Розвиток інформаційно-комунікативних технологій та їх роль у "новій економіці" ХХІ-ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економічної кібернетики та міжнародних економічних відносин

КУРСОВА РОБОТА

з курсу макроекономіки

на тему «Розвиток інформаційно-комунікативних технологій та їх роль у «новій економіці» ХХІ-ХХ ст.

Виконала студентка 2-го курсу, 125 групи

Спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

денної форми навчання

Сандулович Оксана Валеріївна

Науковий керівник - кандидат економічних наук,

доцент Власова Тетяна Рафаелівна

Чернівці 2017



План

Вступ

1. Інформаційно-комунікаційні технології та їх еволюція

2. Сутність, специфіка та роль інформації у «новій економіці» ХХІ-ХХ ст.

3. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток економіки країн

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел



Вступ

глобальний інформаційний комунікаційний технологія

Одними з головних питань, що стоять сьогодні перед економікою та суспільним розвитком країн світу та пов'язано з процесами інформатизації, є ефективне функціонування економіки в умовах глобального економічного середовища, процесів інтелектуалізації світогосподарського розвитку, розширення сфер застосування інформаційних систем в різних напрямах господарської діяльності, застосування інформаційних систем та засобів комунікації в різних напрямах господарської діяльності, застосування інформаційних технологій та сучасних програмних продуктів в міжнародних компаніях.

Ми живемо в час новітніх технологій, автоматизованості, інформаційної забезпеченості. Економіка невпинно розвивається і змінює вектори основних напрямів. Наразі спостерігається великий сегмент значення саме у сфері інформаційно-комунікативних технологій. Це і обумовлює актуальність даної теми.

До проблеми інформатизації зовнішньоекономічної діяльності підприємств неодноразово зверталися як закордонні вчені, так і вчені нашої країни. Вона аналізується в наукових працях В.С.Рожнова[18], В.П. Завгородного, В.В. Дика, А.В. Іоффе, А.Н. Щедріна. Процеси інформатизації суспільства та роль інформаційно-комунікативних технологій у функціонуванні економіки досліджували: І.Ю Матюшенко, П.Ю.Курмаєв, А.А.Ткач, О.В.Зернецька. Однак багатогранність та високій рівень актуальності теми зумовлює необхідність її дослідження.

Основною метою курсової роботи є дослідження розвитку, впливу та ролі інформаційно-комунікативних технологій на «нову економіку» ХХІ-ХХ століть. Із зазначеної мети випливають завдання роботи:

1. Простежити за розвитком та еволюцією інформаційно-комунікаційних технологій.

2. Визначити сутність, специфіку та роль інформації у «новій економіці» ХХІ-ХХ ст.

3. Охарактеризувати вплив інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток економіки країн.

Об'єкт - інформаційно-комунікативні технології.

Предмет - еволюція, роль та вплив інформаційно-комунікативних технологій у «новій економіці» ХХІ-ХХ ст.

Для вирішення поставлених завдань у курсовій роботі використовуються такі методи: графічний, табличний, аналіз, аналітичний, порівняльний.

Джерелом інформації для написання курсового дослідження були: наукові статті, вітчизняні та закордонні статистичні дані, підручники, посібники, енциклопедії та матеріали з сайтів мережі Інтернет.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням впливу ІКТ на економічний розвиток ринку країни були присвячені праці таких іноземних та вітчизняних вчених, як Д. Бел [26], А. Тофлер [27], Л. Огунсола [9], К.Князев [5], О. Карпенко, Р. Радзієвська [10], Р. Хіміч, О. Леонова та інші.

Структура курсового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та пропозицій, списку використаних джерел.



1. Інформаційно-комунікаційні технології та їх еволюція

Інформаційно-комунікаційні технології (IKT, від англ. Information and communication technology, ICT) - це термін, який часто використовують як синонім до інформаційних технологій (ІТ), але насправді це поняття значно ширше і включає в себе ІТ.

ІКТ - це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати, та змінювати інформацію [18].

Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо- і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу.

Вперше вираз «інформаційно-комунікативні технології» було використано у 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії (Стівенсон просприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії у 2000-му році).

До другої половини 19 століття основу інформаційних технологій складали перо, чорнильниця та бухгалтерська книга. Комунікація (зв'язок) здійснювалася шляхом направлення пакетів (депеш). Продуктивність інформаційної обробки була вкрай низькою, кожен лист копіювався окремо вручну, крім рахунків, не було іншої інформації для прийняття рішень.

На зміну «ручній» інформаційній технології в кінці 19 століття прийшла «механічна». Винахід друкарської машинки, телефону, диктофона, модернізації системи суспільної пошти - все це послужило базою для принципових змін у технології обробки інформації і, як наслідок, у продуктивності роботи. По суті «механічна» технологія проклала дорогу до формування організаційної структури існуючих установ.

40-60-ті роки 20-го століття характеризуються появою «електричної» технології, заснованої на використанні електричних друкарських машинок зі змінними елементами, копіювальних машин на звичайному папері, портативних диктофонів. Вони покращили засновницьку діяльність за рахунок підвищення якості, кількості та швидкості обробки документів.

Поява в другій половині 60-х років високопродуктивних ЕОМ на периферії засновницької діяльності (в обчислювальних центрах) дозволило акцентувати увагу в інформаційно-комунікативній технології не на обробку форми, а на обробку змісту інформації. Це було початком формування «електронної» технології. Як відомо, сучасна інформаційна технологія управління повинна містити як мінімум 3 найважливіших компонента обробки інформації: облік, аналіз і прийняття рішень. Ці компоненти реалізуються у «в'язкому» середовищі - паперовому «морі» документів, що стає з кожним роком все більше неосяжним.

Сформовані в 60-х роках концепції застосування автоматизованих систем управління (АСУ) не завжди і не повною мірою відповідають завданню вдосконалення управління та оптимальної реалізації компонентів інформаційної технології, методологічно ці концепції нерідко спираються на уявлення про необмежені можливості «кнопкової» інформаційної технології при безперервному нарощуванні обчислювальної потужності систем АСУ в

застосуванні найбільш загальних імітаційних моделей, які в ряді випадків далекі від реального механізму оперативного управління.

