолютному виразі вплив якісного фактору визначатиметься формулою:
Ар =
При побудові агрегатних індексів якісні (інтенсивні) фактори фіксуються на базовому рівні, кількісні (екстенсивні) - на звітному рівні.
В результаті застосування індексного методу має виконуватися перевірка:
І = Іq · Ір;
А = Аq + Ар.
Розглянемо методику застосування індексного методу на наступному прикладі: на протязі звітного періоду підприємство реалізувало 305 шт виробів А по ціні 3 грн та 325 шт виробів Б по 6 грн; в базисному періоді реалізовано 250 шт виробів Б по 4 грн та 360 шт виробів Б по 5 грн. Дані для розрахунків узагальнюються в таблиці.
|
Вид продукції |
Базисний період |
Звітний період |
q1p0 |
|||||
|
q0, шт |
p0, грн |
q0p0, грн |
q1, шт |
p1, грн |
q1p1, грн |
|||
|
А |
250 |
4 |
1000 |
305 |
3 |
915 |
1220 |
|
|
Б |
360 |
5 |
1800 |
325 |
6 |
1950 |
1625 |
|
|
Разом |
х |
х |
2800 |
х |
х |
2865 |
2845 |
Розрахунок загального індексу, агрегатних індексів фізичного обсягу реалізації та ціни, а також абсолютного впливу факторів на обсяг реалізації продукції буде мати наступний вигляд:
І = = 1,023 (102,3%); А = 2865 - 2800 = 65;
Іq = = 1,016 (101,6%); Аq = 2845 - 2800 = 45;
Ір = = 1,007 (100,7%); Ар = 2865 - 2845 = 20.
І = Іq · Ір = 1,016 · 1,007 = 1,023; А = Аq + Ар = 65 + 45 = 20.
На основі здійснених розрахунків можна зробити висновки:
- в звітному періоді порівняно з базисним обсяг реалізації зріс на 2,3% (на 65 грн);
- за рахунок зміни кількості реалізованих виробів обсяг реалізації зріс на 1,6%, що в абсолютному виразі складає 45 грн;
- зміна цін в звітному періоді порівняно з базисним викликало загальне збільшення обсягу реалізації на 0,7% або на 20 грн.
4. Статистичні методи - це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі для оцінки тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів. Найпоширеніші в аналізі методи середніх величин, групування, індексів, динамічних рядів.
5. Балансовий метод - це прийом зіставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності. Його використання є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків, отриманих в результаті низки різноманітних зіставлень цих показників.
Першим історичним прикладом використання балансового методу був бухгалтерський баланс. Цей спосіб також широко використовується в аналізі, статистиці, плануванні.
Так, наприклад, вивчаючи забезпеченість підприємства обладнанням певного типу, складають баланс, в якому, з одного боку, показують потребу підприємства у верстатах, необхідних для виробництва продукції, а з другого фактичну їх наявність. Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини понадпланових втрат робочого часу. Формула товарного балансу має вигляд:
ТПп + ТПнад = ТПреал + ТПкін
Як допоміжний спосіб балансовий метод використовується в економічному аналізі для перевірки правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки визначення впливу різних факторів на приріст результативного показника. В детермінованому аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника має відповідати розміру загальної зміни цього показника. Якщо такої тотожності немає, то це свідчить про неповне врахування факторів або про помилки, допущені в розрахунках.
4. Графічні методи в економічному аналізі
Графіки - це масштабне відображення певних показників за допомогою геометричних знаків або умовно-художніх фігур. Відмінною рисою графічного способу є його наочність, що значно спрощує процес доведення результатів аналізу до широкого кола зацікавлених осіб. Графіки, які використовуються в економічному аналізі можна розділити на дві групи:
- ілюстративні;
- розрахункові (аналітичні).
Ілюстративні графіки використовуються для порівняння результатів аналізу, які одержують за допомогою інших аналітичних прийомів.
