Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

Створення та освоєння нових продуктів може відбуватись як за рахунок придбання патентів, ліцензій, винаходів, ноу-хау так і шляхом задіяння власного інтелектуального потенціалу підприємства.

Як відомо наукові дослідження поділяють на фундаментальні, пошукові і прикладні дослідно-конструкторські роботи (ДКР) (табл. 5.4).

Фундаментальні і пошукові науково-дослідні роботи зазвичай не є поширеним явищем у комплексі робіт по створенню принципово нових продуктів. рентабельність інвестиція конструкторський науковий

Безпосередньо до цих процесів відносяться прикладні науково-дослідні роботи. Основні етапи їх включають:

1) розробка технічного завдання (ТЗ);

2) вибір напряму дослідження;

3) теоретичні та експериментальні дослідження;

4) узагальнення та оцінка результатів досліджень.

Конкретний склад етапів і робіт визначається специфікою виробництва (табл. 5.5).

Таблиця 5.4. Зміст науково-дослідних робіт (НДР)

Після завершення прикладних науково-дослідних робіт (НДР) за умови отримання позитивних результатів котрі задовольняють замовника з точки зору цілей, ресурсовитрат і ринкових умов реалізації проекту, на практиці приступають до виконання дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Це найважливіший етап матеріалізації результатів попередніх досліджень.

Основні етапи ДКР:

1) розробка ТЗ та технічна пропозиція;

2) ескізне проектування;

3) технічне проектування;

4) виготовлення робочої документації для виготовлення та випробувань дослідного зразка;

5) попередні випробування дослідного зразка;

6) комісійне випробування дослідного зразка;

7) доробка документації за результатами випробувань.

Таблиця 5.5. Етапи і склад НДР

Приклад переліку робіт на етапах ДКР наведено у табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Приклад переліку робіт на етапах ДКР

Імовірнісний характер результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт ускладнює оцінку їх економічної ефективності, що може призвести до збільшення етапів і тривалості розробок. Задля уникнення цих труднощів використовують метод поетапного визначення економічної ефективності з наростаючим ступенем точності. На ранніх стадіях виконання проектних робіт ці розрахунки носять прогнозний характер і включають:

- техніко-економічний аналіз очікуваних результатів;

- вибір бази для порівняння та приведення варіантів до порівнянного виду;

- розрахунок передвиробничих і капітальних витрат у сфері виробництва та експлуатації;

- розрахунок й аналіз показників економічної ефективності. Методи розрахунку річного економічного ефекту залежать від того,

наскільки різняться варіанти аналогового та нового виробу та річного обсягу виробництва. Для умови рівності річної продуктивності (О2 = ОД розрахунок річного економічного ефекту ведеться на базі абсолютних величин інвестицій (К) і експлуатаційних витрат (І):

Якщо річна продуктивність нового варіанту виробу (2) вища, ніж у виробу аналогу (1): (О.2>О.і), то річний економічний ефект Ер розраховується на основі питомих витрат к, и:

де К - абсолютна величина інвестицій;

/ - абсолютна величина експлуатаційних витрат;

к - питомі інвестиції;

и - питомі експлуатаційні витрати;

Ен - норма рентабельності.

Річний економічний ефект від виробництва і використання нових засобів праці - техніки довготривалого користування (машини, устаткування, приладів тощо) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивність, довговічність, скорочення витрат експлуатації тощо) визначається наступним чином:

де індекси "1" і "2" позначають дані для аналогового і нового виробу, відповідно;

В - приведені витрати на одиницю виробу; В = С + ЕНК; С - собівартість виготовлення виробу;

П - продуктивність нової техніки або інтегральний показник якості виробу;

Д - частка відрахувань на повне відновлення виробу;

Ді + Ен /Д2 + Ен - коефіцієнт зміни терміну служби нової техніки;

Ен - нормований коефіцієнт рентабельності (коефіцієнт дисконтування);

Тсл - термін служби засобів праці;

N - річний обсяг виробництва виробу;

и| = й~[ ¦ ТІ2 / П1 - річні експлуатаційні витрати у розрахунку на обсяг виробництва;

К1 = К1 ¦ П2 / П1 - поточні інвестиції при експлуатації (у споживача).

Інвестиції вкладаються для того, щоб принести прибуток більший, ніж витрати на придбання капіталу або при вкладенні капіталу інвестором в інший бізнес, чи розміщення капіталу в банківський дипозитарій. Відтак, для аналізу нових проектів, пов'язаних з необхідністю отримання прибутку, часто використовують норми рентабельності Ен, що відповідають різним видам ефективності інвестицій. Застосування у розрахунках тієї чи іншої величини норми рентабельності повністю залежить від менеджменту та інвестування, цілей підприємства та конкретної ринкової кон'юнктури.

Економічна оцінка нового виробу також розраховується для визначення терміну окупності додаткових інвестицій і їх рентабельності.

Розрахункова рентабельність інвестицій оцінюються співвідношенням:

Термін окупності розраховується як величина зворотна до розрахунку рентабельності (бухгалтерської норми рентабельності):

Новий виріб у процесі експлуатації буде економічно ефективним, якщо виконується нерівність Як > Ек. У межах дотримання даної нерівності можна порівнювати рівень ціни нового виробу в залежності від цілей, які висуває менеджмент і власники підприємства.

Якщо стратегією власників капіталу є досягнення максимального прибутку впродовж розрахункового періоду, то найбільш імовірним буде рішення встановити максимальну ціну на новий виріб, яку тільки зможе витримати ринок (продукція залишиться конкурентоспроможною і буде успішно реалізовуватися впродовж розрахункового періоду).