Відсутність розвинених комунікаційних зв'язків робочих місць користувача з центральною ЕОМ, характерний для більшості АСУ пакетний режим обробки даних, низький рівень аналогової підтримки - все це фактично не забезпечує високої якості аналізу користувачами даних статистичної звітності та всього інтерактивного рівня аналітичної роботи. Тим самим ефективність АСУ на нижніх щаблях управлінської драбини, тобто саме там, де формуються інформаційні потоки, істотно падає внаслідок значної надлишковості інформації, що надходить за відсутності коштів агрегування даних. Саме з цієї причини, не дивлячись на введення додаткової системи АСУ, з кожним роком зростає кількість працівників, зайнятих обліковими функціями: на сьогоднішній день шосту частину всіх працівників апарату управління складає обліково-бухгалтерський персонал [24,400 с.]

Починаючи з 70-х років сформувалася тенденція перенесення центру ваги розвитку АСУ на фундаментальні компоненти інформаційних технологій (особливо на аналітичну роботу) з максимальним застосуванням людино-машинних процедур. Проте як і раніше вся ця робота проводилася на потужних ЕОМ, розміщених централізовано в обчислювальних центрах. При цьому в основу побудови подібних АСУ покладена гіпотеза, згідно з якою задачі аналізу та прийняття рішень відносилися до класу формалізованих, таких що піддаються математичному моделюванню. Передбачалося, що такі АСУ повинні підвищити якість, повноту, достовірність та своєчасність інформаційного забезпечення осіб, які приймають рішення, ефективність роботи яких буде зростати завдяки збільшенню числа аналізованих задач. Проте впровадження подібних систем дало досить протверезні результати. Виявилося, що застосовувані економіко-математичні моделі мають обмежені можливості практичного використання: аналітична робота і процес прийняття рішень відбуваються у відриві від реальної ситуації і не підкріплюються інформаційним процесом формування. Для кожної нової задачі потрібна нова модель, а оскільки модель створювалася фахівцями з економіко-математичних методів, а не користувачем, то процес прийняття рішень відбувається як би не в реальному часі і втрачається творчий вклад самого користувача, особливо при вирішенні нетипових управлінських завдань. При цьому обчислювальний потенціал управління, зосереджений в обчислювальних центрах, знаходиться у відриві від інших засобів і технологій обробки інформації внаслідок не ефективної роботи нижніх ступенів і необхідності безперервних конверсій інформації. Це так само знижує ефективність інформаційної технології при вирішенні задач на верхніх щаблях управлінської драбини. До того ж для сформованої в АСУ організаційної структури технічних засобів характерний низький коефіцієнт їх використання, значні строки (не завжди виконуються) проектування автоматизованих систем і не висока їх рентабельність через слабкий вплив результатів автоматизації на ефективність управління [25, с. 256].

З появою персональних комп'ютерів на «гребені мікропроцесорної революції» відбувається принципова модернізація ідеї АСУ: від обчислювальних центрів і централізації управління, до розподіленого обчислювального потенціалу, підвищення однорідності технології обробки інформації та децентралізації управління. Такий підхід знайшов своє втілення в системах підтримки прийняття рішень (СППР) та експертних системах (ЕС), які характеризують новий етап історії комп'ютеризації технології організаційного управління по суті - етап персоналізації АСУ. Системність - основна ознака СППР і визнання того, що найпотужніша ЕОМ не може замінити людину. У даному випадку мова йде про структурну людино-машинну одиницю управління, яка оптимізується у процесах роботи: можливості ЕОМ розширюються за рахунок структуризації користувачем вирішуваних завдань і поповнення її бази знань, а можливості користувача - за рахунок автоматизації тих задач, які раніше було недоцільно переносити на ЕОМ з економічних чи технічних міркувань. Стає можливим аналізувати наслідки різних рішень і отримувати відповіді на питання типу: «що буде, якщо ...?», не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування [24, с. 400].

Найважливіший аспект впровадження СППР і ЕС є раціоналізація повсякденної діяльності працівників управління. В результаті їх впровадження на нижніх щаблях управління суттєво зміцнюється весь фундамент управління, зменшується навантаження на централізовані обчислювальні системи та верхні щаблі управління, що дозволяє зосередити в них питання вирішення великих довгострокових стратегічних завдань. Природно, що комп'ютерна технологія СППР повинна використовувати не тільки персональні комп'ютери, а й інші сучасні засоби обробки інформації.

Концепція СППР потребує перегляду існуючих підходів до управління трудовими процесами в установі. По суті, на базі СППР формується нова людино-машинна трудова одиниця з кваліфікацією праці, її нормуванням та оплатою. Вона акумулює знання та вміння конкретної людини (користувача СППР) з інтегрованими знаннями та вміннями, закладеними в ПЕОМ [15].

Таблиця 1.1. Етапи ІКТ з огляду на мету технології та інструментарій, завдяки якому вона досягається

Етап, межі	Назва технології	Інструментарій	Основна мета
1 етап (до ІІ пол. ХІХ ст.)	«ручна»	перо, чорнильниця, книга	представлення інформації в потрібній формі
2 етап (з кінця ХІХ ст.)	«механічна»	друкарська машина, телефон, диктофон	представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами
3 етап (40-60-і рр. ХХ ст.)	«електрична»	великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони	починає переміщатися з форми представлення інформації на формування її змісту
4 етап (з початку 70-х рр.)	«електронна»	великі ЕОМ і створені на їхній базі автоматизовані системи управління (АСУ) і інформаційно-пошукові системи, оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів	формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя, особливо на організацію аналітичної роботи
5 етап (з середини 80-х рр.)	«комп'ютерна» («нова»)	персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення	персоналізація АСК (створення системи підтримки прийняття рішень певними спеціалістами)
6 етап (тільки встановлює-ться)	«мережева»	глобальні і локальні комп'ютерні мережі	миттєвий обмін інформацією та даними

В таблиці 1.1 подані етапи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, з огляду на мету технології та інструментарій, завдяки якому вона досягається. Також дані етапи характеризуються:

1 етап - комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, депеш, пакетів.