Основною формою ілюстративних графіків є діаграми. Діаграми за формою бувають стовпчикові, смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні. За змістом розрізняють діаграми порівняння, структурні (дають змогу визначення складу досліджуваних показників), динамічні (відображають зміну явища за певні проміжки часу), графіки зв'язку (використовуються для вивчення зв'язків між показниками), графіки контролю (використовуються для вивчення зведень про хід виконання плану чи дотримання нормативів).
Розрахункові або аналітичні графіки виконують подвійну функцію: використовуються для полегшення аналітичних розрахунків і як ілюстративні графіки. Прикладом такого графіку може бути графік розрахунку точки беззбитковості (порогу рентабельності).
5. Евристичні прийоми дослідження
Евристичні прийоми ґрунтуються на інтуїції та досвіду дослідників. Їх застосовують тоді, коли звичайні рутині методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов не дають змоги вибрати спосіб рішення. Особливо широко ці прийоми використовуються у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації. До евристичних методів належать:
1. Метод „мозкового штурму”. Він широко використовується для генерації нових ідей внаслідок творчої співпраці групи спеціалістів.
В процесі такого „штурму" учасники висувають власні ідеї, розвивають ідеї своїх колег, комбінують їх. На першій стадії штурму забороняється критикувати висунуті ідеї та пропозиції (критичні зауваження порушують творчий процес). На цій стадії перевага віддається кількості а не якості висунутих ідей.
На другій стадії ідеї ретельно обговорюються, економічно оцінюються та в кінцевому підсумку відбирається найкраща з них.
Основних ефект „мозкового штурму” досягається внаслідок розмежування в часі висунення ідеї та їх обговорення. Однак не будь-яке завдання можна розв'язати цим методом. Він ефективний здебільшого для розв'язання не дуже складних проблем загального (особливо організаційного) характеру, коли учасники засідання мають достатню інформацію про них.
2. Спосіб експертних оцінок. Це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на підставі передбачень спеціалістів. До участі в експертизі залучаються спеціалісти, які мають високий професійний рівень та великий практичний досвід.
Сутність методу полягає в тому, що спеціалісти висловлюють свою думку про важливі та реальні цілі об'єкту та найкращі способи досягнення цих цілей. Інформація, отримана від експертів, обробляється за допомогою спеціальних логічних та математичних методів процедур для перетворення у зручну для вибору найкращого варіанту рішення форму.
3. Конференція ідей. Від „мозкового штурму” вона відрізняється темпом проведення нарад та дозволеною доброзичливою критикою у формі коротких реплік та коментарів. Заохочується комбінування ідей.
До конференції ідей залучаються керівники та підлеглі, що постійно стикаються з даною проблемою, а також не спеціалісти в цій галузі, які зазвичай висувають нові, свіжі ідеї, оскільки на них не тиснуть традиції.
4. Методи асоціацій та аналогій передбачають активізацію асоціативного мислення людини. Сутність цих методів полягає в тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими більш-менш аналогічними об'єктами. Наприклад, при проектування літака за аналог береться політ птаха.
5. Метод контрольних запитань. Застосовується для психологічної активізації творчого процесу. Його мета - за допомогою навідних питань підвести до розв'язання проблеми.
6. Метод колективного блокноту передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді „блокнота напрацьованих варіантів”, де описані варіанти рішень, їх обґрунтування та ранжування. Пізніше експерти віддають свої блокноти координаторові, який здійснює узагальнену оцінку.
7. Метод семикратного пошуку. Згідно з цим методом творчій процес поділяють на сім стадій: аналіз проблемної ситуації; виявлення найкращих умов використання аналізованого об'єкту; формулювання завдання; висунення пропозицій щодо вирішення цього завдання; конкретизація варіантів; добір найкращих варіантів; реалізація рішення.
