Політика державної підтримки інноваційної діяльності підприємства

Мета державної інноваційної політики. Стимуляція та державна підтримка інновацій. Ініціація інноваційних процесів в Україні. Заохочення виробництва високоякісної продукції через систему сертифікації. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 22.09.2017
Размер файла 29,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Політика державної підтримки інноваційної діяльності підприємства

Боковець В.В.

доктор економічних наук

Анотація

інновація сертифікація державний політика

У статті охарактеризовано головну мету державної інноваційної політики. Розкрито принципи державної інноваційної політики. Вказано на важливість наукової сфери для ініціації інноваційних процесів в Україні. Наголошено, що найважливішим сучасним фактором стимуляції та підтримки інноваційного процесу є заохочення виробництва високоякісної продукції через систему державної сертифікації. Також визначено пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: стратегічні та середньострокові інноваційні пріоритети.

Ключові слова: інновації, державна інноваційна політика, інноваційна діяльність,інноваційний розвиток, стратегічні та середньострокові пріоритетні напрями.

Аннотация

В статье охарактеризована главная цель государственной инновационной политики. Раскрыты принципы государственной инновационной политики. Указано на важность научной сферы для инициации инновационных процессов в Украине. Отмечено, что важнейшим современным фактором стимуляции и поддержки инновационного процесса является поощрение производства высококачественной продукции через систему государственной сертификации. Также определены приоритетные направления инновационной деятельности в Украине: стратегические и среднесрочные инновационные приоритеты.

Ключевые слова: инновации, государственная инновационная политика, инновационная деятельность, инновационное развитие, стратегические и среднесрочные приоритетные направления.

Annotation

THE POLICY OF STATE SUPPORT OF INNOVATIVE ACTIVITY OF THE ENTERPRISE

The article describes the main purpose of the state innovation policy. The principles of the state innovation policy. Specified the importance of the scientific sphere on the initiation of innovative processes in Ukraine. Noted that the most important contemporary factor in the stimulation and support of innovation process is to encourage the production of high quality products through a system of state certification. Also defined priority directions of innovation activity in Ukraine: strategic and medium-term innovation priorities.

Key words: innovation, public innovation policy, innovation activity, innovation development, strategic and medium-term priorities.

Постановка проблеми. У сучасному світі економічне зростання стало синонімом інновацій. Інноваційні процеси, супроводжувані великими витратами на НДДКР, створенням інфраструктури, впровадженням нововведень, дають змогу отримати креативне рішення проблеми, найбільш конкурентний продукт. Незважаючи на національні відмінності, загальною рисою всіх національних інноваційних систем є лідерство у забезпеченні трьох пріоритетів розвитку: науки, освіти та наукоємного виробництва.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми інноваційної політики привертають до себе дедалі більшу увагу науковців, політиків, представників бізнесових структур. У цьому напрямі плідно працюють такі українські вчені, як В. Александрова, А. Гальчинський, П.П. Микитюк, Б.Г. Сенів, Ю.О. Ульянченко, О.І. Винокурова, Т. Панфілова та багато інших. Однак велика частина робіт цих учених носить переважно загальнотеоретичний характер чи присвячена рішенню окремих аспектів проблеми.

Метою статті є визначення принципів та напрямів державного регулювання інноваційної діяльності в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Україна сьогодні ще має у своєму розпорядженні значний науковий потенціал, що за певними позиціями переважає потенціал провідних країн -- лідерів світового економічного розвитку. Водночас ефективність використання вітчизняного потенціалу, на відміну від інших держав, вкрай низька.

Складнощі економічного розвитку країни в 90-ті роки привели до фрагментації національного виробництва, до розриву ланцюга «наука -- інновації -- виробництво -- споживання». Його відновлення шляхом формування високоефективного середовища технологічно-інноваційного розвитку є одним із найважливіших пріоритетів державної політики, яка має бути спрямована на підтримку бізнесу, пов'язаного з новими технологіями, і при цьому роль держави вагоміша, ніж у регулюванні звичайної економічної діяльності. Державна підтримка інновацій є запорукою інтеграції науки у виробництво, стимулювання ринкової ініціативи у процесі становлення нової економічної моделі.

Дослідження формування і проведення державної інноваційної політики в постіндустріальних країнах підтверджує, що соціально-економічний прогрес цих країн пов'язаний з інноваційним типом розвитку.

Стрижневим блоком економічної політики всіх розвинених держав є інноваційна політика, сприяння діяльності підприємців-інноваторів, які визначають здатність національної економіки до інноваційного розвитку, ефективного використання найновіших технологій. Країна з перехідною економікою, яка програє «інноваційні змагання», залишається аутсайдером світової спільноти. Тому Україна може претендувати на належне їй за потенціалом місце в Європі та світі лише за умови, що вона виявиться спроможною опанувати інноваційний шлях розвитку. Для цього потрібно створити соціально-економічні умови та стимули для організаційної конвергенції в українському суспільстві пріоритету системи цінностей науково-технічного розвитку та ідеології ринкових реформ.