2 етап - оснащений більш досконалими засобами доставки пошти.

3 етап - основна мета технології починає переміщатися з форми представлення інформації на формування її змісту.

4 етап - центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя, особливо на організацію аналітичної роботи.

5 етап - подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та штучного інтелекту для різних рівнів управління, реалізуються на персональному комп'ютері і використовують телекомунікації. У зв'язку з переходом на мікропроцесорну базу істотним змінам піддаються і технічні засоби побутового, культурного та іншого призначень.

6 етап - починають широко використовуватися в різних галузях глобальні і локальні комп'ютерні мережі. Пророкують в найближчому майбутньому бурхливе зростання, обумовлене популярністю засновника - глобальної комп'ютерної мережі Internet [4, с.58-60].

Отже, інформаційно-комунікативні технології почали свій розвиток ще у другій половині 19-го століття і вже пройшли 5 етапів: «ручний», «електричний», «електронний», «комп'ютерний». Наразі ІКТ на шостому етапі свого невпинного розвитку - «мережевій» технології. Еволюція інформаційно-комунікаційних технологій показує, що дана сфера буде впевнено та швидко розвиватися та вдосконалюватись, і вже невдовзі стане передовою ланкою всіх економічних, управлінських та освітніх процесів у світі. Вже тепер можна прослідкувати за широким використанням глобальних та локальних комп'ютерних мереж у різних галузях. Найважливіший аспект розвитку та впровадження ІКТ - раціоналізація повсякденної діяльності не тільки працівників управління, а і всіх користувачів.

2. Сутність, специфіка та роль інформації у «новій економіці» ХХ-ХХІ ст.

Поняття «інформація» є одним з найпоширеніших. Термін «інформація» походить від латинського слова «information», що означає «роз'яснення», «виклад». Спочатку під інформацією розуміли повідомлення, відомості, що передаються одними людьми до інших людей, а також сам процес передачі цих відомостей. У процесі розвитку цивілізації поняття інформації змінювалося. Виникла потреба у науковому підході до поняття інформація і визначення її властивостей. У XX столітті з'явилося безліч нових визначень інформації. Зараз немає універсального визначення, тому що поняття трансформується в залежності від тієї сфери, в якій воно використовується.

За весь час розвитку теорії інформації робилося безліч спроб класифікувати її. При цьому дослідники використовували різні ознаки, за якими вони проводили розподіл. Це залежало від того, для яких цілей проводилася класифікація. Через відмінності в основоположній ознаці всі класифікації відрізняються одна від одної. Наведемо кілька прикладів таких класифікацій:

1) Контрольно-вимірювальна, обліково-статистична, науково-технічна та суспільно-політична;

2) Документальна, обчислювальна, економічна, адміністративна та технічна;

3) Економічна, науково-технічна, політична, соціально-політична і духовна.

Необхідно відзначити, що в більшості класифікацій виділяється саме економічна інформація. При цьому їй дається власне визначення:

1) Економічна інформація - це такі відомості про економічну діяльність підприємства, які відображають зміну ситуації всередині і за межами підприємства;

2) Економічна інформація складається з усіх об'єктивних фактів і припущень, які впливають на сприйняття людини, що приймає рішення, сутності і ступеня невизначеностей, пов'язаних з даною проблемою чи можливістю. Все те, що потенційно дозволяє знизити ступінь невизначеності, будь то факти, оцінки, пронози, чутки, повинно вважатися інформацією;

3) Економічна інформація - інформація, яка містить знання про економічну політику держави, економічні звання, відображають виробничі відносини і їх прояви у різних сферах економіки. Економіка - це насамперед інформація, інформаційні процеси і інформаційні потоки на основі яких виробники, торговці, чиновники тощо управляють виробництвом і розподілом товарів [16].

На початку ХХІ століття в економічних процесах відбуваються якісно нові зміни. Обсяг знань на планеті подвоюється кожні п'ять років. У провідних компаніях світу частка вартості нематеріальних активів досягає 80%. Зникає традиційне уявлення про місце розташування підприємства, оскільки поширюються аутсорсингові (передають непрофільні функції стороннім організаціям) [3, с.18], франчайзингові (власники успішного бізнесу дають змогу користуватися своєю системою іншій стороні на певних умовах) та віртуальні (виникли на основі мережевих технологій) форми організації бізнесу.

Інформація поступово перетворюється на важливий ресурс, що дозволяє підприємству зміцнювати свою конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі. Сучасна економіка може бути представлена «як гігантська інформаційна мережа з своїми згущеннями (вузлами) - фірмами, де виробляється, циркулює і споживається інформація. У цих згущення-вузлах виростають ієрархії для більш ефективного «оволодіння» інформацією. Подібною ж мережею стає і все сучасне суспільство…» [6, с. 90].

Можна визнати, що наразі відбувається зрушення у структурі варіацій ресурсів, які використовуються економічними організаціями. Зрушення відбувається убік тих ресурсів, що мають переважно інформаційну природу - інтелектуальні здібності персоналу, клієнтські бази, управлінські та комунікативні технології, ділова репутація тощо [26, с. 102].

За таких умов прийняття стратегічних рішень вимагає усвідомлення ролі та місця інформації у забезпеченні довгострокового успіху підприємств та компаній, і головне - розроблення та впровадження в управлінську практику адекватних інформаційній парадигмі методів та інструментів перетворення інформації та реальні конкурентні переваги. Це в свою чергу, покращить рівень національного добробуту, за рахунок підвищення рівня ВВП, збільшення експорту.