Тема 3. Організація та інформаційна база економічного аналізу
1. Організація аналітичної роботи, як основа прийняття управлінських рішень. Основні правила організації аналізу
Підвищення ефективності господарювання в основному залежить від обґрунтованості, своєчасності та доцільності прийняття управлінських рішень. Все це може бути досягнуто в процесі аналізу. Однак тільки правильно організована робота по аналітичному дослідженню результатів господарювання може забезпечити його дієвість і ефективність. Тому організація аналізу господарської діяльності на підприємстві має відповідати ряду вимог.
Серед них першочергове місце займає науковий характер аналізу. На практиці це означає, що він має базуватися на новіших досягненнях науки та будуватися із врахуванням дії економічних законів в рамках конкретного підприємства.
Наступним важливим принципом організації аналізу є обґрунтований розподіл обов'язків по проведенню аналізу господарської діяльності між окремими виконавцями. Від того наскільки раціональний цей розподіл залежить не тільки повнота охоплення об'єктів аналізу, а і виключається можливість багатократного проведення одних і тих же досліджень різними особами. Це сприяє більш ефективному використанню робочого часу спеціалістів та забезпечує комплексність аналізу.
Аналітичне дослідження має бути ефективним, це означає, що витрати на його проведення мають бути найменшими при оптимальній глибині аналізу та його комплексності.
Важливим принципом в організації аналітичної роботи на підприємстві є його регламентація і уніфікація. Регламентація передбачає розробку для кожного виконавця обов'язкового мінімуму таблиць та вихідних форм аналізу. Уніфікація (стандартизація) аналізу передбачає створення типових методик і інструкцій, стандартних програм, єдиних критеріїв оцінки, що забезпечує спів ставність результатів аналізу на більш високому рівні управління, зменшує витрати часу на аналіз та в результаті сприяє підвищенню його ефективності.
2. Етапи економічного аналізу. Оформлення результатів аналізу
Розрізняють три головні етапи аналізу господарської діяльності: попередній, основний та заключний.
На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, здійснюється попередня оцінка роботи та стану справ. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається та перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання.
Визначаючи зміст аналітичної роботи і терміни її проведення, треба врахувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збору та опрацювання іншої інформації та часу, який потрібен для виконання окремих етапів роботи.
Основний етап передбачає заповнення всіх розроблених аналітичний таблиць, вивчення та опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення факторів і виконання розрахунків їх пливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви.
На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою покращення роботи та використання виявлених резервів.
Будь-які результати аналітичного дослідження діяльності підприємства в цілому або його підрозділів мають бути оформлені в вигляді документів. Це може бути пояснююча записка, довідка, заключення.
Пояснююча записка, як правило складається при направленні результатів аналізу в вищестоящу організацію. Якщо результати аналізу призначені для внутрішньогосподарського застосування вони оформлюються в вигляді довідки. Заключення пишеться, коли аналіз проводиться вищестоящими організаціями управління.
Зміст пояснюючої записки має бути достатньо повним. Крім висновків про результати господарської діяльності та пропозицій по їх вдосконаленню, пояснювальна записка має містити загальні питання - економічний рівень розвитку підприємства, умови господарювання, результаті виконання планів по окремих напрямках діяльності. Що стосується довідки та заключення, то їх зміст, на відміну від пояснюючої записки, може бути більш конкретним, акцентованим на відображенні недоліків або досягнень, виявлених резервів, способів їх освоєння.
Окремо слід зупинитися на безтекстовій формі оформлення результатів аналізу. Вона складається з постійного макета типових аналітичних таблиць та не містить пояснюючого тексту. Аналітичні таблиці дозволяють систематизувати, узагальнити матеріал та представити його в придатній для сприйняття формі. Такий порядок оформлення результатів аналізу розповсюджений в західних країнах і останній час знаходить досить широке застосування і в нас. Він розрахований на висококваліфікованих працівників, здатних самостійно розібратися в обробленій та систематизованій інформації та приймати необхідні рішення.