Стратегія і механізми реалізації державної політики, як правило, визначаються її законодавчими та урядовими структурами. Орієнтація на суто ринкові механізми та подолання кризових явищ в національних економіках, як свідчить світовий досвід (США часів великої депресії, Німеччина та Японія у повоєнні роки), безперспективна.

У країнах Західної Європи державне втручання в інноваційну сферу стало нормою, і його методи постійно вдосконалюються. Основною метою такого втручання є забезпечення сталого економічного розвитку, підтримка низького рівня інфляції, високої інноваційної активності та зайнятості [5, с. 100].

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і містить закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціальну економічну зону «Яворів» та інші законодавчі акти, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Державна інноваційна політика -- це сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Мета державної інноваційної політики -- формування у країні таких умов для діяльності господарюючих суб'єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енергота ресурсоощадних технологій, виробництва та реалізації нових видів продукції [1].

Так, наприклад, в останній чверті XX ст. під стратегічним керівництвом держави Японія стала світовим лідером в інформаційно-технологічних галузях. А в Радянському Союзі як у великій індустріальній і науковій наддержаві такий фундаментальний технологічний перехід не вдався. Нездатність державних інституцій керувати інформаційно-технологічною революцією привела до згортання його виробничих потужностей і підриву військової могутності. Отже, державна інноваційна політика стала причиною успіху в одній країні і неуспіху -- в іншій.

Згідно з чинним законодавством України основними принципами державної інноваційної політики є:

— орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

— визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

— формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

— створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

— забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

— ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

— здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

— фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

— сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

— інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

— підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності [1].

Поточне державне регулювання має на меті забезпечити реалізацію стратегічного курсу в умовах конкретної економічної та політичної ситуації, що зумовлює гнучкість системи державного впливу. Оперативне поточне державне регулювання спирається на податкову політику, емісійну, кредитну, бюджетну, соціальну та інші види економічної політики. У межах поточного регулювання Уряд України формує державний бюджет, визначає основні напрями інноваційної політики, а також характер зовнішньоекономічної політики [5, с. 83].

Згідно із Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 р. № 433-ІУ пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як «науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави [2].

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних (розраховані на тривалу перспективу -- не менше десяти років) та середньострокових (розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років).

Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності -- це найважливіші напрями інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави, розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу.

Верховна Рада України визначає такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2007--2017 роки, як:

— модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;

— машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

— нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації;

— вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

— високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

— транспортні системи: будівництво і реконструкція;

— охорона й оздоровлення людини та навколишнього середовища;

— розвиток інноваційної культури суспільства;

— виробництво засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів і пов'язаних із транспортом пристроїв та обладнання, комплектуючих виробів, розробленння та впровадження новітніх технологій для їх складання (виготовлення) [2].

Стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності із залученням Національної та галузевих академій наук України. Кабінет Міністрів України проводить експертизу розроблених напрямів інноваційної діяльності, організовує їх публікацію в засобах масової інформації та обговорення в Національній і галузевих академіях наук України, в громадських наукових та науково-технічних організаціях.

Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється через систему загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності -- це напрями інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому ринках.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на основі новітніх досягнень вітчизняної і світової науки, аналізу кон'юнктури світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави. Їх перелік наведено у статті 8 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 р. № 433-ІУ.

За своїми масштабами, спрямованістю та специфікою реалізації середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності можуть бути пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого або регіонального рівнів. Ці напрями формуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України на затвердження разом зі стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності. Їх уточнення здійснюється кожні 3--5 років.

Так, згідно із проектом «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010--2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» головною метою «Стратегії» є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової державної інноваційно-інвестиційної політики щодо здійснення узгоджених змін в усіх ланках національної інноваційної системи, спрямованих на кардинальне зростання її впливу на економічний і соціальний розвиток країни шляхом створення відповідних привабливих внутрішніх умов і підвищення стійкості вітчизняної економіки до тиску зовнішніх умов, що спричинені глобалізацією і неолібералізацією економічного життя [3]. Тобто головна мета «Стратегії» має конкретне кількісне визначення: забезпечити в зазначений термін (до 2020 року) підвищення впливу інновацій на економічне зростання України в 1,5--2 рази.

Ключову роль в ініціації інноваційних процесів в Україні має відіграти наукова сфера, діяльність якої регулюється Законом «Про основи державної політики у сфері науки та науково-технічної діяльності». Але держава повинна остаточно визначитися, в яких науково-технічних сферах Україна здатна утримати успадковані досягнення і нарощувати їх, а які варто поставити на другий план чи взагалі згорнути. З цією метою необхідно здійснити глибокий і реалістичний аналіз наявних досягнень та подальших перспектив у кожному напрямі. Покладатися варто не на оптимістичні заяви самих дослідників, а на оцінку незалежних і кваліфікованих експертів, здатних мислити загальнодержавними категоріями. Лише після здійснення такого вибору можна досягти ефективного використання державних коштів -- чи то прямим фінансуванням наукової діяльності, чи то закупівлею її результатів за державним замовленням. Цілком зрозуміло, що таке рішення в будь-якому разі зашкодить цілим напрямам і науковим колективам, підтримку яких припинить держава, але його прийняти потрібно -- в іншому разі деградують одночасно всі науково-технічні дослідження [6, с. 2].