Вітчизняний професор І.Ю. Матюшенко вважає, що сучасне суспільство, побудоване на знаннях, є похідною від комунікаційного та інформативного суспільства. Він виділяє наступні етапи розвитку суспільства останнім часом:

- Комунікаційне суспільство (80-ті- початок 90-х минулого століття) можна було характеризувати перетворенням важливої для людей інформації в цифрову форму, створенням великих сховищ для її збереження, передачею її на відстань за допомогою телекомунікаційних технологій і початком розвитку на цій основі глобальної комп'ютерної мережі Інтернет;

- Інформаційне суспільство (почало розвиватися з другої половини 90-х років минулого століття). Інформація в цей період почала відігравати роль товару, який можна було купити і продати. Але вона ще не стала знанням, а тільки аналогією з «сировиною» оброблялась перед використанням;

- Суспільство, яке побудоване на знаннях. Виникло з двох попередніх, відносно коротких фаз, поєднавши їх головний продукт - інформації і комунікації. Комунікаційне і інформаційне суспільство базується на технологіях, а суспільство побудоване на знаннях - на людях - творцях, озброєних технологіями [7, с. 133].

Отже, наразі наше суспільство як ніколи забезпечене всіма необхідними інформаційними ресурсами, які по суті і являються однією з головних наших зброй. Але вся заковика полягає в тому, наскільки вірно та уміло ми використовуємо ці дари. Потрібно по максимуму «вижимати» все необхідне задля найбільшої ефективності економіки країни. Саме тому серед країн світу проглядається досить чітка градація. Одразу видно, які країни ефективно використовують інформаційно-комунікативні потужності, а які нехтують цією «зброєю».

Значення теорії інформації неухильно зростає. Це підтверджує акт прийняття Верховною Радою України у 1992 році «Закону про інформацію» [1], який закріпив положення щодо основних принципів інформаційних відносин, державної інформаційної політики, головних напрямів інформаційної діяльності в державі, організації освіти, наукових досліджень у галузі інформаційної діяльності. У Законі сформульовано основні принципи інформаційних відносин, а саме: гарантованість права на інформацію; відкритість; доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність; вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Інформація є основною категорією знань. На сучасному етапі розвитку світової економіки роль знань очевидна; для її успішного використання навчання робітників підприємств має стати невід'ємною ланкою виробничого процесу. Залишатися на передньому плані швидко змінюваних потреб ринку можна тільки в тому разі, якщо своєчасно розпізнавати сутність цих змін та негайно впроваджувати їх у виробництво.

Найвідомішою з усіх інформаційно-телекомунікаційних мереж є Інтернет, який значно еволюціонував з моменту своєї появи. Історія всесвітньої мережі Інтернет починається у 1968 році, коли в США почала розроблятися військова комп'ютерна мережа під назвою Apranet. Назву було складено з абревіатури АКРА - Агенство перспективних досліджень та слова «net» - мережа.

Перші користувачі мережі Інтернет з'явились на території України ще за радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому числі було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі Інтернет - домену ua. 1 грудня 1992 року домен.ua було офіційно делеговано Україні. З цього часу і прийнято відраховувати історію українського сегменту мережі Інтернет.

На рисунку 2.1 зображена динаміка зростання користувачів Інтернетом в Україні з 1997 по 2016 роки. 20 років тому лише 1% українців користувався Інтернетом, зараз - 62 %. За останні два роки кількість користувачів зросла на 8 відсоткових пунктів, що свідчить про швидкий темп зростання. Частка користування серед людей 18-39 років в Україні сягнула 91% [17].

Рис. 2.1 Кількість українців, які використовують Інтернет (у %)

Серед країн Європи налічується понад 476 млн користувачів Інтернет, що становить 58,3% всього континенту або 22,7% світу. В таблиці 2.1 наведені дані: кількість населення країн, частка користувачів Інтернет, та користувачі Інтернет у відсотковому значені відносно усього населення [14].

Таблиця 2.1. Кількість користувачів мережею Інтернет у країнах Європи

Країна Європи	Населення (станом на 2017 рік)	Користувачі мережею Інтернет	Користувачі Інтернет у відсотках
Албанія	2,911,428	1,823,233	62, 6%
Австрія	8,592, 400	7,135,168	83,0%
Бельгія	11,443,830	10,060,745	87,9%
Болгарія	7,045,259	4,155,050	59,0%
Велика Британія	64,767,115	59,333,154	91,6%
Греція	10,892,931	7,072,534	64,9%
Естонія	1,305,755	1,196,521	91,6%
Ірландія	4,749,153	4,453,436	93,8%
Іспанія	46,439,864	35,705,960	76,9%
Італія	59,797,978	51,836,798	86,7%
Латвія	1,944,565	1,663,739	85,6%
Ліхтенштейн	38,022	36,183	95,2%
Люксембург	584,103	548,807	94,0%
Мальта	420,521	334,056	79,4%
Молдова	3,555,156	1,748,642	49,2%
Монако	30,535	28,214	92,4%
Нідерланди	16,900,726	16,143,879	95,5%
Німеччина	80,636,124	71,727,551	89,0%
Норвегія	5,165,802	4,974,667	96,3%
Польща	38,005,614	25,666,238	67,5%
Португалія	10,374,822	7,015,519	67,6%
Росія	146,267,288	103,147,691	70,5%
Турція	77,695,904	46,282,850	59,6%
Угорщина	9,787,905	7,874,732	80,5%
Україна	44,008,507	19,099,692	43,4%
Фінляндія	5,541,274	5,107,402	92,2%
Франція	64,938,716	55,860,370	86,0%
Чехія	10,555,130	9,323,428	88,3%
Швейцарія	8,236,573	7,180,749	87,2%
Швеція	9,747,355	9,9216,226	94,6%

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити такі висновки:

1. Країни з найбільшою часткою користувачів (понад 94%) : Швеція, Норвегія, Ліхтенштейн, Нідерланди, Люксмбург. Всі ці країни об'єднує: високорозвинутість, індустріалізованість, високий рівень життя. ВВП на душу населення не менше $25 000.

2. Країни з найменшою часткою користувачів (менше 50%) : пострадянські держави - Україна та Молдова (ВВП на душу населення $6700 та $1500).

3. Варто помітити значну різницю у статистичних даних Internation World Stats та Київського міжнародного інституту соціології щодо користувачів Інтернет в Україні. Міжнародний сайт зазначив 43,4% користувачів, а вітчизняний інформатор - 62%. Тому можна зробити припущення, що справжньою цифрою може бути середнє арифметичне між цими показниками - приблизно 52-53%.