3. Інформаційне забезпечення економічного аналізу
Економічний аналіз базується на системі економічної інформації, яка лежить і основі оптимальних управлінських рішень.
Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. В економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо.
Для одержання, опрацювання, збереження і використання інформації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інформація має, крім споживчої цінності, ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися її користувачами.
Основними джерелами інформації для економічного аналізу є:
1. Планово-нормативні: матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти і інструкції, договори, технологічна документація тощо.
2. Дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку та звітності.
3. Внутрішня позаоблікова інформація: накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки та ін.
4. Зовнішня інформація: звітні дані підприємств даної галузі, збірники статистичних матеріалів, як вітчизняних так і закордонних установ, дані переписів і анкетних обстежень.
5. Дані особистих спостережень аналітика: виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників підприємства.
Достовірність аналітичних висновків багато в чому залежить від якості джерел інформації. Тому джерела інформації для аналізу господарської діяльності підприємства підлягають ретельній технічній та логічній перевірці.
При технічній перевірці:
1. Встановлюється правдивість, повнота і своєчасність оформлення джерел інформації.
2. Здійснюється розрахункова (контрольна) перевірка показників, в процесі якої перевіряється правильність арифметичного розрахунку показників
3. Перевіряється узгодженість окремих показників (наприклад, різних форм фінансової звітності).
При логічній перевірці:
1. Здійснюється логічна перевірка узгодженості окремих взаємопов'язаних показників. Наприклад, перевиконання плану по випуску продукції може призвести до зменшення залишку запасів.
2. Перевіряється організація та достовірність самого обліку, який постачає інформацію для аналізу.
Здійснюється ув'язка даних, представлених для аналізу, із реальними процесами виробництва, постачання і збуту, що відбуваються на підприємстві. Для цього необхідні особисті спостереження аналітика.
Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємства
1. Зміст та інформаційна база аналізу фінансового стану
Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства.
Фінансовий стан підприємства узагальнює показники його фінансової стійкості, конкурентоспроможності, кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами.
Інформаційною базою аналізу фінансового стану є фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Дані основних форм фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал) доповнюються Примітками до річної фінансової звітності, що дає змогу зовнішнім користувачам докладно ознайомитися із фінансовим станом та діяльністю підприємства. Внутрішній аналіз фінансового стану доповнюється внутрішніми управлінськими даними, тому він є більш повним порівняно із зовнішнім.
Завдання аналізу фінансового стану можуть бути різними залежно від цілей аналізу та специфіки підприємства. Ці завдання розв'язуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників. Виділяють такі основні завдання аналізу фінансового стану:
- загальний аналіз балансу;
- аналіз майна і джерел його утворення (активів і пасивів);
- аналіз ліквідності та платоспроможності;
- аналіз фінансової стійкості;
- аналіз оборотності оборотних коштів;
- аналіз руху коштів;
- аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей;
- аналіз використання капіталу.
Основними методами аналізу фінансового стану є:
Горизонтальний аналіз - у процесі аналізу визначають абсолютні і відносні зміни статей балансу за звітний період.
Вертикальний аналіз - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто визначення структури статей активу і пасиву на звітну дату.
Коефіцієнтний аналіз - за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану.
Факторний аналіз - застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників та для розрахунку впливу факторів на зміну аналізованого показника.
2. Аналіз активів і пасивів підприємства
Аналіз фінансового стану починається з його загальної оцінки на основі балансу. Для полегшення процедури аналізу будується стислий порівняльний аналітичний баланс шляхом злиття деяких однорідних балансових статей і доповнення його показниками структури (вертикальний аналіз) і динаміки (горизонтальний аналіз).
Аналіз балансу починають із встановлення зміни валюти балансу. Це дозволяє зробити важливі висновки про масштаби діяльності. Зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарського обороту. Збільшення валюти балансу (із врахуванням інфляції) свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства.