Найважливішим сучасним фактором стимуляції та підтримки інноваційного процесу є заохочення виробництва високоякісної продукції через систему державної сертифікації. Підтверджуючи відповідність товарів вимогам державних та міжнародних стандартів, сертифікація забезпечує можливість об'єктивного вибору інноваційної продукції та її спадкоємність. Існування на підприємствах систем якості є важливою передумовою комерційного успіху. Наявність у вітчизняної продукції визнаного сертифікату якості зумовлює не тільки її ціну на світових ринках, а часто й саму можливість виходу на них [4, с. 248].

Концептуальною основою державної політики з фінансового забезпечення інноваційного розвитку має стати створення спеціалізованих державних фінансових інститутів та їх взаємодія з банківськими установами і новоствореними 136 небанківськими фінансовими інститутами. Це загалом дасть змогу докорінно змінити вектори руху й інтенсифікувати внутрішню мобільність капіталу, що конче потрібно.

Висновки

Сьогодні необхідність вирішення проблем, пов'язаних з інноваційним розвитком економіки України, набуває особливого значення. Та без здійснення державою рішучих кроків і дій у напрямі стимулювання інноваційної діяльності ці питання залишаються невирішеними. Отже, державна інноваційна політика повинна стати найважливішим фактором діяльності та створити умови для активізації національного науково-технічного потенціалу. Головною метою такої політики має бути стратегічна орієнтація розвитку виробництва на створення та широке застосування принципово нових машин, матеріалів, комплексних технологічних систем, ефективне освоєння науково-технічних розробок, забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного здійснення ефективної інноваційної діяльності.

Бібліографічний список

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-М // www.zakon.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003 р. № 433-^ [остання редакція від 14.07.2009] // www.zakon.rada. gov.ua.

3. Проект «Стратегія інноваційного розвитку України на 20102020 роки в умовах глобалізаційних викликів» [Комітет з питань науки і освіти] // www.kno.rada.gov.ua.

4. Василенко О.В. Антикризове управління підприємством: навч.посіб. [вид. 2-ге, виправ. і доп.] Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 504 с.

5. Замкова Н.Л., Боковець В.В. Управління інноваціями. Навчальний посібник. Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2017. 241 с.

6. Ульянченко Ю.О., Винокурова О.І. Стратегія розвитку державної інноваційної діяльності в Україні // Теорія та практика державного управління, 2010. Вип. 2(29). С.1-4.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Визначення поняття, мети та основних принципів державної інноваційної політики. Проблеми формування національної інноваційної системи в Україні як цілісного науково-технологічного укладу. Державна підтримка інноваційної активності економіки країни.

    реферат [27,7 K], добавлен 13.04.2013

  • Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства. Оцінка інноваційної діяльності в Україні. Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.

    курсовая работа [479,2 K], добавлен 05.04.2014

  • Найбільш загальні причини, що роблять необхідними впровадження інновацій. Фактори, що мають позитивний та негативний впливи на інноваційну діяльність. Роль держави в розвитку інноваційної системи. Основні напрями розбудови інноваційної системи в Україні.

    статья [28,8 K], добавлен 25.10.2014

  • Характеристика інвестиційно-іноваційної діяльності. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні. Застосування міжнародного досвіду державної підтримки інноваційної діяльності до умов економіки України. Заходи підтримки інвестиційно-інноваційної активності.

    курсовая работа [180,6 K], добавлен 20.03.2009

  • Роль держави у формуванні інноваційної політики промислових підприємств України. Принципи та пріоритетні напрями державної інноваційної політики. Значення конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку. Сприяння розвитку науки й техніки.

    курсовая работа [26,0 K], добавлен 05.01.2010

  • Теоретичне вивчення питань інвестицій та інновацій. Нормативно-правова база та організаційні форми інвестиційно-інноваційної політики. Джерела фінансування інноваційної діяльності. Державна інноваційна політика. Моделі інвестиційно-інноваційного розвитку.

    курсовая работа [498,9 K], добавлен 31.07.2013

  • Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Концептуальні підходи до законодавчого регулювання інноваційної політики в Україні. Питання законодавчої бази.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.04.2007

  • Кардинальні зміни та головні акценти світової економіки початку ХХІ ст. Основні тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні. Головна мета та шляхи державного регулювання інноваційної політики. Нові аспекти вдосконалення інноваційної діяльності.

    реферат [18,3 K], добавлен 26.11.2010

  • Теоретичні основи впливу інвестиційно-інноваційної діяльності на економіку. Складові системи державного регулювання цієї сфери. Аналіз сучасного стану інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: нормативно-правова база та механізми її здійснення.

    контрольная работа [2,2 M], добавлен 22.05.2014

  • Особливості впливу інноваційної діяльності на розвиток економіки. Венчурне фінансування науково-інноваційної діяльності, перспективи розвитку в Україні. Місце етапу науково-технічної підготовки виробництва. Підвищення конкурентоспроможності підприємств.

    методичка [43,8 K], добавлен 23.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.