Отже, роль інформації у «новій економіці» 20-21 століття величезна та передова. Крилатий вислів «той, хто володіє інформацією - володіє світом» актуальний в наш час як ніколи. Успішне функціонування національної економіки неможливе без високого та грамотного рівня знань нашого інформатизованого суспільства.

3. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток економіки країн

Темпи розвитку економіки країни, зокрема головної її ланки - підприємництва, багато в чому обумовлені станом інформаційного, комунікаційного простору, а також формуванням у суспільстві інтелектуального кола спеціалістів, здатних створювати та управляти новітніми технологіями. Цей висновок доведений досвідом функціонування і закордонних, і вітчизняних компаній. Актуалізуються питання якісного інформаційного забезпечення як на підприємстві, так і в масштабі окремих регіонів, усієї країни. Інформатизація охоплює локальні та й глобальні проблеми економічної діяльності господарських суб'єктів.

Науковий економічний потенціал України часів СРСР та в перехідний період не був використаний належним чином для розвитку та впровадження нових технологій. Не можна сказати, що ситуація істотно змінилася і тепер. Унаслідок цього не останню роль в інформатизації підприємств відіграє впровадження нових іноземних технологій, заохочення на державному рівні відповідних наукових досліджень.

Глобалізація світогосподарських зв'язків, відсутність інформаційних кордонів між державами, а отже й стрімкий розвиток інформаційного суспільства як в розвинених країнах, так і тих, що розвиваються обумовлено інтенсивним впровадженням останніх досягнень науки і техніки в області інформації та комунікацій, які наразі являються невід'ємною складовою повсякденного життя світової спільноти.

Інформаційно-комунікаційні технології в умовах сучасного динамічного розвитку глобальної інформаційної інфраструктури відіграють ключову роль у зростанні соціально-економічного та бізнес-середовища будь-якої країни, позитивно впливають на швидке налагодження зв'язків у сферах торгівлі, фінансів, транспортування, сприяють активному співробітництву країн з впливовими міжнародними організаціями.

Завдяки впровадженню останніх досягнень ІКТ у бізнес - середовище відбувається збільшення продуктивності праці робітників, перш за все завдяки підвищенню мобільності та дистанційному доступу до продуктивних систем (ERP), прискорюються та спрощуються внутрішні та зовнішні комунікації; створюються нові можливості для автоматизації бізнес-процесів, в тому числі завдяки впровадженню системи електронного документообігу, CRM. Крім того виникають нові ринки дистанційних послуг, наприклад, медичне обслуговування, освіта, охорона та безпека, створюються додатки до різних сучасних електронних пристроїв. На базі ІКТ та завдяки швидкому доступу до мережі Інтернет виникають нові формати взаємодії бізнесу із клієнтами. Все це безумовно збільшує можливості, динаміку та ефективність бізнес-середовища [5, с.38].

Саме розвиток ІКТ сприяв виникненню такого нового сегменту в сфері торгівлі, як електронна комерція, що наразі стрімко зростає та сприяє створенню новітніх торговельних онлайн - площадок для спрощення пошуку контрагентів та швидкого взаємозв'язку із ними. Розширюються ринки збуту, виникають абсолютно нові товари та послуги, націлені на задоволення потреб все ширшого кола споживачів, прискорюються здійснення торговельних операцій. Всі відносини у сфері електронної комерції регулюються законодавством. Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції [2].

Роль ІКТ у сучасних умовах має величезне значення і у фінансіалізації [10, с.80-104] країни. Миттєві грошові перекази між банками різних країн світу, величезні телекомунікаційні системи розрахунків, що функціонують на рівні держав (наприклад, системи SWIFT та TARGET) та відслідковують рух коштів, електронні розрахунки, належне функціонування бірж, банківських установ, різних фондів - все це забезпечується відповідною інформаційно-комунікаційною інфраструктурою.

Являючись результатом досягнень сучасного науково-технологічного прогресу, ІКТ, в свою чергу, обумовлюють його подальший розвиток. Вони все більше інтегруються у сферу науки як невід'ємні технічні складові більш глибокого та детального аналізу сучасних явищ та процесів. Завдяки ІКТ відкриваються нові галузі в науці та техніці та відбувається органічна синергія класичних оплотів наукової школи. ІКТ сприяють вільному доступові до інформації, а отже роблять її більш зрозумілою. Завдяки ІКТ величезні масиви даних можуть не тільки швидко передаватись у різні куточки землі, але й швидко оброблятись, оновлюватись та сприяти створенню новітніх видів життєво необхідної продукції. В свою чергу такі тренди обумовлюють нарощування не тільки технологічної, але й економічної (а отже, й політичної) могутності держави-винахідника [11, с. 38].

В сучасних умовах глобальної жорсткої конкуренції залучає більше інвестицій та країна, яка спеціалізується на виробництві та продажу високотехнологічної продукції. Адже кінцева ціна саме цього виду продукції включає надзвичайно високий рівень доданої вартості. Частіш за все це венчурний вид інвестицій, проте аналітика вказує на посилення тенденцій вкладання коштів інвесторами у винахід новітньої продукції з високою ІКТ-складовою. Залучення додаткових коштів країною сприяє її зростанню національного добробуту, а отже й збільшенню кількості іммігрантів [27, с. 29].

Безумовно, сучасні ІКТ формують людський капітал країни, що являється основою для створення «інформаційного суспільства». Останніми трендами залучення ІКТ у повсякденне життя людства являється презентація сучасних освітніх програм у вільному доступі в глобальній Інтернет мережі. Це дозволяє різним верствам населення з різним рівнем достатку залучитись до освітніх процесів, оволодіти новими знаннями, вміннями та навичками, підвищити власний професіоналізм із максимальною користю для особистого трудового життя та мінімальними витратами. Це вказує на те, що ІКТ можуть запропонувати країнам з різним рівнем економічного розвитку безпрецедентні можливості для зміни системи освіти, більш раціонального спрямування політичних програм та їх швидку імплементацію, розширити спектр можливостей як для бізнес-структур, так і для фізичних осіб з різним рівнем достатку.