Стратегія "глибокого проникнення на ринок" дозволяє досягти зниження ціни до мінімального рівня, для якого виробник дотримується нерівності Як > Ек.

Якщо в процесі експлуатації нового виробу відбувається збільшення прибутку та зниження собівартості продукції, річний економічний ефект може бути розрахований за формулою:

де П1 - річний прибуток від експлуатації наявного на підприємстві ви-робу-аналога (обладнання, приладу тощо); N - обсяг виробництва продукції (робіт);

N - обсяг виробництва продукції від експлуатації нового виробу. С1, С2 - собівартість продукції, що випускається відповідно при експлуатації нового виробу й виробу-аналога; К - додаткові інвестиції нову розробку виробу; Ер - норма рентабельності.

Визначаючи річний економічний ефект, необхідно забезпечити порівняння варіантів нового виробу і виробу-аналога за такими показниками:

- обсяг продукції (роботи), виробленої за допомогою цих виробів;

- їх якісні параметри;

- фактор часу;

- соціальні фактори виробництва й експлуатації продукції.

Необхідно також враховувати, що перехід до серійного чи масового виробництва значно знижує собівартість одиниці продукції за рахунок зменшення питомої ваги умовно-постійних витрат (ефект масштабу виробництва) і підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів.

Виріб повинен мати якісне порівняння. Залежно від призначення та умов їх експлуатації якісними показниками порівняння можуть бути, наприклад, безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, потужність, маса, габарити, точність, швидкодія, ступінь автоматизації тощо. Якщо виріб-аналог не забезпечує виконання будь-якої функції, яка є у новому виробі, то слід передбачити додаткові заходи (кошти), які необхідні для доведення цього показника до рівня нового виробу.

У проектних показниках, які необхідно враховувати для визначення загального показника якості, може бути декілька підходів. Зазвичай визначають питому вагу важливості та значущості кожного показника у загальній характеристиці нового виробу. Потім вони оцінюються за однією з бальних систем (наприклад, десятибальною). Оцінка в балах проводиться експертним шляхом (табл. 5.7).

Таблиця 5.7. Таблиця бальної оцінки параметрів Хі нового виробу-аналога

Інтегрований показник (коефіцієнт) якості (в) нового виробу визначають за формулою:

де п - кількість параметрів виробу;

а, - ваговий коефіцієнт важливості 7-го параметра;

Ьін, Ьіа - значення даного параметра, відповідно, нового виробу та виробу-аналога, які оцінені експертами у балах.

Розрахунок річного економічного ефекту у виробництві нових виробів:

де Пч - прибуток від реалізації нових виробів після виплати податків і відсотків за кредити;

К - капітальні інвестиції.

У разі, коли новий виріб освоюється натомість виробу-аналога:

де Егн, Ега - відповідно, економічний ефект у виробництві нового виробу та виробу-аналога.

Якщо інвестиції пов'язані з введенням основних фондів, при розрахунку річного економічного ефекту можуть враховуватися амортизаційні відрахування (АІ), тоді:

В цьому випадку річна рентабельність капітальних вкладень Як на освоєння нових виробів оцінюється співвідношенням:

Критерієм прийняття рішення щодо освоєння виробництва нового виробу є співвідношення:

де Ток і Токи - відповідно термін окупності інвестицій: розрахунковий та нормативний:

Показник економічного ефекту від виробництва нових виробів повинен мати позитивне значення, що означає перевищення рентабельності інвестицій Як над нормативним значенням Ен.

Для розрахунку Як у разі приведення доходів і витрат до одного моменту часу (?о) потрібно вирішити наступне завдання. Знайти значення Як, за якого інтегральний економічний ефект за розрахунковий період (життєвий цикл інвестицій) Еі дорівнював би нулю:

де Пш - прибуток від реалізації нових виробів ґ-го року;

К - інвестиції у ґ-му;

Т - життєвий цикл інвестицій (роки);

й - коефіцієнт дисконтування.

Врахування фактору часу для оцінки економічної ефективності НДР і ДКР.

При виконанні економічних розрахунків на етапах НДР і ДКР необхідно враховувати, що інвестиції, як правило, здійснюються в роки, що передують початку виробництва нових виробів виробником і попереднього початку експлуатації цих проектів. Тому всі показники доходів і витрат вважаються приведеними до одного моменту часу - першого року розрахункового періоду (початок виготовлення або експлуатації нових виробів). При необхідності таке приведення визначають як доданок показників даного року на коефіцієнт дисконтування й:

де ґ - число років між роком ґ, до якого відноситься даний показник, і роком "0" - першим роком розрахункового періоду.

Для економічних розрахунках показників після розрахункового року їх приводять до розрахункового нульового року шляхом множення на коефіцієнт дисконтування.

Визначення витрат виробництва виробів на етапах НДР і ДКР

На етапах НДР і ДКР ще немає даних про технологію виготовлення нового виробу, його трудомісткості та матеріаломісткості, тому визначення витрат виробництва на цих етапах представляє деякі труднощі. У той же час комплексний економічний аналіз як у сфері виробництва, так і в сфері експлуатації необхідний для прийняття рішень про доцільність нових розробок.

Орієнтовні розрахунки витрат у цих випадках ведуться шляхом встановлення аналогій між новим виробом і раніше створеним на основі аналізу його параметрів, елементів і функцій. Найчастіше собівартість розраховується за наступними методами:

- питомих показників;

- питомих вагових витрат;

- бальним;

- кореляційним;

- нормативної калькуляції.

Размещено на Allbest.ru