Крім зміни валюти балансу в цілому, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей активів і пасивів, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу.
Аналіз активів підприємства проводиться за наступними напрямами:
загальна оцінка величини та динаміки активів, яка свідчить про зміну економічного потенціалу підприємства;
аналіз частки оборотних і необоротних активів. Позитивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що підвищує віддачу капіталу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів;
аналіз структури активів за критерієм їх ліквідності. Підвищення частки високоліквідних активів є свідченням підвищення поточної платоспроможності і стійкого фінансового стану;
аналіз необоротних активів: їх динаміки, структури та ефективності використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання економічного потенціалу підприємства та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зносу). Особливу увагу в процесі аналізу необоротних активів приділяють також зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо.
аналіз оборотних активів. Від їх раціонального розміщення та ефективності використання фінансовий стан залежить найбільше. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього менеджменті, а й зовнішніми факторами, визначальним серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростає невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків в оцінках оборотних активів. При інфляції суттєве значення має поділ активів на монетарні і немонетарні. Вкладення у грошові активи призведуть до втрати їх покупної спроможності.
Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну фінансового стану можна визначити за показниками:
а) рентабельності активів (Rа), яка визначається відношенням чистого прибутку (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):
Rа = · 100
б) віддачі активів (Ва), яка визначається відношенням валового доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів (А):
Ва =
Аналіз пасивів підприємства проводиться за наступними напрямами:
аналіз співвідношення власного та залученого капіталу. Якщо частка власного капіталу є більшою ніж залученого, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів менший. Ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентною ставкою за позичковий капітал;
аналіз динаміки та питомої ваги довгострокового залученого капіталу. Наявність довгострокових позик свідчить про довіру до підприємства з боку банку та інших кредиторів та про зростання фінансових можливостей. Довгострокові зобов'язання та власний капітал в сумі становлять довгостроковий капітал підприємства, який вважається основним джерелом фінансування необоротних активів. Чим більша сума і частка довгострокових зобов'язань тим кращий фінансовий стан господарського суб'єкта.
аналіз динаміки та структури короткострокового залученого капіталу. У його структурі найсуттєвіший вплив на фінансовий стан має кредиторська заборгованість, яка свідчить про стан платіжної дисципліни підприємства.
Ефективність використання капіталу підприємства характеризується показниками:
а) рентабельність власного капіталу (Rвк) та рентабельність залученого капіталу (Rзк):
Rвк = · 100; Rзк = · 100,
де ВК - середня сума власного каті лату; ЗК - середня величина залученого капіталу;
б) капіталовіддача і капіталомісткість валового доходу:
Кв = ; Км =
в) наявність власних оборотних коштів (робочого капіталу) (РК) є різницею між оборотними активами (ОА) та поточними зобов'язаннями (ПЗ):
РК = ОА - ПЗ
ІІІ. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.
В загальному вигляді зміни дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу. Значне зростання дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стійкості підприємства та потребує залучення додаткових джерел фінансування, а відповідно має бути виправданим розширенням виробничої та збутової діяльності і зростанням виручки від реалізації. Збільшення кредиторської заборгованості позитивно оцінюється лише у випадку, коли темпи її росту співпадають із темпами росту дебіторської заборгованості.
Особливу увагу в процесі аналізу приділяють статтям „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" та „Кредиторська заборгованість за товари роботи послуги”, які як правило займають значну питому вагу та відображають стан розрахунків з основними дебіторами та кредиторами підприємства. Для глибшого аналізу цих розрахунків заборгованість класифікується за часом виникнення та очікуваними строками погашення, при цьому визначається питома вага простроченої та безнадійної заборгованості, яка підлягає списанню.
Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає їх порівняльний аналіз за кожною окремою статтею. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. З одного боку це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Однак негативною стороною цього явища є те, що підприємству може не вистачити коштів для погашення поточних боргів через малий обсяг високоліквідних активів.