Деякі країни розглядають ІКТ як основний стимул для заохочення їх соціально-економічного розвитку. Завдяки ІКТ, з одного боку, вони зможуть швидко надолужити економічний розрив із світовими лідерами і отримувати величезну віддачу від створення додаткових матеріальних благ та робочих місць для висококваліфікованих робітників. З іншого боку, деякі країни розглядають розвиток і використання ІКТ в їх економіці та суспільстві як ключову компоненту їх національної стратегії з метою поліпшення рівня життя населення, збільшення рівня знань та посилення власної міжнародної конкурентоспроможності [9, с.53].

Згідно сучасних тенденцій в інвестуванні, як зазначалось вище, ІКТ надають навіть найменш розвиненим країнам можливості перетворення їх економік-аутсайдерів на інформаційні та високотехнологічні, тобто на ті, що спеціалізуються на продукції і з високою доданою вартістю, і які можуть конкурувати з передовими економіками на світовому ринку. Варто звернути увагу на те, що технологічні інновації сприяли глобалізації шляхом надання інфраструктури для встановлення транссвітових зв'язків. Революція, яка відбувається у сфері інформаційних і комунікаційних технологій була і наразі залишається центральною і рушійною силою глобалізації сьогодення.

Незважаючи на безсумнівні переваги ІКТ, значні перешкоди для їх ефективного використання існують як в розвинених, так і у країнах, що розвиваються. Ці бар'єри мають бути елімінованими для повної реалізації потенціалу ІКТ. Деякі бар'єри є ендемічними (наприклад розрив між поколіннями, у процесах навчання, в отриманні досвіду у сфері ІКТ), а отже, подолати їх досить складно. Країни, що розвиваються стикаються з проблемами слабкорозвиненої телекомунікаційної інфраструктури, низької комп'ютерної грамотності, відсутності обізнаності або низької спроможності користування мережею Інтернет. Оскільки країни, що розвиваються більше страждають від «цифрового відставання», вони ризикують залишитися далеко позаду від можливостей отримання додаткових доходів (від створення продукції з високою доданою вартістю), більш швидкого соціально-економічного зростання (автоматизації різних процесів, а отже, зменшенню собівартості виготовленої продукції, оптимізації витрат підприємств, пришвидшенню виробничих процесів, ефективній реалізації ресурсів), та рівноправної повноцінної присутності на оцифрованій світовій арені [27, с.29] .

Згідно з даними провідних фахівців, цифровий розрив між країнами - новими лідерами в технологічній могутності та країнами-аутсайдерами в межах сучасного світового економічного порядку зростає швидше за розрив в економічному розвитку, що наразі домінує між розвиненими та найменш розвиненими країнами. Вкрай негативним є те, що цей інформаційний розрив (або цифровий розрив) між економіками, які базуються на знаннях та інформатизації, та не інтегрованими у цей процес країнами, буде стрімко та динамічно збільшуватись, і подолати його стане майже неможливо. Отже, мова йде про цифрове рабство країн-аутсайдерів, та їх повну залежність від розвинених країн у розбудові власної національної інформаційної інфраструктури (НІІ) [19].

Загальносвітовою тенденцією є трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне, що відбувається в умовах посилення глобалізаційних процесів, розширення сфери послуг і нематеріального виробництва у результаті науково-технічного прогресу, у тому числі масштабного, глибинного та динамічного проникнення інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності особи, суспільства, суб'єктів господарювання та держави.

Результати застосування міжнародного досвіду свідчать, що цифрові технології стали рушійною силою соціально-економічного розвитку, відновлення економіки багатьох держав світу та визначають основу сталого розвитку в майбутньому [3]. Для моніторингу та порівняння розвитку інформаційно-комунікаційних технологій експертами МСЕ було створено Індекс розвитку ІКТ (IDI: ICT Development Index). Цей індекс включає в себе 11 показників, що утворюють одне контрольне значення (від 0 до 10) [19].

Основною ціллю IDI є вимірювання:

• рівня та змін у часі розвитку ІКТ в країнах;

• прогресу у розвитку ІКТ як у розвинених країнах, так і тих, що розвиваються;

• цифрового розриву, тобто різниці між країнами з різними рівнями розвитку ІКТ;

• потенціалу розвитку ІКТ, або меж застосування ІКТ країною для поліпшення її соціально-економічного розвитку, виходячи з наявних можливостей та вмінь.

IDI складається з трьох субіндексів:

1. Субіндекс доступу (тобто наявність відповідної інфраструктури: фізична можливість користувача бути підключеним до Інтернет мережі, до мобільного або фіксованого зв'язку);

2. Субіндекс використання (інтенсивність застосування послуг Інтернет мережі, мобільного та фіксованого зв'язку);

3. Субіндекс практичних навиків (мається на увазі ефективне використання як програмного забезпечення різних ІТ - пристроїв, так і глобальної мережі Інтернет).

Аналізуючи дані показники, аналітики МСЕ помітили явний кореляційний зв'язок між IDI та ВНД на душу населення. У країнах, де IDI наближується до власної максимальної позначки 10, зафіксовано найвищі рівні валового національного доходу на душу населення. І навпаки, у державах із найнижчими позначками проникнення ІКТ у сфери діяльності громадян ВНД на душу населення є найнижчим (Рис. 3.1) [20]

Можна простежити зовсім невелике відхилення між показником IDI в країні та рівнем ВНД на душу населення. Найбільше відхилення у Брунеї, Данії, Габоні.

Рис. 3.1 Зв'язок між IDI та ВНД на душу населення

У таблиці 3.1 наведені провідні країни світу відповідно їх регіонального рейтингу за показником IDI.

Таблиця 3.1. Рейтинг ТОП-5 провідних економік кожного регіону за показником IDI, 2014 р.