4. Аналіз фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості проводиться для відповіді на питання: наскільки підприємство незалежне з фінансової точки зору, зростає чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням фінансово-господарської діяльності.
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел для формування запасів і затрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел запасів і затрат.
Загальна величина запасів і затрат по балансу дорівнює рядкам 100-150 балансу.
Для характеристики джерел формування запасів і затрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:
1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК): ВОК= р.380+р.430 - р.080;
2. Наявність власних і довгострокових позичкових коштів (ФК): ФК= р.380+ р.430+ р.480 - р.080;
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВД)): ЗВД= р.380+ р.430+ р.480+ р.500 - р.080.
Цим показникам наявності джерел формування запасів і затрат відповідають три показника забезпеченості запасів і затрат джерелами формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів: Ф= ВОК - 33
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і затрат:
Ф= КФ - 33.
3. Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел (загальної їх величини) для формування запасів і затрат:
Ф= ВД - 33.
Цей показник носить ще назву фінансово-експлуатаційної потреби.
За допомогою цих показників можна визначити трьохкомпонентний
1, якщо Ф0
показник типу фінансової ситуації: S=
0, якщо Ф0
Можливо виділити чотири типи фінансової ситуації:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості, тобто трьохкомпонентний показник типу фінансової ситуації: S=1,1,1;
2. Нормальна стійкість фінансового стану, яка гарантує платоспроможність, тобто S=0,1,1;
3. Нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушенням платоспроможності, але при якому все ж зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів, тобто S=0,0,1.
Подобные документы
Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.
краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010Аналіз як абстрактно-логічний метод пізнання. Сфера економічного аналізу, його предмет та роль в управлінні діяльністю суб’єкта господарювання. Класифікація і характеристика видів. Метод економічного аналізу, його складові, основні принципи та категорії.
лекция [1,9 M], добавлен 26.04.2012Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації. Класифікація економічних моделей та етапи їх побудови. Види економічного аналізу, зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Основні принципи аналізу систем.
курсовая работа [31,7 K], добавлен 03.06.2008Предмет, зміст та види економічного аналізу. Метод, методика та прийоми економічного аналізу. Основні категорії аналізу: показники, фактори, резерви, їх класіфікація. Аналіз ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів, основних засобів.
курс лекций [91,8 K], добавлен 12.12.2008Види і методи фінансового аналізу. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі. Організація аналізу фінансового стану підприємства з позицій інвестиційної привабливості. Напрямки покращення інвестиційного іміджу підприємства.
курсовая работа [368,1 K], добавлен 09.06.2003Сутність економічного аналізу, об'єкти і суб'єкти його вивчення. Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки, класифікація його аналітичних прийомів. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження. Використання способу порівняння.
контрольная работа [155,4 K], добавлен 25.11.2010Зміст, предмет, види, фактори економічного аналізу. Задачі економічного аналізу: оцінка факторів зовнішнього середовища, вивчення кон’юнктури ринку, оцінка конкурентоспроможності продукції. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.
реферат [19,5 K], добавлен 18.08.2009Економічний аналіз як галузь економічної науки. Види аналізу та його роль в управлінні виробництвом, організація і методика, технічні прийоми. Аналіз показників, які характерізують обсяг виробничої програми. Аналіз стану і використання основних фондів.
курс лекций [120,1 K], добавлен 10.12.2010Поняття, предмет, види економічного аналізу та його роль в ринкових відносинах. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу. Поняття та групування факторів в економічному аналізі. Сутність та галузь застосування прийомів елімінування.
курс лекций [57,3 K], добавлен 08.02.2010Сутність фінансового стану, інформаційна база аналізу. Діагностика фінансово-економічного стану ТОВ "ЛОГОС". Аналіз показників ліквідності, прибутковості і ділової активності. Поліпшення структури балансу, інтегральні методи оцінки фінансового стану.
курсовая работа [157,2 K], добавлен 23.09.2011