Європа	АТР	Пд. І Пн. Америка
Рейтинг у світі	Країна (IDI)	Рейтинг у світі	Країна (IDI)	Рейтинг у світі	Країна (IDI)
1	Данія (8,86)	2	Республіка Корея (8,85)	14	США (8,02)
3	Швеція (8,67)	9	Гонконг. Китай (8,28)	23	Канада (7,62)
4	Ісландія (8,64)	11	Японія (8,22)	35	Барбадос (6,95)
5	Великобританія (8,50)	12	Австралія (8,18)	48	Уругвай (6,62)
6	Норвегія (8,39)	16	Сінгапур (7,90)	54	Сент-Кітс та Невіс (6,01)
Арабські країни	СНД	Африка
Рейтинг у світі	Країна (IDI)	Рейтинг у світі	Країна (IDI)	Рейтинг у світі	Країна (IDI)
27	Бахрейн (7,40)	38	Білорусь (6,89)	70	Маврикій (5,22)
32	ОАЕ (7,03)	42	Російська Федерація (6,67)	75	Сейшельські о-ви (4,97)
34	Катар (7,01)	53	Казахстан (6,08)	90	ПАР (4,42)
47	Саудівська Аравія (6,36)	61	Молдова (5,72)	93	Кабо-Верде (4,30)
52	Оман (6,10)	64	Азербайджан (5,65)	104	Боствана (4,01)

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновки:

1. Серед усіх регіонів, показаних в таблиці, явним лідером за показником IDI є Європа. 5-ка передових місць, окрім 2-го, яке належить Республіці Кореї.

2. Найгірші результати за показником IDI у Африканського регіону. Навіть у ПАР, яка є економічно розвинутою країною - 90 місце у світі.

3. Цифровий розрив між розвиненими країнами та тими що розвиваються обумовлюється декількома причинами. Однією з таких причин є щорічне прийняття у розвинених країнах нормативно-правових документів, які зобов'язують операторів мобільного та фіксованого зв'язку оновлювати стандарти якості зв'язку та пов'язані з цим технології [21].

У таблиці 3.2 наведено динаміку IDI України за 2008-2013 рр [22].

Таблиця 3.2. Динаміка IDI України, 2008-2015 рр.

Рік	2008	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Рейтинг у світі	59	62	69	71	73	76	79
Показник IDI	3,83	4,34	4,47	4,97	5,15	5,19	5,23

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновки:

1. Дані, зазначені в таблиці 3.2 свідчать про втрату Україною позицій як технологічно орієнтованої країни та її все більшу інформаційну вразливість, а отже й залежність від світових країн-лідерів у сфері ІКТ.

2. Показник IDI вказує на виробництво країною продукції з високою часткою доданої вартості, про рівень інноваційної компоненти в структурі галузей країни. На жаль, показник IDI України за дослідний період демонструє технологічну відсталість вітчизняної економіки. Не впровадження сучасних інноваційних процесів та високотехнологічних складових, що базуються на ІКТ, перешкоджає автоматизації виробництва, уповільнює виробничий процес, призводить до неефективного використання ресурсів та часу, а відтак, й до подорожчання отриманої продукції та її не конкурентоспроможності на світовому ринку, що негативно відображається у структурі платіжного балансу України [12].

Індекс мережної готовності (Networked Readiness Index) - комплексний показник, що характеризує рівень розвитку ІКТ в країнах світу. Розраховується Всесвітнім економічним форумом і міжнародною школою бізнесу INSEAD з 2002 р. в рамках спеціальної щорічної серії доповідей про розвиток інформаційного суспільства в країнах світу [23]. Це дослідження прийнято вважати найбільш повним і авторитетним джерелом міжнародної оцінки впливу ІКТ на конкурентоспроможність країн і добробут їх жителів.

Індекс мережної готовності складається з п'яти субіндексів:

- наявність умов для розвитку ІКТ;

- готовність суспільства до використання ІКТ;

- фактичне використання ІКТ державою;

- бізнесом і населенням;

- вплив ІКТ на економіку та суспільство.

У свою чергу, зазначені субіндекси, розподілені на 10 складових і 53 змінних. Позиції України в рейтингу за 2008-2015 рр. подано на рис. 3.2.

Проаналізувавши діаграму, можна зробити висновки:

1. Україна за вісім років свого розвитку по суті повернулась на той самий рівень (у 2008 році - 70 місце, у 2015 - 71 місце).

2. За 8 досліджуваних років найгірші показники були у 2011 році - 90 місце серед держав, які брали участь у рейтингу. Головними економічними подіями того року були: податкова "конституція", пенсійна реформа, бюджетний кодекс, земельна реформа. Ці події значно вплинули на економічний розвиток держави і позначились на гаманцях пересічних громадян.

3. Показник не отримав стрімкого росту тому, що наразі економіка країни значно страждає. Враховуючі події в зоні АТО, анексію Криму - умови розвитку ІКТ не сприятливі та основна спрямованість економіки націлена на мілітаризацію, допомогу біженцям і т.д. По суті розвиток інформаційно-комунікаційних технологій - далеко не основна сфера, яка зараз потребує розвитку у державі.

Рис. 3.2 Індекс мережної готовності (2008-2015 рр.)

Отже, можна простежити прямий зв'язок між рівнем показника IDI та станом економіки країни, зокрема ВНД. Тому слід визнати, що чим більш розвинуті та поширеніші інформаційно-комунікаційні технології в країні, тим більша вірогідність того, що ця країна займає передові позиції у світі. При зміцненні показників IDI та NRI економіка країни буде самостійно підтягуватися до вищих показників. Все це тому, що ефективно функціонуюча економіка не може обійтися без надійного та швидкого інформаційного забезпечення та без технологій, які полегшують механізм роботи всіх підприємств, домогосподарств, державних установ.



Висновки та пропозиції

Інформаційно-комунікаційні технології стали основним рушієм економічного розвитку будь-якої держави в сучасному глобальному світі. Завдяки розвитку ІКТ інтенсивно зростають майже всі сфери економіки, спрощуються та прискорюються виробничі та бізнес-процеси, стрімко акумулюються та миттєво обробляються величезні масиви інформації, що дає можливість створювати та розвивати нові галузі як в економіці, так і в науці та техніці. ІКТ спрощують доступ користувачів до новітніх баз даних, що дає можливість останнім оволодіти новими знаннями та навичками, підвищити власний професіоналізм. ІКТ залучають додаткові інвестиції навіть за умов розгортання фінансових кризових процесів. Додаткові кошти відкривають можливості для створення нових робочих місць для висококваліфікованих працівників та новітніх видів продукції та послуг, що в свою чергу переформатовує методи ведення торгівлі як на локальних так і на міжнародних ринках.

Еволюція та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій вже пройшла від «ручної» інформаційної технології до так званої «мережевої технології». Розвиток ІКТ надзвичайно стрімкий, завдяки різним технологічним впровадженням, які покликанні на полегшення життя людей.

З кожним роком збільшується значимість фактора виробництва - інформації. Оскільки масштабне усвідомлення факту, що в інформаційному суспільстві саме інформація є двигуном та основою нової діяльності, буде стимулювати подальший ріст ефективності економіки, фінансових установ та бізнесу взагалі. З правильним та ефективним використанням цього ресурсу країни досягають найкращих результатів в управлінській, соціальній та економічних сферах. Використання потужної та найпоширенішої мережі Інтернет невпинно зростає швидкими темпами. Глобальна інформатизації суспільства змушує пришвидшувати свій власний розвиток, що в свою чергу повинно посилювати позиції економіки країни.

Для обрахунку розвитку сфери ІКТ країни, а отже й рівня інформатизації її населення, аналітиками Міжнародного союзу електрозв'язку було створено показник IDI. Проведення кореляційного аналізу продемонструвало сильну залежність між ВНД на душу населення країни та величиною IDI - чим вище показник IDI, тим вище ВНД на душу населення, а отже ІКТ має прямий вплив на рівень добробуту країн. Дослідження показників IDI та NRI показало, що ІКТ мають вагомий вплив на розвиток національної економіки України, оскільки позиція України в світовому рейтингу залишає бажати кращого.

На мою думку, владним структурам України варто звернути увагу на посилений розвиток сфери ІКТ. За рахунок налагодження та оптимізації інформаційно-комунікаційних процесів слід очікувати стрімких підйомів в економіці держави, адже відбудеться прискорення важливих процесів бізнес-середовища, державного сектора та домогосподарств. За рахунок підвищення щабля інтелектуального потенціалу українців не за горами і підвищений рівень життя і добробуту у суспільстві. Посилений вклад в розвиток націй, популяризація інформаційних технологій в масах, і саме головне - «культура» використання цих технологій можуть послугувати гарним фундаментом для високорозвиненої країни майбутнього.

Серед заходів, які необхідно провести першочергово:

- електронне урядування, яке дозволить не лише зменшити й подолати корупцію, здійснити вагомий внесок в розвиток інформаційного суспільства, а й спростити процес комунікації громадян та органів влади.

- Виконання основних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні до 2020 р. Мають бути реалізовані 7 пріоритетних «стовпів», на яких має зосередитися увага ЄС під час розбудови інформаційного суспільства: єдиний цифровий ринок; інтероперабельність та стандарти; довіра та безпека; швидкий та надшвидкий доступ до Інтернету тощо.



Список використаних джерел

1. Закон України «Про інформацію» №267 від 2 жовтня 1992р.//Відомості Верховної Ради України. - №48.-1992-ст.650

2. Закон України «Про електронну комерцію» №45 від 23 березня 2017р. //Відомості Верховної Ради України.-№48.-2015-ст.410

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. №386-р «Про схвалення стратегії розвитку інформаційного суспільства України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80

4. Дишлєва С. Інформаційно-комунікайційні технології та їх роль в освітньому процесі [Електронний ресурс] / С. Дишлєва. - с. 58-60 Режим доступу : http://osvita.ua/school/technol/6804

5. Князев К. 3G-пришествие: что меняется в нашей жизни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.liga.net/projects/3g/

6. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории // Вопросы экономики. - 1997. - №11.- С. 90.

7. Матюшенко І.Ю. Перспективи розвитку освіти в Україні в умовах створення суспільства, побудованого на знаннях / Матюшенко І.Ю. // Економіка розвитку. Вид-во ХНЕУ. - 2006. - №1 (37). - С. 133.

8. Микало О.І. Підходи до визначення терміна «аутсортинг» [Електронний ресурс] / О.І. Микало - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.au.

9. Ogunsola L.A. ICT and the effects of globalization: Twenty first century «Digital slavery» for developing countries - Myth or reality? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://southernilbrarianship.icaap.org/content/v06n01/ogunsola_101.htm

10. Радзієвська С.О. Глобальні економічні процеси та Україна //Міжнародна економічна політика. - 2014. - №1 (20). - С.80-104

11. Сазонець О.М. Інформаційні системи і технології в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю: навч.посіб. / О.М. Сазонець. -Київ.: «Центр учбової літератури», 2014р. - 38 с.

12. Тронько В.В. Вплив ІКТ на економічний розвиток країни / В.В. Тронько // Ефективна економіка. - 2015. - № 4 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3959

13. Measuring the information society 2014// Річний звіт Міжнародного союзу електрозв'язку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.itu.int/en/ITUD/Statistics/Documents/publications/mis2013/MIS2013_without_Annex_4.pdf - C. 24

14. За даними Internation World Stats [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.internetworldstats.com/stats.htm

15. Сайт «ІТ» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://it-tehnolog.com/statti/rozvitok-informatsiynih-tehnologiy

16. Finance-Dom: Фінансово-інформаційний портал. Інформація як специфічний вид товару [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://finance-dom.ru/marketing/73/312-informaciya-yak-specifichnij-vitovaru

17. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://dt.ua/TECHNOLOGIES/kilkist-internet-koristuvachiv-v-ukrayini-perevischila-60-207572_.html

18. Інформаційно-комунікаційні технології [Електронний ресурс]. - 2017. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%

19. Офіційний сайт Міжнародного союзу електрозв'язку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.itu.int/en/ITU-D/Statistics/Documents/publications/mis2014/MIS2014_without_Annex_4.pdf